ABAnatolii Barhylevych

Anatolii Barhylevych

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Anatolii Barhylevych has a total of 20 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Обґрунтування перспективної системи мобілізації України: планування людського ресурсу в умовах кризових ситуацій

    by Anatolii Barhylevych, Volodymyr Kyrylenko, Oleksandr Pavliuk, Oleksandr Voitko, Volodymyr Didichenko

    Актуальність дослідження обумовлена необхідністю вдосконалення системи мобілізації в Україні, яка в умовах російсько-української війни 2014–2025 рр. зазнала значних викликів і виявила низку недоліків. В умовах сучасних загроз національній безпеці мобілізаційна готовність є критично важливою складовою обороноздатності держави. Метою статті є обґрунтування перспективної моделі системи мобілізації України на основі аналізу національного і міжнародного досвіду. У статті проведено аналіз сучасного стану системи мобілізації України, визначено проблеми, які виникли під час російсько-української війни. Досліджено міжнародний досвід організації мобілізації, зокрема в країнах НАТО та Ізраїлі. Показано, що системний аналіз зарубіжних кейсів формування та розвитку системи мобілізації є надійною основою для формування ефективної системи мобілізації України. Для аналізу використано методи історичної рефлексії, порівняльного аналізу, історичний і системний підходи для структуризації досвіду та виокремлення факторів успішності. Запропоновано шляхи вдосконалення системи мобілізації України з урахуванням сучасних організаційних, кадрових, технологічних та правових підходів. Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості використання передового іноземного досвіду для оптимізації системи мобілізації України в умовах тривалої російсько-української війни та майбутнього відновлення країни. Результати роботи можуть бути корисними науковцям і практикам, які займаються питаннями мобілізаційної підготовки та мобілізації.

  • Open Access

    Потенціал Збройних Сил України як основа забезпечення безпеки держави у діяльності Головнокомандувача Збройних Сил України

    by Mykola Dieniezhkin, Anatolii Barhylevych, Serhii Mytchenko, Artem Remez, Oleh Zarytskyi, Stanislav Petrenko

    Мета роботи. Визначення потенціалу ЗС України, який можна використати у визначений час (період) для вирішення завдань оборони України. Метод дослідження. Базується на інтеграції двох підходів, які базуються на теорії бойових потенціалів та плануванні на основі спроможностей (здатності виконати поставлені завдання) та адаптація цих методів до умов воєнного часу, з використанням методів досліджень – загальнонаукових емпіричних (статистичний опис, порівняльний аналіз) та теоретичних (аналіз, синтез, узагальнення, математичне моделювання, індукція, дедукція, пояснення, класифікація). Практична цінність дослідження. Полягає у можливості під час визначення потенціалу ЗС України користуватись двома методами (що базується на теорії бойових потенціалів та на оцінюванні спроможностей) шляхом їх взаємної інтеграції при використання одного з методів як для своїх військ (сил), так і для військ (сил) противника. Майбутні дослідження. Майбутні дослідження будуть зосереджені на доменно орієнтованому порівняльному оцінюванні зразків озброєння і військової техніки на основі об’єктивних тактико-технічних показників з метою визначення стандартизованих коефіцієнтів для планування складу військових формувань та оцінювання ефективності виконання завдань за показниками бойових і спеціальних спроможностей. Тип статті. Теоретичний, практичний.

  • Open Access

    Refining the Concepts of Mobilisation and Mobilisation Systems Based on russian- Ukrainian War Lessons Learned

    by Anatolii Barhylevych, Vasyl Cherep, Volodymyr Didichenko, Ihor Cheked, Oleksandr Zamurnyak

    The relevance of this article stems from the necessity to conduct a thorough analysis of the terms “mobilisation system,” “system of mobilisation,” and “mobilisation” itself. It is essential to define the role and place of mobilisation within the national security and defence architecture of Ukraine, and to clarify the conceptual distinctions between these terms. The usage of “mobilisation system” or “system of mobilisation” as equivalents or even substitutes for the term “mobilisation” in mass media and, at times, academic literature is not entirely correct. In most instances, such substitution leads to conceptual confusion and a lack of understanding regarding the actual subject matter. The purpose of this article is to clarify the content of the aforementioned terms, to establish their interrelation and hierarchical structure, and to substantiate the notion of mobilisation as an integrated system. The research is grounded in a systems-based approach, normative legal analysis, and selected elements of state governance theory. The article presents a systemic analysis of one of the core categories within the theory of mobilisation planning and mobilisation itself, namely the concept of “mobilisation.” This approach has enabled a clearer definition of the related terms “mobilisation system” and “system of mobilisation,” along with their interdependence and relation to the general notion of mobilisation. It is argued that mobilisation within a state context can be conceptualised as a system, as it possesses all the key attributes of a systemic structure. At the national level, mobilisation is understood as a dual-faceted process. The mobilisation system provides the legal, organisational, economic, and administrative foundation for mobilisation. Meanwhile, the set of mobilisation measures serves as the practical mechanism through which mobilisation is implemented via specific processes and actions. The study demonstrates that while the terms “mobilisation system” and “system of mobilisation” are closely related and interlinked, they are not entirely identical in meaning. It is further clarified that mobilisation represents a critical mechanism for ensuring national security and serves as a core component of Ukraine’s defence organisation. The practical value of the study lies in its potential to contribute to the enhancement of legislative frameworks, the development of mobilisation response strategies, and the optimisation of military command and control structures. The article offers specific recommendations for refining the understanding of the core concepts under examination.

