Oleksandr Len has a total of 41 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Long-term rye monoculture on chernozem: stable yields with changing soil organic matter

    by Andriy Kokhan, Oleksandr Tsyliuryk, Oleksandr Len, Mykhailo Shevchenko, Serhii Shevchenko, Oleksandr Izhboldin, Olena Samoilenko, Halyna Yevtushenko, Roman Olepir

    Long-term field experiments are essential for understanding how monocultures reshape soils under climate change. We hypothesised that the buffering capacity of Ukrainian chernozem sustains low but persistent winter rye yields without external inputs, while gradually altering the quality of soil organic matter and the base-cation status. We tested this in a long dataset from Poltava (Ukraine): a 0.4-ha plot established in 1884 and managed uniformly (annual disking and ploughing to 22–25 cm, mid-September sowing, no fertilisers, herbicides or pesticides; varieties renewed). Hydrometeorological records, archived yields (1885–2024) and repeated soil surveys (1964–2024) were analysed; elemental composition was determined by ICP-MS; humus fractions by standard alkaline extraction; statistics in Statistica 12. Mean grain yield was 1.19 t ha⁻¹ (straw 2.80 t ha⁻¹) with wide interannual variability (0.15–2.38 t ha⁻¹) but no significant long-term trend despite regional warming and modest precipitation decline. Topsoil humus (0–20 cm) decreased from 2.8% mid-century to 2.3% in 2024, and the humic: fulvic carbon ratio fell from 1.15 to 0.89, indicating a shift toward more mobile, less polymerised fractions. Soil reaction remained acid to slightly acid (pH(salt) 4.7–5.5) with hydrolytic acidity 2.4–3.8 meq 100 g⁻¹; available N, P and K fluctuated within stable ranges, but Ca and Mg declined. Weed communities changed markedly; pest pressure intermittently exceeded economic thresholds yet appeared buffered by natural antagonists. Continuous winter rye on chernozem maintains modest, persistent yields without fertiliser inputs, while organic matter quantity declines moderately and quality becomes more fulvic; concurrent base-cation depletion flags a risk to structural and ecological stability. The 140-year record provides a rare baseline for calibrating models and designing rotation, liming, and nutrient-return strategies for climate-resilient agro-ecosystems in Eastern Europe.

  • Open Access

    CORN FOR GRAIN IN CONTINUOUS GROWING UNDER DIFFERENT FERTILIZER SYSTEMS AND WEATHER CONDITIONS

    by L. D. Hlushchenko, R. V. Olepir, O. I. Len, Y. V. Soroka, R. V. Saidak

    On the experimental field of the Poltava State Agricultural Experimental Station named after M. I. Vavilov of the The Institute of Pig Breeding and Agro-Industrial Production of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine, during 1984-2023, on typical chernozem in conditions of unstable moisture of the Left-Bank Forest-Steppe, were conducted researches to study the continuous growing of corn for grain and its productivity. Precipitation is the leading factor in providing corn with available moisture in this region. Different hydrothermal conditions, especially the amount of moisture during the agricultural year and the vegetation, led to sharp fluctuations in grain yield over the years, which occurred in a wide range. The analysis of the average values ​​of corn productivity for each 10 consecutive years of conducting these studies made it possible to establish that during the first decade of observations, the dynamics of this indicator in subsequent periods took place in the paradigm of its growth, albeit at a different level. Maize grain yield and its correlation with different weather conditions and fertilization systems, regardless of the replacement of maize hybrids, ranged from direct to inverse and from low to high. Long-term application of different doses and ratios of organic and mineral fertilizers contributed to changes in both quantitative and qualitative indicators of humus in the soil. It was determined that the content of total carbon in the fertilized areas was higher by 3,0 and 3,3 relative percent compared to the unfertilized ones. Special attention was paid to the ratio between humic and fulvic acids, which directly depends on the fertilization system. The different effect of this agrotechnical measure on the amount of humus accumulation in the soil is shown. Thus, in areas without fertilizers (control), its accumulation occurs at the level of an average indicator and a weak effect of organic acids on the mineral part of the soil, while under the organo-mineral fertilization system, this process takes place intensively, and the mineral part remains almost unchanged.


