L. P. Karysheva
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Research Subjects
L. P. Karysheva has a total of 28 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Н. С. Канівець
Полтавський державний аграрний університет, Полтава
7 shared publications - S. O. Kravchenko
Poltava State Agrarian University
3 shared publications - T. P. Lokes-Krupka
Полтавський державний аграрний університет
3 shared publications - Н. І. Дмитренко
Полтавський державний аграрний університет, Полтава
3 shared publications - A. O. Perviy
Poltava State Agrarian University, Skovorody Str., 1/3, Poltava, 36003, Ukraine
2 shared publications L. Karysheva
Poltava State Agrarian University
2 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 12 September 2026
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 29 (2) , 48-53
Лабораторна діагностика хронічної хвороби нирок у свійських собак
Дослідження проведено на собаках із підтвердженою хронічною хворобою нирок шляхом клінічного обстеження, гематологічного, біохімічного аналізу крові та лабораторного дослідження сечі. Встановлено, що розвиток захворювання супроводжується суттєвими порушеннями показників крові та сечі, які прогресують відповідно до ступеня ураження ниркової тканини. На ІІІ стадії захворювання у собак виявлено зниження кількості еритроцитів (Р<0,01), вмісту гемоглобіну (Р<0,001), величини гематокриту (Р<0,001) та кількості тромбоцитів (Р<0,001), що свідчило про розвиток анемічного синдрому. Одночасно реєстрували підвищення кількості лейкоцитів (Р<0,001) та зменшення частки лімфоцитів (Р<0,05), що вказувало на наявність супутніх запальних процесів та імунологічних порушень. Біохімічними дослідженнями встановлено зниження вмісту альбумінів (Р<0,01), значне підвищення вмісту симетричного диметиларгініну (Р<0,001), сечовини (Р<0,001), креатиніну (Р<0,001) та неорганічного фосфору (Р<0,001), що характеризувало порушення фільтраційної здатності нирок і накопичення продуктів азотистого обміну. Під час дослідження сечі у собак на ІІІ стадії захворювання виявлено зниження її відносної густини (Р<0,001), появу протеїну (Р<0,001) та збільшення кількості лейкоцитів в осаді. На четвертій стадії хронічної хвороби нирок усі виявлені зміни були більш вираженими. У собак на IV стадії ХХН реєстрували тяжку анемію, виражену тромбоцитопенію та лімфоцитопенію на тлі лейкоцитозу. Концентрація показників, що характеризують функціональний стан нирок, зростала у декілька разів порівняно з показниками клінічно здорових тварин, що свідчило про значне пригнічення або втрату екскреторної функції нирок. Встановлено розвиток гіпопротеїнемії та гіпоальбумінемії, що пов’язано з прогресуючим ушкодженням нефронів і втратою білків. Для сечі були характерними різке зниження відносної густини, виражена протеїнурія, збільшення кількості лейкоцитів та, в окремих випадках, анурія. Отримані результати підтверджують, що комплексне визначення показників крові та сечі є інформативним підходом для оцінки функціонального стану нирок, визначення стадії патологічного процесу, моніторингу перебігу захворювання та прогнозування його наслідків у собак із хронічною хворобою нирок.
- 12 September 2026
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 29 (2) , 48-53
Open AccessЛабораторна діагностика хронічної хвороби нирок у свійських собак
Дослідження проведено на собаках із підтвердженою хронічною хворобою нирок шляхом клінічного обстеження, гематологічного, біохімічного аналізу крові та лабораторного дослідження сечі. Встановлено, що розвиток захворювання супроводжується суттєвими порушеннями показників крові та сечі, які прогресують відповідно до ступеня ураження ниркової тканини. На ІІІ стадії захворювання у собак виявлено зниження кількості еритроцитів (Р<0,01), вмісту гемоглобіну (Р<0,001), величини гематокриту (Р<0,001) та кількості тромбоцитів (Р<0,001), що свідчило про розвиток анемічного синдрому. Одночасно реєстрували підвищення кількості лейкоцитів (Р<0,001) та зменшення частки лімфоцитів (Р<0,05), що вказувало на наявність супутніх запальних процесів та імунологічних порушень. Біохімічними дослідженнями встановлено зниження вмісту альбумінів (Р<0,01), значне підвищення вмісту симетричного диметиларгініну (Р<0,001), сечовини (Р<0,001), креатиніну (Р<0,001) та неорганічного фосфору (Р<0,001), що характеризувало порушення фільтраційної здатності нирок і накопичення продуктів азотистого обміну. Під час дослідження сечі у собак на ІІІ стадії захворювання виявлено зниження її відносної густини (Р<0,001), появу протеїну (Р<0,001) та збільшення кількості лейкоцитів в осаді. На четвертій стадії хронічної хвороби нирок усі виявлені зміни були більш вираженими. У собак на IV стадії ХХН реєстрували тяжку анемію, виражену тромбоцитопенію та лімфоцитопенію на тлі лейкоцитозу. Концентрація показників, що характеризують функціональний стан нирок, зростала у декілька разів порівняно з показниками клінічно здорових тварин, що свідчило про значне пригнічення або втрату екскреторної функції нирок. Встановлено розвиток гіпопротеїнемії та гіпоальбумінемії, що пов’язано з прогресуючим ушкодженням нефронів і втратою білків. Для сечі були характерними різке зниження відносної густини, виражена протеїнурія, збільшення кількості лейкоцитів та, в окремих випадках, анурія. Отримані результати підтверджують, що комплексне визначення показників крові та сечі є інформативним підходом для оцінки функціонального стану нирок, визначення стадії патологічного процесу, моніторингу перебігу захворювання та прогнозування його наслідків у собак із хронічною хворобою нирок.
