Iurii Debryniuk
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Research Subjects
Research Interests
Iurii Debryniuk has a total of 35 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Stepan Myklush
Національний лісотехнічний університет України
8 shared publications - Pavlo Vandzhurak
Національний лісотехнічний університет України
5 shared publications - Yuriy Myklush
Національний лісотехнічний університет України
5 shared publications - Vasyl Lavnyy
Національний лісотехнічний університет України
3 shared publications - Ivan Koliadzhyn
Національний лісотехнічний університет України, м. Львів
2 shared publications - Mykhailo Nechai
Національний природний парк "Верховинський
2 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 22 May 2026
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 30,p. 82-103
Лісостани Буковинського низькогір’я та середньогір’я Покутсько-Буковинських Карпат: поширення та лісівничо-таксаційна характеристика
На території Буковинських Карпат хвойні деревні види посідають близько 52,4% площі лісів низькогірної частини підрайону, тоді як листяні види – 47,6%. Водночас за структурою лісів домінують лише три основні лісотвірні деревні види – Picea abies (L.) Karst., Fagus sylvatica L., Abies alba Mill., на які припадає понад 95% загальної площі та майже 97% загального запасу деревини. У низькогірній частині Буковинських Карпат перевагу мають деревостани Fagus sylvatica та Abies alba, то у середньогір'ї беззаперечним едифікатором стає Picea abies. Вкрита лісовою рослинністю площа низькогірної частини Буковинських Карпат становить 36,8, середньогірної – 41,8 тис. га. Порівняно з низькогір’ям, у середньогірній частині помітно біднішим є видовий склад деревних рослин (відповідно, 24 і 15 види). Проте деревостани середньогір’я є більш продуктивними (305 м3∙га-1), ніж деревостани низькогір’я (273 м3∙га-1). У деревостанах низькогірної частини Буковинських Карпат зосереджено 10053,74 тис. м3, середньогірної частини – 12756.04 тис. м3 деревного запасу. Вікова структура лісостанів регіону є розбалансованою. Так, за відносним показником найбільшу площу (44,2%) займають середньовікові насадження. Значно меншу площу займають пристиглі та стиглі лісостани (14,9 та 11,1%%). Незначну частку займають перестійні насадження (1,9%), і дещо більшу частку – молодняки І і ІІ класів віку (11,1 і 12,4%). Лісостани підрайону є доволі високобонітетними. Насадження І і вище класів бонітету займають 80,6, ІІ бонітету – 15,8, ІІІ бонітету – 2,7%. Насадження IV і нижче класів бонітету виявлені лише на 0,9% площі. Лісостани досліджуваного регіону переважно середньоповнотні (66,9%). Низькоповнотні насадження займають площу 29,9%, рідколісся – 1,5%. Високоповнотні деревостани представлені слабо (1,7%). На території регіону зафіксовано 43 типи лісу, з яких чотири суборових, 23 сугрудових і 16 грудових. Серед типів лісорослинних умов найбільшу частину (75,3%) займають сугруди, 23,9% – груди і 0,8% – субори. Найбільш розповсюдженою є смерекова група типів лісу, яка займає 58,2% від загальної площі вкритих лісовою рослинністю земель Буковинських Карпат. Ялицева група типів лісу займає значно меншу частку (35,7%), букова – ще меншу (5,2%). Серед смерекових типів лісу найбільші площі насаджень зосереджені у сугрудових типах лісорослинних умов, серед ялицевих – у сугрудових і грудових, у букових – у грудових типах.
- 22 May 2026
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 30,p. 82-103
Open AccessЛісостани Буковинського низькогір’я та середньогір’я Покутсько-Буковинських Карпат: поширення та лісівничо-таксаційна характеристика
На території Буковинських Карпат хвойні деревні види посідають близько 52,4% площі лісів низькогірної частини підрайону, тоді як листяні види – 47,6%. Водночас за структурою лісів домінують лише три основні лісотвірні деревні види – Picea abies (L.) Karst., Fagus sylvatica L., Abies alba Mill., на які припадає понад 95% загальної площі та майже 97% загального запасу деревини. У низькогірній частині Буковинських Карпат перевагу мають деревостани Fagus sylvatica та Abies alba, то у середньогір'ї беззаперечним едифікатором стає Picea abies. Вкрита лісовою рослинністю площа низькогірної частини Буковинських Карпат становить 36,8, середньогірної – 41,8 тис. га. Порівняно з низькогір’ям, у середньогірній частині помітно біднішим є видовий склад деревних рослин (відповідно, 24 і 15 види). Проте деревостани середньогір’я є більш продуктивними (305 м3∙га-1), ніж деревостани низькогір’я (273 м3∙га-1). У деревостанах низькогірної частини Буковинських Карпат зосереджено 10053,74 тис. м3, середньогірної частини – 12756.04 тис. м3 деревного запасу. Вікова структура лісостанів регіону є розбалансованою. Так, за відносним показником найбільшу площу (44,2%) займають середньовікові насадження. Значно меншу площу займають пристиглі та стиглі лісостани (14,9 та 11,1%%). Незначну частку займають перестійні насадження (1,9%), і дещо більшу частку – молодняки І і ІІ класів віку (11,1 і 12,4%). Лісостани підрайону є доволі високобонітетними. Насадження І і вище класів бонітету займають 80,6, ІІ бонітету – 15,8, ІІІ бонітету – 2,7%. Насадження IV і нижче класів бонітету виявлені лише на 0,9% площі. Лісостани досліджуваного регіону переважно середньоповнотні (66,9%). Низькоповнотні насадження займають площу 29,9%, рідколісся – 1,5%. Високоповнотні деревостани представлені слабо (1,7%). На території регіону зафіксовано 43 типи лісу, з яких чотири суборових, 23 сугрудових і 16 грудових. Серед типів лісорослинних умов найбільшу частину (75,3%) займають сугруди, 23,9% – груди і 0,8% – субори. Найбільш розповсюдженою є смерекова група типів лісу, яка займає 58,2% від загальної площі вкритих лісовою рослинністю земель Буковинських Карпат. Ялицева група типів лісу займає значно меншу частку (35,7%), букова – ще меншу (5,2%). Серед смерекових типів лісу найбільші площі насаджень зосереджені у сугрудових типах лісорослинних умов, серед ялицевих – у сугрудових і грудових, у букових – у грудових типах.
