Лариса Василівна Плюта
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Research Subjects
Research Interests
Лариса Василівна Плюта has a total of 21 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Євгенія Михайлівна Лівощенко
Sumy National Agrarian University, Ukraine
2 shared publications - Наталія Петрівна Гребеник2 shared publications
- Anatoliy Paliy
National Scientific Center "Institute of Experimental and Clinical Veterinary Medicine
1 shared publication - Andriy Milenin
State Biotechnological University
1 shared publication - Andriy Paliy
State Biotechnological University, Ukraine
1 shared publication - Elchyn Aliiev
Dnipro State Agrarian and Economic University
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 9 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine
- No. 3 (74),p. 106-112
ОСОБЛИВОСТІ АНАТОМІЧНОЇ БУДОВИ ТА ФІЗІОЛОГЯ СЕРЦЯ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ТА СВИНЕЙ
Результатами наших досліджень були визначені особливості анатомічної будови та фізіологічні особливості серцево-судинної системи, а саме серця великої рогатої худоби. Серце відноситься до кровоносної системи, це її центральний орган, який забезпечує рух крові судинами, розташоване в грудній порожнині між легенями, де утворює втиснення, зміщене гарно ліворуч в середостінні у великої рогатої худоби та свиней. При дослідженні його можна прослухати та пропальпувати його верхівку в ділянці третьої четверті третього та четвертого ребер. Всі серця мають чотири камери два шлуночки та два передсердя. Анатомічно на серці розрізняємо розширену основу та звужену верхівку, яка при розгляді з ліва має чітко закруглений контур у великої рогатої худоби і рівний у свиней. Форма серця має сою специфічну форму у різних видів тварин, що визначається по лінійним показникам співвідношення довжини, ширини та товщини серця. Ззовні чітко видно надепікардіальний жир, вид, консистенція якого різниться у свиней та великої рогатої хідоби. Також на препараті спостерігаємо зовнішню оболонку серця епікард, під якив контурно відно судини серця, адже десять відсотків крові припадає на саме серце, з тої кількості що виходить з лівого шлуночку при скороченні за систолу. Перші судини це права та ліва вінцеві артерії, які живлять серце. Починаються вони на початку аорти біля стулок лівого клапану аорти. Лежать вони в анатомічних борознах на серці відповідно в вінцевій борозні, а потім права коронарна артерія віддає гілку міжшлуночкову підпазушну в тотожну борозну, а ліва біляконусну міжшлуночкову гілку в тотожній борозні і огинаючу гілку яка з'єднується з вінцевою правою артерією. У великої рогатої худоби ще є додаткова гілка, а в синей ці судини розвинені однаково. Вертаються серцевими венами до передсердя серця великою, середньою та малою, малі серцеві вени їх може бути до чотирьох, топографічно розташовані в тих самих борознах. Серце побудоване по типу порожнистого органу, має порожнини двох шлуночків правого та лівого та передсердь правого та лівого. Стінка серця має три оболонки зовнішня оболонка тоненька це епікард серозна оболонка серця і утворена вона вісцеральним листком перикарда внутрішнього шару осердя. Середня оболонка серця сама розвинута і утворена серцевою посмугованою м'язовою тканиною, має свою специфічну назву міокард. Структурна одиниця цієї тканини клітини кардіоміоцити, які утворюють м'язові шари, які складаються з окремих розгалуджених м'язових волокон які йдуть в різних чітко скорегованих напрямах, що сприяє фізіологічній роботі серця, його скороченню. Ця своєрідна будова і функціонально особливість і відповідає та впливає ритм роботи серця. Міокард відповідає за генерацію серцевого циклу, скорочення та розслаблення цих м'язових шарів і формує серцевий тиск. Внутрішня оболонка серця називається ендокард. Ендокард має вигляд тонкого блискучого шару ендотелію, з якого утворюється клапанний апарат серця. Стулкові клапани розташовані між передсердями та шлуночками, відповідно дві стулки є зліва і три зправа. Стулки мають трикутну форму і своєю широко частиною кріпляться до фіброзного кільця передсердно-шлуночкового отвору, а верхівка утворює сухожилкові струни і кріпиться до бічних частин та перегородки серця....
- 9 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine
- No. 3 (74),p. 106-112
Open AccessОСОБЛИВОСТІ АНАТОМІЧНОЇ БУДОВИ ТА ФІЗІОЛОГЯ СЕРЦЯ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ТА СВИНЕЙ
Результатами наших досліджень були визначені особливості анатомічної будови та фізіологічні особливості серцево-судинної системи, а саме серця великої рогатої худоби. Серце відноситься до кровоносної системи, це її центральний орган, який забезпечує рух крові судинами, розташоване в грудній порожнині між легенями, де утворює втиснення, зміщене гарно ліворуч в середостінні у великої рогатої худоби та свиней. При дослідженні його можна прослухати та пропальпувати його верхівку в ділянці третьої четверті третього та четвертого ребер. Всі серця мають чотири камери два шлуночки та два передсердя. Анатомічно на серці розрізняємо розширену основу та звужену верхівку, яка при розгляді з ліва має чітко закруглений контур у великої рогатої худоби і рівний у свиней. Форма серця має сою специфічну форму у різних видів тварин, що визначається по лінійним показникам співвідношення довжини, ширини та товщини серця. Ззовні чітко видно надепікардіальний жир, вид, консистенція якого різниться у свиней та великої рогатої хідоби. Також на препараті спостерігаємо зовнішню оболонку серця епікард, під якив контурно відно судини серця, адже десять відсотків крові припадає на саме серце, з тої кількості що виходить з лівого шлуночку при скороченні за систолу. Перші судини це права та ліва вінцеві артерії, які живлять серце. Починаються вони на початку аорти біля стулок лівого клапану аорти. Лежать вони в анатомічних борознах на серці відповідно в вінцевій борозні, а потім права коронарна артерія віддає гілку міжшлуночкову підпазушну в тотожну борозну, а ліва біляконусну міжшлуночкову гілку в тотожній борозні і огинаючу гілку яка з'єднується з вінцевою правою артерією. У великої рогатої худоби ще є додаткова гілка, а в синей ці судини розвинені однаково. Вертаються серцевими венами до передсердя серця великою, середньою та малою, малі серцеві вени їх може бути до чотирьох, топографічно розташовані в тих самих борознах. Серце побудоване по типу порожнистого органу, має порожнини двох шлуночків правого та лівого та передсердь правого та лівого. Стінка серця має три оболонки зовнішня оболонка тоненька це епікард серозна оболонка серця і утворена вона вісцеральним листком перикарда внутрішнього шару осердя. Середня оболонка серця сама розвинута і утворена серцевою посмугованою м'язовою тканиною, має свою специфічну назву міокард. Структурна одиниця цієї тканини клітини кардіоміоцити, які утворюють м'язові шари, які складаються з окремих розгалуджених м'язових волокон які йдуть в різних чітко скорегованих напрямах, що сприяє фізіологічній роботі серця, його скороченню. Ця своєрідна будова і функціонально особливість і відповідає та впливає ритм роботи серця. Міокард відповідає за генерацію серцевого циклу, скорочення та розслаблення цих м'язових шарів і формує серцевий тиск. Внутрішня оболонка серця називається ендокард. Ендокард має вигляд тонкого блискучого шару ендотелію, з якого утворюється клапанний апарат серця. Стулкові клапани розташовані між передсердями та шлуночками, відповідно дві стулки є зліва і три зправа. Стулки мають трикутну форму і своєю широко частиною кріпляться до фіброзного кільця передсердно-шлуночкового отвору, а верхівка утворює сухожилкові струни і кріпиться до бічних частин та перегородки серця....
