ІПІгор Печенюк

Ігор Печенюк

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Ігор Печенюк has a total of 6 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    ЯДЕРНИЙ СТАТУС ТА БЕЗПЕКОВІ ГАРАНТІЇ УКРАЇНИ: ІСТОРИКО–ПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ У КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКОГО ЕКСПАНСІОНІЗМУ

    by Ігор Печенюк, Ігор Фурман

    У статті розглянуто проблематику ядерного роззброєння України в першій половині 1990–х років та досліджено його детермінуючий вплив на сучасну архітектуру міжнародної безпеки. Дослідження має міждисциплінарний характер і базується на тезаурусі теорії міжнародних відносин, міжнародного права та воєнно–історичних студій. На тлі повномасштабної агресії Російської Федерації у лютому 2022 р. проти України актуалізовано дискусію щодо стратегічних наслідків відмови держави від третього за потужністю ядерного арсеналу у світі. Мета статті — здійснити комплексний історико–політичний аналіз процесу ядерного роззброєння України у 1990–х — 2000–х рр., виявити ключові чинники прийняття відповідних рішень та переосмислити їхні наслідки для національної безпеки в умовах сучасної війни. Методологія дослідження поєднує загальнонаукові методи (історизму, системності) і спеціальний інструментарій критичного дискурс–аналізу та воєнно–історичних досліджень. Наукова новизна полягає у систематизації чинників, що зумовили без’ядерний статус України: від зовнішнього тиску з боку США та Російської Федерації до внутрішніх економічних обмежень, відсутності замкнутого технологічного циклу обслуговування боєзарядів та постчорнобильського суспільного синдрому після аварії на Чорнобильській АЕС. Висновки. Реконструйовано хронологію вивезення тактичної та ліквідації стратегічної ядерної зброї; проаналізовано еволюцію нормативно–правової бази від Декларації про державний суверенітет до Будапештського меморандуму. Доведено, що монополізація Російською Федерацією радянської ядерної спадщини стала ключовим чинником формування регіонального дисбалансу сил. Окрему увагу приділено малодослідженим аспектам передачі Російській Федерації стратегічної авіації (Ту–160, Ту–95МС) та крилатих ракет Х–55 як інструменту погашення енергетичних боргів, що спричинило критичні фінансові та оборонні втрати. Висновки. Обґрунтовано, що заміна матеріальних засобів стримування на декларативні політичні «запевнення» призвела до утворення безпекового вакууму в Східній Європі. Ядерна монополія Російської Федерації на пострадянському просторі стала основною передумовою для подальшого ігнорування нею територіальної цілісності України. Наголошено на необхідності фундаментального переосмислення механізмів міжнародних гарантій, оскільки чинна система нерозповсюдження виявилася неефективною проти агресії з боку ядерної держави. Стаття надійшла: 13.03.26. Прийнято до друку: 10.04.26. Опубліковано: 21.05.26.

  • Open Access

    Технологія оперативного аналітичного визначення ефективності воєнної політики

    by Вячеслав Олександрович Косевцов, Ігор Степанович Печенюк, Іван Павлович Козинець

    Метою статті є розроблення технології оперативного аналітичного визначення ефективності воєнної політики в складних геополітичних умовах і вироблення раціональних заходів її підвищення. Методи дослідження. Для реалізації мети дослідження використано такі методи наукових досліджень, як індукції та дедукції, багатовимірного порівняльного аналізу, аналізу ієрархій, штучного метричного виміру. Отримані результати дослідження. На основі отриманих знань відпрацьовано технологію оперативного визначення ефективності воєнної політики України, яка є комплексним інструментом спектрального аналізу процесів у сфері воєнної безпеки. Ця технологія надає можливість виявляти пріоритетні напрями зміцнення воєнної політики, що спрямована на підготовку та використання засобів збройного насилля для відстоювання національних інтересів, виявляти кризові явища у воєнно-політичній сфері та позитивно і своєчасно на них реагувати. Елементи наукової новизни. Вперше розроблено технологію оперативного аналітичного визначення ефективності воєнної політики, що базується на штучній метричній мірі, методі аналізу ієрархій та багатовимірному порівняльному аналізі. Цей підхід дає змогу визначати важливість показників, що розглядаються, та ефективність воєнної політики в цілому, на зміни у воєнно-політичній обстановці. Теоретична й практична значущість викладеного у статті матеріалу дає змогу розробити технологію оперативного визначення ефективності воєнної політики, яка надасть змогу своєчасно визначати пріоритети воєнної політики держави у кожному конкретному випадку. Запропонована технологія дає можливість цілеспрямованого розвитку теорії воєнної політики як окремої складової воєнної науки, формування окремого (найвищого) ступеня військової освіти. Отримані у статті результати мають наукову новизну і практичну цінність, що дає змогу використовувати їх під час обґрунтування та прийняття рішень у сфері воєнної безпеки.

  • РОСІЙСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ШТУРМОВИХ ДІЙ: ТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (1995–2020)

