Н. С. Канівець
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Research Subjects
Research Interests
Н. С. Канівець has a total of 85 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- S. O. Kravchenko
Poltava State Agrarian University
11 shared publications - L. P. Karysheva
Poltava State Agrarian University, Skovorody Str., 1/3, Poltava, 36003, Ukraine
7 shared publications - T. L. Burda
Poltava State Agrarian University
7 shared publications - T. P. Lokes-Krupka
Полтавський державний аграрний університет
5 shared publications - V. V. Melnychuk
Poltava State Agrarian University
5 shared publications - Н. І. Дмитренко
Полтавський державний аграрний університет, Полтава
4 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 12 September 2026
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 29 (2) , 48-53
Лабораторна діагностика хронічної хвороби нирок у свійських собак
Дослідження проведено на собаках із підтвердженою хронічною хворобою нирок шляхом клінічного обстеження, гематологічного, біохімічного аналізу крові та лабораторного дослідження сечі. Встановлено, що розвиток захворювання супроводжується суттєвими порушеннями показників крові та сечі, які прогресують відповідно до ступеня ураження ниркової тканини. На ІІІ стадії захворювання у собак виявлено зниження кількості еритроцитів (Р<0,01), вмісту гемоглобіну (Р<0,001), величини гематокриту (Р<0,001) та кількості тромбоцитів (Р<0,001), що свідчило про розвиток анемічного синдрому. Одночасно реєстрували підвищення кількості лейкоцитів (Р<0,001) та зменшення частки лімфоцитів (Р<0,05), що вказувало на наявність супутніх запальних процесів та імунологічних порушень. Біохімічними дослідженнями встановлено зниження вмісту альбумінів (Р<0,01), значне підвищення вмісту симетричного диметиларгініну (Р<0,001), сечовини (Р<0,001), креатиніну (Р<0,001) та неорганічного фосфору (Р<0,001), що характеризувало порушення фільтраційної здатності нирок і накопичення продуктів азотистого обміну. Під час дослідження сечі у собак на ІІІ стадії захворювання виявлено зниження її відносної густини (Р<0,001), появу протеїну (Р<0,001) та збільшення кількості лейкоцитів в осаді. На четвертій стадії хронічної хвороби нирок усі виявлені зміни були більш вираженими. У собак на IV стадії ХХН реєстрували тяжку анемію, виражену тромбоцитопенію та лімфоцитопенію на тлі лейкоцитозу. Концентрація показників, що характеризують функціональний стан нирок, зростала у декілька разів порівняно з показниками клінічно здорових тварин, що свідчило про значне пригнічення або втрату екскреторної функції нирок. Встановлено розвиток гіпопротеїнемії та гіпоальбумінемії, що пов’язано з прогресуючим ушкодженням нефронів і втратою білків. Для сечі були характерними різке зниження відносної густини, виражена протеїнурія, збільшення кількості лейкоцитів та, в окремих випадках, анурія. Отримані результати підтверджують, що комплексне визначення показників крові та сечі є інформативним підходом для оцінки функціонального стану нирок, визначення стадії патологічного процесу, моніторингу перебігу захворювання та прогнозування його наслідків у собак із хронічною хворобою нирок.
- 12 September 2026
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 29 (2) , 48-53
Open AccessЛабораторна діагностика хронічної хвороби нирок у свійських собак
Дослідження проведено на собаках із підтвердженою хронічною хворобою нирок шляхом клінічного обстеження, гематологічного, біохімічного аналізу крові та лабораторного дослідження сечі. Встановлено, що розвиток захворювання супроводжується суттєвими порушеннями показників крові та сечі, які прогресують відповідно до ступеня ураження ниркової тканини. На ІІІ стадії захворювання у собак виявлено зниження кількості еритроцитів (Р<0,01), вмісту гемоглобіну (Р<0,001), величини гематокриту (Р<0,001) та кількості тромбоцитів (Р<0,001), що свідчило про розвиток анемічного синдрому. Одночасно реєстрували підвищення кількості лейкоцитів (Р<0,001) та зменшення частки лімфоцитів (Р<0,05), що вказувало на наявність супутніх запальних процесів та імунологічних порушень. Біохімічними дослідженнями встановлено зниження вмісту альбумінів (Р<0,01), значне підвищення вмісту симетричного диметиларгініну (Р<0,001), сечовини (Р<0,001), креатиніну (Р<0,001) та неорганічного фосфору (Р<0,001), що характеризувало порушення фільтраційної здатності нирок і накопичення продуктів азотистого обміну. Під час дослідження сечі у собак на ІІІ стадії захворювання виявлено зниження її відносної густини (Р<0,001), появу протеїну (Р<0,001) та збільшення кількості лейкоцитів в осаді. На четвертій стадії хронічної хвороби нирок усі виявлені зміни були більш вираженими. У собак на IV стадії ХХН реєстрували тяжку анемію, виражену тромбоцитопенію та лімфоцитопенію на тлі лейкоцитозу. Концентрація показників, що характеризують функціональний стан нирок, зростала у декілька разів порівняно з показниками клінічно здорових тварин, що свідчило про значне пригнічення або втрату екскреторної функції нирок. Встановлено розвиток гіпопротеїнемії та гіпоальбумінемії, що пов’язано з прогресуючим ушкодженням нефронів і втратою білків. Для сечі були характерними різке зниження відносної густини, виражена протеїнурія, збільшення кількості лейкоцитів та, в окремих випадках, анурія. Отримані результати підтверджують, що комплексне визначення показників крові та сечі є інформативним підходом для оцінки функціонального стану нирок, визначення стадії патологічного процесу, моніторингу перебігу захворювання та прогнозування його наслідків у собак із хронічною хворобою нирок.