- Open Access
- 2 October 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 76,p. 266-272
МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНА БУДОВА ТА ФІЗІОЛОГЯ СЕРЦЯ СВІЙСЬКИХ ТВАРИН
У статті розглянуто морфофункціональні характеристики будови та фізіологічні аспекти роботи серця свійських тварин. Серце є центральним органом кровоносної системи, що забезпечує рух крові судинами та підтримання гомеостазу організму. Виготовлений анатомічний препарат дозволяє чітко відокремити видові особливості будови й топографії серця тварин, його структурні параметри та характерний абрис, властивий свійським тваринам. Серце розташоване в грудній порожнині між легенями, де утворює відповідне втиснення та зміщене ліворуч у середостінні. Анатомічно воно складається з чотирьох камер двох передсердь і двох шлуночків. Форма серця має свою форму у різних видів тварин, що визначається по лінійним показникам співвідношення довжини, ширини та товщини серця, на серці розрізняємо розширену основу та звужену верхівку, яка при розгляді з ліва має чітко закруглений контур у великої рогатої худоби і рівний у свиней, собак. Ззовні чітко видно епікардіальний жир, вид, консистенція якого різниться у різних видів тварин. Також на препараті спостерігаємо зовнішню оболонку серця епікард, під якию контурно відно судини серця, адже десять відсотків крові припадає на саме серце, з тої кількості що виходить з лівого шлуночку при скороченні за систолу. Дві великі артерії починаються на рівні клапанів аорти і рухаються в право та вліво, відповідно як права вінцева та ліва вінцева артерії, які лежать в вінцевій борозні і потім ввіддають свої гілки. Вертаються серцевими венами до передсердя серця великою, середньою та малою, малі серцеві вени їх може бути до чотирьох, топографічно розташовані в тих самих борознах. Серце побудоване по типу порожнистого органу, має порожнини двох шлуночків правого та лівого та передсердь правого та лівого. Стінка серця має три оболонки зовнішня оболонка тоненька це епікард серозна оболонка серця і утворена вона вісцеральним листком перикарда внутрішнього шару осердя. Середня оболонка серця сама розвинута і утворена серцевою посмугованою м'язовою тканиною, має свою специфічну назву міокард. Структурна одиниця цієї тканини клітини кардіоміоцити, які утворюють м'язові шари, які складаються з окремих розгладжених м'язових волокон які йдуть в різних чітко скорегованих напрямах, що сприяє фізіологічній роботі серця, його скороченню. Ця своєрідна будова і функціонально особливість і відповідає та впливає на ритм роботи серця. Міокард відповідає за генерацію серцевого циклу, скорочення та розслаблення цих м'язових шарів і формує серцевий тиск. Внутрішня оболонка серця називається ендокард. Результатами проведених досліджень не лише доповнюють знання про фізіологічну, морфофункціональну організацію кровоносної системи а саме серця великої рогатої худоби та свиней, але й мають практичне значення для вивчення анатомії, морфології та фізіології тварин в цілому, що дозволяють удосконалити методи викладання, підготовки навчальних матеріалів.
- 2 October 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 76,p. 266-272
Open AccessМОРФОФУНКЦІОНАЛЬНА БУДОВА ТА ФІЗІОЛОГЯ СЕРЦЯ СВІЙСЬКИХ ТВАРИН
У статті розглянуто морфофункціональні характеристики будови та фізіологічні аспекти роботи серця свійських тварин. Серце є центральним органом кровоносної системи, що забезпечує рух крові судинами та підтримання гомеостазу організму. Виготовлений анатомічний препарат дозволяє чітко відокремити видові особливості будови й топографії серця тварин, його структурні параметри та характерний абрис, властивий свійським тваринам. Серце розташоване в грудній порожнині між легенями, де утворює відповідне втиснення та зміщене ліворуч у середостінні. Анатомічно воно складається з чотирьох камер двох передсердь і двох шлуночків. Форма серця має свою форму у різних видів тварин, що визначається по лінійним показникам співвідношення довжини, ширини та товщини серця, на серці розрізняємо розширену основу та звужену верхівку, яка при розгляді з ліва має чітко закруглений контур у великої рогатої худоби і рівний у свиней, собак. Ззовні чітко видно епікардіальний жир, вид, консистенція якого різниться у різних видів тварин. Також на препараті спостерігаємо зовнішню оболонку серця епікард, під якию контурно відно судини серця, адже десять відсотків крові припадає на саме серце, з тої кількості що виходить з лівого шлуночку при скороченні за систолу. Дві великі артерії починаються на рівні клапанів аорти і рухаються в право та вліво, відповідно як права вінцева та ліва вінцева артерії, які лежать в вінцевій борозні і потім ввіддають свої гілки. Вертаються серцевими венами до передсердя серця великою, середньою та малою, малі серцеві вени їх може бути до чотирьох, топографічно розташовані в тих самих борознах. Серце побудоване по типу порожнистого органу, має порожнини двох шлуночків правого та лівого та передсердь правого та лівого. Стінка серця має три оболонки зовнішня оболонка тоненька це епікард серозна оболонка серця і утворена вона вісцеральним листком перикарда внутрішнього шару осердя. Середня оболонка серця сама розвинута і утворена серцевою посмугованою м'язовою тканиною, має свою специфічну назву міокард. Структурна одиниця цієї тканини клітини кардіоміоцити, які утворюють м'язові шари, які складаються з окремих розгладжених м'язових волокон які йдуть в різних чітко скорегованих напрямах, що сприяє фізіологічній роботі серця, його скороченню. Ця своєрідна будова і функціонально особливість і відповідає та впливає на ритм роботи серця. Міокард відповідає за генерацію серцевого циклу, скорочення та розслаблення цих м'язових шарів і формує серцевий тиск. Внутрішня оболонка серця називається ендокард. Результатами проведених досліджень не лише доповнюють знання про фізіологічну, морфофункціональну організацію кровоносної системи а саме серця великої рогатої худоби та свиней, але й мають практичне значення для вивчення анатомії, морфології та фізіології тварин в цілому, що дозволяють удосконалити методи викладання, підготовки навчальних матеріалів.
