О.в. Давидов
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
О.в. Давидов has a total of 26 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Chaus V.B.
Національний природний парк «Білобережжя Святослава
3 shared publications - Roskos O.M.3 shared publications
- Simchenko S.V.
Херсонський державний університет
3 shared publications - Natalia Omelchenko
Kherson State University image/svg+xml
2 shared publications - O. B. Murkalov
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
2 shared publications - А.м. Чернявський
Херсонський державний університет
2 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 1 September 2026
- Published by MDPI AG in Stratigraphy and Sedimentology
- Vol. 1 (2) , 9
High-Resolution UAV-Based Geomorphological Mapping of the Maricá Coastal Plain (Rio de Janeiro, Brazil): Surface Expression of a Quaternary Barrier–Lagoon System
Coastal plains are low-relief environments where subtle topographic variations govern sedimentary processes, landscape structure, and hydrological dynamics. Along the southeastern Brazilian coast, barrier–lagoon systems record Quaternary coastal evolution and sea-level oscillations; however, detailed mapping of these environments is constrained by the spatial resolution of conventional cartographic bases. This study presents high-resolution morphological mapping of the Maricá coastal plain (Rio de Janeiro State, Brazil) based on digital elevation models (DEMs) derived from UAV photogrammetry, combined with geomorphological interpretation following the IBGE classification framework. The DEM resolved subtle altimetric variations associated with beach ridges and relict lagoonal depressions not represented in conventional topographic maps, providing a surface proxy for the underlying stratigraphic architecture. UAV-derived elevation models significantly improve the identification of morphological units in low-relief coastal environments, establishing a spatial framework for future stratigraphic investigations along the southeastern Brazilian coast.
- 1 September 2026
- Published by MDPI AG in Stratigraphy and Sedimentology
- Vol. 1 (2) , 9
Open AccessHigh-Resolution UAV-Based Geomorphological Mapping of the Maricá Coastal Plain (Rio de Janeiro, Brazil): Surface Expression of a Quaternary Barrier–Lagoon System
Coastal plains are low-relief environments where subtle topographic variations govern sedimentary processes, landscape structure, and hydrological dynamics. Along the southeastern Brazilian coast, barrier–lagoon systems record Quaternary coastal evolution and sea-level oscillations; however, detailed mapping of these environments is constrained by the spatial resolution of conventional cartographic bases. This study presents high-resolution morphological mapping of the Maricá coastal plain (Rio de Janeiro State, Brazil) based on digital elevation models (DEMs) derived from UAV photogrammetry, combined with geomorphological interpretation following the IBGE classification framework. The DEM resolved subtle altimetric variations associated with beach ridges and relict lagoonal depressions not represented in conventional topographic maps, providing a surface proxy for the underlying stratigraphic architecture. UAV-derived elevation models significantly improve the identification of morphological units in low-relief coastal environments, establishing a spatial framework for future stratigraphic investigations along the southeastern Brazilian coast.
- Open Access
- 29 May 2026
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 24,p. 68-76
ОСВІТНЯ ТА ПРИРОДООХОРОННА КОМУНІКАЦІЯ В УМОВАХ ВІЙНИ: КОНЦЕПЦІЯ ВІРТУАЛЬНИХ ВІЗИТ-ЦЕНТРІВ (НА ПРИКЛАДІ НПП ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
У статті обґрунтовано концепцію віртуальних візит-центрів як інструменту забезпечення природоохоронної та освітньої комунікації в умовах воєнних обмежень і відсутності безпечного доступу до територій природно-заповідного фонду Херсонської області. Дослідження базується на аналізі сучасного стану природоохоронних територій області, особливостей функціонування установ природно-заповідного фонду у довоєнний та сучасний періоди, а також на узагальненні досвіду цифровізації природоохоронної сфери в Україні та світі. Встановлено, що значна частина національних природних парків і біосферних заповідників Херсонщини внаслідок бойових дій та тимчасової окупації втратила можливість повноцінного функціонування, що суттєво обмежило реалізацію природоохоронної, рекреаційної та освітньої діяльності. У роботі визначено сутність поняття «віртуальний візит-центр» як інтегрованої цифрової платформи, здатної забезпечувати дистанційний доступ до природничо-освітніх, інформаційних, наукових та мультимедійних ресурсів природоохоронних установ. Запропоновано структурно-функціональну модель віртуального візит-центру, яка включає інформаційний, освітній, комунікаційний, мультимедійний, рекреаційно-сервісний та науково-просвітницький блоки. Визначено основні напрями використання візит центрів у системі природничої та географічної освіти для школярів, студентів, місцевих громад, внутрішньо переміщених осіб та інших категорій населення. Обґрунтовано, що впровадження віртуальних візит-центрів сприятиме збереженню взаємозв’язку суспільства з природною спадщиною області, популяризації природничих знань, розширенню можливостей освітньої й просвітницької діяльності, а також підтримці функціональності установ природно-заповідного фонду в умовах воєнних ризиків.
