Любомира Тягур
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Любомира Тягур has a total of 14 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Inna Knysh
National Academy of Management, Ukraine
1 shared publication - Iryna Bodnaruk
Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Ukraine
1 shared publication - Iryna Ovdiienko
State University of Trade and Economics, Department of Psychology, Faculty of Economics, Management and Psychology. Kyiv, Ukraine
1 shared publication - Kateryna Shovsh
Ferenc Rákóczi II Transcarpathian Hungarian University
1 shared publication - Lesia Inzhyievska
Shupyk National Healthcare University of Ukraine, Department of Pedagogy, Psychology, Medical and Pharmaceutical Law. Kyiv, Ukraine
1 shared publication - Liudmyla Verbytska
State University of Trade and Economics, Department of Psychology, Faculty of Economics, Management and Psychology. Kyiv, Ukraine
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 19 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія»
- No. 10,p. 294-302
ПСИХОЛОГІЧНІ БАР’ЄРИ ТА МОТИВАЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ГОТОВНОСТІ ДО ПАРТНЕРСТВА НА РІВНІ ГРОМАДИ
Мета статті полягає у виявленні, систематизації та психологічній інтерпретації психологічних бар’єрів і мотиваційних детермінант готовності фахівців соціальної сфери до партнерства на рівні громади, репрезентованих в есе фахівців соціальної сфери. Актуальність дослідження зумовлена воєнними та післявоєнними трансформаціями українського суспільства, що посилюють потребу в координації зусиль психологів, освітян, соціальних педагогів і соціальних працівників у процесах підтримки, відновлення та розвитку громади. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні аналізу, узагальнення й систематизації наукових джерел з якісними методами опрацювання текстового матеріалу: есеаналізом, контент-аналізом, смисловим групуванням текстових фрагментів і психологічною інтерпретацією змісту. Наукова новизна полягає у тому, що готовність до партнерства на рівні громади розглянуто як внутрішньо суперечливе психологічне утворення, яке формується на перетині психологічних бар’єрів і мотиваційних детермінант. Показано, що ці чинники не існують ізольовано, а формують єдину динамічну систему внутрішніх суперечностей і смислових опор, яка визначає характер партнерської готовності. Висновки. Установлено, що до основних бар’єрів належать емоційне виснаження, дефіцит внутрішнього ресурсу, переживання безсилля, сумнів у професійній спроможності, невизначеність і страх змін. Мотиваційні детермінанти проявляються через орієнтацію на допомогу іншому, прагнення до взаємопідтримки, переживання професійної місії, віру у спільне відновлення, цінність громади як простору змін та установку на розвиток і адаптацію. У більшості есе простежується напруга між тенденцією до самозбереження та тенденцією до виходу у спільність. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для розроблення програм психологічної підтримки фахівців соціальної сфери, профілактики емоційного виснаження та розвитку готовності до партнерської взаємодії у громаді.
- 19 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Педагогіка. Психологія»
- No. 10,p. 294-302
Open AccessПСИХОЛОГІЧНІ БАР’ЄРИ ТА МОТИВАЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ГОТОВНОСТІ ДО ПАРТНЕРСТВА НА РІВНІ ГРОМАДИ
Мета статті полягає у виявленні, систематизації та психологічній інтерпретації психологічних бар’єрів і мотиваційних детермінант готовності фахівців соціальної сфери до партнерства на рівні громади, репрезентованих в есе фахівців соціальної сфери. Актуальність дослідження зумовлена воєнними та післявоєнними трансформаціями українського суспільства, що посилюють потребу в координації зусиль психологів, освітян, соціальних педагогів і соціальних працівників у процесах підтримки, відновлення та розвитку громади. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні аналізу, узагальнення й систематизації наукових джерел з якісними методами опрацювання текстового матеріалу: есеаналізом, контент-аналізом, смисловим групуванням текстових фрагментів і психологічною інтерпретацією змісту. Наукова новизна полягає у тому, що готовність до партнерства на рівні громади розглянуто як внутрішньо суперечливе психологічне утворення, яке формується на перетині психологічних бар’єрів і мотиваційних детермінант. Показано, що ці чинники не існують ізольовано, а формують єдину динамічну систему внутрішніх суперечностей і смислових опор, яка визначає характер партнерської готовності. Висновки. Установлено, що до основних бар’єрів належать емоційне виснаження, дефіцит внутрішнього ресурсу, переживання безсилля, сумнів у професійній спроможності, невизначеність і страх змін. Мотиваційні детермінанти проявляються через орієнтацію на допомогу іншому, прагнення до взаємопідтримки, переживання професійної місії, віру у спільне відновлення, цінність громади як простору змін та установку на розвиток і адаптацію. У більшості есе простежується напруга між тенденцією до самозбереження та тенденцією до виходу у спільність. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для розроблення програм психологічної підтримки фахівців соціальної сфери, профілактики емоційного виснаження та розвитку готовності до партнерської взаємодії у громаді.
