Olena Bida
Research Subjects
Olena Bida has a total of 63 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Antonina Chychuk
Ferenc Rákóczi II Transcarpathian Hungarian University
9 shared publications - Tetiana Kuchai
Doctor of Pedagogical Sciences Professor Department of Pedagogy, Psychology Elementary Preschool Education and Management of Educational Institutions Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian Institute
8 shared publications Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian Institute
7 shared publicationsFerenc Rákóczi II Transcarpathian Hungarian Institute
5 shared publications- Oleksandr Kuchai
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Ukraine
5 shared publications - Ildiko Oros
Ferenc Rakoti II Transcarpathian Hungarian University
3 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 1 January 2025
- Published by Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University in Academic Notes. Series: Pedagogical Science
- Vol. 1 (220) , 12-17
FORMATION OF STUDENTS AESTHETIC COMPETENCE WHEN STUDYING PROFESSIONAL DISCIPLINES IN THE UNIVERSITY EDUCATIONAL SPACE
Невід’ємною складовою професійної підготовки майбутнього фахівця є естетична компетентність. Збагачує духовний світ студентів, забезпечує ефективне виконання педагогічних завдань формування естетичної компетентності у студентів засобами фахових. У сучасних умовах це сприяє підготовці творчо активних фахівців, які шанують культурну спадщину, створюють нові естетичні цінності та здатні відповідати на виклики сучасності. Тому, потребує окремої уваги та вивчення формування естетичної компетентності студентів при вивченні фахових дисциплін в університетському освітньому просторі. Формування естетичної компетентності вимагає вдосконалення змісту дисциплін психолого-педагогічного циклу, зокрема таких, як психологія, педагогіка, основи педагогічної майстерності тощо. Фахові дисципліни мають мати практичну орієнтацію, яка полягає у проведенні тренінгів з педагогічної майстерності, зокрема щодо використання мистецьких методів у навчанні та організації майстер-класів із формування естетичної компетентності через педагогічну майстерність, аналіз творів мистецтва, музики чи кіно. Інтеграція естетики в професійну підготовку студентів дозволяє розвивати їхні творчі здібності і креативність. Традиційні методи навчання часто акцентують увагу на рутинних завданнях і механічному засвоєнні знань. Естетичні принципи можуть бути корисними для розвитку міжособистісних навичок студентів. Формування естетичної компетентності повинно бути системним і спиратися на поєднання когнітивного, ціннісного й діяльнісного підходів. Це забезпечує розвиток особистості педагога, підвищує якість освітнього впливу на майбутніх здобувачів освіти. Формування такої компетентності виступає передумовою естетизації професійного середовища, вивищення етичних норм, розвиток креативного мислення та формування гармонійної особистості сучасного фахівця. Технологічний аспект реалізується через добір дидактичних технологій, які мають потенціал формування естетичної компетентності. До таких належать інтерактивні, ігрові, проблемно-рефлексивні, проєктні технології, що ґрунтуються на активному залученні студентів до створення або оцінювання естетично-насичених продуктів професійної діяльності. Особливо продуктивними вважаються такі методи, як: візуалізація навчального матеріалу з використанням інфографіки, графічного моделювання, кольорознавчих та композиційних технік; аналіз естетичних кейсів і практичних ситуацій, у яких необхідно оцінити естетичні якості професійного продукту або середовища; метод емоційної рефлексії, що передбачає осмислення власних переживань, пов’язаних із досвідом естетичного сприйняття під час освітнього процесу; метод занурення у культурно-естетичний контекст професії, що реалізується через екскурсії, мистецькі проєкти, перегляд тематичних відеоматеріалів, вивчення художніх інтерпретацій професійних сюжетів. Розвиток естетичної компетентності майбутніх фахівців процес тривалий, систематичний, який починається з першого курсу. Завдання викладачів, використати потенціал дисципліни задля забезпечення якості означеного процесу. Дієвим засобом реалізації можливостей дисциплін у розвитку естетичної компетентності фахівців є застосування педагогічних технологій. An integral component of the...