- Open Access
- 26 September 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (3) , 277-284
Діагностика дерматитів та застосування препаратів на рослинній основі у лікуванні собак
Дерматити у тварин є поширеною патологією шкіри, що проявляється широким спектром симптомів, значною мірою спільних для різних нозологічних одиниць. Однією із проблем у ветеринарній медицині дрібних тварин є дерматити алергічного походження. Це низка хвороб, що характеризуються свербежем, еритемою, висипами, піодермією, вторинними ураженнями шкіри. Свійські собаки є тваринами, для яких дерматити алергічного походження становлять суттєву проблему. Діагностика алергічних дерматитів у собак та лікування хворих тварин потребує диференційного підходу та відповідної терапії. Застосування зовнішніх препаратів на основі натуральних діючих речовин завжди потребує клінічної апробації, з урахуванням диференційної діагностики патології. У статті описані результати дослідження собак за дерматитів різної етіології. Проаналізовано поширення алергійного дерматиту у собак в м. Полтава. Результати досліджень свідчать, що блошиний дерматит реєструється у 52 % собак від загальної кількості проявів дерматиту, атопічний дерматит – 29,6 %, харчова алергія – 12,2 %, контактний дерматит – 6,1 %. Акцентовано увагу на проявах дерматитів, їх локалізацію та зазначено, що ураження шкіри часто ускладнюються вторинною інфекцією. Дослідження охопило 58 собак хворих на дерматит, яких поділили на чотири контрольні та чотири дослідні групи залежно від етіологічного чинника дерматиту. Собак контрольних групи лікували з дотриманням протоколу лікування дерматиту залежно від етіології. До схеми лікування тварин дослідних груп було введено препарат для зовнішнього застосування, а саме крем-бальзам «Цілитель алергостоп». Моніторинг стану собак та процесу регенерації шкіри проводили на 14-ту, 20-ту та 60-ту добу лікування. Результати проведеного лікування в дослідних групах засвідчили позитивний ефект в середньому на 3–5 діб раніше порівняно зі схемою лікування тварин контрольної групи.
- 26 September 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (3) , 277-284
Open AccessДіагностика дерматитів та застосування препаратів на рослинній основі у лікуванні собак
Дерматити у тварин є поширеною патологією шкіри, що проявляється широким спектром симптомів, значною мірою спільних для різних нозологічних одиниць. Однією із проблем у ветеринарній медицині дрібних тварин є дерматити алергічного походження. Це низка хвороб, що характеризуються свербежем, еритемою, висипами, піодермією, вторинними ураженнями шкіри. Свійські собаки є тваринами, для яких дерматити алергічного походження становлять суттєву проблему. Діагностика алергічних дерматитів у собак та лікування хворих тварин потребує диференційного підходу та відповідної терапії. Застосування зовнішніх препаратів на основі натуральних діючих речовин завжди потребує клінічної апробації, з урахуванням диференційної діагностики патології. У статті описані результати дослідження собак за дерматитів різної етіології. Проаналізовано поширення алергійного дерматиту у собак в м. Полтава. Результати досліджень свідчать, що блошиний дерматит реєструється у 52 % собак від загальної кількості проявів дерматиту, атопічний дерматит – 29,6 %, харчова алергія – 12,2 %, контактний дерматит – 6,1 %. Акцентовано увагу на проявах дерматитів, їх локалізацію та зазначено, що ураження шкіри часто ускладнюються вторинною інфекцією. Дослідження охопило 58 собак хворих на дерматит, яких поділили на чотири контрольні та чотири дослідні групи залежно від етіологічного чинника дерматиту. Собак контрольних групи лікували з дотриманням протоколу лікування дерматиту залежно від етіології. До схеми лікування тварин дослідних груп було введено препарат для зовнішнього застосування, а саме крем-бальзам «Цілитель алергостоп». Моніторинг стану собак та процесу регенерації шкіри проводили на 14-ту, 20-ту та 60-ту добу лікування. Результати проведеного лікування в дослідних групах засвідчили позитивний ефект в середньому на 3–5 діб раніше порівняно зі схемою лікування тварин контрольної групи.
- Open Access
- 26 September 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (3) , 256-261
Вплив внутрішньом’язового введення препарату «Тривіт» на вміст білків у сироватці крові кобил за дефіциту у раціоні поживних нутрієнтів
У роботі наведені результати досліджень з питань динаміки показників вмісту вітаміну А, загального білку у сироватці крові та його фракційний склад у кобил в останній триместр жеребності та перші місяці лактації під впливом внутрішньом’язового введення препарату «Тривіт». З цією метою був проведений аналіз раціону годівлі кобил на вміст поживних нутрієнтів. За дефіциту останніх у групі контролю спостерігається тенденція до зниження вмісту загального білку та вітаміну А у сироватці крові починаючи з дев’ятого місяця жеребності. У цей же період у вітамінізованих кобил дані показники збільшуються. Через 30 діб після застосування препарату «Тривіт», у дослідній групі жеребних кобил, показник вміст вітаміну А у сироватці крові підвищується, майже, у чотири рази (р<0,001). У подальшому, до 10 доби перед пологами зберігається вірогідна (р<0,001) різниця у вмісті вітаміну А у порівнянні з тваринами групи контролю. На 40-ву добу лактації, хоча і знижувався вміст вітаміну А у сироватці крові кобил дослідної групи, але він був, майже, у двічі вищим (р<0,05) від такого показника у тварин групи контролю. За місяць до пологів у кобил дослідної групи вміст загального білку підвищувався до найбільшого значення за період досліджень, будучи вищим (р<0,01) від цього показника у групи контролю. Через місяць лактації спостерігалася тенденція до зниження вмісту загального білку в сироватці крові кобил дослідної групи, а у тварин групи контролю до підвищення. Аналізуючи динаміку вмісту альбумінів у сироватці крові спостерігали, майже однакову динаміку їх вмісту в контрольній та дослідній групах. У глобуліновій фракції білків відбувалися зміни пов’язані з їх перерозподілом. У переважній більшості вміст α-глобулінів знижувався у тварин дослідної групи за два місяці до пологів, а у кобил групи контролю таких змін не відбувалося. У сироватці крові кобил дослідної групи вміст β-глобулінів, після введення їм препарату «Тривіт», поступово збільшувався та через місяць лактації був вищим (р<0,01) у порівнянні з тваринами групи контролю. Слід зауважити, що у сироватці крові кобил контрольної групи за місяць до вижеребки спостерігався найвищий вміст β-глобулінів за увесь період дослідження, який був вищим (p<0,05) від такого у кобил дослідної групи. Динаміка показників γ-глобулінів в обох групах тварин була схожою, але підвищення (р<0,001) вмісту їх у кобил дослідної групи відбувалося за місяць до пологів.