- Open Access
- 15 September 2026
- Published by PsyUpgrade Professional Growth Center (FOP Balakhtar V.V.) in PsyUpgrade Journal
- No. 4,p. 70-95
Розроблення та первинна психометрична апробація авторського опитувальника соціально-психологічних чинників конфліктної взаємодії співвласників багатоквартирного будинку
У статті висвітлено процес розроблення та первинної психометричної апробації авторського опитувальника, призначеного для вивчення соціально-психологічних чинників конфліктної взаємодії співвласників і мешканців багатоквартирного будинку. Представлено теоретичне обґрунтування змісту методики, побудоване на положеннях про довіру, соціальну відповідальність, кооперацію, діалог, способи врегулювання конфліктів і психологічні ресурси спільноти. Пункти пройшли експертне оцінювання за критеріями коректності, зрозумілості та однозначності формулювань. Первинну апробацію проведено на вибірці зі 114 респондентів. Структуру методики досліджено методом факторизації головних осей із косокутним обертанням Oblimin. Встановлено придатність даних до факторного аналізу: показник Кайзера-Маєра-Олкіна становив 0,668, критерій сферичності Бартлетта був статистично значущим. За результатами аналізу з первинної версії вилучено один пункт і сформовано остаточний варіант із 23 тверджень. Визначено шість факторів, які пояснюють 74,84 % загальної дисперсії: довіра та прозорість взаємодії; емоційно-конфліктна напруженість; відповідальність і співучасть у кооперації; орієнтація на спільну відповідальність і діалог; сприйняття конфліктогенності комунікації; особиста готовність до конструктивної участі. Встановлено належну внутрішню узгодженість шкал: коефіцієнти альфа Кронбаха перебували в межах від 0,699 до 0,936. Представлено дворівневу структуру опитувальника, яка передбачає розрахунок двох інтегральних показників – конструктивних ресурсів і конфліктогенного фону взаємодії. Проаналізовано зв’язки розроблених шкал із показниками безконфліктного спілкування, стратегіями розв’язання конфліктів, персональною соціальною відповідальністю та копінг-стратегіями. Отримані кореляції підтвердили попередню конвергентну й критеріальну валідність методики. Наголошено, що опитувальник може застосовуватися для дослідження групових тенденцій, оцінювання соціально-психологічних ресурсів будинкової спільноти та визначення напрямів профілактики конфліктів. Подані межі інтерпретації мають попередній характер і не є стандартизованими нормативами.
- 15 September 2026
- Published by PsyUpgrade Professional Growth Center (FOP Balakhtar V.V.) in PsyUpgrade Journal
- No. 4,p. 70-95
Open AccessРозроблення та первинна психометрична апробація авторського опитувальника соціально-психологічних чинників конфліктної взаємодії співвласників багатоквартирного будинку
У статті висвітлено процес розроблення та первинної психометричної апробації авторського опитувальника, призначеного для вивчення соціально-психологічних чинників конфліктної взаємодії співвласників і мешканців багатоквартирного будинку. Представлено теоретичне обґрунтування змісту методики, побудоване на положеннях про довіру, соціальну відповідальність, кооперацію, діалог, способи врегулювання конфліктів і психологічні ресурси спільноти. Пункти пройшли експертне оцінювання за критеріями коректності, зрозумілості та однозначності формулювань. Первинну апробацію проведено на вибірці зі 114 респондентів. Структуру методики досліджено методом факторизації головних осей із косокутним обертанням Oblimin. Встановлено придатність даних до факторного аналізу: показник Кайзера-Маєра-Олкіна становив 0,668, критерій сферичності Бартлетта був статистично значущим. За результатами аналізу з первинної версії вилучено один пункт і сформовано остаточний варіант із 23 тверджень. Визначено шість факторів, які пояснюють 74,84 % загальної дисперсії: довіра та прозорість взаємодії; емоційно-конфліктна напруженість; відповідальність і співучасть у кооперації; орієнтація на спільну відповідальність і діалог; сприйняття конфліктогенності комунікації; особиста готовність до конструктивної участі. Встановлено належну внутрішню узгодженість шкал: коефіцієнти альфа Кронбаха перебували в межах від 0,699 до 0,936. Представлено дворівневу структуру опитувальника, яка передбачає розрахунок двох інтегральних показників – конструктивних ресурсів і конфліктогенного фону взаємодії. Проаналізовано зв’язки розроблених шкал із показниками безконфліктного спілкування, стратегіями розв’язання конфліктів, персональною соціальною відповідальністю та копінг-стратегіями. Отримані кореляції підтвердили попередню конвергентну й критеріальну валідність методики. Наголошено, що опитувальник може застосовуватися для дослідження групових тенденцій, оцінювання соціально-психологічних ресурсів будинкової спільноти та визначення напрямів профілактики конфліктів. Подані межі інтерпретації мають попередній характер і не є стандартизованими нормативами.