- 1 January 2025
- Published by Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University in Academic Notes. Series: Pedagogical Science
- Vol. 1 (220) , 12-17
Open AccessFORMATION OF STUDENTS AESTHETIC COMPETENCE WHEN STUDYING PROFESSIONAL DISCIPLINES IN THE UNIVERSITY EDUCATIONAL SPACE
Невід’ємною складовою професійної підготовки майбутнього фахівця є естетична компетентність. Збагачує духовний світ студентів, забезпечує ефективне виконання педагогічних завдань формування естетичної компетентності у студентів засобами фахових. У сучасних умовах це сприяє підготовці творчо активних фахівців, які шанують культурну спадщину, створюють нові естетичні цінності та здатні відповідати на виклики сучасності. Тому, потребує окремої уваги та вивчення формування естетичної компетентності студентів при вивченні фахових дисциплін в університетському освітньому просторі. Формування естетичної компетентності вимагає вдосконалення змісту дисциплін психолого-педагогічного циклу, зокрема таких, як психологія, педагогіка, основи педагогічної майстерності тощо. Фахові дисципліни мають мати практичну орієнтацію, яка полягає у проведенні тренінгів з педагогічної майстерності, зокрема щодо використання мистецьких методів у навчанні та організації майстер-класів із формування естетичної компетентності через педагогічну майстерність, аналіз творів мистецтва, музики чи кіно. Інтеграція естетики в професійну підготовку студентів дозволяє розвивати їхні творчі здібності і креативність. Традиційні методи навчання часто акцентують увагу на рутинних завданнях і механічному засвоєнні знань. Естетичні принципи можуть бути корисними для розвитку міжособистісних навичок студентів. Формування естетичної компетентності повинно бути системним і спиратися на поєднання когнітивного, ціннісного й діяльнісного підходів. Це забезпечує розвиток особистості педагога, підвищує якість освітнього впливу на майбутніх здобувачів освіти. Формування такої компетентності виступає передумовою естетизації професійного середовища, вивищення етичних норм, розвиток креативного мислення та формування гармонійної особистості сучасного фахівця. Технологічний аспект реалізується через добір дидактичних технологій, які мають потенціал формування естетичної компетентності. До таких належать інтерактивні, ігрові, проблемно-рефлексивні, проєктні технології, що ґрунтуються на активному залученні студентів до створення або оцінювання естетично-насичених продуктів професійної діяльності. Особливо продуктивними вважаються такі методи, як: візуалізація навчального матеріалу з використанням інфографіки, графічного моделювання, кольорознавчих та композиційних технік; аналіз естетичних кейсів і практичних ситуацій, у яких необхідно оцінити естетичні якості професійного продукту або середовища; метод емоційної рефлексії, що передбачає осмислення власних переживань, пов’язаних із досвідом естетичного сприйняття під час освітнього процесу; метод занурення у культурно-естетичний контекст професії, що реалізується через екскурсії, мистецькі проєкти, перегляд тематичних відеоматеріалів, вивчення художніх інтерпретацій професійних сюжетів. Розвиток естетичної компетентності майбутніх фахівців процес тривалий, систематичний, який починається з першого курсу. Завдання викладачів, використати потенціал дисципліни задля забезпечення якості означеного процесу. Дієвим засобом реалізації можливостей дисциплін у розвитку естетичної компетентності фахівців є застосування педагогічних технологій. An integral component of the...
- Open Access
- 1 January 2025
- Published by Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University in Academic Notes. Series: Pedagogical Science
- Vol. 1 (219) , 269-274
FORMATION OF NATIONAL IDENTITY OF A PERSON IN AN ENVIRONMENT OF OUT-OF-SCHOOL EDUCATION
National identity is a political category that defines an “imaginary community” of people, the main characteristic of which is the corresponding relationship between oneself and the state. The unity of the state and the nation is achieved through common values, symbols and images that determine the indivisibility of historical destinies within the framework of this interaction. National identity is one of the components of a person’s identity, associated with national or ethnic affiliation. The article characterizes national identity in three aspects: as a socio-psychological consequence of cognitive-emotional and value processes of identification of an individual with a national community; as a motivational and cognitive core of a person’s national self-consciousness; as an important element in the general structure of a person’s social identity, an integral part of a person’s self-image. The structure of national identity contains various components that can be divided into several main groups: the cognitive component contains knowledge about one’s country, its history, culture, language, symbols and values; the emotional component contains a sense of belonging to one’s country, pride in one’s country, as well as an emotional reaction to events taking place in the country; the behavioral component contains actions that a person takes in view of his national identity. The components of national identity are named: awareness of belonging to a certain nation; knowledge about one’s country; attachment to one’s country; a sense of community with other representatives of one’s nation. It has been proven that extracurricular activities have enormous potential in the formation of children’s national identity, since they are built on a voluntary basis and on the interest of children, which allows them to go beyond the standard school curriculum and provides opportunities for the active and creative development of children of different ages. Extracurricular activities, being optional, naturally complete the gaps in the social formation of the individual. Extracurricular activities are designed to develop independence and initiative in children. In the process of extracurricular activities, children receive not only knowledge, but also new experience of interaction, which contributes to the formation of moral values, civic qualities, which will be important in adult life. Національна ідентичність – це політична категорія, що визначає «уявну спільноту» людей, основною характеристикою якої є відповідне співвідношення себе з державою. Єдність держави і нації досягається за допомогою спільних цінностей, символів та образів, що зумовлюють неподільність історичних доль у рамках цієї взаємодії. Національна ідентичність – одна зі складових ідентичності людини, пов’язана з національною або етнічною приналежністю. У статті охарактеризовано національну ідентичність за трьома аспектами: як соціально-психологічний наслідок когнітивно-емоційних і ціннісних процесів ідентифікації особистості з національною спільнотою; як мотиваційно-когнітивний стрижень національної самосвідомості особистості; як надважливий елемент у загальній структурі соціальної ідентичності особистості, невід’ємну частину Я-образу особистості. Структура національної ідентичності містить різні компоненти, які можна розділити на кілька основних груп: когнітивна компонента містить знання про свою країну, її історію, культуру, мову, символи та цінності; емоційна компонента містить почуття належності до своєї країни, гордості за свою країну, а також емоційну реакцію на події, які відбуваються в країні; поведінкова компонента містить дії, які людина вчиняє з огляду на свою національну ідентичність. Названо компоненти національної ідентичності: усвідомлення своєї належності до певної нації; знання про свою країну; прихильність до своєї країни; відчуття спільності з іншими представниками своєї нації. Доведено, що позашкільна робота має величезний потенціал у формуванні національної ідентичності дітей, оскільки вона будується на добровільних началах, зацікавленості дітей, що дозволяє виходити за рамки стандартної навчальної програми школи та надає можливості для активного і творчого розвитку дітей різного віку. Позашкільна робота, будучи необов’язковою, природно добудовує незаповнені проміжки...
