Olena Spolska
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Research Subjects
Olena Spolska has a total of 44 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Galyna Boreiko
Рівненський державний гуманітарний університет
2 shared publications - Igor Riabov
Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music
2 shared publications - Larysa Oronovska
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
2 shared publications - Mariia Kyreia
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
2 shared publications - Yuliia Hrytsun
Natsionalʹnyy Universytet "Chernihivsʹkyy Kolehium" Imeni T.h.shevchenka
2 shared publications - Andrii Markovskyi
National Academy of Arts of Ukraine, Kyiv, Ukraine
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Мистецтвознавство: традиції та інновації
- No. 2,p. 13-19
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА СРСР ТА УРСР У ГАЛУЗІ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА
У статті здійснено комплексний аналіз державної політики СРСР та УРСР у галузі театрального мистецтва, розглянуто її інструменти, механізми реалізації та наслідки для культурного простору України. Увагу зосереджено на специфіці функціонування театру в умовах тоталітарного режиму, коли мистецтво було поставлене на службу державній ідеології. Театральне мистецтво в цей період виконувало пропагандистську функцію, спрямовану на зміцнення панівної політичної системи та утвердження комуністичних цінностей. Особливу увагу приділено запровадженню методу соціалістичного реалізму, який був визначений як єдиний офіційно дозволений творчий підхід, обов’язковий для всіх театрів. Аналізуються наслідки нав’язування партійних директив у репертуарній політиці, жорсткої цензури, переслідувань інакодумців та адміністративного контролю над діяльністю театрів. Зокрема, у статті розкрито роль Головреперткому, партійних органів та інших інституцій, які мали безпосередній вплив на формування репертуару, кадрову політику та гастрольну діяльність театрів. Акцентовано увагу на соціокультурних умовах, у яких розвивалося театральне мистецтво, і на перешкодах, що створювалися для його національного самовираження. Дослідження охоплює періоди репресій 1930-х років, повоєнний період і періоди посилення ідеологічного контролю в 1960–70-х роках. Розглянуто процес створення так званого «радянського театру», який, попри жорсткий контроль, іноді знаходив можливості для творчого опору та збереження національної ідентичності. У статті наголошується, що тоталітарна система сприяла формуванню унікальної моделі театру, який одночасно виконував як мистецьку, так і пропагандистську функції. Водночас аналіз показує, що театр залишався важливою частиною суспільного і культурного життя, попри обмеження ідеологічного характеру. Результати дослідження підкреслюють важливість вивчення впливу політичних факторів на культуру та мистецтво для розуміння історичних процесів і сучасних викликів у розвитку театру України.
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Мистецтвознавство: традиції та інновації
- No. 2,p. 13-19
Open AccessДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА СРСР ТА УРСР У ГАЛУЗІ ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА
У статті здійснено комплексний аналіз державної політики СРСР та УРСР у галузі театрального мистецтва, розглянуто її інструменти, механізми реалізації та наслідки для культурного простору України. Увагу зосереджено на специфіці функціонування театру в умовах тоталітарного режиму, коли мистецтво було поставлене на службу державній ідеології. Театральне мистецтво в цей період виконувало пропагандистську функцію, спрямовану на зміцнення панівної політичної системи та утвердження комуністичних цінностей. Особливу увагу приділено запровадженню методу соціалістичного реалізму, який був визначений як єдиний офіційно дозволений творчий підхід, обов’язковий для всіх театрів. Аналізуються наслідки нав’язування партійних директив у репертуарній політиці, жорсткої цензури, переслідувань інакодумців та адміністративного контролю над діяльністю театрів. Зокрема, у статті розкрито роль Головреперткому, партійних органів та інших інституцій, які мали безпосередній вплив на формування репертуару, кадрову політику та гастрольну діяльність театрів. Акцентовано увагу на соціокультурних умовах, у яких розвивалося театральне мистецтво, і на перешкодах, що створювалися для його національного самовираження. Дослідження охоплює періоди репресій 1930-х років, повоєнний період і періоди посилення ідеологічного контролю в 1960–70-х роках. Розглянуто процес створення так званого «радянського театру», який, попри жорсткий контроль, іноді знаходив можливості для творчого опору та збереження національної ідентичності. У статті наголошується, що тоталітарна система сприяла формуванню унікальної моделі театру, який одночасно виконував як мистецьку, так і пропагандистську функції. Водночас аналіз показує, що театр залишався важливою частиною суспільного і культурного життя, попри обмеження ідеологічного характеру. Результати дослідження підкреслюють важливість вивчення впливу політичних факторів на культуру та мистецтво для розуміння історичних процесів і сучасних викликів у розвитку театру України.
