OKOksana Kovtun

Oksana Kovtun

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Oksana Kovtun has a total of 125 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    ТРАНСФОРМАЦІЯ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА HR-АНАЛІТИКИ

    by О.а. Ковтун

    У статті досліджено особливості трансформації кадрової політики підприємств на основі використання штучного інтелекту та HR-аналітики в умовах цифровізації економіки. Обґрунтовано актуальність упровадження цифрових технологій в управління персоналом, що зумовлена необхідністю підвищення обґрунтованості управлінських рішень, ефективності використання людського капіталу, адаптивності підприємств до змін зовнішнього середовища та посилення їхньої конкурентоспроможності. Метою дослідження є визначення напрямів трансформації кадрової політики підприємств із використанням інструментів штучного інтелекту та HR-аналітики, а також розроблення практичних рекомендацій щодо підвищення результативності кадрових рішень. У процесі дослідження застосовано методи аналізу й узагальнення наукових джерел, систематизації, порівняння та концептуального моделювання. Розглянуто можливості використання штучного інтелекту й HR-аналітики у процесах добору та адаптації персоналу, оцінювання результативності праці, прогнозування кадрових потреб, виявлення ризиків плинності кадрів і планування професійного розвитку працівників. Запропоновано концептуальну модель трансформації кадрової політики підприємства, яка охоплює формування інформаційної бази кадрових даних, їх аналітичне опрацювання, підготовку управлінських рішень, практичну реалізацію та моніторинг результатів із використанням зворотного зв’язку. Визначено основні практичні напрями підвищення обґрунтованості кадрових рішень: забезпечення якості та достовірності даних, запровадження системи ключових показників ефективності, використання прогнозної аналітики, інтеграція HR-аналітики зі стратегічними цілями підприємства та регулярне оцінювання результатів упроваджених заходів. Особливу увагу приділено ризикам алгоритмічної упередженості, захисту персональних даних, прозорості цифрових процедур і необхідності збереження людського контролю за рішеннями, що впливають на професійні можливості працівників. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання запропонованих підходів для вдосконалення кадрових процесів, раціонального розподілу трудових ресурсів і підвищення ефективності управління персоналом. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням методики оцінювання економічної та соціальної ефективності застосування штучного інтелекту в кадровій політиці підприємств.

  • Open Access

    MANAGERS’ COMMUNICATION PRACTICES AND PATIENTS’ EXPERIENCES IN UKRAINIAN TELEMEDICINE SERVICES

    by Tetiana Aleksakhina, Diana Smuzhanytsia, Serhii Kolokolov, Olena Okhrimenko, Mykola Chkhailo, Oksana Kovtun

    Introduction. Telemedicine has become an increasingly important mode of healthcare delivery in Ukraine under conditions of war, population displacement, disrupted care pathways, and uneven digital access. Its sustainable use depends not only on technological availability but also on clear, culturally responsive, and ethically transparent communication. This study examined managers’ communication practices and patients’ experiences in Ukrainian telemedicine services and identified factors associated with willingness to continue telemedicine use. Methods. A cross-sectional quantitative study used two parallel anonymous online surveys. The sample included 49 managers and professionals involved in organizing or coordinating telemedicine services and 131 adult patients who had used telemedicine during the previous 12 months. The questionnaires assessed organizational communication practices, language and sociocultural responsiveness, information clarity, confidentiality, informed consent, digital and communication barriers, trust, and continued-use intention. Descriptive statistics, nonparametric comparisons, Spearman correlations, and ordinal logistic regression were applied. Results. An approved communication strategy was reported by 32.7% of managers as being available in their organizations. Regular consideration of patients’ language, regional, and sociocultural characteristics was reported by 65.3%, while 63.3% reported additional support for patients experiencing digital difficulties. Among patients, 73.4% positively evaluated the opportunity to communicate in a comfortable language, and 71.1% perceived respect for their language, regional, or sociocultural characteristics. Only 40.5% recalled an explanation of confidentiality, and 42.7% recalled being asked to provide informed consent. Internally displaced participants and those with unstable internet access reported lower overall communication experience in bivariate analyses. In the adjusted ordinal logistic model, greater trust in the telemedicine service was independently associated with greater willingness to continue its use (adjusted odds ratio 1.55; 95% confidence interval 1.09–2.21; p = 0.016). Estimates for internet stability, understanding of available remote care, and the number of other experienced barriers were directionally consistent with greater or lower willingness to continue use but did not meet the prespecified p < 0.05 threshold. Discussion. Communication quality in telemedicine appears to depend on a combination of organizational procedures, understandable information, ethical transparency, digital accessibility, and relational trust rather than on a single uniform communication competence. Trust showed the most robust independent association with continued-use intention, whereas associations with digital access, understanding of remote care, and accumulated barriers were less stable after adjustment. From a healthcare management perspective, communication practices may also be viewed as intangible organizational resources relevant to intellectual capital and the implementation of digital healthcare innovations.

