NKNatalia Kuzovova

Natalia Kuzovova

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Natalia Kuzovova has a total of 5 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    ПРАКТИКИ ВИЖИВАННЯ ТА СПРОТИВУ ГОЛОКОСТУ: ВЗАЄМОДІЯ ТА ВЗАЄМОДОПОМОГА (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ІНТЕРВ’Ю, ЗІБРАНИМИ НА ТЕРИТОРІЇ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

    by Наталя Миколаївна Кузовова

    Метою дослідження є вивчення індивідуальних і колективних практик виживання під час Голокосту на Півдні України на основі усних свідчень, зібраних у межах проєкту «Голоси» Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» (Київ, 2020). Дослідження спрямоване на реконструкцію механізмів виживання, визначення чинників, які сприяли порятунку, а також аналіз форм соціальної взаємодії, морального вибору й взаємодопомоги в умовах окупаційного режиму. Методи дослідження. У роботі застосовано методи усної історії, мікроісторії та історії повсякдення у поєднанні з архівною верифікацією свідчень. Використано порівняльний і контекстуальний підходи для виявлення регіональних особливостей стратегій виживання та співвіднесення індивідуальних наративів із ширшим соціально-політичним контекстом нацистської окупації України. Триангуляція джерел – інтерв’ю, архівних документів та музейних матеріалів забезпечує достовірність і комплексність висновків. Результати. Отримані свідчення розкривають різноманітні форми допомоги з боку родичів, сусідів, духовенства, а подекуди – навіть колаборантів.Особлива увага приділена ролі неєврейських членів «змішаних» родин, де матері часто розробляли цілі стратегії для порятунку дітей. Зафіксовано випадки самопожертви заради дітей, формального «вихрещення» як способу порятунку, прихистку дітей та дорослих у домівках неєвреїв. Ці історії демонструють водночас моральну мужність і неоднозначність людської поведінки в умовах окупації. У свідченнях також простежуються післявоєнні практики замовчування та трансформації родинної пам’яті, які зберігають відбитки колективної травми, і відбуваються під впливом «prosthetic» memory.Висновки. Результати дослідження підтверджують, що виживання під час Голокосту на Півдні України залежало не лише від випадку, а й від мережі міжособистісних зв’язків, неформальної взаємодії та морального вибору окремих людей. Дослідження показує, що свідчення очевидців розкривають мікроісторичний вимір Голокосту на Півдні України, у якому індивідуальні та локальні практики вписуються в ширший соціальний контекст насильства, виживання й пам’яті. Документування подібних історій має вагоме значення для збереження історичної пам’яті, подолання стереотипів і розвитку міжнаціонального діалогу.

  • Open Access

    The Holodomor in Ukraine and the Asharshylyk in Kazakhstan: A Comparative Analysis of Survival Practices

    by Natalia Kuzovova, Albina Zhanbossinova

    The purpose of this article is a comparative analysis of the survival practices during the famines of 1932–1933 in Ukraine and 1931–1933 in Kazakhstan. The new materials introduced into the scholarly circulation allowed considering the faminogenic policy in the Union of Soviet Socialist Republics (USSR) and its goals. The authors’ perspective on the cause-and-effect relationships of the famine in the two republics has identified the specific survival practices of the Ukrainian and Kazakh peoples. The authors focused on the analysis of behavioural reactions of the population in an extreme situation. The famine determined antisocial and destructive phenomena: child abandonment, disintegration of family and kinship ties, cannibalism, and necrophagy. Definitely, on the one hand, this is a traumatic experience, heavily perceived by the modern society; on the other hand, it is family and generic memory – a frame that preserves the story of the famine. The authors believe that the Kazakh–Ukrainian experience of the collective trauma holds the memory of forced change of lifestyle, resettlement, compulsory labour, food catastrophe and mass deaths from hunger. At the same time Kazakhstan became a homeland for kulak families, Ukraine welcomed bai families from the Central Asia and Kazakhstan.