- Open Access
- 22 May 2026
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 30,p. 49-65
Структура та особливості природного поновлення Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях НПП «Верховинський»
Досліджені ялинові лісостани характеризуються природним походженням, різновіковістю, наявністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю самосіву і підросту, лежачої мертвої деревини усіх стадій розкладання, відсутністю антропогенного впливу, тобто мають усі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас деревини ростучих дерев на ділянці, що представляє ранню фазу старіння, становить 588, пізню фазу старіння – 596, початкову фазу розпаду – 545 м3∙га-1. Запас сухостою становить, відповідно, 24, 70 та 121 м3∙га-1. Досліджені деревостани триярусні. Кількість підросту змінюється у значних межах і залежить загалом від фази розвитку деревостану: 5,1 (рання фаза старіння), 13,9 (пізня фаза старіння), 15,1 (початкова фаза розпаду) тис. шт./га. Окрім фази розвитку деревостану, причиною значної варіабельності кількості підросту на ділянках є різна інтенсивність розвитку трав’яного вкриття, яка залежить від ступеня зімкнутості намету та інтенсивності освітлення лісової ділянки. Зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується певна тенденція у висотній структурі підросту. Так, у напрямі зміни фази розвитку деревостану – рання фаза старіння → пізня фаза старіння → початкова фаза розпаду частка дрібного підросту (10-39 см) збільшується (38,5; 76,4; 87,6%), тоді як частка середнього (40-129 см) та великого (130 см і більше) підросту зменшується (відповідно, 34,3; 14,1; 11,2% та 27,2; 9,5; 1,2%). Порівняння кількості підросту за висотними групами засвідчує певні фазові відмінності у розвитку пралісів. Так, деревостан, що перебуває у ранній фазі старіння, характеризується відносно однаковим розподілом підросту за висотними групами (38,5; 34,3 та 27,2%). У деревостанах, що перебувають у пізній фазі старіння та початковій фазі розпаду, спостережено значну перевагу дрібного підросту (76,4 та 87,6%). Забезпеченість підростом ділянки деревостану з ранньою фазою старіння є незадовільною, тоді як деревостани у пізній фазі старіння та початковій фазі розпаду характеризуються добрим станом природного поновлення (І клас якості). Стан ялинового підросту добрий. Частка рослин з механічними пошкодженнями (0,5-4,3%) та пошкоджених дикими тваринами (1,1-5,5%) незначна.
- 22 May 2026
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 30,p. 49-65
Open AccessСтруктура та особливості природного поновлення Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях НПП «Верховинський»
Досліджені ялинові лісостани характеризуються природним походженням, різновіковістю, наявністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю самосіву і підросту, лежачої мертвої деревини усіх стадій розкладання, відсутністю антропогенного впливу, тобто мають усі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас деревини ростучих дерев на ділянці, що представляє ранню фазу старіння, становить 588, пізню фазу старіння – 596, початкову фазу розпаду – 545 м3∙га-1. Запас сухостою становить, відповідно, 24, 70 та 121 м3∙га-1. Досліджені деревостани триярусні. Кількість підросту змінюється у значних межах і залежить загалом від фази розвитку деревостану: 5,1 (рання фаза старіння), 13,9 (пізня фаза старіння), 15,1 (початкова фаза розпаду) тис. шт./га. Окрім фази розвитку деревостану, причиною значної варіабельності кількості підросту на ділянках є різна інтенсивність розвитку трав’яного вкриття, яка залежить від ступеня зімкнутості намету та інтенсивності освітлення лісової ділянки. Зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується певна тенденція у висотній структурі підросту. Так, у напрямі зміни фази розвитку деревостану – рання фаза старіння → пізня фаза старіння → початкова фаза розпаду частка дрібного підросту (10-39 см) збільшується (38,5; 76,4; 87,6%), тоді як частка середнього (40-129 см) та великого (130 см і більше) підросту зменшується (відповідно, 34,3; 14,1; 11,2% та 27,2; 9,5; 1,2%). Порівняння кількості підросту за висотними групами засвідчує певні фазові відмінності у розвитку пралісів. Так, деревостан, що перебуває у ранній фазі старіння, характеризується відносно однаковим розподілом підросту за висотними групами (38,5; 34,3 та 27,2%). У деревостанах, що перебувають у пізній фазі старіння та початковій фазі розпаду, спостережено значну перевагу дрібного підросту (76,4 та 87,6%). Забезпеченість підростом ділянки деревостану з ранньою фазою старіння є незадовільною, тоді як деревостани у пізній фазі старіння та початковій фазі розпаду характеризуються добрим станом природного поновлення (І клас якості). Стан ялинового підросту добрий. Частка рослин з механічними пошкодженнями (0,5-4,3%) та пошкоджених дикими тваринами (1,1-5,5%) незначна.