- Open Access
- 14 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine
- No. 1 (72),p. 121-126
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ В ФІЗІОЛОГІЇ ТВАРИН
Вища освіта у сфері ветеринарної медицини та біології потребує постійного оновлення методів викладання. Сучасна система вищої освіти у галузі ветеринарії та біології потребує пошуку нових підходів до викладання дисциплін, що базуються на експериментальних методах. Традиційні практики, пов’язані з використанням живих тварин, дедалі частіше викликають етичні дискусії та обмеження. У цьому контексті інноваційні технології, зокрема мультимедійні комплекси, інтерактивні платформи та симуляційні програми, стають перспективною альтернативою класичним методам навчання. Їх застосування дозволяє не лише зберегти високий рівень наукової підготовки студентів, а й забезпечити гуманність та безпечність освітнього процесу. Традиційні лекції та практичні заняття залишаються важливими, проте вони вже не повністю відповідають вимогам часу. Інноваційні технології відкривають нові можливості для вивчення фізіології тварин, забезпечуючи інтерактивність, наочність та індивідуалізацію навчального процесу. У сучасній системі вищої освіти важливо створювати такі умови навчально‑виховного процесу, які забезпечують повноцінну реалізацію особистісного потенціалу кожного студента. Йдеться не лише про засвоєння знань, а й про формування комплексу ключових якостей, необхідних для життя й професійної діяльності в динамічному суспільстві. Аналіз сучасних освітніх практик у галузі фізіології тварин показав, що застосування інноваційних технологій суттєво розширює можливості навчального процесу. Використання інтерактивних платформ, віртуальних лабораторій та симуляційних програм сприяє формуванню у студентів глибшого розуміння фізіологічних механізмів, дозволяє моделювати складні біологічні процеси та відтворювати експериментальні умови без ризику для живих об’єктів. Застосування мультимедійних ресурсів та цифрових моделей забезпечує візуалізацію процесів, які традиційно залишаються прихованими від безпосереднього спостереження. Це підвищує рівень засвоєння матеріалу, активізує критичне мислення та стимулює самостійну дослідницьку діяльність студентів. Аналіз впровадження інноваційних освітніх технологій у курсах фізіології тварин засвідчив їхню ефективність як альтернативи класичним експериментам на живих об’єктах. Використання симуляційних програм, зокрема «Віртуальна фізіологія LuPraFi‑Sim», дозволяє відтворювати ключові фізіологічні процеси у віртуальному середовищі, що забезпечує безпечне та етичне навчання студентів медико‑біологічних і ветеринарних факультетів. Застосування LuPraFi‑Sim сприяє: візуалізації складних механізмів таких як наприклад, регуляції серцево‑судинної, дихальної системи, механізмів травного апарату, які важко продемонструвати у традиційних умовах. Ці програми направлені на формування практичних навичок, моделювання експериментальних ситуацій без ризику для тварин. Отримані результати підтверджують, що інноваційні технології, зокрема симуляційні програми, є дієвим інструментом у підготовці майбутніх фахівців. Вони не лише замінюють класичні експерименти, а й розширюють освітні можливості, формуючи у студентів компетентності, необхідні для сучасної науки та практики. Використання мультимедійного комплексу, що включає інтерактивну дошку, персональний комп’ютер та...
- 14 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine
- No. 1 (72),p. 121-126
Open AccessІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ В ФІЗІОЛОГІЇ ТВАРИН
Вища освіта у сфері ветеринарної медицини та біології потребує постійного оновлення методів викладання. Сучасна система вищої освіти у галузі ветеринарії та біології потребує пошуку нових підходів до викладання дисциплін, що базуються на експериментальних методах. Традиційні практики, пов’язані з використанням живих тварин, дедалі частіше викликають етичні дискусії та обмеження. У цьому контексті інноваційні технології, зокрема мультимедійні комплекси, інтерактивні платформи та симуляційні програми, стають перспективною альтернативою класичним методам навчання. Їх застосування дозволяє не лише зберегти високий рівень наукової підготовки студентів, а й забезпечити гуманність та безпечність освітнього процесу. Традиційні лекції та практичні заняття залишаються важливими, проте вони вже не повністю відповідають вимогам часу. Інноваційні технології відкривають нові можливості для вивчення фізіології тварин, забезпечуючи інтерактивність, наочність та індивідуалізацію навчального процесу. У сучасній системі вищої освіти важливо створювати такі умови навчально‑виховного процесу, які забезпечують повноцінну реалізацію особистісного потенціалу кожного студента. Йдеться не лише про засвоєння знань, а й про формування комплексу ключових якостей, необхідних для життя й професійної діяльності в динамічному суспільстві. Аналіз сучасних освітніх практик у галузі фізіології тварин показав, що застосування інноваційних технологій суттєво розширює можливості навчального процесу. Використання інтерактивних платформ, віртуальних лабораторій та симуляційних програм сприяє формуванню у студентів глибшого розуміння фізіологічних механізмів, дозволяє моделювати складні біологічні процеси та відтворювати експериментальні умови без ризику для живих об’єктів. Застосування мультимедійних ресурсів та цифрових моделей забезпечує візуалізацію процесів, які традиційно залишаються прихованими від безпосереднього спостереження. Це підвищує рівень засвоєння матеріалу, активізує критичне мислення та стимулює самостійну дослідницьку діяльність студентів. Аналіз впровадження інноваційних освітніх технологій у курсах фізіології тварин засвідчив їхню ефективність як альтернативи класичним експериментам на живих об’єктах. Використання симуляційних програм, зокрема «Віртуальна фізіологія LuPraFi‑Sim», дозволяє відтворювати ключові фізіологічні процеси у віртуальному середовищі, що забезпечує безпечне та етичне навчання студентів медико‑біологічних і ветеринарних факультетів. Застосування LuPraFi‑Sim сприяє: візуалізації складних механізмів таких як наприклад, регуляції серцево‑судинної, дихальної системи, механізмів травного апарату, які важко продемонструвати у традиційних умовах. Ці програми направлені на формування практичних навичок, моделювання експериментальних ситуацій без ризику для тварин. Отримані результати підтверджують, що інноваційні технології, зокрема симуляційні програми, є дієвим інструментом у підготовці майбутніх фахівців. Вони не лише замінюють класичні експерименти, а й розширюють освітні можливості, формуючи у студентів компетентності, необхідні для сучасної науки та практики. Використання мультимедійного комплексу, що включає інтерактивну дошку, персональний комп’ютер та...
- Open Access
- 3 April 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 65,p. 767-771
ЦИФРОВІ ТА ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ
Аналіз сучасних освітніх практик у галузі вищої освіти показав, що застосування інноваційних технологій суттєво розширює можливості навчального процесу, особливо в викладанні біологічних наук. В статті було розглянуто цифрові та інтерактивні технології як засіб модернізації навчання у вищій школі, зокрема в викладанні дисциплін біологічного напряму. Вони сприяють розвитку критичного мислення та аналітичних здібностей, оскільки студенти мають можливість змінювати параметри моделі та спостерігати наслідки, або повторити той чи інший дослід поза межами аудиторії, сприяє індивідуалізації навчального процесу, адже програма дозволяє працювати у власному темпі та повторювати експерименти необмежену кількість разів. Отримані результати підтверджують, що інноваційні технології, особливо програми-симулятори, є дієвим інструментом у підготовці майбутніх фахівців. Вони не лише замінюють класичні експерименти, а й розширюють освітні можливості, формуючи у студентів компетентності, необхідні для сучасної науки та практики. Використання мультимедійного комплексу, що включає інтерактивну дошку, персональний комп’ютер та мультимедійний проектор, довело свою ефективність як інноваційний засіб навчання. Такий комплекс інтегрує можливості сучасних інформаційних технологій і забезпечує якісно новий рівень організації освітнього процесу. Завдяки поєднанню наочності та інтерактивності мультимедійний комплекс сприяє активному залученню студентів до навчальної діяльності. Він створює умови для розвитку пізнавальної мотивації, формування комунікативних навичок та підвищення рівня засвоєння матеріалу. Експериментальні результати показали, що застосування мультимедійних засобів дозволяє значно підвищити ефективність навчання, активізувати критичне мислення та забезпечити індивідуалізацію освітнього процесу. Таким чином, мультимедійний комплекс слід розглядати як перспективний інструмент інноваційного навчання, що поєднує традиційні педагогічні методи з сучасними технологічними можливостями та відкриває нові шляхи для вдосконалення викладання дисциплін біологічного напряму.
