Ю. Б. Якимчук
Ю. Б. Якимчук has a total of 29 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Alla V. Boychuk
I. Horbachevsky Ternopil National Medical University, Ukraine
13 shared publications - О. М. Якимчук
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
7 shared publications - О. І. Хлібовська
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
3 shared publications - T.O. Budnik
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
2 shared publications - V. S. Shadrina
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
2 shared publications Y. Yakymchuk
I. Horbachevsky Ternopil National Medical University
2 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 28 May 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології
- No. 1,p. 47-51
РІВЕНЬ ВІТАМІНУ D У ВАГІТНИХ ІЗ ФІЗІОЛОГІЧНИМ ПЕРЕБІГОМ ТА У ВАГІТНИХ, ХВОРИХ НА COVID-19
Мета дослідження – обстеження рівня вітаміну D у вагітних із фізіологічним перебігом та у хворих на SARS-CoV-2. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 60 вагітних (І група), які перебували з 2018 до 2019 р. на обліку в жіночій консультації міського перинатального центру КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня № 2», без тяжкої супутньої патології та не приймали вітамін D у вигляді дієтичних добавок за 3 місяці до початку вагітності й під час даної вагітності; а також 60 вагітних жінок (ІІ група) із перенесеним SARS-CoV-2, підтвердженим методом ПЛР протягом вагітності, які перебували на стаціонарному лікуванні у КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня № 2» із листопада 2020 до січня 2022 р. і на кафедрі акушерства та гінекології факультету післядипломної освіти Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського. Результати дослідження та їх обговорення. Згідно з результатами нашого дослідження, індекс маси тіла жінок контрольної групи становив (23,1±2,10) кг/м2. У першій досліджуваній групі ІМТ становив (23,6±0,91) кг/м2, що суттєво не відрізнялося від середніх показників здорових вагітних (P>0,05). У другій групі індекс маси тіла був дещо вищим, ніж у контрольній та першій групі, але без статистичної різниці. Серед 60 вагітних жінок I групи дефіцит та недостатність вітаміну D виявлено у 67 % обстежених вагітних. Оптимальний рівень вітаміну D спостережено лише у 33 % вагітних. Серед вагітних II групи кількість пацієнток з оптимальним рівнем вітаміну D становила лише 12 %, що у 2,75 раза менше, ніж у першій групі (P<0,05). Середнє значення 25(OH)D у третьому триместрі вагітності в контрольній групі становило (23,1±2,10) нг/мл. Недостатність та дефіцит вітаміну D (25(OH)D<30 нг/мл) спостерігали у 73 % вагітних, тоді як постійний характер дефіциту вітаміну D відзначено у 55 % обстежених жінок I групи. У вагітних II групи недостатність та дефіцит вітаміну D (25(OH)D) спостерігали у 92 %. Інсулінорезистентність визначено в 48 % вагітних у третьому триместрі. Висновки. Отже, для запобігання таким ускладненням перебігу вагітності, як інсулінорезистентність, гестаційний цукровий діабет, анемія вагітних, невиношування вагітності, обтяжений перебіг вірусних захворювань, необхідно достатнє насичення вітаміну D. Тому скринінгові обстеження рівня вітаміну D при підготовці до вагітності та при постановці на облік щодо вагітності з відповідною корекцією виявлених порушень є перспективним способом профілактики ускладненого перебігу вагітності.
- 28 May 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології
- No. 1,p. 47-51
Open AccessРІВЕНЬ ВІТАМІНУ D У ВАГІТНИХ ІЗ ФІЗІОЛОГІЧНИМ ПЕРЕБІГОМ ТА У ВАГІТНИХ, ХВОРИХ НА COVID-19
Мета дослідження – обстеження рівня вітаміну D у вагітних із фізіологічним перебігом та у хворих на SARS-CoV-2. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 60 вагітних (І група), які перебували з 2018 до 2019 р. на обліку в жіночій консультації міського перинатального центру КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня № 2», без тяжкої супутньої патології та не приймали вітамін D у вигляді дієтичних добавок за 3 місяці до початку вагітності й під час даної вагітності; а також 60 вагітних жінок (ІІ група) із перенесеним SARS-CoV-2, підтвердженим методом ПЛР протягом вагітності, які перебували на стаціонарному лікуванні у КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня № 2» із листопада 2020 до січня 2022 р. і на кафедрі акушерства та гінекології факультету післядипломної освіти Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського. Результати дослідження та їх обговорення. Згідно з результатами нашого дослідження, індекс маси тіла жінок контрольної групи становив (23,1±2,10) кг/м2. У першій досліджуваній групі ІМТ становив (23,6±0,91) кг/м2, що суттєво не відрізнялося від середніх показників здорових вагітних (P>0,05). У другій групі індекс маси тіла був дещо вищим, ніж у контрольній та першій групі, але без статистичної різниці. Серед 60 вагітних жінок I групи дефіцит та недостатність вітаміну D виявлено у 67 % обстежених вагітних. Оптимальний рівень вітаміну D спостережено лише у 33 % вагітних. Серед вагітних II групи кількість пацієнток з оптимальним рівнем вітаміну D становила лише 12 %, що у 2,75 раза менше, ніж у першій групі (P<0,05). Середнє значення 25(OH)D у третьому триместрі вагітності в контрольній групі становило (23,1±2,10) нг/мл. Недостатність та дефіцит вітаміну D (25(OH)D<30 нг/мл) спостерігали у 73 % вагітних, тоді як постійний характер дефіциту вітаміну D відзначено у 55 % обстежених жінок I групи. У вагітних II групи недостатність та дефіцит вітаміну D (25(OH)D) спостерігали у 92 %. Інсулінорезистентність визначено в 48 % вагітних у третьому триместрі. Висновки. Отже, для запобігання таким ускладненням перебігу вагітності, як інсулінорезистентність, гестаційний цукровий діабет, анемія вагітних, невиношування вагітності, обтяжений перебіг вірусних захворювань, необхідно достатнє насичення вітаміну D. Тому скринінгові обстеження рівня вітаміну D при підготовці до вагітності та при постановці на облік щодо вагітності з відповідною корекцією виявлених порушень є перспективним способом профілактики ускладненого перебігу вагітності.