- 10 March 2026
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 29,p. 162-175
Поширення лісостанів за участю Picea abies (L.) Karst. в ялицевих типах лісу Івано-Франківської області
Picea abies (L.) Karst. є одним із перспективних деревних видів для культивування в яличинах і суяличинах впродовж обмеженого періоду часу з метою отримання значних обсягів деревини – вищих, ніж в умовах смеречин і сусмеречин. Особливість ялини європейської нагромаджувати високі запаси деревини в ялицевих типах лісу було помічено давно, в зв’язку з чим цей деревний вид широко культивували в ялицевих типах лісу Івано-Франківщини. Встановлено, що лісостани з перевагою в складі Picea abies в ялицевих типах лісу Івано-Франківської області займають площу 38,7 тис. га, де деревний вид має переважно штучне походження. Площа лісових культур з перевагою у складі ялини становить майже 27 тис. га або 69,6%. Ялинники досліджуваного регіону ростуть в 11-ти ялицевих типах лісу, найпоширенішим з яких є волога смереково-букова суяличина (74,2% від площі ялицевих типів лісу). Найвищі запаси деревини встановлено в умовах вологих букової та смерекової суяличин (відповідно, 430 і 444 м3∙га-1). Найбільша площа ялинників в ялицевих типах лісу зосереджена на схилах північних експозицій (12966,2 га або 33,5%) та на рівнинних ділянках (11410,2 га або 29,5%). Найвищі запаси стовбурової деревини (387-396 м3∙га-1) притаманні ялиновим деревостанам, які ростуть на схилах північно-західної, східної та західної експозицій, найнижчі (227 м3∙га-1) – на рівнинних ділянках. Найбільшу площу займають ялинники, що ростуть на спадистих схилах і рівнинних ділянках (13,4 і 11,4 тис. га або 35 і 30%). Площа ялинників на пологих схилах доволі низька (3,1 тис. га або 8%), а на дуже стрімких схилах північних і південних експозицій – найменша (0,7 і 0,3 тис. га або 2 і 1%). Найнижчий запас деревини на одиницю площі встановлено в ялинниках на рівнинних ділянках і на схилах стрімкістю до 100 (227 і 291 м3∙га-1). Найвищі запаси деревини на дуже стрімких схилах (479 і 495 м3∙га-1) зумовлені обмеженою господарською діяльністю в них. Суттєвої відмінності у запасах деревини ялинових лісостанів, які ростуть на південних і північних схилах ялицевих типів лісу, не встановлено.
- 10 March 2026
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 29,p. 162-175
Поширення лісостанів за участю Picea abies (L.) Karst. в ялицевих типах лісу Івано-Франківської області
Picea abies (L.) Karst. є одним із перспективних деревних видів для культивування в яличинах і суяличинах впродовж обмеженого періоду часу з метою отримання значних обсягів деревини – вищих, ніж в умовах смеречин і сусмеречин. Особливість ялини європейської нагромаджувати високі запаси деревини в ялицевих типах лісу було помічено давно, в зв’язку з чим цей деревний вид широко культивували в ялицевих типах лісу Івано-Франківщини. Встановлено, що лісостани з перевагою в складі Picea abies в ялицевих типах лісу Івано-Франківської області займають площу 38,7 тис. га, де деревний вид має переважно штучне походження. Площа лісових культур з перевагою у складі ялини становить майже 27 тис. га або 69,6%. Ялинники досліджуваного регіону ростуть в 11-ти ялицевих типах лісу, найпоширенішим з яких є волога смереково-букова суяличина (74,2% від площі ялицевих типів лісу). Найвищі запаси деревини встановлено в умовах вологих букової та смерекової суяличин (відповідно, 430 і 444 м3∙га-1). Найбільша площа ялинників в ялицевих типах лісу зосереджена на схилах північних експозицій (12966,2 га або 33,5%) та на рівнинних ділянках (11410,2 га або 29,5%). Найвищі запаси стовбурової деревини (387-396 м3∙га-1) притаманні ялиновим деревостанам, які ростуть на схилах північно-західної, східної та західної експозицій, найнижчі (227 м3∙га-1) – на рівнинних ділянках. Найбільшу площу займають ялинники, що ростуть на спадистих схилах і рівнинних ділянках (13,4 і 11,4 тис. га або 35 і 30%). Площа ялинників на пологих схилах доволі низька (3,1 тис. га або 8%), а на дуже стрімких схилах північних і південних експозицій – найменша (0,7 і 0,3 тис. га або 2 і 1%). Найнижчий запас деревини на одиницю площі встановлено в ялинниках на рівнинних ділянках і на схилах стрімкістю до 100 (227 і 291 м3∙га-1). Найвищі запаси деревини на дуже стрімких схилах (479 і 495 м3∙га-1) зумовлені обмеженою господарською діяльністю в них. Суттєвої відмінності у запасах деревини ялинових лісостанів, які ростуть на південних і північних схилах ялицевих типів лісу, не встановлено.
- Open Access
- 29 August 2025
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- Vol. 28, 157-188
Лісівничо-таксаційна характеристика лісостанів Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях Чивчино-Гринявських гір НПП «Верховинський»
Досліджено старовікові ялинові лісостани, які характеризуються природним походженням, різновіковістю, присутністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю значної кількості самосіву і підросту, лежачої деревини усіх стадій розкладання, представництвом дерев усіх вікових стадій розвитку, відсутністю антропогенного впливу, тобто деревостани мають всі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас стовбурової деревини ростучих дерев, що представляють фазу пристигання, становить 514-589, фазу старіння – 449, фазу розпаду – 305 м3∙га-1. Запас сухостою становить, відповідно, 32-45, 39 та 98-117 м3∙га-1. Досліджені старовікові деревостани переважно двоярусні. Перший ярус формують найвищі дерева Picea abies, часто – найбільшого діаметра. Другий ярус, незалежно від фази розвитку деревостану, виражений слабо і сформований відсталими у рості деревами або молодим поколінням. Основна частка сухостійних дерев (63,4-90,4%) зосереджена у другому ярусі, тоді як більший запас сухостою притаманний переважно першому ярусу у зв’язку із більшим об’ємом стовбурів. У деревостані, який знаходиться у фазі розпаду (ПП-10), майже весь сухостій як за кількістю дерев (51 шт./га), так і за запасом деревини (108 м3∙га-1) зосереджений у першому ярусі. За санітарним станом у фазі пристигання деревостан характеризується як без ознак ослаблення; у фазі старіння – як ослаблений; у фазі розпаду – як дуже ослаблений, що підтверджується зростаючими обсягами сухостою (від 32 до 117 м3∙га-1). Тенденція щодо кількості підросту зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується слабо: 2,74-11,62; 8,28; 3,70-11,22 тис. шт./га. Основна причина значної варіабельності кількості підросту полягає у різній інтенсивності розвитку трав’яної рослинності, чому сприяє добра освітленість ділянок.