- 30 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Habitus
- No. 85,p. 372-377
PROFESSIONAL IDENTITY OF THE SOCIONOMIC SPECIALIST IN THE COMMUNITY: ARCHETYPES OF PARTNERSHIP IN REFLECTIVE ESSAYS
- 30 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Habitus
- No. 85,p. 372-377
PROFESSIONAL IDENTITY OF THE SOCIONOMIC SPECIALIST IN THE COMMUNITY: ARCHETYPES OF PARTNERSHIP IN REFLECTIVE ESSAYS
- Open Access
- 30 May 2026
- Published by Volodymyr Dahl East Ukrainian National University in Теоретичні і прикладні проблеми психології та соціальної роботи
- No. №2(70) 202
Сприйняття нової реальності як чинник готовності фахівців соціальної сфери до партнерства на рівні громади: дані есе-аналізу
У воєнних і післявоєнних умовах в Україні партнерство на рівні громади набуває особливої ваги як форма спільного реагування на соціальні виклики. Для фахівців соціальної сфери така взаємодія має не лише організаційний, а й психологічний зміст, оскільки залежить від того, як вони сприймають нову реальність і осмислюють власну професійну роль. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні дослідження пояснюють готовність до партнерства переважно через психологічні ресурси, професійну стійкість, ціннісно-мотиваційні орієнтації, довіру, емпатію та особливості соціально-психологічного середовища. Водночас недостатньо розкрито, яким чином саме сприйняття нової реальності пов’язується з готовністю до партнерської взаємодії. Мета статті. Виявити та проаналізувати особливості сприйняття нової реальності фахівцями соціальної сфери як чинника їхньої готовності до партнерства на рівні громади. Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Методи дослідження. Дослідження здійснено на основі якісного психологічного аналізу есе учасників Всеукраїнського конкурсу «Світ буде іншим. Ким я себе бачу в новій реальності». Використано есе-аналіз, контент-аналіз, смислове групування текстів і психологічну інтерпретацію змісту. Основні результати дослідження. Обґрунтовано, що сприйняття нової реальності є багатовимірним психологічним феноменом, який виконує посередницьку смислову функцію між внутрішніми ресурсами фахівця та його готовністю до партнерства. Виявлено чотири сфери його прояву: ціннісно-мотиваційну, когнітивно-афективну, адаптивно-інноваційну та організаційно-процесуальну. Виокремлено чотири типи сприйняття нової реальності: травматичний, адаптаційний, ресурсний і трансформаційний. Показано, що осмислення нової реальності як простору підтримки, взаємодії та спільного відновлення підсилює орієнтацію фахівців на довіру, співпрацю й партнерство в громаді. Висновки та перспективи подальшого дослідження проблеми. Зроблено висновок, що сприйняття нової реальності є важливим психологічним чинником готовності фахівців соціальної сфери до партнерства на рівні громади. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розширенням корпусу есе, уточненням психологічних індикаторів партнерської готовності та поєднанням есе-аналізу з емпіричними психодіагностичними методами. Ключові слова: сприйняття нової реальності, готовність до партнерства, фахівці соціальної сфери, громада, есе-аналіз, психологічні ресурси, професійна взаємодія.
- 30 May 2026
- Published by Volodymyr Dahl East Ukrainian National University in Теоретичні і прикладні проблеми психології та соціальної роботи
- No. №2(70) 202
Open AccessСприйняття нової реальності як чинник готовності фахівців соціальної сфери до партнерства на рівні громади: дані есе-аналізу
У воєнних і післявоєнних умовах в Україні партнерство на рівні громади набуває особливої ваги як форма спільного реагування на соціальні виклики. Для фахівців соціальної сфери така взаємодія має не лише організаційний, а й психологічний зміст, оскільки залежить від того, як вони сприймають нову реальність і осмислюють власну професійну роль. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні дослідження пояснюють готовність до партнерства переважно через психологічні ресурси, професійну стійкість, ціннісно-мотиваційні орієнтації, довіру, емпатію та особливості соціально-психологічного середовища. Водночас недостатньо розкрито, яким чином саме сприйняття нової реальності пов’язується з готовністю до партнерської взаємодії. Мета статті. Виявити та проаналізувати особливості сприйняття нової реальності фахівцями соціальної сфери як чинника їхньої готовності до партнерства на рівні громади. Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Методи дослідження. Дослідження здійснено на основі якісного психологічного аналізу есе учасників Всеукраїнського конкурсу «Світ буде іншим. Ким я себе бачу в новій реальності». Використано есе-аналіз, контент-аналіз, смислове групування текстів і психологічну інтерпретацію змісту. Основні результати дослідження. Обґрунтовано, що сприйняття нової реальності є багатовимірним психологічним феноменом, який виконує посередницьку смислову функцію між внутрішніми ресурсами фахівця та його готовністю до партнерства. Виявлено чотири сфери його прояву: ціннісно-мотиваційну, когнітивно-афективну, адаптивно-інноваційну та організаційно-процесуальну. Виокремлено чотири типи сприйняття нової реальності: травматичний, адаптаційний, ресурсний і трансформаційний. Показано, що осмислення нової реальності як простору підтримки, взаємодії та спільного відновлення підсилює орієнтацію фахівців на довіру, співпрацю й партнерство в громаді. Висновки та перспективи подальшого дослідження проблеми. Зроблено висновок, що сприйняття нової реальності є важливим психологічним чинником готовності фахівців соціальної сфери до партнерства на рівні громади. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розширенням корпусу есе, уточненням психологічних індикаторів партнерської готовності та поєднанням есе-аналізу з емпіричними психодіагностичними методами. Ключові слова: сприйняття нової реальності, готовність до партнерства, фахівці соціальної сфери, громада, есе-аналіз, психологічні ресурси, професійна взаємодія.
