Iryna V. Zubryk

In patients with COVID-19, histological examination of the pulmonary vessels shows serious disorders (local thrombosis and microangiopathy), significantly different to those in the control group composed of patients with influenza. Some studies have shown that coronavirus enters cells by binding angiotensin-converting enzyme 2 which is found mainly on the alveolar epithelium and endothelium. The increase in D-dimer levels is typical for patients with COVID-19. Although many inflammatory processes can affect D-dimer levels, an increase in D-dimer during COVID-19 is more likely to indicate thrombosis. The aim. To analyze the patients who have suffered from COVID-19 and to determine possible risk factors for the development of thrombotic complications and define the surgical or medical therapy tactics. Material and methods. The study was conducted from October 2020 to April 2021 in Ukraine (Zaporizhzhia, Uzhhorod, Kherson and Kyiv). We analyzed 121 patients aged 46.9± 15.3 years, 64 (52.8%) men and 57 (47.1%) women. All the patients had positive PCR test for COVID-19. The changes in D-dimer were analyzed. Results. Forty-one (33.9%) patients had thrombotic complications. Pulmonary embolism (PE) was diagnosed in 14 patients, deep vein thrombosis (DVT) in 17, acute stroke in 2 and peripheral artery thrombosis in 8 cases. An increase in D-dimer level was observed in most patients and was not associated with clinical manifestations of thrombosis. At a D-dimer level of 11,000-10,564 ng/ml the patients had clinical symptoms of thrombotic condition which was confirmed by computed tomography or ultrasound examination. At an increase over 725-7000 ng/ml, there were no clinical signs of thrombosis. We performed standard medical therapy in patients with PE and DVT. In case of arterial thrombosis open surgery was performed in 4 patients and direct catheter thrombolysis in 1 case. Conclusion. In our opinion, anticoagulants should be prescribed for patients with a D-dimer level of more than 700 ng/ml. Full anticoagulation is prescribed for severe forms of COVID-19 or confirmed thrombosis. We didn’t find any correlation between the development of thrombotic complications in patients with COVID-19 and comorbidities, body mass index and other factors. Medical therapy was successful in all cases of PE and DVT, anticoagulants were prescribed for 1 year. Femoral artery thrombectomy was successfully performed in 4 patients. After direct catheter thrombolysis we got peripheral pulse. In all cases of arterial thrombosis, we prescribed anticoagulants for 2 months after discharge and acetylsalicylic acid for a long time.

Objective. To study the immediate and late follow-up results of treatment in patients, suffering hemorrhoids, to whom transanal hemorrhoidal desarterization under ultrasound rectodopplerometry control was done, and to compare them with results of treatment in patients, operated in accordance to procedure of standard hemorrhoidectomy. Materials and methods. There were analyzed the results of treatment of 111 patients, suffering hemorrhoids. The main group have consisted of 50 patients, to whom transanal hemorrhoidal desarterization under ultrasound rectodopplerometry control was performed. Into control group 61 patients were included, who were operated in accordance to Parks procedure. Results. In the main group the average time of the operation have constituted (50.1 ± 1.4) min, the patient stationary stay - (9.9 ± 0.7) days, the pain syndrome intensity in postoperative period was estimated as 2 - 3 points, what have appeared significantly lesser, than in the control group of the patients (p < 0.01). Good late follow-up results were achieved in 100% patients of the main group and in 88% of the control group. Conclusion. There was established, that transanal hemorrhoidal desarterization under ultrasound rectodopplerometry control permits to reduce essentially the average time of the operation, the patients’ stationary stay, to lower the pain syndrome intensity, and to improve late follow-up results of the hemorrhoids treatment.