- 29 August 2025
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- Vol. 28, 157-188
Open AccessЛісівничо-таксаційна характеристика лісостанів Picea abies (L.) Karst. у пралісових угрупованнях Чивчино-Гринявських гір НПП «Верховинський»
Досліджено старовікові ялинові лісостани, які характеризуються природним походженням, різновіковістю, присутністю дерев на межі фізіологічного розвитку, наявністю значної кількості самосіву і підросту, лежачої деревини усіх стадій розкладання, представництвом дерев усіх вікових стадій розвитку, відсутністю антропогенного впливу, тобто деревостани мають всі ознаки приналежності до пралісових угруповань. Запас стовбурової деревини ростучих дерев, що представляють фазу пристигання, становить 514-589, фазу старіння – 449, фазу розпаду – 305 м3∙га-1. Запас сухостою становить, відповідно, 32-45, 39 та 98-117 м3∙га-1. Досліджені старовікові деревостани переважно двоярусні. Перший ярус формують найвищі дерева Picea abies, часто – найбільшого діаметра. Другий ярус, незалежно від фази розвитку деревостану, виражений слабо і сформований відсталими у рості деревами або молодим поколінням. Основна частка сухостійних дерев (63,4-90,4%) зосереджена у другому ярусі, тоді як більший запас сухостою притаманний переважно першому ярусу у зв’язку із більшим об’ємом стовбурів. У деревостані, який знаходиться у фазі розпаду (ПП-10), майже весь сухостій як за кількістю дерев (51 шт./га), так і за запасом деревини (108 м3∙га-1) зосереджений у першому ярусі. За санітарним станом у фазі пристигання деревостан характеризується як без ознак ослаблення; у фазі старіння – як ослаблений; у фазі розпаду – як дуже ослаблений, що підтверджується зростаючими обсягами сухостою (від 32 до 117 м3∙га-1). Тенденція щодо кількості підросту зі зміною фази розвитку деревостану прослідковується слабо: 2,74-11,62; 8,28; 3,70-11,22 тис. шт./га. Основна причина значної варіабельності кількості підросту полягає у різній інтенсивності розвитку трав’яної рослинності, чому сприяє добра освітленість ділянок.
- Open Access
- 29 August 2025
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- Vol. 28, 58-67
Вплив освітленості на інтенсивність процесу природного поновлення
З’ясовано вплив освітленості під наметом букового деревостану на появу самосіву і густоту підросту в умовах чистої вологої бучини Покутських Карпат після проведення першого прийому рівномірно-поступової рубки. Об’єкти досліджень розташовані у лісовому фонді Березівського л-ва філії «Кутське ЛГ», де в межах науково-виробничого стаціонару було закладено секцію у лісостані Fagus sylvatica L. для виявлення впливу рівномірно-поступової рубки на процес природного поновлення. Контролем слугувала ділянка лісостану з такими ж лісівничо-таксаційними показниками, де рубка не проводились. Деревостани природного походження, пристиглі. Проведення першого прийому рівномірно-поступової рубки сприяло суттєвому збільшенню показника освітленості під наметом букового деревостану (з 1,7-2,2 до 11,1-15,0 тис. лк), що інтенсифікувало процес природного поновлення. Здійснення першого прийому рубки у буковому лісостані зі зниженням повноти з 0,94 до 0,72 сприяло збільшенню пропускної здатності намету деревостану з 2,15-2,68 до 13,8-18,7%, що стимулювало збільшення кількості самосіву. Результати наступних обліків самосіву і підросту через чотири і шість років після проведення першого прийому рівномірно-поступової рубки підтвердили позитивний вплив освітленості на інтенсивність проходження процесу природного поновлення, в результаті якого кількість самосіву збільшилась, відповідно, з 0,21 до 9,8 та 12,9 тис. шт.∙га-1, а кількість підросту – з 9,07 до 17,1 та 24,4 тис. шт.∙га-1. Встановлена кількість підросту є суттєво більшою, ніж 15,0 тис. шт.∙га-1, що, згідно з вимогами «Правил рубок…» (2009), дає підставу для проведення другого і заключного прийому рівномірно-поступової рубки.
- 29 August 2025
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- Vol. 28, 58-67
Open AccessВплив освітленості на інтенсивність процесу природного поновлення
З’ясовано вплив освітленості під наметом букового деревостану на появу самосіву і густоту підросту в умовах чистої вологої бучини Покутських Карпат після проведення першого прийому рівномірно-поступової рубки. Об’єкти досліджень розташовані у лісовому фонді Березівського л-ва філії «Кутське ЛГ», де в межах науково-виробничого стаціонару було закладено секцію у лісостані Fagus sylvatica L. для виявлення впливу рівномірно-поступової рубки на процес природного поновлення. Контролем слугувала ділянка лісостану з такими ж лісівничо-таксаційними показниками, де рубка не проводились. Деревостани природного походження, пристиглі. Проведення першого прийому рівномірно-поступової рубки сприяло суттєвому збільшенню показника освітленості під наметом букового деревостану (з 1,7-2,2 до 11,1-15,0 тис. лк), що інтенсифікувало процес природного поновлення. Здійснення першого прийому рубки у буковому лісостані зі зниженням повноти з 0,94 до 0,72 сприяло збільшенню пропускної здатності намету деревостану з 2,15-2,68 до 13,8-18,7%, що стимулювало збільшення кількості самосіву. Результати наступних обліків самосіву і підросту через чотири і шість років після проведення першого прийому рівномірно-поступової рубки підтвердили позитивний вплив освітленості на інтенсивність проходження процесу природного поновлення, в результаті якого кількість самосіву збільшилась, відповідно, з 0,21 до 9,8 та 12,9 тис. шт.∙га-1, а кількість підросту – з 9,07 до 17,1 та 24,4 тис. шт.∙га-1. Встановлена кількість підросту є суттєво більшою, ніж 15,0 тис. шт.∙га-1, що, згідно з вимогами «Правил рубок…» (2009), дає підставу для проведення другого і заключного прийому рівномірно-поступової рубки.