- Open Access
- 15 December 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології
- No. 2,p. 12-16
ХРОНІЧНИЙ ЕНДОМЕТРИТ, СD 138 ТА ПОВТОРНІ НЕВДАЧІ ІМПЛАНТАЦІЇ
Мета дослідження – оцінити кореляцію між візуальними ознаками хронічного ендометриту (ХЕ) при офісній гістероскопії та СD 138 у діагностиці ХЕ. Матеріали та методи. Проведено проспективне дослідження з 2021 до 2023 р. у Медичному центрі репродуктивного здоров’я «Дамія», Івано-Франківськ, Україна. Офісну гістероскопію виконували як рутинну процедуру на етапі підготовки ендометрія до кріоперенесення ембріона. Проводили фото- та відеофіксацію гістероскопії. Зразки ендометрія зберігали 24 год у нейтральному буферному формаліні, а потім заливали в парафін відповідно до стандартних процедур. Статистичний аналіз проводили з використанням SPSS (Statistical Package for the Social Sciences), версія 22.0 (IBM Corp., Armonk, New York, USA). Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік пацієнток був (32,5±1,2) року, 94 (47 %) хворих із первинним та 106 (53 %) із вторинним непліддям. За даними гістероскопії, гістологічного та імуногістохімічного аналізу, у 90 пацієнток було діагностовано ХЕ. У 50 пацієнток діагностовано ХЕ з використанням візуальних критеріїв. Цих пацієнток було розподілено на дві групи залежно від тяжкості візуальних ознак: група I (25 пацієнток) із вираженими ознаками та група II (25 пацієнток) із мінімальними або відсутніми ознаками. До групи I ми включили пацієнток із трьома або більше візуальними ознаками ХЕ (вогнищеві або дифузні мікрополіпи із судинною віссю, стромальний набряк, гіперемія з великою кількістю білих плям та кровоносних судин на поверхні – «strawberry sign», а також вогнищева та дифузна гіперемія ендометрія). До групи II ми включили пацієнток лише з такими критеріями, як локальні ізольовані мікрополіпи або ізольована вогнищева гіперемія. У групі жінок із вираженими візуальними ознаками хронічного ендометриту CD 138 був позитивний у 92 % пацієнток, тоді як у ІІ групі при слабких візуальних ознаках хронічного ендометриту CD 138 був негативний у 60 % хворих. Порівняння показників CD 138 між групами пацієнток із вираженими та майже відсутніми ознаками ХЕ демонструє чітку статистично значущу кореляцію (p<0,05) між тяжкістю візуальних ознак хронічного ендометриту та показником CD 138. Інтеграція гістероскопічних знахідок з гістопатологічним та імуногістохімічним аналізом (наприклад, фарбування CD 138) може підвищити діагностичну точність і клінічні результати. Наші результати демонструють статистично значущу кореляцію між тяжкістю гістероскопічних візуальних ознак і CD 138, що свідчить про те, що офісна гістероскопія може слугувати надійним попереднім діагностичним інструментом для ХЕ. Висновки. Офісна гістероскопія є цінним інструментом для діагностики ХЕ, пропонуючи мінімально інвазивний і економічно ефективний метод оцінки порожнини матки. Наше дослідження демонструє значущу кореляцію (p<0,05) між тяжкістю візуальних ознак, спостережених під час гістероскопії, та CD 138, що підсилює діагностичну цінність гістероскопічних критеріїв для ХЕ. На основі наших результатів наявність трьох із п’яти цих візуальних ознак є достатньою для встановлення гістероскопічного діагнозу ХЕ.
- 15 December 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології
- No. 2,p. 12-16
Open AccessХРОНІЧНИЙ ЕНДОМЕТРИТ, СD 138 ТА ПОВТОРНІ НЕВДАЧІ ІМПЛАНТАЦІЇ
Мета дослідження – оцінити кореляцію між візуальними ознаками хронічного ендометриту (ХЕ) при офісній гістероскопії та СD 138 у діагностиці ХЕ. Матеріали та методи. Проведено проспективне дослідження з 2021 до 2023 р. у Медичному центрі репродуктивного здоров’я «Дамія», Івано-Франківськ, Україна. Офісну гістероскопію виконували як рутинну процедуру на етапі підготовки ендометрія до кріоперенесення ембріона. Проводили фото- та відеофіксацію гістероскопії. Зразки ендометрія зберігали 24 год у нейтральному буферному формаліні, а потім заливали в парафін відповідно до стандартних процедур. Статистичний аналіз проводили з використанням SPSS (Statistical Package for the Social Sciences), версія 22.0 (IBM Corp., Armonk, New York, USA). Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік пацієнток був (32,5±1,2) року, 94 (47 %) хворих із первинним та 106 (53 %) із вторинним непліддям. За даними гістероскопії, гістологічного та імуногістохімічного аналізу, у 90 пацієнток було діагностовано ХЕ. У 50 пацієнток діагностовано ХЕ з використанням візуальних критеріїв. Цих пацієнток було розподілено на дві групи залежно від тяжкості візуальних ознак: група I (25 пацієнток) із вираженими ознаками та група II (25 пацієнток) із мінімальними або відсутніми ознаками. До групи I ми включили пацієнток із трьома або більше візуальними ознаками ХЕ (вогнищеві або дифузні мікрополіпи із судинною віссю, стромальний набряк, гіперемія з великою кількістю білих плям та кровоносних судин на поверхні – «strawberry sign», а також вогнищева та дифузна гіперемія ендометрія). До групи II ми включили пацієнток лише з такими критеріями, як локальні ізольовані мікрополіпи або ізольована вогнищева гіперемія. У групі жінок із вираженими візуальними ознаками хронічного ендометриту CD 138 був позитивний у 92 % пацієнток, тоді як у ІІ групі при слабких візуальних ознаках хронічного ендометриту CD 138 був негативний у 60 % хворих. Порівняння показників CD 138 між групами пацієнток із вираженими та майже відсутніми ознаками ХЕ демонструє чітку статистично значущу кореляцію (p<0,05) між тяжкістю візуальних ознак хронічного ендометриту та показником CD 138. Інтеграція гістероскопічних знахідок з гістопатологічним та імуногістохімічним аналізом (наприклад, фарбування CD 138) може підвищити діагностичну точність і клінічні результати. Наші результати демонструють статистично значущу кореляцію між тяжкістю гістероскопічних візуальних ознак і CD 138, що свідчить про те, що офісна гістероскопія може слугувати надійним попереднім діагностичним інструментом для ХЕ. Висновки. Офісна гістероскопія є цінним інструментом для діагностики ХЕ, пропонуючи мінімально інвазивний і економічно ефективний метод оцінки порожнини матки. Наше дослідження демонструє значущу кореляцію (p<0,05) між тяжкістю візуальних ознак, спостережених під час гістероскопії, та CD 138, що підсилює діагностичну цінність гістероскопічних критеріїв для ХЕ. На основі наших результатів наявність трьох із п’яти цих візуальних ознак є достатньою для встановлення гістероскопічного діагнозу ХЕ.
