Ірина Чемерис
Ірина Чемерис has a total of 7 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Сергій Марчук
Комунальний заклад вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради
6 shared publications - Ірина Ковальчук
Комунальний заклад «Луцький педагогічний інститут» Волинської обласної ради, Україна
3 shared publications - Nataliia Tabak1 shared publication
- Надія Антонюк
Комунальний заклад вищої освіти «Луцький педагогічний інститут» Волинської обласної ради
1 shared publication - Наталія Денисенко
Комунальний заклад вищої освіти «Луцький педагогічний коледж» Волинської обласної ради
1 shared publication - С. Б. Мудрик1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 11 September 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Paedagogica Volynienses
- No. 4,p. 176-181
ІДЕЇ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ Я.-А. КОМЕНСЬКОГО
У статті здійснено історико-педагогічний аналіз ідей фізичного виховання дітей у творчій спадщині Яна Амоса Коменського – видатного чеського педагога-гуманіста, засновника наукової педагогіки. Розкрито концептуальні засади його поглядів на фізичний розвиток особистості в контексті цілісної системи виховання, що ґрунтується на принципі природовідповідності, гуманізму та гармонійного поєднання фізичного, морального, розумового й духовного розвитку людини. Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні ідей фізичного виховання дітей у творчій спадщині Я.-А. Коменського, розкритті їх змісту, основних принципів та педагогічного значення для сучасної теорії й практики освіти. Методологія дослідження базується на використанні комплексу взаємопов’язаних методів наукового пізнання: історико-педагогічного аналізу, порівняння, узагальнення, систематизації та інтерпретації наукових джерел. Опрацьовано праці Я.-А. Коменського («Велика дидактика», «Материнська школа», «Закони добре організованої школи», «Пансофічна школа» та ін.), а також сучасні дослідження, присвячені вивченню його педагогічної спадщини. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному висвітленні ідей фізичного виховання дітей у педагогічній системі Я.-А. Коменського як цілісного педагогічного феномену. Узагальнено основні складники його концепції фізичного виховання, зокрема принцип природовідповідності, орієнтацію на збереження та зміцнення здоров’я дитини, дотримання гігієнічних вимог, раціонального режиму дня, використання рухливих ігор, фізичних вправ, посильної праці та формування позитивного емоційного середовища. Встановлено, що фізичне виховання розглядалося педагогом не ізольовано, а в тісному взаємозв’язку з моральним, розумовим і духовним розвитком особистості. Доведено, що педагогічна спадщина Я.-А. Коменського містить цілісну систему ідей фізичного виховання, яка значно випереджала свій час і ґрунтувалася на гуманістичному розумінні природи дитини. Учений наголошував на необхідності збереження здоров’я з раннього віку, забезпечення належного догляду за дитиною, організації рухової активності, дотримання режиму праці та відпочинку, використання виховного потенціалу гри і праці. Встановлено, що більшість положень концепції Я.-А. Коменського не втратили актуальності й можуть бути творчо використані у сучасній системі фізичного виховання дітей, здоров’язбережувальній діяльності закладів освіти та підготовці майбутніх педагогів.
- 11 September 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Paedagogica Volynienses
- No. 4,p. 176-181
Open AccessІДЕЇ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ Я.-А. КОМЕНСЬКОГО
У статті здійснено історико-педагогічний аналіз ідей фізичного виховання дітей у творчій спадщині Яна Амоса Коменського – видатного чеського педагога-гуманіста, засновника наукової педагогіки. Розкрито концептуальні засади його поглядів на фізичний розвиток особистості в контексті цілісної системи виховання, що ґрунтується на принципі природовідповідності, гуманізму та гармонійного поєднання фізичного, морального, розумового й духовного розвитку людини. Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні ідей фізичного виховання дітей у творчій спадщині Я.-А. Коменського, розкритті їх змісту, основних принципів та педагогічного значення для сучасної теорії й практики освіти. Методологія дослідження базується на використанні комплексу взаємопов’язаних методів наукового пізнання: історико-педагогічного аналізу, порівняння, узагальнення, систематизації та інтерпретації наукових джерел. Опрацьовано праці Я.-А. Коменського («Велика дидактика», «Материнська школа», «Закони добре організованої школи», «Пансофічна школа» та ін.), а також сучасні дослідження, присвячені вивченню його педагогічної спадщини. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному висвітленні ідей фізичного виховання дітей у педагогічній системі Я.-А. Коменського як цілісного педагогічного феномену. Узагальнено основні складники його концепції фізичного виховання, зокрема принцип природовідповідності, орієнтацію на збереження та зміцнення здоров’я дитини, дотримання гігієнічних вимог, раціонального режиму дня, використання рухливих ігор, фізичних вправ, посильної праці та формування позитивного емоційного середовища. Встановлено, що фізичне виховання розглядалося педагогом не ізольовано, а в тісному взаємозв’язку з моральним, розумовим і духовним розвитком особистості. Доведено, що педагогічна спадщина Я.-А. Коменського містить цілісну систему ідей фізичного виховання, яка значно випереджала свій час і ґрунтувалася на гуманістичному розумінні природи дитини. Учений наголошував на необхідності збереження здоров’я з раннього віку, забезпечення належного догляду за дитиною, організації рухової активності, дотримання режиму праці та відпочинку, використання виховного потенціалу гри і праці. Встановлено, що більшість положень концепції Я.-А. Коменського не втратили актуальності й можуть бути творчо використані у сучасній системі фізичного виховання дітей, здоров’язбережувальній діяльності закладів освіти та підготовці майбутніх педагогів.