  • Open Access

    INTERCULTURAL COMMUNICATION SKILLS OF MANAGERS AND CONFLICT BEHAVIOUR STYLES IN MULTICULTURAL BUSINESS INTERACTION

    by Olga Kudrina, Oksana Kovtun, Diana Smuzhanytsia

    This article examines the relationship between managers' self-assessed intercultural communication skills and their conflict behaviour styles in multicultural business interactions. It focuses on four components of intercultural communicative competence: intercultural sensitivity; tolerance of uncertainty; active listening; and message adaptation. The empirical basis consists of two comparable cross-sectional survey datasets, each comprising 100 manager responses, collected in 2023 and 2025. The research employed a shortened self-report questionnaire that was based on the conceptual logic of the following models: intercultural sensitivity; tolerance of uncertainty; active listening; message adaptation; and conflict behaviour. The results showed that managers in both samples rated their intercultural communication skills as above average. The 2025 sample had higher mean values for most components than the 2023 sample, particularly for tolerance of uncertainty and message adaptation. Collaboration and compromise were the most common conflict behaviour styles in both samples, while avoidance, competition and accommodation were less common in 2025. Correlation analysis revealed strong positive associations between the components of intercultural communicative competence and constructive conflict behaviour styles, particularly collaboration and compromise. Active listening and message adaptation were found to be most closely associated with constructive responses. However, these findings should be interpreted with caution as all indicators were self-reported and measured using shortened scales within a correlational design. While the results do not prove causal effects, they do indicate consistent patterns between managers’ communication self-assessments and conflict behaviour styles. The study's practical value lies in its implications for the foreign language training of future managers. This should encompass professional vocabulary and standard business dialogues, as well as intercultural negotiation scenarios, conflict resolution exercises, active listening tasks, and adapting messages. It should also involve working with uncertainty.

  • Open Access

    MANAGERS’ INTERCULTURAL COMMUNICATION SKILLS AND READINESS FOR INTERNATIONAL COOPERATION IN AN ORGANISATIONAL ENVIRONMENT