- 3 April 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 65,p. 767-771
Open AccessЦИФРОВІ ТА ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ
Аналіз сучасних освітніх практик у галузі вищої освіти показав, що застосування інноваційних технологій суттєво розширює можливості навчального процесу, особливо в викладанні біологічних наук. В статті було розглянуто цифрові та інтерактивні технології як засіб модернізації навчання у вищій школі, зокрема в викладанні дисциплін біологічного напряму. Вони сприяють розвитку критичного мислення та аналітичних здібностей, оскільки студенти мають можливість змінювати параметри моделі та спостерігати наслідки, або повторити той чи інший дослід поза межами аудиторії, сприяє індивідуалізації навчального процесу, адже програма дозволяє працювати у власному темпі та повторювати експерименти необмежену кількість разів. Отримані результати підтверджують, що інноваційні технології, особливо програми-симулятори, є дієвим інструментом у підготовці майбутніх фахівців. Вони не лише замінюють класичні експерименти, а й розширюють освітні можливості, формуючи у студентів компетентності, необхідні для сучасної науки та практики. Використання мультимедійного комплексу, що включає інтерактивну дошку, персональний комп’ютер та мультимедійний проектор, довело свою ефективність як інноваційний засіб навчання. Такий комплекс інтегрує можливості сучасних інформаційних технологій і забезпечує якісно новий рівень організації освітнього процесу. Завдяки поєднанню наочності та інтерактивності мультимедійний комплекс сприяє активному залученню студентів до навчальної діяльності. Він створює умови для розвитку пізнавальної мотивації, формування комунікативних навичок та підвищення рівня засвоєння матеріалу. Експериментальні результати показали, що застосування мультимедійних засобів дозволяє значно підвищити ефективність навчання, активізувати критичне мислення та забезпечити індивідуалізацію освітнього процесу. Таким чином, мультимедійний комплекс слід розглядати як перспективний інструмент інноваційного навчання, що поєднує традиційні педагогічні методи з сучасними технологічними можливостями та відкриває нові шляхи для вдосконалення викладання дисциплін біологічного напряму.
- Open Access
- 23 January 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 61,p. 642-647
ОСОБЛИВОСТІ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНОЇ БУДОВИ ОСЬОВОГО СКЕЛЕТА СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ
Результатами наших досліджень були визначені особливості анатомічної будови та фізіологічні особливості кісток осьового скелету свійської птиці, а саме курей. Всі свійські види належать саме до кілегрудих, оскільки на їхній грудній кістці, з боку черевної поверхні, розвинений масивний гребінь — кіль. Саме до нього прикріплюються потужні грудні м’язи, що забезпечують рух крил і можливість польоту. До осьового скелет у птахів належить череп та хребетний стовбур. Хребетний стовбур в свою чергу має шийний відділ, грудний, попереково-крижовий та хвостовий відділи. Шийний відділ у курей складається з чотирнадцяти шийних хребців. Перший шийний хребець, другий шийний хребець та чотирнадцятий нетипові по будові, всі інші мають типову анатомічну будову. Перший шийний хребець атлант у птахів має кільцеподібну форму і складається з двох дуг дорсальної та вентральної, краніально з’єднується з виростком потиличної кістки та забезпечує рух голови. Другий шийний хребець, або осьовий хребець, або аксіс має тіло та зубоподібний відросток. Типові шийні хребці у курей мають видовжене тіло та дужку. На тілі хребця у курей краніально розташована головка тіла хребця, а каудально ямка тіла хребця сідлоподібної форми, що забезпечує розгинання, згинання та обертальні рухи шиї курей. Остисті відростки слабко виражені, на деяких хребцях можуть буть відсутні. Поперечно-реберні відростки розвинені гарно, мають рудименти ребер, їх кінці направлені каудально. Грудний відділ хребетного стовбура курей утворений сімома грудними хребцями. Перший грудний хребець і другий грудний хребець з’єднуються рухомо друг з другом сідлоподібним суглобом. З другого по п’ятий грудні хребці зростаються в одну хребцеву кістку. Хребцева кістка дорсально на дужці має остисті відростки, які зростаються в один гарно розвинений гребінь. Поперекові відростки зростаються в бічну суцільну гряду. Хвостовий відділ представлений хвостовими хребцями з’єднаними між собою рухомо, а останні чотири утворюють хвостову кісточку, або пігостіль для прикріплення рульового пір’я.
- 23 January 2026
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 61,p. 642-647
Open AccessОСОБЛИВОСТІ МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНОЇ БУДОВИ ОСЬОВОГО СКЕЛЕТА СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ
Результатами наших досліджень були визначені особливості анатомічної будови та фізіологічні особливості кісток осьового скелету свійської птиці, а саме курей. Всі свійські види належать саме до кілегрудих, оскільки на їхній грудній кістці, з боку черевної поверхні, розвинений масивний гребінь — кіль. Саме до нього прикріплюються потужні грудні м’язи, що забезпечують рух крил і можливість польоту. До осьового скелет у птахів належить череп та хребетний стовбур. Хребетний стовбур в свою чергу має шийний відділ, грудний, попереково-крижовий та хвостовий відділи. Шийний відділ у курей складається з чотирнадцяти шийних хребців. Перший шийний хребець, другий шийний хребець та чотирнадцятий нетипові по будові, всі інші мають типову анатомічну будову. Перший шийний хребець атлант у птахів має кільцеподібну форму і складається з двох дуг дорсальної та вентральної, краніально з’єднується з виростком потиличної кістки та забезпечує рух голови. Другий шийний хребець, або осьовий хребець, або аксіс має тіло та зубоподібний відросток. Типові шийні хребці у курей мають видовжене тіло та дужку. На тілі хребця у курей краніально розташована головка тіла хребця, а каудально ямка тіла хребця сідлоподібної форми, що забезпечує розгинання, згинання та обертальні рухи шиї курей. Остисті відростки слабко виражені, на деяких хребцях можуть буть відсутні. Поперечно-реберні відростки розвинені гарно, мають рудименти ребер, їх кінці направлені каудально. Грудний відділ хребетного стовбура курей утворений сімома грудними хребцями. Перший грудний хребець і другий грудний хребець з’єднуються рухомо друг з другом сідлоподібним суглобом. З другого по п’ятий грудні хребці зростаються в одну хребцеву кістку. Хребцева кістка дорсально на дужці має остисті відростки, які зростаються в один гарно розвинений гребінь. Поперекові відростки зростаються в бічну суцільну гряду. Хвостовий відділ представлений хвостовими хребцями з’єднаними між собою рухомо, а останні чотири утворюють хвостову кісточку, або пігостіль для прикріплення рульового пір’я.