- Open Access
- 18 December 2025
- Published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University in Молодь і ринок
- No. 11/243,p. 71-77
ПОГЛИБЛЕННЯ ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА В ХОДІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ РЕПЕРТУАР В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ”: З ДОСВІДУ РОБОТИ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
У статті акцентовано увагу на важливості підвищення якості підготовки вчителя музичного мистецтва шляхом вдосконалення інструментально-виконавської компетентності пов’язаної з технологіями освоєння шкільного інструментального репертуару під час роботи з різним складом інструментальних ансамблів на практичних заняттях з курсу ”Інструментальний репертуар в освітньому процесі загальноосвітньої школи”. Наведено приклади технологій освоєння інструментального репертуару. Висвітлено досвід роботи під час викладання даної навчальної дисципліни у ТНПУ.
- 18 December 2025
- Published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University in Молодь і ринок
- No. 11/243,p. 71-77
Open AccessПОГЛИБЛЕННЯ ІНСТРУМЕНТАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА В ХОДІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ РЕПЕРТУАР В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ”: З ДОСВІДУ РОБОТИ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
У статті акцентовано увагу на важливості підвищення якості підготовки вчителя музичного мистецтва шляхом вдосконалення інструментально-виконавської компетентності пов’язаної з технологіями освоєння шкільного інструментального репертуару під час роботи з різним складом інструментальних ансамблів на практичних заняттях з курсу ”Інструментальний репертуар в освітньому процесі загальноосвітньої школи”. Наведено приклади технологій освоєння інструментального репертуару. Висвітлено досвід роботи під час викладання даної навчальної дисципліни у ТНПУ.
- Open Access
- 15 December 2025
- Published by State University of Infrastructure and Technologies in History of science and technology
- Vol. 15 (2)
Pneumatics, acoustics and digital sound: The organ in the history of science and technology
This article analyzes the historical development of the organ as a complex technological system whose evolution reflects successive transformations in scientific knowledge, materials, and engineering practices from antiquity to the digital age. The study employs a combined methodology of historical textual analysis, examination of archaeological and material evidence, and interpretation through the technological-systems approach, supported by modern acoustical and engineering research. The results demonstrate that each major stage in organ history corresponds to a distinct scientific and technological environment. The Hellenistic hydraulis reveals early applications of pneumatic and hydraulic regulation grounded in the mechanical theories of Ctesibius and described by Vitruvius, while Roman and Byzantine adaptations illustrate how metalworking, woodworking, and empirical acoustics shaped early organ design. The medieval period shows a shift toward large wooden structures, the refinement of tin-lead alloys, and the emergence of elaborate tracker mechanisms suited to the architectural acoustics of Romanesque and Gothic churches. Renaissance and early modern developments link organ building to the rise of mathematical acoustics, with theorists such as Zarlino and Mersenne providing conceptual explanations for pitch, scaling, and harmonic structure that informed workshop practice. During the Industrial Revolution, machine tools, standardized materials, and pneumatic assist devices enabled unprecedented increases in size, reliability, and mechanical complexity, while nineteenth-century acoustical science, particularly the work of Helmholtz, clarified the physical basis of pipe tone. Electrification in the late nineteenth and twentieth centuries reshaped organ control systems, separating console and pipes, introducing electromagnetic actions, and integrating the organ into broader electromechanical networks. The second half of the twentieth century and the early twenty-first century reveal the growing influence of electronics, digital sampling, physical modeling, CNC manufacturing, and hybrid designs that combine traditional pipes with computational sound generation. Taken together, these findings show that the organ evolved not through the replacement of old technologies by new ones but through their continuous accumulation, reinterpretation, and integration within changing scientific paradigms. The article concludes that the organ’s two-millennia history offers a distinctive case study for understanding long-term interactions between scientific knowledge, material innovation, and technological continuity.
