Abstract
Аналіз етапів розвитку Збройних Сил України є важливим аспектом дослідження військової спроможності держави в контексті геополітичних змін та безпекових викликів. Актуальність теми зумовлена необхідністю оцінювання ефективності реформ та стратегічних рішень, що впливали на чисельність, структуру та бойовий потенціал Збройних Сил України протягом усієї історії незалежності. Дослідження особливо важливе в умовах зростаючих загроз національній безпеці та необхідності адаптації Збройних Сил України до сучасних викликів. У роботі використано комплексний підхід, що включає методи історичного аналізу, статистичного оброблення даних, порівняльний аналіз змін чисельності, структурних перетворень, фінансування та рівня укомплектованості особового складу. Також застосовано методи ретроспективного дослідження динаміки військових реформ. На основі аналізу виокремлено п’ять ключових етапів трансформації Збройних Сил України: період формування (1991–1996), етап поступової реорганізації (1997–2004), перехід на професійну армію та адаптацію до стандартів НАТО (2004–2010), період критичного скорочення чисельності та ресурсів (2010–2014) і відновлення та активний розвиток (2014–2022). Значну увагу приділено наслідкам реформування структури управління військами, впливу скорочення чисельності на боєздатність, ролі новостворених військових підрозділів та оперативних командувань у забезпеченні обороноздатності держави. Визначено, що скорочення чисельності та ресурсів призвело до ослаблення стратегічних спроможностей Збройних Сил України, особливо в аспекті наземної та повітряної оборони, що стало критичним чинником у 2014 році. Досліджено виклики, пов’язані з переходом на J(G)-структуру управління, адаптацією до стандартів НАТО, перерозподілом завдань між органами військового керівництва. Стаття буде корисною військовим експертам, аналітикам, керівникам сектора оборони, дослідникам безпекової сфери, а також особам, які ухвалюють рішення щодо подальшої модернізації Збройних Сил України.