- 26 September 2025
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 28 (3) , 256-261
Open AccessВплив внутрішньом’язового введення препарату «Тривіт» на вміст білків у сироватці крові кобил за дефіциту у раціоні поживних нутрієнтів
У роботі наведені результати досліджень з питань динаміки показників вмісту вітаміну А, загального білку у сироватці крові та його фракційний склад у кобил в останній триместр жеребності та перші місяці лактації під впливом внутрішньом’язового введення препарату «Тривіт». З цією метою був проведений аналіз раціону годівлі кобил на вміст поживних нутрієнтів. За дефіциту останніх у групі контролю спостерігається тенденція до зниження вмісту загального білку та вітаміну А у сироватці крові починаючи з дев’ятого місяця жеребності. У цей же період у вітамінізованих кобил дані показники збільшуються. Через 30 діб після застосування препарату «Тривіт», у дослідній групі жеребних кобил, показник вміст вітаміну А у сироватці крові підвищується, майже, у чотири рази (р<0,001). У подальшому, до 10 доби перед пологами зберігається вірогідна (р<0,001) різниця у вмісті вітаміну А у порівнянні з тваринами групи контролю. На 40-ву добу лактації, хоча і знижувався вміст вітаміну А у сироватці крові кобил дослідної групи, але він був, майже, у двічі вищим (р<0,05) від такого показника у тварин групи контролю. За місяць до пологів у кобил дослідної групи вміст загального білку підвищувався до найбільшого значення за період досліджень, будучи вищим (р<0,01) від цього показника у групи контролю. Через місяць лактації спостерігалася тенденція до зниження вмісту загального білку в сироватці крові кобил дослідної групи, а у тварин групи контролю до підвищення. Аналізуючи динаміку вмісту альбумінів у сироватці крові спостерігали, майже однакову динаміку їх вмісту в контрольній та дослідній групах. У глобуліновій фракції білків відбувалися зміни пов’язані з їх перерозподілом. У переважній більшості вміст α-глобулінів знижувався у тварин дослідної групи за два місяці до пологів, а у кобил групи контролю таких змін не відбувалося. У сироватці крові кобил дослідної групи вміст β-глобулінів, після введення їм препарату «Тривіт», поступово збільшувався та через місяць лактації був вищим (р<0,01) у порівнянні з тваринами групи контролю. Слід зауважити, що у сироватці крові кобил контрольної групи за місяць до вижеребки спостерігався найвищий вміст β-глобулінів за увесь період дослідження, який був вищим (p<0,05) від такого у кобил дослідної групи. Динаміка показників γ-глобулінів в обох групах тварин була схожою, але підвищення (р<0,001) вмісту їх у кобил дослідної групи відбувалося за місяць до пологів.
- Open Access
- 31 December 2024
- Published by Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv in Ukrainian Journal of Veterinary and Agricultural Sciences
- Vol. 7 (3) , 37-41
A case of brachiocephalic syndrome in a French bulldog
The brachiocephalic syndrome is characteristic of dogs and cats with short muzzles that often have breathing problems. The most common causes of respiratory disorders are stenosis of the nostrils, a protruding nasal fold, elongation and thickening of the soft palate, protrusion of the laryngeal sacs, etc. Brachiocephalic syndrome develops in short-faced dogs due to pathological changes in the structure of the upper and lower respiratory tract (collapse, malformation, various deformations). The degree of manifestation of symptoms can vary - from weak respiratory noises to suffocation and the development of acute hypoxia. The article presents the case history of a French bulldog dog, a female, with severe clinical signs of brachycephalic syndrome. In particular, there are pronounced signs of airway obstruction, digestive tract, spinal malformation, and reproductive tract deformation. The work aimed to comprehensively cover all manifestations of brachycephalic syndrome retrospectively, taking into account the dynamics of pathology manifestations, as well as the analysis and discussion of the effectiveness and results of treatment measures, both surgical and therapeutic. The results of clinical studies are described, and there is a vast arsenal of additional ones: laboratory and instrumental. In particular, the results of general and biochemical blood tests, coagulograms at different periods of the animal's life, the results of studies of the respiratory organs and the anterior digestive system, and individual bacteriological, computed tomography, resonance tomography, and histological studies are analyzed. It is shown that the first clinical manifestations of brachiocephalic syndrome are signs of airway obstruction, which gradually progress, starting from the act of feeding up to signs of sleep apnea, despite repeated surgical interventions (complex palatoplasty). The results of the musculoskeletal system study are indicated, demonstrating pronounced multiple pathologies of the spine (kyphosis, scoliosis, protrusions, degenerative-destructive changes in the intervertebral discs, syringomyelia). The results of postmortem histological studies of the gastric mucosa and duodenum are presented.
- 31 December 2024
- Published by Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv in Ukrainian Journal of Veterinary and Agricultural Sciences
- Vol. 7 (3) , 37-41
Open AccessA case of brachiocephalic syndrome in a French bulldog
The brachiocephalic syndrome is characteristic of dogs and cats with short muzzles that often have breathing problems. The most common causes of respiratory disorders are stenosis of the nostrils, a protruding nasal fold, elongation and thickening of the soft palate, protrusion of the laryngeal sacs, etc. Brachiocephalic syndrome develops in short-faced dogs due to pathological changes in the structure of the upper and lower respiratory tract (collapse, malformation, various deformations). The degree of manifestation of symptoms can vary - from weak respiratory noises to suffocation and the development of acute hypoxia. The article presents the case history of a French bulldog dog, a female, with severe clinical signs of brachycephalic syndrome. In particular, there are pronounced signs of airway obstruction, digestive tract, spinal malformation, and reproductive tract deformation. The work aimed to comprehensively cover all manifestations of brachycephalic syndrome retrospectively, taking into account the dynamics of pathology manifestations, as well as the analysis and discussion of the effectiveness and results of treatment measures, both surgical and therapeutic. The results of clinical studies are described, and there is a vast arsenal of additional ones: laboratory and instrumental. In particular, the results of general and biochemical blood tests, coagulograms at different periods of the animal's life, the results of studies of the respiratory organs and the anterior digestive system, and individual bacteriological, computed tomography, resonance tomography, and histological studies are analyzed. It is shown that the first clinical manifestations of brachiocephalic syndrome are signs of airway obstruction, which gradually progress, starting from the act of feeding up to signs of sleep apnea, despite repeated surgical interventions (complex palatoplasty). The results of the musculoskeletal system study are indicated, demonstrating pronounced multiple pathologies of the spine (kyphosis, scoliosis, protrusions, degenerative-destructive changes in the intervertebral discs, syringomyelia). The results of postmortem histological studies of the gastric mucosa and duodenum are presented.