- 15 December 2025
- Published by State University of Infrastructure and Technologies in History of science and technology
- Vol. 15 (2)
Open AccessPneumatics, acoustics and digital sound: The organ in the history of science and technology
This article analyzes the historical development of the organ as a complex technological system whose evolution reflects successive transformations in scientific knowledge, materials, and engineering practices from antiquity to the digital age. The study employs a combined methodology of historical textual analysis, examination of archaeological and material evidence, and interpretation through the technological-systems approach, supported by modern acoustical and engineering research. The results demonstrate that each major stage in organ history corresponds to a distinct scientific and technological environment. The Hellenistic hydraulis reveals early applications of pneumatic and hydraulic regulation grounded in the mechanical theories of Ctesibius and described by Vitruvius, while Roman and Byzantine adaptations illustrate how metalworking, woodworking, and empirical acoustics shaped early organ design. The medieval period shows a shift toward large wooden structures, the refinement of tin-lead alloys, and the emergence of elaborate tracker mechanisms suited to the architectural acoustics of Romanesque and Gothic churches. Renaissance and early modern developments link organ building to the rise of mathematical acoustics, with theorists such as Zarlino and Mersenne providing conceptual explanations for pitch, scaling, and harmonic structure that informed workshop practice. During the Industrial Revolution, machine tools, standardized materials, and pneumatic assist devices enabled unprecedented increases in size, reliability, and mechanical complexity, while nineteenth-century acoustical science, particularly the work of Helmholtz, clarified the physical basis of pipe tone. Electrification in the late nineteenth and twentieth centuries reshaped organ control systems, separating console and pipes, introducing electromagnetic actions, and integrating the organ into broader electromechanical networks. The second half of the twentieth century and the early twenty-first century reveal the growing influence of electronics, digital sampling, physical modeling, CNC manufacturing, and hybrid designs that combine traditional pipes with computational sound generation. Taken together, these findings show that the organ evolved not through the replacement of old technologies by new ones but through their continuous accumulation, reinterpretation, and integration within changing scientific paradigms. The article concludes that the organ’s two-millennia history offers a distinctive case study for understanding long-term interactions between scientific knowledge, material innovation, and technological continuity.
- Open Access
- 25 July 2025
- Published by Babes-Bolyai University Cluj-Napoca in Studia Universitatis Babeş-Bolyai Musica
- p. 81-94
PIANO PEDAGOGY IN MUSIC SCHOOL THROUGH THE LENS OF UKRAINIAN PRACTICE AND EUROPEAN APPROACHES
The article examines contemporary approaches to piano pedagogy in the context of the transformation of arts education. It analyzes the interaction between traditional individual teaching methods and new trends, including group teaching, the introduction of digital technologies, multicultural strategies, and interdisciplinary approaches. It summarizes contemporary scientific discussions on rethinking piano teaching methods and points to the risks of completely abandoning the individual approach. Methodologically, the study is based on a comparative analysis of the official programs of music schools and higher art institutions in Ukraine, Poland, Great Britain, and Austria. Particular attention is paid to issues of repertoire policy, class structure, the role of related disciplines, and the integration of national traditions into the educational process. The conclusions justify the importance of preserving individual teaching as a key form of professional competence development for pianists, complemented by innovative and collective forms of work. The article reveals the potential of contemporary piano education in combining traditions, technological solutions, and cultural diversity.
- 25 July 2025
- Published by Babes-Bolyai University Cluj-Napoca in Studia Universitatis Babeş-Bolyai Musica
- p. 81-94
Open AccessPIANO PEDAGOGY IN MUSIC SCHOOL THROUGH THE LENS OF UKRAINIAN PRACTICE AND EUROPEAN APPROACHES
The article examines contemporary approaches to piano pedagogy in the context of the transformation of arts education. It analyzes the interaction between traditional individual teaching methods and new trends, including group teaching, the introduction of digital technologies, multicultural strategies, and interdisciplinary approaches. It summarizes contemporary scientific discussions on rethinking piano teaching methods and points to the risks of completely abandoning the individual approach. Methodologically, the study is based on a comparative analysis of the official programs of music schools and higher art institutions in Ukraine, Poland, Great Britain, and Austria. Particular attention is paid to issues of repertoire policy, class structure, the role of related disciplines, and the integration of national traditions into the educational process. The conclusions justify the importance of preserving individual teaching as a key form of professional competence development for pianists, complemented by innovative and collective forms of work. The article reveals the potential of contemporary piano education in combining traditions, technological solutions, and cultural diversity.