- Open Access
- 26 December 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (4) , 155-158
Панкреатит у свійських котів: поширення
У статті наведено результати комплексного аналізу поширеності панкреатиту незаразної етіології серед свійських котів Полтавського регіону за період 2022–2024 років. Загалом у ветеринарних клініках м. Полтави зареєстровано 13146 випадків захворювань у котів, з яких 11437 (87,0 %) становили патології незаразної природи. Порушення з боку органів травлення склали 19,16 % (2191 випадок), серед яких панкреатит встановлено у 334 тварин (15,25 %), що дозволяє визначити його як одну з провідних патологій шлунково-кишкового тракту поряд із гастроентеритом (291 випадок; 13,29 %) та новоутвореннями (137 випадків; 6,25 %). Поглиблено дослідили 134 коти з лабораторно підтвердженим панкреатитом, серед яких у 14 тварин виявлено хронічний перебіг захворювання, а у 10 – супутні порушення гепатобіліарної та травної систем. Встановлено вікову залежність розвитку патології: найбільшу частку становили тварини віком 7–11 років (41,7 %), далі – коти віком 1–6 років (33,3 %) та 12–15 років (25 %). Статевий розподіл виявив мінімальні відмінності: самки – 54,2 %, самці – 45,8 %, що не свідчить про наявність стабільної статевої схильності до розвитку панкреатиту. Отримані результати вказують на високу клінічну значущість панкреатиту у структурі незаразних гастроентерологічних патологій котів, його поліетіологічний характер та часте поєднання з іншими захворюваннями органів черевної порожнини. Узагальнення отриманих результатів свідчить, що панкреатит є поліетіологічним процесом, який часто перебігає у поєднанні з іншими запальними або метаболічними порушеннями органів черевної порожнини. Представлені дані мають важливе практичне значення і можуть слугувати підґрунтям для вдосконалення діагностичних підходів, інтерпретації клініко-лабораторних показників та формування алгоритмів раннього виявлення патології і планування подальших досліджень, спрямованих на уточнення факторів ризику, породної та сезонної схильності до патології, що особливо актуально в умовах збільшення кількості хронічних гастроентерологічних захворювань у дрібних домашніх тварин.
- 26 December 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (4) , 155-158
Open AccessПанкреатит у свійських котів: поширення
У статті наведено результати комплексного аналізу поширеності панкреатиту незаразної етіології серед свійських котів Полтавського регіону за період 2022–2024 років. Загалом у ветеринарних клініках м. Полтави зареєстровано 13146 випадків захворювань у котів, з яких 11437 (87,0 %) становили патології незаразної природи. Порушення з боку органів травлення склали 19,16 % (2191 випадок), серед яких панкреатит встановлено у 334 тварин (15,25 %), що дозволяє визначити його як одну з провідних патологій шлунково-кишкового тракту поряд із гастроентеритом (291 випадок; 13,29 %) та новоутвореннями (137 випадків; 6,25 %). Поглиблено дослідили 134 коти з лабораторно підтвердженим панкреатитом, серед яких у 14 тварин виявлено хронічний перебіг захворювання, а у 10 – супутні порушення гепатобіліарної та травної систем. Встановлено вікову залежність розвитку патології: найбільшу частку становили тварини віком 7–11 років (41,7 %), далі – коти віком 1–6 років (33,3 %) та 12–15 років (25 %). Статевий розподіл виявив мінімальні відмінності: самки – 54,2 %, самці – 45,8 %, що не свідчить про наявність стабільної статевої схильності до розвитку панкреатиту. Отримані результати вказують на високу клінічну значущість панкреатиту у структурі незаразних гастроентерологічних патологій котів, його поліетіологічний характер та часте поєднання з іншими захворюваннями органів черевної порожнини. Узагальнення отриманих результатів свідчить, що панкреатит є поліетіологічним процесом, який часто перебігає у поєднанні з іншими запальними або метаболічними порушеннями органів черевної порожнини. Представлені дані мають важливе практичне значення і можуть слугувати підґрунтям для вдосконалення діагностичних підходів, інтерпретації клініко-лабораторних показників та формування алгоритмів раннього виявлення патології і планування подальших досліджень, спрямованих на уточнення факторів ризику, породної та сезонної схильності до патології, що особливо актуально в умовах збільшення кількості хронічних гастроентерологічних захворювань у дрібних домашніх тварин.