Мета. Проаналізувати стан ниркової гемодинаміки за даними ультразвукового доплерівського сканування у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом (ПГА). Матеріали і методи. У клініці госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету проведено лікування 52 хворих з ПГА. Ультразвукове доплерівське сканування ниркових артерій виконали 18 (34,6%) пацієнтам. Результати. У структурі відхилень на рівні стовбура ниркових артерій переважали зниження кінцево-діастолічної швидкості кровообігу, підвищення часу прискорення кровотоку та індексу резистентності, на рівні сегментарних та міжчасткових артерій - показники часу прискорення кровотоку, систоло-діастолічного співвідношення, індексу резистентності та пікового індексу. Встановлений кореляційний зв’язок між діастолічним артеріальним тиском та піковою систолічною швидкістю кровообігу на рівні міжчасткових артерій. Виявлена залежність між рівнем альдостерону та індексом резистентності на рівні стовбура ниркової артерії, систоло-діастолічним співвідношенням та середньою максимальною швидкістю кровотоку на рівні міжчасткової артерії. Висновки. ПГА обумовлює зміни пікового індексу, індексу резистентності та систоло-діастолічного співвідношення на всіх рівнях розгалуження ниркових артерій. Рівень альдостеронемії корелює з індексом резистентності на рівні стовбура ниркової артерії, систоло-діастолічне співвідношення та середня максимальна швидкість кровотоку - на рівні міжчасткових артерій.

Мета. Оцінити ефективність хірургічного лікування пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом (ПГА). Матеріали і методи. За період з 2014 по лютий 2018 р. в клініці госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету у 46 пацієнтів діагностували ПГА, оперативне лікування проведено 23 пацієнтам, серед них 15 (65%) жінок і 8 (35%) чоловіків. Середній вік пацієнтів становив (52,3 ± 9,5) року. За даними комп’ютерної (КТ) та магнітно-резонансної ( МРТ) томографії правобічна локалізація аденом надниркових залоз встановлена у 10 (43,5%) пацієнтів, лівобічна - у 7 (30,4%), двобічна - у 6 (26,1%). Розмір об’ємних утворень надниркових залоз становив (18,3 ± 6,7) мм. Діагностику проводили згідно з Клінічними практичними рекомендаціями з діагностики та лікування первинного гіперальдостеронізму (Clinical Practical Guideline - The Management of Primary Aldosteronism; 2008, 2016). Оперативне лікування проводили з використанням ендоскопічних методів. Лапароскопічну адреналектомію виконали 19 (82,6%) пацієнтам, лапароскопічну резекцію надниркової залози - 4 (17,4%). Результати оперативного лікування оцінювали згідно зі стандартними та клініко-біохімічними критеріями PASO (Primary Aldosteronism Surgical Outcomes). Результати. Тривалість операцій становила в середньому 150 (120 - 200) хв, строки лікування пацієнтів у стаціонарі - (9 ± 2,1) доби. До конверсій не вдавалися, післяопераційних ускладнень не було. Ніхто з пацієнтів не помер. Порівняльний аналіз результатів оперативного лікування показав статистично достовірне зниження показників систолічного артеріального тиску (САТ), діастолічного артеріального тиску (ДАТ), концентрації альдостерону та підвищення рівня калію (p < 0,05). Кореляційний аналіз не виявив статистично достовірного зв’язку між концентрацією альдостерону та масою міокарда лівого шлуночка (ММЛШ), товщиною міжшлуночкової перегородки (ТМШП), товщиною задньої стінки лівого шлуночка (ТЗСЛШ) у пацієнтів до та після оперативного лікування. Клінічні результати хірургічного лікування пацієнтів з ПГА, оцінені за критеріями PASO та стандартними критеріями, практично схожі: повне одужання констатовано у 39,2 та 43,5% пацієнтів, часткове - у 60,8 та 56,5% пацієнтів відповідно; біохімічні результати, оцінені аналогічно, суттєво різнилися: повне одужання - 91,3 та 43,5%, часткове - 8,7 та 56,5% відповідно. Висновки. В хірургічному лікуванні пацієнтів з аденомами надниркових залоз, що супроводжуються ПГА, слід надавати перевагу лапароскопічним методам (адреналектомія, резекція). Ефективність мініінвазивних методів хірургічного лікування ПГА статистично достовірна. Клініко-біохімічні критерії PASO в оцінці результатів хірургічного лікування пацієнтів з ПГА мають перевагу перед стандартними, оскільки є комплексними. Після хірургічного лікування пацієнтів з ПГА повне біохімічне одужання настає у 91,3% пацієнтів, повне клінічне - у 39,2%, часткове біохімічне - у 8,7%, часткове клінічне - у 60,8% пацієнтів.