- Open Access
- 24 April 2025
- Published by South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky in Південноукраїнські мистецькі студії
- No. 2,p. 147-154
Використання віртуальної реальності у створенні інтерактивних музичних перформансів
У статті досліджено технологічні підходи до використання віртуальної реальності (далі – VR) в музичних перформансах та їхній вплив на аудіовізуальне мистецтво.Установлено, що VR змінює взаємодію виконавців і аудиторії, забезпечуючи ефект присутності, персоналізацію та інтерактивний контроль музичних параметрів.Виявлено основні методи взаємодії слухачів із VR-контентом, зокрема, використання жестових контролерів, біометричних сенсорів та алгоритмів штучного інтелекту. Оцінено вплив VR-просторів на емоційне сприйняття аудиторії, зокрема, роль просторового аудіо, візуально-музичної синхронізації та біометричної адаптації в підвищенні залученості слухачів. Метою дослідження є аналіз VR-рішень для інтерактивних музичних перформансів, виявлення проблем їхньої інтеграції в концертну та студійну практику, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення VR-технологій у музичній сфері. Методологія ґрунтується на аналізі наукових джерел і практичних VR-кейсів, порівняльному аналізі технологічних рішень для інтерактивних перформансів, а також вивченні технічних обмежень VR-інструментів у концертній та студійній діяльності. Визначено основні проблеми та виклики впровадження VR у музичну сферу. Виявлено, що основними бар’єрами є затримка звуку, обмежена сумісність VR-інструментів із традиційними музичними системами, відсутність загальноприйнятих стандартів для мікшування та запису VR-композицій, а також високі вимоги до обчислювальних ресурсів. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення VR-рішень для інтерактивних музичних перформансів. Розроблено підходи до зменшення затримки звуку за допомогою оптимізованих алгоритмів просторового аудіо та штучного інтелекту. Обґрунтовано необхідність створення стандартизованих протоколів передачі аудіосигналів для забезпечення сумісності VR-інструментів із традиційними студійними комплексами. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці нових моделей персоналізації VR-концертів на основі біометричних сенсорів та нейроінтерфейсів, удосконаленні методів автоматизованого створення музики, а також зниженні вартості VR-технологій для їхнього ширшого застосування в музичній індустрії.
- 24 April 2025
- Published by South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky in Південноукраїнські мистецькі студії
- No. 2,p. 147-154
Open AccessВикористання віртуальної реальності у створенні інтерактивних музичних перформансів
У статті досліджено технологічні підходи до використання віртуальної реальності (далі – VR) в музичних перформансах та їхній вплив на аудіовізуальне мистецтво.Установлено, що VR змінює взаємодію виконавців і аудиторії, забезпечуючи ефект присутності, персоналізацію та інтерактивний контроль музичних параметрів.Виявлено основні методи взаємодії слухачів із VR-контентом, зокрема, використання жестових контролерів, біометричних сенсорів та алгоритмів штучного інтелекту. Оцінено вплив VR-просторів на емоційне сприйняття аудиторії, зокрема, роль просторового аудіо, візуально-музичної синхронізації та біометричної адаптації в підвищенні залученості слухачів. Метою дослідження є аналіз VR-рішень для інтерактивних музичних перформансів, виявлення проблем їхньої інтеграції в концертну та студійну практику, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення VR-технологій у музичній сфері. Методологія ґрунтується на аналізі наукових джерел і практичних VR-кейсів, порівняльному аналізі технологічних рішень для інтерактивних перформансів, а також вивченні технічних обмежень VR-інструментів у концертній та студійній діяльності. Визначено основні проблеми та виклики впровадження VR у музичну сферу. Виявлено, що основними бар’єрами є затримка звуку, обмежена сумісність VR-інструментів із традиційними музичними системами, відсутність загальноприйнятих стандартів для мікшування та запису VR-композицій, а також високі вимоги до обчислювальних ресурсів. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення VR-рішень для інтерактивних музичних перформансів. Розроблено підходи до зменшення затримки звуку за допомогою оптимізованих алгоритмів просторового аудіо та штучного інтелекту. Обґрунтовано необхідність створення стандартизованих протоколів передачі аудіосигналів для забезпечення сумісності VR-інструментів із традиційними студійними комплексами. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці нових моделей персоналізації VR-концертів на основі біометричних сенсорів та нейроінтерфейсів, удосконаленні методів автоматизованого створення музики, а також зниженні вартості VR-технологій для їхнього ширшого застосування в музичній індустрії.
