ОКОлена Карпенко

Олена Карпенко

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article

Previous Organizations / Institutes

The organizations / institutes from the scholar's other articles in the past ten years


Олена Карпенко has a total of 49 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Social innovations in scientific communication: Building citizens’ trust in scientific institutions in wartime Ukraine

    by Olena Karpenko, Myroslava Kukhta, Olesia Hudzenko, Natalia Sobolieva, Nataliia Bondarenko

    Objective. The study explored the impact of social innovations in scientific communication on citizens' engagement with information on science and their trust in scientific institutions in wartime Ukraine. Design/Methodology/Approach. A sequential explanatory mixed-method design was employed, entailing the initial collection and analysis of quantitative data, followed by the collection and analysis of qualitative data to augment the findings derived from the quantitative data. A structured questionnaire was utilized to collect quantitative data from 200 respondents. A comprehensive array of qualitative data was collected through a series of 12 semi-structured interviews with researchers, public health professionals, communication experts, policymakers, and citizen science practitioners. This data were supplemented by a meticulous document analysis of 12 policy reports, communication guidelines, institutional documents, and scientific communication materials collected between 2022 and 2025. The analysis of both quantitative and qualitative data was conducted using a variety of analytical methods, including descriptive statistics, multiple regression analysis, thematic analysis, and documentary content analysis via NVivo. Results/Discussion. The findings indicated a high level of engagement with scientific communication platforms (M = 3.72, SD = 0.68), with academic Telegram channels identified as the most frequently utilized source of information. Furthermore, respondents exhibited a high level of trust in scientific institutions (M = 3.68, SD = 0.64), particularly regarding institutional competence (M = 3.83, SD = 0.67). Multiple regression analysis demonstrated that social innovation engagement emerged as the most robust predictor of trust (β = 0.44, p < 0.001). Additionally, education (β = 0.17, p = 0.011) and urban residence (β = 0.13, p = 0.034) exhibited significant positive effects. The qualitative findings identified four interrelated themes: participatory science initiatives increase credibility, digital platforms facilitate rapid access to expertise, transparent communication of uncertainty supports trust, and inconsistent institutional messaging weakens trust. The integrated findings indicated that participatory and digitally mediated communication practices strengthen trust by enhancing transparency, citizen involvement, and direct interaction with experts. Conclusions. Social innovations have been demonstrated to function as effective trust-building mechanisms that complement formal institutional communication. A hybrid communication model integrating participatory platforms, trauma-sensitive messaging, and inclusive outreach is recommended to support evidence-based recovery and sustainable development in wartime Ukraine. The findings were based on non-probability sampling and can be interpreted as exploratory, showing the trends in the study sample, but not the whole population in wartime Ukraine. Originality/Value. This study proposes an integrated social innovation–trust framework that systematically links social innovations, scientific communication, and wartime governance. This framework offers an empirically grounded model applicable to Ukraine's reconstruction and to comparable wartime contexts.

  • Open Access

    ДЕСТИГМАТИЗАЦІЯ ЧЕРЕЗ ПРОФЕСІЙНУ РОЛЬ: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ОСІБ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ В ГРОМАДІ