  • Open Access

    Вплив способів основного обробітку ґрунту на забур’яненість посівів та урожайність ячменю ярого в умовах Лівобережного Лісостепу

    by В. В. Гангур, О. І. Лень, В. В. Оніпко, М. В. Гангур, Х. В. Миколенко

    Ячмінь ярий (Hordeum vulgare L.), входить до складу найбільш важливих зернофуражних та продовольчих культур. Дослідження, проведені на Полтавській ДСГДС імені М. І. Вавилова впродовж 2022–2023 рр., виявили, що на початок фази кущення рослин ячменю ярого найменшу кількість сходів бур’янів у посівах спостерігали за умови вирощування культури на фоні полицевого обробітку ґрунту. У разі проведення безполицевого обробітку спостерігається збільшення рясності небажаної рослинності у посівах культури на 22,3–28,0 шт./м2 або 51,0–64,1 % порівняно з оранкою. На час збирання ячменю ярого відзначено зворотну тенденцію, яка свідчить про зменшення рівня забур’яненості посівів на варіантах плоскорізного і чизельного обробітку ґрунту на 48,8–64,3 % відносно оранки. Згідно з одержаними експериментальними даними виявлено, що маса рослин бур’янів у повітряно-сухому стані як у фазу кущення, так і перед збиранням найбільшою була на фоні оранки. На варіантах безполицевого обробітку ґрунту як агрегатом ЧГ-40, так і ГРС-2 відзначено зменшення маси бур’янів, відповідно на 15,2–45,3 і 4,8–62,7 % та 26,8–45,3 і 21,4–57,8 % порівняно із оранкою. У структурі біологічних груп бур’янів, за варіантами основного обробітку ґрунту домінували малорічні види, частка яких варіювала в межах від 88,1 до 97,3 %. Серед варіантів обробітку ґрунту кращі умови для росту і розвитку ячменю формувалися на фоні чизельного обробітку ґрунту, де урожайність була максимальною 5,15 т/га. За умови плоскорізного обробітку і оранки врожайність зерна ячменю ярого поступалася чизелюванню, відповідно на 0,16 і 0,28 т/га. Результати досліджень свідчать, що збільшення глибини обробітку з 14–16 см до 22–25 см істотно не позначилося на зміні урожайності культури. Тобто можна вважати рівнозначним вплив різної глибини розпушування на врожайність ячменю ярого.


  • Open Access

    Вплив елементів технології вирощування чини посівної (Lathyrus sativus L.) на урожайність зерна в умовах Лівобережного Лісостепу України

    by В. В. Гангур, О. І. Лень, Л. С. Єремко, Є. Г. Мостовий

    Серед однорічних зернобобових однією з перспективних та цінних культур як з господарського, так і агротехнічного погляду є чина посівна (Lathyrus sativus L.). Зерно культури характеризується не лише високим вмістом білка (18–34 %), але й найважливіших амінокислот ‒ триптофану, лізину, аргініну, гістидину та за цим показником не поступається гороху, сочевиці та квасолі. Під час досліджень, проведених в умовах державного підприємства «Дослідне господарство «Степне» на чорноземі типовому малогумусному важкосуглинковому впродовж 2021–2023 рр., виявлено, що застосування мінеральних добрив у технології вирощування чини сприяло збільшенню урожайності зерна культури на 0,17–0,43 т/га або 7,6–19,2 %, а на фоні допосівного обробляння насіння мікробіологічним препаратом – на 0,21–046 т/га або 9,0–19,7 % порівняно із контролем. За результатами досліджень встановлено, що найвищу урожайність зерна чини одержано за умови поєднання мінеральних добрив у дозі N45P45K45 кг/га д.р. та передпосівної бактеризації насіння мікробіологічним препаратом Ризогумін (2,80 т/га). У разі зменшення дози мінеральних добрив до N30P30K30 і N15P15K15 відзначено зниження зернової продуктивності чини відносно кращого варіанту, відповідно на 0,06–0,16 і 0,25–0,26 т/га. Результати досліджень свідчать, що допосівна бактеризація насіння мікробіологічним препаратом Ризогумін сприяла збільшенню зернової продуктивності чини на варіанті без добрив 0,10 т/га або 4,5 %, а на фоні внесення різних доз мінеральних добрив – на 0,13–0,17 т/га або 4,9–6,7 %. Згідно з результатами статистичної обробки експериментальних даних встановлено, що частка участі мінеральних добрив і допосівної бактеризації насіння мікробіологічним препаратом Ризогумін у формуванні додаткової врожайності зерна чини в середньому за роками досліджень становить, відповідно 79,8 і 17,2 %.