- Open Access
- 10 February 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Мистецтвознавство: традиції та інновації
- No. 1,p. 50-55
ВПЛИВ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ: НОВІ МОЖЛИВОСТІ ТА ВИКЛИКИ
Євроінтеграція відкриває нові можливості для популяризації українського музичного мистецтва за кордоном, створення інноваційних музичних проєктів та участі у міжнародних заходах. Дослідниця підкреслює, що інтеграція до європейського культурного простору має важливе значення для формування нових тенденцій у сучасній українській музиці, одночасно зберігаючи її національну ідентичність. У дослідженні детально аналізуються ключові етапи розвитку української музики, починаючи з андеграундного руху 1980-х років і до сучасних тенденцій, які охоплюють жанрову різноманітність – від етно- електроніки до поп-музики. Особливу увагу приділено впливу таких відомих виконавців, як ONUKA, Go_A, Kalush Orchestra, які вдало поєднують традиційні українські мотиви із сучасними європейськими жанрами, сприяючи міжнародній популяризації української культури. Євроінтеграційні процеси також відкривають нові можливості для українських виконавців завдяки участі у таких заходах, як конкурс Євробачення, музичні фестивалі, наприклад Atlas Weekend, а також через співпрацю з міжнародними грантовими програмами (Erasmus+, Creative Europe). Ці програми сприяють обміну досвідом між українськими та європейськими митцями, надаючи можливість вдосконалювати професійні навички, зміцнювати культурні зв’язки та підвищувати якість музичних продуктів. У публікації наголошується на важливій ролі сучасних цифрових платформ і соціальних мереж, що дає змогу українським виконавцям охоплювати широку міжнародну аудиторію. Як приклад, авторка розглядає діяльність співака Yaktak, чиї твори стали популярними завдяки алгоритмам платформ, зокрема YouTube та Spotify, що сприяє інтеграції української музики у глобальний культурний простір. Висновки наукової розвідки підкреслюють, що євроінтеграція сприяє професійному розвитку українських митців, популяризації національної культури за кордоном, а також зміцненню міжнародних культурних зв’язків. Проте перед виконавцями стоять значні виклики, як-от висока конкуренція, збереження національної ідентичності, фінансові труднощі та пошук підтримки. Для ефективної інтеграції української музики до європейського простору важливими є підтримка держави, розвиток культурної дипломатії та посилення міжнародної співпраці. Дослідження є цінним внеском у дослідження сучасних процесів адаптації та інтеграції української культури у європейський контекст, демонструючи її унікальність, конкурентоспроможність і важливість у глобалізованому світі.
