Ірина Ковальчук
Ірина Ковальчук has a total of 9 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Сергій Марчук
Комунальний заклад вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради
4 shared publications - Ірина Чемерис3 shared publications
- Наталія Борбич
Комунальний заклад вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради
2 shared publications - Vitalii Kabak
Lutsk National Technical University
1 shared publication - І. В. Регуліч
Комунальний заклад вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради
1 shared publication Володимир Констанкевич
Комунальний заклад «Луцький педагогічний інститут» Волинської обласної ради, Україна
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 31 March 2026
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 14 (3) , 52-58
СПОСОБИ ПОКРАЩЕННЯ ПСИХОФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВОЛЕЙБОЛІСТІВ ЗАСОБАМИ АУТОГЕННОГО ТРЕНУВАННЯ
Наукове дослідження присвячене вивченню особливостей впливу аутогенного тренування на ситуативну та особистісну тривожність юнаків та юнок у процесі секційних занять з волейболу. Проаналізовано наукові підходи до аутогенного тренування та визначено його специфіку у сфері фізичної культури та спорту. Досліджено роль аутогенного тренування, майндфулнес-практик та медитації у психофізичному саморегулюванні спортсменів-волейболістів. З’ясовано, що аутогенне тренування, медитації та майндфулнес-практики у сфері фізичної культури та спорту можуть використовуватися для досягнення внутрішнього балансу, зниження рівня стресу та покращення концентрації уваги спортсменів, покращення психологічного і фізичного стану; зосередження уваги та внутрішньої роботи з собою. Теоретико-методологічний аналіз підтвердив доцільність використання аутогенного тренування, медитації та майндфулнес-практик як інструментів підвищення психофізичної готовності волейболістів, що обґрунтовує необхідність їх впровадження у тренувальну діяльність. Розроблено організаційно-методичну базу для дослідження впливу аутогенного тренування на рівень тривожності спортсменів. Експериментально оцінено вплив аутогенного тренування на регуляцію рівня тривожності волейболістів. Аналіз рівня тривожності членів секції з волейболу показав, що підвищений рівень тривожності негативно впливає на їхню спортивну результативність, знижує здатність до концентрації та координації дій, що є критичними у командних видах спорту, таких як волейбол. Підтверджено доцільність інтеграції аутогенного тренування до комплексної програми підготовки спортсменів-волейболістів з метою оптимізації їхньої психофізичної готовності, зокрема у напрямі зниження тривожності та підвищення емоційної стійкості. У дослідженні також акцентується увага на необхідності поєднання психофізичних практик із традиційними методами спортивної підготовки для досягнення комплексного ефекту. Отримані результати можуть стати підґрунтям для розробки практичних рекомендацій тренерам та викладачам фізичної культури щодо інтеграції аутогенного тренування у навчально-тренувальний процес.
- 31 March 2026
- Published by Makarenko Sumy State Pedagogical University Physical and Mathematical Education in Education. Innovation. Practice
- Vol. 14 (3) , 52-58
Open AccessСПОСОБИ ПОКРАЩЕННЯ ПСИХОФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВОЛЕЙБОЛІСТІВ ЗАСОБАМИ АУТОГЕННОГО ТРЕНУВАННЯ
Наукове дослідження присвячене вивченню особливостей впливу аутогенного тренування на ситуативну та особистісну тривожність юнаків та юнок у процесі секційних занять з волейболу. Проаналізовано наукові підходи до аутогенного тренування та визначено його специфіку у сфері фізичної культури та спорту. Досліджено роль аутогенного тренування, майндфулнес-практик та медитації у психофізичному саморегулюванні спортсменів-волейболістів. З’ясовано, що аутогенне тренування, медитації та майндфулнес-практики у сфері фізичної культури та спорту можуть використовуватися для досягнення внутрішнього балансу, зниження рівня стресу та покращення концентрації уваги спортсменів, покращення психологічного і фізичного стану; зосередження уваги та внутрішньої роботи з собою. Теоретико-методологічний аналіз підтвердив доцільність використання аутогенного тренування, медитації та майндфулнес-практик як інструментів підвищення психофізичної готовності волейболістів, що обґрунтовує необхідність їх впровадження у тренувальну діяльність. Розроблено організаційно-методичну базу для дослідження впливу аутогенного тренування на рівень тривожності спортсменів. Експериментально оцінено вплив аутогенного тренування на регуляцію рівня тривожності волейболістів. Аналіз рівня тривожності членів секції з волейболу показав, що підвищений рівень тривожності негативно впливає на їхню спортивну результативність, знижує здатність до концентрації та координації дій, що є критичними у командних видах спорту, таких як волейбол. Підтверджено доцільність інтеграції аутогенного тренування до комплексної програми підготовки спортсменів-волейболістів з метою оптимізації їхньої психофізичної готовності, зокрема у напрямі зниження тривожності та підвищення емоційної стійкості. У дослідженні також акцентується увага на необхідності поєднання психофізичних практик із традиційними методами спортивної підготовки для досягнення комплексного ефекту. Отримані результати можуть стати підґрунтям для розробки практичних рекомендацій тренерам та викладачам фізичної культури щодо інтеграції аутогенного тренування у навчально-тренувальний процес.
