Ольга Чусова
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Ольга Чусова has a total of 9 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Kateryna Volkova
Municipal establishment "Kharkiv Humanitarian-Pedagogical Academy" of Kharkiv regional council
1 shared publication - Natalia Danilevska
Zaporzhzhia State Medical University, Zaporizhzhia, Ukraine
1 shared publication - Yuliia Asieieva
Odessa National University of Economics, Odessa, Ukraine
1 shared publication - Yuliia Berezovska
State institution «South Ukrainian National Pedagogical University named after K.D. Ushynsky», Odessa, Ukraine
1 shared publication - Алла Лазарева
Національний університет «Одеська політехніка
1 shared publication - Алла Олексіївна Сіленко
Одеський національний економічний університет
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ментальне здоров'я
- No. 4,p. 186-194
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ
Статтю присвячено теоретичному аналізу соціально-психологічного клімату як фактору підвищення ефективності праці. Для досягнення мети поставлено такі дослідницькі завдання: проаналізувати ступінь розробленості, понятійно-категорійний апарат проблеми; виявити чинники соціально-психологічного клімату в трудовому колективі; розглянути роль емоційно-психологічного стану трудового колективу в процесі підвищення ефективності праці. З’ясовано, що в науковій літературі для характеристики взаємин у трудовому колективі застосовують низку близьких за змістом понять: «психологічний клімат», «морально-психологічний клімат», «психологічна атмосфера» тощо. Хоча їх смислове наповнення має певні відтінки, у контексті організаційної психології вони слугують інтегративними категоріями, що відображають якість міжособистісних стосунків у групі та їх вплив на ефективність спільної діяльності. Проаналізовано наукові позиції щодо змісту поняття «соціально-психологічний клімат». Аргументовано, що соціально-психологічний клімат підприємства є комплексним феноменом, що визначає ефективність колективної діяльності та індивідуальний рівень психологічного комфорту працівників. Характер соціально- психологічного клімату визначається організаційною культурою, цінностями та правилами взаємодії в колективі. Визначено, що на характер міжособистісних взаємодій та соціально-психологічний клімат у трудовому колективі загалом впливають індивідуальні характеристики працівників, включно з рівнем адаптивності, емоційною стабільністю, толерантністю та комунікативними компетенціями. Обґрунтовано, що «ефективність праці» – це багатовимірний феномен, який не можна зводити лише до економічних показників продуктивності чи витрат. Це поняття інтегрує в собі економічні, організаційні та соціально-психологічні складники, що взаємодіють у динамічному середовищі сучасного суспільства. Показано, що соціально-психологічний клімат є системою емоційно-психологічних станів колективу, що відбивають характер взаємовідносин між його членами в процесі спільної діяльності та спілкування. Психологічний стан колективу формується під впливом різних чинників. Серед найбільш вагомих – типи поведінки співробітників у конфліктних ситуаціях, ставлення кожного члена організації до свого колективу як цілого та відносини між конкретними людьми.
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ментальне здоров'я
- No. 4,p. 186-194
Open AccessСОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ
Статтю присвячено теоретичному аналізу соціально-психологічного клімату як фактору підвищення ефективності праці. Для досягнення мети поставлено такі дослідницькі завдання: проаналізувати ступінь розробленості, понятійно-категорійний апарат проблеми; виявити чинники соціально-психологічного клімату в трудовому колективі; розглянути роль емоційно-психологічного стану трудового колективу в процесі підвищення ефективності праці. З’ясовано, що в науковій літературі для характеристики взаємин у трудовому колективі застосовують низку близьких за змістом понять: «психологічний клімат», «морально-психологічний клімат», «психологічна атмосфера» тощо. Хоча їх смислове наповнення має певні відтінки, у контексті організаційної психології вони слугують інтегративними категоріями, що відображають якість міжособистісних стосунків у групі та їх вплив на ефективність спільної діяльності. Проаналізовано наукові позиції щодо змісту поняття «соціально-психологічний клімат». Аргументовано, що соціально-психологічний клімат підприємства є комплексним феноменом, що визначає ефективність колективної діяльності та індивідуальний рівень психологічного комфорту працівників. Характер соціально- психологічного клімату визначається організаційною культурою, цінностями та правилами взаємодії в колективі. Визначено, що на характер міжособистісних взаємодій та соціально-психологічний клімат у трудовому колективі загалом впливають індивідуальні характеристики працівників, включно з рівнем адаптивності, емоційною стабільністю, толерантністю та комунікативними компетенціями. Обґрунтовано, що «ефективність праці» – це багатовимірний феномен, який не можна зводити лише до економічних показників продуктивності чи витрат. Це поняття інтегрує в собі економічні, організаційні та соціально-психологічні складники, що взаємодіють у динамічному середовищі сучасного суспільства. Показано, що соціально-психологічний клімат є системою емоційно-психологічних станів колективу, що відбивають характер взаємовідносин між його членами в процесі спільної діяльності та спілкування. Психологічний стан колективу формується під впливом різних чинників. Серед найбільш вагомих – типи поведінки співробітників у конфліктних ситуаціях, ставлення кожного члена організації до свого колективу як цілого та відносини між конкретними людьми.