    by Olga Kudrina, Oksana Kovtun, Diana Smuzhanytsia

    The study’s subject is the relationship between managers’ intercultural communication skills, perceived communication barriers, organisational support, and readiness for international cooperation. Intercultural communication is considered a managerial competence that enables managers to adapt communication styles, recognise cultural and organisational differences, clarify agreements, and maintain constructive professional interaction with foreign partners. The purpose of the study is to examine the relationships among managers’ self-assessed intercultural communication skills, perceived barriers, organisational support, and readiness for international cooperation, and to identify differences in these indicators according to management level, English proficiency, international interaction experience, prior training, and field of professional activity. The study used an exploratory quantitative survey design. The initial dataset contained 166 records. After repeated, nearly identical response profiles were removed, 61 unique responses from participants with managerial experience or managerial functions were retained for analysis. Four composite indices were calculated from five-point Likert-scale items: intercultural communication skills, communication barriers, organisational support, and readiness for international cooperation. The statistical analysis included descriptive statistics, Cronbach’s alpha, Spearman’s rank correlation, the Mann-Whitney U test, and the Kruskal-Wallis test. The results revealed a strong positive relationship between intercultural communication skills and readiness for international cooperation (ρ = 0.986, p < 0.001). Organisational support was also positively associated with readiness (ρ = 0.971, p < 0.001), whereas perceived communication barriers showed a strong negative association with it (ρ = −0.944, p < 0.001). Statistically significant differences were identified according to management level, English proficiency, international interaction experience, and prior training. Senior managers, respondents with B2-C1 English proficiency, and those with more than five years of international interaction experience demonstrated higher levels of intercultural communication skills, organisational support, and readiness, as well as lower perceived barriers. No statistically significant differences were found by field of professional activity. The study concludes that readiness for international cooperation is associated with both individual managerial competences and organisational conditions. Therefore, the development of managers’ intercultural communication should combine language preparation, analysis of intercultural situations, negotiation practice, and organisational support mechanisms. The findings also indicate that training should address not only senior managers but also middle and line managers involved in the daily coordination of international interaction. Given the small, non-representative sample, the self-reported data, and the cross-sectional design, the results should be interpreted as preliminary and verified in subsequent research using larger samples and more differentiated measurement instruments.

  • СУЧАСНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНСТРУМЕНТІВ ДЕРЖАВНОГО МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

    by Оксана Ковтун

    У статті здійснено комплексний аналіз сучасних аспектів реалізації інструментівдержавного механізму розвитку електронної охорони здоров’я України в умовах цифровоїтрансформації публічного управління та зростання безпекових викликів. Обґрунтовано, що eHealthвиступає ключовим елементом модернізації системи охорони здоров’я, забезпечуючи підвищенняякості, доступності та прозорості медичних послуг, а також ефективність управлінських процесів.Визначено сутність та структуру державного механізму розвитку електронної охорони здоров’я,який включає нормативно-правові, інституційні, організаційні, технологічні та інформаційніінструменти.Проаналізовано нормативно-правове забезпечення функціонування електронної системиохорони здоров’я, зокрема роль законодавства у регулюванні доступу до медичних даних, захиступерсональної інформації та забезпечення кібербезпеки. Досліджено інституційні засади реалізаціїдержавної політики у сфері eHealth, акцентовано увагу на розподілі повноважень між органамидержавної влади та проблемах координації їх діяльності. Окреслено сучасні цифрові інструменти,серед яких електронний рецепт, електронне направлення, електронна медична картка та цифровісервіси для пацієнтів, які сприяють підвищенню ефективності фінансування системи охорониздоров’я та оптимізації управлінських рішень.Встановлено, що реалізація інструментів державного механізму розвитку електронноїохорони здоров’я супроводжується низкою проблем, зокрема фрагментарністю нормативноправової бази, недостатнім рівнем інтероперабельності інформаційних систем, нерівномірністюрозвитку цифрової інфраструктури, а також обмеженим рівнем цифрових компетентностеймедичних працівників і населення. Особливу увагу приділено питанням забезпечення кібербезпекита захисту персональних медичних даних в умовах гібридної війни, що визначає необхідністьпосилення державного контролю та впровадження сучасних технологій захисту інформації.Обґрунтовано напрями вдосконалення державного механізму розвитку eHealth в Україні,серед яких гармонізація законодавства з європейськими стандартами, розвиток інституційноїспроможності органів публічного управління, впровадження єдиних технічних стандартів тапідвищення рівня цифрової грамотності. Наголошено на важливості формуваннялюдиноцентричної моделі електронної охорони здоров’я, що орієнтована на потреби пацієнтів тазабезпечує довіру до цифрових сервісів.

