ОСОльга Борисівна Столяренко

Ольга Борисівна Столяренко

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article

Previous Organizations / Institutes

The organizations / institutes from the scholar's other articles in the past ten years


Ольга Борисівна Столяренко has a total of 7 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    НАУКОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ І ПСИХОЛОГІВ

    by Василь Петрович Мойсеюк, Ольга Борисівна Столяренко, Наталія Вікторівна Жиляк

    Вступ. Стаття присвячена висвітленню проблем, що виникають у професійній діяльності соціальних працівників і психологів в умовах воєнного стану, оскільки саме зараз значно зросла кількість людей, які потребують підтримки і соціального захисту. Безпосередній контакт з категоріями людей, які переживають у своєму житті відповідні труднощі, кризи й втрати вимагають від соціальних працівників і психологів значних морально-вольових зусиль, психологічної стійкості, емоційної рівноваги та витримки. Мета дослідження полягає у розкритті сутності резильєнтності соціальних працівників і психологів та обґрунтуванні наукових основ для її успішного формування. Наукова новизна. Наукові основи необхідні для розв’язання задач формування резильєнтності у професійній діяльності соціальних працівників і психологів в умовах воєнного стану, що полягають у розробленні конкретного плану щодо методологічних, теоретичних і практичних підходів до проблеми.Висновки. Констатовано, що особливої уваги наукової спільноти потребує аналіз чинників розвитку і формування резильєнтності соціальних працівників і психологів як цілісного, динамічного особистісного утворення, фундаментальною основою якого є стійка мотивація до творчої діяльності, професійна компетентність, здоров’язбережувальний світогляд, що успішно застосовуються у соціальній роботі та обумовлюють особистісну та професійну самореалізацію фахівців. З’ясовано, що здоров’язбережувальний світогляд соціальних працівників і психологів визначається актуальним соціальним контекстом і зумовлюється комплексом суб’єктивних і об’єктивних чинників, зокрема: системою уявлень про здоров’я, цінностями, настановами на здоровий спосіб життя, соціальним і економічним статусом. Установлено, що нині ставлення соціальних працівників і психологів до власного здоров’я не можна оцінити високим рівнем, що обумовлено тривожним станом, спричиненим війною, невизначеністю майбутнього та негативними соціально-економічними чинниками. Визначено сутність поняття «резильєнтність» співвідносно до професійної діяльності соціальних працівників і психологів, виділено когнітивну, емоційно-вольову і мотиваційно-ціннісну складову частину цієї дефініції та обґрунтовано компоненти структури резильєнтності соціальних працівників і психологів.


  • Open Access

    ІНТЕРНАЛІЗАЦІЯ МОРАЛЬНИХ НОРМ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ САМООЦІНКИ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