  • Open Access

    УКРАЇНЦІ В КАЗАХСТАНІ ПІД ЧАС КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ, РОЗКУРКУЛЮВАННЯ ТА ГОЛОДОМОРУ 1932–1933 РОКІВ

    by Наталя Миколаївна Кузовова

    Стаття досліджує репресії, спрямовані проти українців – поселенців та спецпоселенців у Казакській АСРР під час Великого Голоду – Аршаршилику. У центрі уваги зміни, що відбулися у житті українців-поселенців на території Казахстану з початком колективізації та розкуркулення в 1930 р. та призвели до економічного занепаду і голоду в 1931–1934 рр. Під час Голодомору 1932–1933 рр. в Казахстан також були вислані на спецпоселення українці з УСРР та Кубані, котрі були змушені в нелюдських умовах виживати в суворому кліматі, працюючи на рудниках та шахтах, та стали жертвами голоду. Їм довелося поділити страждання казахського народу під час Ашаршилика – казахського голодомору 1931–1934 рр. Мета дослідження: проаналізувати досвід українців-поселенців та спецпоселенців у Казахстані під час Голодомору та Ашаршилику. Методологія дослідження: аналіз матеріалів про репресованих українців у Казахській АРСР у період Голодомору дасть змогу дізнатися про кількість українців, депортованих під час Голодомору, практики виживання та проблеми міжнаціональних відносин. Результати дослідження: проаналізовано зміни, що відбулися у житті українців-поселенців у Казахстані з початком колективізації, розкуркулення та голоду; характер та географічні напрями заслання розкуркулених українців у Казахстані; причини голоду серед українських поселенців-хліборобів та його наслідки; характер міжетнічних конфліктів та їхній вплив на політику українізації в Казахстані. Висновки. На відміну від Голодомору 1932–1933 рр. в Україні голод у Казахстані вважають результатом насильницької седентаризації казахів, проведеної сталінським режимом. Водночас у Казахстані проживала вагома частка українців-землеробів та українців-спецпоселенців, що стали жертвами голоду. Свого часу їх поява була частиною імперської політики, спрямованої на колонізацію казахських земель, наслідком яких стало скорочення життєвого простору казахів. Із кінця ХІХ ст. до 1926 р. українське населення Казахстану зросло з 80–120 тис осіб до 860 тис. Разом із тим українські поселенці виявилися дуже уразливими: політика «ліквідації куркулів як класу» та примусова колективізація з усуспільненням усього майна зруйнували життя общин та їхні традиції, що допомагали їм виживати в суворих кліматичних умовах. Їх число поступово поповнювалося спецпереселенцями – земляками та українцями з Кубані та інших місць проживання українських громад у РСФРР. Спецпереселенці мусили працювати на рудниках та шахтах, стаючи жертвами голоду через погані харчування та умови утримання. У результаті репресій, голоду та депортацій чисельність українців у Казахстані зменшилася з 1926 по 1939 р. на 23,5%. Унаслідок дегуманізації на ґрунті голоду та репресій траплялись етнічні конфлікти, жертвами яких ставали казахи. Оскільки радянська влада вбачала в українському національному рухові небезпеку, це потягло за собою згорнення політики коренізації (українізації) в Казахській АСРР в ім’я «насадження ленінського інтернаціоналізму».


  • Французька військова місія у Херсоні 1919 р. та її наслідки

    by Наталя Кузовова, Владислав Пархоменко

    Місія Антанти на Півдні України – важлива військово-політична подія, що вплинула на українсько-французькі відносини під час Паризької мирної конференції 1919–1920 рр. і, зрештою, на подальшу долю УНР. Однак її оцінки різняться як серед учасників, так і в історіографії. Доступність значного джерельного матеріалу завдяки створенню електронних архівів дозволяє розглянути цю подію різнобічно, без превалювання одних груп джерел над іншими. Основною метою є встановлення часової шкали висадки десанту Антанти у Херсоні та оцінка події в історичному процесі. Під час дослідження використано методи архівної евристики, критичного аналізу джерел, історіографічного аналізу. Наукову новизну становлять результати, що дозволяють установити події кінця 1918 – початку 1919 рр. на Півдні України з позиції всіх сторін – їх учасників, визначити, чи справді опір місцевого населення, що призвів до поразки місії, мав більшовицьке коріння. Висновки. З’ясовано, що, поступившись засадничими республіканськими принципами на догоду тимчасовим політичним інтересам, французька військова місія як на Херсонщині, так і у цілому в Південній Україні не виконала поставленої задачі – встановлення в реґіоні громадського порядку. Це вилилося в репресії проти місцевого населення, безпідставно звинуваченого в підтримці більшовиків, а також у зростання антисемітизму та знищення великого числа заручників при відступі з Херсона. Подібні дії знівелювали всі досягнення місії Антанти й, відповідно, позначилися на ставленні мешканців до союзників, що стало козирем у руках більшовиків. Урешті-решт результатом була тимчасова стабілізація ситуації, яка завершилася з переходом отамана Н.Григор’єва на бік більшовиків. Із припиненням військової місії на Півдні України зросло воєнне протистояння та, як наслідок, відбулося остаточне руйнування економіки реґіону й утвердження більшовицької влади в умовах масштабного голоду 1921–1923 рр.