    by O. H. Karpenko, P. H. Ruban

    У статті досліджується проблема дестигматизації осіб з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень у контексті їх соціально-професійної інтеграції в громаді. Основною темою дослідження є формування позитивного соціального іміджу цієї категорії осіб через реалізацію професійної ролі в умовах соціального підприємництва. Об’єктом дослідження є процес соціально-педагогічної підтримки осіб з інтелектуальними порушеннями у процесі їх професійної діяльності, а предметом — соціально-педагогічні умови дестигматизації та формування позитивного іміджу таких осіб у громаді. Метою статті є теоретичне обґрунтування та комплексний аналіз соціально-педагогічних умов, за яких професійна роль виступає ефективним інструментом подолання соціальної стигми та зміни суспільного ставлення до людей з інтелектуальними порушеннями. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному обґрунтуванні соціально-педагогічних умов формування позитивного іміджу осіб з інтелектуальними порушеннями через реалізацію їх професійної ролі в умовах соціального підприємства та визначенні механізмів трансформації соціального сприйняття цієї соціальної групи в громаді. Встановлено, що включення осіб з інтелектуальними порушеннями у професійну діяльність є дієвим механізмом формування позитивного соціального іміджу, підвищення їх соціального статусу та розширення можливостей участі в житті громади. Професійна роль виступає інструментом подолання упереджень, сприяє розвитку автономності, відповідальності та соціальної компетентності.У дослідженні використано міждисциплінарний підхід, що поєднує положення соціальної моделі інвалідності, концепції соціального капіталу та теорії соціальної валоризації ролей (Social Role Valorization). У результаті аналізу визначено ключові соціально-педагогічні умови дестигматизації, серед яких: забезпечення високої якості продукції та послуг соціальних підприємств, відкритість і публічність робочого середовища, розвиток комунікативних і соціальних навичок працівників, а також формування професійної ідентичності. Доведено, що включення осіб з інтелектуальними порушеннями у професійну діяльність сприяє підвищенню їх соціального статусу, розширенню соціальних контактів і формуванню «місткового» соціального капіталу, що позитивно впливає на рівень суспільного прийняття.Для органів місцевого самоврядування стратегічно важливим завданням є реалізація програм, спрямованих на підтримку «місткового» соціального капіталу шляхом муніципальних закупівель товарів та послуг у соціальних підприємств. Такі програми допоможуть легітимізації людей з інвалідністю та їх діяльність в очах громади та зміцнить соціальну згуртованість. Висновки дозволяють стверджувати, що, дестигматизація осіб з інтелектуальними порушеннями через професійну діяльність є комплексним соціально-педагогічним процесом, реалізація якого потребує системного підходу, міжсекторальної взаємодії та активної позиції громади, що сприятиме формуванню позитивного іміджу, соціального прийняття та підвищенню якості життя цієї категорії осіб.

  • Open Access

    FORMS AND METHODS OF PREVENTING PROFESSIONAL BURNOUT OF SOCIAL WORKERS: THEORETICAL APPROACHES AND CONTEMPORARY CHALLENGES

    by Olena Karpenko, Olena Lisovtseva, Олена Лісовцева

    The article is devoted to the problem of professional burnout in social work and to the relevant forms and methods of its prevention in the contemporary conditions of Ukraine.The purpose of the article is to provide a theoretical substantiation of the problem of professional burnout, to analyze its specific features in social work, and to classify the forms and methods of preventing professional burnout in social work. Accordingly, a comprehensive theoretical analysis of the problem of professional burnout was conducted based on current research. The causes and characteristics of professional burnout in social work were also examined.A number of research methods were used in the study: analysis, synthesis, generalization, and systematization of scientific sources in psychology, social work, and social pedagogy in order to determine the essence of the concept of professional burnout, its causes, manifestations, and approaches to its prevention; comparative analysis was applied to examine national and international scientific approaches to the problem of professional burnout and to identify effective forms and methods for its prevention in social work; generalization of practical experience was used to analyze the practice of social service activities and to determine effective forms of preventing professional burnout among specialists in the social sphere.The differences between professional burnout, stress, depression, and professional deformation were identified. It has been proven that social work, which belongs to the “person-to-person” type of professions, has the highest risk of professional burnout due to the constant need for empathic interaction with clients who are experiencing difficult life circumstances.The prevention of professional burnout is described as a multifactorial system of preventive measures aimed not only at neutralizing stressors but also at actively strengthening the internal adaptive resources of specialists. It has been substantiated that the prevention of professional burnout in social work can be successful only through the implementation of a set of measures within a comprehensive multilevel approach.It has been demonstrated that effective prevention of professional burnout is possible only under conditions of applying a comprehensive multilevel approach that combines both individual and organizational measures. In this regard, particular importance is attached to the development of psychological resilience among social work professionals, the formation of professional support within teams, and the implementation of modern personnel management technologies in social services.The results of the study indicate that professional burnout is a complex multifactorial phenomenon that significantly affects the effectiveness of social workers’ professional activities. In this regard, the prevention of this phenomenon should become one of the priority directions for the development of the social work system, since the psychological resilience of specialists directly determines the quality of social services and the effectiveness of social support provided to the population.


  • Open Access

    ВПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ГУМАНІТАРНИХ ПРОГРАМ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