    by Сергій Сидоров, Ігор Печенюк

    У статті проаналізовано російську історіографію штурму та штурмових дій за тематикою дисертаційних праць, захищених у 1995–2020 роках. Дисертації розглядаються як важливе джерело для історіографічного осмислення розвитку воєнної думки. Автори виокремили основні напрями наукових пошуків, зокрема воєнно-історичні дослідження штурму; ведення штурмових дій у різних середовищах (міські, гірські, лісисті умови); організаційне забезпечення, управління бойовими діями та їх координація; інженерно-технічне забезпечення штурмових дій; морально-психологічне забезпечення особового складу російської армії. Автори окреслили особливості формування історіографії штурмових дій, проаналізували методологічні підходи, узагальнили ключові висновки досліджень, обґрунтували рекомендації. З’ясовано, що більшість праць мають прикладне спрямування й орієнтовані на військову практику, проте, спостерігається фрагментарність досліджень і недостатнє використання гуманітарних, порівняльних і міждисциплінарних підходів. Визначено ключові тенденції у висвітленні проблематики штурмових дій у російській воєнній науці та окреслено перспективи подальших розвідок з урахуванням новітніх технологій і досвіду сучасних збройних конфліктів. З’ясовано, що історіографічний аналіз цих досліджень є цінним для української воєнно-історичної науки, що дає змогу системно осмислити методологічні підходи, тематичні пріоритети та практичні акценти противника, виявити сильні й вразливі місця його військово-історичного дискурсу, а також слугує базою для порівняльних студій, критичного переосмислення власного досвіду бойових дій і формування актуальних дослідницьких напрямів у контексті сучасної війни.

  • НОРМАНДСЬКА ДЕСАНТНА ОПЕРАЦІЯ 1944 РОКУ: ДО 80-РІЧЧЯ ВІДКРИТТЯ ДРУГОГО ФРОНТУ В ЄВРОПІ

    by Володимир Макаров, Ігор Печенюк, Ігор Фурман

    У статті розкрито стратегічну обстановку, що склалася на Західноєвропейському театрі воєнних дій у 1944 р., мету, завдання, сили і засоби, хід підготовки, ведення та результати Нормандської десантної операції, проведеної союзними британськими, американськими й канадськими військами у 1944 р. для відкриття Другого фронту в Європі та звільнення окупованих Німеччиною територій Західної Європи. Показано, що вибір часу, місця, форм і способів стратегічних дій, що визначалися обстановкою, що склалася насамперед на радянсько-німецькому фронті до літа 1944 р., і географічними особливостями театру воєнних дій, безумовно, був великим досягненням воєнної стратегії Союзників. Водночас встановлено, що успіху в операції досягали проведенням заходів із маскування та дезінформації противника, правильним вибором районів висадки десантів, рішучим масуванням сил і засобів та створенням переваги над противником на морі і у повітрі, всебічним забезпеченням операції, раптовістю висадки десанту та чіткою взаємодією сухопутних військ, військово-морських сил та авіації на усіх етапах її проведення. Автори підтвердили тезу, що висадка союзних військ у Нормандії стала важливою подією держав антигітлерівської коаліції, що зробила значний внесок у перемогу над нацистською Німеччиною у роки Другої світової війни та у розвиток воєнного мистецтва.

  • ПРОРОСІЙСЬКІ ТА РОСІЙСЬКІ ПАРАМІЛІТАРНІ ФОРМУВАННЯ У РОЗВ’ЯЗАННІ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ У 2014–2015 РОКАХ

    by Ігор Печенюк, Олексій Чірікалов

    Під час встановлення контролю над Кримським півостровом російська федерація разом із ефектом непередбачуваності використовувала заборонені методи ведення війни, зокрема застосування парамілітарних формувань, що дало змогу країні-агресору досягнути поставленої мети на початковому етапі збройної агресії. Проте подальше використання таких формувань під час ескалації збройного конфлікту на території Донецької і Луганської областей не призвели до бажаного агресору результату. Автори дослідили особливості підготовки та застосування проросійських і російських парамілітарних формувань, визначили їх роль та місце у розв’язанні збройної агресії проти України у 2014–2015 роках, виявили причини результативності дій зазначених формувань в означений період, надали рекомендації щодо шляхів протидії такому явищу як парамілітарні формування. Водночас встановлено, що на парамілітарні формування під час збройної агресії покладалися такі основні завдання: блокування критичних інфраструктурних, адміністративних і військових об’єктів; патрулювання у визначених районах населених пунктів; організація та несення служби на блокпостах на основних транспортних магістралях півострова; виявлення та нейтралізація проукраїнських активістів тощо. Доведено, що успішність дій парамілітарних формувань залежить від ідеологічного налаштування місцевого середовища; логістики – можливості розгортання таких формувань у районі проведення операції та їх забезпечення, у тому числі зброєю, що суттєво спрощується у разі втрати державою контролю над власним кордоном, зокрема й морським; сприятливих умов місцевості для дій парамілітарних формувань, які на початку своєї діяльності дуже часто застосовують партизанську тактику; ефективності комплексної силової протидії сил безпеки і оборони та центральних органів виконавчої влади держави застосуванню противником парамілітарних формувань в умовах «гібридних дій».

  • «ТУЗЛИНСЬКА КРИЗА» 2003 РОКУ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЕКСПАНСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ

    by Ігор Печенюк, Ігор Фурман

    У роботі на основі аналізу та опрацювання значного обсягу інформаційно-аналітичних матеріалів розкривається найбільша криза російсько-українських відносин періоду 1991–2014 рр., що відбулася упродовж 29 вересня — 23 жовтня 2003 р. і увійшла в історію як «Тузлинська криза», «конфлікт навколо острова Тузла» тощо, який став прикладом нехтування росією принципів міжнародного права і двосторонніх російсько-українських договорів, та одним з елементів експансії російської федерації в Україні. Показано стратегічне значення острова, розкрито передумови і справжні причини російсько-українського конфлікту, його перебіг, імовірні сценарії та наслідки для росії й України. Водночас висвітлено заходи, які проводила росія для захоплення українського острова, реакцію на це російського державного і місцевого керівництва, основні контрзаходи політичного, інформаційного та військового характеру, а також яких заходів вживала Україна для відстоювання своєї територіальної цілісності. Проаналізовано чинні двосторонні російсько-українські нормативно-правові документи з цього питання, а також наведено спогади безпосередніх учасників подій, зокрема вищого політичного та військового керівництва України.