SMStepan Myklush

Stepan Myklush

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Stepan Myklush has a total of 54 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Перспективи заготівлі деревини лісогосподарськими підприємствами Львівщини

    by Stepan Myklush, Yuriy Myklush, Serhii Havryliuk

    Потреба економіки держави в якісній діловій деревині визначає необхідність підвищення продуктивності і біотичної стійкості насаджень, формування їхньої оптимальної структури та раціонального багатоцільового використання лісових ресурсів, обсяг якого визначають розрахунковою лісосікою. Встановлено, що у лісовому фонді досліджених підприємств частка використання середньої зміни запасу становить близько 60%, а запасу стиглих і перестійних деревостанів – лише 52-55% від запасу повних деревостанів. Значними на підприємствах є площі лісового фонду (від 13 до 40%), які вилучено із головного користування лісом, що позначилось на обсягах заготівлі деревини від рубок головного користування. В умовах ДП «Бродівське лісове господарство»[1] рубками головного користування вибирають, залежно від господарств, 67-70% зміни запасу, а в умовах ДП «Дрогобицьке лісове господарство» цей показник майже у два рази менший. В Україні у 2023 р. заготовлено 15,7 млн м3 деревини, з них рубками головного користування – 6,7 млн м3, а заходами з поліпшення санітарного стану заготовлено 5,4 млн м3 деревини, що становить понад 80% від обсягу рубок головного користування. Удосконаливши законодавство щодо заготівлі деревини вибірковими методами на ділянках, які виключені із розрахунку головного користування та вилучивши із лісового фонду підприємств лісостани інвазійних видів, можна підвищити частку використання середньої поточної зміни запасу до 75%, що забезпечить збільшення обсягів заготівлі деревини в межах досліджуваних підприємств на 30 тис м3. Застосувавши такий підхід для лісового фонду України загалом, отримаємо змогу заготовити 18,7 млн м3 деревини. Упорядкувавши виконання рубок догляду за лісом у середньовікових деревостанах і вибіркових санітарних рубок, забезпечивши формування стиглих деревостанів з відносною повнотою 0,75-0,8, можна підвищити запаси стиглих деревостанів майже на 35-40%. [1] Назви лісогосподарських підприємств наведено відповідно до того, як вони офіційно називалися в період проведення досліджень (2020–2021 рр.).


  • Open Access

    Лісівничо-таксаційна характеристика лісостанів Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях Чивчино-Гринявських гір НПП «Верховинський»

    by Vasyl Debryniuk, Liudmyla Matzapyak, Mykhailo Nechai, Yaroslav Zelenchuk, Ivan Koliadzhyn, Vasyl Lavnyy, Stepan Myklush, Myroslava Soroka, Iurii Debryniuk

    Досліджено старовікові ялинові лісостани, які характеризуються природним походженням, різновіковістю, присутністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю значної кількості самосіву і підросту, лежачої деревини усіх стадій розкладання, представництвом дерев усіх вікових стадій розвитку, відсутністю антропогенного впливу, тобто деревостани мають всі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас стовбурової деревини ростучих дерев, що представляють фазу пристигання, становить 514-589, фазу старіння – 449, фазу розпаду – 305 м3∙га-1. Запас сухостою становить, відповідно, 32-45, 39 та 98-117 м3∙га-1. Досліджені старовікові деревостани переважно двоярусні. Перший ярус формують найвищі дерева Picea abies, часто – найбільшого діаметра. Другий ярус, незалежно від фази розвитку деревостану, виражений слабо і сформований відсталими у рості деревами або молодим поколінням. Основна частка сухостійних дерев (63,4-90,4%) зосереджена у другому ярусі, тоді як більший запас сухостою притаманний переважно першому ярусу у зв’язку із більшим об’ємом стовбурів. У деревостані, який знаходиться у фазі розпаду (ПП-10), майже весь сухостій як за кількістю дерев (51 шт./га), так і за запасом деревини (108 м3∙га-1) зосереджений у першому ярусі. За санітарним станом у фазі пристигання деревостан характеризується як без ознак ослаблення; у фазі старіння – як ослаблений; у фазі розпаду – як дуже ослаблений, що підтверджується зростаючими обсягами сухостою (від 32 до 117 м3∙га-1). Тенденція щодо кількості підросту зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується слабо: 2,74-11,62; 8,28; 3,70-11,22 тис. шт./га. Основна причина значної варіабельності кількості підросту полягає у різній інтенсивності розвитку трав’яної рослинності, чому сприяє добра освітленість ділянок.


