АБАлла Бортнікова

Алла Бортнікова

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Алла Бортнікова has a total of 6 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    РЕФОРМА ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

    by Валерій Іванович Бортніков, Алла Василівна Бортнікова

    Метою статті є аналіз діяльності вітчизняних і міжнародних владних структур та інституцій громадянського суспільства щодо перспектив закінчення реформи децентралізації влади в контексті викликів та загроз повномасштабного етапу російсько-української війни, реалізації стратегії регіонального розвитку України загалом і Волині зокрема. Дослідження передбачає використання низки загальнонаукових і спеціальних методів та підходів: системний, інституційний, структурно-функціональний, просторовий, темпоральний, компаративний, кластерний, SWOT-аналіз та ін. Успіхи реформи децентралізації не лише створили сприятливі умови для розвитку громад і територій, а й викрили проблеми, що потребувало їх розв’язання на законодавчому й управлінському рівнях. Отже, виникла нагальна проблема щодо проведення низки заходів із метою підведення проміжних висновків реалізації реформи та накреслення перспектив її успішного завершення. Серед них – загальнонаціональні та регіональні форуми, діалоги, обговорення та консультації на рівні областей і територіальних громад, воркшопи тощо. Реформа децентралізації влади вплинула і на розуміння державної регіональної політики, унаслідок чого в Україні відбувається поступовий перехід від регіональної політики до політики регіонального розвитку, що має оновлені сфери впливу, суб’єкти і принципи. Важливою новацією стало встановлення трирівневої системи стратегічного планування: державна стратегія – регіональні стратегії – стратегії громад, а також закріплення за агенціями регіонального розвитку статусу повноправних учасників формування та реалізації державної регіональної політики. Логічним наслідком таких змін стало прийняття на загальнонаціональному та регіональному рівнях, зокрема й на Волині, низки нормативно-правових актів і програм щодо засад державної регіональної політики, стратегії регіонального розвитку України на певний період часу, стратегії розвитку Волинської області на період до 2027 р. та ін.

  • Open Access

    ПОЧАТКОВІ ФОРМИ ДЕРЖАВНОСТІ В ЦЕНТРАЛЬНІЙ ТА СХІДНІЙ ЄВРОПІ В РАННЬОМУ СЕРЕДНЬОВІЧЧІ (ІХ–ХІ СТ.)

    by Алла Бортнікова

    У статті здійснено аналіз наративних та інших джерел для виявлення початкових форм державності в країнах Центральної та Східної Європи (Болгарії, Чехії, Польщі, Сербії, Хорватії) в ранньому середньовіччі. Методологія дослідження. Використано інформацію джерел ХІ–ХІІ ст., зокрема «Апокрифічний болгарський літопис», «Чеська хроніка» Козьми Празького (лат. «Chronica Boemorum»), Ґалла Аноніма «Хроніка та діяння князів або правителів польських» (лат. Chronica et gesta ducum sive principum Polonorum) та ін. Розглянуто низку суспільних інститутів та культів, що сприяли та супроводжували процес державотворення в цих країнах. Ідеться про виникнення та використання інституту спадкової князівської влади.Відповідно з метою легітимації нового політичного феномену постала потреба в його обґрунтуванні в суспільстві. Таким інструментом ставали легенди, або житія, що затверджували в суспільній свідомості походження князівського роду від предків, які, зі свого боку, отримали владу від Бога. Водночас у землеробському слов’янському суспільстві простежується зв’язок інституту князівської влади з відправою культу, що забезпечував племені родючість землі за допомогою обряду «священної оранки». Іншим вагомим чинником становлення держав стало запровадження християнства та закріплення певних традицій, що легітимізували князівську владу. Висновки. Правителі створювали у своїх країнах церкву й забезпечували самостійність своїх володінь шляхом заснування церковної єпархії. Прийняття християнства вводило суспільства цих країн до групи християнських народів, а їх князів – до складу правителів-християн, надавало їм формально рівноправного статусу в римському світі. Зміцненню князівської влади сприяв й інститут коронації, перетворення правителя з допомогою відповідного обряду в «помазаника Божого». Визнання за правителем королівського титулу було одним зі шляхів визнання за слов’янськими державами самостійного місця в структурі християнської Європи.

