IKIryna Krasnolobova

Iryna Krasnolobova

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Iryna Krasnolobova has a total of 4 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • ФОРМИ ТА МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ПРОТИДІЇ ГЕНДЕРНО-ЗУМОВЛЕНОМУ НАСИЛЬСТВУ

    by Krasnolobova I. M.

    The paper analyzes the basic conceptual approaches to determining the forms and methods of public administration, as well as their classification. It has been established that the system for countering gender-based violence largely applies legal and organizational forms of public administration. It is proved alongside with direct and indirect methods of impact on public administration, there is a need for application of a communicative management method i.e. persuasion, encouragement, and compulsion. It was found that the Ukrainian legislation contains provisions for the application of administrative methods of coercion and criminal prosecution aimed at countering domestic and gender-based violence. It is proposed to regard social demand as a method of public authorities’ encouraging non-governmental organizations to intensify their efforts to counteract all kinds of violence. It is substantiated that the specificity of the said sphere provides for priority of applying indirect methods of public administration (creating awareness, prevention) in order to counter gender-based violence. У статті проаналізовано основні концептуальні підходи до визначення форм і методів державного управління, їх класифікація. Визначено, що в системі протидії гендерно-зумовленому насильству використовують правові та організаційні форми державного управління. Доведено необхідність використання разом із прямими й непрямими методами впливу державного управління методи комунікативного менеджменту – переконання, заохочення та примусу. Виявлено, що українське законодавство з метою протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі посилює застосування адміністративних методів примусу, вводить притягнення до кримінальної відповідальності. Запропоновано вважати соціальне замовлення методом заохочення органами влади громадських організацій проводити заходи протидії всім видам насильства. Обґрунтовано, що специфіка зазначеної сфери обумовлює пріоритетність використання непрямих методів державного управління (інформування, профілактики) з метою запобігання гендерно-зумовленому насильству.

  • Open Access

    The Role of Public Authorities in Combating Gender-Based Violence

    by Tetiana Havronska, Iryna Krasnolobova, Valerii Bortniak, Dmytro Bondar, Antonina Boiko


  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІТИКИ ПРОТИДІЇ ГЕНДЕРНО-ЗУМОВЛЕНОМУ НАСИЛЬСТВУ В УКРАЇНІ

    by Ірина Краснолобова

    Висвітлено проблему гендерно-зумовленого насильства, що на сьогодні визнана однією з найбільш нагальних у сучасному світі. Вона є актуальною для більшості країн, зокрема, для України. Протидія гендер- но-зумовленому насильству — відносно новий напрям для України. Проте за останні роки було здійснено надзвичайно важливі та вагомі кроки на шля- ху становлення засад, законодавчої бази політики протидії гендерно-зумов- леному насильству. Систематизовано нормативно-правове забезпечення політики протидії гендерно-зумовленому насильству в Україні; схарактеризовано міжнародні документи, якими регулюються окремі питання політики протидії та попередження гендерно-зумовленого насильства. З’ясовано, що в українському законодавстві відсутнє визначення проти- дії гендерно-зумовленому насильству. Запропоновано визначення поняття “протидія гендерно-зумовленому насильству” як скоординована діяльність органів державного управління, місцевого самоврядування, інститутів грома- дянського суспільства та інших суб’єктів (медичних закладів, правоохорон- них органів тощо) із запобігання, зменшення виявів та мінімізації негативних наслідків вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, на- сильства у суспільстві як вияву гендерної дискримінації, домінування однієї статі над іншою зі сторони чи потуранні держави. А також застосування між- секторального підходу (залучення різних суб’єктів задля надання допомоги постраждалим особам) до захисту основних прав і свобод людини; формуван- ня у суспільстві нетолерантного ставлення до зазначених виявів насильства. Актуальним залишається питання ідентифікації випадків гендерно-зу- мовленого насильства через відсутність його визначення та ознак. В Україні створено мінімальну нормативно-правову базу політики про- тидії та попередження гендерно-зумовленого насильства. Водночас вона потребує подальшого удосконалення в частині формулювання визначення понять “гендерно-зумовлене насильство”, “протидія гендерно-зумовленому насильству”, механізмів взаємодії суб’єктів відповідної протидії.