- Open Access
- 15 October 2024
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 27 (3) , 43-49
Гіпотрофія цуценят на тлі вад розвитку
Поняття гіпотрофія характеризує порушення розвитку та росту новонароджених тварин та може бути зумовлене порушенням умов утримання майбутньої породілі у процесі її життя та під час вагітності, неправильною племінною роботою, впливом тератогенних чинників, а серед свійських собак, найчастіше, через розлади живлення плодів у антенатальний та цуценят у постнатальний періоди. Вказана патологія характеризується морфофункціональною незрілістю органів та систем новонародженої тварини і клінічно проявляється низькою її резистентністю до екзогенних чинників: молозивного навантаження, умов навколишнього средовища, умовно-патогенної та патогенної мікрофлори. Відмічено, що розвитку постнатальної гіпотрофії сприяють вроджені вади цуценят. У собак брахіцефальних порід до найбільш поширених вад внутрішньоутробного розвитку відносять розщеплення піднебіння та гідроцефалію (90 % та 40 % летальних випадків серед новонароджених цуценят, відповідно). У спеціальній літературі присутні загальні відомості щодо кореляції гіпотрофічних процесів у цуценят з вадами розвитку, проте публікації щодо порідних особливостей недостатньо. Метою дослідження було описати окремі анатомо-фізіологічні показники цуценят порід мопс та французький бульдог за гіпотрофії на тлі розвитку гідроцефалії та розщепленого піднебіння. Встановлено, що в умовах розплідників собак Lakomy Kusochek та Luizental впродовж 2016–2024 років смертність новонароджених цуценят породи мопс становила 10 %, цуценят породи французький бульдог – 14 %, а розщеплення піднебіння спостерігали у 22 % загиблих цуценят. Клінічно гіпотрофія у новонароджених цуценят проявляється низькою рухливістю та низьким коефіцієнтом росту. Визначено, показник Апгар у цуценят породи мопс серед гіпотрофіків був нижчим в середньому у 1,5 разу (р˂0,001) і у 1,3 разу у цуценят породи французький бульдог (р˂0,001). Коефіцієнт росту був утричі нижчим серед мопсів (р˂0,01) та французів у 2,9 рази (р˂0,001). Маса тіла при народженні серед гіпотрофіків обох порід була менщою на 17,8 та 19,8 %, відповідно (р˂0,001), у подальшому відношення маси тіла нормальних цуценят до цуценят гіпотрофіків також вірогідно зменшувалось: на першу добу – на 34,9 та 24,8 % (р˂0,001), на другу – на 40 та 34,3 % (р˂0,001), на третю – на 45,5 та 43,6 % (р˂0,001), на четверту – на 48 та 51,2 % (р˂0,001), на п’яту – на 50,9 та 58,3 % (р˂0,001), на сьому – на 56,6 та 68,4 % (р˂0,001), на дев’яту – на 63,4 та 74,7 % (р˂0,001), на 12-ту – у цуценят породи мопс на 71,1 % (р˂0,001). Отримані дані доводять, що вроджені вади розвитку (розщеплення піднебіння та гідроцефалія) достовірно спричиняють розвиток постнатальної гіпотрофії у цуценят породи мопс та французький бульдог
- 15 October 2024
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Scientific Progress & Innovations
- Vol. 27 (3) , 43-49
Open AccessГіпотрофія цуценят на тлі вад розвитку
Поняття гіпотрофія характеризує порушення розвитку та росту новонароджених тварин та може бути зумовлене порушенням умов утримання майбутньої породілі у процесі її життя та під час вагітності, неправильною племінною роботою, впливом тератогенних чинників, а серед свійських собак, найчастіше, через розлади живлення плодів у антенатальний та цуценят у постнатальний періоди. Вказана патологія характеризується морфофункціональною незрілістю органів та систем новонародженої тварини і клінічно проявляється низькою її резистентністю до екзогенних чинників: молозивного навантаження, умов навколишнього средовища, умовно-патогенної та патогенної мікрофлори. Відмічено, що розвитку постнатальної гіпотрофії сприяють вроджені вади цуценят. У собак брахіцефальних порід до найбільш поширених вад внутрішньоутробного розвитку відносять розщеплення піднебіння та гідроцефалію (90 % та 40 % летальних випадків серед новонароджених цуценят, відповідно). У спеціальній літературі присутні загальні відомості щодо кореляції гіпотрофічних процесів у цуценят з вадами розвитку, проте публікації щодо порідних особливостей недостатньо. Метою дослідження було описати окремі анатомо-фізіологічні показники цуценят порід мопс та французький бульдог за гіпотрофії на тлі розвитку гідроцефалії та розщепленого піднебіння. Встановлено, що в умовах розплідників собак Lakomy Kusochek та Luizental впродовж 2016–2024 років смертність новонароджених цуценят породи мопс становила 10 %, цуценят породи французький бульдог – 14 %, а розщеплення піднебіння спостерігали у 22 % загиблих цуценят. Клінічно гіпотрофія у новонароджених цуценят проявляється низькою рухливістю та низьким коефіцієнтом росту. Визначено, показник Апгар у цуценят породи мопс серед гіпотрофіків був нижчим в середньому у 1,5 разу (р˂0,001) і у 1,3 разу у цуценят породи французький бульдог (р˂0,001). Коефіцієнт росту був утричі нижчим серед мопсів (р˂0,01) та французів у 2,9 рази (р˂0,001). Маса тіла при народженні серед гіпотрофіків обох порід була менщою на 17,8 та 19,8 %, відповідно (р˂0,001), у подальшому відношення маси тіла нормальних цуценят до цуценят гіпотрофіків також вірогідно зменшувалось: на першу добу – на 34,9 та 24,8 % (р˂0,001), на другу – на 40 та 34,3 % (р˂0,001), на третю – на 45,5 та 43,6 % (р˂0,001), на четверту – на 48 та 51,2 % (р˂0,001), на п’яту – на 50,9 та 58,3 % (р˂0,001), на сьому – на 56,6 та 68,4 % (р˂0,001), на дев’яту – на 63,4 та 74,7 % (р˂0,001), на 12-ту – у цуценят породи мопс на 71,1 % (р˂0,001). Отримані дані доводять, що вроджені вади розвитку (розщеплення піднебіння та гідроцефалія) достовірно спричиняють розвиток постнатальної гіпотрофії у цуценят породи мопс та французький бульдог
- Open Access
- 21 October 2022
- Published by Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv in Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary Sciences
- Vol. 24 (107) , 94-99
Clinical case of chronic hepatitis in a domestic dog
The article presents a clinical case of chronic hepatitis of alimentary origin in a domestic dog of the Labrador Retriever breed, aged 1.5 years. General depression, hyporexia, intermittent morning vomiting, and diarrhea have been reported clinically. According to the anamnesis data, violations of the animal's lifelong feeding regime were established, as well as non-compliance with the rules of preventive deworming and dosing of drugs. The study in a sick dog showed a slight increase in body temperature (39.5 °C); heart rate and respiration were within normal limits. Palpation did not detect liver tenderness, but the animal's anxiety was recorded when palpating the abdomen. The obtained results were confirmed by ultrasonography. Thus, well-defined contours (edges) of the liver were visualized. The obtained results were confirmed by ultrasonographic examination. Thus, it visualized the enlargement of the liver and rounding of the edges of the body. The echostructure of the body is uneven. The gallbladder was round, with a thickening of the walls, and contained biliary sludge. Increased visualization of hepatic vessels was characteristic. Functional changes in liver function have been established. In a sick dog's serum, the total protein content was 78.3 g/l. A study of total bilirubin revealed a significant increase (9.5 μmol/l). Transaminase activity increased almost 1.7 times and corresponded to 97.0 IU/l (ALT) and 76.3 IU/l (AST). GHTP and alkaline phosphatase activity also underwent upward changes (8,7 and 8,3 IU/l, respectively). The urine had a rich orange color; at the same time, it was cloudy, the consistency was watery and foamy, and the smell was nonspecific/unpleasant. Determination of chemical properties of urine showed: the presence of proteins, urobilinogen; bilirubin; while glucose and ketones - were negative. Single leukocytes were detected by sediment microscopy. Thus, considering the data obtained from a comprehensive study of a sick animal, it can be noted that the final diagnosis in Labrador Retriever dogs is chronic hepatitis. To correct the pathological condition, a scheme of pharmacotherapy was drawn up, which consisted of drugs to restore liver cells' functioning, reduce body intoxication, and improve metabolism. At the same time, a diet (Royal Canin Hepatic Dog) was introduced, with mandatory adherence to the feeding regime.