  • Open Access

    ГУСИТСЬКИЙ РУХ У ЧЕХІЇ: СУЧАСНІ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕНЬ

    by Алла Бортнікова

    Метою статті є огляд головних напрямів досліджень гуситського руху в Чехії останніх десятиліть ХХ – початку ХХІ ст. Кризові явища, що охопили всю Європу з 60-х років ХІV ст., набули в Чехії особливої гостроти наприкінці століття, а в ХV ст. переросли в гуситських рух, що отримав свою назву від імені одного з його лідерів – Яна Гуса. Гуситський рух – багатопланове суспільне явище, що тривало понад вісім десятиліть чеської історії. Це боротьба за реформацію церкви, спроба змін соціально-політичного устрою, рух національного характеру проти засилля німців у країні. Гуситський рух має багату історіографію. Значний внесок у вивчення гусизму зробили представники позитивістської школи (В.В. Томек, Я. Седлак, Я. Голл і його учні). У так званий соціалістичний період розвитку Чехословаччини стала панувати «марксистська» історіографія. Розроблялися переважно соціально-економічна історія Чехії в передгуситський і гуситський періоди, радикальний напрям гуситського табору, особливо таборити, оскільки комуністи вважали себе спадкоємцями революційної спадщини таборитів. Відхід від марксистської парадигми у вивченні середньовічної історії Чехії частково розпочався в 60–70-х рр. та активувався на зламі 70–80-х рр., коли з’явилося молоде покоління дослідників. Проте рубіж 80–90-х рр. XX ст. став справжнім проривним у розвитку історичної науки в Чехії. Нове покоління дослідників у наш час продовжує й розвиває розпочате попередниками у вивченні гуситського руху (Ф. Шмагел, П. Чорней, М. Поливка, Я. Боубин, Я. Чехура, Й. Юрок та ін.).Спостерігається еволюція розвитку концепції гуситського руху в напрямі розширення його хронології та соціальної бази, процесів реформування власної церкви, виявлення інтегративних впливів на розвиток Чехії країн Європи, переважає тенденція щодо наближення цих революційних перетворень до аналогічних змін, що супроводжували Реформацію, її взаємозв’язок з аналогічними європейськими процесами розвитку. Сучасний напрям дослідження гуситськго руху характеризується зняттям ідеологічних нашарувань, коли гусизм розглядався виключно як рух низів, до розуміння гусизму як комплексу соціально-економічних, політичних, релігійних і національних чинників. Характеристика гусизму як багатопланового явища дала змогу розширити верхні межі руху до 1485 р.

  • Open Access

    МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ САМОВРЯДУВАННЯ В МІСТАХ ВОЛИНІ В ДОБУ ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

    by Алла Бортнікова

    Узагальнено теоретико-методологічні засади дослідження самоврядування в містах Волині в добу пізнього середньовіччя. Йдеться про сукупність загальнонаукових та спеціальних історичних методів пізнання, таких як сходження від абстрактного до конкретного, аналіз та синтез, індукція та дедукція, системний, інституційний, структурно-функціональний, міждисциплінарний, компаративний, кількісний аналіз тощо. Із спеціальних історичних методів використано проблемно-хронологічний, ретроспективний, просопографічний, історико-правовий та інші методи. Особливу увагу приділено питанням дотримання принципів об’єктивності та відходу від ідеологічних кліше і обмежень, що панували в історичній науці до останніх років. Залучено способи пізнання і теоретичні узагальнення допоміжних дисциплін: військової історії, історичної регіоналістики, історичної урбаністики, історичної антропології, історії міжнародних відносин, історії держави і права, історії та теорії місцевого самоврядування тощо. Тобто йдеться про запровадження полідисциплінарної методології наукового аналізу. Локалізація історії на рівні окремих міст, родинних зв’язків, дослідження ментальних характеристик суб’єктів та об’єктів самоврядування в містах вимагає використання відповідних методів, що загалом притаманні локальній та мікросоціальній історії, історичній антропології тощо. Місто і замок були частинами єдиного соціального організму. Розглянута специфіка складної соціокультурної структури населення міст, що потребувала правової регламентації і відбивалася на порядку управління містом, його функціях, характері зв’язків з інститутами державної і місцевої влади. Правовий статус волинських міст у складі Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського визначали сфери земського (великокнязівського), патримоніального (князів, панів, зем’ян-шляхти), магдебурзького (міського) права. Поряд з ними діяли системи права етноконфесійних громад татар, вірмен, євреїв, караїмів та ін. зі своєю юрисдикцією. Засвідчено, що наявність в місті різних систем права негативно відбивалося на розвитку економіки, поповненні скарбниці міста, оскільки основний тягар податків покладався на міщан, зокрема й магдебурзької юрисдикції. Доведено, що наявність різних систем права й існування т. зв. юридик значно вплинули на характер соціальних відносин в містах, що призводило до нерівноправних відносини між окремими групами населення.