- Open Access
- 8 October 2025
- Published by Higher State Educational Establishment of Ukraine Bukovinian State Medical University in Neonatology, surgery and perinatal medicine
- Vol. 15 (3(57)) , 75-79
LIVER DISEASE AND CORONAVIRUS DISEASE IN PREGNANT WOMEN
The novel coronavirus (SARS-CoV-2) poses significant risks to maternal health during pregnancy, a physiological state characterized by immune modulation that increases susceptibility to infectious diseases. The aim of our study was to evaluate the impact of maternal hepatic function on COVID-19 severity in pregnant women. Methods and materials. We prospectively analyzed 85 pregnant women categorized into three groups: Group I comprised 30 women with placental dysfunction; Group II included 30 women with both placental dysfunction and COVID-19 infection during pregnancy; the control group consisted of 25 healthy pregnant women without obstetric complications. Comprehensive evaluation included medical history review, symptom assessment, laboratory analyses (complete blood count, biochemical profile, urinalysis), cardiotocography, and ultrasonographic examination of fetal status and maternal lungs when pneumonia was suspected. Statistical analysis was performed using Microsoft Excel and Statistica 10. Results of the studies and their discussion. Coronavirus infection was moderate or severe in 18 patients (59.4%), necessitating hospitalization, while 12 pregnant women (39.6%) exhibited clinical signs of acute respiratory disease, including sore throat, general weakness, cough, and fever. Most patients were diagnosed with unilateral or bilateral polysegmental viral pneumonia, with varying degrees of lung tissue involvement (5% to 30%). Within the spectrum of extragenital pathology, anemia was diagnosed in half of the women, and one-quarter had various hepatobiliary conditions. Specifically, in Group II, every second woman was diagnosed with anemia, compared to only 20.0% in Group I (OR=2.8; 95% CI: 19.8-56.1; p < 0.05). Diseases of the hepatobiliary system included the following: non-calculous cholecystitis in 2 (6.6%) patients, biliary dyskinesia in 3 (9.9%), chronic viral hepatitis in 3 (9.9%), and obstetric cholestasis in 2 (6.6%). A comparison showed that the risk of developing coronavirus infection was five times higher in pregnant women with liver pathology (OR=5.0; 95% CI: 6.6-33.3; p < 0.05). Arterial hypertension was confirmed in 17 (56.1%) patients in Group II. Elevated transaminase levels were observed in almost 70.0% of cases, while elevated alkaline phosphatase was characteristic of 89.0% of cases. These data indicate that the liver is rapidly involved in SARS-CoV-2 infection, manifesting as coagulopathy, including elevated fibrinogen levels. The C-reactive protein level in pregnant women with coronavirus disease increased fivefold on average (OR=2.8; 95% CI: 9.5-27.5; p < 0.05). Regarding pregnancy complications associated with COVID-19, fetal growth restriction was observed in 12 pregnant women (39.6%) (OR=7.4; 95% CI: 6.7-49.5; p < 0.01), and fetal distress was noted in 4 (13.2%) (OR=5.9; 95% CI: 6.7-39.6, p < 0.01). Conclusions. Pregnant women with anemia, liver diseases, and arterial hypertension constitute a high-risk group for SARS-CoV-2 infection. The infection in this cohort was associated with a complicated course of pregnancy. The most common obstetric complications included fetal growth restriction, fetal distress secondary to fetoplacental insufficiency, and preterm birth.
- 8 October 2025
- Published by Higher State Educational Establishment of Ukraine Bukovinian State Medical University in Neonatology, surgery and perinatal medicine
- Vol. 15 (3(57)) , 75-79
Open AccessLIVER DISEASE AND CORONAVIRUS DISEASE IN PREGNANT WOMEN
The novel coronavirus (SARS-CoV-2) poses significant risks to maternal health during pregnancy, a physiological state characterized by immune modulation that increases susceptibility to infectious diseases. The aim of our study was to evaluate the impact of maternal hepatic function on COVID-19 severity in pregnant women. Methods and materials. We prospectively analyzed 85 pregnant women categorized into three groups: Group I comprised 30 women with placental dysfunction; Group II included 30 women with both placental dysfunction and COVID-19 infection during pregnancy; the control group consisted of 25 healthy pregnant women without obstetric complications. Comprehensive evaluation included medical history review, symptom assessment, laboratory analyses (complete blood count, biochemical profile, urinalysis), cardiotocography, and ultrasonographic examination of fetal status and maternal lungs when pneumonia was suspected. Statistical analysis was performed using Microsoft Excel and Statistica 10. Results of the studies and their discussion. Coronavirus infection was moderate or severe in 18 patients (59.4%), necessitating hospitalization, while 12 pregnant women (39.6%) exhibited clinical signs of acute respiratory disease, including sore throat, general weakness, cough, and fever. Most patients were diagnosed with unilateral or bilateral polysegmental viral pneumonia, with varying degrees of lung tissue involvement (5% to 30%). Within the spectrum of extragenital pathology, anemia was diagnosed in half of the women, and one-quarter had various hepatobiliary conditions. Specifically, in Group II, every second woman was diagnosed with anemia, compared to only 20.0% in Group I (OR=2.8; 95% CI: 19.8-56.1; p < 0.05). Diseases of the hepatobiliary system included the following: non-calculous cholecystitis in 2 (6.6%) patients, biliary dyskinesia in 3 (9.9%), chronic viral hepatitis in 3 (9.9%), and obstetric cholestasis in 2 (6.6%). A comparison showed that the risk of developing coronavirus infection was five times higher in pregnant women with liver pathology (OR=5.0; 95% CI: 6.6-33.3; p < 0.05). Arterial hypertension was confirmed in 17 (56.1%) patients in Group II. Elevated transaminase levels were observed in almost 70.0% of cases, while elevated alkaline phosphatase was characteristic of 89.0% of cases. These data indicate that the liver is rapidly involved in SARS-CoV-2 infection, manifesting as coagulopathy, including elevated fibrinogen levels. The C-reactive protein level in pregnant women with coronavirus disease increased fivefold on average (OR=2.8; 95% CI: 9.5-27.5; p < 0.05). Regarding pregnancy complications associated with COVID-19, fetal growth restriction was observed in 12 pregnant women (39.6%) (OR=7.4; 95% CI: 6.7-49.5; p < 0.01), and fetal distress was noted in 4 (13.2%) (OR=5.9; 95% CI: 6.7-39.6, p < 0.01). Conclusions. Pregnant women with anemia, liver diseases, and arterial hypertension constitute a high-risk group for SARS-CoV-2 infection. The infection in this cohort was associated with a complicated course of pregnancy. The most common obstetric complications included fetal growth restriction, fetal distress secondary to fetoplacental insufficiency, and preterm birth.