- Open Access
- 29 August 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Paedagogica Volynienses
- No. 3,p. 38-47
МОНІТОРИНГ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ЦИФРОВІЗАЦІЇ В ГАЛУЗЯХ ОСВІТИ ТА КУЛЬТУРИ
У статті здійснено аналіз сучасних тенденцій цифровізації в освітньо-культурному просторі, що формують нові вектори розвитку педагогічної та мистецької діяльності. Акцентовано увагу на важливості формування цифрових компетентностей учасників освітнього процесу, що актуалізує потребу системного моніторингу процесів цифрової трансформації. Визначено основні виклики інтеграції інформаційних технологій, серед яких – створення безпечного електронного освітнього середовища, підвищення рівня професійної кваліфікації педагогів та забезпечення доступу до якісного навчального контенту. Окреслено значення онлайн-платформ, чат-ботів і цифрових сервісів у забезпеченні гнучкості освітнього процесу, зокрема в умовах дистанційного навчання, на прикладі Національної платформи цифрової освіти, Всеукраїнської школи онлайн, е-Позашкілля, Е-звітності, Е діловодства, Автоматизованого інформаційного комплексу освітнього менеджменту, Державного е-журналу для ЗЗСО, SELFIE тощо. Аргументовано, що створення інтерактивного та імерсійного освітнього середовища є дієвим засобом підвищення мотивації здобувачів освіти, що сприяє ефективному засвоєнню знань. Особливу увагу приділено музичному мистецтву, де впровадження ІТ-технологій забезпечує розвиток творчих здібностей, сценічної майстерності й музичної культури молоді. Сформульовано передумови професійної спроможності майбутніх педагогів, серед яких – здатність відповідати викликам цифрового суспільства, володіння інноваційними освітніми практиками, розвиток критичного й адаптивного мислення, а також високий рівень цифрових компетентностей. Обґрунтовано необхідність урахування переваг і ризиків цифровізації в освітній діяльності, зважаючи на специфіку музично-педагогічної підготовки та потреб здобувачів освіти. Показано, що інтеграція інструментів штучного інтелекту у вищу освіту стає важливою складовою цифрової трансформації, що вимагає системного формування цифрових компетентностей здобувачів. Особливий акцент зроблено на етичному та правовому регулюванні застосування ШІ, що забезпечує відповідальне та ефективне впровадження технологій у сучасне освітнє середовище. Результати проведеного аналізу засвідчують доцільність комплексного підходу до впровадження цифрових технологій у підготовці майбутніх учителів закладів загальної середньої освіти, що сприяє формуванню їхньої професійної готовності до викликів сучасності.