  • Childhood in the Jewish History of Southern Ukraine in 1919–1920: Family Experience of Violence during the Pogroms

    by Natalia Kuzovova

    The article focuses on how the anti-Jewish pogroms of 1919–1920 affected Jewish children through the lens of family history. It explores demographic data and factors that influenced children and families in Southern Ukraine during that period. The article attempts to reconstruct the children's experience through their parents’ testimonies and the memories of individuals who endured the anti-Jewish pogroms during childhood. It also analyzes how the experience of the anti-Jewish pogroms has transformed in historical memory and its current influence on public opinion.

  • Open Access

    ЦИВІЛЬНИЙ СПРОТИВ У ХЕРСОНІ ТА ОБЛАСТІ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ В БЕРЕЗНІ – НА ПОЧАТКУ КВІТНЯ 2022 РОКУ

    by Наталя Миколаївна Кузовова

    Стаття акцентує увагу на цивільному спротиві населення м. Херсона та Херсонщини в березні – на початку квітня 2022 під час російського повномасштабного вторгнення в Україну. Мета. У фокусі дослідження – мирні мітинги проти російської окупації, що відбулись у Херсоні, Каховці, Новій Каховці, Голій Пристані, Генічеську, Скадовську та інших населених пунктах області. Аналізуються передумови проведення мирних акцій як частини цивільного спротиву населення, їх перебіг і значення. У статті встановлюється хронологія основних мітингів проти окупантів, що відбулись в Херсоні та області. Методи дослідження. Аналізується джерельна база, що складається з оперативної інформації, поширюваної Генеральним штабом Збройних сил України у відкритих джерелах, інформації Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War, ISW), засобів масової інформації, свідчень очевидців та учасників подій. Результати дослідження. З’ясовано основні передумови виникнення цивільного спротиву в Херсоні та області, мотивацію учасників спротиву, форми та хронологію спротиву, види протидії російської окупаційної влади мітингам, причини припинення мітингів як форми спротиву та їх значення. Висновки. Повномасштабне російське вторгнення 24 лютого 2022 р. супроводжувалось масовими жертвами серед населення Херсона та області, спричинило руйнування цивільної інфраструктури і житла, мало на меті загарбання українських територій та розгортання плацдарму для подальшого наступу на Україну. Це спровокувало в березні 2022 р. масові акції протесту цивільного населення, що охопили всю область, і тривали до початку квітня 2022 р. Мирні виступи проти військової агресії не спинили провокації окупантів, залякування мітингарів за допомогою зброї, арештів та катувань. Збільшення контингенту російських військових у Херсоні та області перевели спротив із публічного в непублічний формат, що мав своїм завданням здійснювати підтримку діям ЗСУ на фронті. Цивільний спротив у Херсоні та області відіграв важливу роль: надихав українців до подальшого опору окупантам, став частиною опору російській агресії українського народу подібно до Руху Спротиву під час Другої світової війни, що боровся з нацизмом.


  • Open Access

    Soviet Legislation as a Component of the Technologies of the Holodomor-Genocide of 1932–1933 (on the Example of Southern Ukraine)

