У тезах запропоновано авторське розуміння вітальної віктимізації особистості під впливом інформаційно-психологічних загроз в умовах війни. Метою є обґрунтування змісту цього поняття, визначення послідовності формування відповідного процесу та окреслення напрямів його ранньої профілактики. Вітальну віктимізацію визначено як потенційний процес поступового послаблення здатності людини розпізнавати загрози, зберігати внутрішню опору, автономно ухвалювати рішення та реалізовувати життєзбережну поведінку. Запропонована модель охоплює п’ять взаємопов’язаних ланок: інформаційне перевантаження, когнітивну дезорієнтацію, емоційне виснаження, послаблення суб’єктності та формування фаталістичних установок або деструктивної поведінки. Наголошено, що ця послідовність відображає можливу, але не неминучу траєкторію ризику, яка може перериватися або змінюватися під впливом особистих, соціальних та інституційних ресурсів. Поняття вітальної віктимізації розглянуто як аналітичну категорію, а не клінічний діагноз чи характеристику особистої слабкості. Визначено основні напрями профілактики: регулювання інформаційного навантаження, розвиток інформаційної гігієни, психоемоційну саморегуляцію, соціальну підтримку, доступ до зрозумілої інформації та відновлення відчуття особистої і колективної дієздатності.