  • Open Access

    Комплексне пряме визначення мас продуктів фотосинтезу деревостанів за квантами енергії сонячної радіації

    by Vasyl Vaidanych, Anatoly Deineka, Stepan Myklush, Igor Pirko, Tetyana Vaidanych

    Запропоновано комплексний прямий квантово-оптичний метод визначення мас продуктів фотосинтезу деревостанів за квантами енергії сонячної радіації, що надійшла за відповідний проміжок часу з середньою температурою вегетації T ≥ 5°С. Енергія сонячної радіації визначена через кількість фотонів, що потрапили в деревостан, та їх енергію в смугах поглинання хлорофілу з довжинами хвиль 440 та 660 нм. Продукти фотосинтезу деревостанів, зокрема, фітомасу, фотосинтетично зв’язаний вуглекислий газ, депонований вуглець, воду та кисень, досі визначають непрямими методами через різноманітні зовнішні ознаки деревостану без урахування головного чинника процесу фотосинтезу – енергії сонячної радіації. Всі вони винятково трудомісткі та енерговитратні. Вуглекислий газ, кисень і депонований вуглець, зазвичай визначають непрямо через попередньо знайдену непрямим способом фітомасу шляхом її перерахунку з використанням молекулярної ваги продукту фотосинтезу. Затрачена на фотосинтез вода майже не вивчена. Запропонований квантово-оптичний прямий метод визначення мас продуктів фотосинтезу ґрунтується на тому, що енергія сонячної радіації, точніше енергія ФАР, поділяється на окремі кванти енергії – фотони, які поглинає хлорофіл з утворенням молекул клітковини. Маса останніх пропорційна кількості поглинутих фотонів, тобто падаючій на деревостан енергії ФАР W. У результаті отримаємо зручний вираз прямого визначення маси продуктів фотосинтезу деревостану: m = m × A × W, де А = 11,031× 10-9 кг/Дж – стала величина, яку визначено через енергію фотонів смуг поглинання хлорофілу; m – молекулярна вага продукту фотосинтезу. Встановлена залежність приросту мас продуктів фотосинтезу від енергії ФАР отримана для повністю зімкнутих деревостанів. У реальності потрібно вводити корегувальні коефіцієнти стану зімкнутості крон, віку насаджень, класу бонітету, деревних порід та ін. Лінійна залежність мас продуктів фотосинтезу від енергії сонячної радіації W дає змогу автоматизувати процес і, ввівши сталі значення А та m, визначати маси всіх продуктів фотосинтезу одночасно як в неперервному режимі, так і за дискретні проміжки часу.