- Open Access
- 26 June 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ментальне здоров'я
- No. 1,p. 79-86
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ АЛТИМАТИСТІВ
У статті розглядається феномен стресостійкості спортсменів алтимату відповідно до інтегративної моделі професійного стресу. Проаналізовано стрес-фактори в спортивній діяльності. Визначено структуру стресостійкості спортсменів алтимату: мотиваційно-цільовий, когнітивний, суб’єктний, вольовий компоненти. Схарактеризовано рівні стресостійкості. Наведено результати дослідження рівнів стресостійкості гравців алтимату, які можуть бути використані для підвищення продуктивності професійної діяльності алтиматистів. Висвітлено результати діагностичного дослідження суб’єктного компонента стресостійкості алтиматистів, який передбачав визначення рівня нервово-психічної стійкості гравців, вірогідність ризику формування дезадаптації та відхилень у поведінці (методика «Прогноз» в адаптації В. Рибнікова, адаптоване тестування «Самооцінка стресостійкості особистості» Н. Киршева, Н. Рябчикова). Охарактеризовано конативний компонент стресостійкості: визначено особливості стратегій поведінки активності спортсменів у стресових умовах (методика «Перцептивна оцінка типу стресостійкості» Н. Фетискіна). Виявлено домінуючі копінг-стратегії спортсменів (методика «Індикатор копінг-стратегій» Д. Амірхана). Визначено рівень ресурсності особистісної стресостійкості (опитувальник «Втрати та придбання персональних ресурсів» Н. Водоп’янової, М. Штейн). Розглянуто ефективність впровадження технологічно-корекційного етапу формування стресостійкості гравців алтимату, запроваджуючи індивідуальні, групові та масові форми взаємодії з командою. Звернуто увагу на інтерактивні методи та технології формування стресостійкості спортсменів із залученням особистісних та соціально-психологічних ресурсів.
- 26 June 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Ментальне здоров'я
- No. 1,p. 79-86
Open AccessЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ АЛТИМАТИСТІВ
У статті розглядається феномен стресостійкості спортсменів алтимату відповідно до інтегративної моделі професійного стресу. Проаналізовано стрес-фактори в спортивній діяльності. Визначено структуру стресостійкості спортсменів алтимату: мотиваційно-цільовий, когнітивний, суб’єктний, вольовий компоненти. Схарактеризовано рівні стресостійкості. Наведено результати дослідження рівнів стресостійкості гравців алтимату, які можуть бути використані для підвищення продуктивності професійної діяльності алтиматистів. Висвітлено результати діагностичного дослідження суб’єктного компонента стресостійкості алтиматистів, який передбачав визначення рівня нервово-психічної стійкості гравців, вірогідність ризику формування дезадаптації та відхилень у поведінці (методика «Прогноз» в адаптації В. Рибнікова, адаптоване тестування «Самооцінка стресостійкості особистості» Н. Киршева, Н. Рябчикова). Охарактеризовано конативний компонент стресостійкості: визначено особливості стратегій поведінки активності спортсменів у стресових умовах (методика «Перцептивна оцінка типу стресостійкості» Н. Фетискіна). Виявлено домінуючі копінг-стратегії спортсменів (методика «Індикатор копінг-стратегій» Д. Амірхана). Визначено рівень ресурсності особистісної стресостійкості (опитувальник «Втрати та придбання персональних ресурсів» Н. Водоп’янової, М. Штейн). Розглянуто ефективність впровадження технологічно-корекційного етапу формування стресостійкості гравців алтимату, запроваджуючи індивідуальні, групові та масові форми взаємодії з командою. Звернуто увагу на інтерактивні методи та технології формування стресостійкості спортсменів із залученням особистісних та соціально-психологічних ресурсів.