- Open Access
- 26 September 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (3) , 315-319
Ефективність зажиттєвої копровоскопії при лабораторній діагностиці нематодозів травного тракту курей
Шлунково-кишкові нематодози курей є значно поширеними інвазійними захворюваннями, які призводять до економічних збитків у галузі птахівництва. До найбільш розповсюджених нематод відносять види Ascaridia galli, Heterakis gallinarum, а також капіляріїд. Дані збудники характеризуються високою стійкістю екзогенних форм розвитку паразитів у довкіллі, що створює умови для постійного перезараження сприйнятливої птиці. Тому актуальним є своєчасне зажиттєве діагностування цих захворювань шляхом виявлення яєць нематод при застосуванні ефективних методів копроовоскопії. Метою досліджень було встановити ефективність флотаційних методів лабораторної діагностики гетеракозу, аскаридіозу та капіляріозу курей. Проведеними дослідженнями встановлено, що найбільш ефективним виявився метод Стародуба (із суміші розчинів цукру та кальцієвої селітри), де за його використання виявлено у 1 г посліду залежно від експозиції (5–15 хв) від 19,56 до 49,33 яєць гетеракісів, від 17,78 до 43,11 яєць аскаридій, від 12,89 до 27,56 яєць капілярій. Менш ефективними виявилися методи Котельникова-Хренова (із розчином аміачної селітри) та Дахна (з бішофітом). Діагностична ефективність методу Котельникова-Хренова виявилася нижчою при діагностиці гетеракозу за експозиції 5 хв на 31,85 %, 10 хв – 49,42 %, 15 хв – 27,91 %; при діагностиці аскаридіозу за експозиції 10 хв – 44,93 %, 15 хв – 23,71 %; при діагностиці капіляріозу за експозиції 10 хв – 62,06 %, 15 хв – 42,52 % порівняно з показниками, отриманими при використанні методу Стародуба. Діагностична ефективність методу Дахна виявилася більш ефективною при діагностиці нематодозів травного тракту курей порівняно з методом Котельникова-Хренова і менш ефективним порівняно з методом Стародуба при діагностиці гетеракозу за експозиції 10 хв – на 23,53 %. Визначено, що найбільші значення показників інтенсивності нематодозних інвазій встановлено за експозиції 15 хв незалежно від способу копроовоскопії. Отримані результати досліджень дозволяють рекомендувати метод із використанням в якості флотанту суміші розчинів цукру та кальцієвої селітри для ефективного виявлення яєць гетеракісів, аскаридій та капілярій у курей.
- 26 September 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (3) , 315-319
Open AccessЕфективність зажиттєвої копровоскопії при лабораторній діагностиці нематодозів травного тракту курей
Шлунково-кишкові нематодози курей є значно поширеними інвазійними захворюваннями, які призводять до економічних збитків у галузі птахівництва. До найбільш розповсюджених нематод відносять види Ascaridia galli, Heterakis gallinarum, а також капіляріїд. Дані збудники характеризуються високою стійкістю екзогенних форм розвитку паразитів у довкіллі, що створює умови для постійного перезараження сприйнятливої птиці. Тому актуальним є своєчасне зажиттєве діагностування цих захворювань шляхом виявлення яєць нематод при застосуванні ефективних методів копроовоскопії. Метою досліджень було встановити ефективність флотаційних методів лабораторної діагностики гетеракозу, аскаридіозу та капіляріозу курей. Проведеними дослідженнями встановлено, що найбільш ефективним виявився метод Стародуба (із суміші розчинів цукру та кальцієвої селітри), де за його використання виявлено у 1 г посліду залежно від експозиції (5–15 хв) від 19,56 до 49,33 яєць гетеракісів, від 17,78 до 43,11 яєць аскаридій, від 12,89 до 27,56 яєць капілярій. Менш ефективними виявилися методи Котельникова-Хренова (із розчином аміачної селітри) та Дахна (з бішофітом). Діагностична ефективність методу Котельникова-Хренова виявилася нижчою при діагностиці гетеракозу за експозиції 5 хв на 31,85 %, 10 хв – 49,42 %, 15 хв – 27,91 %; при діагностиці аскаридіозу за експозиції 10 хв – 44,93 %, 15 хв – 23,71 %; при діагностиці капіляріозу за експозиції 10 хв – 62,06 %, 15 хв – 42,52 % порівняно з показниками, отриманими при використанні методу Стародуба. Діагностична ефективність методу Дахна виявилася більш ефективною при діагностиці нематодозів травного тракту курей порівняно з методом Котельникова-Хренова і менш ефективним порівняно з методом Стародуба при діагностиці гетеракозу за експозиції 10 хв – на 23,53 %. Визначено, що найбільші значення показників інтенсивності нематодозних інвазій встановлено за експозиції 15 хв незалежно від способу копроовоскопії. Отримані результати досліджень дозволяють рекомендувати метод із використанням в якості флотанту суміші розчинів цукру та кальцієвої селітри для ефективного виявлення яєць гетеракісів, аскаридій та капілярій у курей.
- Open Access
- 26 September 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (3) , 277-284
Діагностика дерматитів та застосування препаратів на рослинній основі у лікуванні собак
Дерматити у тварин є поширеною патологією шкіри, що проявляється широким спектром симптомів, значною мірою спільних для різних нозологічних одиниць. Однією із проблем у ветеринарній медицині дрібних тварин є дерматити алергічного походження. Це низка хвороб, що характеризуються свербежем, еритемою, висипами, піодермією, вторинними ураженнями шкіри. Свійські собаки є тваринами, для яких дерматити алергічного походження становлять суттєву проблему. Діагностика алергічних дерматитів у собак та лікування хворих тварин потребує диференційного підходу та відповідної терапії. Застосування зовнішніх препаратів на основі натуральних діючих речовин завжди потребує клінічної апробації, з урахуванням диференційної діагностики патології. У статті описані результати дослідження собак за дерматитів різної етіології. Проаналізовано поширення алергійного дерматиту у собак в м. Полтава. Результати досліджень свідчать, що блошиний дерматит реєструється у 52 % собак від загальної кількості проявів дерматиту, атопічний дерматит – 29,6 %, харчова алергія – 12,2 %, контактний дерматит – 6,1 %. Акцентовано увагу на проявах дерматитів, їх локалізацію та зазначено, що ураження шкіри часто ускладнюються вторинною інфекцією. Дослідження охопило 58 собак хворих на дерматит, яких поділили на чотири контрольні та чотири дослідні групи залежно від етіологічного чинника дерматиту. Собак контрольних групи лікували з дотриманням протоколу лікування дерматиту залежно від етіології. До схеми лікування тварин дослідних груп було введено препарат для зовнішнього застосування, а саме крем-бальзам «Цілитель алергостоп». Моніторинг стану собак та процесу регенерації шкіри проводили на 14-ту, 20-ту та 60-ту добу лікування. Результати проведеного лікування в дослідних групах засвідчили позитивний ефект в середньому на 3–5 діб раніше порівняно зі схемою лікування тварин контрольної групи.
