Ігор Фурман
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Ігор Фурман has a total of 19 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Ігор Печенюк
Національний університет оборони України
3 shared publications - Олексій Чірікалов
Національний університет оборони України, Україна
2 shared publications I. Pecheniuk
1 shared publication- Ivan Datsenko
The National Defense University of Ukraine named after Ivan Chernyakhovsky
1 shared publication - Kateryna Tatarenko
Національний університет оборони України
1 shared publication - Oleksandr Ivashchuk
Національний університет оборони України, Україна
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 31 August 2026
- Published by FinTechAlliance in Financial and credit activity: problems of theory and practice
- Vol. 4 (69) , 492-506
ГРОШОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД І МІЖНАРОДНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ
У статті досліджено правові та фінансово-економічні засади грошового забезпечення військовослужбовців України в умовах трансформації системи національної безпеки та зростання ролі соціального захисту осіб, які проходять військову службу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення належного рівня матеріального забезпечення військовослужбовців як важливого чинника обороноздатності держави, підтримання кадрового потенціалу Збройних Сил України та реалізації державної військово-соціальної політики.Метою дослідження є комплексний аналіз правових засад і фінансово-економічних аспектів грошового забезпечення військовослужбовців України, визначення особливостей його розвитку протягом 2014–2025 років, оцінка місця грошового забезпечення в структурі оборонних видатків держави, а також здійснення порівняльної характеристики української моделі з відповідними системами інших держав.У статті проаналізовано нормативно-правову базу, що регулює питання грошового забезпечення військовослужбовців та їх соціального захисту. Розкрито сутність і структуру грошового забезпечення, охарактеризовано основні, додаткові та одноразові види виплат. Досліджено динаміку бюджетного фінансування оборонної галузі впродовж 2014–2025 років, зміни обсягів видатків на оплату праці військовослужбовців та їхнє місце в структурі оборонних видатків держави. Проаналізовано тенденції зміни базового грошового забезпечення військовослужбовців та його співвідношення із середньою заробітною платою. Здійснено порівняльний аналіз рівня грошового забезпечення військовослужбовців України, США, Франції та Ізраїлю, а також досліджено особливості співвідношення військових виплат із середньою заробітною платою в зазначених державах.УВстановлено, що система грошового забезпечення військовослужбовців України характеризується суттєвим зростанням обсягів фінансування та періодичними реформуваннями, які сприяли підвищенню рівня виплат. Водночас виявлено, що девальвація національної валюти та інфляційні процеси істотно знижують реальний ефект від номінального збільшення грошового забезпечення, зокрема для військовослужбовців у тилу. З'ясовано, що, на відміну від української моделі, для зарубіжних систем характерним є більш стабільний механізм автоматичної макроекономічної індексації та підтримання прогнозованого співвідношення між рівнем грошового забезпечення й середньою заробітною платою. Окреслено основні проблеми функціонування системи, поміж яких нерівномірність виплат, інфляційні ризики та недостатня автоматизація процесів нарахування.Результати дослідження свідчать про необхідність структурного переходу від преміального регулювання до єдиної базової ставки з її автоматичною індексацією з урахуванням національних потреб і позитивного міжнародного досвіду.