  • Open Access

    Вплив освітленості на інтенсивність процесу природного поновлення

    by Pavlo Vandzhurak, Iurii Debryniuk, Stepan Myklush

    З’ясовано вплив освітленості під наметом букового деревостану на появу самосіву і густоту підросту в умовах чистої вологої бучини Покутських Карпат після проведення першого прийому рівномірно-поступової рубки. Об’єкти досліджень розташовані у лісовому фонді Березівського л-ва філії «Кутське ЛГ», де в межах науково-виробничого стаціонару було закладено секцію у лісостані Fagus sylvatica L. для виявлення впливу рівномірно-поступової рубки на процес природного поновлення. Контролем слугувала ділянка лісостану з такими ж лісівничо-таксаційними показниками, де рубка не проводились. Деревостани природного походження, пристиглі. Проведення першого прийому рівномірно-поступової рубки сприяло суттєвому збільшенню показника освітленості під наметом букового деревостану (з 1,7-2,2 до 11,1-15,0 тис. лк), що інтенсифікувало процес природного поновлення. Здійснення першого прийому рубки у буковому лісостані зі зниженням повноти з 0,94 до 0,72 сприяло збільшенню пропускної здатності намету деревостану з 2,15-2,68 до 13,8-18,7%, що стимулювало збільшення кількості самосіву. Результати наступних обліків самосіву і підросту через чотири і шість років після проведення першого прийому рівномірно-поступової рубки підтвердили позитивний вплив освітленості на інтенсивність проходження процесу природного поновлення, в результаті якого кількість самосіву збільшилась, відповідно, з 0,21 до 9,8 та 12,9 тис. шт.∙га-1, а кількість підросту – з 9,07 до 17,1 та 24,4 тис. шт.∙га-1. Встановлена кількість підросту є суттєво більшою, ніж 15,0 тис. шт.∙га-1, що, згідно з вимогами «Правил рубок…» (2009), дає підставу для проведення другого і заключного прийому рівномірно-поступової рубки.

  • Open Access

    Формування лісівничо-таксаційних показників Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco у штучних насадженнях західного регіону України

    by Iurii Debryniuk, Stepan Myklush, Yuriy Myklush

    Насадження за участю Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco досліджували у різних лісорослинних умовах Західного Лісостепу, які представлені різною кількістю ділянок за різною участю у складі деревостану деревного виду – в межах від 5 до 100%. Найширше в умовах регіону представлені насадження за участю псевдотсуги в умовах свіжого груду (D2), де пробними площами охоплено 30 насаджень. Тому результати досліджень стосуються саме цих лісорослинних умов. Вивчення вікової зміни середніх показників висоти, діаметра і запасу стовбурової деревини у насадженнях за різної частки у складі P. menziesii показало наявність від помірного до дуже тісного зв’язку між віком і згаданими таксаційними показниками. Серед лісостанів за участі P. menziesii найбільшим запасом стовбурової деревини відзначаються деревостани за участю деревного виду у складі на рівні 7-9 одиниць. У віковому діапазоні 25-37 років ріст псевдотсуги у складі мішаного насадження відзначається порівняно невисокою інтенсивністю, і за невисокої початкової участі у складі деревостану становить 10-20% за часткою стовбурової деревини. Зі збільшенням віку інтенсивність росту деревного виду збільшується і його частка у складі насадження зростає. Варіабельність за діаметром P. menziesiі у досліджених насадженнях за частки деревного виду в межах 10-100% помітно вища, ніж за висотою. Вірогідно, ступінь конкуренції між псевдотсугою та іншими деревними видами у насадженні значно помітніше відображається на рості за діаметром, ніж за висотою. Тіснота зв’язку між участю псевдотсуги та запасом деревостану в межах дослідженого вікового діапазону є дуже високою (˃ 0,91) як для насаджень в цілому, так і для частки запасу псевдотсуги в них зокрема. Чим насадження старше, тим більша участь P. menziesiі в ньому, тим більший вплив деревного виду на запас деревостану. Встановлені зміни основних таксаційних показників P. menziesiі у штучних насадженнях у поєднанні з оптимізацією лісогосподарських заходів дадуть змогу приймати раціональні рішення та визначати пріоритетні напрями ведення лісового господарства у насадженнях псевдотсуги в умовах свіжого груду.


  • Open Access

    Educational and scientific achievements of forest inventory and forest management department

    by S.I. Myklush, P.G. Khomiuk, S.A. Havryliuk, I.S. Ilkiv

    Наведено історичні аспекти становлення кафедри лісової таксації та лісовпорядкування, охарактеризовано наукову діяльність членів кафедри за період з 1949 до 2024 років, наведені навчальні видання, які використовуються у навчальному процесі підготовки здобувачів вищої освіти, наукові статті у вітчизняних та закордонних виданнях, охарактеризовані наукові школи під керівництвом професорів кафедри, проаналізовано співпрацю з провідними університетами Європи, описано напрацювання науково-дослідних лабораторій, наведено результати виконання міжнародних проєктів і стажування у навчальних та наукових закладах європейських країн, вказані перспективи подальшого наукового розвитку колективу кафедри.