- Open Access
- 6 November 2024
- Published by Ukrainian National Forestry University in Forestry Education and Science: Current Challenges and Development Prospects. International Science-Practical Conference, October 23-25, 2024, Lviv, Ukraine
Low-density stands and sparse forests in the Pokuttia Carpathians: volume, spe-cies composition, conversion measures
To increase the productivity and sustainability of low-density forest stands, it is most advisable to create under-canopy forest cultures, which will significantly increase the use of the potential of forest growth conditions, prevent undesirable changes in tree species, and eliminate soil sodding. To create partial forest crops under the canopy of low-density stands, shade-tolerant tree species should be used - European beech, silver fir, Norway spruce, and Douglas-fir. Special attention should be paid to sparse forests. To date, there is no officially developed system of measures that would provide ways to effectively transform sparse forests into highly productive ones. To develop such a system, first of all, it is necessary to conduct a survey of the sparse forest to determine the condition of the sites. If the plots contain specimens of valuable tree species (pine, oak, spruce, fir, ash, beech, cherry, etc.), their biological condition is good, and the trees themselves are capable of producing seeds, then they should be left on the plots for the purpose of seeding. Over the area of the plot, taking into account the remaining trees, it is necessary to cultivate the soil in strips or furrows every 3-4 m with subsequent planting in them of valuable fast-growing tree species that could quickly "come out" from under the canopy of grass and shrub vegetation. If, during the survey of sparse forests, it turns out that the area contains specimens of low-value tree species, or still valuable species, but with low biotic resistance, or specimens that have lost their reproductive capacity due to climate change or age-related changes, then a decision must be made to cut them down. In a fresh cutover area, it is necessary to carry out partial strip tillage of the soil and to plant fast-growing valuable tree species in the formed strips. The list of tree species, which are desirable to use for afforestation of sparse forests, may vary depending on the type of forest growth conditions: European larch, Japanese larch, dankeld larch; Douglas-fir, black walnut; giant fir; Scots pine, etc. Another appropriate measure is the creation in sparsely forested areas of timber plantations of fast-growing tree species with a short rotation age, which can restore the forest environment and accumulate significant volumes of wood in a relatively short period of time.
- 6 November 2024
- Published by Ukrainian National Forestry University in Forestry Education and Science: Current Challenges and Development Prospects. International Science-Practical Conference, October 23-25, 2024, Lviv, Ukraine
Open AccessLow-density stands and sparse forests in the Pokuttia Carpathians: volume, spe-cies composition, conversion measures
To increase the productivity and sustainability of low-density forest stands, it is most advisable to create under-canopy forest cultures, which will significantly increase the use of the potential of forest growth conditions, prevent undesirable changes in tree species, and eliminate soil sodding. To create partial forest crops under the canopy of low-density stands, shade-tolerant tree species should be used - European beech, silver fir, Norway spruce, and Douglas-fir. Special attention should be paid to sparse forests. To date, there is no officially developed system of measures that would provide ways to effectively transform sparse forests into highly productive ones. To develop such a system, first of all, it is necessary to conduct a survey of the sparse forest to determine the condition of the sites. If the plots contain specimens of valuable tree species (pine, oak, spruce, fir, ash, beech, cherry, etc.), their biological condition is good, and the trees themselves are capable of producing seeds, then they should be left on the plots for the purpose of seeding. Over the area of the plot, taking into account the remaining trees, it is necessary to cultivate the soil in strips or furrows every 3-4 m with subsequent planting in them of valuable fast-growing tree species that could quickly "come out" from under the canopy of grass and shrub vegetation. If, during the survey of sparse forests, it turns out that the area contains specimens of low-value tree species, or still valuable species, but with low biotic resistance, or specimens that have lost their reproductive capacity due to climate change or age-related changes, then a decision must be made to cut them down. In a fresh cutover area, it is necessary to carry out partial strip tillage of the soil and to plant fast-growing valuable tree species in the formed strips. The list of tree species, which are desirable to use for afforestation of sparse forests, may vary depending on the type of forest growth conditions: European larch, Japanese larch, dankeld larch; Douglas-fir, black walnut; giant fir; Scots pine, etc. Another appropriate measure is the creation in sparsely forested areas of timber plantations of fast-growing tree species with a short rotation age, which can restore the forest environment and accumulate significant volumes of wood in a relatively short period of time.
- Open Access
- 18 October 2024
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 27,p. 119-128
Формування лісівничо-таксаційних показників Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco у штучних насадженнях західного регіону України
Насадження за участю Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco досліджували у різних лісорослинних умовах Західного Лісостепу, які представлені різною кількістю ділянок за різною участю у складі деревостану деревного виду – в межах від 5 до 100%. Найширше в умовах регіону представлені насадження за участю псевдотсуги в умовах свіжого груду (D2), де пробними площами охоплено 30 насаджень. Тому результати досліджень стосуються саме цих лісорослинних умов. Вивчення вікової зміни середніх показників висоти, діаметра і запасу стовбурової деревини у насадженнях за різної частки у складі P. menziesii показало наявність від помірного до дуже тісного зв’язку між віком і згаданими таксаційними показниками. Серед лісостанів за участі P. menziesii найбільшим запасом стовбурової деревини відзначаються деревостани за участю деревного виду у складі на рівні 7-9 одиниць. У віковому діапазоні 25-37 років ріст псевдотсуги у складі мішаного насадження відзначається порівняно невисокою інтенсивністю, і за невисокої початкової участі у складі деревостану становить 10-20% за часткою стовбурової деревини. Зі збільшенням віку інтенсивність росту деревного виду збільшується і його частка у складі насадження зростає. Варіабельність за діаметром P. menziesiі у досліджених насадженнях за частки деревного виду в межах 10-100% помітно вища, ніж за висотою. Вірогідно, ступінь конкуренції між псевдотсугою та іншими деревними видами у насадженні значно помітніше відображається на рості за діаметром, ніж за висотою. Тіснота зв’язку між участю псевдотсуги та запасом деревостану в межах дослідженого вікового діапазону є дуже високою (˃ 0,91) як для насаджень в цілому, так і для частки запасу псевдотсуги в них зокрема. Чим насадження старше, тим більша участь P. menziesiі в ньому, тим більший вплив деревного виду на запас деревостану. Встановлені зміни основних таксаційних показників P. menziesiі у штучних насадженнях у поєднанні з оптимізацією лісогосподарських заходів дадуть змогу приймати раціональні рішення та визначати пріоритетні напрями ведення лісового господарства у насадженнях псевдотсуги в умовах свіжого груду.