- 31 August 2026
- Published by FinTechAlliance in Financial and credit activity: problems of theory and practice
- Vol. 4 (69) , 492-506
Open AccessГРОШОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ: УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД І МІЖНАРОДНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ
У статті досліджено правові та фінансово-економічні засади грошового забезпечення військовослужбовців України в умовах трансформації системи національної безпеки та зростання ролі соціального захисту осіб, які проходять військову службу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення належного рівня матеріального забезпечення військовослужбовців як важливого чинника обороноздатності держави, підтримання кадрового потенціалу Збройних Сил України та реалізації державної військово-соціальної політики.Метою дослідження є комплексний аналіз правових засад і фінансово-економічних аспектів грошового забезпечення військовослужбовців України, визначення особливостей його розвитку протягом 2014–2025 років, оцінка місця грошового забезпечення в структурі оборонних видатків держави, а також здійснення порівняльної характеристики української моделі з відповідними системами інших держав.У статті проаналізовано нормативно-правову базу, що регулює питання грошового забезпечення військовослужбовців та їх соціального захисту. Розкрито сутність і структуру грошового забезпечення, охарактеризовано основні, додаткові та одноразові види виплат. Досліджено динаміку бюджетного фінансування оборонної галузі впродовж 2014–2025 років, зміни обсягів видатків на оплату праці військовослужбовців та їхнє місце в структурі оборонних видатків держави. Проаналізовано тенденції зміни базового грошового забезпечення військовослужбовців та його співвідношення із середньою заробітною платою. Здійснено порівняльний аналіз рівня грошового забезпечення військовослужбовців України, США, Франції та Ізраїлю, а також досліджено особливості співвідношення військових виплат із середньою заробітною платою в зазначених державах.УВстановлено, що система грошового забезпечення військовослужбовців України характеризується суттєвим зростанням обсягів фінансування та періодичними реформуваннями, які сприяли підвищенню рівня виплат. Водночас виявлено, що девальвація національної валюти та інфляційні процеси істотно знижують реальний ефект від номінального збільшення грошового забезпечення, зокрема для військовослужбовців у тилу. З'ясовано, що, на відміну від української моделі, для зарубіжних систем характерним є більш стабільний механізм автоматичної макроекономічної індексації та підтримання прогнозованого співвідношення між рівнем грошового забезпечення й середньою заробітною платою. Окреслено основні проблеми функціонування системи, поміж яких нерівномірність виплат, інфляційні ризики та недостатня автоматизація процесів нарахування.Результати дослідження свідчать про необхідність структурного переходу від преміального регулювання до єдиної базової ставки з її автоматичною індексацією з урахуванням національних потреб і позитивного міжнародного досвіду.
- Open Access
- 21 May 2026
- Published by Institute of History of Ukraine in Pages of Military History of Ukraine
- No. 31,p. 319-345
ЯДЕРНИЙ СТАТУС ТА БЕЗПЕКОВІ ГАРАНТІЇ УКРАЇНИ: ІСТОРИКО–ПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ У КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКОГО ЕКСПАНСІОНІЗМУ
У статті розглянуто проблематику ядерного роззброєння України в першій половині 1990–х років та досліджено його детермінуючий вплив на сучасну архітектуру міжнародної безпеки. Дослідження має міждисциплінарний характер і базується на тезаурусі теорії міжнародних відносин, міжнародного права та воєнно–історичних студій. На тлі повномасштабної агресії Російської Федерації у лютому 2022 р. проти України актуалізовано дискусію щодо стратегічних наслідків відмови держави від третього за потужністю ядерного арсеналу у світі. Мета статті — здійснити комплексний історико–політичний аналіз процесу ядерного роззброєння України у 1990–х — 2000–х рр., виявити ключові чинники прийняття відповідних рішень та переосмислити їхні наслідки для національної безпеки в умовах сучасної війни. Методологія дослідження поєднує загальнонаукові методи (історизму, системності) і спеціальний інструментарій критичного дискурс–аналізу та воєнно–історичних досліджень. Наукова новизна полягає у систематизації чинників, що зумовили без’ядерний статус України: від зовнішнього тиску з боку США та Російської Федерації до внутрішніх економічних обмежень, відсутності замкнутого технологічного циклу обслуговування боєзарядів та постчорнобильського суспільного синдрому після аварії на Чорнобильській АЕС. Висновки. Реконструйовано хронологію вивезення тактичної та ліквідації стратегічної ядерної зброї; проаналізовано еволюцію нормативно–правової бази від Декларації про державний суверенітет до Будапештського меморандуму. Доведено, що монополізація Російською Федерацією радянської ядерної спадщини стала ключовим чинником формування регіонального дисбалансу сил. Окрему увагу приділено малодослідженим аспектам передачі Російській Федерації стратегічної авіації (Ту–160, Ту–95МС) та крилатих ракет Х–55 як інструменту погашення енергетичних боргів, що спричинило критичні фінансові та оборонні втрати. Висновки. Обґрунтовано, що заміна матеріальних засобів стримування на декларативні політичні «запевнення» призвела до утворення безпекового вакууму в Східній Європі. Ядерна монополія Російської Федерації на пострадянському просторі стала основною передумовою для подальшого ігнорування нею територіальної цілісності України. Наголошено на необхідності фундаментального переосмислення механізмів міжнародних гарантій, оскільки чинна система нерозповсюдження виявилася неефективною проти агресії з боку ядерної держави. Стаття надійшла: 13.03.26. Прийнято до друку: 10.04.26. Опубліковано: 21.05.26.