  • ВПЛИВ УДОБРЕННЯ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ СОНЯШНИКУ ТА ЯКІСТЬ НАСІННЯ

    by В. В. Гангур, О. О. Космінський, О. І. Лень, В. М. Тоцький

    Традиційно найбільш поширеною олійною культурою в Україні є соняшник (Helianthus annuus L.). Соняшник відноситься до групи вимогливих до фону мінерального живлення сільськогосподарських культур. Метою досліджень було з’ясувати вплив мінеральних добрив та позакореневого підживлення біопрепаратом на урожайність, якісні показники насіння соняшнику. На підставі результатів досліджень встановлено, що в середньому за 2017–2019 рр., максимальну врожайність насіння 3,02 т/га було сформовано за допомогою середньостиглого гібрида Каменяр на фоні внесення N32Р32К32 + позакореневе підживлення рослин біопрепаратами Органік-баланс 0,5 л/га + Липосам 0,5 л/га). Гібриди Політ 2 і Початок за умови аналогічного рівня удобрення формували нижчу урожайність насіння, відповідно на 0,06–0,28 т/га або 2,4–10,0 %, порівняно з гібридом Каменяр. Виявлено, що гібриди Політ 2, Початок і Каменяр найбільш продуктивними були за умови внесенням мінеральних добрив у дозі N32Р32К32 плюс позакореневе підживлення рослин біопрепаратами Органік-баланс 0,5 л/га + Липосам 0,5 л/га. Рівень урожайності насіння становив, відповідно 2,81; 2,94; 3,02 т/га, що на 0,44; 0,45; 0,47 т/га більше за контроль. На цьому ж варіанті удобрення максимальною був вміст олії в насінні гібридів соняшнику (у гібриду Політ 2 – 55,7 %, Початок – 53,6 %, Каменяр – 54,5 %) та маса 1000 насінин (у гібрида Політ 2 – 49,8 г, Початок – 47,7 г, Каменяр – 39,8 г). Досліджено, що внесення мінеральних добрив у дозі N32Р32К32 також сприяло збільшенню врожайності насіння відносно ділянок без добрив, відповідно на 12,2; 13,3; 8,6 %, але при цьому продуктивність гібридів поступалася кращому варіанту удобрення на 4,1–8,3 %. Ефективним виявилося і лише підживлення рослин біопрепаратами Органік-баланс 0,5 л/га + Липосам 0,5 л/га. Приріст урожайності порівняно з контролем дорівнював 0,16–0,26 т/га.


  • Open Access

    ВПЛИВ РІЗНИХ СИСТЕМ ОБРОБІТКУ НА ПОЖИВНИЙ РЕЖИМ ҐРУНТУ ПІД ПШЕНИЦЕЮ ОЗИМОЮ ТА ЯЧМЕНЕМ ЯРИМ В ЗОНІ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

    by В. В. Гангур, О. І. Лень, М. В. Гангур

    Пріоритетним напрямком сучасного землеробства є пошук резервів збільшення врожайності польових культур за одночасного покращення родючості ґрунту. До технологічних заходів, за допомогою яких можна досягти реального підвищення родючості ґрунту, а також більш повного розкриття біологічного потенціалу продуктивності сільськогосподарських культур, належить раціональний обробіток ґрунту, зокрема мінімальний. Технологія мінімального обробітку ґрунту під пшеницю озиму (Triticum aestivum L.) та ячмінь ярий (Hordeum vulgare L.) повинна враховувати біологічні особливості культур та біокліматичний потенціал регіону. Метою досліджень було з’ясувати вплив різних способів основного обробітку грунту на зміну поживного режиму у посівах пшениці озимої та ячменю ярого в умовах Лівобережного Лісостепу. За результатами досліджень встановлено, що за мінімального обробітку ґрунту під пшеницю озиму, а також системи Mini-till і No-till вміст в ґрунті азоту, що легко гідролізується в шарі ґрунту 0–20 см був вищим, порівняно з класичною, відповідно на 1,6, 3,0 і 2,4 %. Поряд з цим відзначено зворотну тенденцію щодо вмісту азоту в шарі ґрунту 20–40 см за мінімалізованих систем обробітку ґрунту відносно класичного. В досліді виявлено, що за вмістом у ґрунті рухомого фосфору, найбільш вираженою є різниця між класичним обробітком ґрунту та No-till. Дослідженнями встановлено, що безполицевий обробіток ґрунту під пшеницю озиму сприяв збільшенню вмісту обмінного калію в шарі ґрунту 0–20 см на 1,7–6,2 %, порівняно із класичним обробітком. В шарі ґрунту 20–40 см цей показник був порівняно стабільним за варіантами обробітку ґрунту. В досліді із ячменем ярим спостерігали подібні тенденції щодо зміни вмісту азоту, фосфору і калію у шарі ґрунту 0–20 і 20–40 см, а також розподілу цих елементів по профілю ґрунту залежно від систем основного обробітку.