- 29 May 2026
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 24,p. 68-76
Open AccessОСВІТНЯ ТА ПРИРОДООХОРОННА КОМУНІКАЦІЯ В УМОВАХ ВІЙНИ: КОНЦЕПЦІЯ ВІРТУАЛЬНИХ ВІЗИТ-ЦЕНТРІВ (НА ПРИКЛАДІ НПП ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
У статті обґрунтовано концепцію віртуальних візит-центрів як інструменту забезпечення природоохоронної та освітньої комунікації в умовах воєнних обмежень і відсутності безпечного доступу до територій природно-заповідного фонду Херсонської області. Дослідження базується на аналізі сучасного стану природоохоронних територій області, особливостей функціонування установ природно-заповідного фонду у довоєнний та сучасний періоди, а також на узагальненні досвіду цифровізації природоохоронної сфери в Україні та світі. Встановлено, що значна частина національних природних парків і біосферних заповідників Херсонщини внаслідок бойових дій та тимчасової окупації втратила можливість повноцінного функціонування, що суттєво обмежило реалізацію природоохоронної, рекреаційної та освітньої діяльності. У роботі визначено сутність поняття «віртуальний візит-центр» як інтегрованої цифрової платформи, здатної забезпечувати дистанційний доступ до природничо-освітніх, інформаційних, наукових та мультимедійних ресурсів природоохоронних установ. Запропоновано структурно-функціональну модель віртуального візит-центру, яка включає інформаційний, освітній, комунікаційний, мультимедійний, рекреаційно-сервісний та науково-просвітницький блоки. Визначено основні напрями використання візит центрів у системі природничої та географічної освіти для школярів, студентів, місцевих громад, внутрішньо переміщених осіб та інших категорій населення. Обґрунтовано, що впровадження віртуальних візит-центрів сприятиме збереженню взаємозв’язку суспільства з природною спадщиною області, популяризації природничих знань, розширенню можливостей освітньої й просвітницької діяльності, а також підтримці функціональності установ природно-заповідного фонду в умовах воєнних ризиків.
- Open Access
- 23 December 2025
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 23,p. 52-60
ВІЗИТ-ЦЕНТРИ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ ПАРКІВ УКРАЇНИ: АНАЛІЗ ПРОСТОРОВОГО РОЗТАШУВАННЯ ТА КОНТЕНТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ
У статті проаналізовано просторові та функціональні особливості формування мережі візит-центрів у національних природних парках України в контексті сталого розвитку, екологічної освіти та комунікації з місцевими громадами. Візит-центри розглянуто як ключові інституційні елементи інфраструктури національних парків, що забезпечують інформаційне, еколого-освітнє, рекреаційне та управлінське супроводження відвідування природоохоронних територій. Методологічну основу дослідження становить комплексний міждисциплінарний підхід, який поєднує ретроспективний аналіз, просторові дослідження, контент-аналіз відкритих інформаційних джерел та типологізацію візит-центрів. Проведено просторовий аналіз 55 національних природних парків України з урахуванням туристичних регіонів, що дозволило виявити суттєву нерівномірність поширення візит-центрів. Встановлено, що лише близько третини парків мають повноцінно функціонуючі візит-центри, значна частина яких перебуває у стані часткового функціонування або тимчасово не працює внаслідок воєнних дій. За результатами контент-аналізу визначено три основні типи візит-центрів: інформаційні, класичні з експозиційними приміщеннями та поліфункціонально-інтерактивні. Домінуючим типом є інформаційні візит-центри з обмеженим функціональним наповненням. Найбільш розвинені поліфункціональні моделі характерні для Карпатського туристичного регіону і сформувалися переважно за рахунок міжнародної фінансової підтримки. Отримані результати свідчать про наявність системних дисбалансів у розвитку інфраструктури національних природних парків України та обґрунтовують необхідність формування уніфікованих підходів до планування, функціонального наповнення й модернізації мережі візит-центрів відповідно до міжнародних стандартів.
- 23 December 2025
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 23,p. 52-60
Open AccessВІЗИТ-ЦЕНТРИ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ ПАРКІВ УКРАЇНИ: АНАЛІЗ ПРОСТОРОВОГО РОЗТАШУВАННЯ ТА КОНТЕНТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ
У статті проаналізовано просторові та функціональні особливості формування мережі візит-центрів у національних природних парках України в контексті сталого розвитку, екологічної освіти та комунікації з місцевими громадами. Візит-центри розглянуто як ключові інституційні елементи інфраструктури національних парків, що забезпечують інформаційне, еколого-освітнє, рекреаційне та управлінське супроводження відвідування природоохоронних територій. Методологічну основу дослідження становить комплексний міждисциплінарний підхід, який поєднує ретроспективний аналіз, просторові дослідження, контент-аналіз відкритих інформаційних джерел та типологізацію візит-центрів. Проведено просторовий аналіз 55 національних природних парків України з урахуванням туристичних регіонів, що дозволило виявити суттєву нерівномірність поширення візит-центрів. Встановлено, що лише близько третини парків мають повноцінно функціонуючі візит-центри, значна частина яких перебуває у стані часткового функціонування або тимчасово не працює внаслідок воєнних дій. За результатами контент-аналізу визначено три основні типи візит-центрів: інформаційні, класичні з експозиційними приміщеннями та поліфункціонально-інтерактивні. Домінуючим типом є інформаційні візит-центри з обмеженим функціональним наповненням. Найбільш розвинені поліфункціональні моделі характерні для Карпатського туристичного регіону і сформувалися переважно за рахунок міжнародної фінансової підтримки. Отримані результати свідчать про наявність системних дисбалансів у розвитку інфраструктури національних природних парків України та обґрунтовують необхідність формування уніфікованих підходів до планування, функціонального наповнення й модернізації мережі візит-центрів відповідно до міжнародних стандартів.