- Open Access
- 22 September 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Здобутки клінічної і експериментальної медицини
- No. 3,p. 154-158
СТАН ГОРМОНАЛЬНОГО ГОМЕОСТАЗУ У ВАГІТНИХ ІЗ ДИСФУНКЦІЄЮ ПЛАЦЕНТИ
РЕЗЮМЕ. Порушення структурно-функціональної організації плаценти є однією з провідних причин материнської та перинатальної захворюваності і смертності. За даними різних авторів, її частота варіює від 10 % до 25 % усіх вагітностей. Особливе місце серед цих причин займає постковідний синдром та лонг-ковід у вагітних. Гормональний гомеостаз, що забезпечується тісною взаємодією гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової та фетоплацентарної систем, відіграє ключову роль у підтриманні вагітності, забезпеченні нормального розвитку плода та адаптації материнського організму до зростаючих потреб. Метою нашого дослідження було вивчення стану фетоплацентарного комплексу у вагітних на основі дослідження гормонального гомеостазу. Матеріал і методи. Під спостереженням перебували 110 вагітних жінок, які були поділені на три групи. До І групи ввійшли 25 вагітних жінок із діагностованою дисфункцією плаценти та затримкою росту плода (ЗРП) – оціночна маса плода менше 10-го перцентиля для даного терміну вагітності за даними фетометрії. До ІІ групи ввійшли 30 вагітних жінок із діагностованою дисфункцією плаценти без затримки росту плода з підвищенням індексу резистентності (ІР) та/або пульсаційного індексу (ПІ) в маткових артеріях та/або артерії пуповини за даними доплерометрії, що перевищували 95-й перцентиль для даного терміну гестації. До ІІІ групи віднесено 30 вагітних із дисфункцією плаценти та постковідним синдромом (перенесеною коронавірусною хворобою під час вагітності). Контрольна група: 25 вагітних жінок із фізіологічним перебігом вагітності без ознак акушерських ускладнень. Визначали наступні плацентарні гормони: прогестерон (нмоль/л), естрадіол (пмоль/л), плацентарний лактоген людини (мг/л), хоріонічний гонадотропін людини (бета-ХГЛ, мМО/мл). Статистична обробка отриманих даних проводилась за допомогою електронних таблиць Microsoft Exel та програмного забезпечення Statistica 10.0. Результати. При обстеженні вагітних рівень ХГ в І, ІІ та ІІІ групах був достовірно нижчий, ніж у контролі, при цьому в групі вагітних із дисфункцією плаценти та синдромом затримки росту плода виявився найнижчим, порівняно із вагітними ІІ та ІІІ груп. Концентрація ПЛ в 32–34 тижні вагітності при затримці росту плода на фоні дисфункції плаценти була майже у 2 рази нижча, ніжу контролі, тоді як у ІІ групі рівень ПЛ був в 1,6 раза, а в ІІІ групі – 1,8 раза нижчим, ніж у контролі. Аналізуючи отримані дані щодо естріолу можна відмітити, що в І групі цей показник складав лише 57 % від показника контролю, тоді як у ІІ групі він був 78 % а в ІІІ групі 65 % (Р<0,05). У 32–34 тижні вагітності в контрольній групі рівень естріолу складав (116,44±1,22) пмоль/л, в І групі – (66,02±1,06) пмоль/л (Р<0,05), в ІІ групі – (91,46±1,84) пмоль/л (Р<0,05) та (76,32±2,43) пмоль/л у ІІІ групі, що достовірно відрізнялось як від ІІ групи, так і від групи контролю. Аналогічна тенденція спостерігалась і в показниках ХГ і естріолу. В ІІІ групі виявлена подібна динаміка. Так, показники ПГ у ІІ і ІІІ групах складали 76 % і 80 % значень від контрольної групи (Р<0,05). Висновки. У вагітних з дисфункцією плаценти спостерігаються статистично значущі зміни рівнів прогестерону, естрадіолу та плацентарного лактогену, що прогресують із розвитком важких ускладнень. Комбінований аналіз рівнів ХГ, ПЛ та естрадіолу може служити діагностичним критерієм для...
- 22 September 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Здобутки клінічної і експериментальної медицини
- No. 3,p. 154-158
Open AccessСТАН ГОРМОНАЛЬНОГО ГОМЕОСТАЗУ У ВАГІТНИХ ІЗ ДИСФУНКЦІЄЮ ПЛАЦЕНТИ
РЕЗЮМЕ. Порушення структурно-функціональної організації плаценти є однією з провідних причин материнської та перинатальної захворюваності і смертності. За даними різних авторів, її частота варіює від 10 % до 25 % усіх вагітностей. Особливе місце серед цих причин займає постковідний синдром та лонг-ковід у вагітних. Гормональний гомеостаз, що забезпечується тісною взаємодією гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової та фетоплацентарної систем, відіграє ключову роль у підтриманні вагітності, забезпеченні нормального розвитку плода та адаптації материнського організму до зростаючих потреб. Метою нашого дослідження було вивчення стану фетоплацентарного комплексу у вагітних на основі дослідження гормонального гомеостазу. Матеріал і методи. Під спостереженням перебували 110 вагітних жінок, які були поділені на три групи. До І групи ввійшли 25 вагітних жінок із діагностованою дисфункцією плаценти та затримкою росту плода (ЗРП) – оціночна маса плода менше 10-го перцентиля для даного терміну вагітності за даними фетометрії. До ІІ групи ввійшли 30 вагітних жінок із діагностованою дисфункцією плаценти без затримки росту плода з підвищенням індексу резистентності (ІР) та/або пульсаційного індексу (ПІ) в маткових артеріях та/або артерії пуповини за даними доплерометрії, що перевищували 95-й перцентиль для даного терміну гестації. До ІІІ групи віднесено 30 вагітних із дисфункцією плаценти та постковідним синдромом (перенесеною коронавірусною хворобою під час вагітності). Контрольна група: 25 вагітних жінок із фізіологічним перебігом вагітності без ознак акушерських ускладнень. Визначали наступні плацентарні гормони: прогестерон (нмоль/л), естрадіол (пмоль/л), плацентарний лактоген людини (мг/л), хоріонічний гонадотропін людини (бета-ХГЛ, мМО/мл). Статистична обробка отриманих даних проводилась за допомогою електронних таблиць Microsoft Exel та програмного забезпечення Statistica 10.0. Результати. При обстеженні вагітних рівень ХГ в І, ІІ та ІІІ групах був достовірно нижчий, ніж у контролі, при цьому в групі вагітних із дисфункцією плаценти та синдромом затримки росту плода виявився найнижчим, порівняно із вагітними ІІ та ІІІ груп. Концентрація ПЛ в 32–34 тижні вагітності при затримці росту плода на фоні дисфункції плаценти була майже у 2 рази нижча, ніжу контролі, тоді як у ІІ групі рівень ПЛ був в 1,6 раза, а в ІІІ групі – 1,8 раза нижчим, ніж у контролі. Аналізуючи отримані дані щодо естріолу можна відмітити, що в І групі цей показник складав лише 57 % від показника контролю, тоді як у ІІ групі він був 78 % а в ІІІ групі 65 % (Р<0,05). У 32–34 тижні вагітності в контрольній групі рівень естріолу складав (116,44±1,22) пмоль/л, в І групі – (66,02±1,06) пмоль/л (Р<0,05), в ІІ групі – (91,46±1,84) пмоль/л (Р<0,05) та (76,32±2,43) пмоль/л у ІІІ групі, що достовірно відрізнялось як від ІІ групи, так і від групи контролю. Аналогічна тенденція спостерігалась і в показниках ХГ і естріолу. В ІІІ групі виявлена подібна динаміка. Так, показники ПГ у ІІ і ІІІ групах складали 76 % і 80 % значень від контрольної групи (Р<0,05). Висновки. У вагітних з дисфункцією плаценти спостерігаються статистично значущі зміни рівнів прогестерону, естрадіолу та плацентарного лактогену, що прогресують із розвитком важких ускладнень. Комбінований аналіз рівнів ХГ, ПЛ та естрадіолу може служити діагностичним критерієм для...
- Open Access
- 4 September 2025
- Published by MDPI AG in International Journal of Molecular Sciences
- Vol. 26 (17) , 8596
Changes in Placentas of Pregnant Women Infected with COVID-19
SARS-CoV-2 infection in pregnant women can lead to pregnancy-related complications. This work aims to study the spectrum of pathological changes in the placentas of SARS-CoV-2-infected pregnant women. The study involved 50 pregnant women with COVID-19 disease in the first (group I), second (group II), and third (group III) trimesters. Placental sections were examined by histopathology, electron microscopy, and immunohistochemistry to assess structural and molecular changes. The placentas of SARS-CoV-2-affected pregnant women exhibit nonspecific pathological changes, primarily associated with impaired blood circulation. The most frequent findings include thrombosis, chorangiosis, villous edema, and fibrinoid necrosis, all indicative of endothelial dysfunction. Increased expression of sclerostin and Annexin A2 was also detected in affected placentas. The main submicroscopic manifestations of placental insufficiency in COVID-19-affected women are dystrophic–destructive changes in the stroma of the villi, manifested by edema and fibrous processes, which cause significant disruption of the fetoplacental barrier. SARS-CoV-2 causes thrombotic and sclerotic changes, mainly in the maternal portion of the placenta. The manifestation of pathological changes in the placenta of COVID-19-affected women depends on the pregnancy period during which infection by SARS-CoV-2 has occurred. The established findings may provide insights into the connection between COVID-19 in pregnancy and antenatal and perinatal outcomes.