- 1 January 2025
- Published by Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University in Academic Notes. Series: Pedagogical Science
- Vol. 1 (219) , 269-274
Open AccessFORMATION OF NATIONAL IDENTITY OF A PERSON IN AN ENVIRONMENT OF OUT-OF-SCHOOL EDUCATION
National identity is a political category that defines an “imaginary community” of people, the main characteristic of which is the corresponding relationship between oneself and the state. The unity of the state and the nation is achieved through common values, symbols and images that determine the indivisibility of historical destinies within the framework of this interaction. National identity is one of the components of a person’s identity, associated with national or ethnic affiliation. The article characterizes national identity in three aspects: as a socio-psychological consequence of cognitive-emotional and value processes of identification of an individual with a national community; as a motivational and cognitive core of a person’s national self-consciousness; as an important element in the general structure of a person’s social identity, an integral part of a person’s self-image. The structure of national identity contains various components that can be divided into several main groups: the cognitive component contains knowledge about one’s country, its history, culture, language, symbols and values; the emotional component contains a sense of belonging to one’s country, pride in one’s country, as well as an emotional reaction to events taking place in the country; the behavioral component contains actions that a person takes in view of his national identity. The components of national identity are named: awareness of belonging to a certain nation; knowledge about one’s country; attachment to one’s country; a sense of community with other representatives of one’s nation. It has been proven that extracurricular activities have enormous potential in the formation of children’s national identity, since they are built on a voluntary basis and on the interest of children, which allows them to go beyond the standard school curriculum and provides opportunities for the active and creative development of children of different ages. Extracurricular activities, being optional, naturally complete the gaps in the social formation of the individual. Extracurricular activities are designed to develop independence and initiative in children. In the process of extracurricular activities, children receive not only knowledge, but also new experience of interaction, which contributes to the formation of moral values, civic qualities, which will be important in adult life. Національна ідентичність – це політична категорія, що визначає «уявну спільноту» людей, основною характеристикою якої є відповідне співвідношення себе з державою. Єдність держави і нації досягається за допомогою спільних цінностей, символів та образів, що зумовлюють неподільність історичних доль у рамках цієї взаємодії. Національна ідентичність – одна зі складових ідентичності людини, пов’язана з національною або етнічною приналежністю. У статті охарактеризовано національну ідентичність за трьома аспектами: як соціально-психологічний наслідок когнітивно-емоційних і ціннісних процесів ідентифікації особистості з національною спільнотою; як мотиваційно-когнітивний стрижень національної самосвідомості особистості; як надважливий елемент у загальній структурі соціальної ідентичності особистості, невід’ємну частину Я-образу особистості. Структура національної ідентичності містить різні компоненти, які можна розділити на кілька основних груп: когнітивна компонента містить знання про свою країну, її історію, культуру, мову, символи та цінності; емоційна компонента містить почуття належності до своєї країни, гордості за свою країну, а також емоційну реакцію на події, які відбуваються в країні; поведінкова компонента містить дії, які людина вчиняє з огляду на свою національну ідентичність. Названо компоненти національної ідентичності: усвідомлення своєї належності до певної нації; знання про свою країну; прихильність до своєї країни; відчуття спільності з іншими представниками своєї нації. Доведено, що позашкільна робота має величезний потенціал у формуванні національної ідентичності дітей, оскільки вона будується на добровільних началах, зацікавленості дітей, що дозволяє виходити за рамки стандартної навчальної програми школи та надає можливості для активного і творчого розвитку дітей різного віку. Позашкільна робота, будучи необов’язковою, природно добудовує незаповнені проміжки...
- Open Access
- 1 September 2024
- Published by Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University in Academic Notes. Series: Pedagogical Science
- Vol. 1 (215) , 22-26
CURRENT STATE OF ENVIRONMENTAL EDUCATION IN UKRAINE
У статті аналізується стан екологічної освіти в Україні, зокрема екологічного виховання як її складової. Важливою умовою розвитку екологічної освіти в Україні є поступова гармонізація українського екологічного законодавства зі стандартами права ЄС у відповідності до Угоди про асоціацію ЄС з Україною та екологічної реформи в Україні. Сучасна екоосвіта є системною складовою національної системи освіти. Головна її мета – формування нового типу світогляду, у центрі якого гуманістично-раціональний взаємозв’язок людини з довкіллям у системі «природа-людина-суспільство». Дбайливе ставлення людини до природи складається не тільки з уміння використовувати її плоди. Дуже важливим є те, щоб усвідомлення значимості природи стало внутрішнім надбанням особистості. Тому потрібно формувати екологічну свідомість школярів, що проходить найбільш ефективно, якщо педагогічний процес екологічного виховання враховує психологічні особливості учнів та процеси формування екологічної свідомості. Сучасна екологічна освіта спрямована у майбутнє. Вона спирається на ідеї гармонії природи та людини, стійкого розвитку біосфери, сприяє формуванню духовної, моральної, екологічно освіченої особистості та створенню умов для її розвитку. Підґрунтям екологічної освіти є життєва потреба дотримуватися законів природи, розуміти й беззаперечно сприймати вимоги та обмеження, які визначаються ними в усіх сферах життєдіяльності людини. The article analyzes the state of environmental education in Ukraine, in particular environmental education as its component. An important condition for the development of environmental education in Ukraine is the gradual harmonization of Ukrainian environmental legislation with the standards of EU law in accordance with the Association Agreement between the EU and Ukraine and environmental reform in Ukraine. Modern eco-education is a systemic component of the national education system. Its main goal is the formation of a new type of worldview, at the center of which is the humanistic-rational relationship between man and the environment in the "nature-man-society" system. A person’s caring attitude towards nature consists not only of the ability to use its fruits. It is very important that the awareness of the importance of nature becomes an internal property of the individual. Therefore, it is necessary to form the environmental consciousness of schoolchildren, which takes place most effectively if the pedagogical process of ecological education takes into account the psychological characteristics of students and the processes of forming ecological consciousness. Modern environmental education is aimed at the future. It is based on the ideas of the harmony of nature and man, the sustainable development of the biosphere, contributes to the formation of a spiritual, moral, ecologically educated personality and the creation of conditions for its development. The basis of environmental education is the vital need to obey the laws of nature, to understand and unquestionably perceive the requirements and limitations determined by them in all spheres of human activity.