- 10 February 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Мистецтвознавство: традиції та інновації
- No. 1,p. 50-55
Open AccessВПЛИВ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ: НОВІ МОЖЛИВОСТІ ТА ВИКЛИКИ
Євроінтеграція відкриває нові можливості для популяризації українського музичного мистецтва за кордоном, створення інноваційних музичних проєктів та участі у міжнародних заходах. Дослідниця підкреслює, що інтеграція до європейського культурного простору має важливе значення для формування нових тенденцій у сучасній українській музиці, одночасно зберігаючи її національну ідентичність. У дослідженні детально аналізуються ключові етапи розвитку української музики, починаючи з андеграундного руху 1980-х років і до сучасних тенденцій, які охоплюють жанрову різноманітність – від етно- електроніки до поп-музики. Особливу увагу приділено впливу таких відомих виконавців, як ONUKA, Go_A, Kalush Orchestra, які вдало поєднують традиційні українські мотиви із сучасними європейськими жанрами, сприяючи міжнародній популяризації української культури. Євроінтеграційні процеси також відкривають нові можливості для українських виконавців завдяки участі у таких заходах, як конкурс Євробачення, музичні фестивалі, наприклад Atlas Weekend, а також через співпрацю з міжнародними грантовими програмами (Erasmus+, Creative Europe). Ці програми сприяють обміну досвідом між українськими та європейськими митцями, надаючи можливість вдосконалювати професійні навички, зміцнювати культурні зв’язки та підвищувати якість музичних продуктів. У публікації наголошується на важливій ролі сучасних цифрових платформ і соціальних мереж, що дає змогу українським виконавцям охоплювати широку міжнародну аудиторію. Як приклад, авторка розглядає діяльність співака Yaktak, чиї твори стали популярними завдяки алгоритмам платформ, зокрема YouTube та Spotify, що сприяє інтеграції української музики у глобальний культурний простір. Висновки наукової розвідки підкреслюють, що євроінтеграція сприяє професійному розвитку українських митців, популяризації національної культури за кордоном, а також зміцненню міжнародних культурних зв’язків. Проте перед виконавцями стоять значні виклики, як-от висока конкуренція, збереження національної ідентичності, фінансові труднощі та пошук підтримки. Для ефективної інтеграції української музики до європейського простору важливими є підтримка держави, розвиток культурної дипломатії та посилення міжнародної співпраці. Дослідження є цінним внеском у дослідження сучасних процесів адаптації та інтеграції української культури у європейський контекст, демонструючи її унікальність, конкурентоспроможність і важливість у глобалізованому світі.
- Open Access
- 10 February 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Мистецтвознавство: традиції та інновації
- No. 1,p. 37-43
КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ МИСТЕЦЬКИХ ПРАКТИК У СИСТЕМІ КУЛЬТУРНИХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ
Стаття присвячена аналізу мистецьких практик у контексті ширших культурних практик, підкреслюючи їхній діалектичний взаємозв’язок, трансляційну функцію та вплив на формування цінностей і смислів у суспільстві. Основну увагу зосереджено на концептуальних підходах до розуміння культурних і мистецьких практик, запропонованих як західними, так і українськими дослідниками, зокрема Майклом Фрезе, Ольгою Копієвською, Анною Урсан та Гремом Салліваном. Розглянуто їхні дефініції, роль семантики соціокультурного габітусу, вплив технологій і соціальних процесів на еволюцію мистецтва. У статті також проаналізовано форми івентів та подій, що містять мистецькі елементи (концерти, виставки, квести, флешмоби, подкасти, фестивалі), а також їхню специфіку з погляду соціокультурного проектування, організації та впливу на аудиторію. Виокремлено ключові функції мистецьких фестивалів і презентовано інноваційні підходи до їхнього менеджменту. Авторка підкреслює роль мистецьких практик як інструменту збереження культурної спадщини, взаємодії між культурами та формування нових естетичних наративів у глобалізованому суспільстві. Дослідження зосереджене на аналізі й розумінні мистецьких практик у контексті культурних явищ, акцентуючи увагу на їхній сутності та взаємозв’язках. Особливу увагу приділено вивченню впливу мистецтва на формування культурного середовища, а також дослідженню того, як ці практики сприяють збагаченню культурного досвіду учасників і аудиторії. На тлі сучасних трансформацій у мистецтві та зростаючої актуальності культурних ініціатив важливо розкрити потенціал мистецьких виявів як засобу інтеграції, діалогу та креативної взаємодії. У межах дослідження висвітлюється не лише трансформаційний вплив мистецьких практик на культуру, але і їхній значний внесок у формування платформ для інтерпретації, обміну та співтворчості в сучасному культурному контексті. Стаття сприяє розширенню розуміння мистецьких практик як комплексного механізму виробництва смислів і цінностей, що впливає на культурну матрицю суспільства, і може бути корисною для дослідників, управлінців культури та митців.