- 4 September 2025
- Published by MDPI AG in International Journal of Molecular Sciences
- Vol. 26 (17) , 8596
Open AccessChanges in Placentas of Pregnant Women Infected with COVID-19
SARS-CoV-2 infection in pregnant women can lead to pregnancy-related complications. This work aims to study the spectrum of pathological changes in the placentas of SARS-CoV-2-infected pregnant women. The study involved 50 pregnant women with COVID-19 disease in the first (group I), second (group II), and third (group III) trimesters. Placental sections were examined by histopathology, electron microscopy, and immunohistochemistry to assess structural and molecular changes. The placentas of SARS-CoV-2-affected pregnant women exhibit nonspecific pathological changes, primarily associated with impaired blood circulation. The most frequent findings include thrombosis, chorangiosis, villous edema, and fibrinoid necrosis, all indicative of endothelial dysfunction. Increased expression of sclerostin and Annexin A2 was also detected in affected placentas. The main submicroscopic manifestations of placental insufficiency in COVID-19-affected women are dystrophic–destructive changes in the stroma of the villi, manifested by edema and fibrous processes, which cause significant disruption of the fetoplacental barrier. SARS-CoV-2 causes thrombotic and sclerotic changes, mainly in the maternal portion of the placenta. The manifestation of pathological changes in the placenta of COVID-19-affected women depends on the pregnancy period during which infection by SARS-CoV-2 has occurred. The established findings may provide insights into the connection between COVID-19 in pregnancy and antenatal and perinatal outcomes.
- Open Access
- 12 June 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології
- No. 1,p. 13-15
СКРИНІНГОВЕ ОБСТЕЖЕННЯ РІВНЯ ВІТАМІНУ D У ВАГІТНИХ
Мета дослідження – оцінити скринінгове обстеження рівня вітаміну D у вагітних. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 100 вагітних із гіповітамінозом D, які перебували на обліку в жіночій консультації міського перинатального центру КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2», та 30 здорових вагітних. Усі вагітні, віком від 20 до 37 років (у середньому (27,6±2,4) року) були мешканцями Тернопільської області, розташованої у західній частині України у межах 48–50° північної широти. Дослідження проводили відповідно до розробленої нами анкети та визначення в сироватці крові рівня 25(OH)D; проведено статистичну обробку результатів. Результати дослідження та їх обговорення. Дефіцит і недостатність вітаміну D встановлено у 67 % обстежених вагітних. Оптимальний рівень вітаміну D спостережено лише у 33 % вагітних. У жінок із дефіцитом та недостатністю вітаміну D в анамнезі достовірно частіше (у 29,2 %) спостерігали невиношування вагітності, ніж у жінок з оптимальним вмістом вітаміну D (р=0,0165), у вагітних із дефіцитом і недостатністю вітаміну D у 9 разів частіше вагітність ускладнювалась невиношуванням, інсулінорезистентність визначено у 48 % вагітних у третьому триместрі. Встановлено взаємозв’язок між недостатністю вітаміну D та появою резистентності до інсуліну на тлі надмірного збільшення маси тіла під час вагітності (p=0,034). Прееклампсію легкого ступеня тяжкості діагностовано у 30 % жінок із недостатнім рівнем вітаміну D проти 11 % у вагітних жінок із достатнім рівнем вітаміну D у третьому триместрі. Дефіцит та недостатність вітаміну D у ІІІ триместрі супроводжували вагітних, які перехворіли на коронавірусну хворобу, у 8,6 раза частіше, ніж у здорових вагітних у третьому триместрі вагітності. Висновки. Достатній рівень вітаміну D треба розглядати як визначальний показник для запобігання таким ускладненням перебігу вагітності, як інсулінорезистентність, гестаційний цукровий діабет, анемія вагітних, невиношування вагітності, обтяжений перебіг вірусних захворювань у вагітних. Рекомендовано скринінгові обстеження рівня вітаміну D при підготовці до вагітності та при постановці на облік вагітних з адекватною корекцією виявлених порушень.
- 12 June 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології
- No. 1,p. 13-15
Open AccessСКРИНІНГОВЕ ОБСТЕЖЕННЯ РІВНЯ ВІТАМІНУ D У ВАГІТНИХ
Мета дослідження – оцінити скринінгове обстеження рівня вітаміну D у вагітних. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 100 вагітних із гіповітамінозом D, які перебували на обліку в жіночій консультації міського перинатального центру КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня № 2», та 30 здорових вагітних. Усі вагітні, віком від 20 до 37 років (у середньому (27,6±2,4) року) були мешканцями Тернопільської області, розташованої у західній частині України у межах 48–50° північної широти. Дослідження проводили відповідно до розробленої нами анкети та визначення в сироватці крові рівня 25(OH)D; проведено статистичну обробку результатів. Результати дослідження та їх обговорення. Дефіцит і недостатність вітаміну D встановлено у 67 % обстежених вагітних. Оптимальний рівень вітаміну D спостережено лише у 33 % вагітних. У жінок із дефіцитом та недостатністю вітаміну D в анамнезі достовірно частіше (у 29,2 %) спостерігали невиношування вагітності, ніж у жінок з оптимальним вмістом вітаміну D (р=0,0165), у вагітних із дефіцитом і недостатністю вітаміну D у 9 разів частіше вагітність ускладнювалась невиношуванням, інсулінорезистентність визначено у 48 % вагітних у третьому триместрі. Встановлено взаємозв’язок між недостатністю вітаміну D та появою резистентності до інсуліну на тлі надмірного збільшення маси тіла під час вагітності (p=0,034). Прееклампсію легкого ступеня тяжкості діагностовано у 30 % жінок із недостатнім рівнем вітаміну D проти 11 % у вагітних жінок із достатнім рівнем вітаміну D у третьому триместрі. Дефіцит та недостатність вітаміну D у ІІІ триместрі супроводжували вагітних, які перехворіли на коронавірусну хворобу, у 8,6 раза частіше, ніж у здорових вагітних у третьому триместрі вагітності. Висновки. Достатній рівень вітаміну D треба розглядати як визначальний показник для запобігання таким ускладненням перебігу вагітності, як інсулінорезистентність, гестаційний цукровий діабет, анемія вагітних, невиношування вагітності, обтяжений перебіг вірусних захворювань у вагітних. Рекомендовано скринінгові обстеження рівня вітаміну D при підготовці до вагітності та при постановці на облік вагітних з адекватною корекцією виявлених порушень.