  • ВПЛИВ СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ ТА ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ

    by О. І. Лень, В. М. Тоцький, В. В. Гангур, Л. С. Єремко

    Кукурудза (Zea mays L.) як продукт харчування має вирішальну роль в успішному розв’язанні завдання щодо сталого виробництва зерна в агропромисловому комплексі України як одна з найбільш урожайних зернових культур. Метою досліджень було з’ясувати вплив різних систем удобрення та основного обробітку ґрунту на біометричні показники та формування елементів продуктивності гібридів кукурудзи різних груп стиглості. Під час проведення досліджень використано такі наукові методи: аналіз, синтез, польовий, статистичний. Аналізуючи вплив способів обробітку ґрунту на лінійний ріст, необхідно зазначити, що найбільша висота рослин гібридів ДН Патріот, ДН Фієста була на фоні полицевого обробітку ґрунту, а у гібриду ДН Джулія – майже однаковою як за умови поверхневого, так і полицевого обробітків ґрунту. В середньому за роки досліджень найбільшу урожайність гібридів ДН Патріот, ДН Фієста було одержано за умови внесення мінеральних добрив дозою N45Р40К60 + позакореневого підживлення карбамідом (15 кг/га) та мікродобривом Новалон Фоліар (1,0 кг/га) у фазу 5–6 листків на фоні полицевого обробітку ґрунту. Приріст урожайності зерна гібридів відносно контролю становив, відповідно 1,06 і 1,20 т/га або 19,2 і 18,9 %. У разі застосування поверхневого і плоскорізного обробітку ґрунту спостерігали зменшення урожайності гібриду ДН Патріот на 0,05–0,23 т/га, а гібриду ДН Фієста – на 0,17–0,58 т/га порівняно з полице-вою оранкою. Середньостиглий гібрид ДН Джулія найбільш продуктивним був за аналогічного варіанту удобрення, але на фоні поверхневого обробітку ґрунту. Порівняно з варіантом без добрив урожайність збільшилася на 1,07 т/га або 16,6 %. У разі проведення плоскорізного обробітку і полицевої оранки спостерігається зменшення урожайності зерна, відповідно на 0,37 і 0,50 т/га або 4,9 і 6,6 % порівняно з поверхневим обробітком ґрунту.


  • ЕФЕКТИВНІСТЬ МІКРОДОБРИВ ЗА УМОВИ ОБРОБКИ НАСІННЯ ТА ЛИСТКОВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ ПОСІВІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

    by В. В. Гангур, А. А. Кочерга, О. С. Пипко, О. І. Лень

    Основною зерновою продовольчою культурою України є пшениця озима (Triticum aestivum L.), яку щорічно висівають на площі близько 6,0–6,5 млн га. Дієвим агротехнічним заходом підвищення врожайності культури може бути широке застосування мікродобрив. Метою досліджень було з’ясувати вплив мікродобрив на продуктивність та показники якості зерна пшениці озимої у разі допосівної обробки насіння та позакореневого застосування. Під час проведення досліджень викори-стано такі наукові методи: аналіз, синтез, польовий, статистичний. За результатами досліджень в умовах Лівобережного Лісостепу України встановлено, що кількість продуктивних стебел на одиниці площі від обробки насіння мікродобривами порівняно з контролем зросла на 5,5–6,8 %, а від листкового підживлення – на 7,1–12,2 %. Довжина колоса на оброблених варіантах перебувала в межах від 6,8 до 7,4 см, що на 2,1–14,9 % більше, ніж на контролі. Кількість зерен з колоса варіюва-ла від 26,0 до 37,1 шт. або їх формувалося на 7,4–14,8 % більше, ніж на ділянках без застосування мікродобрив. Максимальну урожайність зерна пшениці (5,62–5,63 т/га) одержано за умови поєднання обробки насіння мікродобривами Вуксал Теріос У (1,4 л/т) або Вуксал Теріос М (1,5 л/т) з листковим підживленням препаратом Вуксал Мікроплант (1,0 л/га) у фази – кущіння, вихід у трубку, початок колосіння. Чітко вираженим є позитивний вплив мікродобрив Вуксал на якісні показники зерна пшениці озимої. Так, допосівна обробка насіння мікроелементами забезпечила підвищення маси 1000 зерен на 0,8–1,0 г або 2,0–2,5 %, а на ділянках, де проводили ще й позакореневе підживлення по-сівів пшениці в різні фази розвитку ваговитість зерна, зросла на 1,8–3,3 г або 4,4–8,1 %. Вміст клейковини в зерні пшениці на варіантах із застосуванням мікродобрив був вищим на 3,4–8,8 % (абсолютних) порівняно з контролем.