- 21 May 2026
- Published by Institute of History of Ukraine in Pages of Military History of Ukraine
- No. 31,p. 319-345
Open AccessЯДЕРНИЙ СТАТУС ТА БЕЗПЕКОВІ ГАРАНТІЇ УКРАЇНИ: ІСТОРИКО–ПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ У КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКОГО ЕКСПАНСІОНІЗМУ
У статті розглянуто проблематику ядерного роззброєння України в першій половині 1990–х років та досліджено його детермінуючий вплив на сучасну архітектуру міжнародної безпеки. Дослідження має міждисциплінарний характер і базується на тезаурусі теорії міжнародних відносин, міжнародного права та воєнно–історичних студій. На тлі повномасштабної агресії Російської Федерації у лютому 2022 р. проти України актуалізовано дискусію щодо стратегічних наслідків відмови держави від третього за потужністю ядерного арсеналу у світі. Мета статті — здійснити комплексний історико–політичний аналіз процесу ядерного роззброєння України у 1990–х — 2000–х рр., виявити ключові чинники прийняття відповідних рішень та переосмислити їхні наслідки для національної безпеки в умовах сучасної війни. Методологія дослідження поєднує загальнонаукові методи (історизму, системності) і спеціальний інструментарій критичного дискурс–аналізу та воєнно–історичних досліджень. Наукова новизна полягає у систематизації чинників, що зумовили без’ядерний статус України: від зовнішнього тиску з боку США та Російської Федерації до внутрішніх економічних обмежень, відсутності замкнутого технологічного циклу обслуговування боєзарядів та постчорнобильського суспільного синдрому після аварії на Чорнобильській АЕС. Висновки. Реконструйовано хронологію вивезення тактичної та ліквідації стратегічної ядерної зброї; проаналізовано еволюцію нормативно–правової бази від Декларації про державний суверенітет до Будапештського меморандуму. Доведено, що монополізація Російською Федерацією радянської ядерної спадщини стала ключовим чинником формування регіонального дисбалансу сил. Окрему увагу приділено малодослідженим аспектам передачі Російській Федерації стратегічної авіації (Ту–160, Ту–95МС) та крилатих ракет Х–55 як інструменту погашення енергетичних боргів, що спричинило критичні фінансові та оборонні втрати. Висновки. Обґрунтовано, що заміна матеріальних засобів стримування на декларативні політичні «запевнення» призвела до утворення безпекового вакууму в Східній Європі. Ядерна монополія Російської Федерації на пострадянському просторі стала основною передумовою для подальшого ігнорування нею територіальної цілісності України. Наголошено на необхідності фундаментального переосмислення механізмів міжнародних гарантій, оскільки чинна система нерозповсюдження виявилася неефективною проти агресії з боку ядерної держави. Стаття надійшла: 13.03.26. Прийнято до друку: 10.04.26. Опубліковано: 21.05.26.
- Open Access
- 1 April 2026
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Наука і оборона
- No. 1,p. 13-18
Роль Корейської Народно-Демократичної Республіки в сучасній російсько-українській війні
У статті проаналізовано роль Корейської Народної Демократичної Республіки у війні Російської Федерації проти України та окреслено ключові напрями російсько-північнокорейського співробітництва. З’ясовано, що допомога КНДР має комплексний і багатовимірний характер, поєднуючи політичні, економічні та воєнно-технологічні мотиви, що дає РФ змогу частково компенсувати наслідки міжнародних санкцій і брак ресурсів. Підкреслено, що таке співробітництво не лише підсилює воєнний потенціал РФ, а й стимулює подальшу мілітаризацію міжнародних конфліктів, загострює гуманітарну кризу та підриває дієвість санкційної системи як інструменту стримування агресії. Окремо показано, що участь КНДР у російсько-українській війні набула системного виміру. КНДР фактично стала одним з ключових зовнішніх союзників РФ, постачаючи мільйони артилерійських снарядів, тактичні ракети, а також здійснюючи політичну підтримку російської агресії на міжнародних майданчиках. Значні обсяги поставок боєприпасів виявилися критичними для підтримання інтенсивності бойових дій і стабілізації окремих ділянок фронту. Зроблено висновок, що взаємодія між КНДР і РФ становить серйозний виклик для регіональної та глобальної безпеки, сприяє ерозії міжнародних режимів контролю над озброєннями і послаблює ефективність санкційної політики, створюючи передумови для подальшої ескалації в глобальному безпековому середовищі.