- 26 September 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (3) , 277-284
Open AccessДіагностика дерматитів та застосування препаратів на рослинній основі у лікуванні собак
Дерматити у тварин є поширеною патологією шкіри, що проявляється широким спектром симптомів, значною мірою спільних для різних нозологічних одиниць. Однією із проблем у ветеринарній медицині дрібних тварин є дерматити алергічного походження. Це низка хвороб, що характеризуються свербежем, еритемою, висипами, піодермією, вторинними ураженнями шкіри. Свійські собаки є тваринами, для яких дерматити алергічного походження становлять суттєву проблему. Діагностика алергічних дерматитів у собак та лікування хворих тварин потребує диференційного підходу та відповідної терапії. Застосування зовнішніх препаратів на основі натуральних діючих речовин завжди потребує клінічної апробації, з урахуванням диференційної діагностики патології. У статті описані результати дослідження собак за дерматитів різної етіології. Проаналізовано поширення алергійного дерматиту у собак в м. Полтава. Результати досліджень свідчать, що блошиний дерматит реєструється у 52 % собак від загальної кількості проявів дерматиту, атопічний дерматит – 29,6 %, харчова алергія – 12,2 %, контактний дерматит – 6,1 %. Акцентовано увагу на проявах дерматитів, їх локалізацію та зазначено, що ураження шкіри часто ускладнюються вторинною інфекцією. Дослідження охопило 58 собак хворих на дерматит, яких поділили на чотири контрольні та чотири дослідні групи залежно від етіологічного чинника дерматиту. Собак контрольних групи лікували з дотриманням протоколу лікування дерматиту залежно від етіології. До схеми лікування тварин дослідних груп було введено препарат для зовнішнього застосування, а саме крем-бальзам «Цілитель алергостоп». Моніторинг стану собак та процесу регенерації шкіри проводили на 14-ту, 20-ту та 60-ту добу лікування. Результати проведеного лікування в дослідних групах засвідчили позитивний ефект в середньому на 3–5 діб раніше порівняно зі схемою лікування тварин контрольної групи.
- Open Access
- 27 June 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (2) , 152-157
Застосування препарату Kombiflor Probiotic за дисбактеріозу кишечника у свійських собак та котів
У статті викладено результати дослідження впливу комплексного пробіотику Modes Kombiflor Probiotic на клінічні показники та склад мікробіому кишечника свійських собак та котів за дисбактеріозу. Метою дослідження було з’ясувати вплив досліджуваного препарату на організм собак і котів за дисбактеріозу. Об’єктом дослідження були клінічно здорові та хворі свійські собак та коти. Методи дослідження – клінічні та мікробіологічні. Препарат призначали у рекомендованих дозах, впродовж 14 діб. Встановлено, що представниками кишкової мікрофлори клінічно здорових собак є переважно Escherichia coli, Streptococcus spp., Klebsiella spp., Bifidobacterium spp. та Lactobacillus spp. За дисбактеріозу знижується активність вказаних мікроорганізмів, поряд з підвищенням активності Staphylococcus epidermidis, Klebsiella spp., а також виявляються культури Саndida spp. та Staphylococcus aureus. Після застосування пробіотику серед клінічних симптомів виявляли періодичну діарею у 12,5 % собак, у 87,5 % тварин жодних клінічних симптомів не реєстрували, мікробний пейзаж фекалій складався з активних культур Esherichia coli, Streptococcus spp., Bifidobacterium spp., Lactobacillus spp. Окрім цього, було виявлено високу активність культури Enterococcus faecium. У клінічно здорових свійських котів постійними представниками мікрофлори у 100 % тварин були Lactobacillus spp., Bifidobacterium spp., Esherichia coli. У частини здорових котів (30–40 %) реєстрували Clostridium butyricum, Staphylococcus epidermidis та Streptococcus spp. У котів за дисбактеріозу реєстрували значну кількість облігатної та умовно патогенної мікрофлори – Clostridium butyricum, Klebsiella spp., Streptococcus spp., а у 27,8 % – Саndida spp. Після лікування мікробіом кишечника котів містив нормальну кишкову флору, властиву клінічно здоровим тваринам, переважно культур, що входять до складу досліджуваного пробіотику.