  • ВПЛИВ МІНІМАЛІЗАЦІЇ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ НА ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО В ЗОНІ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

    by В. В. Гангур, О. І. Лень, М. В. Гангур

    Ячмінь ярий (Hordeum vulgare L.) наразі є однією з важливих зернових культур продовольчого й фуражного спрямування. В умовах сьогодення актуальним є питання збільшення врожайності куль-тури з одночасним скороченням ресурсних витрат. Метою досліджень було з’ясувати вплив різних способів обробітку основного ґрунту на водоспоживання та продуктивність ячменю ярого в умовах Лівобережного Лісостепу. Визначення вологозабезпеченості метрового шару ґрунту на час сівби ячменю ярого показало, що за системи No-till порівняно з класичним обробітком ґрунту, вміст дос-тупної вологи в шарі 0–100 см був вищим на 8,8 мм або 5,3 %. У разі проведення мілкого обробітку на глибину 10–12 см і поверхневого обробітку на глибину 6–8 см у системі Mi-till вміст доступної вологи був практично на рівні класичного обробітку ґрунту. Аналогічною була тенденція і на час зби-рання культури. Встановлено вплив варіантів основного обробітку ґрунту на показники елементів структури врожаю ячменю ярого. За умови класичного обробітку ґрунту кількість продуктивних стебел була найвищою і переважала варіанти мінімального обробітку на 2,2–15,7 %. В досліді не виявлено істотного впливу варіантів обробітку ґрунту на довжину і кількість зернин у колосі. Максимальну урожайність культури (4,16 т/га) одержано за умови проведення під ячмінь ярий по-линевого обробітку на глибину 20–22 см. У разі мінімального обробітку ґрунту (глибина 10–12 см) і Mini-till технології продуктивність культури була нижчою порівняно з технологією класичного обробітку ґрунту на 0,13–0,17 т/га або 3,4–4,1 %. При системі No-till істотне зниження врожайно-сті зерна ячменю порівняно з полицевою оранкою на глибину 20–22 см спостерігається впродовж 2016–2018 рр., а 2019–2020 рр., досліджень різниця між цими варіантами за рівнем продуктивності перебувала в межах НІР.


  • ВПЛИВ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НА ВОДОСПОЖИВАННЯ ТА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

    by В. В. Гангур, А. А. Кочерга, О. С. Пипко, Ю. І. Кабак, О. І. Лень

    Визначальна роль у збільшенні обсягів виробництва продовольчого зерна належить пшениці ози-мій (Triticum aestivum L.). Метою досліджень було з’ясувати вплив різних норм мінеральних добрив, диференційованого застосування азоту на водоспоживання посівів пшениці озимої та рівень зернової продуктивності. Під час проведення досліджень використано такі наукові методи: аналіз, синтез, польовий, статистичний. Результати досліджень свідчать, що різні дози мінеральних добрив та диференційоване використання азоту як вагомих чинників упливу на активність ростових процесів зумовили зростання коефіцієнта кущіння на 14,6–34,7 %, висоти рослин 2,9–8,7 %, кількості зернин у колосі на 1,8–10,1 % порівняно з варіантом без внесення добрив. Встановлено, що мінеральні добрива підвищують ефективність використання доступної вологи ґрунту на формування врожаю пшениці озимої, зокрема сумарне водоспоживання становило 539–579 м3/т, що на 46–86 м3/т або 7,4–13,8% менше, ніж у контролі. Відзначено тенденцію щодо більш раціонального використання вологи на утворення одиниці врожаю основної продукції за умови перенесення частини азоту із основного вне-сення в ранньовесняне підживлення. Виявлено, що за рахунок використання мінеральних добрив у те-хнології вирощування пшениці озимої досягається істотне підвищення урожайності зерна культури порівняно з варіантом без добрив. Величина додаткового врожаю зерна пшениці на експерименталь-них ділянках по відношенню до контролю становила 0,45–0,92 т/га або 8,8–17,7 %. Найкращі умови мінерального живлення, які забезпечили максимальну урожайність пшениці озимої 6,11 т/га, форму-валися за умови внесення добрив у нормі N80P90K50+N30. Відзначено стійку тенденцію щодо підвищен-ня продуктивності посівів пшениці озимої за умови різночасного використання мінерального азоту добрив.