- 29 August 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Paedagogica Volynienses
- No. 3,p. 38-47
Open AccessМОНІТОРИНГ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ЦИФРОВІЗАЦІЇ В ГАЛУЗЯХ ОСВІТИ ТА КУЛЬТУРИ
У статті здійснено аналіз сучасних тенденцій цифровізації в освітньо-культурному просторі, що формують нові вектори розвитку педагогічної та мистецької діяльності. Акцентовано увагу на важливості формування цифрових компетентностей учасників освітнього процесу, що актуалізує потребу системного моніторингу процесів цифрової трансформації. Визначено основні виклики інтеграції інформаційних технологій, серед яких – створення безпечного електронного освітнього середовища, підвищення рівня професійної кваліфікації педагогів та забезпечення доступу до якісного навчального контенту. Окреслено значення онлайн-платформ, чат-ботів і цифрових сервісів у забезпеченні гнучкості освітнього процесу, зокрема в умовах дистанційного навчання, на прикладі Національної платформи цифрової освіти, Всеукраїнської школи онлайн, е-Позашкілля, Е-звітності, Е діловодства, Автоматизованого інформаційного комплексу освітнього менеджменту, Державного е-журналу для ЗЗСО, SELFIE тощо. Аргументовано, що створення інтерактивного та імерсійного освітнього середовища є дієвим засобом підвищення мотивації здобувачів освіти, що сприяє ефективному засвоєнню знань. Особливу увагу приділено музичному мистецтву, де впровадження ІТ-технологій забезпечує розвиток творчих здібностей, сценічної майстерності й музичної культури молоді. Сформульовано передумови професійної спроможності майбутніх педагогів, серед яких – здатність відповідати викликам цифрового суспільства, володіння інноваційними освітніми практиками, розвиток критичного й адаптивного мислення, а також високий рівень цифрових компетентностей. Обґрунтовано необхідність урахування переваг і ризиків цифровізації в освітній діяльності, зважаючи на специфіку музично-педагогічної підготовки та потреб здобувачів освіти. Показано, що інтеграція інструментів штучного інтелекту у вищу освіту стає важливою складовою цифрової трансформації, що вимагає системного формування цифрових компетентностей здобувачів. Особливий акцент зроблено на етичному та правовому регулюванні застосування ШІ, що забезпечує відповідальне та ефективне впровадження технологій у сучасне освітнє середовище. Результати проведеного аналізу засвідчують доцільність комплексного підходу до впровадження цифрових технологій у підготовці майбутніх учителів закладів загальної середньої освіти, що сприяє формуванню їхньої професійної готовності до викликів сучасності.
- Open Access
- 19 June 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Paedagogica Volynienses
- No. 2,p. 35-43
РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА СТАНОВЛЕННЯ ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ ПЕДАГОГІКИ
У статті проаналізовано розвиток педагогічної науки як особливої соціальної сфери, спрямованої на виховання людини. Визначено походження терміну «педагогіка». Звернено увагу на становлення понятійного апарату педагогіки як складової її методології. Зародившись у лоні філософії, педагогіка стала самостійною галуззю наукових знань, обґрунтованих у працях Я. Коменського. Встановлено, що педагогіка має виступати як теоретична, фундаментальна, прикладна і практично орієнтована наука. Висвітлено сутність, походження та джерела світової та української педагогічної термінології. Розглянуто сутність поняття «педагогічна термінологія» як системи лексичних засобів і найменувань, застосовуваних для опису теорії і практики виховання, навчання і освіти. З’ясовано генезу української педагогічної термінології. Першим терміном, зафіксованим у «Повісті минулих літ», є «книжне вчення». Чимало педагогічних термінів розглянуто в першому українському словнику «Лексиконі» П. Беринди: «педагог», «дітоводець», «пестун», «дітоучитель». Наведено терміни для визначення різних вікових груп: «пеленчатко», «немовлятко», «дитя», «дітище», «чадо», «отроча», «юноша». Наукові засади педагогіки розроблені видатним українським педагогом К. Ушинським у праці «Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології». Термін «педагогія» зустрічається у праці О. Духновича «Народна педагогія». Розглянуто різні підходи до наповнення понятійно-категорійного апарату педагогіки. Найважливіші педагогічними категоріями визначено такі поняття як виховання, освіта, навчання. Окрім того, названо найзагальніші поняття, що мають фундаментальне значення – виховання, освіта, навчання, самоосвіта, самовиховання, соціалізація, розвиток, формування особистості. Здійснене дослідження не вичерпує всіх наукових аспектів обраної педагогічної проблеми. Подальшого вивчення потребують питання інтеграції змісту базових категорій педагогіки в сучасне освітнє законодавство України.