- Open Access
- 30 June 2025
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 22,p. 99-109
СУПУТНИКОВИЙ МОНІТОРИНГ ДИНАМІКИ ПЛОЩІ ВОДНОЇ ПОВЕРХНІ ОЗЕРА СОЛОНЕЦЬ-ТУЗЛИ, ПРИЧОРНОМОРСЬКА НИЗОВИНА, УКРАЇНА (ЗА 2024 РІК)
У статті представлено результати супутникового моніторингу сезонної динаміки площі водної поверхні озера Солонець-Тузли, розташованого в межах Причорноморської низовини, в районі Березанського лиману, протягом 2024 року. Для аналізу використано супутникові знімки Sentinel-2, за якими було розраховано індекс NDWI та сформовано композитні зображення у SWIR-діапазоні. Обробку отриманих даних здійснено в середовищах ArcGIS Pro, Google Earth Pro та RStudio. За матеріалами аналізу супутникових знімків, були проведені розрахунки площі водної поверхні досліджуваного озера, за кожен місяць 2024 року. Отримані результати, вказують на істотні сезонні коливання площі озера, від максимальної 5,53 км² (січень), до повного висихання та формування солончаку (серпень). Максимальна площа озера проявлялась в зимові місці, на весні площа озера суттєво зменшувалась до початку літа. На початку літа площа озера зазнала тимчасового підвищення, але потім стрімко зменшувалась до повного висихання у серпні. Восени площа озера повільно але перманентно збільшувалась до грудня місяця. Пересічне значення площі водної поверхні озера за 2024 рік, складало 2,98 км², при амплітуді в 5,53 км². Просторовий аналіз виявив неоднорідність висихання улоговини озера: північна частина втрачала воду швидше, а тому у липні вже була повністю пересохлою, південна, особливо в центральній часті, залишалася зволоженою більш тривалий період часу, а повністю пересохла лише у серпні. Представлена неоднорідність висихання улоговини озера, зумовлена її морфологічними умовами.Індекс NDWI виявив високу кореляцію з площею водойми, що підтверджує його ефективність для моніторингу невеликих нестабільних водойм (пересихаючих). SWIR-композити, своєю чергою, виявилися корисними для візуальної оцінки рівня зволоження, однак недостатньо точними для кількісного аналізу. Дослідження демонструє ефективність використання супутникових індексів для моніторингу водної динаміки малих солоних озер, в умовах кліматичних змін та антропогенного впливу.
- 30 June 2025
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 22,p. 99-109
Open AccessСУПУТНИКОВИЙ МОНІТОРИНГ ДИНАМІКИ ПЛОЩІ ВОДНОЇ ПОВЕРХНІ ОЗЕРА СОЛОНЕЦЬ-ТУЗЛИ, ПРИЧОРНОМОРСЬКА НИЗОВИНА, УКРАЇНА (ЗА 2024 РІК)
У статті представлено результати супутникового моніторингу сезонної динаміки площі водної поверхні озера Солонець-Тузли, розташованого в межах Причорноморської низовини, в районі Березанського лиману, протягом 2024 року. Для аналізу використано супутникові знімки Sentinel-2, за якими було розраховано індекс NDWI та сформовано композитні зображення у SWIR-діапазоні. Обробку отриманих даних здійснено в середовищах ArcGIS Pro, Google Earth Pro та RStudio. За матеріалами аналізу супутникових знімків, були проведені розрахунки площі водної поверхні досліджуваного озера, за кожен місяць 2024 року. Отримані результати, вказують на істотні сезонні коливання площі озера, від максимальної 5,53 км² (січень), до повного висихання та формування солончаку (серпень). Максимальна площа озера проявлялась в зимові місці, на весні площа озера суттєво зменшувалась до початку літа. На початку літа площа озера зазнала тимчасового підвищення, але потім стрімко зменшувалась до повного висихання у серпні. Восени площа озера повільно але перманентно збільшувалась до грудня місяця. Пересічне значення площі водної поверхні озера за 2024 рік, складало 2,98 км², при амплітуді в 5,53 км². Просторовий аналіз виявив неоднорідність висихання улоговини озера: північна частина втрачала воду швидше, а тому у липні вже була повністю пересохлою, південна, особливо в центральній часті, залишалася зволоженою більш тривалий період часу, а повністю пересохла лише у серпні. Представлена неоднорідність висихання улоговини озера, зумовлена її морфологічними умовами.Індекс NDWI виявив високу кореляцію з площею водойми, що підтверджує його ефективність для моніторингу невеликих нестабільних водойм (пересихаючих). SWIR-композити, своєю чергою, виявилися корисними для візуальної оцінки рівня зволоження, однак недостатньо точними для кількісного аналізу. Дослідження демонструє ефективність використання супутникових індексів для моніторингу водної динаміки малих солоних озер, в умовах кліматичних змін та антропогенного впливу.