- 27 June 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (2) , 152-157
Open AccessЗастосування препарату Kombiflor Probiotic за дисбактеріозу кишечника у свійських собак та котів
У статті викладено результати дослідження впливу комплексного пробіотику Modes Kombiflor Probiotic на клінічні показники та склад мікробіому кишечника свійських собак та котів за дисбактеріозу. Метою дослідження було з’ясувати вплив досліджуваного препарату на організм собак і котів за дисбактеріозу. Об’єктом дослідження були клінічно здорові та хворі свійські собак та коти. Методи дослідження – клінічні та мікробіологічні. Препарат призначали у рекомендованих дозах, впродовж 14 діб. Встановлено, що представниками кишкової мікрофлори клінічно здорових собак є переважно Escherichia coli, Streptococcus spp., Klebsiella spp., Bifidobacterium spp. та Lactobacillus spp. За дисбактеріозу знижується активність вказаних мікроорганізмів, поряд з підвищенням активності Staphylococcus epidermidis, Klebsiella spp., а також виявляються культури Саndida spp. та Staphylococcus aureus. Після застосування пробіотику серед клінічних симптомів виявляли періодичну діарею у 12,5 % собак, у 87,5 % тварин жодних клінічних симптомів не реєстрували, мікробний пейзаж фекалій складався з активних культур Esherichia coli, Streptococcus spp., Bifidobacterium spp., Lactobacillus spp. Окрім цього, було виявлено високу активність культури Enterococcus faecium. У клінічно здорових свійських котів постійними представниками мікрофлори у 100 % тварин були Lactobacillus spp., Bifidobacterium spp., Esherichia coli. У частини здорових котів (30–40 %) реєстрували Clostridium butyricum, Staphylococcus epidermidis та Streptococcus spp. У котів за дисбактеріозу реєстрували значну кількість облігатної та умовно патогенної мікрофлори – Clostridium butyricum, Klebsiella spp., Streptococcus spp., а у 27,8 % – Саndida spp. Після лікування мікробіом кишечника котів містив нормальну кишкову флору, властиву клінічно здоровим тваринам, переважно культур, що входять до складу досліджуваного пробіотику.
- Open Access
- 28 March 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (1) , 244-248
Токсикологія, фармакологія та терапія тварин за отруєння антикоагулянтими родентицидами: огляд
Однією з проблем, яка існує впродовж довгих років та є причиною загибелі свійських собак і котів, є отруєння, яке пов’язане із поїданням родентицидів (зооцидів). Метою досліджень було провести широкий огляд світових наукових публікацій щодо питань токсикодинаміки родентицидів групи антикоагулянтів, фармакології специфічних антидотів та методів їх застосування у схемі лікування свійських собак та котів. Висвітлено результати аналізу сучасної світової літератури щодо арсеналу антикоагуляюючих родентицидів, описана їх токсикодинаміка і патогенез патологічних процесів, які зумовлені дією цих засобів, систематизовано літературні відомості щодо доцільності та ефективності застосування окремих фармакологічних препаратів як антидотів, проаналізовано сучасні схеми лікування свійських собак та котів за отруєнь родентицидами-антикоагулянтами. Встановлено, що переважну більшість у практичному застосуванні проти мишовидних гризунів складають родентициди двох груп: похідні гідроксикумарину першого і другого поколінь та похідні індандіону. Отруєння собак та котів антикоагулянтами другого покоління (бродіфакум) складають 27,6 %. Основою токсикодинаміки усіх описаних у статті родентицидів є порушення рециркуляції вітаміну К, що призводить до інактивації факторів згортання крові ІІ, VII, IX та X, а також пригнічення епоксиредуктази ендогенного вітаміну К, що унеможливлює реакцію карбоксилювання. Неспецифічність перших клінічних проявів дії родентицидів-антикоагулянтів призводить до пізньої діагностики отруєння, що підвищує смертність домашніх тварин у процесі лікування. Клінічні дослідження доцільно доповнювати результатами аналізу крові (гіпохромна анемія, нейтрофілія за лейкоцитозу, зростання ЕSR, зниження MCV підвищений вміст фібриногену) на тлі порушення показників протромбінової активності) та рентгенологічно – плевральний випіт у 63,6 %, ретроперитоніальний – у 28,6 % та перитонеальний – у 14,3 % отруєних тварин. Патогномонічною патологоанатомічною ознакою є внутрішні кровотечі та масований геморагічний діатез. Лікування повинно базуватися на застосуванні вітаміну К1 у високих дозах (1,5–5 мг/кг). Інші форми вітаміну К неефективні. Проведений літературний аналіз дозволяє розуміти світову тенденцію у питаннях застосування, токсикодинаміки та фармакотерапії собак та котів за отруєння родентицидами, що дає можливість підвищити ефективність боротьби з отруєннями тварин.
- 28 March 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (1) , 244-248
Open AccessТоксикологія, фармакологія та терапія тварин за отруєння антикоагулянтими родентицидами: огляд
Однією з проблем, яка існує впродовж довгих років та є причиною загибелі свійських собак і котів, є отруєння, яке пов’язане із поїданням родентицидів (зооцидів). Метою досліджень було провести широкий огляд світових наукових публікацій щодо питань токсикодинаміки родентицидів групи антикоагулянтів, фармакології специфічних антидотів та методів їх застосування у схемі лікування свійських собак та котів. Висвітлено результати аналізу сучасної світової літератури щодо арсеналу антикоагуляюючих родентицидів, описана їх токсикодинаміка і патогенез патологічних процесів, які зумовлені дією цих засобів, систематизовано літературні відомості щодо доцільності та ефективності застосування окремих фармакологічних препаратів як антидотів, проаналізовано сучасні схеми лікування свійських собак та котів за отруєнь родентицидами-антикоагулянтами. Встановлено, що переважну більшість у практичному застосуванні проти мишовидних гризунів складають родентициди двох груп: похідні гідроксикумарину першого і другого поколінь та похідні індандіону. Отруєння собак та котів антикоагулянтами другого покоління (бродіфакум) складають 27,6 %. Основою токсикодинаміки усіх описаних у статті родентицидів є порушення рециркуляції вітаміну К, що призводить до інактивації факторів згортання крові ІІ, VII, IX та X, а також пригнічення епоксиредуктази ендогенного вітаміну К, що унеможливлює реакцію карбоксилювання. Неспецифічність перших клінічних проявів дії родентицидів-антикоагулянтів призводить до пізньої діагностики отруєння, що підвищує смертність домашніх тварин у процесі лікування. Клінічні дослідження доцільно доповнювати результатами аналізу крові (гіпохромна анемія, нейтрофілія за лейкоцитозу, зростання ЕSR, зниження MCV підвищений вміст фібриногену) на тлі порушення показників протромбінової активності) та рентгенологічно – плевральний випіт у 63,6 %, ретроперитоніальний – у 28,6 % та перитонеальний – у 14,3 % отруєних тварин. Патогномонічною патологоанатомічною ознакою є внутрішні кровотечі та масований геморагічний діатез. Лікування повинно базуватися на застосуванні вітаміну К1 у високих дозах (1,5–5 мг/кг). Інші форми вітаміну К неефективні. Проведений літературний аналіз дозволяє розуміти світову тенденцію у питаннях застосування, токсикодинаміки та фармакотерапії собак та котів за отруєння родентицидами, що дає можливість підвищити ефективність боротьби з отруєннями тварин.