- 1 April 2026
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Наука і оборона
- No. 1,p. 13-18
Open AccessРоль Корейської Народно-Демократичної Республіки в сучасній російсько-українській війні
У статті проаналізовано роль Корейської Народної Демократичної Республіки у війні Російської Федерації проти України та окреслено ключові напрями російсько-північнокорейського співробітництва. З’ясовано, що допомога КНДР має комплексний і багатовимірний характер, поєднуючи політичні, економічні та воєнно-технологічні мотиви, що дає РФ змогу частково компенсувати наслідки міжнародних санкцій і брак ресурсів. Підкреслено, що таке співробітництво не лише підсилює воєнний потенціал РФ, а й стимулює подальшу мілітаризацію міжнародних конфліктів, загострює гуманітарну кризу та підриває дієвість санкційної системи як інструменту стримування агресії. Окремо показано, що участь КНДР у російсько-українській війні набула системного виміру. КНДР фактично стала одним з ключових зовнішніх союзників РФ, постачаючи мільйони артилерійських снарядів, тактичні ракети, а також здійснюючи політичну підтримку російської агресії на міжнародних майданчиках. Значні обсяги поставок боєприпасів виявилися критичними для підтримання інтенсивності бойових дій і стабілізації окремих ділянок фронту. Зроблено висновок, що взаємодія між КНДР і РФ становить серйозний виклик для регіональної та глобальної безпеки, сприяє ерозії міжнародних режимів контролю над озброєннями і послаблює ефективність санкційної політики, створюючи передумови для подальшої ескалації в глобальному безпековому середовищі.
- 30 March 2026
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Воєнно-історичний вісник
- Vol. 59 (1)
ВОЄННІ ДІЇ У ПРИАЗОВ’Ї НА ПОЧАТКУ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬК В УКРАЇНУ (ЛЮТИЙ–ЛИПЕНЬ 2022 р.)
У статті розкрито особливості воєнних дій у Приазов’ї на початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Показано співвідношення сил російської федерації та України в Азовській операційній зоні в лютому 2022 р., а також комплексно проаналізовано цілі, завдання та характер дій військово-морських сил сторін під час повномасштабної російсько-української війни, з особливим акцентом на подіях, пов’язаних із обороною Маріуполя у лютому–липні 2022 року. Дослідження ґрунтується на матеріалах офіційних зведень, відкритих джерел, аналітичних оглядів, свідчень учасників подій та повідомлень розвідувальних структур.Обґрунтовано підпорядкований, проте, стратегічно важливий характер воєнних дій в Азовському морі, які російське командування розглядало не як самостійну морську операцію, а як інструмент забезпечення сухопутного наступу, блокади приморських міст і формування сухопутного коридору до тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим. Показано, що контроль над акваторією Азовського моря відігравав допоміжну, але критично важливу роль у реалізації загального оперативного задуму російської федерації на південному напрямку.Уточнено роль Військово-Морських Сил Збройних Сил України в обороні Маріуполя як чинника стримування морської активності противника в умовах його чисельної та технічної переваги. Особливу увагу приділено аналізу ураження великого десантного корабля «Саратов», оперативно-психологічне значення якого виходило за межі тактичного успіху та справило стримувальний вплив на подальші дії Чорноморського флоту російської федерації у прибережній зоні Азовського моря.Окремо проаналізовано практику використання росією цивільної портової інфраструктури Азовського моря (Маріуполь, Бердянськ) як складової окупаційної економіки, що поєднувала військово-логістичні функції із системним привласненням матеріальних ресурсів, незаконним захопленням іноземних торговельних суден та іншими формами міжнародно-протиправної діяльності.
- 30 March 2026
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Воєнно-історичний вісник
- Vol. 59 (1)
ВОЄННІ ДІЇ У ПРИАЗОВ’Ї НА ПОЧАТКУ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЙСЬКИХ ВІЙСЬК В УКРАЇНУ (ЛЮТИЙ–ЛИПЕНЬ 2022 р.)