- 21 October 2022
- Published by Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv in Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies. Series: Veterinary Sciences
- Vol. 24 (107) , 94-99
Open AccessClinical case of chronic hepatitis in a domestic dog
The article presents a clinical case of chronic hepatitis of alimentary origin in a domestic dog of the Labrador Retriever breed, aged 1.5 years. General depression, hyporexia, intermittent morning vomiting, and diarrhea have been reported clinically. According to the anamnesis data, violations of the animal's lifelong feeding regime were established, as well as non-compliance with the rules of preventive deworming and dosing of drugs. The study in a sick dog showed a slight increase in body temperature (39.5 °C); heart rate and respiration were within normal limits. Palpation did not detect liver tenderness, but the animal's anxiety was recorded when palpating the abdomen. The obtained results were confirmed by ultrasonography. Thus, well-defined contours (edges) of the liver were visualized. The obtained results were confirmed by ultrasonographic examination. Thus, it visualized the enlargement of the liver and rounding of the edges of the body. The echostructure of the body is uneven. The gallbladder was round, with a thickening of the walls, and contained biliary sludge. Increased visualization of hepatic vessels was characteristic. Functional changes in liver function have been established. In a sick dog's serum, the total protein content was 78.3 g/l. A study of total bilirubin revealed a significant increase (9.5 μmol/l). Transaminase activity increased almost 1.7 times and corresponded to 97.0 IU/l (ALT) and 76.3 IU/l (AST). GHTP and alkaline phosphatase activity also underwent upward changes (8,7 and 8,3 IU/l, respectively). The urine had a rich orange color; at the same time, it was cloudy, the consistency was watery and foamy, and the smell was nonspecific/unpleasant. Determination of chemical properties of urine showed: the presence of proteins, urobilinogen; bilirubin; while glucose and ketones - were negative. Single leukocytes were detected by sediment microscopy. Thus, considering the data obtained from a comprehensive study of a sick animal, it can be noted that the final diagnosis in Labrador Retriever dogs is chronic hepatitis. To correct the pathological condition, a scheme of pharmacotherapy was drawn up, which consisted of drugs to restore liver cells' functioning, reduce body intoxication, and improve metabolism. At the same time, a diet (Royal Canin Hepatic Dog) was introduced, with mandatory adherence to the feeding regime.
- 31 December 2021
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Вісник Полтавської державної аграрної академії
- No. 4,p. 239-248
ВПЛИВ ХРОНІЧНОГО НИЗЬКОДОЗОВОГО ІОНІЗУЮЧОГО ОПРОМІНЕННЯ НА ІМУННУ СИСТЕМУ, МЕХАНІЗМИ НЕЙРОЕНДОКРИННОЇ РЕГУЛЯЦІЇ І ОКРЕМІ БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТВАРИН В УМОВАХ РАДІАЦІЙНО ЗАБРУДНЕНИХ УГІДЬ УКРАЇНИ
Аграрний сектор економіки України все більш упевнено виходить на перші позиції в структурі експортних галузей держави. А за умови стабілізації економічного та медико-біологічного стану суспільства, аграрне виробництво, безумовно, стане рушієм розвитку України. Проте значні площі сільськогосподарських угідь в окремих областях України мають суттєве залишкове радіоактивне забруднення ізотопами Чорнобильського аварійного викиду. Початкова післяаварійна гострота проблеми в значній мірі наразі вже знята завдяки процесам природного розпаду ядер активних ізотопів. Це зробило актуальним перенаправлення зусиль дослідників-радіобіологів від вивчення закономірностей розвитку порушень та патологій при дії високих радіаційних навантажень з подальшою розробкою методів і заходів протидії деструктивним процесам, на спрямування їх уваги до дослідження і розшифровки особливостей реагування організму тварин і людей на шкідливі наслідки пролонгованих, довготривалих опромінень низької інтенсивності. Науковий загал вже створив доволі широку мережу дослідницьких осередків по вирішенню питань, пов’язаних із low-dose radiation, які мають і спеціалізовані інформаційні ресурси, як наприклад International Journal of Low Radiation. Проте активно співпрацювати в цій системі українські радіобіологи не в змозі, через недостатнє державне фінансування науково-дослідної діяльності. Нажаль закордонні вчені не виявляють особливої зацікавленості саме в дослідженнях такого об’єкту, як сільськогосподарські тварини. Тому на даний час загальний масив отриманих експериментальних та моніторингових результатів не дає достатньо повної картини змін гомеостазу опромінених особин. Загалом наявні дані свідчать про те, що за цих умов виникають ушкодження, пов’язані як із безпосереднім поглинанням енергії у критичних мішенях, так і з опосередкованими порушеннями, зумовленими певними змінами фізико-хімічних та біохімічних процесів на молекулярно-клітинному рівні. Зокрема, спостерігається посилення процесів перекисного окиснення ліпідів і зниження активності ендогенної багатокомпонентної антиоксидантної системи. З’ясовано, що при тривалому радіаційному впливі в малих дозах, відбуваються процеси розбалансування гормонального гомеостазу, які пов’язані з дисбалансом неспецифічних механізмів нейроендокринної регуляції адаптаційних процесів. Головна роль у їх реалізації належить нейромедіаторам, які, крім процесів гальмування і збудження нервових клітин, також контролюють різноманітні механізми функціонування організму, зокрема нейроендокринної системи, беруть участь у регуляції секреції гіпоталамічних факторів і тропних гормонів гіпофіза. Дослідження функціонального стану гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи за тривалої дії радіації у низьких дозах дозволили виявити її чутливість до внутрішнього опромінення у малих дозах. Під впливом довготривалого малоінтенсивного радіаційного фактору в організмі тварин виникають не тільки певні зміни у гормональному балансі, а й у функціонуванні імунної системи, формуванні патологічних змін концентрації і розподілу біохімічних сполук, перебігу метаболічних процесів та зниженні імунітету. Кількісне оцінювання біологічних ефектів за низькодозового хронічного опромінення вищих...