- Open Access
- 11 April 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Здобутки клінічної і експериментальної медицини
- No. 1,p. 211-215
ЗМІНИ КЛІТИННОЇ ЛАНКИ ІМУНІТЕТУ У ВАГІТНИХ ІЗ ПОСТКОВІДНИМ СИНДРОМОМ
РЕЗЮМЕ. Впродовж останніх років світ сколихнула небачена досі пандемія вірусу SARS-CoV-2. Ріст ускладнень, які супроводжували постковідний синдром, на фоні вагітності формували проблеми у матково-плодовому комплексі вагітних та імунній системі. Мета – вивчити особливості імунної системи у вагітних з постковідним синдромом. Матеріал і методи. Обстежено 60 вагітних (основна група), які перенесли COVID-19, підтверджений методом ПЛР, протягом вагітності із плацентарною недостатністю з синдромом затримки внутрішньоутробного розвитку плода (СЗРП) ІІ–ІІІ ступенів (2 група – 30 жінок) та з плацентарною недостатністю без СЗРП (1 група – 30 жінок) у терміні 32–34 тижні вагітності. Контрольну групу склали 30 жінок із неускладненим перебігом вагітності. Жінки з тяжкою екстрагенітальною патологією, імунними конфліктами та гестозом були виключені з дослідження. Концентрацію лейкоцитів, лімфоцитів, CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ визначали в 32–34 тижні вагітності методом імунофлуоресценції лімфоцитів крові (НВЛ «Гранум» (Харків)). Статистичний аналіз проведено за допомогою програми «Statistica» (StatSoft Inc.», США). Результати. В І групі досліджуваний показник становив 116,67 % (6,3±0,3×109/л) від контролю (р>0,05), в ІІ групі рівень лейкоцитів був 6,8±0,6×109/л, 125,93 % у порівнянні з контрольною групою (р>0,05). Середній рівень лімфоцитів у контрольній групі становив 1,7±0,05×109/л, в І групі – 1,60±0,03×109/л (94,12 %), а в ІІ групі – 1,58±0,03×109/л (92,94 %), що було незначно знижено, порівняно з контрольною групою. Зниження рівня Т-лімфоцитів не було статистично значущим (р>0,05), але мало тенденцію до зниження у порівнянні з контрольною групою. Рівень Т-хелперів у І групі становив 86,21 % від контролю, а в ІІ групі – 69,23 %, що достовірно нижче, порівняно з показниками контрольної групи. Порівняння з контрольною групою показало статистично значущі зміни (р<0,05) в рівнях Т-супресорів/кілерів в І та ІІ групах, де цей показник був вищим у І групі в 1,64, а в ІІ групі в 2,10 раза. Висновки. Серед клітинної ланки імунітету у вагітних з постковідним синдромом та плацентарною недостатністю, затримкою росту плода значущі зміни спостерігалися в рівнях Т-хелперів (CD4+) та В-клітин (CD22+), де в І та ІІ групах рівні показників були нижчими, порівняно з контрольною групою, тоді як рівні Т-супресорів/кілерів (CD8+) в І та ІІ групах були достовірно вищими, що може вказувати на суттєві зміни в імунній відповіді на постковідний синдром у вагітних в ІІІ триместрі. Для лейкоцитів, лімфоцитів, Т-лімфоцитів (CD3+) та співвідношення CD4/CD8 не було виявлено статистично значущих відмінностей між групами.
- 11 April 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Здобутки клінічної і експериментальної медицини
- No. 1,p. 211-215
Open AccessЗМІНИ КЛІТИННОЇ ЛАНКИ ІМУНІТЕТУ У ВАГІТНИХ ІЗ ПОСТКОВІДНИМ СИНДРОМОМ
РЕЗЮМЕ. Впродовж останніх років світ сколихнула небачена досі пандемія вірусу SARS-CoV-2. Ріст ускладнень, які супроводжували постковідний синдром, на фоні вагітності формували проблеми у матково-плодовому комплексі вагітних та імунній системі. Мета – вивчити особливості імунної системи у вагітних з постковідним синдромом. Матеріал і методи. Обстежено 60 вагітних (основна група), які перенесли COVID-19, підтверджений методом ПЛР, протягом вагітності із плацентарною недостатністю з синдромом затримки внутрішньоутробного розвитку плода (СЗРП) ІІ–ІІІ ступенів (2 група – 30 жінок) та з плацентарною недостатністю без СЗРП (1 група – 30 жінок) у терміні 32–34 тижні вагітності. Контрольну групу склали 30 жінок із неускладненим перебігом вагітності. Жінки з тяжкою екстрагенітальною патологією, імунними конфліктами та гестозом були виключені з дослідження. Концентрацію лейкоцитів, лімфоцитів, CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ визначали в 32–34 тижні вагітності методом імунофлуоресценції лімфоцитів крові (НВЛ «Гранум» (Харків)). Статистичний аналіз проведено за допомогою програми «Statistica» (StatSoft Inc.», США). Результати. В І групі досліджуваний показник становив 116,67 % (6,3±0,3×109/л) від контролю (р>0,05), в ІІ групі рівень лейкоцитів був 6,8±0,6×109/л, 125,93 % у порівнянні з контрольною групою (р>0,05). Середній рівень лімфоцитів у контрольній групі становив 1,7±0,05×109/л, в І групі – 1,60±0,03×109/л (94,12 %), а в ІІ групі – 1,58±0,03×109/л (92,94 %), що було незначно знижено, порівняно з контрольною групою. Зниження рівня Т-лімфоцитів не було статистично значущим (р>0,05), але мало тенденцію до зниження у порівнянні з контрольною групою. Рівень Т-хелперів у І групі становив 86,21 % від контролю, а в ІІ групі – 69,23 %, що достовірно нижче, порівняно з показниками контрольної групи. Порівняння з контрольною групою показало статистично значущі зміни (р<0,05) в рівнях Т-супресорів/кілерів в І та ІІ групах, де цей показник був вищим у І групі в 1,64, а в ІІ групі в 2,10 раза. Висновки. Серед клітинної ланки імунітету у вагітних з постковідним синдромом та плацентарною недостатністю, затримкою росту плода значущі зміни спостерігалися в рівнях Т-хелперів (CD4+) та В-клітин (CD22+), де в І та ІІ групах рівні показників були нижчими, порівняно з контрольною групою, тоді як рівні Т-супресорів/кілерів (CD8+) в І та ІІ групах були достовірно вищими, що може вказувати на суттєві зміни в імунній відповіді на постковідний синдром у вагітних в ІІІ триместрі. Для лейкоцитів, лімфоцитів, Т-лімфоцитів (CD3+) та співвідношення CD4/CD8 не було виявлено статистично значущих відмінностей між групами.