- Open Access
- 8 January 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 27 (4) , 115-119
Characteristics of the course of acaroses in dogs caused by parasitism of acariform ticks
Among the most common skin diseases in dogs are acaroses caused by acariform mites such as sarcoptosis, otodectosis and demodecosis. These are zoonotic diseases of dogs caused by ticks of the genus Sarcoptes, Otodectes and Demodex. The spectrum of clinical signs in these akaroses varies from itching and local skin lesions to intoxication and depression of the central nervous system. Animals can be carriers without clinical signs. The main transmission of causative agents of acaroses occurs more often during direct contact with sick animals. The purpose of the research was to establish the peculiarities of the course of sarcoptosis, otodectosis and demodecosis in dogs as part of mixtinvasions of the digestive tract. The conducted research established that on the territory of Poltava, the extensity of invasion of dogs by the causative agent of demodecosis is 18.6 %, sarcoptosis – 10.5 %, otodectosis – 24.4 %. It was found that in 53.5 % of patients with acaroses in dogs, their course took place in the form of mixtinvasions together with causative agents of nematodes and cestodoses of the digestive tract of dogs. 55.6 % of dogs were diagnosed with otodectosic monoinvasion, 33.3 % with sarcoptosic monoinvasion, and 11.1 % with demodecosic monoinvasion. In dogs infested with sarcoptes, otodectes, and demodexes, mixtinvasions took place in the form of two-component (67.9 % of mixtinvasions) and three-component (32.1 % of mixtinvasions) associations of parasites. A total of 11 types of mixtinvasions were identified, of which 6 types were two-component and 5 types were three-component. Co-members of demodexes, otodectes and sarcoptes were causative agents of trichurosis (50.0 % of mixtinvasions), uncinariosis (39.3 % of mixtinvasions), toxocarosis (39.3 % of mixtinvasions), and dipylidiosis (3.6 %). Otodecto-toxocarous (31.6 % of mixtinvasions), otodecto-trichurous (21.1 % of mixtinvasions) and demodecto-uncinarious (21.1 % of mixtinvasions) were most often detected among the two-component mixtinvasions. Demodecto-uncinaria-trichurous (33.4 %), demodecto-uncinaria-toxocarous (22.2 %) and demodecto-trichurous-toxocarous (22.2 %) were most often found among three-component mixtinvasions. The obtained data make it possible to take into account the peculiarities of the course of acaroses of dogs caused by acariform mites, as part of helminthiasis of the digestive tract of dogs in order to increase the effectiveness of treatment and preventive measures.
- 8 January 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 27 (4) , 115-119
Open AccessCharacteristics of the course of acaroses in dogs caused by parasitism of acariform ticks
Among the most common skin diseases in dogs are acaroses caused by acariform mites such as sarcoptosis, otodectosis and demodecosis. These are zoonotic diseases of dogs caused by ticks of the genus Sarcoptes, Otodectes and Demodex. The spectrum of clinical signs in these akaroses varies from itching and local skin lesions to intoxication and depression of the central nervous system. Animals can be carriers without clinical signs. The main transmission of causative agents of acaroses occurs more often during direct contact with sick animals. The purpose of the research was to establish the peculiarities of the course of sarcoptosis, otodectosis and demodecosis in dogs as part of mixtinvasions of the digestive tract. The conducted research established that on the territory of Poltava, the extensity of invasion of dogs by the causative agent of demodecosis is 18.6 %, sarcoptosis – 10.5 %, otodectosis – 24.4 %. It was found that in 53.5 % of patients with acaroses in dogs, their course took place in the form of mixtinvasions together with causative agents of nematodes and cestodoses of the digestive tract of dogs. 55.6 % of dogs were diagnosed with otodectosic monoinvasion, 33.3 % with sarcoptosic monoinvasion, and 11.1 % with demodecosic monoinvasion. In dogs infested with sarcoptes, otodectes, and demodexes, mixtinvasions took place in the form of two-component (67.9 % of mixtinvasions) and three-component (32.1 % of mixtinvasions) associations of parasites. A total of 11 types of mixtinvasions were identified, of which 6 types were two-component and 5 types were three-component. Co-members of demodexes, otodectes and sarcoptes were causative agents of trichurosis (50.0 % of mixtinvasions), uncinariosis (39.3 % of mixtinvasions), toxocarosis (39.3 % of mixtinvasions), and dipylidiosis (3.6 %). Otodecto-toxocarous (31.6 % of mixtinvasions), otodecto-trichurous (21.1 % of mixtinvasions) and demodecto-uncinarious (21.1 % of mixtinvasions) were most often detected among the two-component mixtinvasions. Demodecto-uncinaria-trichurous (33.4 %), demodecto-uncinaria-toxocarous (22.2 %) and demodecto-trichurous-toxocarous (22.2 %) were most often found among three-component mixtinvasions. The obtained data make it possible to take into account the peculiarities of the course of acaroses of dogs caused by acariform mites, as part of helminthiasis of the digestive tract of dogs in order to increase the effectiveness of treatment and preventive measures.