- 31 December 2021
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Вісник Полтавської державної аграрної академії
- No. 4,p. 239-248
ВПЛИВ ХРОНІЧНОГО НИЗЬКОДОЗОВОГО ІОНІЗУЮЧОГО ОПРОМІНЕННЯ НА ІМУННУ СИСТЕМУ, МЕХАНІЗМИ НЕЙРОЕНДОКРИННОЇ РЕГУЛЯЦІЇ І ОКРЕМІ БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТВАРИН В УМОВАХ РАДІАЦІЙНО ЗАБРУДНЕНИХ УГІДЬ УКРАЇНИ
Аграрний сектор економіки України все більш упевнено виходить на перші позиції в структурі експортних галузей держави. А за умови стабілізації економічного та медико-біологічного стану суспільства, аграрне виробництво, безумовно, стане рушієм розвитку України. Проте значні площі сільськогосподарських угідь в окремих областях України мають суттєве залишкове радіоактивне забруднення ізотопами Чорнобильського аварійного викиду. Початкова післяаварійна гострота проблеми в значній мірі наразі вже знята завдяки процесам природного розпаду ядер активних ізотопів. Це зробило актуальним перенаправлення зусиль дослідників-радіобіологів від вивчення закономірностей розвитку порушень та патологій при дії високих радіаційних навантажень з подальшою розробкою методів і заходів протидії деструктивним процесам, на спрямування їх уваги до дослідження і розшифровки особливостей реагування організму тварин і людей на шкідливі наслідки пролонгованих, довготривалих опромінень низької інтенсивності. Науковий загал вже створив доволі широку мережу дослідницьких осередків по вирішенню питань, пов’язаних із low-dose radiation, які мають і спеціалізовані інформаційні ресурси, як наприклад International Journal of Low Radiation. Проте активно співпрацювати в цій системі українські радіобіологи не в змозі, через недостатнє державне фінансування науково-дослідної діяльності. Нажаль закордонні вчені не виявляють особливої зацікавленості саме в дослідженнях такого об’єкту, як сільськогосподарські тварини. Тому на даний час загальний масив отриманих експериментальних та моніторингових результатів не дає достатньо повної картини змін гомеостазу опромінених особин. Загалом наявні дані свідчать про те, що за цих умов виникають ушкодження, пов’язані як із безпосереднім поглинанням енергії у критичних мішенях, так і з опосередкованими порушеннями, зумовленими певними змінами фізико-хімічних та біохімічних процесів на молекулярно-клітинному рівні. Зокрема, спостерігається посилення процесів перекисного окиснення ліпідів і зниження активності ендогенної багатокомпонентної антиоксидантної системи. З’ясовано, що при тривалому радіаційному впливі в малих дозах, відбуваються процеси розбалансування гормонального гомеостазу, які пов’язані з дисбалансом неспецифічних механізмів нейроендокринної регуляції адаптаційних процесів. Головна роль у їх реалізації належить нейромедіаторам, які, крім процесів гальмування і збудження нервових клітин, також контролюють різноманітні механізми функціонування організму, зокрема нейроендокринної системи, беруть участь у регуляції секреції гіпоталамічних факторів і тропних гормонів гіпофіза. Дослідження функціонального стану гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи за тривалої дії радіації у низьких дозах дозволили виявити її чутливість до внутрішнього опромінення у малих дозах. Під впливом довготривалого малоінтенсивного радіаційного фактору в організмі тварин виникають не тільки певні зміни у гормональному балансі, а й у функціонуванні імунної системи, формуванні патологічних змін концентрації і розподілу біохімічних сполук, перебігу метаболічних процесів та зниженні імунітету. Кількісне оцінювання біологічних ефектів за низькодозового хронічного опромінення вищих...