    by Олена Карпенко, Аліна Дуля, Ганна Аладжальян

    У статті розглядаються особливості впровадження міжнародних гуманітарних програм в умовах воєнного стану в Україні. Міжнародні гуманітарні програми є незамінним інструментом реагування на наслідки воєнних дій, адже забезпечують швидку, комплексну та скоординовану допомогу особам, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Метою дослідження є аналіз сутності, змісту та форм впровадження міжнародних гуманітарних програм в умовах воєнного стану та визначення умов та можливостей їхнього застосування в Україні. Авторами визначено, що гуманітарна допомога – це комплексна система екстреної та цільової підтримки, яка спрямована на збереження життя, полегшення страждань і захист гідності людей, що постраждали від воєнних дій та збройних конфліктів. У статті розкрито основні форми надання гуманітарної допомоги, серед яких: пряма матеріальна допомога, грошова допомога, мобільні послуги та програми, соціальні та освітні програми, цільова та проєктна допомога, координаційні та партнерські механізми. Визначено, що міжнародні гуманітарні програми мають комплексний зміст, який охоплює широкий спектр напрямків підтримки, від надання невідкладної допомоги під час воєнних дій до довгострокових програм розвитку та підтримки вразливих груп населення та громад. Ключовими напрямками міжнародних гуманітарних програм є матеріально- технічна, медико-санітарна та соціальна підтримки, економічна підтримка та розвиток життєздатності громади, правова допомога. Аналіз практичного досвіду впровадження міжнародних гуманітарних програм в умовах воєнного стану в Україні дозволив виокремити пріоритетні програми, які ґрунтуються на гнучких моделях допомоги, що дозволяють отримувачам самостійно визначати основні орієнтири, а саме: програми грошової допомоги (cash assistance) та грошової допомоги для захисту (сash for protection), які забезпечують максимальне врахування індивідуальних потреб отримувачів та поєднання матеріальної допомоги та психологічної й соціальної підтримки, спрямованих на соціальну адаптацію отримувачів в умовах спричинених війною складних життєвих обставин

  • Open Access

    Соціальна реабілітація дітей з інвалідністю у практиці соціальної роботи: теоретичний вимір

    by Олена Карпенко, Артем Цвігун

    У статті розкрито сутність соціальної реабілітації дітей з інвалідністю як комплексного, багатогранного процесу, спрямованого на відновлення, розвиток і підтримку соціальних можливостей дітей з інвалідністю, їхню успішну соціалізацію та інтеграцію у суспільство. Проаналізовано основні наукові підходи до трактування соціальної реабілітації у сфері соціальної роботи, соціальної педагогіки, психології та суміжних галузей знань. Окрему увагу приділено визначенню принципів, завдань і функцій соціальної реабілітації, які спрямовані на забезпечення рівних можливостей для розвитку та повноцінної участі дітей з інвалідністю у соціальному житті. Виявлено ключові напрями соціально-реабілітаційної діяльності у практиці соціальної роботи. До них належать соціально-педагогічна підтримка, психологічний супровід, формування соціальних і комунікативних навичок, розвиток життєвих компетентностей, а також сприяння самостійності та активності дітей з інвалідністю. Значна увага приділяється підтримці сімей, які виховують дітей з інвалідністю, адже сім’я виступає важливим середовищем соціалізації та одним із ключових чинників ефективності реабілітаційного процесу. Розглядається також значення забезпечення доступу дітей до освітніх, соціальних та культурних ресурсів суспільства. Окреслено теоретичні моделі та підходи до організації соціальної реабілітації, серед яких гуманістичний, системний, інклюзивний та міждисциплінарний підходи. Наголошується на важливості взаємодії фахівців різних сфер — соціальної роботи, освіти, психології, медицини та представників громадських організацій — для створення комплексної системи підтримки дітей з інвалідністю. Зроблено висновок, що ефективна соціальна реабілітація передбачає не лише надання спеціалізованих соціальних послуг, але й формування безбар’єрного середовища, яке забезпечує соціальну інтеграцію, реалізацію прав і можливостей дітей з інвалідністю та сприяє їхній повноцінній участі в житті суспільства.

  • Open Access

    Organization of Counseling for Vulnerable Population Groups as a Form of Interagency Interaction in the Field of Social Services

    by Olena Karpenko, Iryna Savelchuk, Anastasiia Kotelevets

    The article examines the theoretical and practical aspects of organizing counseling for vulnerable population groups as an important form of interagency cooperation in the provision of social services. The essence of the concept of “vulnerable population groups” is substantiated, and their main social needs in conditions of difficult life circumstances are identified. The content of social counseling is analyzed as a professional activity aimed at providing informational, psychological, legal, and social support to clients. Special attention is paid to the mechanisms of interagency cooperation among social protection authorities, healthcare institutions, educational institutions, child protection services, law enforcement agencies, and non-governmental organizations. The main principles, forms, and levels of such cooperation are defined, including the activities of multidisciplinary teams, coordination councils, and the application of case management technology. The problems arising in the process of organizing interagency counseling are outlined, including insufficient coordination of actions, limited resources, duplication of functions, and information barriers. Directions for improving the system of interaction are proposed through the implementation of unified cooperation algorithms, enhancement of professional competence of specialists, and the development of cross-sectoral partnership. The purpose of the article is to analyze the specific features of organizing counseling for vulnerable population groups as an effective form of interagency cooperation in the provision of social services, to identify the main principles, implementation mechanisms, and ways to improve such cooperation. In the course of the study, a number of tasks were carried out: the essence of the concept of vulnerable population groups and their main social needs were revealed; counseling was defined as a form of social service provision; the content and significance of interagency cooperation in the field of social work were analyzed; and the specific features of organizing counseling for vulnerable population groups under conditions of interagency collaboration were identified. The conclusions emphasize that the effective organization of counseling for vulnerable population groups is possible only under a comprehensive approach and coordinated activities of all actors within the social sphere, which will contribute to improving the quality and accessibility of social services.