У статті розкрито особливості воєнних дій у Приазов’ї на початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Показано співвідношення сил російської федерації та України в Азовській операційній зоні в лютому 2022 р., а також комплексно проаналізовано цілі, завдання та характер дій військово-морських сил сторін під час повномасштабної російсько-української війни, з особливим акцентом на подіях, пов’язаних із обороною Маріуполя у лютому–липні 2022 року. Дослідження ґрунтується на матеріалах офіційних зведень, відкритих джерел, аналітичних оглядів, свідчень учасників подій та повідомлень розвідувальних структур.Обґрунтовано підпорядкований, проте, стратегічно важливий характер воєнних дій в Азовському морі, які російське командування розглядало не як самостійну морську операцію, а як інструмент забезпечення сухопутного наступу, блокади приморських міст і формування сухопутного коридору до тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим. Показано, що контроль над акваторією Азовського моря відігравав допоміжну, але критично важливу роль у реалізації загального оперативного задуму російської федерації на південному напрямку.Уточнено роль Військово-Морських Сил Збройних Сил України в обороні Маріуполя як чинника стримування морської активності противника в умовах його чисельної та технічної переваги. Особливу увагу приділено аналізу ураження великого десантного корабля «Саратов», оперативно-психологічне значення якого виходило за межі тактичного успіху та справило стримувальний вплив на подальші дії Чорноморського флоту російської федерації у прибережній зоні Азовського моря.Окремо проаналізовано практику використання росією цивільної портової інфраструктури Азовського моря (Маріуполь, Бердянськ) як складової окупаційної економіки, що поєднувала військово-логістичні функції із системним привласненням матеріальних ресурсів, незаконним захопленням іноземних торговельних суден та іншими формами міжнародно-протиправної діяльності.
- Open Access
- 31 October 2025
- Published by Ukrainian Scientific Community in Journal of Scientific Papers "Social development and Security"
- Vol. 15 (5) , 61-78
Застосування безпілотних авіаційних комплексів для вогневого ураження противника у воєнних конфліктах кінця ХХ – першої чверті ХХІ століть
Мета роботи. Розкрити досвід застосування безпілотних авіаційних комплексів як засобів вогневого ураження в конфліктах кінця ХХ — першої чверті ХХІ століття та встановити форми й способи їх застосування. Метод. Застосовано аналіз, синтез, дедукцію, індукцію та історико-генетичний і проблемно-хронологічний підходи. Результати дослідження. Простежено генезу й еволюцію безпілотних комплексів, класифіковано основні форми застосування для ураження противника, виявлено тенденції їх розвитку, сильні й слабкі сторони. Теоретична цінність дослідження. Уточнення впливу ключових факторів на формування тактик застосування БПЛА та запропоновано вдосконалені визначення окремих форм їх використання. Практична цінність дослідження. Результати можуть бути використані в навчальному процесі вищих військових закладів і при доопрацюванні доктринальних документів Сил безпілотних систем ЗСУ. Оригінальність. На широку джерельну базу вперше систематизовано бойовий досвід застосування безпілотних комплексів і уточнено їх оперативно-бойові функції. Особлива увага приділена процесу формування у Збройних Силах України нового роду військ — Сил безпілотних систем, що набуває практичної значущості під час відсічі широкомасштабної агресії Росії; наголошено на протиріччі між необхідністю підвищення автономності систем та етичними й правовими обмеженнями щодо права прийняття рішення про застосування летальної сили автономними машинами. Обмеження: Дослідження базується переважно на відкритих джерелах; подальші праці мають охопити комплексне застосування сил БПЛА та методи протидії противника.