  • Open Access

    Низькоповнотні деревостани та рідколісся у Покутських Карпатах: обсяги, видовий склад, реконструктивні заходи

    by Pavlo Vandzhurak, Volodymyr Savchyn, Iurii Debryniuk, Hryhoriy Krynytskyy, Stepan Myklush

    Низькоповнотні деревостани Покутських Карпат займають доволі значну частку вкритих лісовою рослинністю ділянок –11829 га або 27,9%. Низькоповнотними є переважно природні лісостани, лісові культури займають лише 4,9%. Рідколісся посідають значно меншу площу (606,5 га або 1,4%). Основні причини утворення низькоповнотних насаджень і рідколісь полягають у негативній дії абіотичних та антропогенних чинників: втрата деревостанами біотичної стійкості внаслідок зміни клімату; стихійних проявів природних явищ – сніголамів, буреломів, сніговалів тощо; проведення поступових, прохідних та санітарно-вибіркових рубок. Для підвищення продуктивності і стійкості низькоповнотних деревостанів доцільно створювати піднаметові лісові культури, які суттєво збільшують використання потенціалу лісорослинних умов, запобігають небажаним змінам деревних видів, усувають задерніння грунту, відіграють роль підгону для ростучих дерев. Водночас потрібно стимулювати природне поновлення цінних деревних видів та ріст і розвиток їхнього самосіву і підросту. Найбільш прийнятними для створення піднаметових лісових культур є низькоповнотні середньовікові (50-70 років) насадження. Для залісення рідколісь насамперед необхідно провести їхнє лісівничо-таксаційне обстеження. Якщо на ділянці наявні екземпляри цінних деревних видів, їхній біологічний стан добрий, а самі дерева спроможні продукувати насіння, то їх потрібно залишити на ділянці з метою її обнасінення. На всій площі, з урахуванням залишених дерев, доцільно здійснити обробіток грунту смугами або борознами з наступним висаджуванням в них цінних деревних видів. Якщо на ділянці ростуть екземпляри малоцінних порід, або цінних порід, але з низькою біологічною стійкістю, або екземпляри, які внаслідок зміни клімату чи вікових змін втратили репродуктивну здатність, то необхідно прийняти рішення про їхню рубку. На свіжому зрубі доцільно здійснити частковий смужний обробіток грунту і в утворені смуги висадити швидкорослі цінні деревні види. Їхній асортимент може бути різним, залежно від типу лісорослинних умов: модрини європейська, Кемпфера, широколуската; псевдотсуга Мензіса; горіх чорний; ялиця велика; сосна звичайна тощо.


  • Open Access

    Поширення, ріст і структура сосново-букових деревостанів Львівського Розточчя

    by Hryhoriy Krynytskyy, Lubomyr-Olexandr Debryniuk, Valentyna Kovaleva, Mykola Korol, Volodymyr Kramarets, Olga Krynytska, Roman Kuziv, Vasyl Lavnyy, Natalia Lutsiv, Stepan Myklush, et al.