  • Open Access

    Social enterprise as an innovative mechanism of social and professional integration of persons with disabilities due to intellectual disorders

    by Olena Karpenko, Pavlo Ruban

    The article is devoted to the theoretical justification of social enterprise as an innovative mechanism for the socio-professional integration of persons with disabilities due to intellectual disabilities. In the context of the full-scale invasion of Russia into Ukraine and the sharp increase in the number of persons with disabilities of various nosologies, the low efficiency of traditional approaches to employment, which are based on the "medical model of disability", requires the search for innovative approaches. The purpose of the article is to build a theoretical model that would outline how a social enterprise, based on the "social model of disability", provides a systemic solution for overcoming barriers that prevent the full socio-professional integration of persons with disabilities due to intellectual disabilities. The main objectives of the study are theoretical synthesis and analysis of current scientific works, which allowed to classify the main barriers (stigma of society, lack of skills, attitude of employers), and to describe innovative practical models of social entrepreneurship, in particular "Social Enterprises for Integration into the Labor Market" (WISE) and "Customized Employment" (CE). The scientific novelty is the construction of a conceptual framework that combines the problem of barriers with its practical solution. The article substantiates that innovative mechanisms of social entrepreneurship are aimed at systematically overcoming the identified barriers. It is described how "holistic support" and hybrid models of resilience are able to solve the problems of social isolation of a person with a disability and the economic "unprofitability" of the enterprise itself. The study findings confirm that the successful implementation of state policy and promotion of the social entrepreneurship sector (in particular, the draft Law No. 14156) requires support not for just any “social initiatives”, but for evidence-based, theoretically grounded models (“Social Enterprises for Integration into the Labor Market” and “Customized Employment”) that are capable of ensuring decent wages and real integration of a person with a disability into society.

  • Open Access

    ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ ЯК ОСОБЛИВОЇ ГРУПИ КЛІЄНТІВ

    by Олена Карпенко, Артем Цвігун

    У статті розглянуто теоретичні аспекти соціальної підтримки дітей з інвалідністю, які становлять особливу групу клієнтів у сфері соціальних послуг. Досліджено специфіка соціальної підтримки, враховуючи унікальні потреби та виклики, з якими стикаються ці діти та їх сім’ї; проаналізовано, як соціальні, економічні та культурні фактори впливають на доступність та якість соціальних послуг для дітей з інвалідністю. Важливу роль відіграє аналіз основних понять та визначень соціальної підтримки, зокрема, її сутності, функцій та видів. Соціальна підтримка розглядається не лише як набір послуг, а як комплексний процес, що включає в себе емоційну, інформаційну та матеріальну допомогу. Визначено як ці елементи сприяють забезпеченню благополуччя дітей з інвалідністю та їхніх сімей, підвищуючи їхню якість життя і знижуючи рівень стресу, пов’язаного з соціальною ізоляцією, фінансовими труднощами та іншими викликами. Особлива увага приділяється різноманітним формам соціальної допомоги, які включають психологічну підтримку, соціально-медичну реабілітацію, освітні програми та фінансову допомогу; розглянуто ефективні моделі соціальної підтримки, які можуть бути адаптовані до індивідуальних потреб дітей з різними видами інвалідності. виокремлено методи та стратегії, які використовуються для покращення якості життя дітей з інвалідністю, а також, їхній вплив на соціальну інтеграцію, адаптацію до навчання та розвиток особистісних навичок. Підкреслено важливість міждисциплінарного підходу в роботі з дітьми з інвалідністю, акцентуючи на необхідності тісної співпраці між соціальними службами, медичними установами, освітніми закладами та громадами. Авторами оцінено методи та стратегії, які використовуються для покращення якості життя дітей з інвалідністю, а також, виявлено їхній вплив на соціальну інтеграцію та розвиток особистості дитини; підкреслено важливість міждисциплінарного підходу в роботі з цією категорією клієнтів, акцентуючи на необхідності співпраці між соціальними службами, медичними установами та освітніми закладами. Висновки дослідження можуть слугувати основою для подальших практичних розробок у сфері соціальної підтримки дітей з інвалідністю, а також, сприяти формуванню ефективних програм допомоги та інтеграції, що відповідають сучасним вимогам і потребам суспільства.