    by Natala Kuzovova, Serhiy Vodotyka, Iryna Ryzhenko, Olga Pravotorova

    W artykule zwrócono uwagę na temat niedostatecznie ujęty w literaturze naukowej – analizę aktów prawnych ZSRR i UkrSRR przełomu lat dwudziestych i trzydziestych XX w. oraz ocenę prawną działań władz w stosunku do obywateli UkrSRR, który doprowadził do Hołodomoru w latach 1932–1933. Ich badanie i analiza pozwala ujawnić stopień łamania prawa sowieckiego przez sam rząd sowiecki, formy represji wobec ludności cywilnej oraz stosowanie technologii ludobójstwa. W artykule dokonano analizy historiografii zagadnienia, począwszy od poglądów Rafaela Lemkina po stanowiska współczesnych historyków i prawników. Główny nacisk położony jest na zidentyfikowane przez Lemkina technologie ludobójstwa oraz analizę praktyk czołowych historyków i prawników w uzasadnianiu ludobójczego charakteru głodu lat 1932–1933. Na przykładzie konkretnych faktów, które miały miejsce na południu Ukrainy, badany jest mechanizm popełniania czynów, które można zakwalifikować jako ludobójstwo. Zastosowanie zintegrowanego, interdyscyplinarnego podejścia do badania problemu polega na badaniu norm prawnych, które kierowały działalnością władz sowieckich i identyfikacji tych, które noszą znamiona zbrodni przeciwko narodowi ukraińskiemu. Aby pokazać, jak zjawisko społeczne – głód lat 1932–1933 – przekształciło się w narzędzie umyślnego mordu, którego ofiarą padło ponad 3,9 mln ludzi na Ukrainie, autorzy skupili się na kompleksie aktów legislacyjnych i wykonawczych oraz praktyce ich zastosowania w Ukraińskiej SRR jako składników technologii ludobójstwa.


  • Open Access

    ЧОРНОБИЛЬ НА СВІТЛИНАХ ІЗ КОЛЕКЦІЇ ЧЕРІКОВЕРА, ЩО ВІДОБРАЖАЮТЬ ЖЕРТВ ПОГРОМІВ І ПОГРОМНИКІВ (1919 Р.)

    by Наталя Миколаївна Кузовова

    Мета. У статті описуються фотографії з колекції Черіковера про антиєврейські погроми в Чорнобилі. Фотографії виступають маркерами тимчасовості: звертається увага на обставини їх створення; використання цих фотографій як документальних доказів та насильства під час антиєврейських погромів єврейськими організаціями та архівування фотографій у складі Mizrakh Yidisher Historisher Arkhiv Сollections в YIVO Institute for Jewish Research (The Center for Jewish History). Методи дослідження. Використовувалися методи архівної евристики та опису, міждисциплінарні підходи, зокрема поняття «тимчасовість» в історичній науці для визначення часових позначок епохи – в такому випадку антиєврейських погромів, фото яких облетіли світ і визначали політику, впливали на суспільні відносини, стали колективною частиною історичної пам’яті. Результати дослідження. Зроблено спробу класифікації фотографій колекції, деталізації описів, описано історію створення цієї колекції та її значення через поняття тимчасовості в історичній науці. Висновки. Колекція фото Черіковера про Чорнобиль – це унікальна збірка зображень, що відображає події, пов’язані зі встановленням у регіоні влади отамана Струка та антиєврейськими погромами. В центрі добірки фотографій є отаман Струк та його армія. Часовими маркерами є традиції зображень себе, що беруть початок з Першої світової війни і є частиною світогляду військових того часу, навіть якщо це приватна армія, що володіє невеликою територією, така як була у Струка. Це демонстрація зброї, що має стверджувати маскулінність, навіть дітей та підлітків фотографують зі зброєю. Хоча вояки мають поганий одяг, вони є добре озброєними. Це також зображення ритуалів, що демонструють повагу до загиблих: похорон загиблих військових, жертв погромів. Зображення жертв та постраждалих є максимально натуральними та детальними, вони містять написи французькою, і вочевидь використовувались Черіковером під час судового процесу Шварцбарда. Колекція фото також демонструє роботу з розслідування антиєврейських погромів: відвідування кладовищ із могилами вбитих, зруйнованих будинків, опитування постраждалих та їхніх родичів, збирання прижиттєвих фото.