- Open Access
- 29 December 2024
- Published by Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv in Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary Sciences
- Vol. 26 (116) , 96-100
Laboratory diagnosis of blood of domestic cats with pancreatitis
This paper presents the results of blood tests of domestic cats with chronic pancreatitis and at risk of pancreatic inflammation. The number of erythrocytes, leukocytes, platelets was analysed, as well as the value of haematocrit, serum transaminases, amylase, pancreatic lipase, glucose, total bilirubin, creatinine and urea. The examination revealed no specific symptoms of pancreatitis, although most of the animals showed signs of digestive disorders (exhaustion – 84 %, vomiting – 75 %, dehydration – 83 %, worsening or absence of appetite – 87.5 %, abdominal tenderness on palpation – 65 %). In the blood of sick cats (group one) and those at high risk of pancreatitis (group two), leukocytosis (Р < 0.001), erythrocytosis (Р < 0.01) and thrombocytopenia (Р < 0.001) were found, indicating a prolonged inflammatory process in the body against the background of blood thickening. Biochemical studies of blood serum in animals of the first group showed an increase in the activity of ALT and AST by 1.9 and 2.4 times (Р < 0.001) compared to the control group (clinically healthy animals), respectively. Similar changes were recorded in the animals of the second group, in which the activity of ALT and AST increased by more than 1.8 times (Р < 0.001) compared to clinically healthy animals. The serum total bilirubin (TBIL) content of cats of the first and second groups averaged 8.9 ± 064 and 10.9 ± 0.44 µmol/l, which was 1.6 and 2.0 times (Р < 0.001) higher than that of the control group, respectively. Such changes in hepatic parameters (ALT, AST, total bilirubin) indicate damage to the hepatobiliary system, which can have both acute and chronic course (cholangitis, lipidosis). Hyperglycaemia (Р < 0.001), increased amylase activity (Р < 0.001) and 2.2 and 1.6-fold increase in pancreatic lipase activity (Р < 0.001), respectively, were observed in cats with and at high risk of developing pancreatitis, which confirms the impaired functional state of the pancreas.
- 29 December 2024
- Published by Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv in Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary Sciences
- Vol. 26 (116) , 96-100
Open AccessLaboratory diagnosis of blood of domestic cats with pancreatitis
This paper presents the results of blood tests of domestic cats with chronic pancreatitis and at risk of pancreatic inflammation. The number of erythrocytes, leukocytes, platelets was analysed, as well as the value of haematocrit, serum transaminases, amylase, pancreatic lipase, glucose, total bilirubin, creatinine and urea. The examination revealed no specific symptoms of pancreatitis, although most of the animals showed signs of digestive disorders (exhaustion – 84 %, vomiting – 75 %, dehydration – 83 %, worsening or absence of appetite – 87.5 %, abdominal tenderness on palpation – 65 %). In the blood of sick cats (group one) and those at high risk of pancreatitis (group two), leukocytosis (Р < 0.001), erythrocytosis (Р < 0.01) and thrombocytopenia (Р < 0.001) were found, indicating a prolonged inflammatory process in the body against the background of blood thickening. Biochemical studies of blood serum in animals of the first group showed an increase in the activity of ALT and AST by 1.9 and 2.4 times (Р < 0.001) compared to the control group (clinically healthy animals), respectively. Similar changes were recorded in the animals of the second group, in which the activity of ALT and AST increased by more than 1.8 times (Р < 0.001) compared to clinically healthy animals. The serum total bilirubin (TBIL) content of cats of the first and second groups averaged 8.9 ± 064 and 10.9 ± 0.44 µmol/l, which was 1.6 and 2.0 times (Р < 0.001) higher than that of the control group, respectively. Such changes in hepatic parameters (ALT, AST, total bilirubin) indicate damage to the hepatobiliary system, which can have both acute and chronic course (cholangitis, lipidosis). Hyperglycaemia (Р < 0.001), increased amylase activity (Р < 0.001) and 2.2 and 1.6-fold increase in pancreatic lipase activity (Р < 0.001), respectively, were observed in cats with and at high risk of developing pancreatitis, which confirms the impaired functional state of the pancreas.