- Open Access
- 1 December 2025
- No. 1,p. 161-183
Психологічні механізми готовності до партнерства в умовах гнучкого середовища
У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних механізмів готовності фахівців соціальної сфери до партнерської взаємодії в умовах застосування Agile-підходів. Актуальність дослідження зумовлена зростанням складності соціальних проблем, необхідністю міжінституційної координації на рівні громади та поширенням гнучких форматів командної роботи, які висувають підвищені вимоги до внутрішніх психологічних ресурсів фахівців. Наголошено, що готовність до партнерства є багатовимірним феноменом, що включає мотиваційні, когнітивні, комунікативні та регулятивні механізми, які забезпечують здатність спеціаліста ефективно долучатися до спільної діяльності, підтримувати взаємодію та адаптуватися до змін. У межах дослідження узагальнено наукові підходи до розуміння психологічної готовності фахівців соціальної сфери, а також специфіки партнерської взаємодії у міжсекторальних та міжорганізаційних форматах. Виокремлено й охарактеризовано ключові психологічні механізми готовності до партнерства: мотиваційні (орієнтація на спільний результат, професійна відповідальність, прийняття цінностей співпраці), когнітивні (усвідомлення цілей, структур і ролей партнерства), комунікативні (здатність до діалогу, емпатія, навички узгодження позицій) та регулятивні (самоконтроль, стресостійкість, адаптивність, рефлексивність). Окрему увагу приділено аналізу принципів і особливостей Agile-підходів, релевантних для партнерської взаємодії та командної діяльності у соціальній сфері. Показано, що прозорість, ітеративність, самоорганізація, пріоритет людей і взаємодії, постійний зворотний зв’язок та орієнтація на цінність для стейкголдерів створюють специфічне середовище, яке висуває нові вимоги до психологічної готовності фахівців. Визначено основні точки перетину між психологічними механізмами готовності та вимогами Agile-середовищ, що дає змогу розглядати Agile як чинник, здатний активізувати та розвивати здатність до партнерства. Зроблено висновок, що наявні дослідження описують окремі компоненти психологічної готовності та особливості гнучких підходів, однак не пропонують цілісного теоретичного бачення психологічних механізмів готовності до партнерства в умовах Agile. Отримані результати окреслюють напрями подальших наукових пошуків, пов’язаних із розробленням теоретичних моделей і створенням діагностичного інструментарію для оцінювання готовності фахівців соціальної сфери до партнерської взаємодії у гнучких командних форматах
- 1 December 2025
- No. 1,p. 161-183
Open AccessПсихологічні механізми готовності до партнерства в умовах гнучкого середовища
У статті здійснено теоретичний аналіз психологічних механізмів готовності фахівців соціальної сфери до партнерської взаємодії в умовах застосування Agile-підходів. Актуальність дослідження зумовлена зростанням складності соціальних проблем, необхідністю міжінституційної координації на рівні громади та поширенням гнучких форматів командної роботи, які висувають підвищені вимоги до внутрішніх психологічних ресурсів фахівців. Наголошено, що готовність до партнерства є багатовимірним феноменом, що включає мотиваційні, когнітивні, комунікативні та регулятивні механізми, які забезпечують здатність спеціаліста ефективно долучатися до спільної діяльності, підтримувати взаємодію та адаптуватися до змін. У межах дослідження узагальнено наукові підходи до розуміння психологічної готовності фахівців соціальної сфери, а також специфіки партнерської взаємодії у міжсекторальних та міжорганізаційних форматах. Виокремлено й охарактеризовано ключові психологічні механізми готовності до партнерства: мотиваційні (орієнтація на спільний результат, професійна відповідальність, прийняття цінностей співпраці), когнітивні (усвідомлення цілей, структур і ролей партнерства), комунікативні (здатність до діалогу, емпатія, навички узгодження позицій) та регулятивні (самоконтроль, стресостійкість, адаптивність, рефлексивність). Окрему увагу приділено аналізу принципів і особливостей Agile-підходів, релевантних для партнерської взаємодії та командної діяльності у соціальній сфері. Показано, що прозорість, ітеративність, самоорганізація, пріоритет людей і взаємодії, постійний зворотний зв’язок та орієнтація на цінність для стейкголдерів створюють специфічне середовище, яке висуває нові вимоги до психологічної готовності фахівців. Визначено основні точки перетину між психологічними механізмами готовності та вимогами Agile-середовищ, що дає змогу розглядати Agile як чинник, здатний активізувати та розвивати здатність до партнерства. Зроблено висновок, що наявні дослідження описують окремі компоненти психологічної готовності та особливості гнучких підходів, однак не пропонують цілісного теоретичного бачення психологічних механізмів готовності до партнерства в умовах Agile. Отримані результати окреслюють напрями подальших наукових пошуків, пов’язаних із розробленням теоретичних моделей і створенням діагностичного інструментарію для оцінювання готовності фахівців соціальної сфери до партнерської взаємодії у гнучких командних форматах