- Open Access
- 8 May 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Paedagogica Volynienses
- No. 1,p. 16-21
ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНА ОСВІТА У ФІЛОСОФСЬКІЙ СПАДЩИНІ Г. СКОВОРОДИ ЯК АКТУАЛЬНА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
У статті проаналізовано сутність проблеми здоров’язбережувальної освіти Г. Сковороди в науково-педагогічних джерелах. Виявлено малодосліджуваність означеної проблеми, фрагментарний та поодинокий розгляд науковцями як окремого предмету дослідження. Відсутність спеціальних та системних досліджень спонукало нас обрати цю проблему для глибокого дослідження та окреслити її актуальну науково-педагогічну проблему, яка потребує теоретико-практичного вирішення. Звернення до історико-педагогічного досвіду, творчої спадщини видатних українських просвітителів, філософів, педагогів покликане шукати підґрунтя національної здоров’язбережувальної традиції та її творче використання в умовах сучасної освітньої практики. Важливими аспектами окреслення цієї науково-педагогічної проблеми вважаємо такі: принципи здоров’язбережувальної освіти у науковому доробку Г. Сковороди; вплив народних традицій зміцнення та збереження здоров’я на формування валеологічних ідей Г. Сковороди; життєпис Григорія Сковороди як приклад здорового життя людини; складники здоров’я та раціонального способу життя; дружбу як умова збереження духовного та психічного здоров’я особистості; родину як важливий здоров’язбережувальний чинник. З’ясовано різноманітні аспекти означеної проблеми: сутність екології людини в творчості Г. Сковороди; здоров’язберігаючі ідеї філософії Г. Сковороди; характеристики здорового тіла у баченні Г. Сковороди; способи зміцнення тілесного та духовного здоров’я людини за матеріалами листів Г. Сковороди до М. Ковалинського; аспекти фізичного здоров’я у педагогіці Г. Сковороди та ін. Здійснене дослідження не вичерпує всіх наукових аспектів обраної педагогічної проблеми. Подальшого обґрунтування та висвітлення потребують питання здоров’язбереження Г. Сковороди в умовах Нової української школи.
- 8 May 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Paedagogica Volynienses
- No. 1,p. 16-21
Open AccessЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНА ОСВІТА У ФІЛОСОФСЬКІЙ СПАДЩИНІ Г. СКОВОРОДИ ЯК АКТУАЛЬНА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
У статті проаналізовано сутність проблеми здоров’язбережувальної освіти Г. Сковороди в науково-педагогічних джерелах. Виявлено малодосліджуваність означеної проблеми, фрагментарний та поодинокий розгляд науковцями як окремого предмету дослідження. Відсутність спеціальних та системних досліджень спонукало нас обрати цю проблему для глибокого дослідження та окреслити її актуальну науково-педагогічну проблему, яка потребує теоретико-практичного вирішення. Звернення до історико-педагогічного досвіду, творчої спадщини видатних українських просвітителів, філософів, педагогів покликане шукати підґрунтя національної здоров’язбережувальної традиції та її творче використання в умовах сучасної освітньої практики. Важливими аспектами окреслення цієї науково-педагогічної проблеми вважаємо такі: принципи здоров’язбережувальної освіти у науковому доробку Г. Сковороди; вплив народних традицій зміцнення та збереження здоров’я на формування валеологічних ідей Г. Сковороди; життєпис Григорія Сковороди як приклад здорового життя людини; складники здоров’я та раціонального способу життя; дружбу як умова збереження духовного та психічного здоров’я особистості; родину як важливий здоров’язбережувальний чинник. З’ясовано різноманітні аспекти означеної проблеми: сутність екології людини в творчості Г. Сковороди; здоров’язберігаючі ідеї філософії Г. Сковороди; характеристики здорового тіла у баченні Г. Сковороди; способи зміцнення тілесного та духовного здоров’я людини за матеріалами листів Г. Сковороди до М. Ковалинського; аспекти фізичного здоров’я у педагогіці Г. Сковороди та ін. Здійснене дослідження не вичерпує всіх наукових аспектів обраної педагогічної проблеми. Подальшого обґрунтування та висвітлення потребують питання здоров’язбереження Г. Сковороди в умовах Нової української школи.