  • Open Access

    ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ БУЛІНГУ СЕРЕД ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

    by Тетяна Спіріна, Олена Карпенко, Жанна Петрочко

    У статті актуалізовано проблему соціально-педагогічної профілактики булінгу серед здобувачів вищої освіти в умовах воєнного стану як одного з ключових викликів для сучасних закладів вищої освіти. Повномасштабна війна істотно трансформувала освітнє середовище, посиливши психоемоційне напруження студентської молоді, актуалізувавши травматичний досвід, втрати, вимушене переміщення, соціальну фрустрацію та зростання конфліктності міжособистісних взаємодій. У таких умовах ризики проявів булінгу, зокрема його латентних та онлайн-форм, набувають нових змістових і організаційних характеристик, що потребує переосмислення підходів до профілактичної діяльності у закладах вищої освіти. Метою статті є теоретичне обґрунтування та аналітичний розгляд викликів і можливостей соціально-педагогічної профілактики булінгу серед здобувачів вищої освіти в умовах воєнного стану. У процесі дослідження використано методи теоретичного аналізу і синтезу, узагальнення та систематизації наукових джерел, порівняння, а також аналіз нормативно-правових документів у сфері протидії булінгу та забезпечення безпечного освітнього середовища. У статті окреслено ключові виклики соціально-педагогічної профілактики булінгу в умовах війни, серед яких: зростання психосоціальних ризиків у студентському середовищі; стигматизація окремих категорій здобувачів освіти; обмеженість ресурсів служб підтримки; фрагментація комунікацій у дистанційному та змішаному форматах навчання; поширення латентних форм булінгу та кібербулінгу. Водночас визначено можливості закладів вищої освіти щодо посилення профілактичної діяльності через розвиток системи соціально-психологічного супроводу, міждисциплінарну взаємодію фахівців, упровадження травма-інформованого підходу, формування культури нульової толерантності до насильства, залучення студентського самоврядування та використання волонтерських і менторських практик. Зроблено висновок, що соціально-педагогічна профілактика булінгу в умовах воєнного стану має розглядатися як системний, багаторівневий процес, спрямований на формування безпечного освітнього середовища, підтримку психосоціального благополуччя здобувачів вищої освіти, зміцнення резильєнтності університетської спільноти та утвердження цінностей поваги, гідності і солідарності.

  • Open Access

    ВОЛОНТЕРИ ЯК РУШІЙ ЦИФРОВІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ В СІЛЬСЬКІЙ ГРОМАДІ

    by Олена Карпенко, Тетяна Лях, Валерій Петрович, Жанна Петрочко

    У статті розкрито феномен волонтерського цифрового посередництва як чинника цифровізації соціальної підтримки у сільських територіальних громадах України. З’ясовано особливості доступу мешканців сільської місцевості до цифрових сервісів соціальної підтримки, зокрема проблеми цифрової інклюзії людей похилого віку, осіб з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб та інших уразливих груп. Обгрунтовано, що волонтери виконують функції посередників між отримувачами соціальної підтримки та цифровими платформами, надаючи інформаційний супровід, допомогу в реєстрації, консультації з використання електронних сервісів, а також навчаючи базовим навичкам цифрової грамотності. Проаналізовано інноваційні практики співпраці між соціальними службами, громадськими організаціями та волонтерськими ініціативами, що використовують цифрові інструменти для збору потреб, комунікації з отримувачами підтримки, мобілізації ресурсів громади та надання адресної допомоги. Представлено моделі цифрової волонтерської підтримки, зокрема застосування онлайн-спільнот, чат-ботів, сервісів дистанційного консультування та цифрових хабів на базі освітніх і культурних інституцій громади. Доведено, що залучення волонтерів до процесів цифровізації соціальної підтримки розширює доступ населення до соціальних сервісів, підсилює інклюзивність соціальної взаємодії та сприяє формуванню соціальної згуртованості у сільських громадах. У статті систематизовано моделі цифрового волонтерського посередництва на основі аналізу практик сільських територіальних громад.