ВМВасиль Петрович Мойсеюк

Василь Петрович Мойсеюк

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article

Previous Organizations / Institutes

The organizations / institutes from the scholar's other articles in the past ten years


Василь Петрович Мойсеюк has a total of 5 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ З ЧЛЕНАМИ СІМЕЙ ЗАГИБЛИХ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ

    by Василь Петрович Мойсеюк

    Вступ. Повномасштабна війна в Україні зумовила глибокі трансформації в усіх сферах суспільного життя, висунувши на передній план питання соціального захисту та психологічної підтримки населення. Однією з найбільш уразливих та водночас пріоритетних категорій для державної соціальної політики сьогодні є родини військовослужбовців, які віддали життя за незалежність та територіальну цілісність батьківщини. Втрата близької людини за умов війни є надскладною психотравмою, яка руйнує звичний устрій сім’ї, викликає тривалу кризу горювання та потребує системного переформатування життєдіяльності. У цьому контексті традиційні підходи соціальної допомоги виявляються недостатніми, що зумовлює необхідність виокремлення та вивчення специфічних форм, методів та інструментів підтримки. Ефективна соціальна робота з членами сімей загиблих захисників України має базуватися на комплексному поєднанні правової, фінансової, психологічної та соціокультурної допомоги, що й зумовлює актуальність дослідження її особливостей. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та аналізі специфіки соціально-психологічної роботи з членами сімей загиблих захисників України, а також у визначенні шляхів оптимізації їхнього соціально-психологічного супроводу. Наукова новизна дослідження полягає у систематизації сучасних викликів, з якими стикаються фахівці соціально-психологічної сфери під час взаємодії з родинами полеглих героїв, та в обґрунтуванні моделі проактивного кейс-менеджменту в умовах тривалого воєнного стану. Висновки. У результаті дослідження досліджено комплексну структуру та динаміку потреб різних підгруп всередині родин полеглих військовослужбовців (вдів/вдівців, батьків, дітей), що дозволило обґрунтувати необхідність застосування диференційованого підходу в процесі їхньої довгострокової адаптації. Встановлено, що найбільш дієвою технологією підтримки таких сімей є проактивний кейс-менеджмент, реалізований через модель міжвідомчої взаємодії державних інституцій, закладів охорони здоров’я та громадського сектору на рівні територіальних громад за принципом «єдиного вікна». Водночас у процесі аналізу практики надання послуг виявлено високі ризики вторинної травматизації та емоційного вигорання самих соціальних працівників, що актуалізує потребу впровадження обов’язкових систем супервізійної підтримки кадрів та стандартизації протоколів кризової комунікації.

  • Open Access

    ЕТИЧНІ ДЕЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В ПРОЦЕСІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗИВНИХ ПРАКТИК

    by Василь Петрович Мойсеюк

    Вступ. Впровадження інклюзивних практик у соціальну роботу створює простір складного етичного вибору, де стандартні протоколи часто вступають у конфлікт із правами конкретної людини на самовизначення та приватність. Професійна діяльність фахівця в таких умовах вимагає не лише технічних навичок, а й глибокої ціннісної рефлексії для балансування між безпекою клієнта, вимогами громади та принципами соціальної справедливості. Аналіз типових моральних дилем дозволяє виробити дієві стратегії підтримки, які мінімізують ризики професійних помилок і забезпечують реальну, а не формальну інклюзію. Особлива роль у цьому процесі належить формуванню етичної стійкості фахівця, що дозволяє впевнено діяти в умовах правової та соціальної невизначеності. Розширення меж інклюзії вимагає не просто механічного виконання посадових інструкцій, а переосмислення самої філософії соціальної підтримки, де інтереси особистості стають центральним орієнтиром. Систематизація накопиченого досвіду та виокремлення дієвих стратегій етичного реагування створюють надійне підґрунтя для розбудови безбар’єрного простору, де кожен учасник взаємодії почувається захищеним і визнаним. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні та систематизації основних етичних дилем, що виникають у діяльності соціальних працівників під час впровадження інклюзивних практик, а також у визначенні стратегій їх розв’язання на засадах прав людини та соціальної справедливості. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні механізмів розв’язання етичних дилем, що виникають під час впровадження інклюзії. Висновки. Узагальнено, що етичний вимір є засадничим чинником успішності інклюзивних процесів у соціальній роботі. Систематизовано основні етичні дилеми, що виникають у площині конфліктів між автономією клієнта та опікою, а також конфіденційністю та мультидисциплінарною взаємодією. Обґрунтовано стратегії подолання моральних колізій через упровадження моделей «практичної мудрості», діалогічної взаємодії та супервізійної підтримки. Визначено, що подальші розвідки мають бути спрямовані на емпіричну перевірку цих стратегій у діяльності мультидисциплінарних команд та розробку програм деонтологічної підготовки фахівців.