  • Open Access

    Розроблення рекомендацій щодо підвищення ефективності комплектування Збройних Сил України особовим складом

    by Anatolii Barhylevych

    Комплектування Збройних Сил України є одним із ключових аспектів обороноздатності держави, особливо в умовах тривалого збройного конфлікту. Зменшення мобілізаційного ресурсу, соціально-економічні виклики та низький рівень довіри до військових структур ускладнюють процес залучення особового складу. Стаття містить аналіз наявних проблем та шляхи їх вирішення і спрямована на розроблення рекомендацій, які можуть сприяти більш ефективному комплектуванню Збройних Сил України відповідно до сучасних викликів і стандартів НАТО. У дослідженні застосовано методи системного аналізу, структурно-функціонального підходу та порівняльного аналізу. Використано статистичні дані щодо чисельності особового складу, соціологічні опитування та аналітичні огляди міжнародного досвіду комплектування армій. Застосовано також методи SWOT-аналізу для оцінювання сильних і слабких сторін наявної системи комплектування. Мета дослідження полягає у виявленні системних проблем комплектування Збройних Сил України та розробленні ефективних шляхів удосконалення мобілізаційних і контрактних механізмів. Для цього застосовано структурний, статистичний та порівняльний аналіз із акцентом на досвід країн-партнерів. У статті проаналізовано дві основні категорії джерел комплектування Збройних Сил України: мобілізаційний ресурс та контрактну службу. Виокремлено ключові проблеми, що негативно впливають на процес комплектування, серед яких: недостатня мотивація, проблеми управління, соціально-економічні фактори, інформаційні виклики та низький рівень підготовки новобранців. Запропоновано комплекс заходів для підвищення ефективності комплектування, зокрема покращення рекрутингу, цифровізація процесів військового обліку, підвищення соціального захисту військовослужбовців та удосконалення механізмів підготовки особового складу. Майбутні дослідження мають бути зосереджені на розробленні механізмів адаптації системи комплектування до нових безпекових викликів, зокрема в умовах гібридної війни. Важливим аспектом є також аналіз міжнародного досвіду з метою імплементації найкращих практик до української моделі комплектування. Окремої уваги потребує дослідження впливу соціальних факторів на формування позитивного іміджу військової служби. Результати дослідження можуть бути корисними для військових аналітиків, представників Міністерства оборони України, фахівців у сфері військового управління, а також для науковців, які займаються питаннями національної безпеки та військової реформи. Також стаття може зацікавити політиків, які формують стратегію розвитку оборонного сектору.

  • Open Access

    Уразливість як наслідок недооцінки: еволюція Збройних Сил України та передумови для широкомасштабної війни

    by Anatoliy Bargilevych, Oleksiy Shevchenko, Yuriy Kliat, Alexey Solomytsky

    Аналіз етапів розвитку Збройних Сил України є важливим аспектом дослідження військової спроможності держави в контексті геополітичних змін та безпекових викликів. Актуальність теми зумовлена необхідністю оцінювання ефективності реформ та стратегічних рішень, що впливали на чисельність, структуру та бойовий потенціал Збройних Сил України протягом усієї історії незалежності. Дослідження особливо важливе в умовах зростаючих загроз національній безпеці та необхідності адаптації Збройних Сил України до сучасних викликів. У роботі використано комплексний підхід, що включає методи історичного аналізу, статистичного оброблення даних, порівняльний аналіз змін чисельності, структурних перетворень, фінансування та рівня укомплектованості особового складу. Також застосовано методи ретроспективного дослідження динаміки військових реформ. На основі аналізу виокремлено п’ять ключових етапів трансформації Збройних Сил України: період формування (1991–1996), етап поступової реорганізації (1997–2004), перехід на професійну армію та адаптацію до стандартів НАТО (2004–2010), період критичного скорочення чисельності та ресурсів (2010–2014) і відновлення та активний розвиток (2014–2022). Значну увагу приділено наслідкам реформування структури управління військами, впливу скорочення чисельності на боєздатність, ролі новостворених військових підрозділів та оперативних командувань у забезпеченні обороноздатності держави. Визначено, що скорочення чисельності та ресурсів призвело до ослаблення стратегічних спроможностей Збройних Сил України, особливо в аспекті наземної та повітряної оборони, що стало критичним чинником у 2014 році. Досліджено виклики, пов’язані з переходом на J(G)-структуру управління, адаптацією до стандартів НАТО, перерозподілом завдань між органами військового керівництва. Стаття буде корисною військовим експертам, аналітикам, керівникам сектора оборони, дослідникам безпекової сфери, а також особам, які ухвалюють рішення щодо подальшої модернізації Збройних Сил України.