- 31 October 2025
- Published by Ukrainian Scientific Community in Journal of Scientific Papers "Social development and Security"
- Vol. 15 (5) , 61-78
Open AccessЗастосування безпілотних авіаційних комплексів для вогневого ураження противника у воєнних конфліктах кінця ХХ – першої чверті ХХІ століть
Мета роботи. Розкрити досвід застосування безпілотних авіаційних комплексів як засобів вогневого ураження в конфліктах кінця ХХ — першої чверті ХХІ століття та встановити форми й способи їх застосування. Метод. Застосовано аналіз, синтез, дедукцію, індукцію та історико-генетичний і проблемно-хронологічний підходи. Результати дослідження. Простежено генезу й еволюцію безпілотних комплексів, класифіковано основні форми застосування для ураження противника, виявлено тенденції їх розвитку, сильні й слабкі сторони. Теоретична цінність дослідження. Уточнення впливу ключових факторів на формування тактик застосування БПЛА та запропоновано вдосконалені визначення окремих форм їх використання. Практична цінність дослідження. Результати можуть бути використані в навчальному процесі вищих військових закладів і при доопрацюванні доктринальних документів Сил безпілотних систем ЗСУ. Оригінальність. На широку джерельну базу вперше систематизовано бойовий досвід застосування безпілотних комплексів і уточнено їх оперативно-бойові функції. Особлива увага приділена процесу формування у Збройних Силах України нового роду військ — Сил безпілотних систем, що набуває практичної значущості під час відсічі широкомасштабної агресії Росії; наголошено на протиріччі між необхідністю підвищення автономності систем та етичними й правовими обмеженнями щодо права прийняття рішення про застосування летальної сили автономними машинами. Обмеження: Дослідження базується переважно на відкритих джерелах; подальші праці мають охопити комплексне застосування сил БПЛА та методи протидії противника.
- 30 June 2025
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Воєнно-історичний вісник
- Vol. 56 (2)
НОРМАНДСЬКА ДЕСАНТНА ОПЕРАЦІЯ 1944 РОКУ: ДО 80-РІЧЧЯ ВІДКРИТТЯ ДРУГОГО ФРОНТУ В ЄВРОПІ
У статті розкрито стратегічну обстановку, що склалася на Західноєвропейському театрі воєнних дій у 1944 р., мету, завдання, сили і засоби, хід підготовки, ведення та результати Нормандської десантної операції, проведеної союзними британськими, американськими й канадськими військами у 1944 р. для відкриття Другого фронту в Європі та звільнення окупованих Німеччиною територій Західної Європи. Показано, що вибір часу, місця, форм і способів стратегічних дій, що визначалися обстановкою, що склалася насамперед на радянсько-німецькому фронті до літа 1944 р., і географічними особливостями театру воєнних дій, безумовно, був великим досягненням воєнної стратегії Союзників. Водночас встановлено, що успіху в операції досягали проведенням заходів із маскування та дезінформації противника, правильним вибором районів висадки десантів, рішучим масуванням сил і засобів та створенням переваги над противником на морі і у повітрі, всебічним забезпеченням операції, раптовістю висадки десанту та чіткою взаємодією сухопутних військ, військово-морських сил та авіації на усіх етапах її проведення. Автори підтвердили тезу, що висадка союзних військ у Нормандії стала важливою подією держав антигітлерівської коаліції, що зробила значний внесок у перемогу над нацистською Німеччиною у роки Другої світової війни та у розвиток воєнного мистецтва.
- 30 June 2025
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Воєнно-історичний вісник
- Vol. 56 (2)
НОРМАНДСЬКА ДЕСАНТНА ОПЕРАЦІЯ 1944 РОКУ: ДО 80-РІЧЧЯ ВІДКРИТТЯ ДРУГОГО ФРОНТУ В ЄВРОПІ
У статті розкрито стратегічну обстановку, що склалася на Західноєвропейському театрі воєнних дій у 1944 р., мету, завдання, сили і засоби, хід підготовки, ведення та результати Нормандської десантної операції, проведеної союзними британськими, американськими й канадськими військами у 1944 р. для відкриття Другого фронту в Європі та звільнення окупованих Німеччиною територій Західної Європи. Показано, що вибір часу, місця, форм і способів стратегічних дій, що визначалися обстановкою, що склалася насамперед на радянсько-німецькому фронті до літа 1944 р., і географічними особливостями театру воєнних дій, безумовно, був великим досягненням воєнної стратегії Союзників. Водночас встановлено, що успіху в операції досягали проведенням заходів із маскування та дезінформації противника, правильним вибором районів висадки десантів, рішучим масуванням сил і засобів та створенням переваги над противником на морі і у повітрі, всебічним забезпеченням операції, раптовістю висадки десанту та чіткою взаємодією сухопутних військ, військово-морських сил та авіації на усіх етапах її проведення. Автори підтвердили тезу, що висадка союзних військ у Нормандії стала важливою подією держав антигітлерівської коаліції, що зробила значний внесок у перемогу над нацистською Німеччиною у роки Другої світової війни та у розвиток воєнного мистецтва.