- 1 September 2024
- Published by Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University in Academic Notes. Series: Pedagogical Science
- Vol. 1 (215) , 22-26
Open AccessCURRENT STATE OF ENVIRONMENTAL EDUCATION IN UKRAINE
У статті аналізується стан екологічної освіти в Україні, зокрема екологічного виховання як її складової. Важливою умовою розвитку екологічної освіти в Україні є поступова гармонізація українського екологічного законодавства зі стандартами права ЄС у відповідності до Угоди про асоціацію ЄС з Україною та екологічної реформи в Україні. Сучасна екоосвіта є системною складовою національної системи освіти. Головна її мета – формування нового типу світогляду, у центрі якого гуманістично-раціональний взаємозв’язок людини з довкіллям у системі «природа-людина-суспільство». Дбайливе ставлення людини до природи складається не тільки з уміння використовувати її плоди. Дуже важливим є те, щоб усвідомлення значимості природи стало внутрішнім надбанням особистості. Тому потрібно формувати екологічну свідомість школярів, що проходить найбільш ефективно, якщо педагогічний процес екологічного виховання враховує психологічні особливості учнів та процеси формування екологічної свідомості. Сучасна екологічна освіта спрямована у майбутнє. Вона спирається на ідеї гармонії природи та людини, стійкого розвитку біосфери, сприяє формуванню духовної, моральної, екологічно освіченої особистості та створенню умов для її розвитку. Підґрунтям екологічної освіти є життєва потреба дотримуватися законів природи, розуміти й беззаперечно сприймати вимоги та обмеження, які визначаються ними в усіх сферах життєдіяльності людини. The article analyzes the state of environmental education in Ukraine, in particular environmental education as its component. An important condition for the development of environmental education in Ukraine is the gradual harmonization of Ukrainian environmental legislation with the standards of EU law in accordance with the Association Agreement between the EU and Ukraine and environmental reform in Ukraine. Modern eco-education is a systemic component of the national education system. Its main goal is the formation of a new type of worldview, at the center of which is the humanistic-rational relationship between man and the environment in the "nature-man-society" system. A person’s caring attitude towards nature consists not only of the ability to use its fruits. It is very important that the awareness of the importance of nature becomes an internal property of the individual. Therefore, it is necessary to form the environmental consciousness of schoolchildren, which takes place most effectively if the pedagogical process of ecological education takes into account the psychological characteristics of students and the processes of forming ecological consciousness. Modern environmental education is aimed at the future. It is based on the ideas of the harmony of nature and man, the sustainable development of the biosphere, contributes to the formation of a spiritual, moral, ecologically educated personality and the creation of conditions for its development. The basis of environmental education is the vital need to obey the laws of nature, to understand and unquestionably perceive the requirements and limitations determined by them in all spheres of human activity.
- Open Access
- 1 March 2024
- Published by Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University in Academic Notes. Series: Pedagogical Science
- Vol. 1 (213) , 12-17
ETHNO-NATIONAL AND EDUCATIONAL PHENOMENA FOR THE ROMA POPULATION IN UKRAINE AND SLOVAKIA
The content of the national minority (a physical array (group) of people of non-native ethnic status who live in a modern ethnic environment for themselves is considered). Today, the need for a deeper understanding of the genesis of the political contradictions and contradictions inherent in modern Ukrainian society around and regarding problems related to the dynamics of ethno-national and educational phenomena has become urgent. The content of the ethno-national policy of the democratic Ukrainian state is international harmony in conditions of ethnic diversity. The characteristics of national minorities are highlighted, the principles of the legal status of national minorities are listed, and the main elements of the mechanism for realizing the rights of national minorities are shown. Features related to the dynamics of ethno-national and educational phenomena for the Roma population in Ukraine and Slovakia are considered. The experience of introducing special measures by the Slovak government is shown, such as: the organization of preparatory classes, the training of teacher assistants, financial incentives to secondary schools for the integration of Roma children into the educational process, as well as additional motivation of teachers who work with such children, etc. However, all the measures listed above are not mandatory and are often not applied on the ground. Ukraine was and remains a state with a multi-ethnic population and a multicultural space in which nationally (ethnically) distinct cultural traditions and ethnic identities are present, weaken, strengthen, develop, interact, diffuse and at the same time compete. In recent years, attention to the Roma as an organic ethno-community in the multicultural space of Ukraine has successfully synergized the efforts of Roma public activists, non-governmental organizations and public authorities. The activation of their public life in conditions of decentralization, the growth of their public culture, the need for further integration of Roma into Ukrainian society, their participation in the defense of Ukrainian statehood in the ranks of the Armed Forces, etc. is observed. The content of the ethno-national policy of the democratic Ukrainian state is international harmony in conditions of ethnic diversity. Розглянуто зміст національної меншини (фізичний масив (група) людей некорінного етнічного статусу, які живуть в сучасному для себе етносередовищі). Нині актуалізувалася необхідність глибшого осмислення генезису властивих сучасному українському соціуму політичних протиріч і суперечностей довкола та з приводу