  • METHODOLOGICAL APPROACH TO DETERMINING THE FACTORS INFLUENCING THE QUALITY OF SPECIAL (COMBAT) TRAINING OF TERRITORIAL DEFENSE UNITS BASED ON THE RESULTS OF TRAINING

    by Anatolii Barhilevych, Oleh Huliak, Hennadii Yefimov, Volodimir Minasov

    The article is devoted to the consideration of new approaches to determining the factors that significantly influence the organization of special (combat) training of separate brigades of territorial defense of the Land Forces of the Armed Forces of Ukraine to perform assigned tasks taking into account the specifics of their formation and training. The influence of conditions and factors on the level of compliance of the military forces system with the designated tasks, as well as the organization of effective training of its components to carry out the tasks for the purpose changes depending on the changes in the military-political situation, level of development of the state economy and military forces of the opposing parties, state of infrastructure, operational equipment of the territory of the country, etc. Considering the significant variability in the definition of conditions and factors that in general affect the organization of training and combat readiness of military units and troops of the armed forces, We can agree with the above-mentioned researchers and conditionally group these diverse conditions into two groups of factors - external (objective) and internal (sub-individual), which are characterized by certain indicators. Therefore, in contrast to the proposed approach, we propose to divide the objective and subjective factors into general, basic, the primary and indirect influence factors, which exert varying degrees of influence, both on the training of the armed forces and on the performance of designated special (combat) tasks. In order to identify the essence and importance of the influence of external and internal factors on the organization of special (combat) training of the special forces and combat service units, it is necessary to carry out their all-round analysis. Mechanically transferring the experience of other countries to national realities will be ineffective, but the implementation of certain areas of organization of training of military personnel and reservists can lead to an increase in efficiency of the training system for the mobilization contingent of territorial defense units. The identified objective factors and their indicators are general and only indirectly influence the quality of training of the special forces and military units and their further performance of the tasks assigned to them. Keywords: territorial defense, territorial defense units, factors of influence on special (combat) training.

  • Open Access

    Методичний підхід до визначення пріоритетності важливих об’єктів в зоні територіальної оборони, охорона та оборона яких покладається на формування територіальної оборони держави

    by В.м. Телелим, В.в. Шевчук, А.в. Баргилевич

    The current state of the military-political situation around Ukraine are the emergence of a considerable amount of contradictions of a different nature between the countries which having common borders with Ukraine (as well as the United States of America, the North Atlantic Alliance and the European Union) as influential military-political forces whose interests are objectively present in the region. In the middle of Ukraine, such contradictions were reflected in the territorial claims of the Russian Federation, incitement of religious and ethnic contradictions among the population, which in turn led to an armed conflict and as a result of the activities of illegal armed groups in certain districts of Donetsk and Luhansk regions. At the same time, a serious threat is terrorism, illicit arms trafficking, and organized crime. The significant growth of such threats in Ukraine makes it necessary to revise the approaches to ensuring the security of the state and the construction of the Armed Forces of Ukraine. The need for research in the organization and conduct of territorial defence of Ukraine is associated with a relatively small number of scientific papers on this issue, the purpose of which would be to form approaches to prioritize the important objects and communications of the territorial defence zone, whose protection and defence are carried out by the military units (subdivisions) of territorial defence The Armed Forces of Ukraine during a special period in order to ensure their reliable functioning, for ensuring the needs of the population and functioning of the economy of the country . Therefore, there is a need, which consists in the objective need for the further development of the theory of military science, and the definition of the requirement and practical recommendations for the preparation of the state, population, economy and territory of the country to reflect the possible attack and defeat the enemy. Сучасний стан воєнно-політичної обстановки довкола України свідчать про наявність значного обсягу викликів різного характеру, до нашої країни, які надходять як зі сторони держав, які мають спільні з нами сухопутні та морські кордони, так і впливових воєнно-політичних та економічних країн і організацій (Сполучені Штати Америки, Північноатлантичний Альянс і Європейський союз), інтереси яких об’єктивно присутні в регіоні. В середині України такі суперечності відобразились територіальними претензіями зі сторони Російської Федерації, розпалюванням релігійних та етнічних суперечностей серед населення, що в свою чергу призвело до виникнення збройного конфлікту та, як наслідок, активної діяльності незаконних збройних формувань в окремих районах Донецької та Луганської областей. Водночас, серйозну загрозу становить активізація тероризму, незаконна торгівля зброєю, наркотичними речовинами, організована злочинність, тощо. Значне зростання таких загроз в Україні викликає необхідність розвивати підходи до забезпечення безпеки держави. Зважаючи на тенденції розвитку воєнних конфліктів сучасності, реалізації завдання забезпечення безпеки від зазначених загроз по праву належить територіальній обороні. Необхідність досліджень питань організації та ведення територіальної оборони України, пов’язана з відносно невеликою кількістю наукових праць з цієї проблематики, метою яких би було сформувати методичні підходи до визначення пріоритетності важливих об’єктів і комунікацій зони територіальної оборони, охорону та оборону яких здійснюють військові частини (підрозділи) територіальної оборони Збройних Сил України в особливий період з метою забезпечення їх надійного функціонування, задля забезпечення потреб населення та функціонування економіки країни.