- 30 November 2024
- Published by National Academy of Sciences of Ukraine (Co. LTD Ukrinformnauka) (Publications) in Ukrains'kyi Istorychnyi Zhurnal
- No. 3,p. 49-55
Державна жандармерія ЗУНР–ЗО УНР: зародження та інституціалізація (1918–1919 рр.)
Мета статті полягає у висвітленні процесу формування державної жандармерії Західноукраїнської Народної Республіки впродовж 1918–1919 рр. Методологія дослідження побудована на принципах історизму, об’єктивності, багатофакторності й усебічного аналізу, а також на сучасному термінологічному апараті. Використано системний і структурний методи. Наукова новизна. На підставі архівних, частина яких уперше вводиться в науковий обіг, та опублікованих джерел проаналізовано організаційно- правові засади встановлення інституту та структур державної жандармерії у ЗУНР– ЗО УНР. Наведено статистичні дані стосовно кількісного й територіального складів служби. Указано місця дислокації жандармерії, її кількісний склад, керівні органи, функції, обов’язки, завдання. Зауважено на тому, хто саме міг служити в лавах державної жандармерії та які вимоги висувалися до кандидатів. Окрему увагу звернено на утримання жандармів, їхню заробітну платню, пільги, доплати, рівень харчового забезпечення тощо. Наголошено на ролі жандармерії як за умов мирного часу, так і під час воєнних дій. У висновках зазначено про незавершеність процесу становлення державної жандармерії, її переформатування й перепідпорядкування в період воєнних невдач та, зрештою, ліквідацію внаслідок краху західноукраїнської державності.
- 30 November 2024
- Published by National Academy of Sciences of Ukraine (Co. LTD Ukrinformnauka) (Publications) in Ukrains'kyi Istorychnyi Zhurnal
- No. 3,p. 49-55
Державна жандармерія ЗУНР–ЗО УНР: зародження та інституціалізація (1918–1919 рр.)
Мета статті полягає у висвітленні процесу формування державної жандармерії Західноукраїнської Народної Республіки впродовж 1918–1919 рр. Методологія дослідження побудована на принципах історизму, об’єктивності, багатофакторності й усебічного аналізу, а також на сучасному термінологічному апараті. Використано системний і структурний методи. Наукова новизна. На підставі архівних, частина яких уперше вводиться в науковий обіг, та опублікованих джерел проаналізовано організаційно- правові засади встановлення інституту та структур державної жандармерії у ЗУНР– ЗО УНР. Наведено статистичні дані стосовно кількісного й територіального складів служби. Указано місця дислокації жандармерії, її кількісний склад, керівні органи, функції, обов’язки, завдання. Зауважено на тому, хто саме міг служити в лавах державної жандармерії та які вимоги висувалися до кандидатів. Окрему увагу звернено на утримання жандармів, їхню заробітну платню, пільги, доплати, рівень харчового забезпечення тощо. Наголошено на ролі жандармерії як за умов мирного часу, так і під час воєнних дій. У висновках зазначено про незавершеність процесу становлення державної жандармерії, її переформатування й перепідпорядкування в період воєнних невдач та, зрештою, ліквідацію внаслідок краху західноукраїнської державності.
- 29 April 2024
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Воєнно-історичний вісник
- Vol. 51 (1)
«ТУЗЛИНСЬКА КРИЗА» 2003 РОКУ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЕКСПАНСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ
У роботі на основі аналізу та опрацювання значного обсягу інформаційно-аналітичних матеріалів розкривається найбільша криза російсько-українських відносин періоду 1991–2014 рр., що відбулася упродовж 29 вересня — 23 жовтня 2003 р. і увійшла в історію як «Тузлинська криза», «конфлікт навколо острова Тузла» тощо, який став прикладом нехтування росією принципів міжнародного права і двосторонніх російсько-українських договорів, та одним з елементів експансії російської федерації в Україні. Показано стратегічне значення острова, розкрито передумови і справжні причини російсько-українського конфлікту, його перебіг, імовірні сценарії та наслідки для росії й України. Водночас висвітлено заходи, які проводила росія для захоплення українського острова, реакцію на це російського державного і місцевого керівництва, основні контрзаходи політичного, інформаційного та військового характеру, а також яких заходів вживала Україна для відстоювання своєї територіальної цілісності. Проаналізовано чинні двосторонні російсько-українські нормативно-правові документи з цього питання, а також наведено спогади безпосередніх учасників подій, зокрема вищого політичного та військового керівництва України.