  • Open Access

    СПЕЦИФІКА ПРАВОВИХ ВІДНОСИН У ЛУЦЬКУ ХVІ СТ.

    by Алла Бортнікова

    У статті здійснено аналіз правових відносин населення Луцька. Акцентовано увагу на тому, що Луцьк отримав магдебурзьке право в 1432 р. за привілеєм Владислава Ягайла. Тоді в правовому відношенні Луцьк і Луцька земля становили неподільне ціле. Місто й замок були частинами єдиного соціального організму. Привілей 1497 р. підтвердив Луцьку «право тевтонське, яке називається магдебурзьким», а жителі міста перейшли під юрисдикцію міського уряду (війта й райців). У такий спосіб місто й замок перетворилися на дві самостійні юридичні одиниці. Показано специфіку складної соціокультурної структури населення міста, що вимагала правової регламентації і відбивалася на порядку управління містом, його структурі, функціях, характері зв’язків з інститутами державної та місцевої влади. Правовий статус Луцька та інших волинських міст у складі Великого князівства Литовського, Руського й Жемайтійського визначали сфери земського (великокнязівського), патримоніального (князів, панів, зем’ян- шляхти), магдебурзького (міського) права. Поряд з ними діяли системи права етноконфесійних громад татар, вірмен, євреїв, караїмів та інших зі своєю юрисдикцією. Засвідчено, що наявність у місті різних систем права негативно відбивалася на розвитку економіки, поповненні скарбниці міста, оскільки основний тягар податків покладався на міщан Луцька, зокрема й магдебурзької юрисдикції. Доведено, що наявність різних систем права й існування т. зв. юридик значно вплинула на характер соціальних відносин у Луцьку, що призводило до нерівноправних відносини між окремими групами населення. Луцькі міщани, користуючись перевагами магдебурзького права, потерпали від конкуренції з боку землевласників, які господарювали на прилеглих до міста територіях, а також від жителів численних юридик, що порушували права міщан. Доти жителі юридик, зокрема й замкової, проживаючи на території міста, часто не виконували загальноміських повинностей.

  • Open Access

    Polish Factor in the Policy of the Russian Power in Right-Bank Ukraine (the End of the Eighteenth Century – 1830s)

    by Valerii Bortnikov, Alla Bortnikova, Nataliia Pavlikha, М. Pavlikha

    The purpose of the research is to clear up the forms of relations of the imperial center with the Polish elites on the territories acquired by Russia, to identify the peculiarities of the tsarist governments policy regarding their influence in Right-Bank Ukraine at the end of the eighteenth century – in the 1830s. Research methodology. A number of special historical research methods have been used in the article: comparative, procedural, political-legal, temporal, problem-chronological, content-analysis, prosopographic, hermeneutical, and others. Scientific novelty. The dynamics of solving "Polish issue" by the ruling upper circles headed by Emperors Paul I, Alexander I, and Nicholas I in the context of identifying specific institutional forms and means of integration of the Right-Bank territories into the Russian Empire have been clarified. Conclusions. It has been established, that, within the indicated chronological limits, the patterns of the Imperial centers relations with the Polish elites on the Right-Bank lands developed from a tolerant attitude towards the Polish influence on the social-political development of the region to a consistent policy of unification and depolonization of the annexed territories. During the reign of Paul I, the General Court, district-county and nobility courts were re-established on the territories joined after the partitions of the Polish-Lithuanian Commonwealth, and instead of marshals of the nobility, the positions of provincial and county marshals and cornets were introduced. It has been confirmed that All-Russian legal rules and the Lithuanian Statute co-existed on the Right-Bank territories at that time. Under Alexanders I reign the tolerant attitude to the Polish influence on the Right-Bank lands continued, which implied a combination of imperial unification policy with the recognition of regional peculiarities and historical identity of the annexed territories. It has been noted that fundamental changes in the "Polish issue" occurred during the reign of Nicholas I, after the revolutionary events in European countries and, first of all, the November uprising of 1830. It has been determined that from that time the policy of the Russian government regarding the Poles in the Right-Bank provinces was pursued in several directions: attracting the Polish nobility to the Russian elites by incorporating it into the social category of nobility and conferring appropriate rights and privileges; the repressions against Polish patriots; transferring the vast majority of minor-landed Polish gentry to taxable social categories; conducting judicial reform, under which town courts were liquidated and mandatory use of the Russian language was introduced in legal proceedings; limiting the conditions of existence of the Roman Catholic Church; depolonization and russification of educational-cultural space. It has been confirmed that the changing the policy to the Polish population on the Right-Bank territories in the 1830s fully corresponded to the strategic tasks of the imperial policy of centralization and unification in the sphere of state administration, in the legal and social-cultural space expressed in the ideologeme "autocracy, orthodoxy, people".