- Open Access
- 16 January 2024
- Published by Municipal Higher Educational Institution “Lutsk Pedagogical College” of the Volyn Regional Council in АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»
- No. 3,p. 55-60
ІГРОВА КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ МЕСОПОТАМІЇ
Gaming culture of cite-states and first world empires of Ancient Mesopotamia is outlined in this article. Speaking of dialectical unity of the general, game acts as a factor for people’s development and helps to regulate relationships between them, constantly changing throughout history. Every nation in all historical eras despite it’s significant differences has something in common in rules and context of gaming livelihood of people, forms of their coexistence, which found its embodiment also in game activities. It applies to the primary relationships between people in game: do not kill and steal, say the truth, keep a promise, keep a word etc. Here the impact of social relationships, laws, beliefs, preservation and geographical expansion of game is covered. The role of game as a principle of spiritual, psychic, mental and physical development gradually increased with the development of social relations. Due to the subject gifted with thinking and who had been constantly developing his life experience, game became more meaningful and necessary. It started to gain an ability to adapt any conditions. Game socialixed to some extent, that provided opportunities to acquire certain forms of conscious application. The processes of game cultivation and giving it a certain form and content are described in the article. Understanding of games has been developing along with the accumulation of the knowledge about the impact of games on improving mental, moral and physical abilities. The essence of game as a social phenomenon is formed in a new way. The ways of using the game culture of Akkad, Sumer, Babylon. Chaldean and Assyrian empires are presented here. Every nation created new games using the mechanism of game thinking. Some of these games were closely related to medieval rituals, myths. Legends and seasonal folk holidays. Formation of the slave system left it’s mark on the game. Only members of ruling elites could participate in games while slaves were working hard. Game differentiation was born. The process of cultivation of cultural, game and ritual interaction is demonstrated, which took place not only through forced introduction, but also selectively, i.e. those boundaries of ritual and game that corresponded to the worldview of the population, local traditions and views were preserved and used. У статті викладено ігрову культуру міст-держав та перших світових імперій Вавилонського Межиріччя. Виступаючи в діалектичній єдності загального, гра виступає чинником розвитку людей і регулювання відносин між ними, постійно змінюючись в історичному процесі. Попри суттєві відмінності, у всі історичні епохи, кожен народ має дещо спільне в умовах і змісті ігрової життєдіяльності людей, формах їх співжиття, що знайшло своє втілення і в ігровій діяльності. Це стосується перших і найпростіших форм взаємин людей у грі: не вбивай і не кради, говори правду, дотримуйся обіцянки, тримай слово тощо. Висвітлено вплив суспільних відносин, законів, вірувань, збереження і географічне розширення гри. Із розвитком суспільних відносин, роль гри, як принципу духовного, психічного, розумового та фізичного розвитку поступово зростала. Завдяки суб’єкту, наділеному мисленням, який постійно поновлював свій життєвий досвід, гра ставала більш змістовною і необхідною. Вона набувала потенційної можливості адаптуватися до будь-яких умов. Гра певною мірою соціалізувалася, що надавало їй можливості набувати певних форм свідомого застосування, посилювало здатність пізнавати себе та навколишнє середовище. Розвиток гри зумовлювався виключно соціальними чинниками. У статті описано процеси культивування гри і надання їй певної форми і змісту. За мірою накопичення знань про вплив ігор на розвиток розумових, моральних і фізичних здібностей удосконалювалося розуміння про них. По-новому формувалась сутність гри як соціального явища. Представлено способи користування ігровою культурою Аккада, Шумера, Вавилона, Халдейської та Ассирійської імперій. Кожен народ створював нові ігри, використовуючи механізм ігрового мислення. Деякі з цих ігор були тісно пов’язані з середньовічними ритуалами, міфами, легендами та календарними святами. Продемонстровано процес культивування культурно-ігрової та обрядової взаємодії, який відбувався не лише шляхом насильницького впровадження, а й вибірково,...