- 18 October 2024
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 27,p. 119-128
Open AccessФормування лісівничо-таксаційних показників Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco у штучних насадженнях західного регіону України
Насадження за участю Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco досліджували у різних лісорослинних умовах Західного Лісостепу, які представлені різною кількістю ділянок за різною участю у складі деревостану деревного виду – в межах від 5 до 100%. Найширше в умовах регіону представлені насадження за участю псевдотсуги в умовах свіжого груду (D2), де пробними площами охоплено 30 насаджень. Тому результати досліджень стосуються саме цих лісорослинних умов. Вивчення вікової зміни середніх показників висоти, діаметра і запасу стовбурової деревини у насадженнях за різної частки у складі P. menziesii показало наявність від помірного до дуже тісного зв’язку між віком і згаданими таксаційними показниками. Серед лісостанів за участі P. menziesii найбільшим запасом стовбурової деревини відзначаються деревостани за участю деревного виду у складі на рівні 7-9 одиниць. У віковому діапазоні 25-37 років ріст псевдотсуги у складі мішаного насадження відзначається порівняно невисокою інтенсивністю, і за невисокої початкової участі у складі деревостану становить 10-20% за часткою стовбурової деревини. Зі збільшенням віку інтенсивність росту деревного виду збільшується і його частка у складі насадження зростає. Варіабельність за діаметром P. menziesiі у досліджених насадженнях за частки деревного виду в межах 10-100% помітно вища, ніж за висотою. Вірогідно, ступінь конкуренції між псевдотсугою та іншими деревними видами у насадженні значно помітніше відображається на рості за діаметром, ніж за висотою. Тіснота зв’язку між участю псевдотсуги та запасом деревостану в межах дослідженого вікового діапазону є дуже високою (˃ 0,91) як для насаджень в цілому, так і для частки запасу псевдотсуги в них зокрема. Чим насадження старше, тим більша участь P. menziesiі в ньому, тим більший вплив деревного виду на запас деревостану. Встановлені зміни основних таксаційних показників P. menziesiі у штучних насадженнях у поєднанні з оптимізацією лісогосподарських заходів дадуть змогу приймати раціональні рішення та визначати пріоритетні напрями ведення лісового господарства у насадженнях псевдотсуги в умовах свіжого груду.
- Open Access
- 18 October 2024
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 27,p. 63-75
Вплив групово-вибіркової рубки на процес природного поновлення під наметом букового лісостану Покутських Карпат
Групово-вибіркова (групово-поступова) рубка забезпечує добрий розвиток самосіву і підросту бука лісового в умовах вологої бучини. Кількість благонадійного підросту на другий рік після першого розширення вікон відновлення (другий прийом рубки) перевищує 21 тис. шт. на 1 га. Через два роки після першого розширення вікон відновлення кількість самосіву і підросту становить 30,42 тис. шт. на 1 га, з них 1-річки (самосів) – 31,1; 2-3-річки – 28,2; 4-7-річки – 16,4; 8-15-річки – 10,7 та ˃ 15 років – 13,6%. Розширення вікон відновлення стимулювало, насамперед, розвиток самосіву та дрібного підросту. У розрізі висотних груп найбільшу частку (32,2%) посідають рослини висотою до 9,9 см, які представлені переважно самосівом. Дрібний підріст (h = 10-19,9 см) займає майже таку ж саму частку у природному поновленні (31,4%). Третю позицію посідає найбільший підріст (130 см і ˃) – 15,6%, відзначено поступове його нагромадження у всіх вікнах відновлення. Меншу, але помітну частку серед природного поновлення посідає підріст висотної групи 20-29,9 см (10,9%). Підросту інших трьох висотних груп (30-39,9; 40-69,9; 70-99,9 см) обліковано дуже мало (1,7; 1,7 та 1,8%). Підросту заввишки 100-129,9 см трохи більше (4,7%). Співставлення розподілу букового самосіву і підросту за віковими та висотними групами дає підставу стверджувати, що 1-річні рослини входять до висотної групи до 10 см; 2-3-річні – переважно до висотної групи 10-20 см; 4-7-річні – до висотної групи 20-40 см, 8-15-річні – до висотної групи 40-100 см. Підріст, вік якого перевищує 15 років, має висоту 100 см і більше. Під час проведення перших кількох прийомів групово-вибіркової рубки можна значною мірою зберегти буковий підріст під пошкодження, звалюючи дерева у протилежний бік від вікон відновлення. Найбільше пошкоджується підріст висотою 1,0 м і вище. Поряд з цим, підріст з пошкодженою верхівкою та зламаними боковими пагонами протягом двох–п’яти років майже повністю регенерується. Потрібно вчасно здійснювати розширення вікон відновлення. Незважаючи на добру регенераційну здатність пошкоджених рослин, не варто допускати нагромадження великомірного підросту, який найбільше пошкоджується під час здійснення чергових прийомів рубок.