- Open Access
- 30 June 2025
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 22,p. 62-77
МОРФОЛОГІЧНІ УМОВИ БЕРЕГОВОЇ ЗОНИ ДНІПРОВСЬКО-БУЗЬКОГО ЛИМАНУ, ЧОРНЕ МОРЕ, УКРАЇНА
У статті представлено результати польових та дистанційних досліджень морфологічних умов берегової зони Дніпровсько-Бузького лиману. Польові дослідження здійснювались в період з 2012 по 2022 рік, дистанційні проводились з 2022 по 2025 рр. Основна мета дослідження спрямована на вивчення морфологічних умов та визначення різноманіття берегів вздовж найбільшого лиману Чорного моря – Дніпровсько-Бузького. Під час проведення досліджень, визначались генетичні особливості, морфометричні та морфологічні параметри складових частин берегової зони лиману. Опис морфологічних умов здійснений за результатами генетичного та просторового аналізу, який дозволив виділити вздовж узбережжя лиману п’ять морфогенетичних берегових: Дніпровсько-Бузьку, Дніпровську, Кінбурнську півострівну, Кінбурнську косу та Очаківсько-Бузьку. В ході проведеного дослідження було визначено, що морфологічні умови берегової зони лиману, зумовлені геологічними особливостями регіону, а саме наявністю диз’юнктивних порушень та регіональних тектонічних блоків. Тектонічні блоки характеризуються різноспрямованими рухами та зумовили формування підвищених берегів на півночі та низовинних на півдні.Підвищений характер берегів на півночі зумовлює домінування абразійних берегів, в межах яких проявляються абразійні, абразійно-обвальні, абразійно-зсувні та відмерлі кліфи. Вздовж підніжжя кліфів, розташовані незначні за параметрами пляжі неповного профілю, складені алювіальними пісками, черепашками та черепашковим детритом. Вздовж контуру абразійних берегів, на підводному схилі поширені бенчі, в більшості випадків перекриті тонким шаром піску.Вздовж низинних прибережних ділянок на сході, півдні та заході, поширенні акумулятивні береги, в межах яких мають місце фітогенні ділянки, що мають вигляд заростей очерету та комишу, в межах яких активно накопичуються мулисті відклади. На певних ділянках західної частини південного берегу акумулятивні берега розмиваються та мають тенденцію до відступання. Наведені результати дослідження дозволяють глибше зрозуміти генетичні та еволюційні особливості берегів лиману та можуть бути використані при проведені певних видів антропогенної діяльності.
- 30 June 2025
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 22,p. 62-77
Open AccessМОРФОЛОГІЧНІ УМОВИ БЕРЕГОВОЇ ЗОНИ ДНІПРОВСЬКО-БУЗЬКОГО ЛИМАНУ, ЧОРНЕ МОРЕ, УКРАЇНА
У статті представлено результати польових та дистанційних досліджень морфологічних умов берегової зони Дніпровсько-Бузького лиману. Польові дослідження здійснювались в період з 2012 по 2022 рік, дистанційні проводились з 2022 по 2025 рр. Основна мета дослідження спрямована на вивчення морфологічних умов та визначення різноманіття берегів вздовж найбільшого лиману Чорного моря – Дніпровсько-Бузького. Під час проведення досліджень, визначались генетичні особливості, морфометричні та морфологічні параметри складових частин берегової зони лиману. Опис морфологічних умов здійснений за результатами генетичного та просторового аналізу, який дозволив виділити вздовж узбережжя лиману п’ять морфогенетичних берегових: Дніпровсько-Бузьку, Дніпровську, Кінбурнську півострівну, Кінбурнську косу та Очаківсько-Бузьку. В ході проведеного дослідження було визначено, що морфологічні умови берегової зони лиману, зумовлені геологічними особливостями регіону, а саме наявністю диз’юнктивних порушень та регіональних тектонічних блоків. Тектонічні блоки характеризуються різноспрямованими рухами та зумовили формування підвищених берегів на півночі та низовинних на півдні.Підвищений характер берегів на півночі зумовлює домінування абразійних берегів, в межах яких проявляються абразійні, абразійно-обвальні, абразійно-зсувні та відмерлі кліфи. Вздовж підніжжя кліфів, розташовані незначні за параметрами пляжі неповного профілю, складені алювіальними пісками, черепашками та черепашковим детритом. Вздовж контуру абразійних берегів, на підводному схилі поширені бенчі, в більшості випадків перекриті тонким шаром піску.Вздовж низинних прибережних ділянок на сході, півдні та заході, поширенні акумулятивні береги, в межах яких мають місце фітогенні ділянки, що мають вигляд заростей очерету та комишу, в межах яких активно накопичуються мулисті відклади. На певних ділянках західної частини південного берегу акумулятивні берега розмиваються та мають тенденцію до відступання. Наведені результати дослідження дозволяють глибше зрозуміти генетичні та еволюційні особливості берегів лиману та можуть бути використані при проведені певних видів антропогенної діяльності.