- 26 November 2025
- Published by State Institution of Higher Education "University of Educational Management" Ukraine in Bulletin of Postgraduate education (Series Social and Behavioral Sciences; Management and Administration)
- Vol. 34 (63)
Cognitive-affective component of the model of psychological readiness of social sphere professionals for partnership
The article provides a theoretical justification of the cognitive-affective component as a key structural element of the psychological readiness model for social sector professionals to engage in partnership at the community level. The relevance of the study stems from increasing social challenges that require professionals to demonstrate high adaptability, emotional competence, cognitive flexibility, and the ability to engage in effective interpersonal interaction within the context of cross-sectoral cooperation. It is emphasized that the cognitive-affective domain enables the balance between emotional stability and the ability to make constructive decisions in stressful situations, which is essential for maintaining trust, mutual respect, and effective team dynamics. The article analyzes contemporary scientific approaches to understanding the cognitive and affective components within the structure of professional readiness and identifies the key characteristics that influence partnership interaction: emotional self-regulation, empathy, reflexivity, stress resilience, and emotional openness. The theoretical foundation of the study includes concepts from cognitive psychology, emotional intelligence theory, psychological safety models, and adaptive management approaches. The proposed conceptualization of the cognitive-affective component of psychological readiness provides a deeper understanding of the internal mechanisms that ensure effective collaboration among social professionals. The model highlights the importance of developing emotional competence not as an isolated trait, but as a dynamic process closely linked to cognitive reflection. It is argued that the integration of these components not only enhances personal effectiveness but also improves the quality of inter-institutional cooperation. The article outlines promising directions for further empirical research and the practical implementation of the model in professional development programs for social sector personnel.
- 26 November 2025
- Published by State Institution of Higher Education "University of Educational Management" Ukraine in Bulletin of Postgraduate education (Series Social and Behavioral Sciences; Management and Administration)
- Vol. 34 (63)
Cognitive-affective component of the model of psychological readiness of social sphere professionals for partnership
The article provides a theoretical justification of the cognitive-affective component as a key structural element of the psychological readiness model for social sector professionals to engage in partnership at the community level. The relevance of the study stems from increasing social challenges that require professionals to demonstrate high adaptability, emotional competence, cognitive flexibility, and the ability to engage in effective interpersonal interaction within the context of cross-sectoral cooperation. It is emphasized that the cognitive-affective domain enables the balance between emotional stability and the ability to make constructive decisions in stressful situations, which is essential for maintaining trust, mutual respect, and effective team dynamics. The article analyzes contemporary scientific approaches to understanding the cognitive and affective components within the structure of professional readiness and identifies the key characteristics that influence partnership interaction: emotional self-regulation, empathy, reflexivity, stress resilience, and emotional openness. The theoretical foundation of the study includes concepts from cognitive psychology, emotional intelligence theory, psychological safety models, and adaptive management approaches. The proposed conceptualization of the cognitive-affective component of psychological readiness provides a deeper understanding of the internal mechanisms that ensure effective collaboration among social professionals. The model highlights the importance of developing emotional competence not as an isolated trait, but as a dynamic process closely linked to cognitive reflection. It is argued that the integration of these components not only enhances personal effectiveness but also improves the quality of inter-institutional cooperation. The article outlines promising directions for further empirical research and the practical implementation of the model in professional development programs for social sector personnel.