  • Open Access

    Метавсесвіт у системі «цифрова економіка»: концептуальні засади та еволюція

    by О.а. Ковтун, О.о. Курінний

    У статті досліджено теоретико-методологічні засади формування та розвитку метавсесвіту як складової простору «Цифрова економіка». Обґрунтовано, що сучасний етап цифрової трансформації характеризується становленням нових віртуалізованих середовищ, серед яких метавсесвіт виступає як інтегрована цифрова екосистема, що поєднує технології віртуальної та доповненої реальності, блокчейн, штучний інтелект і цифрові платформи. Визначено, що метавсесвіт формує принципово нову архітектуру економічних відносин, у межах якої трансформуються категорії вартості, власності, праці та капіталу. Особливої актуальності набуває необхідність дослідження інституційних засад функціонування метавсесвіту, визначення його місця у структурі цифрової економіки та виявлення закономірностей його розвитку. Недостатня розробленість теоретико-методологічних підходів до аналізу економіки метавсесвіту обмежує можливості ефективного використання його потенціалу та формування адекватної державної політики у цій сфері. Проаналізовано еволюцію наукових підходів до трактування метавсесвіту, яка пройшла шлях від технологічної концепції віртуальної реальності до інституційно-економічного розуміння як складної цифрової екосистеми. Доведено, що економіка метавсесвіту базується на децентралізованих платформах, цифрових активах, зокрема NFT, та peer-to-peer взаємодії, що забезпечує нові механізми створення та монетизації вартості. Особливу увагу приділено ролі блокчейн-технологій у формуванні довіри та забезпеченні прозорості економічних операцій у віртуальному середовищі. Встановлено, що метавсесвіт є важливим драйвером розвитку цифрового підприємництва та креативної економіки, водночас його функціонування супроводжується низкою ризиків, серед яких висока волатильність цифрових активів, кіберзагрози, фінансові спекуляції та правова невизначеність. Наголошено на необхідності вдосконалення інституційного та регуляторного середовища для ефективного використання потенціалу метавсесвіту. Узагальнено, що метавсесвіт є новим етапом еволюції цифрової економіки, який поєднує технологічні, економічні та соціальні компоненти та визначає перспективи подальшої глобальної цифрової трансформації.


  • Open Access

    Компаративно-декомпозиційний аналіз поняття «Eкономічний потенціал підприємства»

    by О.а. Ковтун, Д.о. Прокопенко

    На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки особливого значення набуває ефективне використання ресурсів і можливостей підприємства. Однією з ключових категорій, яка відображає здатність підприємств до стійкого розвитку та адаптації до змін, є їх економічний потенціал. Економічний потенціал є основною, базовою характеристикою діяльності підприємства, що визначає і забезпечує стан його розвитку та перспективи до зростання. Серед науковців відсутня одностайна думка щодо визначення економічного потенціалу, що актуалізує дане дослідження. Оскільки це поняття є комплексним і трактується по-різному, його уточнення має важливе теоретичне й практичне значення. Метою статті є проведення компаративно-декомпозиційного аналізу поняття «економічний потенціал підприємства» та уточнення його сутності. Переважна більшість науковців розглядають економічний потенціал підприємства як сукупність ресурсів, можливостей і здатностей підприємства, які можуть бути мобілізовані для досягнення визначених цілей. Водночас, окремі дослідники акцентують увагу на його динамічному характері. Неоднозначним є розуміння структури економічного потенціалу, до якого, переважно, включають: виробничий, операційний, маркетинговий та інші функціональні потенціали. Дискусійним залишається питання щодо визначення місця фінансового потенціалу у структурі потенціалів підприємства через те, що частина науковців розглядає його як складову економічного потенціалу. У статті досліджено сутність економічного потенціалу підприємства у запропоновано його уточнене визначення: економічний потенціал підприємства - це динамічна, комплексна система ресурсів, можливостей і здатностей підприємства, ефективне використання яких забезпечує його адаптивність до змін зовнішнього середовища, конкурентоспроможність і стійкий розвиток. Таке визначення найбільш повно відображає сутність економічного потенціалу підприємства в сучасних умовах господарювання, адже ґрунтується на системному баченні та поєднанні ресурсного, функціонального і результативного підходів, враховує динаміку й вплив зовнішнього середовища, а також орієнтацію на досягнення стратегічних результатів. Уточнення сутності економічного потенціалу підприємства необхідне для формування чіткого наукового визначення і удосконалення категорійно-понятійного апарату досліджень. Також, правильне розуміння сутності економічного потенціалу дозволяє здійснювати об’єктивну оцінку можливостей підприємства, структури його активів, підвищувати точність економічного аналізу та ефективність управління ресурсами, поліпшувати систему функціонування та управління. Результати дослідження можуть бути використані в подальшому для комплексного оцінювання економічного потенціалу підприємств.