- Open Access
- 20 October 2023
- Published by Amazonia Investiga in Revista Amazonia Investiga
- Vol. 12 (68) , 93-102
Diagnostic markers and scale of differential diagnosis of socially-disadaptative post-combat syndrome
- 20 October 2023
- Published by Amazonia Investiga in Revista Amazonia Investiga
- Vol. 12 (68) , 93-102
Open AccessDiagnostic markers and scale of differential diagnosis of socially-disadaptative post-combat syndrome
- Open Access
- 6 July 2021
- Published by Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University in Social work and education
- Vol. 8 (2) , 164-174
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
Соціальне виховання виконує важливу функцію у процесі соціалізації особистості, розвитку норм та звичок поведінки, формування соціально значущих якостей особи. Сучасний стан розвитку теорії та практики соціального виховання характеризується підвищеною увагою до самореалізації особистості, забезпечення духовної єдності поколінь, виховання патріотичних почуттів. У процесі розвитку підростаючого покоління важливо підготувати молодь до процесу адаптації у соціумі, зміцнити психічне та духовне здоров’я. У статті розглянуто сучасні погляди на розуміння поняття соціальне виховання, тенденції його розвитку у наукових і правових позиціях. Звернуто увагу на актуальні грані процесу соціального виховання та його роль у соціалізації особи. Окреслено задання, які виконує соціальне виховання у формуванні духовної, творчої особистості. Відзначено окремі нормативно-правові документи, які впливають на змістовне наповнення соціального виховання в сучасних умовах. Виокремлено, що соціальне виховання має цілеспрямований характер, впливає на розвиток громадянського суспільства, формування української національної ідентичності. Формування актуальних основ теорії та практики соціального виховання не може відбуватися без врахування попереднього досвіду та врахування історично сформованого бачення процесу соціального виховання у контексті формування гармонійної особистості. Розвиток теорії соціальної педагогіки та розв’язання соціально-педагогічних проблем напряму пов’язується з можливістю соціального виховання розвивати необхідні інтелектуальні, моральні та духовні якості особистості в освітньому середовищі. Ефективне соціальне виховання збагачує та розвиває ключові соціальні інститути, дозволяє зростити свідоме покоління молоді , сформувати громадянське суспільство на засадах моральності, чесності, відповідальності та взаємоповаги. Варто зазначити, що соціальна педагогіка виконує важливу роль у вихованні соціальних та культурних цінностей, що формують особистість. В освітньому осередку цілеспрямовано надаються необхідні орієнтири, в процесі вивчення яких формується світогляд, переконання, погляди та життєві пріоритети підростаючого покоління.
- 6 July 2021
- Published by Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University in Social work and education
- Vol. 8 (2) , 164-174
Open AccessСУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
Соціальне виховання виконує важливу функцію у процесі соціалізації особистості, розвитку норм та звичок поведінки, формування соціально значущих якостей особи. Сучасний стан розвитку теорії та практики соціального виховання характеризується підвищеною увагою до самореалізації особистості, забезпечення духовної єдності поколінь, виховання патріотичних почуттів. У процесі розвитку підростаючого покоління важливо підготувати молодь до процесу адаптації у соціумі, зміцнити психічне та духовне здоров’я. У статті розглянуто сучасні погляди на розуміння поняття соціальне виховання, тенденції його розвитку у наукових і правових позиціях. Звернуто увагу на актуальні грані процесу соціального виховання та його роль у соціалізації особи. Окреслено задання, які виконує соціальне виховання у формуванні духовної, творчої особистості. Відзначено окремі нормативно-правові документи, які впливають на змістовне наповнення соціального виховання в сучасних умовах. Виокремлено, що соціальне виховання має цілеспрямований характер, впливає на розвиток громадянського суспільства, формування української національної ідентичності. Формування актуальних основ теорії та практики соціального виховання не може відбуватися без врахування попереднього досвіду та врахування історично сформованого бачення процесу соціального виховання у контексті формування гармонійної особистості. Розвиток теорії соціальної педагогіки та розв’язання соціально-педагогічних проблем напряму пов’язується з можливістю соціального виховання розвивати необхідні інтелектуальні, моральні та духовні якості особистості в освітньому середовищі. Ефективне соціальне виховання збагачує та розвиває ключові соціальні інститути, дозволяє зростити свідоме покоління молоді , сформувати громадянське суспільство на засадах моральності, чесності, відповідальності та взаємоповаги. Варто зазначити, що соціальна педагогіка виконує важливу роль у вихованні соціальних та культурних цінностей, що формують особистість. В освітньому осередку цілеспрямовано надаються необхідні орієнтири, в процесі вивчення яких формується світогляд, переконання, погляди та життєві пріоритети підростаючого покоління.