- 10 February 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Мистецтвознавство: традиції та інновації
- No. 1,p. 37-43
Open AccessКОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ МИСТЕЦЬКИХ ПРАКТИК У СИСТЕМІ КУЛЬТУРНИХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ
Стаття присвячена аналізу мистецьких практик у контексті ширших культурних практик, підкреслюючи їхній діалектичний взаємозв’язок, трансляційну функцію та вплив на формування цінностей і смислів у суспільстві. Основну увагу зосереджено на концептуальних підходах до розуміння культурних і мистецьких практик, запропонованих як західними, так і українськими дослідниками, зокрема Майклом Фрезе, Ольгою Копієвською, Анною Урсан та Гремом Салліваном. Розглянуто їхні дефініції, роль семантики соціокультурного габітусу, вплив технологій і соціальних процесів на еволюцію мистецтва. У статті також проаналізовано форми івентів та подій, що містять мистецькі елементи (концерти, виставки, квести, флешмоби, подкасти, фестивалі), а також їхню специфіку з погляду соціокультурного проектування, організації та впливу на аудиторію. Виокремлено ключові функції мистецьких фестивалів і презентовано інноваційні підходи до їхнього менеджменту. Авторка підкреслює роль мистецьких практик як інструменту збереження культурної спадщини, взаємодії між культурами та формування нових естетичних наративів у глобалізованому суспільстві. Дослідження зосереджене на аналізі й розумінні мистецьких практик у контексті культурних явищ, акцентуючи увагу на їхній сутності та взаємозв’язках. Особливу увагу приділено вивченню впливу мистецтва на формування культурного середовища, а також дослідженню того, як ці практики сприяють збагаченню культурного досвіду учасників і аудиторії. На тлі сучасних трансформацій у мистецтві та зростаючої актуальності культурних ініціатив важливо розкрити потенціал мистецьких виявів як засобу інтеграції, діалогу та креативної взаємодії. У межах дослідження висвітлюється не лише трансформаційний вплив мистецьких практик на культуру, але і їхній значний внесок у формування платформ для інтерпретації, обміну та співтворчості в сучасному культурному контексті. Стаття сприяє розширенню розуміння мистецьких практик як комплексного механізму виробництва смислів і цінностей, що впливає на культурну матрицю суспільства, і може бути корисною для дослідників, управлінців культури та митців.
- Open Access
- 21 January 2025
- Published by International University of Sarajevo in Periodicals of Engineering and Natural Sciences (PEN)
- Vol. 13 (1) , 207-218
Peculiarities of teaching art in the era of digital technologies: challenges and opportunities
The modern digitalization of the educational process in art teaching is a relevant topic for research. The purpose of the article is to study the peculiarities of teaching art in the time of active use of digital technologies, the challenges and opportunities of this process in further use. To achieve this task, scientific methods of comparison and content analysis of scientific literature were used. A survey of 77 students (bachelor's, master's, and PhD students) who studied art with the use of modern digital technologies was also conducted. The results show that modern digital technologies are used at least several times a week. Important tools are virtual and augmented reality technologies, multimedia, and digital resources. Artistic digital platforms for creation or modeling allow the use of various digital tools to create new works or explore new styles. The problems are described: untimely access to technology, lack of personal interaction, lack of practical skills, certain limitations in the use of creativity, and the need for self-discipline. The conclusions summarize the general tendency to deepen the use of digital technologies in art education.
- 21 January 2025
- Published by International University of Sarajevo in Periodicals of Engineering and Natural Sciences (PEN)
- Vol. 13 (1) , 207-218
Open AccessPeculiarities of teaching art in the era of digital technologies: challenges and opportunities
The modern digitalization of the educational process in art teaching is a relevant topic for research. The purpose of the article is to study the peculiarities of teaching art in the time of active use of digital technologies, the challenges and opportunities of this process in further use. To achieve this task, scientific methods of comparison and content analysis of scientific literature were used. A survey of 77 students (bachelor's, master's, and PhD students) who studied art with the use of modern digital technologies was also conducted. The results show that modern digital technologies are used at least several times a week. Important tools are virtual and augmented reality technologies, multimedia, and digital resources. Artistic digital platforms for creation or modeling allow the use of various digital tools to create new works or explore new styles. The problems are described: untimely access to technology, lack of personal interaction, lack of practical skills, certain limitations in the use of creativity, and the need for self-discipline. The conclusions summarize the general tendency to deepen the use of digital technologies in art education.