проблем, пов’язаних з динамікою феноменів етнонаціонального та освітнього. Є необхідність здобуття повнішого, системнішого і, наскільки це можливо, неупередженого знання про політичні умови і чинники формування етнічного й етнокультурного багатоманіття населення країни та її регіонів, ролі й місця в ньому національних меншин, а також їх участі в політичних процесах минулого й сьогодення. головною метою державної етнонаціональної політики України є забезпечення рівноправних відносин та тісної взаємодії представників різних етносів, якi проживають в Українi, підтримання атмосфери толерантностi, довіри й поваги у взаєминах мiж ними, оптимальне врахування інтересів усіх етнонаціональних спільнот, створення сприятливих умов для розвитку української нації, корінних народів та національних меншин. Змістом етнонаціональної політики демократичної Української держави є міжнаціональна злагода в умовах етнічної розмаїтості. Виокремлено ознаки національних меншин, перераховано принципи правового статусу національних меншин, показано головні елементи механізму реалізації прав національних меншин. Розглянуто особливості пов’язані з динамікою феноменів етнонаціонального та освітнього для ромського населення в Україні та Словаччині. Показано досвід введення урядом Словаччини особливих заходів, таких як: організація підготовчих класів, підготовка помічників вчителів, фінансові заохочення загальноосвітніх шкіл за інтеграцію дітей-ромів в освітній процес, а також додаткова мотивація вчителів, які працюють з такими дітьми тощо. Проте, всі перераховані вище заходи не є обов’язковими і часто не знаходять застосування на місцях. За останні роки увага до ромів, як...
- 1 March 2024
- Published by Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University in Academic Notes. Series: Pedagogical Science
- Vol. 1 (213) , 12-17
Open AccessETHNO-NATIONAL AND EDUCATIONAL PHENOMENA FOR THE ROMA POPULATION IN UKRAINE AND SLOVAKIA
The content of the national minority (a physical array (group) of people of non-native ethnic status who live in a modern ethnic environment for themselves is considered). Today, the need for a deeper understanding of the genesis of the political contradictions and contradictions inherent in modern Ukrainian society around and regarding problems related to the dynamics of ethno-national and educational phenomena has become urgent. The content of the ethno-national policy of the democratic Ukrainian state is international harmony in conditions of ethnic diversity. The characteristics of national minorities are highlighted, the principles of the legal status of national minorities are listed, and the main elements of the mechanism for realizing the rights of national minorities are shown. Features related to the dynamics of ethno-national and educational phenomena for the Roma population in Ukraine and Slovakia are considered. The experience of introducing special measures by the Slovak government is shown, such as: the organization of preparatory classes, the training of teacher assistants, financial incentives to secondary schools for the integration of Roma children into the educational process, as well as additional motivation of teachers who work with such children, etc. However, all the measures listed above are not mandatory and are often not applied on the ground. Ukraine was and remains a state with a multi-ethnic population and a multicultural space in which nationally (ethnically) distinct cultural traditions and ethnic identities are present, weaken, strengthen, develop, interact, diffuse and at the same time compete. In recent years, attention to the Roma as an organic ethno-community in the multicultural space of Ukraine has successfully synergized the efforts of Roma public activists, non-governmental organizations and public authorities. The activation of their public life in conditions of decentralization, the growth of their public culture, the need for further integration of Roma into Ukrainian society, their participation in the defense of Ukrainian statehood in the ranks of the Armed Forces, etc. is observed. The content of the ethno-national policy of the democratic Ukrainian state is international harmony in conditions of ethnic diversity. Розглянуто зміст національної меншини (фізичний масив (група) людей некорінного етнічного статусу, які живуть в сучасному для себе етносередовищі). Нині актуалізувалася необхідність глибшого осмислення генезису властивих сучасному українському соціуму політичних протиріч і суперечностей довкола та з приводу проблем, пов’язаних з динамікою феноменів етнонаціонального та освітнього. Є необхідність здобуття повнішого, системнішого і, наскільки це можливо, неупередженого знання про політичні умови і чинники формування етнічного й етнокультурного багатоманіття населення країни та її регіонів, ролі й місця в ньому національних меншин, а також їх участі в політичних процесах минулого й сьогодення. головною метою державної етнонаціональної політики України є забезпечення рівноправних відносин та тісної взаємодії представників різних етносів, якi проживають в Українi, підтримання атмосфери толерантностi, довіри й поваги у взаєминах мiж ними, оптимальне врахування інтересів усіх етнонаціональних спільнот, створення сприятливих умов для розвитку української нації, корінних народів та національних меншин. Змістом етнонаціональної політики демократичної Української держави є міжнаціональна злагода в умовах етнічної розмаїтості. Виокремлено ознаки національних меншин, перераховано принципи правового статусу національних меншин, показано головні елементи механізму реалізації прав національних меншин. Розглянуто особливості пов’язані з динамікою феноменів етнонаціонального та освітнього для ромського населення в Україні та Словаччині. Показано досвід введення урядом Словаччини особливих заходів, таких як: організація підготовчих класів, підготовка помічників вчителів, фінансові заохочення загальноосвітніх шкіл за інтеграцію дітей-ромів в освітній процес, а також додаткова мотивація вчителів, які працюють з такими дітьми тощо. Проте, всі перераховані вище заходи не є обов’язковими і часто не знаходять застосування на місцях. За останні роки увага до ромів, як...