- 16 January 2024
- Published by Municipal Higher Educational Institution “Lutsk Pedagogical College” of the Volyn Regional Council in АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»
- No. 3,p. 55-60
Open AccessІГРОВА КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ МЕСОПОТАМІЇ
Gaming culture of cite-states and first world empires of Ancient Mesopotamia is outlined in this article. Speaking of dialectical unity of the general, game acts as a factor for people’s development and helps to regulate relationships between them, constantly changing throughout history. Every nation in all historical eras despite it’s significant differences has something in common in rules and context of gaming livelihood of people, forms of their coexistence, which found its embodiment also in game activities. It applies to the primary relationships between people in game: do not kill and steal, say the truth, keep a promise, keep a word etc. Here the impact of social relationships, laws, beliefs, preservation and geographical expansion of game is covered. The role of game as a principle of spiritual, psychic, mental and physical development gradually increased with the development of social relations. Due to the subject gifted with thinking and who had been constantly developing his life experience, game became more meaningful and necessary. It started to gain an ability to adapt any conditions. Game socialixed to some extent, that provided opportunities to acquire certain forms of conscious application. The processes of game cultivation and giving it a certain form and content are described in the article. Understanding of games has been developing along with the accumulation of the knowledge about the impact of games on improving mental, moral and physical abilities. The essence of game as a social phenomenon is formed in a new way. The ways of using the game culture of Akkad, Sumer, Babylon. Chaldean and Assyrian empires are presented here. Every nation created new games using the mechanism of game thinking. Some of these games were closely related to medieval rituals, myths. Legends and seasonal folk holidays. Formation of the slave system left it’s mark on the game. Only members of ruling elites could participate in games while slaves were working hard. Game differentiation was born. The process of cultivation of cultural, game and ritual interaction is demonstrated, which took place not only through forced introduction, but also selectively, i.e. those boundaries of ritual and game that corresponded to the worldview of the population, local traditions and views were preserved and used. У статті викладено ігрову культуру міст-держав та перших світових імперій Вавилонського Межиріччя. Виступаючи в діалектичній єдності загального, гра виступає чинником розвитку людей і регулювання відносин між ними, постійно змінюючись в історичному процесі. Попри суттєві відмінності, у всі історичні епохи, кожен народ має дещо спільне в умовах і змісті ігрової життєдіяльності людей, формах їх співжиття, що знайшло своє втілення і в ігровій діяльності. Це стосується перших і найпростіших форм взаємин людей у грі: не вбивай і не кради, говори правду, дотримуйся обіцянки, тримай слово тощо. Висвітлено вплив суспільних відносин, законів, вірувань, збереження і географічне розширення гри. Із розвитком суспільних відносин, роль гри, як принципу духовного, психічного, розумового та фізичного розвитку поступово зростала. Завдяки суб’єкту, наділеному мисленням, який постійно поновлював свій життєвий досвід, гра ставала більш змістовною і необхідною. Вона набувала потенційної можливості адаптуватися до будь-яких умов. Гра певною мірою соціалізувалася, що надавало їй можливості набувати певних форм свідомого застосування, посилювало здатність пізнавати себе та навколишнє середовище. Розвиток гри зумовлювався виключно соціальними чинниками. У статті описано процеси культивування гри і надання їй певної форми і змісту. За мірою накопичення знань про вплив ігор на розвиток розумових, моральних і фізичних здібностей удосконалювалося розуміння про них. По-новому формувалась сутність гри як соціального явища. Представлено способи користування ігровою культурою Аккада, Шумера, Вавилона, Халдейської та Ассирійської імперій. Кожен народ створював нові ігри, використовуючи механізм ігрового мислення. Деякі з цих ігор були тісно пов’язані з середньовічними ритуалами, міфами, легендами та календарними святами. Продемонстровано процес культивування культурно-ігрової та обрядової взаємодії, який відбувався не лише шляхом насильницького впровадження, а й вибірково,...