- 19 June 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Paedagogica Volynienses
- No. 2,p. 35-43
Open AccessРОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА СТАНОВЛЕННЯ ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ ПЕДАГОГІКИ
У статті проаналізовано розвиток педагогічної науки як особливої соціальної сфери, спрямованої на виховання людини. Визначено походження терміну «педагогіка». Звернено увагу на становлення понятійного апарату педагогіки як складової її методології. Зародившись у лоні філософії, педагогіка стала самостійною галуззю наукових знань, обґрунтованих у працях Я. Коменського. Встановлено, що педагогіка має виступати як теоретична, фундаментальна, прикладна і практично орієнтована наука. Висвітлено сутність, походження та джерела світової та української педагогічної термінології. Розглянуто сутність поняття «педагогічна термінологія» як системи лексичних засобів і найменувань, застосовуваних для опису теорії і практики виховання, навчання і освіти. З’ясовано генезу української педагогічної термінології. Першим терміном, зафіксованим у «Повісті минулих літ», є «книжне вчення». Чимало педагогічних термінів розглянуто в першому українському словнику «Лексиконі» П. Беринди: «педагог», «дітоводець», «пестун», «дітоучитель». Наведено терміни для визначення різних вікових груп: «пеленчатко», «немовлятко», «дитя», «дітище», «чадо», «отроча», «юноша». Наукові засади педагогіки розроблені видатним українським педагогом К. Ушинським у праці «Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології». Термін «педагогія» зустрічається у праці О. Духновича «Народна педагогія». Розглянуто різні підходи до наповнення понятійно-категорійного апарату педагогіки. Найважливіші педагогічними категоріями визначено такі поняття як виховання, освіта, навчання. Окрім того, названо найзагальніші поняття, що мають фундаментальне значення – виховання, освіта, навчання, самоосвіта, самовиховання, соціалізація, розвиток, формування особистості. Здійснене дослідження не вичерпує всіх наукових аспектів обраної педагогічної проблеми. Подальшого вивчення потребують питання інтеграції змісту базових категорій педагогіки в сучасне освітнє законодавство України.
- Open Access
- 8 May 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Paedagogica Volynienses
- No. 1,p. 16-21
ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНА ОСВІТА У ФІЛОСОФСЬКІЙ СПАДЩИНІ Г. СКОВОРОДИ ЯК АКТУАЛЬНА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
У статті проаналізовано сутність проблеми здоров’язбережувальної освіти Г. Сковороди в науково-педагогічних джерелах. Виявлено малодосліджуваність означеної проблеми, фрагментарний та поодинокий розгляд науковцями як окремого предмету дослідження. Відсутність спеціальних та системних досліджень спонукало нас обрати цю проблему для глибокого дослідження та окреслити її актуальну науково-педагогічну проблему, яка потребує теоретико-практичного вирішення. Звернення до історико-педагогічного досвіду, творчої спадщини видатних українських просвітителів, філософів, педагогів покликане шукати підґрунтя національної здоров’язбережувальної традиції та її творче використання в умовах сучасної освітньої практики. Важливими аспектами окреслення цієї науково-педагогічної проблеми вважаємо такі: принципи здоров’язбережувальної освіти у науковому доробку Г. Сковороди; вплив народних традицій зміцнення та збереження здоров’я на формування валеологічних ідей Г. Сковороди; життєпис Григорія Сковороди як приклад здорового життя людини; складники здоров’я та раціонального способу життя; дружбу як умова збереження духовного та психічного здоров’я особистості; родину як важливий здоров’язбережувальний чинник. З’ясовано різноманітні аспекти означеної проблеми: сутність екології людини в творчості Г. Сковороди; здоров’язберігаючі ідеї філософії Г. Сковороди; характеристики здорового тіла у баченні Г. Сковороди; способи зміцнення тілесного та духовного здоров’я людини за матеріалами листів Г. Сковороди до М. Ковалинського; аспекти фізичного здоров’я у педагогіці Г. Сковороди та ін. Здійснене дослідження не вичерпує всіх наукових аспектів обраної педагогічної проблеми. Подальшого обґрунтування та висвітлення потребують питання здоров’язбереження Г. Сковороди в умовах Нової української школи.