- 18 October 2024
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 27,p. 63-75
Open AccessВплив групово-вибіркової рубки на процес природного поновлення під наметом букового лісостану Покутських Карпат
Групово-вибіркова (групово-поступова) рубка забезпечує добрий розвиток самосіву і підросту бука лісового в умовах вологої бучини. Кількість благонадійного підросту на другий рік після першого розширення вікон відновлення (другий прийом рубки) перевищує 21 тис. шт. на 1 га. Через два роки після першого розширення вікон відновлення кількість самосіву і підросту становить 30,42 тис. шт. на 1 га, з них 1-річки (самосів) – 31,1; 2-3-річки – 28,2; 4-7-річки – 16,4; 8-15-річки – 10,7 та ˃ 15 років – 13,6%. Розширення вікон відновлення стимулювало, насамперед, розвиток самосіву та дрібного підросту. У розрізі висотних груп найбільшу частку (32,2%) посідають рослини висотою до 9,9 см, які представлені переважно самосівом. Дрібний підріст (h = 10-19,9 см) займає майже таку ж саму частку у природному поновленні (31,4%). Третю позицію посідає найбільший підріст (130 см і ˃) – 15,6%, відзначено поступове його нагромадження у всіх вікнах відновлення. Меншу, але помітну частку серед природного поновлення посідає підріст висотної групи 20-29,9 см (10,9%). Підросту інших трьох висотних груп (30-39,9; 40-69,9; 70-99,9 см) обліковано дуже мало (1,7; 1,7 та 1,8%). Підросту заввишки 100-129,9 см трохи більше (4,7%). Співставлення розподілу букового самосіву і підросту за віковими та висотними групами дає підставу стверджувати, що 1-річні рослини входять до висотної групи до 10 см; 2-3-річні – переважно до висотної групи 10-20 см; 4-7-річні – до висотної групи 20-40 см, 8-15-річні – до висотної групи 40-100 см. Підріст, вік якого перевищує 15 років, має висоту 100 см і більше. Під час проведення перших кількох прийомів групово-вибіркової рубки можна значною мірою зберегти буковий підріст під пошкодження, звалюючи дерева у протилежний бік від вікон відновлення. Найбільше пошкоджується підріст висотою 1,0 м і вище. Поряд з цим, підріст з пошкодженою верхівкою та зламаними боковими пагонами протягом двох–п’яти років майже повністю регенерується. Потрібно вчасно здійснювати розширення вікон відновлення. Незважаючи на добру регенераційну здатність пошкоджених рослин, не варто допускати нагромадження великомірного підросту, який найбільше пошкоджується під час здійснення чергових прийомів рубок.
- Open Access
- 5 September 2024
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 26,p. 35-49
Низькоповнотні деревостани та рідколісся у Покутських Карпатах: обсяги, видовий склад, реконструктивні заходи
Низькоповнотні деревостани Покутських Карпат займають доволі значну частку вкритих лісовою рослинністю ділянок –11829 га або 27,9%. Низькоповнотними є переважно природні лісостани, лісові культури займають лише 4,9%. Рідколісся посідають значно меншу площу (606,5 га або 1,4%). Основні причини утворення низькоповнотних насаджень і рідколісь полягають у негативній дії абіотичних та антропогенних чинників: втрата деревостанами біотичної стійкості внаслідок зміни клімату; стихійних проявів природних явищ – сніголамів, буреломів, сніговалів тощо; проведення поступових, прохідних та санітарно-вибіркових рубок. Для підвищення продуктивності і стійкості низькоповнотних деревостанів доцільно створювати піднаметові лісові культури, які суттєво збільшують використання потенціалу лісорослинних умов, запобігають небажаним змінам деревних видів, усувають задерніння грунту, відіграють роль підгону для ростучих дерев. Водночас потрібно стимулювати природне поновлення цінних деревних видів та ріст і розвиток їхнього самосіву і підросту. Найбільш прийнятними для створення піднаметових лісових культур є низькоповнотні середньовікові (50-70 років) насадження. Для залісення рідколісь насамперед необхідно провести їхнє лісівничо-таксаційне обстеження. Якщо на ділянці наявні екземпляри цінних деревних видів, їхній біологічний стан добрий, а самі дерева спроможні продукувати насіння, то їх потрібно залишити на ділянці з метою її обнасінення. На всій площі, з урахуванням залишених дерев, доцільно здійснити обробіток грунту смугами або борознами з наступним висаджуванням в них цінних деревних видів. Якщо на ділянці ростуть екземпляри малоцінних порід, або цінних порід, але з низькою біологічною стійкістю, або екземпляри, які внаслідок зміни клімату чи вікових змін втратили репродуктивну здатність, то необхідно прийняти рішення про їхню рубку. На свіжому зрубі доцільно здійснити частковий смужний обробіток грунту і в утворені смуги висадити швидкорослі цінні деревні види. Їхній асортимент може бути різним, залежно від типу лісорослинних умов: модрини європейська, Кемпфера, широколуската; псевдотсуга Мензіса; горіх чорний; ялиця велика; сосна звичайна тощо.