- Open Access
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine
- No. 4(71),p. 75-81
МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ СКЕЛЕТА СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ
За результатами проведених досліджень встановлено, що будова осьового скелета курей, зокрема хребетного стовбура, характеризується низкою специфічних анатомічних та морфологічних ознак. Визначені особливості стосуються кількісних показників окремих відділів хребетного стовбура та хребців, ступеня їх диференціації, а також структурних змін, які зумовлені функціональними потребами організму птиці. Такі відмінності мають важливе значення для розуміння біомеханіки руху, підтримання тіла та адаптації до способу життя свійської птиці. Були визначені особливості анатомічної будови та фізіологічні особливості кісток осьового скелета свійської птиці, а саме курей. До осьового скелет у птахів належить череп та хребетний стовбур. Хребетний стовбур в свою чергу має шийний відділ, грудний, попереково-крижовий та хвостовий відділи. Шийний відділ у курей складається з чотирнадцяти шийних хребців. Перший шийний хребець, другий шийний хребець та чотирнадцятий нетипові по будові, всі інші мають типову анатомічну будову. Перший шийний хребець атлант у птахів має кільцеподібну форму і складається з двох дуг дорсальної та вентральної, краніально з’єднується з виростком потиличної кістки та забезпечує рух голови. Другий шийний хребець, або осьовий хребець, або аксіс має тіло та зубоподібний відросток. Типові шийні хребці у курей мають видовжене тіло та дужку. На тілі хребця у курей краніально розташована головка тіла хребця, а каудально ямка тіла хребця сідлоподібної форми, що забезпечує розгинання, згинання та обертальні рухи шиї курей. Остисті відростки слабко виражені, на деяких хребцях можуть буть відсутні. Поперечно-реберні відростки розвинені гарно, мають рудименти ребер, їх кінці направлені каудально. Грудний відділ хребетного стовбура курей утворений сімома грудними хребцями. Перший грудний хребець і другий грудний хребець з’єднуються рухомо один з одним сідлоподібним суглобом. З другого по п’ятий грудні хребці зростаються в одну хребцеву кістку. Шостий грудний хребець з п’ятим грудним та сьомим грудним хребець у курей з’єднані рухомо, а сьомий грудний хребець і перший поперековий хребець зростаються. Хребцева кістка дорсально на дужці має остисті відростки, які зростаються в один гарно розвинений гребінь. Поперекові відростки зростаються в бічну суцільну гряду. На тілі з вентральної поверхні є особливі остисті вентральні відростки. Окремий шостий грудний хребець має типову будову як грудний хребець ссавців. Грудний хребець курей складається з тіла та дужки, має хребцевий отвір. На тілі є голівка краніально розташована та ямка каудально розташована сідлоподібної форми для з’єднання з хребцевою кісткою та сьомим грудним хребцем. На дужці дорсально розташований остистий відросток, вільний край якого загострений, а при поперечному розрізі має форму трикутника. Латерально на дужці хребця курей з права та з ліва є поперечні відростки з горбистими краями. Краніально та каудально дужка хребця курей обмежена суглобовими відростками з овальними суглобовими поверхнями. Грудний відділ переходить в поперпеково-крижовий. Поперекові, крижові та перший хвостовий хребці зрослися і утворили тазовий відділ, або попереково-крижовий відділ хребетного стовбура, або попереково-крижову кістку. До латерального краю...
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine
- No. 4(71),p. 75-81
Open AccessМОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ СКЕЛЕТА СВІЙСЬКОЇ ПТИЦІ
За результатами проведених досліджень встановлено, що будова осьового скелета курей, зокрема хребетного стовбура, характеризується низкою специфічних анатомічних та морфологічних ознак. Визначені особливості стосуються кількісних показників окремих відділів хребетного стовбура та хребців, ступеня їх диференціації, а також структурних змін, які зумовлені функціональними потребами організму птиці. Такі відмінності мають важливе значення для розуміння біомеханіки руху, підтримання тіла та адаптації до способу життя свійської птиці. Були визначені особливості анатомічної будови та фізіологічні особливості кісток осьового скелета свійської птиці, а саме курей. До осьового скелет у птахів належить череп та хребетний стовбур. Хребетний стовбур в свою чергу має шийний відділ, грудний, попереково-крижовий та хвостовий відділи. Шийний відділ у курей складається з чотирнадцяти шийних хребців. Перший шийний хребець, другий шийний хребець та чотирнадцятий нетипові по будові, всі інші мають типову анатомічну будову. Перший шийний хребець атлант у птахів має кільцеподібну форму і складається з двох дуг дорсальної та вентральної, краніально з’єднується з виростком потиличної кістки та забезпечує рух голови. Другий шийний хребець, або осьовий хребець, або аксіс має тіло та зубоподібний відросток. Типові шийні хребці у курей мають видовжене тіло та дужку. На тілі хребця у курей краніально розташована головка тіла хребця, а каудально ямка тіла хребця сідлоподібної форми, що забезпечує розгинання, згинання та обертальні рухи шиї курей. Остисті відростки слабко виражені, на деяких хребцях можуть буть відсутні. Поперечно-реберні відростки розвинені гарно, мають рудименти ребер, їх кінці направлені каудально. Грудний відділ хребетного стовбура курей утворений сімома грудними хребцями. Перший грудний хребець і другий грудний хребець з’єднуються рухомо один з одним сідлоподібним суглобом. З другого по п’ятий грудні хребці зростаються в одну хребцеву кістку. Шостий грудний хребець з п’ятим грудним та сьомим грудним хребець у курей з’єднані рухомо, а сьомий грудний хребець і перший поперековий хребець зростаються. Хребцева кістка дорсально на дужці має остисті відростки, які зростаються в один гарно розвинений гребінь. Поперекові відростки зростаються в бічну суцільну гряду. На тілі з вентральної поверхні є особливі остисті вентральні відростки. Окремий шостий грудний хребець має типову будову як грудний хребець ссавців. Грудний хребець курей складається з тіла та дужки, має хребцевий отвір. На тілі є голівка краніально розташована та ямка каудально розташована сідлоподібної форми для з’єднання з хребцевою кісткою та сьомим грудним хребцем. На дужці дорсально розташований остистий відросток, вільний край якого загострений, а при поперечному розрізі має форму трикутника. Латерально на дужці хребця курей з права та з ліва є поперечні відростки з горбистими краями. Краніально та каудально дужка хребця курей обмежена суглобовими відростками з овальними суглобовими поверхнями. Грудний відділ переходить в поперпеково-крижовий. Поперекові, крижові та перший хвостовий хребці зрослися і утворили тазовий відділ, або попереково-крижовий відділ хребетного стовбура, або попереково-крижову кістку. До латерального краю...
- Open Access
- 16 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine
- No. 3(70),p. 91-97
МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ДЕЯКИХ ОРГАНІВ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ КОТІВ
Кішка свійська або кіт свійський Felis lybica catus або Felis catus, належить до ряду хижаків родини котових. Це найпоширеніші домашні улюбленці яких тримає людина вдома для отримання позитивних емоцій, задля спокою та рівноваги своєї нервової системи. За результатами наших досліджень були визначені особливості анатомічної будови та фізіологія сечовидільних органів, а саме нирок та сечового міхура. До сечовидільних органів кота свійського відносять парні нирки, парні сечоводи, непарний сечовий міхур та сечівник. Нирки котів виконують роль сечоутворення. Вони парні, розташовані ретроперітонеально, по обидві сторони від хребетного стовбура на рівні першого третього поперекового хребця. Права нирка у котів не доторкається до печінки і не утворює на печінці ниркове втиснення. Нирки кота свійського гладенькі, мають форму товстого овального бобу, мають темно червоний колір, права та ліва нирки за розміром однакові. Побудовані нирки по типу паренхіматозного органу. Анатомічно ззовні на нирці розрізняють вентральну та дорсальну поверхні, округлий великий бічний або латеральний край та увігнутий всередину медіальний край. З боку медіального краю знаходяться ворота нирки.Через ворота в нирку заходять ниркові артерії, нерви та виходять сечоводи, лімфатичні судини, ниркові вени. На нирці ззовні розрізняють два кінці краніальний кінець, він більш загострений та каудальний кінець він більш округлий знімається. Це шар щільної сполучної тканини з еластичними та колагеновими волокнами. В ділянці воріт нирки вона буде переходити в ниркову миску, її серозну оболонку. На зовнішній поверхні цієї капсули розташована жирова капсула, зформована пухкою сполучною тканиною яка багата на жирові відкладання. Внутрішня будова нирки складається з трьох частин або зон. Зовнішній шар це кіркова речовина, темно-червоного кольору, яка утворена нирковими тільцями та звивистими канальцями нефрону. На розрізі кірковий шар має дрібно зернисту будову. Тут знаходиться структурна та функціональна одиниця нирки нефрон. Внутрішній шар товстіший за кірковий шар, це мозкова речовина нирки. Вона частково заходить в кіркову речовину і утворює ниркові піраміди, верхівка яких формує нирковий сосочок. В цих пірамідах трубочки ниркові звивисті переходять в прямі ниркові трубочки, вони формують ниркові петлі, а потім утворюють збиральні канали, які і будуть відкриватися на нирковому сосочку. Між цими двома зонами розташована вузенька проміжна зона, в якій знаходяться дугові та променеві артерії. Вона не чітко відокремлена, але багата на судини і по них розміщені ниркові тільця. Нирковий сосочок відкривається в ниркову миску. З воріт нирки беруть початок парні сечоводи по яким сеча потрапляє в сечовий міхур. Сечовий міхур у котів виконує функцію органу в якому накопичується, тимчасово зберігається сеча. По ступеню його наповнення форма сечового міхура, а також його топографія змінюється. В ненаповненому стані сечовий міхур має циліндрично овальну форму, зморшкуваті стінки, розміщений на дні тазової порожнини. В наповненосу стані може змінювати форму до великого овалу і заходити в черевну порожнину. На сечовому міхурі розрізняють верхівку спрямовану краніально, тіло та шийку, направлену каудально. По типу будови це трубчастий орган. Слизова внутрішня оболонка...