  • Open Access

    ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

    by Василь Петрович Мойсеюк

    Вступ. Стаття присвячена дослідженню психологічних аспектів формування професійної культури соціальних працівників. Оскільки саме від високого рівня володіння фахівцями професійними знаннями, уміннями і навичками, сформованості професійно-важливих якостей залежить продуктивність, якість їхньої роботи, успішність та результативність виконання професійних обовязків. Професійна культура дозволяє соціальним працівникам досягнути високих результатів у професії, оскільки передбачає глибоке розуміння процесів, критичне осмислення досвіду та прагнення до досконалості. Вона забезпечує можливість фахівцям відчувати себе впевнено, комфортно й розкуто у своїй професійній діяльності, усвідомлюючи свою важливу роль та відповідальність. Опанування соціальними працівниками навичок професійної культури обмововлює їхню самоактуалізацію, резильєнтність та професійне довголіття. Мета роботи полягає у дослідженні особливостей та виявленні психологічних чинників, що впливають на формування професійної культури соціальних працівників. Наукова новизна. Розкриття особливостей впливу психологічних чинників, що сприяють формуванню професійної культури соціальних працівників. Висновки. Констатовано, що психологічні чинники мають важливе значення у формуванні професійної культури майбутніх соціальних працівників. Їхня професійна діяльність безпосередньо пов’язана з емоційними переживаннями, участі у вирішенні різного роду проблем людей та забезпеченні їхніх життєво необхідних потреб. Тому сформованість відповідних психологічні якостей та установок є критично важливими для результативної, ефективної та етичної практики соціальних працівників. Виокремлено та проаналізовано чинники професійної культури соціальних працівників: співчуття та емпатія, рефлексія і самоусвідомлення, повага до різноманітності і толерантність, саморегуляція та емоційна стійкість, міжособистісна компетентність та комунікативні навички, відповідальність та етична свідомість.


  • Open Access

    ПСИХОСОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА НАСЕЛЕННЯ ПІД ЧАС ТА ПІСЛЯ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ

    by Василь Петрович Мойсеюк

    На жаль, збройні конфлікти є невід’ємною частиною сучасної світової історії. Вони здійснюють руйнівний вплив не тільки на економіку та інфраструктуру, а й на соціальне та психічне благополуччя мільйонів людей. У цій науковій статті ми зосереджуємо свою увагу на комплексному аналізі та узагальненню нових, сучасних підходів і практик психосоціальної підтримки населення в умовах збройних конфліктів та після їх завершення. Ми ставимо собі за мету не лише дослідити міжнародний досвід, але й розробити власні практичні рекомендації для підвищення якості та ефективності такої підтримки саме в українському контексті, враховуючи специфіку потреб постраждалих категорій населення для розвитку національної системи психосоціальної допомоги, яка зможе гідно відповідати на сучасні виклики, що постають перед українським суспільством в умовах тривалого воєнного конфлікту та його негативних наслідків. Метою статті є аналіз та узагальнення сучасних підходів і практик психологічної і соціальної підтримки населення в умовах збройних конфліктів та після їх завершення, а також висвітлення рекомендацій для підвищення ефективності такої підтримки в українському контексті. Наукова новизна. Наукова новизна статті полягає у застосуванні міждисциплінарного підходу, що поєднує психологічні, соціологічні та політичні аспекти для аналізу проблем психосоціальної підтримки. Завдяки цьому дослідження розглядає травматичний досвід не лише як індивідуальну проблему, а як соціально-культурне явище, що потребує системних рішень. Висновки. Проблема психосоціальної підтримки населення в Україні набула критичної актуальності через тривалий збройний конфлікт. Дослідження підтвердило, що травматичний досвід війни значно підвищує рівень посттравматичних стресових розладів (ПТСР), а також призводить до зростання тривожних станів та депресії. Аналіз показав, що ефективна психосоціальна підтримка є багатогранною системою, яка охоплює кризову інтервенцію, довготривалу реабілітацію та реінтеграцію в суспільство. Було виявлено, що українські фахівці та міжнародні організації активно застосовують низку сучасних підходів і методик, що забезпечують доступ до психологічної допомоги в умовах обмеженості ресурсів. Окрім цього, у статті наголошено на важливості міждисциплінарного підходу, що поєднує психологічні, соціологічні та політичні аспекти, а також враховує культурні особливості та гендерні аспекти для створення ефективних програм підтримки.