- 25 June 2021
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Вісник Полтавської державної аграрної академії
- No. 2,p. 254-258
РЕНТГЕНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОБАКИ ЗА НАЯВНОСТІ РОЗШИРЕНОГО СТРАВОХОДУ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)
У статті наведений опис клінічного випадку мегаезофагусу у свійського собаки породи пекінес ві-ком 8 років, масою тіла 5 кг. Тварину досліджували за загальноприйнятою схемою, а саме збір анам-нестичних даних, клінічні дослідження (термометрія, пальпація, аускультація), рентгенографія стравоходу. Анамнестичні дані: пригнічення загального стану, неспокій, анорексія, часті ковтальні рухи, задишка, кашель, гіперсалівація, періодичне блювання після годівлі, або пиття. У собаки під час огляду виявили пригнічення загального стану на тлі неспокою, збільшення частоти дихальних рухів (29 рух./хв.), частоти скорочень серця (135 уд./хв.), температура тіла була в межах фізіологічних коливань і становила 38,3 С, за пальпації стравоходу болючості не виявлено. За результатами клі-нічних досліджень лікар ветеринарної медицини не встановив розвитку розширення стравоходу. Але слід відмітити, що відмічені у хворої собаки дані анамнезу вказували на дисфагію та були ознаками розширення стравоходу (мегаезофагусу). Наступним кроком були проведені рентгенологічні дослі-дження стравоходу (ділянки голови, шиї та грудного відділу) хворої собаки. На рентгенограмі мегае-зофагус візуалізувався як протяжне розширення стравоходу діаметром 26,79 мм, яке було заповнене як рідиною, так і газами. Водночас у грудній порожнині виявляли вогнища пневмонічної інфільтрації. Одержані дані рентгенологічного дослідження хворої собаки чітко візуалізують розширення стра-воходу (мегаезофагус), що спричинює порушення метаболізму. Кормовий ком, просочений слиною і частково пережований, надходить у стравохід, який починає скорочуватися. Скорочення останньо-го проходять за наявності м’язового шару, однак у разі патології стравоходу, зокрема розширення, стінка езофагусу розтягнута і напружена, тому м’язи не скорочуються. Кормова маса не може просуватися далі і починає загнивати. Утворені токсини гнильної мікрофлори отруюють організм собаки, спричиняють запалення стравоходу, носа, бронхів і навіть легень. Прогноз, як уже зазнача-лось, обережний і часто несприятливий. Отже, проведення обстеження собаки породи пекінес із засто-суванням рентгенологічного дослідження дозволило встановити остаточний діагноз – мегаезофагус.
- 25 June 2021
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Вісник Полтавської державної аграрної академії
- No. 2,p. 254-258
РЕНТГЕНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОБАКИ ЗА НАЯВНОСТІ РОЗШИРЕНОГО СТРАВОХОДУ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)
У статті наведений опис клінічного випадку мегаезофагусу у свійського собаки породи пекінес ві-ком 8 років, масою тіла 5 кг. Тварину досліджували за загальноприйнятою схемою, а саме збір анам-нестичних даних, клінічні дослідження (термометрія, пальпація, аускультація), рентгенографія стравоходу. Анамнестичні дані: пригнічення загального стану, неспокій, анорексія, часті ковтальні рухи, задишка, кашель, гіперсалівація, періодичне блювання після годівлі, або пиття. У собаки під час огляду виявили пригнічення загального стану на тлі неспокою, збільшення частоти дихальних рухів (29 рух./хв.), частоти скорочень серця (135 уд./хв.), температура тіла була в межах фізіологічних коливань і становила 38,3 С, за пальпації стравоходу болючості не виявлено. За результатами клі-нічних досліджень лікар ветеринарної медицини не встановив розвитку розширення стравоходу. Але слід відмітити, що відмічені у хворої собаки дані анамнезу вказували на дисфагію та були ознаками розширення стравоходу (мегаезофагусу). Наступним кроком були проведені рентгенологічні дослі-дження стравоходу (ділянки голови, шиї та грудного відділу) хворої собаки. На рентгенограмі мегае-зофагус візуалізувався як протяжне розширення стравоходу діаметром 26,79 мм, яке було заповнене як рідиною, так і газами. Водночас у грудній порожнині виявляли вогнища пневмонічної інфільтрації. Одержані дані рентгенологічного дослідження хворої собаки чітко візуалізують розширення стра-воходу (мегаезофагус), що спричинює порушення метаболізму. Кормовий ком, просочений слиною і частково пережований, надходить у стравохід, який починає скорочуватися. Скорочення останньо-го проходять за наявності м’язового шару, однак у разі патології стравоходу, зокрема розширення, стінка езофагусу розтягнута і напружена, тому м’язи не скорочуються. Кормова маса не може просуватися далі і починає загнивати. Утворені токсини гнильної мікрофлори отруюють організм собаки, спричиняють запалення стравоходу, носа, бронхів і навіть легень. Прогноз, як уже зазнача-лось, обережний і часто несприятливий. Отже, проведення обстеження собаки породи пекінес із засто-суванням рентгенологічного дослідження дозволило встановити остаточний діагноз – мегаезофагус.
- 26 March 2021
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Вісник Полтавської державної аграрної академії
- No. 1,p. 279-284
РЕЗУЛЬТАТИ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ СТАНУ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ В СОБАК ЗА НАЯВНОСТІ ГІПОТИРЕОЗУ НА ТЛІ ОЖИРІННЯ
У статті наведені результати ультрасонографічних досліджень щитоподібної залози у свійсь-ких собак, хворих на гіпотиреоз, проведено диференціацію залежно від ступеню вгодованості. Дослі-дження проводили впродовж 2018–2020 років на базі клінік ветеринарної медицини м. Полтави та м. Харкова. За цей час було досліджено 11 свійських собак, у яких під час комплексного обстеження встановлений діагноз гіпотиреоз. Ці тварини належали до різних порід, мали різну статеву та віко-ву приналежність. Залежно від ступеню вгодованості тварин розподілили на дві дослідні групи. Пе-рша група тварин – з нормальною вгодованістю; друга – із клінічним симптомом ожиріння. Провів-ши аналіз отриманих результатів, ми зареєстрували більш значні зміни у структурі щитоподібної залози у хворих на гіпотиреоз собак першої дослідної групи порівняно із собаками за наявності гіпо-тиреозу на тлі симптому ожиріння (друга дослідна група). Це – стовідсоткове зростання ехогенно-сті залози, зменшення її розміру, нерівність контурів, а також потовщення капсули органу у 75 % тварин. Характерною структурною особливістю під час ультрасонографії щитоподібної залози в собак, хворих на гіпотиреоз на тлі симптому ожиріння, була наявність надмірної кількості підшкір-ної клітковини в досліджуваній ділянці, що значно ускладнювало інтерпретацію результатів. Саме в цих собак відмічали лише неоднорідність структури із вогнищами підвищеної акустичної щільності. У понад половини хворих собак з другої групи відмічали зменшення розмірів залози; у решти – розмір органу не змінювався. Варто відмітити, що у значної кількості тварин спостерігали підвищення ехо-генності залози, а потовщення її капсули встановили у менш, ніж половини собак цієї групи. Спіль-ним для всіх собак, хворих на гіпотиреоз, незалежно від наявності або відсутності ожиріння вста-новлено неоднорідність структури підшлункової залози. Підвищення ехогенності, зменшення розміру щитоподібної залози, нерівність її контурів та потовщення капсули частіше візуалізувались за наяв-ності гіпотиреозу в собак із нормальною вгодованістю.