- 16 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine
- No. 3(70),p. 91-97
Open AccessМОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ДЕЯКИХ ОРГАНІВ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ КОТІВ
Кішка свійська або кіт свійський Felis lybica catus або Felis catus, належить до ряду хижаків родини котових. Це найпоширеніші домашні улюбленці яких тримає людина вдома для отримання позитивних емоцій, задля спокою та рівноваги своєї нервової системи. За результатами наших досліджень були визначені особливості анатомічної будови та фізіологія сечовидільних органів, а саме нирок та сечового міхура. До сечовидільних органів кота свійського відносять парні нирки, парні сечоводи, непарний сечовий міхур та сечівник. Нирки котів виконують роль сечоутворення. Вони парні, розташовані ретроперітонеально, по обидві сторони від хребетного стовбура на рівні першого третього поперекового хребця. Права нирка у котів не доторкається до печінки і не утворює на печінці ниркове втиснення. Нирки кота свійського гладенькі, мають форму товстого овального бобу, мають темно червоний колір, права та ліва нирки за розміром однакові. Побудовані нирки по типу паренхіматозного органу. Анатомічно ззовні на нирці розрізняють вентральну та дорсальну поверхні, округлий великий бічний або латеральний край та увігнутий всередину медіальний край. З боку медіального краю знаходяться ворота нирки.Через ворота в нирку заходять ниркові артерії, нерви та виходять сечоводи, лімфатичні судини, ниркові вени. На нирці ззовні розрізняють два кінці краніальний кінець, він більш загострений та каудальний кінець він більш округлий знімається. Це шар щільної сполучної тканини з еластичними та колагеновими волокнами. В ділянці воріт нирки вона буде переходити в ниркову миску, її серозну оболонку. На зовнішній поверхні цієї капсули розташована жирова капсула, зформована пухкою сполучною тканиною яка багата на жирові відкладання. Внутрішня будова нирки складається з трьох частин або зон. Зовнішній шар це кіркова речовина, темно-червоного кольору, яка утворена нирковими тільцями та звивистими канальцями нефрону. На розрізі кірковий шар має дрібно зернисту будову. Тут знаходиться структурна та функціональна одиниця нирки нефрон. Внутрішній шар товстіший за кірковий шар, це мозкова речовина нирки. Вона частково заходить в кіркову речовину і утворює ниркові піраміди, верхівка яких формує нирковий сосочок. В цих пірамідах трубочки ниркові звивисті переходять в прямі ниркові трубочки, вони формують ниркові петлі, а потім утворюють збиральні канали, які і будуть відкриватися на нирковому сосочку. Між цими двома зонами розташована вузенька проміжна зона, в якій знаходяться дугові та променеві артерії. Вона не чітко відокремлена, але багата на судини і по них розміщені ниркові тільця. Нирковий сосочок відкривається в ниркову миску. З воріт нирки беруть початок парні сечоводи по яким сеча потрапляє в сечовий міхур. Сечовий міхур у котів виконує функцію органу в якому накопичується, тимчасово зберігається сеча. По ступеню його наповнення форма сечового міхура, а також його топографія змінюється. В ненаповненому стані сечовий міхур має циліндрично овальну форму, зморшкуваті стінки, розміщений на дні тазової порожнини. В наповненосу стані може змінювати форму до великого овалу і заходити в черевну порожнину. На сечовому міхурі розрізняють верхівку спрямовану краніально, тіло та шийку, направлену каудально. По типу будови це трубчастий орган. Слизова внутрішня оболонка...
- Open Access
- 19 October 2025
- Published by Oles Honchar Dnipropetrovsk National University in Journal of Chemistry and Technologies
- Vol. 33 (3) , 809-821
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ СПОСОБУ САНАЦІЇ СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ
Проведене дослідження спрямоване на розробку методу санації замкнутої водопровідної мережі на основі застосування експериментального екологічно безпечного мийно-дезінфекційного засобу «Сандез», який є водним лужним розчином, не містить антикорозійних компонентів та сполук, які становлять потенційну загрозу негативного впливу на довкілля. У статті представлені результати комплексного дослідження антимікробної активності експериментального дезінфікуючого засобу «Сандез». У дослідах in vitro встановлено бактерицидні концентрації досліджуваного деззасобу щодо тест-штамів S. aureus ATCC 25923 та E. coli ATCC 25922 та ізолятів мікроорганізмів S. aureus, E. coli і S. Enteritidis, попередньо виділених із замкнутої водопровідної системи птахогосподарств. У ході експерименту замкнуту систему водопостачання пташника заповнювали 2.0 % розчином засобу «Сандез». У контролі для дезінфекції закритої водопровідної системи застосовували розчин гіпохлориту натрію з концентрацією активного хлору 100 мг/дм³. Розчини деззасобів залишали в закритих системах на 5 годин, після чого розчини зливали, а трубопроводи промивали чистою водопровідною водою. Встановлено, що застосування 2.0 %-го розчину дезінфекційного засобу «Сандез» за експозиції 5 год є ефективним методом санації замкнутої водопровідної системи птахогосподарства. Використання дезінфікуючого засобу «Сандез» забезпечує зменшення рівня мікробної контамінації на 24 % порівняно з контролем. Результати санітарно-гігієнічної оцінки якості води відносно оранолептичних мікробіологічних, паразитологічних, фізико-хімічних та санітарно-токсикологічних показників підтверджують придатність її до використання в птахівництві.
- 19 October 2025
- Published by Oles Honchar Dnipropetrovsk National University in Journal of Chemistry and Technologies
- Vol. 33 (3) , 809-821
Open AccessЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ СПОСОБУ САНАЦІЇ СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ
Проведене дослідження спрямоване на розробку методу санації замкнутої водопровідної мережі на основі застосування експериментального екологічно безпечного мийно-дезінфекційного засобу «Сандез», який є водним лужним розчином, не містить антикорозійних компонентів та сполук, які становлять потенційну загрозу негативного впливу на довкілля. У статті представлені результати комплексного дослідження антимікробної активності експериментального дезінфікуючого засобу «Сандез». У дослідах in vitro встановлено бактерицидні концентрації досліджуваного деззасобу щодо тест-штамів S. aureus ATCC 25923 та E. coli ATCC 25922 та ізолятів мікроорганізмів S. aureus, E. coli і S. Enteritidis, попередньо виділених із замкнутої водопровідної системи птахогосподарств. У ході експерименту замкнуту систему водопостачання пташника заповнювали 2.0 % розчином засобу «Сандез». У контролі для дезінфекції закритої водопровідної системи застосовували розчин гіпохлориту натрію з концентрацією активного хлору 100 мг/дм³. Розчини деззасобів залишали в закритих системах на 5 годин, після чого розчини зливали, а трубопроводи промивали чистою водопровідною водою. Встановлено, що застосування 2.0 %-го розчину дезінфекційного засобу «Сандез» за експозиції 5 год є ефективним методом санації замкнутої водопровідної системи птахогосподарства. Використання дезінфікуючого засобу «Сандез» забезпечує зменшення рівня мікробної контамінації на 24 % порівняно з контролем. Результати санітарно-гігієнічної оцінки якості води відносно оранолептичних мікробіологічних, паразитологічних, фізико-хімічних та санітарно-токсикологічних показників підтверджують придатність її до використання в птахівництві.