- Open Access
- 31 October 2023
- Published by Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University in Social work and social education
- No. 2(11),p. 235-239
ORGANIZATION OF FUTURE TEACHERS PROFESSIONAL TRAINING OF PRIMARY GRADES AT THE COLLEGE
У статті розглядається професійна підготовка організації майбутніх учителів початкових класів у педагогічному коледжі. Дійовою фігурою будови неперервної професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів є педагогічний коледж. Окресленні основні показники професійної підготовки в педагогічному коледжі. Висвітлено умови для успішного здійснення професійної підготовки студентів у педагогічному коледжі. Виділено три основних компоненти в освітньому колі педагогічного коледжу.
- 31 October 2023
- Published by Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University in Social work and social education
- No. 2(11),p. 235-239
Open AccessORGANIZATION OF FUTURE TEACHERS PROFESSIONAL TRAINING OF PRIMARY GRADES AT THE COLLEGE
У статті розглядається професійна підготовка організації майбутніх учителів початкових класів у педагогічному коледжі. Дійовою фігурою будови неперервної професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів є педагогічний коледж. Окресленні основні показники професійної підготовки в педагогічному коледжі. Висвітлено умови для успішного здійснення професійної підготовки студентів у педагогічному коледжі. Виділено три основних компоненти в освітньому колі педагогічного коледжу.
- Open Access
- 31 October 2023
- Published by Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University in Social work and social education
- No. 2(11),p. 194-201
CONTENTS OF HEALTH CARE COMPETENCE OF YOUTH STUDENTS
У статті зроблено теоретичний аналіз змісту здоров’язбережувальної компетентності здобувачів вищої освіти; обґрунтовано доцільність застосування та виокремлено різні підходи та змісту термінів. Змістове наповнення поняття представлено в вузькому і широкому сенсі. Здоров’язбережувальна компетентність, що є ключовою у житті людини потрактовано як визнання здоров’я людини найважливішою цінністю людського буття; система цінностей, взаємозумовлених і взаємозв’язаних навичок, умінь, знань, рівня фізичного стану здобувачів вищої освіти, що забезпечують високий рівень здоров’язбережувальної діяльності здобувача вищої освіти. Виокремлено шляхи формування здоров’язбережувальної компетентності у професійній підготовці майбутніх фахівців як ключової. У формуванні здоров’язбережувальної компетентності, вихованні особистості (фізично розвиненої, здорової), підготовці її до суспільно-корисної діяльності вагому роль відіграє сім’я. Запропоновано завдання що забезпечать основні напрями виховної діяльності сім’ї.
- 31 October 2023
- Published by Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University in Social work and social education
- No. 2(11),p. 194-201
Open AccessCONTENTS OF HEALTH CARE COMPETENCE OF YOUTH STUDENTS
У статті зроблено теоретичний аналіз змісту здоров’язбережувальної компетентності здобувачів вищої освіти; обґрунтовано доцільність застосування та виокремлено різні підходи та змісту термінів. Змістове наповнення поняття представлено в вузькому і широкому сенсі. Здоров’язбережувальна компетентність, що є ключовою у житті людини потрактовано як визнання здоров’я людини найважливішою цінністю людського буття; система цінностей, взаємозумовлених і взаємозв’язаних навичок, умінь, знань, рівня фізичного стану здобувачів вищої освіти, що забезпечують високий рівень здоров’язбережувальної діяльності здобувача вищої освіти. Виокремлено шляхи формування здоров’язбережувальної компетентності у професійній підготовці майбутніх фахівців як ключової. У формуванні здоров’язбережувальної компетентності, вихованні особистості (фізично розвиненої, здорової), підготовці її до суспільно-корисної діяльності вагому роль відіграє сім’я. Запропоновано завдання що забезпечать основні напрями виховної діяльності сім’ї.
- 1 April 2023
- Published by Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University in Academic Notes. Series: Pedagogical Science
- Vol. 1 (207) , 376-380
FEATURES OF PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE PRESCHOOL EDUCATION SPECIALISTS
Innovative educational trends in the preschool education system require a new type of teacher and make extremely high demands on his professional competence. The article describes current issues of professional training of future specialists in preschool education. The need for professional training of pedagogical staff of preschool education institutions leads to the development of new approaches to technologies and methods of professional training of future specialists. An integral component of the professional training of future educators is the formation of professional qualities. The training of future specialists in preschool education is considered as a multifactorial structure, the main task of which is the acquisition by each student of a personal sense of activity, the formation of professional skills, an ever-growing interest in working with children and their parents, as well as in the development of success in activities. Qualitative training of a preschool teacher includes interdisciplinary and intradisciplinary integration, the implementation of personal-activity and systemic approaches. An analysis of approaches to the organization of the educational process in institutions of higher pedagogical education was made. Professional training of a future specialist in an educational institution is carried out in the pedagogical process and includes the following components analyzed in the article. The basic principles of training future preschool teachers and primary school teachers in the light of the concept of early childhood and preschool education and the concept of the New Ukrainian School define the provisions of the following approaches: humanistic; axiological; interdisciplinary; personally oriented; technological; activity; competent. The training of preschool teachers is characterized by the presence of two methods of integration: horizontal and vertical. The issues of organization of the learning process within the andragogic approach require further consideration.