  • Open Access

    НАУКОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ І ПСИХОЛОГІВ

    by Василь Петрович Мойсеюк, Ольга Борисівна Столяренко, Наталія Вікторівна Жиляк

    Вступ. Стаття присвячена висвітленню проблем, що виникають у професійній діяльності соціальних працівників і психологів в умовах воєнного стану, оскільки саме зараз значно зросла кількість людей, які потребують підтримки і соціального захисту. Безпосередній контакт з категоріями людей, які переживають у своєму житті відповідні труднощі, кризи й втрати вимагають від соціальних працівників і психологів значних морально-вольових зусиль, психологічної стійкості, емоційної рівноваги та витримки. Мета дослідження полягає у розкритті сутності резильєнтності соціальних працівників і психологів та обґрунтуванні наукових основ для її успішного формування. Наукова новизна. Наукові основи необхідні для розв’язання задач формування резильєнтності у професійній діяльності соціальних працівників і психологів в умовах воєнного стану, що полягають у розробленні конкретного плану щодо методологічних, теоретичних і практичних підходів до проблеми.Висновки. Констатовано, що особливої уваги наукової спільноти потребує аналіз чинників розвитку і формування резильєнтності соціальних працівників і психологів як цілісного, динамічного особистісного утворення, фундаментальною основою якого є стійка мотивація до творчої діяльності, професійна компетентність, здоров’язбережувальний світогляд, що успішно застосовуються у соціальній роботі та обумовлюють особистісну та професійну самореалізацію фахівців. З’ясовано, що здоров’язбережувальний світогляд соціальних працівників і психологів визначається актуальним соціальним контекстом і зумовлюється комплексом суб’єктивних і об’єктивних чинників, зокрема: системою уявлень про здоров’я, цінностями, настановами на здоровий спосіб життя, соціальним і економічним статусом. Установлено, що нині ставлення соціальних працівників і психологів до власного здоров’я не можна оцінити високим рівнем, що обумовлено тривожним станом, спричиненим війною, невизначеністю майбутнього та негативними соціально-економічними чинниками. Визначено сутність поняття «резильєнтність» співвідносно до професійної діяльності соціальних працівників і психологів, виділено когнітивну, емоційно-вольову і мотиваційно-ціннісну складову частину цієї дефініції та обґрунтовано компоненти структури резильєнтності соціальних працівників і психологів.


  • Open Access

    ЗДОРОВ’Я ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ЯК ЧИННИК УСПІШНОСТІ ЇХНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

    by Василь Петрович Мойсеюк

    Стаття присвячена проблемі здоров’я фахівців соціальної сфери як чинника успішності їхньої професійної діяльності. Доведено, що соціальна значущість, складність та багатогранність об’єктів їхнього впливу, психоемоційні перевантаження, високий ступінь відповідальності за результати своєї роботи, професійна необхідність виконувати складні завдання в екстремальних умовах, часто призводять до зниження фізичного, психологічного, соціального, професійного здоров’я та понижують рівень працездатності, успішності фахівців соціальної сфери. Метою статті є визначення та обґрунтування впливу здоров’я фахівців соціальної сфери на успішність їхньої професійної діяльності. Для розв’язання завдання збереження здоров’я фахівців соціальної сфери як основного чинника успішності їхньої професійної діяльності використовувались загальнонаукові методи синтезу, аналізу, порівняння та класифікації, систематизації, узагальнення існуючого наукового матеріалу. Пошук інформації здійснювався у таких електронних ресурсах як Google Scholar, Web of Science, українських і зарубіжних веб-сайтах, присвячених дослідженню даної проблеми. Констатовано, що для уникнення професійних ризиків, збереження високої працездатності, благополучного стану свого здоров’я, здатності долати професійні труднощі, успішності соціальної роботи фахівцям соціальної сфери необхідно володіти високим рівнем психолого-педагогічних та валеологічних знань, основами здорового способу життя, глибокими переконаннями значущості, цінності здоров’я, що обумовить їхню здоров’язбережувальну, творчу, ефективну та успішну професійну діяльність. Обґрунтовано пряму залежність професійного успіху соціальних працівників від рівня та якості їх здоров’я та визначено професійну успішність фахівців соціальної сфери як високий результат їх професійних досягнень, збереження благополучного стану здоров’я, ефективності і продуктивності роботи, внутрішньої гармонії, відчуття задоволеності від особистісної самореалізації.

  • Open Access

    Professional Burnout of Preschool Education Specialists: Characteristic Features

    by Anna Zvarych, Vasyl Moiseyuk

    The article analyzes the interpretation of the essence of the definition of "professional burnout" as a result of long-term stresses associated with intensive professional activity with characteristic impairments of working capacity and its characteristic fatigue, irritability, and mental illnesses. The symptoms of the manifestation and the causes of its occurrence in preschool education specialists were studied. The prerequisites of professional burnout among specialists are revealed. The characteristic signs and main components of professional burnout are substantiated. The specifics of the educator's activity, the causes and symptoms of this phenomenon are determined. The results of scientific studies indicate that the profession of "educator" of preschool education institutions (ZDO) contains certain threats to the physical, mental, and professional health of its representatives. The profession of preschool education specialists is one of those that belongs to the "person-to-person" system. Characteristic features of their professional activity are the influence of negative stress factors, high demands for communication, constant stay in a state of heightened emotional tension, a high level of responsibility for the results of their work, exhaustion of adaptive resources, which often serve as the cause of professional burnout of specialists. The negative impact of the psychological factor of professional burnout on both the mental health and the level of professional burnout of teachers of preschool education has been proven. Professional burnout of preschool education specialists negatively affects the quality and results of their work, reduces their level of professional activity and work capacity. In order to avoid professional burnout, preschool education specialists need to sufficiently possess special knowledge, practical skills and skills of health-preserving, health-creating professional activities in order to find a balance between work and rest.