- Open Access
- 3 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine
- No. 2(69),p. 64-69
АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ФІЗІОЛОГІЯ ДЕЯКИХ ОРГАНІВ ЗАДНЬОЇ КИШКИ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ
До похідних органів травлення задньої кишки великої рогатої худоби відноситься товстий кишечник, який складається у жуйних з трьох кишок сліпої кишки, ободової кишки та прямої кишки. Товстий кишечник побудована по типу трубчастого органу, тобто мають три оболонки слизову, м’язову, серозну, або адвентицію. Починається товстий кишечник з сліпої кишки, яка у великої рогатої худоби не має теній, вона гладенька має форму видовженого циліндру, верхівка якого направлена каудально. Товстий кишечник межує з тонким кишечником. Клубова кишка закінчує склад тонкого кишечника і переходить в сліпу кишку. На відміну від тонкого кишечника товстий кишечник має більший діаметр, довжину і не має теній. Слизова оболонка товстого кишечника має багато кишкових залоз, вистелена циліндричним епітелієм. В товстому відділі кишечника закінчується процес всмоктування поживних речовин, всмоктується вода, а в сліпій та ободовій кишці всмоктуються амінокислоти, леткі жирні кислоти та інші продукти розщеплення поживних речовин. Зовнішня серозна оболонка товстого кишечника це пухка сполучна тканина з шаром мезотелію, а частина прямої кишки за межами тазової порожнини це адвентиція. Вентрально від сліпої, ободової та клубової кишок в правому підребер’ї, клубовій і паховій ділянці, розташовані петлі порожньої кишки. В місті переходу тонкого кишечника в товстий у великої рогатої худоби з внутрішньої сторони слизова оболонка клубової кишки утворює клубово-сліпо ободову заслінку. Розташована сліпа кишка в черевній порожнині, над лабіринтом ободової кишки в правій клубовій ділянці, починається на рівні третього поперекового хребця. По довжині може досягати до семи десяти сантиметрів. Анатомічно має верхівку, тіло. Каудально сліпа кишка з’єднується з клубовою утворюючи клубово-сліпокишкову складку. Ободова кишка великої рогатої худоби має форму спіралі, закрученої в одній площині черевної порожнини розміщеної в правій клубовій ділянці. Ободова кишка великої рогатої худоби поділена на петлі. Починається від сліпої кишки проксимальною петлею краніально, потім повертає каудодорсально ліворуч до лівої бічної стінки сліпої кишки, робить згин і звужуючись краніально переходить в спіральну петлю. Спіральна петля ободової кишки великої рогатої худоби має два типи закруток це доцентрові закрутки та відцентрові закрутки. Дві доцентрові закрутки по годинниковій стрілці закручуються в одній проекції, доходять до центру і роблять центральний згин і проти годинниковій стрілці переходять в дві відцентрові закрутки. На початку ободової кишки проекційно і кінцем дванадцятипалої кишки спіральна петля переходить в дистальну петлю, яка далі продовжується в пряму кишку. Закінчується товстий кишечник прямою кишкою, яка лежить і в тазовій порожнині і за її межами. Розташована пряма кишка під крижовою кісткою та першими хвостовими хребцями у великої рогатої худоби і закінчується анальним отвором. Пряма кишка товста в порівнянні з попередніми кишками, має декілька м’язових перехватів. Пряма кишка підвішена м’язами і зв’язками до кісток тазу та хвостових хребців. Слизова оболонка частини прямої кишки що знаходиться в тазовій порожнині вистелена кубічним епітелієм, а відхідникова частина вкрита плоским багатошаровим зроговілим епітелієм. В складі...
- 3 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine
- No. 2(69),p. 64-69
Open AccessАНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ФІЗІОЛОГІЯ ДЕЯКИХ ОРГАНІВ ЗАДНЬОЇ КИШКИ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ
До похідних органів травлення задньої кишки великої рогатої худоби відноситься товстий кишечник, який складається у жуйних з трьох кишок сліпої кишки, ободової кишки та прямої кишки. Товстий кишечник побудована по типу трубчастого органу, тобто мають три оболонки слизову, м’язову, серозну, або адвентицію. Починається товстий кишечник з сліпої кишки, яка у великої рогатої худоби не має теній, вона гладенька має форму видовженого циліндру, верхівка якого направлена каудально. Товстий кишечник межує з тонким кишечником. Клубова кишка закінчує склад тонкого кишечника і переходить в сліпу кишку. На відміну від тонкого кишечника товстий кишечник має більший діаметр, довжину і не має теній. Слизова оболонка товстого кишечника має багато кишкових залоз, вистелена циліндричним епітелієм. В товстому відділі кишечника закінчується процес всмоктування поживних речовин, всмоктується вода, а в сліпій та ободовій кишці всмоктуються амінокислоти, леткі жирні кислоти та інші продукти розщеплення поживних речовин. Зовнішня серозна оболонка товстого кишечника це пухка сполучна тканина з шаром мезотелію, а частина прямої кишки за межами тазової порожнини це адвентиція. Вентрально від сліпої, ободової та клубової кишок в правому підребер’ї, клубовій і паховій ділянці, розташовані петлі порожньої кишки. В місті переходу тонкого кишечника в товстий у великої рогатої худоби з внутрішньої сторони слизова оболонка клубової кишки утворює клубово-сліпо ободову заслінку. Розташована сліпа кишка в черевній порожнині, над лабіринтом ободової кишки в правій клубовій ділянці, починається на рівні третього поперекового хребця. По довжині може досягати до семи десяти сантиметрів. Анатомічно має верхівку, тіло. Каудально сліпа кишка з’єднується з клубовою утворюючи клубово-сліпокишкову складку. Ободова кишка великої рогатої худоби має форму спіралі, закрученої в одній площині черевної порожнини розміщеної в правій клубовій ділянці. Ободова кишка великої рогатої худоби поділена на петлі. Починається від сліпої кишки проксимальною петлею краніально, потім повертає каудодорсально ліворуч до лівої бічної стінки сліпої кишки, робить згин і звужуючись краніально переходить в спіральну петлю. Спіральна петля ободової кишки великої рогатої худоби має два типи закруток це доцентрові закрутки та відцентрові закрутки. Дві доцентрові закрутки по годинниковій стрілці закручуються в одній проекції, доходять до центру і роблять центральний згин і проти годинниковій стрілці переходять в дві відцентрові закрутки. На початку ободової кишки проекційно і кінцем дванадцятипалої кишки спіральна петля переходить в дистальну петлю, яка далі продовжується в пряму кишку. Закінчується товстий кишечник прямою кишкою, яка лежить і в тазовій порожнині і за її межами. Розташована пряма кишка під крижовою кісткою та першими хвостовими хребцями у великої рогатої худоби і закінчується анальним отвором. Пряма кишка товста в порівнянні з попередніми кишками, має декілька м’язових перехватів. Пряма кишка підвішена м’язами і зв’язками до кісток тазу та хвостових хребців. Слизова оболонка частини прямої кишки що знаходиться в тазовій порожнині вистелена кубічним епітелієм, а відхідникова частина вкрита плоским багатошаровим зроговілим епітелієм. В складі...