- 1 April 2023
- Published by Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University in Academic Notes. Series: Pedagogical Science
- Vol. 1 (207) , 376-380
FEATURES OF PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE PRESCHOOL EDUCATION SPECIALISTS
Innovative educational trends in the preschool education system require a new type of teacher and make extremely high demands on his professional competence. The article describes current issues of professional training of future specialists in preschool education. The need for professional training of pedagogical staff of preschool education institutions leads to the development of new approaches to technologies and methods of professional training of future specialists. An integral component of the professional training of future educators is the formation of professional qualities. The training of future specialists in preschool education is considered as a multifactorial structure, the main task of which is the acquisition by each student of a personal sense of activity, the formation of professional skills, an ever-growing interest in working with children and their parents, as well as in the development of success in activities. Qualitative training of a preschool teacher includes interdisciplinary and intradisciplinary integration, the implementation of personal-activity and systemic approaches. An analysis of approaches to the organization of the educational process in institutions of higher pedagogical education was made. Professional training of a future specialist in an educational institution is carried out in the pedagogical process and includes the following components analyzed in the article. The basic principles of training future preschool teachers and primary school teachers in the light of the concept of early childhood and preschool education and the concept of the New Ukrainian School define the provisions of the following approaches: humanistic; axiological; interdisciplinary; personally oriented; technological; activity; competent. The training of preschool teachers is characterized by the presence of two methods of integration: horizontal and vertical. The issues of organization of the learning process within the andragogic approach require further consideration.
- 29 March 2023
- Published by Olexander Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University in B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY
- Vol. 51 (1)
HUMANIZATION OF PROFESSIONAL TRAINING IN A HIGHER EDUCATION INSTITUTION: THEORETICAL BASIS
У статті обґрунтовано важливість і показано необхідність гуманізації професійної підготовки в закладі вищої освіти. ЗВО реалізує права студентів через запропоновані альтернативи на вирішальних ділянках навчання і підготовки фахівців, тому викладено позиції, що забезпечують вихід на організаторську роботу зі здійснення гуманістичного підходу до навчання студентів. Доведено, що гуманізація освіти – соціально-педагогічний феномен, що відбиває сучасні суспільні тенденції в побудові й функціонуванні системи освіти. Гуманізація освіти є фактором гармонійного розвитку особистості студента, збагачення його творчого потенціалу, зростання фізичних і духовних сил, здібностей. Психологічними основами гуманізації навчання є процес, спрямований на розвиток особистості як суб’єкта творчої діяльності. Досягнення цієї мети вимагає реалізації певних завдань, що розкрито в статті. Гуманізм є втіленням людяності в усіх різноманітних проявах людської поведінки, тож виокремлено складник основ гуманізації навчання – це гуманні взаємовідносини і спілкування, визнання інтересів та потреб іншої людини, постійно спрямована увага на людину, співчуття та співпереживання, своєчасна і безкорислива допомога, милосердя, доброта.
- 29 March 2023
- Published by Olexander Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University in B U L L E T I N OF OLEKSANDR DOVZHENKO HLUKHIV NATIONAL PEDAGOGICAL UNIVERSITY
- Vol. 51 (1)
HUMANIZATION OF PROFESSIONAL TRAINING IN A HIGHER EDUCATION INSTITUTION: THEORETICAL BASIS
У статті обґрунтовано важливість і показано необхідність гуманізації професійної підготовки в закладі вищої освіти. ЗВО реалізує права студентів через запропоновані альтернативи на вирішальних ділянках навчання і підготовки фахівців, тому викладено позиції, що забезпечують вихід на організаторську роботу зі здійснення гуманістичного підходу до навчання студентів. Доведено, що гуманізація освіти – соціально-педагогічний феномен, що відбиває сучасні суспільні тенденції в побудові й функціонуванні системи освіти. Гуманізація освіти є фактором гармонійного розвитку особистості студента, збагачення його творчого потенціалу, зростання фізичних і духовних сил, здібностей. Психологічними основами гуманізації навчання є процес, спрямований на розвиток особистості як суб’єкта творчої діяльності. Досягнення цієї мети вимагає реалізації певних завдань, що розкрито в статті. Гуманізм є втіленням людяності в усіх різноманітних проявах людської поведінки, тож виокремлено складник основ гуманізації навчання – це гуманні взаємовідносини і спілкування, визнання інтересів та потреб іншої людини, постійно спрямована увага на людину, співчуття та співпереживання, своєчасна і безкорислива допомога, милосердя, доброта.