  • Open Access

    МОРАЛЬНО-ДУХОВНІ ЧИННИКИ РОЗБУДОВИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ В ПОГЛЯДАХ В. К. ЛИПИНСЬКОГО

    by Валерій Бортніков, Алла Бортнікова

    Розглянуто погляди вітчизняного історика та політолога, представника консервативного напряму української суспільно-політичної думки В. К. Липинського щодо морально-духовних чинників та ролі національної аристократії у творенні незалежної Української держави та нації. Розкрито його бачення генетичного зв’язку держави та нації, провідної ролі еліти в їх розбудові. Акцентовано увагу на принциповій важливості в процесах будівництва нації першочерговості створення інституту держави над питаннями сфери культури. Розкрито проблему засад інтегрування до української нації національних меншин. Концептуальну модель української нації вчений розумів як об’єднання всіх національних спільнот, які проживають на теренах держави, за принципом почуття територіального патріотизму, а не етнічної належності. Тобто шлях розбудови незалежної, суверенної держави та нації мислитель бачив на шляху добровільного об’єднання всіх громадян, які спільно проживають на одній території. Критерієм відмінності понять «патріотизм» і «шовінізм», що є різновидами націоналізму, провідник українського націєтворення вважав ставлення до держави з точки зору їх державотворчого (патріотизм) або руйнівного (шовінізм) потенціалу. Здійснено аналіз міркувань мислителя над проблемою шляхетності й аристократизму, брак яких він вбачав у тогочасній українській еліті. Учений аргументовано доводив, що без існування незалежної держави майбутнє української нації залишатиметься під загрозою, а тому пропонував провідним верствам об’єднатися і зосередити зусилля на розбудові української держави. Погляди В. К. Липинського щодо перспектив розбудови національної держави базуються на ідеї територіального патріотизму, де ключову роль у національно-державному будівництві мають грати чинники єдності, високої моралі та духовності, а не етнічної належності. Водночас для збереження власної ідентичності та самобутності українського народу надзвичайно важливим є збереження, захист і поширення української мови та культури.

  • Open Access

    The reform of public administration in the cities of Volyn province on the basis of the city regulations of 1892.

    by Valeriy Bortnikov, Alla Bortnikova

    The purpose of the study: The purpose of the study is to analyze the consequences of the urban reform of 1892 in Volyn province in the context of the elections to the Lutsk City Council in 1894 and subsequent years. Research methodology. The study uses a set of principles, approaches and methods of cognition determined by the specifics of the research problem. They are based on the universal scientific principles of objectivity, historicism, comprehensiveness, systematicity and complexity. The article uses problematic and chronological, political and legal, biographical, retrospective, and other methods. The scientific novelty. The reorganization of municipal public administration in Volyn falls within the period of the “great reforms” associated with the enactment of the city regulations of 1870 and 1892, the implementation of which, unlike in other provinces, had its own specifics. Within the boundaries of the Volyn province, the urban reform started later than in the Kyiv or Podil provinces, as a preventive measure of the central government against the perceived regional separatism of the Volyn nobility. However, studying the process of the elections to the Lutsk City Duma at the end of the 19th and the beginning of the 20th centuries remains practically outside the attention of researchers. Conclusions. The socio-political direction of the reform of 1892 was to change the social composition of the city administration apparatus, to reduce the range of powers of the city public administration bodies, while at the same time strengthening the rights of the provincial administration. The new law was intended to weaken the position of the merchants, commercial and industrial bourgeoisie and to increase the role of the nobility as the social support of tsarism. Instead, the increase in the specific weight of large real estate owners in cities contributed to the fact that the number of vocal intellectual professions − persons with secondary and higher education − also increased, which, in the conditions of the growth of social and revolutionary uplift, could not but affect the opposition of city councils to the central government.