- 8 May 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Paedagogica Volynienses
- No. 1,p. 16-21
Open AccessЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНА ОСВІТА У ФІЛОСОФСЬКІЙ СПАДЩИНІ Г. СКОВОРОДИ ЯК АКТУАЛЬНА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
У статті проаналізовано сутність проблеми здоров’язбережувальної освіти Г. Сковороди в науково-педагогічних джерелах. Виявлено малодосліджуваність означеної проблеми, фрагментарний та поодинокий розгляд науковцями як окремого предмету дослідження. Відсутність спеціальних та системних досліджень спонукало нас обрати цю проблему для глибокого дослідження та окреслити її актуальну науково-педагогічну проблему, яка потребує теоретико-практичного вирішення. Звернення до історико-педагогічного досвіду, творчої спадщини видатних українських просвітителів, філософів, педагогів покликане шукати підґрунтя національної здоров’язбережувальної традиції та її творче використання в умовах сучасної освітньої практики. Важливими аспектами окреслення цієї науково-педагогічної проблеми вважаємо такі: принципи здоров’язбережувальної освіти у науковому доробку Г. Сковороди; вплив народних традицій зміцнення та збереження здоров’я на формування валеологічних ідей Г. Сковороди; життєпис Григорія Сковороди як приклад здорового життя людини; складники здоров’я та раціонального способу життя; дружбу як умова збереження духовного та психічного здоров’я особистості; родину як важливий здоров’язбережувальний чинник. З’ясовано різноманітні аспекти означеної проблеми: сутність екології людини в творчості Г. Сковороди; здоров’язберігаючі ідеї філософії Г. Сковороди; характеристики здорового тіла у баченні Г. Сковороди; способи зміцнення тілесного та духовного здоров’я людини за матеріалами листів Г. Сковороди до М. Ковалинського; аспекти фізичного здоров’я у педагогіці Г. Сковороди та ін. Здійснене дослідження не вичерпує всіх наукових аспектів обраної педагогічної проблеми. Подальшого обґрунтування та висвітлення потребують питання здоров’язбереження Г. Сковороди в умовах Нової української школи.
- Open Access
- 18 December 2021
- Published by Uzhhorod National University in Scientific Bulletin of Uzhhorod University. Series: «Pedagogy. Social Work»
- No. 2(49),p. 57-61
CIVIC COMPETENCE FORMATION OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS BY MEANS OF MODERN LEGAL CULTURE
The urgency of the problem of civic competence forming in a higher education institution is due to the requirements of the Law of Ukraine «On Education», the concept of «New Ukrainian School», Professional Standard for Primary School Teachers. The purpose of the study is to carry out a theoretical justification of the content and ways of civic competence formation of future primary school teachers by means of modern legal culture on the basis of legal sources and scientific literature. Methods of scientific research applied to achieve the goal of research: analysis and synthesis to clarify the nature and components of civic competence of future teachers, to determine active methods of its effective formation in higher education; methods of generalization and systematization for the interpretation of their own views on the explanation of the essence of the content of the concept of «civic competence». The result of the study: the authors have provided the interpretation of the concept of «civic competence of future primary school teachers» as an ability that is formed in the educational institution during lessons and through the means of legal culture in extracurricular activities. It has been found that the civic competence of a specialist is formed by his civic maturity, civic culture and civic position. Interactive forms and methods of civic competencies formation of students, future primary school teachers, tested by the authors in the municipal institution of higher education «Lutsk Pedagogical College» of Volyn Regional Council.
- 18 December 2021
- Published by Uzhhorod National University in Scientific Bulletin of Uzhhorod University. Series: «Pedagogy. Social Work»
- No. 2(49),p. 57-61
Open AccessCIVIC COMPETENCE FORMATION OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS BY MEANS OF MODERN LEGAL CULTURE
The urgency of the problem of civic competence forming in a higher education institution is due to the requirements of the Law of Ukraine «On Education», the concept of «New Ukrainian School», Professional Standard for Primary School Teachers. The purpose of the study is to carry out a theoretical justification of the content and ways of civic competence formation of future primary school teachers by means of modern legal culture on the basis of legal sources and scientific literature. Methods of scientific research applied to achieve the goal of research: analysis and synthesis to clarify the nature and components of civic competence of future teachers, to determine active methods of its effective formation in higher education; methods of generalization and systematization for the interpretation of their own views on the explanation of the essence of the content of the concept of «civic competence». The result of the study: the authors have provided the interpretation of the concept of «civic competence of future primary school teachers» as an ability that is formed in the educational institution during lessons and through the means of legal culture in extracurricular activities. It has been found that the civic competence of a specialist is formed by his civic maturity, civic culture and civic position. Interactive forms and methods of civic competencies formation of students, future primary school teachers, tested by the authors in the municipal institution of higher education «Lutsk Pedagogical College» of Volyn Regional Council.