- Open Access
- 3 January 2025
- Published by MDPI AG in Journal of Marine Science and Engineering
- Vol. 13 (1) , 72
Coastal Inlet Analysis by Image Color Intensity Variations: Implications for the Barrier Coast of Ukraine
Inlets through coastal barriers in functionally non-tidal settings have been relatively understudied. Yet, they have morphosedimentary elements and morphodynamic behaviors that are similar to their tidal counterparts, especially microtidal (often wave-dominated) inlets. Increasingly, remote sensing technologies (aerial and satellite imagery, small unmanned aerial vehicles, etc.) are employed as sources of high-definition spatial databases. Such approaches are important in areas with limited access, especially in regions of military conflict, such as along parts of the northern Black Sea coast, Ukraine. For rapid spatial analysis of remotely sensed or archival datasets, image color intensity (ICI) patterns are obtained using grayscale (GS) spectra and a wide range of filter options. Areal and profile-style GS patterns based on relative ICI values are extracted from available imagery, so that in a full 256-value GS spectrum the deepest parts of a channel (inlet throat) will have the lowest (darkest) values (GS < 50). Landward (flood-tidal/bayside) and seaward (ebb-tidal/seaside) deltas will exhibit lighter colors (GS > 100). Exposed siliciclastic/carbonate sand-dominated barriers and shoals will yield the lightest values (GS > 200), with dark vegetation requiring GS inversion. Hypsometric information, as well as key metrics (perimeter and area) can be easily computed using instant tracing tools, without the need for labor-intensive contour outlining. This study is the first example of assessing cross-shore and longitudinal channel morphology of microtidal (USA) and non-tidal (Ukraine) inlets. The approach is also extended to a temporal analysis of inlet closure and a recent re-activation by an intense storm.
- 3 January 2025
- Published by MDPI AG in Journal of Marine Science and Engineering
- Vol. 13 (1) , 72
Open AccessCoastal Inlet Analysis by Image Color Intensity Variations: Implications for the Barrier Coast of Ukraine
Inlets through coastal barriers in functionally non-tidal settings have been relatively understudied. Yet, they have morphosedimentary elements and morphodynamic behaviors that are similar to their tidal counterparts, especially microtidal (often wave-dominated) inlets. Increasingly, remote sensing technologies (aerial and satellite imagery, small unmanned aerial vehicles, etc.) are employed as sources of high-definition spatial databases. Such approaches are important in areas with limited access, especially in regions of military conflict, such as along parts of the northern Black Sea coast, Ukraine. For rapid spatial analysis of remotely sensed or archival datasets, image color intensity (ICI) patterns are obtained using grayscale (GS) spectra and a wide range of filter options. Areal and profile-style GS patterns based on relative ICI values are extracted from available imagery, so that in a full 256-value GS spectrum the deepest parts of a channel (inlet throat) will have the lowest (darkest) values (GS < 50). Landward (flood-tidal/bayside) and seaward (ebb-tidal/seaside) deltas will exhibit lighter colors (GS > 100). Exposed siliciclastic/carbonate sand-dominated barriers and shoals will yield the lightest values (GS > 200), with dark vegetation requiring GS inversion. Hypsometric information, as well as key metrics (perimeter and area) can be easily computed using instant tracing tools, without the need for labor-intensive contour outlining. This study is the first example of assessing cross-shore and longitudinal channel morphology of microtidal (USA) and non-tidal (Ukraine) inlets. The approach is also extended to a temporal analysis of inlet closure and a recent re-activation by an intense storm.