- Open Access
- 3 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine
- No. 2(69),p. 58-63
АНАТОМІЧНА БУДОВА ТА ФІЗІОЛОГІЯ ПОВІТРОНОСНИХ ШЛЯХІВ ОРГАНІВ ДИХАННЯ СВИНЕЙ
В статті було розглянуто анатомічну будову, фізіологію дихання, фізіологічні процеси повітроносних шляхів, а саме трахеї та бронхів, органів дихання у свиней. При дослідженні були використані стандартні комплексні класичні морфологічні та анатомічні методи експериментальних досліджень. Визначені видові анатомічні особливості, пошарової будови повітроносних шляхів органів дихання, а саме трахеї та бронхів у свиней. При дослідженні були використані загальновідомі комплексні класичні морфологічні та анатомічні методи експериментальних досліджень. Визначені видові анатомічні особливості пошарової будови повітроносних шляхів органів дихання, а саме трахеї та бронхів у свиней. Повітроносні шляхи свиней, а саме трахея та бронхи, розташовані в ділянці шиї та в грудній порожнині. Їх функція проводити повітря з гортані в респіраторні відділи легень та з легень в гортань. Розташована трахея у свиней разом з стравоходом у відповідній трахейно-стравохідній борозні, в вентральній частині шиї тварини, а далі продовжується в грудну порожнину. Доцільно вона починається вона від кільцеподібного хряща гортані і закінчується роздвоєнням на два головних, або основних бронхи правий та лівий, які розгладжуються в легенях і утворюють бронхіальне дерево. Місце поділу трахеї на два бронхи називається біфуркація. Перед біфуркацією у свиней відходить трахейний бронх, він розгалуджуватися в праву легеню. Трахея складається з незамкнених трахейних кілець, які в свиней заходять один за один. Кількість хрящів може бути до тридцяти шести. В основі їх лежить гіаліновий хрящ, що забезпечує відкритий просвіт в трахеї. Трахейні кільця свиней з'єднуються один з одним кільцеподібними зв'язками. Трахея свиней побудована по типу трубчастого органу, має три оболонки. Зовнішня серозна оболонка в ділянці шиї має назву адвентиція, це пухка сполучна тканина. Слизова оболонка має гарно розвинений підслизовий шар, вистелена війчастим миготливим епітелієм. Середня оболонка це м'язово-хрящова оболонка, в основі якої є гіаліновий хрящ. Трахейні кільця своїми вільними кінцями з'єднані сполучною та м’язовою тканиною, в складі якої є трахейний м'яз. Після біфуркації у свиней відходять два головних бронхи, які розшаровуються на бронхи різного калібру і формують бронхіальне дерево. Головний бронх поділяється на бронхи першого порядку, бронхи другого порядку, бронхи третього порядку і галузяться так бронхи до двадцяти трьох разів і закінчуються бронхіолами. З кожним поділом брохів їх товщина оболонки зменшується, поки не зникає хрящова основа. Цей поділ відбувається в легенях між тахеєю і альвеолами. Кінцеві бронхіоли вистелені одношаровим кубічним епітелієм. Потім утворюється легенева часточка, де бронхіоли розгалуджуються і формується альвеолярне дерево, яке і утворює провідний відділ легень, який відповідає за перенос повітря. Алвеолярні ходи закінчуються альвеолами це структурно-функціональна одиниця легень, через стінки яких і відбувається газообмін. Стінка альвеол вистелена епітеліальними клітинами, які виконують окрім функції газообміну ще і секреторну функцію, утворюючи сурфактант. Сурфактант складається з фосфоліпідів, вуглеводів, білків. Він розташований по всі стінці альвеол і взаємодіє з альвеолярним повітрям. Сурфактант...
- 3 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine
- No. 2(69),p. 58-63
Open AccessАНАТОМІЧНА БУДОВА ТА ФІЗІОЛОГІЯ ПОВІТРОНОСНИХ ШЛЯХІВ ОРГАНІВ ДИХАННЯ СВИНЕЙ
В статті було розглянуто анатомічну будову, фізіологію дихання, фізіологічні процеси повітроносних шляхів, а саме трахеї та бронхів, органів дихання у свиней. При дослідженні були використані стандартні комплексні класичні морфологічні та анатомічні методи експериментальних досліджень. Визначені видові анатомічні особливості, пошарової будови повітроносних шляхів органів дихання, а саме трахеї та бронхів у свиней. При дослідженні були використані загальновідомі комплексні класичні морфологічні та анатомічні методи експериментальних досліджень. Визначені видові анатомічні особливості пошарової будови повітроносних шляхів органів дихання, а саме трахеї та бронхів у свиней. Повітроносні шляхи свиней, а саме трахея та бронхи, розташовані в ділянці шиї та в грудній порожнині. Їх функція проводити повітря з гортані в респіраторні відділи легень та з легень в гортань. Розташована трахея у свиней разом з стравоходом у відповідній трахейно-стравохідній борозні, в вентральній частині шиї тварини, а далі продовжується в грудну порожнину. Доцільно вона починається вона від кільцеподібного хряща гортані і закінчується роздвоєнням на два головних, або основних бронхи правий та лівий, які розгладжуються в легенях і утворюють бронхіальне дерево. Місце поділу трахеї на два бронхи називається біфуркація. Перед біфуркацією у свиней відходить трахейний бронх, він розгалуджуватися в праву легеню. Трахея складається з незамкнених трахейних кілець, які в свиней заходять один за один. Кількість хрящів може бути до тридцяти шести. В основі їх лежить гіаліновий хрящ, що забезпечує відкритий просвіт в трахеї. Трахейні кільця свиней з'єднуються один з одним кільцеподібними зв'язками. Трахея свиней побудована по типу трубчастого органу, має три оболонки. Зовнішня серозна оболонка в ділянці шиї має назву адвентиція, це пухка сполучна тканина. Слизова оболонка має гарно розвинений підслизовий шар, вистелена війчастим миготливим епітелієм. Середня оболонка це м'язово-хрящова оболонка, в основі якої є гіаліновий хрящ. Трахейні кільця своїми вільними кінцями з'єднані сполучною та м’язовою тканиною, в складі якої є трахейний м'яз. Після біфуркації у свиней відходять два головних бронхи, які розшаровуються на бронхи різного калібру і формують бронхіальне дерево. Головний бронх поділяється на бронхи першого порядку, бронхи другого порядку, бронхи третього порядку і галузяться так бронхи до двадцяти трьох разів і закінчуються бронхіолами. З кожним поділом брохів їх товщина оболонки зменшується, поки не зникає хрящова основа. Цей поділ відбувається в легенях між тахеєю і альвеолами. Кінцеві бронхіоли вистелені одношаровим кубічним епітелієм. Потім утворюється легенева часточка, де бронхіоли розгалуджуються і формується альвеолярне дерево, яке і утворює провідний відділ легень, який відповідає за перенос повітря. Алвеолярні ходи закінчуються альвеолами це структурно-функціональна одиниця легень, через стінки яких і відбувається газообмін. Стінка альвеол вистелена епітеліальними клітинами, які виконують окрім функції газообміну ще і секреторну функцію, утворюючи сурфактант. Сурфактант складається з фосфоліпідів, вуглеводів, білків. Він розташований по всі стінці альвеол і взаємодіє з альвеолярним повітрям. Сурфактант...