- 5 September 2024
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 26,p. 35-49
Open AccessНизькоповнотні деревостани та рідколісся у Покутських Карпатах: обсяги, видовий склад, реконструктивні заходи
Низькоповнотні деревостани Покутських Карпат займають доволі значну частку вкритих лісовою рослинністю ділянок –11829 га або 27,9%. Низькоповнотними є переважно природні лісостани, лісові культури займають лише 4,9%. Рідколісся посідають значно меншу площу (606,5 га або 1,4%). Основні причини утворення низькоповнотних насаджень і рідколісь полягають у негативній дії абіотичних та антропогенних чинників: втрата деревостанами біотичної стійкості внаслідок зміни клімату; стихійних проявів природних явищ – сніголамів, буреломів, сніговалів тощо; проведення поступових, прохідних та санітарно-вибіркових рубок. Для підвищення продуктивності і стійкості низькоповнотних деревостанів доцільно створювати піднаметові лісові культури, які суттєво збільшують використання потенціалу лісорослинних умов, запобігають небажаним змінам деревних видів, усувають задерніння грунту, відіграють роль підгону для ростучих дерев. Водночас потрібно стимулювати природне поновлення цінних деревних видів та ріст і розвиток їхнього самосіву і підросту. Найбільш прийнятними для створення піднаметових лісових культур є низькоповнотні середньовікові (50-70 років) насадження. Для залісення рідколісь насамперед необхідно провести їхнє лісівничо-таксаційне обстеження. Якщо на ділянці наявні екземпляри цінних деревних видів, їхній біологічний стан добрий, а самі дерева спроможні продукувати насіння, то їх потрібно залишити на ділянці з метою її обнасінення. На всій площі, з урахуванням залишених дерев, доцільно здійснити обробіток грунту смугами або борознами з наступним висаджуванням в них цінних деревних видів. Якщо на ділянці ростуть екземпляри малоцінних порід, або цінних порід, але з низькою біологічною стійкістю, або екземпляри, які внаслідок зміни клімату чи вікових змін втратили репродуктивну здатність, то необхідно прийняти рішення про їхню рубку. На свіжому зрубі доцільно здійснити частковий смужний обробіток грунту і в утворені смуги висадити швидкорослі цінні деревні види. Їхній асортимент може бути різним, залежно від типу лісорослинних умов: модрини європейська, Кемпфера, широколуската; псевдотсуга Мензіса; горіх чорний; ялиця велика; сосна звичайна тощо.
- Open Access
- 5 September 2024
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 26,p. 102-110
Плантаційні лісові насадження у західному регіоні України: видовий склад, ресурсний потенціал та перспективи запровадження
Плантаційне лісовирощування представляє собою один із вагомих елементів переходу від екстенсивної до інтенсивної форми ведення лісового господарства. Для плантаційного лісовирощування доцільно використати інтродуковані деревні види Larix decidua, Larix kаempferi, Larix eurolepis та Pseudotsuga menziesii, які за відносно короткий період часу здатні нагромадити значні обсяги цінної деревини. Щорічний приріст за запасом впродовж періоду вирощування становить від 12-14 до більше 20 м3∙га-1 , а запас стовбурової деревини за період вирощування – від 670-880 до 1300-1700 м3∙га-1. Доволі перспективними для плантаційного лісовирощування у відповідних типах лісорослинних умов також є аборигенні деревні види – Picea abies, Pinus sylvestris, Alnus glutinosa та Betula pendula. Переведення обмеженої частини лісового фонду (10-15%) під плантаційне лісовирощування дасть змогу отримати значні обсяги деревини впродовж відносно короткого періоду часу, задовольнити потреби споживачів у промисловій деревині, зменшити обсяги рубок цінних природних деревостанів, поступово відновити оптимальну вікову структуру лісів на території тих чи інших регіонів, збільшити лісистість територій. Обгрунтоване застосування принципу породозміни забезпечить підтримання родючості лісових грунтів на достатньо високому рівні. Своєчасне проведення розріджень зі встановленням оптимальної густоти на різних вікових етапах забезпечить рівномірне розміщення дерев, добре формування стовбурів та їх природне очищення від сучків. Використання свіжих зрубів дасть змогу обмежитись частковим обробітком грунту, а висока початкова густота зумовить швидке змикання плантаційних лісових насаджень і проведення мінімальної кількості агротехнічних доглядів. Реалізація продукції проміжного користування (новорічних ялинок, дрібної, середньої та великої деревини) дасть змогу ще до віку головної рубки покрити затрати на вирощування плантаційних насаджень.
- 5 September 2024
- Published by Ukrainian National Forestry University in Наукові праці Лісівничої академії наук України
- No. 26,p. 102-110
Open AccessПлантаційні лісові насадження у західному регіоні України: видовий склад, ресурсний потенціал та перспективи запровадження
Плантаційне лісовирощування представляє собою один із вагомих елементів переходу від екстенсивної до інтенсивної форми ведення лісового господарства. Для плантаційного лісовирощування доцільно використати інтродуковані деревні види Larix decidua, Larix kаempferi, Larix eurolepis та Pseudotsuga menziesii, які за відносно короткий період часу здатні нагромадити значні обсяги цінної деревини. Щорічний приріст за запасом впродовж періоду вирощування становить від 12-14 до більше 20 м3∙га-1 , а запас стовбурової деревини за період вирощування – від 670-880 до 1300-1700 м3∙га-1. Доволі перспективними для плантаційного лісовирощування у відповідних типах лісорослинних умов також є аборигенні деревні види – Picea abies, Pinus sylvestris, Alnus glutinosa та Betula pendula. Переведення обмеженої частини лісового фонду (10-15%) під плантаційне лісовирощування дасть змогу отримати значні обсяги деревини впродовж відносно короткого періоду часу, задовольнити потреби споживачів у промисловій деревині, зменшити обсяги рубок цінних природних деревостанів, поступово відновити оптимальну вікову структуру лісів на території тих чи інших регіонів, збільшити лісистість територій. Обгрунтоване застосування принципу породозміни забезпечить підтримання родючості лісових грунтів на достатньо високому рівні. Своєчасне проведення розріджень зі встановленням оптимальної густоти на різних вікових етапах забезпечить рівномірне розміщення дерев, добре формування стовбурів та їх природне очищення від сучків. Використання свіжих зрубів дасть змогу обмежитись частковим обробітком грунту, а висока початкова густота зумовить швидке змикання плантаційних лісових насаджень і проведення мінімальної кількості агротехнічних доглядів. Реалізація продукції проміжного користування (новорічних ялинок, дрібної, середньої та великої деревини) дасть змогу ще до віку головної рубки покрити затрати на вирощування плантаційних насаджень.