- Open Access
- 15 October 2024
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 27 (3) , 43-49
Гіпотрофія цуценят на тлі вад розвитку
Поняття гіпотрофія характеризує порушення розвитку та росту новонароджених тварин та може бути зумовлене порушенням умов утримання майбутньої породілі у процесі її життя та під час вагітності, неправильною племінною роботою, впливом тератогенних чинників, а серед свійських собак, найчастіше, через розлади живлення плодів у антенатальний та цуценят у постнатальний періоди. Вказана патологія характеризується морфофункціональною незрілістю органів та систем новонародженої тварини і клінічно проявляється низькою її резистентністю до екзогенних чинників: молозивного навантаження, умов навколишнього средовища, умовно-патогенної та патогенної мікрофлори. Відмічено, що розвитку постнатальної гіпотрофії сприяють вроджені вади цуценят. У собак брахіцефальних порід до найбільш поширених вад внутрішньоутробного розвитку відносять розщеплення піднебіння та гідроцефалію (90 % та 40 % летальних випадків серед новонароджених цуценят, відповідно). У спеціальній літературі присутні загальні відомості щодо кореляції гіпотрофічних процесів у цуценят з вадами розвитку, проте публікації щодо порідних особливостей недостатньо. Метою дослідження було описати окремі анатомо-фізіологічні показники цуценят порід мопс та французький бульдог за гіпотрофії на тлі розвитку гідроцефалії та розщепленого піднебіння. Встановлено, що в умовах розплідників собак Lakomy Kusochek та Luizental впродовж 2016–2024 років смертність новонароджених цуценят породи мопс становила 10 %, цуценят породи французький бульдог – 14 %, а розщеплення піднебіння спостерігали у 22 % загиблих цуценят. Клінічно гіпотрофія у новонароджених цуценят проявляється низькою рухливістю та низьким коефіцієнтом росту. Визначено, показник Апгар у цуценят породи мопс серед гіпотрофіків був нижчим в середньому у 1,5 разу (р˂0,001) і у 1,3 разу у цуценят породи французький бульдог (р˂0,001). Коефіцієнт росту був утричі нижчим серед мопсів (р˂0,01) та французів у 2,9 рази (р˂0,001). Маса тіла при народженні серед гіпотрофіків обох порід була менщою на 17,8 та 19,8 %, відповідно (р˂0,001), у подальшому відношення маси тіла нормальних цуценят до цуценят гіпотрофіків також вірогідно зменшувалось: на першу добу – на 34,9 та 24,8 % (р˂0,001), на другу – на 40 та 34,3 % (р˂0,001), на третю – на 45,5 та 43,6 % (р˂0,001), на четверту – на 48 та 51,2 % (р˂0,001), на п’яту – на 50,9 та 58,3 % (р˂0,001), на сьому – на 56,6 та 68,4 % (р˂0,001), на дев’яту – на 63,4 та 74,7 % (р˂0,001), на 12-ту – у цуценят породи мопс на 71,1 % (р˂0,001). Отримані дані доводять, що вроджені вади розвитку (розщеплення піднебіння та гідроцефалія) достовірно спричиняють розвиток постнатальної гіпотрофії у цуценят породи мопс та французький бульдог
- 15 October 2024
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 27 (3) , 43-49
Open AccessГіпотрофія цуценят на тлі вад розвитку
Поняття гіпотрофія характеризує порушення розвитку та росту новонароджених тварин та може бути зумовлене порушенням умов утримання майбутньої породілі у процесі її життя та під час вагітності, неправильною племінною роботою, впливом тератогенних чинників, а серед свійських собак, найчастіше, через розлади живлення плодів у антенатальний та цуценят у постнатальний періоди. Вказана патологія характеризується морфофункціональною незрілістю органів та систем новонародженої тварини і клінічно проявляється низькою її резистентністю до екзогенних чинників: молозивного навантаження, умов навколишнього средовища, умовно-патогенної та патогенної мікрофлори. Відмічено, що розвитку постнатальної гіпотрофії сприяють вроджені вади цуценят. У собак брахіцефальних порід до найбільш поширених вад внутрішньоутробного розвитку відносять розщеплення піднебіння та гідроцефалію (90 % та 40 % летальних випадків серед новонароджених цуценят, відповідно). У спеціальній літературі присутні загальні відомості щодо кореляції гіпотрофічних процесів у цуценят з вадами розвитку, проте публікації щодо порідних особливостей недостатньо. Метою дослідження було описати окремі анатомо-фізіологічні показники цуценят порід мопс та французький бульдог за гіпотрофії на тлі розвитку гідроцефалії та розщепленого піднебіння. Встановлено, що в умовах розплідників собак Lakomy Kusochek та Luizental впродовж 2016–2024 років смертність новонароджених цуценят породи мопс становила 10 %, цуценят породи французький бульдог – 14 %, а розщеплення піднебіння спостерігали у 22 % загиблих цуценят. Клінічно гіпотрофія у новонароджених цуценят проявляється низькою рухливістю та низьким коефіцієнтом росту. Визначено, показник Апгар у цуценят породи мопс серед гіпотрофіків був нижчим в середньому у 1,5 разу (р˂0,001) і у 1,3 разу у цуценят породи французький бульдог (р˂0,001). Коефіцієнт росту був утричі нижчим серед мопсів (р˂0,01) та французів у 2,9 рази (р˂0,001). Маса тіла при народженні серед гіпотрофіків обох порід була менщою на 17,8 та 19,8 %, відповідно (р˂0,001), у подальшому відношення маси тіла нормальних цуценят до цуценят гіпотрофіків також вірогідно зменшувалось: на першу добу – на 34,9 та 24,8 % (р˂0,001), на другу – на 40 та 34,3 % (р˂0,001), на третю – на 45,5 та 43,6 % (р˂0,001), на четверту – на 48 та 51,2 % (р˂0,001), на п’яту – на 50,9 та 58,3 % (р˂0,001), на сьому – на 56,6 та 68,4 % (р˂0,001), на дев’яту – на 63,4 та 74,7 % (р˂0,001), на 12-ту – у цуценят породи мопс на 71,1 % (р˂0,001). Отримані дані доводять, що вроджені вади розвитку (розщеплення піднебіння та гідроцефалія) достовірно спричиняють розвиток постнатальної гіпотрофії у цуценят породи мопс та французький бульдог