- Open Access
- 30 December 2024
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 21,p. 22-35
РЕЗУЛЬТАТИ КОМПЛЕКСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДИНАМІЧНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ КОРІННОГО АБРАЗІЙНОГО БЕРЕГУ В МЕЖАХ СИСТЕМИ ТЕНДРА – ДЖАРИЛГАЧ (ЧОРНЕ МОРЕ, УКРАЇНА)
У статті представлено результати комплексного дослідження динамічних процесів на корінному абразійному березі в межах системи Тендра – Джарилгач у межах північно-західного узбережжя Чорного моря. Дослідження охоплює період із 1965 по 2024 р. і включає аналіз попередніхдосліджень, польові роботи (за період із 2018 по грудень 2021 р.) та ретроспективний аналізсупутникових знімків за період 1965–1973, 1973–2006, 2006–2019, 2019–2023 рр.Основна мета дослідження полягає у визначенні динамічних тенденцій розвитку берегу, оцінцівпливу берегозахисних споруд та прогнозуванні майбутніх змін. Виявлено, що будівництво берегозахисних комплексів призвело до локальних змін, але, своєю чергою, спричинило активізаціюабразійних процесів на незахищених ділянках. Польові дослідження показали, що абразійні процеси мають значні просторові відмінності, що залежить від морфологічних та гідродинамічнихумов, антропогенного чинника.Ретроспективний аналіз супутникових знімків, що проводився за допомогою ГІС, підтвердивці результати та виявив просторові відмінності в інтенсивності абразійних процесів. Зокрема,найбільш інтенсивні процеси спостерігалися в районі Залізного Порту та Лазурного. Проведеноспівставлення даних дистанційних та польових досліджень. Зокрема, результати польових досліджень, проведених ученими у 50–60-х та 80–90-х роках ХХ ст., корелюють із даними, отриманими під час ретроспективного аналізу супутникових знімків. Висновки дослідження підкреслюють необхідність комплексного підходу до управління береговими зонами з метою мінімізаціїнегативних наслідків абразії.У дослідженні акцентовано увагу на важливості врахування природних умов та динамічнихпроцесів під час планування та реалізації берегозахисних заходів. Відсутність системного підходута надмірна антропогенна діяльність можуть призвести до непередбачуваних наслідків, таких якактивізація абразійних процесів на інших ділянках берегу.
- 30 December 2024
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 21,p. 22-35
Open AccessРЕЗУЛЬТАТИ КОМПЛЕКСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДИНАМІЧНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ КОРІННОГО АБРАЗІЙНОГО БЕРЕГУ В МЕЖАХ СИСТЕМИ ТЕНДРА – ДЖАРИЛГАЧ (ЧОРНЕ МОРЕ, УКРАЇНА)
У статті представлено результати комплексного дослідження динамічних процесів на корінному абразійному березі в межах системи Тендра – Джарилгач у межах північно-західного узбережжя Чорного моря. Дослідження охоплює період із 1965 по 2024 р. і включає аналіз попередніхдосліджень, польові роботи (за період із 2018 по грудень 2021 р.) та ретроспективний аналізсупутникових знімків за період 1965–1973, 1973–2006, 2006–2019, 2019–2023 рр.Основна мета дослідження полягає у визначенні динамічних тенденцій розвитку берегу, оцінцівпливу берегозахисних споруд та прогнозуванні майбутніх змін. Виявлено, що будівництво берегозахисних комплексів призвело до локальних змін, але, своєю чергою, спричинило активізаціюабразійних процесів на незахищених ділянках. Польові дослідження показали, що абразійні процеси мають значні просторові відмінності, що залежить від морфологічних та гідродинамічнихумов, антропогенного чинника.Ретроспективний аналіз супутникових знімків, що проводився за допомогою ГІС, підтвердивці результати та виявив просторові відмінності в інтенсивності абразійних процесів. Зокрема,найбільш інтенсивні процеси спостерігалися в районі Залізного Порту та Лазурного. Проведеноспівставлення даних дистанційних та польових досліджень. Зокрема, результати польових досліджень, проведених ученими у 50–60-х та 80–90-х роках ХХ ст., корелюють із даними, отриманими під час ретроспективного аналізу супутникових знімків. Висновки дослідження підкреслюють необхідність комплексного підходу до управління береговими зонами з метою мінімізаціїнегативних наслідків абразії.У дослідженні акцентовано увагу на важливості врахування природних умов та динамічнихпроцесів під час планування та реалізації берегозахисних заходів. Відсутність системного підходута надмірна антропогенна діяльність можуть призвести до непередбачуваних наслідків, таких якактивізація абразійних процесів на інших ділянках берегу.
- 1 September 2024
- Published by Coastal Education and Research Foundation in Journal of Coastal Research
- Vol. 113 (sp1) , 1031-1035
New Storm Breaches in the Context of Non-Tidal Inlet Dynamics: Storm Bettina (2023), Black Sea Coast, Ukraine
Davydov, O.V., Buynevich, I.V., and Shvets, O.M., 2024. New storm breaches in the context of non-tidal inlet dynamics: Storm Bettina (2023), Black Sea coast, Ukraine. In: Phillips, M.R.; Al-Naemi, S., and Duarte, C.M. (eds.), Coastlines under Global Change: Proceedings from the International Coastal Symposium (ICS) 2024 (Doha, Qatar). Journal of Coastal Research, Special Issue No. 113, pp. 1031–1035. Charlotte (North Carolina), ISSN 0749-0208. Non-tidal breaches and inlets remain relatively unstudied coastal landforms. Along the northern coast of the Black Sea, Ukraine, an intense storm resulted in record breaching along the Tendra-Dzharylgach Barrier (TDB) complex, which has been the subject of recent research due to its unique inlet (prorva) morphodynamics and evolution. The periodicity of prorva formation corresponds to the frequency of intense storms, with breaching phases recurring at ∼40-year intervals. Their overall function and longevity depend on a combination of hydrodynamic forcings and morphosedimentary responses, some similar to their microtidal (wave-dominated) counterparts. The lifespan of individual breaches ranges from days to decades, with more stable inlets exhibiting many general morphological elements of their tidal equivalents, in this case a channel terminating in two surge deltas. Historic and cartographic databases have been integrated with >25 years of field research, however due to recent military occupation of the TDB in 2022, remotely sensed data emerged as a primary means of analyzing recent trends (inlet closure) and the new breaching phase. In November 2023, storm surge from a cyclonic system, locally named Storm Bettina, raised the seaside water level by 1.1-1.3 m and generated 3.3-3.7-m-high waves (max: > 9 m), while the bayside experienced a lowering of 0.3-0.5 m. This resulted in extensive overwash and breaching of narrow central barrier segments (average elevation ∼1.0 m) updrift from recurved distal ends. Prior to the storm, two prorvas were active, both along Tendra Spit. Bettina produced ten new breaches along the Tendra Spit (6), Dzharylgach Spit (3), and Ustrichne (Oyster) Lake baymouth barrier (1). This event was one of the largest on record, exceeding the six breaches produced by the November 1981 storm. Due to limited access to the study sites, satellite databases and communications with residents will be invaluable for documenting the evolution of new breach sites.