    by Ольга Борисівна Столяренко, Оксана Михайлівна Палилюлько

    Вступ. Зростання ролі моралі в суспільних взаєминах та особистісних стосунках у всіх сферах життя українського суспільства є основним показником морального, духовного й соціального відродження нашої нації та вимагає нових підходів до організації та психолого-педагогічного забезпечення морального виховання покоління, що підростає. Саме тому проблеми, пов’язані з моральним розвитком на ранніх етапах онтогенезу, набувають у наш час особливої значущості. Процес усвідомлення дітьми моральних норм вимагає цілеспрямованого особистісного підходу, де важливу роль відіграє рівень моральної самооцінки, яка впливає на характер їх стосунків з оточуючими та стимулює моральний вибір у повсякденних життєвих ситуаціях. Значущість зазначеної проблеми та неузгодженість уявлень у педагогічній та віковій психології щодо особливостей процесу інтерналізації моральних норм і формування моральної самооцінки в молодших школярів, невизначеність конкретних чинників, які впливають на формування моральної самооцінки в дитячому віці, зумовило вибір нашого наукового дослідження. Мета – висвітлення результатів теоретичного та емпіричного дослідження психологічних особливостей моральної самооцінки молодших школярів і встановлення впливу інтерналізації моральних норм на формування стійкої та адекватної моральної самооцінки в молодшому шкільному віці. Результати. Встановлено, що моральна самооцінка є результатом оцінювання особистістю себе як суб’єкта діяльності та спілкування на основі засвоєних моральних норм, ідеалів і в результаті моральної ідентифікації та самоідентифікації з наявно існуючим образом позитивних або негативних моральних еталонів. Охарактеризовано основні чинники становлення моральної самооцінки в учнів початкових класів: адекватне оцінювання референтними дорослими моральних аспектів їх поведінки та заохочення педагогом морального самооцінювання в умовах діяльності та спілкування. З’ясовано, що мотивами морального самооцінювання дитини є моральний вчинок, який позитивно характеризують значимі дорослі. Встановлено, що моральна самооцінка молодшого школяра в більшості випадків залежить від зовнішніх обставин, авторитетів чи схвалень з боку дорослих, що засвідчує визначальне значення процесу інтерналізації моральних норм у формуванні моральної самооцінки на даному етапі онтогенезу. Окреслено особливості інтерналізації моральних норм у молодшому шкільному віці та встановлено їх безпосередній вплив на процес розвитку моральної самооцінки. Виявлено, що причинами несформованості моральної самооцінки в молодшому шкільному віці є відсутність моральних еталонів самооцінювання. Доведено, що для формування в молодших школярів стійкої та адекватної моральної самооцінки педагог повинен знати психологічні особливості моральної самооцінки та закономірності її становлення й розвитку, бути морально вихованим, займати стійку моральну позицію в організації освітнього процесу та чітко усвідомлювати ті ідеали, які він культивує для дітей, і самому відповідати цим ідеалам.

  • СФОРМОВАНІСТЬ МОТИВАЦІЇ РІЗНОВІКОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

    by Тетяна Дуткевич, Ольга Столяренко

    Статтю присвячено проблемі мотивації різновікової взаємодії у молодших школярів. З метою дослідження стану сформованості мотивації різновікової взаємодії у молодших школярів використано методи дослідження: теоретичні (аналіз та узагальнення результатів психологічних досліджень); емпіричні (аналіз шкільної документації, соціометрична методика «Вибір партнера для діяльності» Я.Л. Коломінського, проективна методика «Діагностика моральної саморегуляції молодшого школяра» О.С. Безверхого, методика «Незакінчені речення»); математичної статистики (визначення відсоткових співвідношень, χ2-критерія). Визначено, що різновікова взаємодія виникає між субʼєктами, що належать до одного вікового періоду, але до різних його етапів, мають різницю у віці більшу, ніж один рік, та відзначаються співвідношенням позицій старшого і молодшого. Пілотне обстеження 30 класів початкової школи показало, що сучасні класи початкової школи є фактично різновіковими групами, в яких навчаються не однолітки, а діти з різницею 1-2 роки, що зумовлює досить відчутну психологічну дистанцію між ними в умовах характерного для молодших школярів інтенсивного психічного й особистісного розвитку. Мотивацію молодших школярів до взаємодії з однокласниками, що належать до різних вікових відтинків, було визначено на підставі показників ділових, позиційних, морально-ціннісних мотивів. Встановлено, що найкраще сформованими в досліджуваних є морально-ціннісні мотиви (31,8% дітей з високим та 60,2% iз середнім рівнями), потім позиційні (21,6% дітей з високим та 57,2% із середнім рівнями) та нарешті ділові мотиви різновікової взаємодії (18,6% дітей з високим та 47,1% із середнім рівнями). Сформованість у молодших школярів мотивації різновікової взаємодії знижується внаслідок невідповідності знаних (морально-ціннісних) і реально діючих (ділових) мотивів. Краща сформованість морально-ціннісних мотивів свідчить про бажаність (привабливість) для молодших школярів різновікової взаємодії, що становить собою значний потенціал у розвитку їх партнерства з дітьми іншого віку. Література