- 1 January 2023
- Published by Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University in Academic Notes. Series: Pedagogical Science
- Vol. 1 (211) , 16-22
FORMATION OF A CULTURE OF PROFESSIONAL COMMUNICATION IN HIGHER EDUCATION ACQUIRES
Ways of forming a culture of professional communication among students of higher education are substantiated. The commandments of optimal professional communication are grouped together, which help to conduct a dialogue harmoniously and casually, to express one's thoughts beautifully and easily. The organization of interactive training is considered as an important component of education, which takes place with the aim of forming a culture of professional communication and involves modeling of life situations, simulation games, use of role-playing, holding discussions, debates, based on the analysis of the relevant situation, joint problem solving. The advantages of interactive technologies in comparison with traditional methods of the educational process, which are necessary for the formation of a culture of professional communication, are named. Communicative competence is of great importance for ensuring general education and professional training of future specialists. The structure of the communicative/speech culture of an education recipient includes three conditionally separated interrelated components - thinking, speech and communicative. Effective professional tasks in the field of communicative training of future specialists were noted, the implementation of which ensures the formation of their professional profile. The professional communicative competence of a specialist includes: humanistic communication; communicative orientation; communicative knowledge, skills and abilities; communicative creativity, which ensure effective professional communication. Communicative competence is one of the professional competences of specialists. Its most important components are highlighted. The basis of the formation of communicative competence in students of higher education is the competence approach, which develops the independent creative activity of each student of higher education. The following main aspects of communication culture are highlighted: adequacy; normativity; multifunctionality; aesthetics Сучасний фахівець з вищою освітою, окрім необхідного рівня професійності, повинен вміти вести переговори, запобігати та вирішувати конфлікти, знаходити підхід до кожного співробітника, а підґрунтям цього має бути його здатність і спроможність високого рівня культури спілкування (необхідний рівень комунікативної компетентності). Усе це відповідною мірою впливає на майбутню професійну діяльність та конкурентоздатність випускників закладів вищої освіти. Особиста культура спілкування фахівця з вищою освітою є своєрідною складовою його іміджу та компетентності незалежно який в нього вік, хто він за фахом, та яку посаду обіймає. У статті обґрунтовано шляхи формування у здобувачів вищої освіти культури професійного спілкування. Згруповано заповіді професійного оптимального спілкування, які допомагають гармонійно й невимушено вести діалог, красиво й легко виражати свої думки. Названо переваги інтерактивних технологій у порівнянні з традиційними методами освітнього процесу, які є необхідними при формуванні культури професійного спілкування. Велике значення для забезпечення загальноосвітньої та професійної підготовки майбутніх фахівців має комунікативнa компетентність. До структури комунікативної/мовленнєвої культури здобувача освіти віднесено три умовно виокремлені взаємопов’язані компоненти – мисленнєвий, мовленнєвий і комунікативний. Виокримлені найголовніші її складники. Виділено основні аспекти вияву комунікативної культури. В основу формування комунікативної компетентності у здобувачів вищої освіти закладено компетентнісний підхід, який розвиває самостійну творчу активність кожного здобувача вищої освіти. Виділено такі основні аспекти вияву комунікативної культури: адекватність; нормативність; поліфункціональність; естетичність. Подальші дослідження будуть спрямовані на обґрунтування дієвих професійних комунікативних навичок, без яких не може бути справжнього фахівця.
- 1 January 2023
- Published by Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State Pedagogical University in Academic Notes. Series: Pedagogical Science
- Vol. 1 (211) , 16-22
FORMATION OF A CULTURE OF PROFESSIONAL COMMUNICATION IN HIGHER EDUCATION ACQUIRES
Ways of forming a culture of professional communication among students of higher education are substantiated. The commandments of optimal professional communication are grouped together, which help to conduct a dialogue harmoniously and casually, to express one's thoughts beautifully and easily. The organization of interactive training is considered as an important component of education, which takes place with the aim of forming a culture of professional communication and involves modeling of life situations, simulation games, use of role-playing, holding discussions, debates, based on the analysis of the relevant situation, joint problem solving. The advantages of interactive technologies in comparison with traditional methods of the educational process, which are necessary for the formation of a culture of professional communication, are named. Communicative competence is of great importance for ensuring general education and professional training of future specialists. The structure of the communicative/speech culture of an education recipient includes three conditionally separated interrelated components - thinking, speech and communicative. Effective professional tasks in the field of communicative training of future specialists were noted, the implementation of which ensures the formation of their professional profile. The professional communicative competence of a specialist includes: humanistic communication; communicative orientation; communicative knowledge, skills and abilities; communicative creativity, which ensure effective professional communication. Communicative competence is one of the professional competences of specialists. Its most important components are highlighted. The basis of the formation of communicative competence in students of higher education is the competence approach, which develops the independent creative activity of each student of higher education. The following main aspects of communication culture are highlighted: adequacy; normativity; multifunctionality; aesthetics Сучасний фахівець з вищою освітою, окрім необхідного рівня професійності, повинен вміти вести переговори, запобігати та вирішувати конфлікти, знаходити підхід до кожного співробітника, а підґрунтям цього має бути його здатність і спроможність високого рівня культури спілкування (необхідний рівень комунікативної компетентності). Усе це відповідною мірою впливає на майбутню професійну діяльність та конкурентоздатність випускників закладів вищої освіти. Особиста культура спілкування фахівця з вищою освітою є своєрідною складовою його іміджу та компетентності незалежно який в нього вік, хто він за фахом, та яку посаду обіймає. У статті обґрунтовано шляхи формування у здобувачів вищої освіти культури професійного спілкування. Згруповано заповіді професійного оптимального спілкування, які допомагають гармонійно й невимушено вести діалог, красиво й легко виражати свої думки. Названо переваги інтерактивних технологій у порівнянні з традиційними методами освітнього процесу, які є необхідними при формуванні культури професійного спілкування. Велике значення для забезпечення загальноосвітньої та професійної підготовки майбутніх фахівців має комунікативнa компетентність. До структури комунікативної/мовленнєвої культури здобувача освіти віднесено три умовно виокремлені взаємопов’язані компоненти – мисленнєвий, мовленнєвий і комунікативний. Виокримлені найголовніші її складники. Виділено основні аспекти вияву комунікативної культури. В основу формування комунікативної компетентності у здобувачів вищої освіти закладено компетентнісний підхід, який розвиває самостійну творчу активність кожного здобувача вищої освіти. Виділено такі основні аспекти вияву комунікативної культури: адекватність; нормативність; поліфункціональність; естетичність. Подальші дослідження будуть спрямовані на обґрунтування дієвих професійних комунікативних навичок, без яких не може бути справжнього фахівця.