- Open Access
- 5 August 2025
- Published by Salud, Ciencia y Tecnologia in Health Leadership and Quality of Life
- Vol. 4, 632
Emotional and Motivational Mechanisms of Soft Skills Growth as Determinants of Mental Well-being
Introduction: Soft skills were recognised as a critical element of mental health. The study therefore aimed to determine how the emotional and motivational components of soft skills related to students’ mental-health indicators.Methods: A quantitative, survey-based correlational design was applied. The sample comprised 68 undergraduate and graduate students drawn from both humanities and technical faculties. Standardised questionnaires assessed emotional intelligence (EQ), empathy, social skills, psychological distress (GHQ-12), stress (DASS-21) and well-being (WHO-5). Pearson’s or Spearman’s correlation coefficients quantified associations between variables.Results: Most respondents exhibited moderate development of emotional and motivational skills. Emotional discomfort was reported by 44 % of participants (GHQ-12: M = 17.6) and high stress by 21 % (DASS-21: M = 12.1). Social skills (M = 22.4) and empathy (M = 19.7) emerged as the strongest competencies. Emotional intelligence correlated negatively with psychological distress (r = –0.48; p < 0.01) and stress (ρ = –0.42; p < 0.01) and positively with well-being (r = 0.53; p < 0.01).Conclusions: The analysis confirmed significant links between students’ emotional-motivational soft skills and mental-health outcomes. Higher emotional intelligence predicted lower distress and stress alongside greater subjective well-being. Strengthening emotional and motivational abilities was therefore concluded to be a viable pathway for reducing psychological strain and enhancing resilience. Educational programmes were advised to embed targeted emotional-intelligence training to promote mental health within the student population.
- 5 August 2025
- Published by Salud, Ciencia y Tecnologia in Health Leadership and Quality of Life
- Vol. 4, 632
Open AccessEmotional and Motivational Mechanisms of Soft Skills Growth as Determinants of Mental Well-being
Introduction: Soft skills were recognised as a critical element of mental health. The study therefore aimed to determine how the emotional and motivational components of soft skills related to students’ mental-health indicators.Methods: A quantitative, survey-based correlational design was applied. The sample comprised 68 undergraduate and graduate students drawn from both humanities and technical faculties. Standardised questionnaires assessed emotional intelligence (EQ), empathy, social skills, psychological distress (GHQ-12), stress (DASS-21) and well-being (WHO-5). Pearson’s or Spearman’s correlation coefficients quantified associations between variables.Results: Most respondents exhibited moderate development of emotional and motivational skills. Emotional discomfort was reported by 44 % of participants (GHQ-12: M = 17.6) and high stress by 21 % (DASS-21: M = 12.1). Social skills (M = 22.4) and empathy (M = 19.7) emerged as the strongest competencies. Emotional intelligence correlated negatively with psychological distress (r = –0.48; p < 0.01) and stress (ρ = –0.42; p < 0.01) and positively with well-being (r = 0.53; p < 0.01).Conclusions: The analysis confirmed significant links between students’ emotional-motivational soft skills and mental-health outcomes. Higher emotional intelligence predicted lower distress and stress alongside greater subjective well-being. Strengthening emotional and motivational abilities was therefore concluded to be a viable pathway for reducing psychological strain and enhancing resilience. Educational programmes were advised to embed targeted emotional-intelligence training to promote mental health within the student population.
- Open Access
- 26 June 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Психологічні студії
- No. 2,p. 185-191
ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО ПАРТНЕРСТВА У КОНТЕКСТІ AGILE-КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ
Стаття присвячена концептуальному аналізу психологічної готовності до партнерства у контексті Agile-компетентностей як ключового чинника ефективної соціальної та професійної взаємодії. Представлено інтегровану модель, яка описує шість послідовних стадій розвитку готовності: усвідомлення важливості партнерства, прийняття його як особистої цінності, формування емоційно-вольової готовності, активна участь у партнерських практиках, рефлексія та удосконалення, а також інтеграція у професійну культуру. Кожна стадія розглядається через призму відповідних Agile-компетентностей (самоорганізація, відкритість, рефлексивність, адаптивність, командна відповідальність, гнучке лідерство) та психологічних характеристик особистості (емоційний інтелект, довіра, автономність). Запропонована модель акцентує на поетапному розвитку мотиваційних, емоційних, когнітивних і поведінкових компонентів, що забезпечують стійкість партнерських взаємодій у динамічних умовах. Особливу увагу приділено умовам реалізації моделі у громадському контексті, де важливу роль відіграють фасилітація, навчання, підтримка та рефлексивні платформи, спрямовані на формування культури співпраці. Показано потенційні можливості інтеграції моделі у програми професійної підготовки представників органів місцевого самоврядування та надавачів соціальних послуг. Окреслено перспективи подальших досліджень, серед яких – емпірична перевірка моделі, розробка інструментів діагностики психологічної готовності до партнерства та створення навчальних програм, адаптованих до потреб локальних громад. Представлений підхід формує підґрунтя для впровадження Agile-філософії як ціннісної основи сталого розвитку партнерських відносин.