- Open Access
- 3 April 2025
- Published by Higher State Educational Establishment of Ukraine Bukovinian State Medical University in Neonatology, surgery and perinatal medicine
- Vol. 15 (1(55)) , 100-106
PECULIARITIES OF THE STRUCTURE OF THE PLACENTA IN FETUS GROWTH RETIREMENT ON THE BACKGROUND OF PLACENTAL DYSFUNCTION
Most pathological conditions caused not only by pathology of the placenta and placental bed, but also by the condition of the umbilical cord, lead to a prenatal deterioration of the condition of the fetus and do not have specific symptoms. The aim of our work was to study morpho-functional changes in the litter of healthy parturients and women with placental insufficiency and complicated pregnancy. Research materials and methods. A retrospective clinical study and evaluation of morphological features of placentas was conducted on the basis of the Department of Obstetrics and Gynecology of the Faculty of Postgraduate Education of the Ternopil National Medical University and the Ternopil Municipal City Hospital No. 2. In accordance with the set goal and tasks, the analysis of 30 placentas from physiological term births and 30 placentas from term births complicated by fetal growth retardation against the background of placental insufficiency was carried out. The morphological study was carried out in the laboratory of immunohistochemical and immunocytological studies of the Ternopil National Medical University named after I.Ya. Gorbachevskii of the Ministry of Health of Ukraine. Data analysis was performed using Statistica 10.0 statistical software package (USA), where the arithmetic mean and standard deviations were calculated. The study was approved by the Ethics Committee of the Ternopil National Medical University named after I.I. Gorbachevskii (protocol No. 61 dated 13.11.2020) and conducted within the framework of the National Development Program "Improvement of diagnosis and treatment of pregnant women with complicated somatic anamnesis" of the Department of Obstetrics and Gynecology, Faculty of Postgraduate Education, Ternopil National Medical University named after I.Ya. Gorbachevskii, state registration number N 0121U100153, performance period 2021-2023). Research results and their discussion. The analysis of clinical data showed that the groups of subjects did not differ in age, frequency of gynecological and somatic pathology, except for pregnancy complications. Visual inspection of the fetal surface in the main group revealed varicose veins almost twice as often as in the control group, edema 22.33% more often, fossilized placenta 53.33% more often, cysts 26.67% more often. Histologic examination revealed hemodynamic disturbances of varying intensity in the vast majority of observations in the main group. Parenchymal thrombosis of the umbilical vein occurred. In the villous chorion, uneven blood supply was observed - areas of ischemia and foci of angiomatosis of the villi with their hyperemia. Focal metaplasia, degeneration and necrosis of epitheliocytes were observed in placental amnion. One of the probable causes of placental dysfunction is a violation of differentiation and maturation of chorionic villi. Evidence for this is the finding of immature villi in a full-term pregnancy. Conclusions. Thus, in physiological pregnancy the loose type of blood supply of the placenta is more often observed, while in placental dysfunction the mixed and trunk type of vascular branching prevails. Placental dysfunction is accompanied by reliable pathological morphological manifestations with predominance of dystrophic-destructive changes. Dysfunction of the placenta is accompanied by reliable morphological manifestations with the prevalence of dystrophic changes and blood circulation disorders.
- 3 April 2025
- Published by Higher State Educational Establishment of Ukraine Bukovinian State Medical University in Neonatology, surgery and perinatal medicine
- Vol. 15 (1(55)) , 100-106
Open AccessPECULIARITIES OF THE STRUCTURE OF THE PLACENTA IN FETUS GROWTH RETIREMENT ON THE BACKGROUND OF PLACENTAL DYSFUNCTION
Most pathological conditions caused not only by pathology of the placenta and placental bed, but also by the condition of the umbilical cord, lead to a prenatal deterioration of the condition of the fetus and do not have specific symptoms. The aim of our work was to study morpho-functional changes in the litter of healthy parturients and women with placental insufficiency and complicated pregnancy. Research materials and methods. A retrospective clinical study and evaluation of morphological features of placentas was conducted on the basis of the Department of Obstetrics and Gynecology of the Faculty of Postgraduate Education of the Ternopil National Medical University and the Ternopil Municipal City Hospital No. 2. In accordance with the set goal and tasks, the analysis of 30 placentas from physiological term births and 30 placentas from term births complicated by fetal growth retardation against the background of placental insufficiency was carried out. The morphological study was carried out in the laboratory of immunohistochemical and immunocytological studies of the Ternopil National Medical University named after I.Ya. Gorbachevskii of the Ministry of Health of Ukraine. Data analysis was performed using Statistica 10.0 statistical software package (USA), where the arithmetic mean and standard deviations were calculated. The study was approved by the Ethics Committee of the Ternopil National Medical University named after I.I. Gorbachevskii (protocol No. 61 dated 13.11.2020) and conducted within the framework of the National Development Program "Improvement of diagnosis and treatment of pregnant women with complicated somatic anamnesis" of the Department of Obstetrics and Gynecology, Faculty of Postgraduate Education, Ternopil National Medical University named after I.Ya. Gorbachevskii, state registration number N 0121U100153, performance period 2021-2023). Research results and their discussion. The analysis of clinical data showed that the groups of subjects did not differ in age, frequency of gynecological and somatic pathology, except for pregnancy complications. Visual inspection of the fetal surface in the main group revealed varicose veins almost twice as often as in the control group, edema 22.33% more often, fossilized placenta 53.33% more often, cysts 26.67% more often. Histologic examination revealed hemodynamic disturbances of varying intensity in the vast majority of observations in the main group. Parenchymal thrombosis of the umbilical vein occurred. In the villous chorion, uneven blood supply was observed - areas of ischemia and foci of angiomatosis of the villi with their hyperemia. Focal metaplasia, degeneration and necrosis of epitheliocytes were observed in placental amnion. One of the probable causes of placental dysfunction is a violation of differentiation and maturation of chorionic villi. Evidence for this is the finding of immature villi in a full-term pregnancy. Conclusions. Thus, in physiological pregnancy the loose type of blood supply of the placenta is more often observed, while in placental dysfunction the mixed and trunk type of vascular branching prevails. Placental dysfunction is accompanied by reliable pathological morphological manifestations with predominance of dystrophic-destructive changes. Dysfunction of the placenta is accompanied by reliable morphological manifestations with the prevalence of dystrophic changes and blood circulation disorders.
- Open Access
- 22 January 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології
- No. 2,p. 65-69
ОСОБЛИВОСТІ СТАНУ НОВОНАРОДЖЕНИХ ВІД ВАГІТНИХ ІЗ ПОСТКОВІДНИМ СИНДРОМОМ
Мета дослідження – вивчити вплив постковідного синдрому на перебіг вагітності та стан новонародженого. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 60 вагітних жінок (основна група) із перенесеним SARS-CoV-2, позитивним ІgA, ІgM чи ІgG до SARS-CoV-2 у термін вагітності 30–34 тижні у період із листопада 2020 до січня 2022 р. Контрольну групу склали 30 жінок із фізіологічною вагітністю. Було досліджено частоту виявлених ускладнень під час вагітності та особливості перебігу вагітності із поєднаною патологією. Стан плода оцінювали за даними ультразвукового дослідження вагітної, визначенням біофізичного профілю та результатами доплерометрії. Результати дослідження та їх обговорення. Серед усіх ускладнень, які спостерігали у жінок із гострим респіраторним захворюванням під час вагітності, були такі: передчасні пологи – 5 випадків (8,8 %), олігогідроамніон – 2 випадки (3,5 %), загострення хронічного пієлонефриту – 2 випадки (3,5 %), гострий пієлонефрит, вперше виявлений під час вагітності, – 1 випадок (1,7 %), полігідроамніон – 1 випадок (1,7 %), прееклампсія середнього ступеня тяжкості – 1 випадок (1,7 %), прееклампсія тяжкого ступеня – 1 випадок (1,7 %), передчасне відшарування нормально розташованої плаценти – 1 випадок (1,7 %). Серед вагітних жінок із SARS-CoV-2 15 (26,3 %) пацієнток (OR=7,1; 95 % CI: 1,21–13,2; P<0,01) мали тяжкі порушення фетоплацентарного кровотоку в пупковій артерії плода (порівняно з контрольною групою). Затримку росту плода діагностовано у 26 вагітних (45,6 %) (OR=20,4; 95 % ДІ: 2,56−16,3; P<0,01). У шести вагітних (10,5 %) (OR=1,5; 95 % CI: 1,01–3,12; P<0,01) спостережено високорезистентний кровотік без діастолічного компонента, що вказує на загрозливий стан і дистрес-синдром плода, виявлений за допомогою доплерометрії. Наявність патологічних процесів у фетоплацентарному комплексі негативно впливала на стан плода, призводила до затримки росту та підвищення ризику перинатальної смертності. За даними ультразвукового дослідження, у 26 вагітних діагностовано затримку розвитку плода, що становить 45,6 відсотка серед усіх обстежених основної групи, та у 43 вагітних (75,4 %) виявлено ті чи інші патологічні зміни плаценти. Висновки. У дітей, народжених від матерів із постковідним синдромом, було зафіксовано збільшення частоти патологічного перебігу раннього неонатального періоду. COVID-19 під час вагітності був пов’язаний із підвищенням материнської захворюваності та неонатальних ускладнень. Спостережено фетальний постковідний синдром, що супроводжувався синдромом затримки росту, дистресом, антенатальною загибеллю плода та посиленням тромбоутворення у судинах плаценти й пуповини.