  • Open Access

    INSTITUTIONAL CHANGES OF THE LUTSK CITY COUNCIL UNDER THE CONDITIONS OF DECENTRALIZATION

    by Lesya Ukrainka Volyn National University (Lutsk) Ukraine, Alla Bortnikova

    The analysis of the evolution of the institutional structure of the Lutsk City Council in the conditions of administrative and territorial reform on the basis of decentralization in 2014–2023 has been carried out. Quantitative and qualitative changes of its executive committee, departments, administrations, offices and commissions, depending on the socio-economic development of the country and the policy of the central government have been shown. Attention has been focused on the processes of decentralization, which are accompanied by the transfer of powers of state authorities to localities. The progress of the implementation of the tasks «Concept of reforming local self-government and organization of territorial power in Ukraine», the requirements of the laws of Ukraine «On access to public information», «On state registration of legal entities and individuals», «On the authorization system in the sphere of economic activity», Resolutions of the Cabinet of Ministers «On the town-planning cadastre», etc. has been revealed. The positive changes that took place during the researched period in the activities of the Lutsk City Council in the direction of greater transparency, controllability and accountability to the territorial community have been proven. The positive experience of the city council in bringing services closer to the city population through a specially created department − the Center for the provision of administrative services in the city of Lutsk has been attested. With the aim of providing the Armed Forces of Ukraine, territorial defense units, other military formations, internally displaced persons and communities in need of humanitarian aid with food and non-food items, the Lutsk central aid point has been operating in the city since February 25, 2022.

  • ДЕМОКРАТІЯ І НАЦІОНАЛІЗМ У ДИСКУРСІ СУЧАСНОЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ

    by Валерій Бортніков, Алла Бортнікова

    Метою статті є політологічний аналіз окремих концептуальних моделей, теорій та суджень вітчизняних і зарубіжних вчених щодо сумісності націоналізму і демократії (А. Валицький, П. Вандич, Л. Грінфелд, А. Каппелер, Т. Кузьо, В. Лісовий, Л. Нагорна, Г. Нодія, О. Проценко, Е. Ян). Шлях національно-державного будівництва апріорі містить у собі конфлікт на предмет узгодженості загального й особливого, суспільного та партикулярного, унікального тощо. Вочевидь, що демократична розбудова суспільства неможлива без розв’язання комплексу проблем, пов’язаних з узгодженням вузлових питань національно-культурного будівництва. Лише за наявності потужної, демократично організованої держави можливо у цивілізований спосіб вирішити так зване національне питання, зберегти мир і злагоду в суспільстві. Ідея націоналізму в історіософському розумінні органічно пов’язана з ідеєю демократії, хоча цей зв’язок і не позбавлене протиріч. Це пояснюється тим, що головним суб’єктом демократичного і націоналістичного дискурсів виступає народ. Сумісність демократії й націоналізму має історичне підґрунтя й бере свій початок від часів формування модерних націй. Закономірність їх органічного поєднання міститься у самій природі цих явищ, похідних від поняття «народ». Саме народ, як організоване ціле продукує форми суспільного буття, що ґрунтуються на засадах народовладдя. Водночас за гаслами культурного і політичного самовизначення слід бачити небезпеку приходу до влади політичних сил, які байдуже ставляться до національних інтересів, національної культури та самобутності українського народу або, навпаки, сповідують ідеали радикального націоналізму тоталітарного ґатунку, який несумісний з невід’ємними правами як окремої особи, так й національних спільнот. Чинником, який сприяє консолідації нації, є зовнішня загроза небезпеці й незалежності держави. Не стала виключенням й Україна, де в умовах зовнішньої агресії відбулася єднання нації на засадах патріотизму та національної гідності. За свідченням соціологів підтримка незалежності України чітко корелює з почуттям патріотизму: чим вищий рівень патріотичних почуттів респондентів, тим більше вони підтримують проголошення Незалежності.