- 26 June 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Психологічні студії
- No. 2,p. 185-191
Open AccessПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО ПАРТНЕРСТВА У КОНТЕКСТІ AGILE-КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ
Стаття присвячена концептуальному аналізу психологічної готовності до партнерства у контексті Agile-компетентностей як ключового чинника ефективної соціальної та професійної взаємодії. Представлено інтегровану модель, яка описує шість послідовних стадій розвитку готовності: усвідомлення важливості партнерства, прийняття його як особистої цінності, формування емоційно-вольової готовності, активна участь у партнерських практиках, рефлексія та удосконалення, а також інтеграція у професійну культуру. Кожна стадія розглядається через призму відповідних Agile-компетентностей (самоорганізація, відкритість, рефлексивність, адаптивність, командна відповідальність, гнучке лідерство) та психологічних характеристик особистості (емоційний інтелект, довіра, автономність). Запропонована модель акцентує на поетапному розвитку мотиваційних, емоційних, когнітивних і поведінкових компонентів, що забезпечують стійкість партнерських взаємодій у динамічних умовах. Особливу увагу приділено умовам реалізації моделі у громадському контексті, де важливу роль відіграють фасилітація, навчання, підтримка та рефлексивні платформи, спрямовані на формування культури співпраці. Показано потенційні можливості інтеграції моделі у програми професійної підготовки представників органів місцевого самоврядування та надавачів соціальних послуг. Окреслено перспективи подальших досліджень, серед яких – емпірична перевірка моделі, розробка інструментів діагностики психологічної готовності до партнерства та створення навчальних програм, адаптованих до потреб локальних громад. Представлений підхід формує підґрунтя для впровадження Agile-філософії як ціннісної основи сталого розвитку партнерських відносин.
- 22 May 2025
- Published by State Institution of Higher Education "University of Educational Management" Ukraine in Bulletin of Postgraduate education (Series Social and Behavioral Sciences; Management and Administration)
- Vol. 32 (61)
Agile as a psychological foundation for flexible interaction in community-level social partnership
The article presents an authorial model of psychological readiness for social partnership in the context of functioning territorial communities. Psychological readiness is defined as an integrated personal construct encompassing motivational, emotional, cognitive, behavioral, communicative, and value components. Such readiness emerges as a necessary condition for effective horizontal interaction between local self-government representatives, social service providers, civic initiatives, and community members. The theoretical foundation of the study is based on humanistic psychology, self-determination theory, the concept of emotional agility, and the philosophy of Agile, viewed as a flexible, human-centered management paradigm oriented toward values of trust, respect, mutual responsibility, and open communication. The theoretical analysis identified six key psychological factors of readiness (emotional maturity, cognitive flexibility, trust in others, openness to new experiences, reflexivity, and the ability to engage in teamwork), which underlie a five-domain model accompanied by six stages of readiness development. The study also defines the key social-psychological conditions for implementation: facilitated participation, a safe emotional environment, quality feedback, recognition of each participant's contribution, shared reflection, and alignment of goals. The applied section provides recommendations for integrating Agile tools (Scrum boards, retrospectives, peer-to-peer mentoring sessions, visual planning techniques) into partnership practice. The proposed model can serve as a foundation for psychological assessment, training, the development of coaching programs, and the formation of sustainable partnership culture in local communities. The approach allows not only the identification of key internal barriers to cooperation, but also the formation of a foundation for implementing human-centered management practices that ensure the sustainable development of partnerships. Particular attention is paid to the role of psychological safety, which serves as a condition for the realization of personal potential and a guarantor of effective interaction among various institutional stakeholders within the community.
- 22 May 2025
- Published by State Institution of Higher Education "University of Educational Management" Ukraine in Bulletin of Postgraduate education (Series Social and Behavioral Sciences; Management and Administration)
- Vol. 32 (61)
Agile as a psychological foundation for flexible interaction in community-level social partnership
The article presents an authorial model of psychological readiness for social partnership in the context of functioning territorial communities. Psychological readiness is defined as an integrated personal construct encompassing motivational, emotional, cognitive, behavioral, communicative, and value components. Such readiness emerges as a necessary condition for effective horizontal interaction between local self-government representatives, social service providers, civic initiatives, and community members. The theoretical foundation of the study is based on humanistic psychology, self-determination theory, the concept of emotional agility, and the philosophy of Agile, viewed as a flexible, human-centered management paradigm oriented toward values of trust, respect, mutual responsibility, and open communication. The theoretical analysis identified six key psychological factors of readiness (emotional maturity, cognitive flexibility, trust in others, openness to new experiences, reflexivity, and the ability to engage in teamwork), which underlie a five-domain model accompanied by six stages of readiness development. The study also defines the key social-psychological conditions for implementation: facilitated participation, a safe emotional environment, quality feedback, recognition of each participant's contribution, shared reflection, and alignment of goals. The applied section provides recommendations for integrating Agile tools (Scrum boards, retrospectives, peer-to-peer mentoring sessions, visual planning techniques) into partnership practice. The proposed model can serve as a foundation for psychological assessment, training, the development of coaching programs, and the formation of sustainable partnership culture in local communities. The approach allows not only the identification of key internal barriers to cooperation, but also the formation of a foundation for implementing human-centered management practices that ensure the sustainable development of partnerships. Particular attention is paid to the role of psychological safety, which serves as a condition for the realization of personal potential and a guarantor of effective interaction among various institutional stakeholders within the community.