- 26 March 2021
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Вісник Полтавської державної аграрної академії
- No. 1,p. 279-284
РЕЗУЛЬТАТИ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ СТАНУ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ В СОБАК ЗА НАЯВНОСТІ ГІПОТИРЕОЗУ НА ТЛІ ОЖИРІННЯ
У статті наведені результати ультрасонографічних досліджень щитоподібної залози у свійсь-ких собак, хворих на гіпотиреоз, проведено диференціацію залежно від ступеню вгодованості. Дослі-дження проводили впродовж 2018–2020 років на базі клінік ветеринарної медицини м. Полтави та м. Харкова. За цей час було досліджено 11 свійських собак, у яких під час комплексного обстеження встановлений діагноз гіпотиреоз. Ці тварини належали до різних порід, мали різну статеву та віко-ву приналежність. Залежно від ступеню вгодованості тварин розподілили на дві дослідні групи. Пе-рша група тварин – з нормальною вгодованістю; друга – із клінічним симптомом ожиріння. Провів-ши аналіз отриманих результатів, ми зареєстрували більш значні зміни у структурі щитоподібної залози у хворих на гіпотиреоз собак першої дослідної групи порівняно із собаками за наявності гіпо-тиреозу на тлі симптому ожиріння (друга дослідна група). Це – стовідсоткове зростання ехогенно-сті залози, зменшення її розміру, нерівність контурів, а також потовщення капсули органу у 75 % тварин. Характерною структурною особливістю під час ультрасонографії щитоподібної залози в собак, хворих на гіпотиреоз на тлі симптому ожиріння, була наявність надмірної кількості підшкір-ної клітковини в досліджуваній ділянці, що значно ускладнювало інтерпретацію результатів. Саме в цих собак відмічали лише неоднорідність структури із вогнищами підвищеної акустичної щільності. У понад половини хворих собак з другої групи відмічали зменшення розмірів залози; у решти – розмір органу не змінювався. Варто відмітити, що у значної кількості тварин спостерігали підвищення ехо-генності залози, а потовщення її капсули встановили у менш, ніж половини собак цієї групи. Спіль-ним для всіх собак, хворих на гіпотиреоз, незалежно від наявності або відсутності ожиріння вста-новлено неоднорідність структури підшлункової залози. Підвищення ехогенності, зменшення розміру щитоподібної залози, нерівність її контурів та потовщення капсули частіше візуалізувались за наяв-ності гіпотиреозу в собак із нормальною вгодованістю.
- 25 September 2020
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Вісник Полтавської державної аграрної академії
- No. 3,p. 227-232
ДІАГНОСТИКА ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ В СОБАКИ: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК З ВЕТЕРИНАРНОЇ ПРАКТИКИ
Панкреатит – це запалення підшлункової залози, що в собак найчастіше має гострий перебіг. Ухворих тварин виявляються блювання, кольки, скавчання, неприродна поза під час стояння, інколипроноси. Дослідження проводили в умовах клініки ветеринарної медицини міста Миколаєва. Мета досліджень – аналіз діагностики собаки у разі гострого панкреатиту. Ми дослідили і навели випадок з клінічної практики – це собака породи боксер віком 5 років масою тіла 17 кг, хвора на гострий панкреатит. Описано різні методи діагностики для постановки правильного діагнозу. В результаті проведеного обстеження брали до уваги дані анамнезу хворої тварини. Виявлено основну причину захворювання ‒ безконтрольна годівля (необмежений доступ до годівниці, у якій постійно був корм), яка спричинює надмірне споживання собакою кормів. Визначено зміни клінічного стану собаки та встановлено характерні ознаки (гіпертермію, тахіпное, тахікардію, невластиву позу під час стояння, кволість). У разі гематологічних досліджень діагностовано «запальну анемію» і помірний лейкоцитоз. Під час аналізу біохімічних показників виявлено гіперферментемію альфа-амілази, яка була майже удвічі вище за показник норми для собак. Підвищення активності в сироватці крові цього ферменту реєструється у разі ураження клітин підшлункової залози, особливо у разі гострого панкреатиту. Водночас діагностували білірубінемію та підвищення активності трансаміназ (АлАТ і АсАТ). Ультрасонографічно встановлено зміни розмірів та структури підшлункової залози. Візуалізація органу під час сонографії була нечітка та гіпоехогенна, що підтверджує набряк його тканин. На отримані результати доцільно зважати ветеринарам-практикам за необхідності диференціювання захворювань підшлункової залози.
- 25 September 2020
- Published by Poltava State Agrarian Academy in Вісник Полтавської державної аграрної академії
- No. 3,p. 227-232
ДІАГНОСТИКА ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ В СОБАКИ: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК З ВЕТЕРИНАРНОЇ ПРАКТИКИ
Панкреатит – це запалення підшлункової залози, що в собак найчастіше має гострий перебіг. Ухворих тварин виявляються блювання, кольки, скавчання, неприродна поза під час стояння, інколипроноси. Дослідження проводили в умовах клініки ветеринарної медицини міста Миколаєва. Мета досліджень – аналіз діагностики собаки у разі гострого панкреатиту. Ми дослідили і навели випадок з клінічної практики – це собака породи боксер віком 5 років масою тіла 17 кг, хвора на гострий панкреатит. Описано різні методи діагностики для постановки правильного діагнозу. В результаті проведеного обстеження брали до уваги дані анамнезу хворої тварини. Виявлено основну причину захворювання ‒ безконтрольна годівля (необмежений доступ до годівниці, у якій постійно був корм), яка спричинює надмірне споживання собакою кормів. Визначено зміни клінічного стану собаки та встановлено характерні ознаки (гіпертермію, тахіпное, тахікардію, невластиву позу під час стояння, кволість). У разі гематологічних досліджень діагностовано «запальну анемію» і помірний лейкоцитоз. Під час аналізу біохімічних показників виявлено гіперферментемію альфа-амілази, яка була майже удвічі вище за показник норми для собак. Підвищення активності в сироватці крові цього ферменту реєструється у разі ураження клітин підшлункової залози, особливо у разі гострого панкреатиту. Водночас діагностували білірубінемію та підвищення активності трансаміназ (АлАТ і АсАТ). Ультрасонографічно встановлено зміни розмірів та структури підшлункової залози. Візуалізація органу під час сонографії була нечітка та гіпоехогенна, що підтверджує набряк його тканин. На отримані результати доцільно зважати ветеринарам-практикам за необхідності диференціювання захворювань підшлункової залози.