- 29 April 2024
- Published by The National Defence University of Ukraine named after Ivan Cherniakhovskyi in Воєнно-історичний вісник
- Vol. 51 (1)
«ТУЗЛИНСЬКА КРИЗА» 2003 РОКУ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЕКСПАНСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ
У роботі на основі аналізу та опрацювання значного обсягу інформаційно-аналітичних матеріалів розкривається найбільша криза російсько-українських відносин періоду 1991–2014 рр., що відбулася упродовж 29 вересня — 23 жовтня 2003 р. і увійшла в історію як «Тузлинська криза», «конфлікт навколо острова Тузла» тощо, який став прикладом нехтування росією принципів міжнародного права і двосторонніх російсько-українських договорів, та одним з елементів експансії російської федерації в Україні. Показано стратегічне значення острова, розкрито передумови і справжні причини російсько-українського конфлікту, його перебіг, імовірні сценарії та наслідки для росії й України. Водночас висвітлено заходи, які проводила росія для захоплення українського острова, реакцію на це російського державного і місцевого керівництва, основні контрзаходи політичного, інформаційного та військового характеру, а також яких заходів вживала Україна для відстоювання своєї територіальної цілісності. Проаналізовано чинні двосторонні російсько-українські нормативно-правові документи з цього питання, а також наведено спогади безпосередніх учасників подій, зокрема вищого політичного та військового керівництва України.
- Open Access
- 30 November 2020
- Published by Kyiv National University of Construction and Architecture in Strength of Materials and Theory of Structures
- No. 105,p. 133-144
Influence of air shock wave on shelter
In modern conditions, sheltering people in protective structures, as a way of protection from dangers, in combination with evacuation from the affected areas (pollution) and the use of personal protective equipment, increases the reliability of public protection. In conditions when evacuation measures from cities can be complicated in a short time, protection of the population in shelters becomes the only possible and effective. Therefore, an important task is to study the impact of loads caused by the explosion of various munitions, substantiate recommendations for improving the protective properties of the shelter and the choice of their location. The most common issues are considered in the article that arise during the arrangement of shelter in buildings and outside them. Based on experimental studies, Taylor's formula and the system of non-stationary Navier-Stokes equations for gas, it’s conducted an analysis of the influence of external and internal factors on the possible nature of the dynamic load from the shock wave on buildings, structures and structural elements in which shelters are located. The results of studies of the parameters of dynamic loads showed that if the storage facilities are located in the basements of buildings, their stability is characterized by three parameters: maximum pressure, time to increase the load to maximum and effective time. The parameters of the loads and the law of their change over the time depend on the location of the structure relative to the surface of the earth and the building, the force of the explosion and the distance to the center of the explosion.
- 30 November 2020
- Published by Kyiv National University of Construction and Architecture in Strength of Materials and Theory of Structures
- No. 105,p. 133-144
Open AccessInfluence of air shock wave on shelter
In modern conditions, sheltering people in protective structures, as a way of protection from dangers, in combination with evacuation from the affected areas (pollution) and the use of personal protective equipment, increases the reliability of public protection. In conditions when evacuation measures from cities can be complicated in a short time, protection of the population in shelters becomes the only possible and effective. Therefore, an important task is to study the impact of loads caused by the explosion of various munitions, substantiate recommendations for improving the protective properties of the shelter and the choice of their location. The most common issues are considered in the article that arise during the arrangement of shelter in buildings and outside them. Based on experimental studies, Taylor's formula and the system of non-stationary Navier-Stokes equations for gas, it’s conducted an analysis of the influence of external and internal factors on the possible nature of the dynamic load from the shock wave on buildings, structures and structural elements in which shelters are located. The results of studies of the parameters of dynamic loads showed that if the storage facilities are located in the basements of buildings, their stability is characterized by three parameters: maximum pressure, time to increase the load to maximum and effective time. The parameters of the loads and the law of their change over the time depend on the location of the structure relative to the surface of the earth and the building, the force of the explosion and the distance to the center of the explosion.