    У рівнинній частині західного регіону України сосново-букові лісостани поширені лише у фізико-географічних районах – Розточчя та Опілля. Їх загальна площа становить 8204,5 га, з них 6246,5 га (76,13%), зайняті деревостанами природного походження, 1890,8 га (23,05%) – лісовими культурами, 5,5 га (0,07%) – рідколіссями, 20,0 га (0,24%) – насадженнями природного походження з домішкою лісових культур, 41,2 га (0,50%) – незімкнутими лісовими культурами, 0,5 га (0,01%) – ремізами. На основі даних про склад і продуктивність деревостанів, ріст головних деревних видів – сосни звичайної та бука лісового, видовий склад підросту, підліску і трав’яного вкриття уточнено лісотипологічне поширення сосново-букових лісостанів. В умовах Розточчя сосново-букові лісостани формуються у свіжих і вологих суборах та свіжих і вологих сугрудах. Водночас частина сосново-букових лісових культур була створена у невластивих для сосни звичайної типах лісорослинних умов – свіжому та вологому грудах. Найбільшу площу посідають сосново-букові деревостани, у складі яких як сосна звичайна, так і бук лісовий представлені невеликою часткою – в межах 10% від запасу (відповідно, 21,2% та 21,0% від усієї площі). Порівняно значну площу займають також сосново-букові лісостани з часткою сосни 8 од. (12,1%) та часткою бука 6 од. (10,8%). Віковий діапазон сосново-букових деревостанів Розточчя охоплює ХІХ десятирічних класів, а розподіл їх площі за класами віку дуже нерівномірний. Найбільші площі деревостанів припадають на VIII-й, VII-й, IX-й і X-й класи віку (відповідно, 24,4; 17,3; 13,8; і 10,1% від усієї площі (65,6%). Водночас незначні площі сосново-букових деревостанів припадають на І-й, ІІ-й, ІІІ-й, ІV-й і V-й класи віку (разом 9,9%). За групами віку на пристиглі та середньовікові деревостани припадає, відповідно, 31,4 і 41,7%, на молодняки І-го і ІІ-го класів – 3,3 і 3,0% від усієї площі; перестійні деревостани займають лише 0,8% площі. Найпоширенішими є сосново-букові деревостани, які мають відносну повноту 0,7 (40,4%). Більшість лісостанів за участю в складі сосни звичайної і бука лісового відзначаються високою продуктивністю. Деревостани характеризуються переважно І та Іа класами бонітету (43,3 і 37,1% від загальної площі). Середньозважений бонітет деревостанів за участю сосни і бука становить Іа,6, середньозважений запас деревини на 1 га – 333 м3. Найвищим запасом характеризуються середньовікові деревостани – 362 м3∙га-1. Запаси пристиглих, стиглих і перестійних сосново-букових деревостанів на 1 га становлять, відповідно, 97,0, 90,3 і 93,9% від запасу середньовікових, а запаси молоднякiв І-го і ІІ-го класів – 9,4 і 39,5%. Загалом, сосново-букові лісостани Розточчя характеризуються високими лісівничо-таксаційними показниками. Їхні запаси у сприятливих лісорослинних умовах можуть досягати 420-460 м3∙га-1.


  • Open Access

    Лісівничо-таксаційна характеристика природних ялинових деревостанів вологої буково-ялицевої сусмеречини Українських Карпат

