У статті розв’язано актуальну науково-практичну задачу підвищення ефективності охорони державного кордону шляхом розроблення формалізованого критеріального апарату для оцінювання діяльності підрозділу повітряної розвідки, який застосовує безпілотні авіаційні комплекси. Обґрунтовано систему показників і критеріїв, що дає змогу здійснювати кількісне оцінювання результативності, оперативності та економічності застосування підрозділу для різних варіантів дій сил і засобів. Систематизовано методологічні підходи до оцінювання ефективності застосування безпілотних авіаційних систем і визначено їхні основні обмеження, пов’язані з використанням окремих технічних, тактичних або суб’єктивно-експертних оцінок. Запропоновано систему показників, диференційовану на три взаємопов’язані групи: результативність, оперативність та економічність. До показників результативності належать імовірність виявлення правопорушника, повноту огляду території і точність визначення координат цілі. Показники оперативності охоплюють час виконання польотного завдання та час реакції на виявлення правопорушника. Показники економічності характеризують раціональність використання ресурсу безпілотного авіаційного комплексу та питомі витрати часу на обстеження одиниці площі. На основі розробленої системи показників формалізовано три критерії оцінювання ефективності: інтегральний критерій для комплексного багатокритеріального оцінювання альтернативних варіантів застосування підрозділу повітряної розвідки, критерій оперативності для умов обмеженого часу під час реагування на ознаки протиправної діяльності та критерій ресурсної ефективності для умов обмеженого технічного ресурсу. Визначено цільові орієнтири для основних показників, що дає змогу порівнювати альтернативні варіанти дій і перевіряти їхню відповідність установленим вимогам. Практична значущість результатів полягає у створенні науково обґрунтованого інструментарію для підтримки прийняття управлінських рішень штабами органів охорони державного кордону, начальниками підрозділів і командирами зовнішніх екіпажів. Запропонований підхід сприяє підвищенню обґрунтованості планування польотних місій, раціональному розподілу безпілотних авіаційних комплексів і зменшенню рівня суб’єктивності під час оцінювання ефективності виконання завдань.