  • Open Access

    TRANSFORMATION OF BUSINESS MODELS OF ENTERPRISES UNDER THE INFLUENCE OF DIGITAL PLATFORMS

    by Oksana Kovtun, Vadym Korolov

    The article examines the process of transformation of business models of enterprises under the influence of digital platforms, which is one of the key manifestations of the modern digital transformation of the economy. It is established that the development of digital platforms causes qualitative changes in the mechanisms of creation, distribution and monetization of value, forming a new platform logic of business functioning. Particular attention is paid to the transition from traditional linear business models to network ecosystems, in which interaction between market participants becomes the main source of added value. The paper summarizes the main types of business models of enterprises, in particular production, trade, service, subscription, advertising and platform, and identifies the directions of their transformation under the influence of digital technologies. It is shown that production models are evolving into service-oriented and "product as a service", trade models - into digital omnichannel and marketplace-oriented, service models - into globalized online platforms, and advertising models - into data-driven models based on big data analysis and personalization. The platform model is identified as the dominant form of business organization in the digital economy. It is substantiated that the key drivers of transformation are network effects, the growth of the role of data as a strategic resource, the development of artificial intelligence and the integration of enterprises into digital ecosystems. At the same time, the presence of challenges associated with increased competition from global digital platforms, the risks of dependence on them, the need to ensure cybersecurity and adapt the organizational structures of enterprises is emphasized. It is determined that the successful transformation of business models requires a strategic rethinking of approaches to management, the development of digital competencies of personnel and the introduction of innovative technologies. It is concluded that digital platforms are not only a tool for optimizing business processes, but also a fundamental factor in shaping the new architecture of the modern economy.


  • СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ КАДРОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ

    by Оксана Ковтун, Алла Волошко

    У статті здійснений комплексний аналіз стратегічного управління кадровим потенціалом публічного управління в Україні, виокремлені основні етапи реалізації стратегічного управління кадровим потенціалом публічного управління в Україні. Зазначено, що стратегічне управління кадровим потенціалом публічного управління в Україні є ключовим чинником підвищення ефективності функціонування державних інституцій та реалізації державної політики. Його впровадження дозволяє забезпечити системне формування, розвиток і використання людських ресурсів у публічному секторі, що визначає рівень професійної компетентності, управлінської спроможності та мотивації публічних службовців. Аналіз сучасного стану показує, що стратегічне управління кадровим потенціалом в Україні розвивається поступово і стикається з низкою проблем, серед яких недостатня інтеграція стратегічного підходу у внутрішні управлінські процеси, обмежена цифровізація кадрових процесів, невідповідність системи професійного навчання сучасним вимогам, а також наявність бюрократичної культури, яка інколи знижує ефективність кадрової політики. Разом із тим, формування довгострокової кадрової стратегії, розвиток компетентнісного підходу до управління персоналом, впровадження системи професійного навчання та підвищення кваліфікації публічних службовців, а також створення ефективних механізмів мотивації та управління кар’єрою дозволяють поступово долати ці перешкоди. Особливе значення має інтеграція стратегічного управління кадровим потенціалом із процесами цифровізації та модернізації публічного управління, що створює умови для підвищення прозорості, підзвітності та результативності державних інституцій. Стратегічне управління кадровим потенціалом у публічному управлінні України є необхідною передумовою підвищення інституційної спроможності держави, формування професійного та компетентного корпусу державних службовців, ефективної реалізації реформ та забезпечення сталого розвитку системи публічного управління. Його вдосконалення потребує комплексного підходу, включаючи модернізацію нормативно-правової бази, розвиток професійних компетентностей персоналу, підвищення рівня цифровізації та створення умов для мотиваційного та кар’єрного розвитку публічних службовців.