- 1 January 2025
- Published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University in Humanities science current issues
- Vol. 2 (88) , 188-196
PLAGIARISM IN ART AS A CHALLENGE TO CULTURAL AUTHENTICITY IN THE ERA OF DIGITALIZATION
- 1 January 2025
- Published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University in Humanities science current issues
- Vol. 2 (88) , 188-196
PLAGIARISM IN ART AS A CHALLENGE TO CULTURAL AUTHENTICITY IN THE ERA OF DIGITALIZATION
- Open Access
- 15 December 2024
- Published by State University of Infrastructure and Technologies in History of science and technology
- Vol. 14 (2) , 513-538
History of the evolution of cinema in the context of considering the stages of development of science and technology. The first steps to the birth of cinema
Historiographic works on the history of cinema play an important role in preserving knowledge about the development of this art form. They not only document the key stages of the evolution of cinema, but also provide an opportunity to analyze it as a cultural phenomenon that is closely intertwined with the history of mankind. Historiographic works on the history of cinema cover the study of the development of cinema as an art, a means of communication and an industry. They reflect various aspects of its formation: socio-cultural influences, technological breakthroughs, genre transformations and the role of cinema in a historical context. However, a thorough analysis of historiographic sources on the study of the history of the evolution of cinema in the context of considering the stages of the development of science and technology has not been carried out before. The aim of the study is to investigate the state, completeness and reliability of the study of the history of the development of cinema in the context of considering the stages of the development of science and technology, based on the analysis of historiographic sources, the achievements of predecessors, and modern methodology. The objective of this article is to analyze historiographical sources that consider the magic lantern, the camera obscura, and the shadow play as key precursors to cinema. The magic lantern, the camera obscura, and the shadow play were key milestones in the development of cinema, as they developed techniques for manipulating light and shadow, creating the illusion of movement, and projecting images. They became important precursors to cinema, providing the conceptual and technical foundations that allowed cinematic technologies as we know them today to emerge. All three devices actively used the manipulation of light and shadow to create visual effects that became the basis for cinema. Each of these devices allowed for technical innovations in the use of lighting, projections, and images that were later adapted in cinematic technologies such as projectors and motion pictures. All of these technologies helped popularize the idea of using optical effects and media for a mass audience, which was important for the emergence of cinema as an industry. Historiographical works devoted to the magic lantern, the camera obscura, and the shadow play focus on the study of these inventions as important precursors to cinema. They laid the foundations of visual art that uses the play of light and shadow, and influenced the development of technologies for creating the illusion of movement.
- 15 December 2024
- Published by State University of Infrastructure and Technologies in History of science and technology
- Vol. 14 (2) , 513-538
Open AccessHistory of the evolution of cinema in the context of considering the stages of development of science and technology. The first steps to the birth of cinema
Historiographic works on the history of cinema play an important role in preserving knowledge about the development of this art form. They not only document the key stages of the evolution of cinema, but also provide an opportunity to analyze it as a cultural phenomenon that is closely intertwined with the history of mankind. Historiographic works on the history of cinema cover the study of the development of cinema as an art, a means of communication and an industry. They reflect various aspects of its formation: socio-cultural influences, technological breakthroughs, genre transformations and the role of cinema in a historical context. However, a thorough analysis of historiographic sources on the study of the history of the evolution of cinema in the context of considering the stages of the development of science and technology has not been carried out before. The aim of the study is to investigate the state, completeness and reliability of the study of the history of the development of cinema in the context of considering the stages of the development of science and technology, based on the analysis of historiographic sources, the achievements of predecessors, and modern methodology. The objective of this article is to analyze historiographical sources that consider the magic lantern, the camera obscura, and the shadow play as key precursors to cinema. The magic lantern, the camera obscura, and the shadow play were key milestones in the development of cinema, as they developed techniques for manipulating light and shadow, creating the illusion of movement, and projecting images. They became important precursors to cinema, providing the conceptual and technical foundations that allowed cinematic technologies as we know them today to emerge. All three devices actively used the manipulation of light and shadow to create visual effects that became the basis for cinema. Each of these devices allowed for technical innovations in the use of lighting, projections, and images that were later adapted in cinematic technologies such as projectors and motion pictures. All of these technologies helped popularize the idea of using optical effects and media for a mass audience, which was important for the emergence of cinema as an industry. Historiographical works devoted to the magic lantern, the camera obscura, and the shadow play focus on the study of these inventions as important precursors to cinema. They laid the foundations of visual art that uses the play of light and shadow, and influenced the development of technologies for creating the illusion of movement.