  • Open Access

    The Problem of the Development of Dialogical Qualities of Cognitive Activity of Senior Pupils in the Educational Process

    by Rivne State University of the Humanities, Eduard Ivashkevych, Olha Stoliarenko, Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiіenko University

    The purpose of article is: to describe the effectiveness of the proposed system of formative influences on the development of dialogical qualities of Cognitive Activity of senior pupils, which was determined on the basis of comparison of initial and final sections made by the method of semantic analysis of pupils’ solutions of literary creative problems. The following theoretical methods of the research were used to solve the tasks formulated in the article: a categorical method, structural and functional methods, the methods of the analysis, systematization, modeling, generalization. Also in our research we used empirical methods, such as the experiment of the effectiveness of group forms of the pupils’ activity at the lessons. The results of the research. We showed that the analysis of the problem situation is carried out only at the superficial level of the development of dialogical qualities of Cognitive Activity of senior pupils. Pupils analyze only the content of the proposed task, do not try to focus their own attention and the attention of other schoolchildren on the problems of this creative task. Therefore, the statements of pupils are purely superficial, and based on them it is impossible to draw conclusions about the problem and on this basis to identify the ways to solve the problem creatively. According to this, it is impossible to speak about the tolerant attitude to the opinions of partners of communication in the process of such a discussion, because the superficial nature of suggestions does not provide great opportunities for productive communication of senior pupils in order to solve different problems creatively. According to the middle level of the development of dialogical qualities of Cognitive Activity of senior pupils in the educational process pupils explain and try to justify their own views according to proposed to them creative tasks, while actively cooperating with partners of communication, tried to be tolerant to other opinions and according to the proposed means of solving different problems. Senior pupils, analyzing their own statements and comparing them with the judgments of partners of communication, do not bring the process of solving a creative problem to a logical conclusion. When we tell about a high level of the development of dialogical qualities of Cognitive Activity of senior pupils in the educational process pupils clearly justify their positions, analyzing their own points of view and statements, comparing them with the opinions of partners of communication. At the same time, schoolchildren show tolerance towards other pupils, even completely opposite statements and means of solving creative tasks by the last ones. Pupils actively defended their positions, logically explaining and justifying them. Schoolchildren do not object to cooperation with partners of communication in the process of solving problematic creative tasks within small micro-groups and the whole class. Conclusions. It was proved that as the means of purposeful influence on the thinking abilities of pupils we considered solving cognitive tasks collected by schoolchildren into a special system. We define thinking as the highest degree of Cognitive Activity of the person. We believe that the mental development of the child can not be analyzed separately from the mental development as a whole, from the interests of the child, his/her feelings, from personal traits and qualities. Mental development is a complex phenomenon, which is characterized by a set of features and due to a number of reasons: the content of knowledge acquired by the child, methods of influencing the personality. Until now, there is no unambiguous definition of «mental development». We believe that «mental development» is a complex dynamic system of quantitative and qualitative changes that occur in human mental activity in the connection with age and enrichment of life experience of pupils (in accordance with the socio-historical conditions in which schoolchildren live and according to individual characteristics of pupils’ thinking). Мета статті – описати ефективність запропонованої системи формуючих впливів учителя на розвиток діалогічних якостей пізнавальної діяльності старшокласників, яку було визначено на основі порівняння початкового та заключного розділів, зроблених методом семантичного аналізу розв’язання учнями літературних творчих проблем. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Також у дослідженні нами використано емпіричні методи, такі як експеримент, із метою дослідження ефективності групових форм роботи школярів на уроках. Результати дослідження. Показано, що аналіз проблемної ситуації здійснюється лише на поверхневому рівні розвитку діалогічних якостей пізнавальної діяльності старшокласників. Школярі аналізують лише зміст запропонованого завдання, не роблять спроби сконцентрувати власну увагу й увагу інших школярів на проблемності конкретного завдання. Тому судження...