    by Stepan Myklush, Yuriy Myklush, Petro Khomiuk, Iurii Debryniuk

    Ялинові деревостани в Українських Карпатах ростуть у суборах, сугрудах і грудах, переважно на висотах 600-1300 м н.р.м., виконують захисні, рекреаційно-оздоровчі та експлуатаційні функції. У найпоширенішому типі лісу – вологій буково-ялицевій сусмеречині, який формується на південно-західному і північно-східному мегасхилах Українських Карпат, ростуть чисті ялинові та мішані буково-ялицево-ялинові деревостани. Найбільші площі деревостанів за участі ялини європейської зосереджені на висотах від 900 до 1100 м н.р.м. – 48,3%, а їхній загальний запас становить 51,7% від загального запасу деревини у цьому типі лісу. У цьому ж висотному діапазоні найвищий середній запас становить близько 470 м3∙га-1 за середнього значення для всіх ялинників цього типу лісу – 427 м3∙га-1. Запаси старовікових ялинових деревостанів на висоті 1100-1200 м н.р.м перевищують 600 м3∙га-1 . Зі зростанням висоти над рівнем моря збільшуються площі насаджень старшого віку, зменшуються їхні відносна повнота і запаси. Найпродуктивніші природні ялинові деревостани у природоохоронних лісах характеризуються найбільшими запасами за повноти 0,85-0,90 та 0,70-0,80 – в експлуатаційних лісах, але в них після 100-річного віку переважають деревостани з повнотою 0,50-0,60. Зі збільшенням висоти над рівнем моря площа чистих за складом ялинових деревостанів зростає, а частка у складі бука лісового та ялиці білої після висоти 800 м н.р.м. поступово зменшується. Виявлено певні відмінності у зміні середніх висот і діаметрів ялинових лісостанів на різних висотах над рівнем моря. Зокрема, ялинові молодняки на висоті 800-900 м н.р.м. характеризуються найменшими таксаційними показниками. Встановлено, що найбільший збіг показників росту досліджуваних ялинових деревостанів спостерігається з даними досліджень, що виконані Є.І. Цуриком для деревостанів І класу бонітету, а найменший – з даними О.І. Пітікіна для густих ялинових деревостанів у вологій буково-ялицевій сусмеречині, які характеризуються найбільшими запасами та за даними Г.Г. Гриника і О.М. Гриник – з найменшими запасами. За умови вирощування насаджень за відносної повноти 0,8 у віці 120 років досліджувані деревостани на висоті 900-1100 м н.р.м. можуть нагромаджувати запас деревини до 900 м3∙га-1; дещо менші запаси – на висоті 801-900 м і найменші – на висоті 700-800 м над рівнем моря. В умовах вологої буково-ялицевої суcмеречини на висоті 900-1100 м н.р.м. формуються найсприятливіші умови для вирощування найпродуктивніших, біотично стійких, мішаних за складом буково-ялицево-смерекових деревостанів.


  • Open Access

    Зміни у структурі лісового фонду ДП «Рахівське лісове дослідне господарство» з інтервалом у 70 років

    by Stepan Myklush, Yuriy Myklush, Iurii Debryniuk, Roman Prystupa

    За лісовпорядними матеріалами Рахівського лісгоспу 1951-52 рр. та ДП «Рахівське лісове дослідне господарство» станом на 01.01.2021 р. з’ясовано особливості польових і камеральних лісовпорядкувальних робіт, які визначені нормативними матеріалами відповідного періоду та проаналізовано зміни у розподілі вкритих лісовою рослинністю ділянок за деревними видами, класами бонітету та відносними повнотами, особливості вікових змін насаджень переважаючих деревних видів. Нормативні матеріали аналізованих періодів різняться підходами щодо виділення категорій лісів відповідно до виконання ними функцій, формування господарських частин і господарських секцій. Відмінними також є методичні засади обґрунтування обсягів заготівлі деревини під час проектування рубок головного користування та застосування способів рубок. За аналізований проміжок часу у лісовому фонді підприємства збільшилась площа інтродукованих деревних видів та видове різноманіття як твердолистяних, так і м’яколистяних видів, що може бути зумовлено як господарськими заходами, так і змінами клімату. Відзначено значне зменшення площі насаджень ялиці білої – з майже 400 до 61 га та збільшення більше, ніж на 1,4 тис га, площі букових насаджень, що, ймовірно, зумовлено характером лісогосподарських заходів, біоекологічними особливостями деревних видів та зміною клімату, а також передачею окремих ділянок новоутвореному природоохоронному об’єкту. Відзначено збільшення площ продуктивних ялинових насаджень та підвищення середнього класу бонітету насаджень основних деревних видів. Середній клас бонітету ялинових насаджень підвищився з 1а,6 до 1b,8, ялицевих – з 1а,7 до 1а,,2, модринових – з 1а,0 до 1b,3, букових – з 1,9 до 1,2. Також збільшились середні запаси деревостанів. Зокрема, середні запаси ялинових насаджень збільшились на 15%, а букових – більше ніж у два рази. Поряд з цим, інтенсивне ведення лісового господарства в останні роки позначилось на зниженні середньої відносної повноти насаджень хвойних деревних видів. Ведення лісового господарства в гірських лісах регіону, орієнтоване на виконання ними захисних і рекреаційно-оздоровчих функцій, позначилось на обсягах заготівлі деревини, які зменшено, порівняно з лісовпорядкуванням 50-их років минулого століття, більше ніж у чотири рази.