- 1 September 2024
- Published by Coastal Education and Research Foundation in Journal of Coastal Research
- Vol. 113 (sp1) , 1031-1035
New Storm Breaches in the Context of Non-Tidal Inlet Dynamics: Storm Bettina (2023), Black Sea Coast, Ukraine
Davydov, O.V., Buynevich, I.V., and Shvets, O.M., 2024. New storm breaches in the context of non-tidal inlet dynamics: Storm Bettina (2023), Black Sea coast, Ukraine. In: Phillips, M.R.; Al-Naemi, S., and Duarte, C.M. (eds.), Coastlines under Global Change: Proceedings from the International Coastal Symposium (ICS) 2024 (Doha, Qatar). Journal of Coastal Research, Special Issue No. 113, pp. 1031–1035. Charlotte (North Carolina), ISSN 0749-0208. Non-tidal breaches and inlets remain relatively unstudied coastal landforms. Along the northern coast of the Black Sea, Ukraine, an intense storm resulted in record breaching along the Tendra-Dzharylgach Barrier (TDB) complex, which has been the subject of recent research due to its unique inlet (prorva) morphodynamics and evolution. The periodicity of prorva formation corresponds to the frequency of intense storms, with breaching phases recurring at ∼40-year intervals. Their overall function and longevity depend on a combination of hydrodynamic forcings and morphosedimentary responses, some similar to their microtidal (wave-dominated) counterparts. The lifespan of individual breaches ranges from days to decades, with more stable inlets exhibiting many general morphological elements of their tidal equivalents, in this case a channel terminating in two surge deltas. Historic and cartographic databases have been integrated with >25 years of field research, however due to recent military occupation of the TDB in 2022, remotely sensed data emerged as a primary means of analyzing recent trends (inlet closure) and the new breaching phase. In November 2023, storm surge from a cyclonic system, locally named Storm Bettina, raised the seaside water level by 1.1-1.3 m and generated 3.3-3.7-m-high waves (max: > 9 m), while the bayside experienced a lowering of 0.3-0.5 m. This resulted in extensive overwash and breaching of narrow central barrier segments (average elevation ∼1.0 m) updrift from recurved distal ends. Prior to the storm, two prorvas were active, both along Tendra Spit. Bettina produced ten new breaches along the Tendra Spit (6), Dzharylgach Spit (3), and Ustrichne (Oyster) Lake baymouth barrier (1). This event was one of the largest on record, exceeding the six breaches produced by the November 1981 storm. Due to limited access to the study sites, satellite databases and communications with residents will be invaluable for documenting the evolution of new breach sites.