- 1 January 2025
- Published by Volodymyr Dahl East Ukrainian National University in Теоретичні і прикладні проблеми психології та соціальної роботи
- No. №3(68), То
Психологічні засади становлення ціннісно-мотиваційної готовності фахівців соціальної сфери до партнерства у контексті аgile-моделі професійного розвитку
У статті досліджено психологічні засади ціннісно-мотиваційної готовності до партнерства у контексті Agile-моделі професійного розвитку фахівців соціальної сфери. Теоретично обґрунтовано, що ціннісно-мотиваційна сфера виступає внутрішнім джерелом готовності особистості до взаємодії, оскільки визначає професійну спрямованість, провідні мотиви та систему ціннісних орієнтацій. Виокремлено основні показники, що формують дану сферу: інтеграція особистісних переконань і смисложиттєвих орієнтирів, розвиток мотиваційних і рефлексивних компонентів, узгодженість індивідуальних і спільних цінностей, формування партнерської культури, посилення внутрішньої мотивації та відповідальності за колективний результат. Показано, що становлення готовності має поетапний характер і відбувається відповідно до фаз Agile-моделі: від первинної орієнтації на співпрацю до усвідомленого прийняття спільних цінностей, від здатності долати виклики та брати відповідальність за спільну діяльність – до орієнтації на досягнення колективних результатів, рефлексії власного внеску та остаточної інтеграції партнерства у професійну ідентичність. Окреслено ключові психологічні механізми цього процесу: розвиток внутрішньої мотивації, ціннісна ідентифікація, рефлексія, соціально-професійна взаємодія та інтеграція у «Я-концепцію». Практичні імплікації полягають у необхідності цілеспрямованого формування ціннісно-мотиваційної сфери у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери шляхом впровадження ітеративних методів навчання, командних тренінгів, розвитку партнерських компетентностей, практик фасилітації, медіації та супервізії. Узагальнено, що ціннісно-мотиваційна готовність до партнерства є динамічним і багатокомпонентним процесом, який може бути системно підтриманий у межах професійної освіти та подальшого професійного розвитку. Отже, запропонований підхід дозволяє не лише поглибити розуміння внутрішніх механізмів формування готовності до партнерства, а й створює підґрунтя для розробки практичних програм її діагностики та розвитку. Ключові слова: ціннісно-мотиваційна сфера; професійна готовність; партнерство; Agile-модель; внутрішня мотивація; професійна ідентичність; соціальна сфера; рефлексія, фахівці соціальної сфери.
- 1 January 2025
- Published by Volodymyr Dahl East Ukrainian National University in Теоретичні і прикладні проблеми психології та соціальної роботи
- No. №3(68), То
Психологічні засади становлення ціннісно-мотиваційної готовності фахівців соціальної сфери до партнерства у контексті аgile-моделі професійного розвитку
У статті досліджено психологічні засади ціннісно-мотиваційної готовності до партнерства у контексті Agile-моделі професійного розвитку фахівців соціальної сфери. Теоретично обґрунтовано, що ціннісно-мотиваційна сфера виступає внутрішнім джерелом готовності особистості до взаємодії, оскільки визначає професійну спрямованість, провідні мотиви та систему ціннісних орієнтацій. Виокремлено основні показники, що формують дану сферу: інтеграція особистісних переконань і смисложиттєвих орієнтирів, розвиток мотиваційних і рефлексивних компонентів, узгодженість індивідуальних і спільних цінностей, формування партнерської культури, посилення внутрішньої мотивації та відповідальності за колективний результат. Показано, що становлення готовності має поетапний характер і відбувається відповідно до фаз Agile-моделі: від первинної орієнтації на співпрацю до усвідомленого прийняття спільних цінностей, від здатності долати виклики та брати відповідальність за спільну діяльність – до орієнтації на досягнення колективних результатів, рефлексії власного внеску та остаточної інтеграції партнерства у професійну ідентичність. Окреслено ключові психологічні механізми цього процесу: розвиток внутрішньої мотивації, ціннісна ідентифікація, рефлексія, соціально-професійна взаємодія та інтеграція у «Я-концепцію». Практичні імплікації полягають у необхідності цілеспрямованого формування ціннісно-мотиваційної сфери у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери шляхом впровадження ітеративних методів навчання, командних тренінгів, розвитку партнерських компетентностей, практик фасилітації, медіації та супервізії. Узагальнено, що ціннісно-мотиваційна готовність до партнерства є динамічним і багатокомпонентним процесом, який може бути системно підтриманий у межах професійної освіти та подальшого професійного розвитку. Отже, запропонований підхід дозволяє не лише поглибити розуміння внутрішніх механізмів формування готовності до партнерства, а й створює підґрунтя для розробки практичних програм її діагностики та розвитку. Ключові слова: ціннісно-мотиваційна сфера; професійна готовність; партнерство; Agile-модель; внутрішня мотивація; професійна ідентичність; соціальна сфера; рефлексія, фахівці соціальної сфери.