  • Open Access

    ДІТИ ПІД ЧАС ВЕЛИКОГО ГОЛОДУ В ІРЛАНДІЇ 1845–1851 РОКІВ ТА ГОЛОДОМОРУ 1932–1933 РОКІВ В УКРАЇНІ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ

    by Наталя Миколаївна Кузовова

    Мета роботи – порівняння становища дітей під час Великого голоду в Ірландії (1845–1851) та Голодомору в Україні (1932–1933): загрози, практики виживання, наслідки. Методи дослідження. Під час дослідження було застосовано метод компаративного аналізу. Основними моментами порівняння були: рівень смертності від голоду та супутніх хвороб та методи його обрахування; наслідки голодів – вплив голоду на дитинство: криза сімейних відносин, злочинність та деструктивні фактори; практики виживання: навички виживання, допомога, взаємодопомога; коммеморативні практики. Дотримуючись принципу історизму, досліджено контекст історичних епох, на тлі яких розгортались події Великого голоду в Ірландії та Голодомору в Україні. Для цього були залучені наукова література, що висвітлює події голодів та тему дитинства під час них, архівні джерела, щоденники та спогади очевидців. Результати дослідження: проведено порівняльний аналіз загроз, практик виживання, наслідків Великого голоду в Ірландії (1845–1851) та Голодомору в Україні (1932–1933) для дітей та дитинства. Висновки. Джерельна база з вивчення Великого Голоду 1845–1851 років в Ірландії та Голодомору 1932–1933 років в Україні є достатньою, проте має потенціал для розвитку: виявлення нових джерел, зокрема усноісторичних та археологічних, продовження залучення громадськості до збирання спогадів, формування електронних баз даних та музейних експозицій. Ці заходи допоможуть одночасно виявляти нові джерела та зберігати пам’ять про голоди. З’ясовано, що спільними рисами стало замовчування голоду його організаторами – урядами Великобританії та СРСР відповідно, що призвело до загибелі значної кількості населення, серед якого найуразливішою та найчисельнішою категорією жертв стали діти, а також спроби цих колоніальних держав звинуватити в голоді ірландський та український народи, щоб виправдати антигуманну політику; зростання кількості безпритульних та бездоглядних дітей внаслідок того, що їхні батьки, від’їжджаючи на заробітки до Америки, Австралії (Ірландія) та Донбас, Крим (Україна), залишають дітей. Хоча для українців у цей час заборонено покидати свої населені пункти, це не зупиняло міграцію, лише створювало нові ризики. Особливою рисою українських реалій 1930-х років є сирітство дітей внаслідок репресій проти батьків, проте трудова еміграція, основні засади діяльності робітних будинків на території Ірландії також мають ознаки репресій, спрямованих проти ірландського населення, що полягають у національній та соціальній дискримінації, руйнуванні сім’ї, насиллі, оскільки годі й говорити про «добровільність» вибору в умовах голоду. Під час голодів в Ірландії та Україні спостерігається криза гуманізму. В Україні трапляються випадки дітовбивства, канібалізму, що не набули значного поширення в Ірландії. Особливості втрати моральних орієнтирів полягають у радянській антирелігійній кампанії, але якщо ірландці мали хоча б духовну розраду в підтримці церкви, доля дітей, які потрапляли в робітні будинки, мало відрізнялась від долі українських дітей, що потрапляли під опіку дитбудинків. Саме ці заклади ставали в прямому сенсі останнім пристанищем для багатьох дітей. Безвихідне становище призводить до жорстокої експлуатації дитячої праці та поширення злочинів проти дітей, зростання дитячої...

  • Open Access

    “Survival strategies” in history methodology

    by Natalia Kuzovova

    The article considers the meaning of the term “survival strategy” in historical science, prospects, and practices of its use in the study of traumatic historical experiences, including the history of the famine of 1932-1933. The term “survival strategy” is widely used in ecology, economics, history, psychophysiology, and psychotraumatology. Even though survival strategies during the Holocaust, Holodomor, and Great Famine in China are a topic that is still popular but there are works in which this term is included in the title, there is no clear definition of this term in historical science. The article considers the meaning of the term “survival strategy” in historical science and analyzes the prospects and practices of its use in the study of traumatic historical experiences, including the history of the famine of 1932-1933. The methodological basis of the study is an interdisciplinary approach. The methodology for defining the concept of “survival strategy” is based on the work of biology, genetics, ecology, trauma psychology, psychophysiology and neurobiology, and economic theory. Practices of using the terms “survival strategy” in historical science are analyzed. Thus, as we can see, the concept of “survival strategy” has taken its place in historical science and is widely used in practice, in the study of the history of traumatic experiences, such as the Holodomor of 1932-1933. An interdisciplinary approach allows the successful use of the methods of natural and social sciences in the historical humanities.