- Open Access
- 21 December 2023
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 19,p. 15-17
РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ (З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ) «ФОРМИ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ЗДОБУВАЧІВ ПРИРОДНИЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ»
РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ (З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ) «ФОРМИ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ЗДОБУВАЧІВ ПРИРОДНИЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ»
- 21 December 2023
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 19,p. 15-17
Open AccessРЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ (З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ) «ФОРМИ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ЗДОБУВАЧІВ ПРИРОДНИЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ»
РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ (З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ) «ФОРМИ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ЗДОБУВАЧІВ ПРИРОДНИЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ»
- Open Access
- 21 December 2023
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 19,p. 42-52
ГРАНУЛОМЕТРИЧНИЙ СКЛАД НАНОСІВ БЕРЕГОВОЇ СИСТЕМИ ЯК ІНДИКАТОР ЛІТОДИНАМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ (НА ПРИКЛАДІ БЕРЕГОВОЇ СИСТЕМИ КІНБУРНСЬКА- ПОКРОВСЬКА-ДОВГИЙ, ЧОРНЕ МОРЕ)
Глобальні кліматичні зміни можуть зумовити вже до 2100 року підвищення середнього рівня Світового океану на 0,63–1,01 м. Здіймання рівня призведе до активної трансформації берегової зони, особливо в межах піщаних акумулятивних форм. Варто зазначити, що еволюція берегових піщаних форм може мати різні тенденції. У цьому контексті в науковому світі існують дві протилежні точки зору. Відповідно до однієї, берегові піщані форми будуть сильно розмиті, проте, згідно з іншою думкою, представлені форми адаптуються до нових гідродинамічних умов і поступово перебудуються. Для формування найбільш достовірного уявлення про можливі тенденції розвитку акумулятивних піщаних форм необхідно впроваджувати комплексний підхід до вивчення умов їх розвитку. Саме тому варто аналізувати не лише гідродинамічні умови, вагоме значення має гранулометричний склад наносів, який являє собою один із найважливіших факторів стійкості берегових акумулятивних форм. У північно-західній частині Чорного моря розташована берегова система Кінбурнська-Покровська-Довгий. Усі морфологічні елементи системи складені виключно піщано-черепашковими наносами й характеризуються незначними морфометричними параметрами. Описані умови зумовлюють дуже високу динамічність берегових процесів і значну ймовірність деструктивної еволюції всієї системи, що істотно підвищує ризик затоплення прибережних територій півострова. Проведення гранулометричного аналізу прибережно-морських наносів досліджуваної берегової системи є важливим для розуміння її стійкості й визначення можливих еволюційних тенденцій. Цей аналіз є також вагомим джерелом інформації про потенціал створення штучних еолових форм рельєфу як природних берегозахисних бар’єрів уздовж морського берегу системи. Для проведення гранулометричного аналізу ми під час польових досліджень, у період з 2019 по 2021 рр., відібрали проби наносів уздовж усього морського берега системи. Відібрані проби проаналізовано в лабораторії Херсонського державного університету. За результатами гранулометричного аналізу, визначили провідну фракцію, медіану та коефіцієнт сортування прибережно-морських наносів як для всієї системи, так і для її складових елементів. Вивчення особливостей просторової диференціації прибережно-морських наносів дало змогу підтвердити літодинамічні умови й виділити найбільш уразливі в морфодинамічному стосунку ділянки в межах системи. Також визначено найперспективніші ділянки для створення штучних еолових форм уздовж морського берегу системи.
- 21 December 2023
- Published by Kherson State University in Scientific Bulletin of Kherson State University Series Geographical Sciences
- No. 19,p. 42-52
Open AccessГРАНУЛОМЕТРИЧНИЙ СКЛАД НАНОСІВ БЕРЕГОВОЇ СИСТЕМИ ЯК ІНДИКАТОР ЛІТОДИНАМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ (НА ПРИКЛАДІ БЕРЕГОВОЇ СИСТЕМИ КІНБУРНСЬКА- ПОКРОВСЬКА-ДОВГИЙ, ЧОРНЕ МОРЕ)
Глобальні кліматичні зміни можуть зумовити вже до 2100 року підвищення середнього рівня Світового океану на 0,63–1,01 м. Здіймання рівня призведе до активної трансформації берегової зони, особливо в межах піщаних акумулятивних форм. Варто зазначити, що еволюція берегових піщаних форм може мати різні тенденції. У цьому контексті в науковому світі існують дві протилежні точки зору. Відповідно до однієї, берегові піщані форми будуть сильно розмиті, проте, згідно з іншою думкою, представлені форми адаптуються до нових гідродинамічних умов і поступово перебудуються. Для формування найбільш достовірного уявлення про можливі тенденції розвитку акумулятивних піщаних форм необхідно впроваджувати комплексний підхід до вивчення умов їх розвитку. Саме тому варто аналізувати не лише гідродинамічні умови, вагоме значення має гранулометричний склад наносів, який являє собою один із найважливіших факторів стійкості берегових акумулятивних форм. У північно-західній частині Чорного моря розташована берегова система Кінбурнська-Покровська-Довгий. Усі морфологічні елементи системи складені виключно піщано-черепашковими наносами й характеризуються незначними морфометричними параметрами. Описані умови зумовлюють дуже високу динамічність берегових процесів і значну ймовірність деструктивної еволюції всієї системи, що істотно підвищує ризик затоплення прибережних територій півострова. Проведення гранулометричного аналізу прибережно-морських наносів досліджуваної берегової системи є важливим для розуміння її стійкості й визначення можливих еволюційних тенденцій. Цей аналіз є також вагомим джерелом інформації про потенціал створення штучних еолових форм рельєфу як природних берегозахисних бар’єрів уздовж морського берегу системи. Для проведення гранулометричного аналізу ми під час польових досліджень, у період з 2019 по 2021 рр., відібрали проби наносів уздовж усього морського берега системи. Відібрані проби проаналізовано в лабораторії Херсонського державного університету. За результатами гранулометричного аналізу, визначили провідну фракцію, медіану та коефіцієнт сортування прибережно-морських наносів як для всієї системи, так і для її складових елементів. Вивчення особливостей просторової диференціації прибережно-морських наносів дало змогу підтвердити літодинамічні умови й виділити найбільш уразливі в морфодинамічному стосунку ділянки в межах системи. Також визначено найперспективніші ділянки для створення штучних еолових форм уздовж морського берегу системи.