- 22 January 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології
- No. 2,p. 65-69
Open AccessОСОБЛИВОСТІ СТАНУ НОВОНАРОДЖЕНИХ ВІД ВАГІТНИХ ІЗ ПОСТКОВІДНИМ СИНДРОМОМ
Мета дослідження – вивчити вплив постковідного синдрому на перебіг вагітності та стан новонародженого. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 60 вагітних жінок (основна група) із перенесеним SARS-CoV-2, позитивним ІgA, ІgM чи ІgG до SARS-CoV-2 у термін вагітності 30–34 тижні у період із листопада 2020 до січня 2022 р. Контрольну групу склали 30 жінок із фізіологічною вагітністю. Було досліджено частоту виявлених ускладнень під час вагітності та особливості перебігу вагітності із поєднаною патологією. Стан плода оцінювали за даними ультразвукового дослідження вагітної, визначенням біофізичного профілю та результатами доплерометрії. Результати дослідження та їх обговорення. Серед усіх ускладнень, які спостерігали у жінок із гострим респіраторним захворюванням під час вагітності, були такі: передчасні пологи – 5 випадків (8,8 %), олігогідроамніон – 2 випадки (3,5 %), загострення хронічного пієлонефриту – 2 випадки (3,5 %), гострий пієлонефрит, вперше виявлений під час вагітності, – 1 випадок (1,7 %), полігідроамніон – 1 випадок (1,7 %), прееклампсія середнього ступеня тяжкості – 1 випадок (1,7 %), прееклампсія тяжкого ступеня – 1 випадок (1,7 %), передчасне відшарування нормально розташованої плаценти – 1 випадок (1,7 %). Серед вагітних жінок із SARS-CoV-2 15 (26,3 %) пацієнток (OR=7,1; 95 % CI: 1,21–13,2; P<0,01) мали тяжкі порушення фетоплацентарного кровотоку в пупковій артерії плода (порівняно з контрольною групою). Затримку росту плода діагностовано у 26 вагітних (45,6 %) (OR=20,4; 95 % ДІ: 2,56−16,3; P<0,01). У шести вагітних (10,5 %) (OR=1,5; 95 % CI: 1,01–3,12; P<0,01) спостережено високорезистентний кровотік без діастолічного компонента, що вказує на загрозливий стан і дистрес-синдром плода, виявлений за допомогою доплерометрії. Наявність патологічних процесів у фетоплацентарному комплексі негативно впливала на стан плода, призводила до затримки росту та підвищення ризику перинатальної смертності. За даними ультразвукового дослідження, у 26 вагітних діагностовано затримку розвитку плода, що становить 45,6 відсотка серед усіх обстежених основної групи, та у 43 вагітних (75,4 %) виявлено ті чи інші патологічні зміни плаценти. Висновки. У дітей, народжених від матерів із постковідним синдромом, було зафіксовано збільшення частоти патологічного перебігу раннього неонатального періоду. COVID-19 під час вагітності був пов’язаний із підвищенням материнської захворюваності та неонатальних ускладнень. Спостережено фетальний постковідний синдром, що супроводжувався синдромом затримки росту, дистресом, антенатальною загибеллю плода та посиленням тромбоутворення у судинах плаценти й пуповини.
- Open Access
- 31 July 2024
- Published by Ternopil State Medical University in Медична освіта
- No. 2,p. 115-119
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ»
У статті розглядається трирічна програма інтернатури з акушерства та гінекології, запроваджена відповідно до наказу МОЗ України від 2022 р. № 1219. Аналізується ефективність даної програми у підготовці молодих спеціалістів до незалежної професійної практики. Програма включає як очні, так і заочні елементи навчання, інтеграцію симуляційного навчання, а також використання дистанційних освітніх технологій. Зокрема, наголошується на значенні практичних навичок, які інтерни відпрацьовують на акушерських фантомах та в симуляційних центрах, що дозволяє максимально наблизити навчальний процес до реальних умов. Також у статті описуються методи оцінювання компетентностей, від “A” до “D”, та їхній вплив на формування професійної готовності інтернів. Результати дослідження підкреслюють важливість постійного оновлення навчальних програм відповідно до сучасних вимог та динамічної природи медичної науки. Викладено, що модифікована програма інтернатури сприяє розвитку критичного мислення, самостійності у прийнятті рішень та професійному зростанню майбутніх акушерів-гінекологів, готуючи їх до викликів сучасної медичної практики.
- 31 July 2024
- Published by Ternopil State Medical University in Медична освіта
- No. 2,p. 115-119
Open AccessСУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «АКУШЕРСТВО ТА ГІНЕКОЛОГІЯ»
У статті розглядається трирічна програма інтернатури з акушерства та гінекології, запроваджена відповідно до наказу МОЗ України від 2022 р. № 1219. Аналізується ефективність даної програми у підготовці молодих спеціалістів до незалежної професійної практики. Програма включає як очні, так і заочні елементи навчання, інтеграцію симуляційного навчання, а також використання дистанційних освітніх технологій. Зокрема, наголошується на значенні практичних навичок, які інтерни відпрацьовують на акушерських фантомах та в симуляційних центрах, що дозволяє максимально наблизити навчальний процес до реальних умов. Також у статті описуються методи оцінювання компетентностей, від “A” до “D”, та їхній вплив на формування професійної готовності інтернів. Результати дослідження підкреслюють важливість постійного оновлення навчальних програм відповідно до сучасних вимог та динамічної природи медичної науки. Викладено, що модифікована програма інтернатури сприяє розвитку критичного мислення, самостійності у прийнятті рішень та професійному зростанню майбутніх акушерів-гінекологів, готуючи їх до викликів сучасної медичної практики.