- 14 August 2023
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Paedagogica Volynienses
- No. 2,p. 21-26
ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ І ФАХОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА-ОРГАНІЗАТОРА
У статті розглядаються основні завдання педагога-організатора в закладі загальної середньої освіти, етапи формування професійної педагогічної компетенції. В сучасних умовах розвитку національної системи розвитку освіти одним із пріоритетних завдань є підготовка компетентного, конкурентноспроможного фахівця, здатного успішно розв’язувати проблемні завдання, гнучко й нестандартно мислити, вміти пристосовуватись до швидких змін життя у полікультурному середовищі. Особливе місце в системі виховної роботи в закладі загальної середньої освіти займає посада педагога-організатора, зорієнтована на позитивний виховний вплив. Зазначена посада є складною і багатофункціональною, а тому вимагає від педагога-організатора високого рівня професіоналізму. Отож, підвищення рівня професійної компетентності майбутнього педагога-організатора, здатного творчо мислити, моделювати освітній процес, бути генератором ідей, впроваджувати сучасні інноваційні технології в процес виховання закладу освіти. Це зумовлено, по-перше, тим, що професіонально компетентний педагог позитивно впливає на формування творчої особистості, по-друге, може досягнути кращих результатів у своїй діяльності, по-третє, реалізує свої творчі можливості. Автори роботи за мету визначили науково-теоретичне обґрунтування ролі педагога-організатора в закладі загальної середньої освіти. Розглянуто історичні аспекти становлення посади педагога-організатора. Визначено ключові компетентності, які необхідні під час надання якісних освітніх послуг, пов’язані з модернізацією змісту, оптимізацією методів і технологій організації освітнього процесу. З’ясовано, що в освітньому процесі особливого місця набуває компетентнісний підхід, який дозволяє формувати професійно мобільного педагога-організатора з високим рівнем загального, культурного та професійного розвитку, фахівця, спроможного до змін та систематичного самовдосконалення.
- 14 August 2023
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Acta Paedagogica Volynienses
- No. 2,p. 21-26
ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ І ФАХОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА-ОРГАНІЗАТОРА
У статті розглядаються основні завдання педагога-організатора в закладі загальної середньої освіти, етапи формування професійної педагогічної компетенції. В сучасних умовах розвитку національної системи розвитку освіти одним із пріоритетних завдань є підготовка компетентного, конкурентноспроможного фахівця, здатного успішно розв’язувати проблемні завдання, гнучко й нестандартно мислити, вміти пристосовуватись до швидких змін життя у полікультурному середовищі. Особливе місце в системі виховної роботи в закладі загальної середньої освіти займає посада педагога-організатора, зорієнтована на позитивний виховний вплив. Зазначена посада є складною і багатофункціональною, а тому вимагає від педагога-організатора високого рівня професіоналізму. Отож, підвищення рівня професійної компетентності майбутнього педагога-організатора, здатного творчо мислити, моделювати освітній процес, бути генератором ідей, впроваджувати сучасні інноваційні технології в процес виховання закладу освіти. Це зумовлено, по-перше, тим, що професіонально компетентний педагог позитивно впливає на формування творчої особистості, по-друге, може досягнути кращих результатів у своїй діяльності, по-третє, реалізує свої творчі можливості. Автори роботи за мету визначили науково-теоретичне обґрунтування ролі педагога-організатора в закладі загальної середньої освіти. Розглянуто історичні аспекти становлення посади педагога-організатора. Визначено ключові компетентності, які необхідні під час надання якісних освітніх послуг, пов’язані з модернізацією змісту, оптимізацією методів і технологій організації освітнього процесу. З’ясовано, що в освітньому процесі особливого місця набуває компетентнісний підхід, який дозволяє формувати професійно мобільного педагога-організатора з високим рівнем загального, культурного та професійного розвитку, фахівця, спроможного до змін та систематичного самовдосконалення.
- Open Access
- 18 December 2021
- Published by Uzhhorod National University in Scientific Bulletin of Uzhhorod University. Series: «Pedagogy. Social Work»
- No. 2(49),p. 57-61
CIVIC COMPETENCE FORMATION OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS BY MEANS OF MODERN LEGAL CULTURE
The urgency of the problem of civic competence forming in a higher education institution is due to the requirements of the Law of Ukraine «On Education», the concept of «New Ukrainian School», Professional Standard for Primary School Teachers. The purpose of the study is to carry out a theoretical justification of the content and ways of civic competence formation of future primary school teachers by means of modern legal culture on the basis of legal sources and scientific literature. Methods of scientific research applied to achieve the goal of research: analysis and synthesis to clarify the nature and components of civic competence of future teachers, to determine active methods of its effective formation in higher education; methods of generalization and systematization for the interpretation of their own views on the explanation of the essence of the content of the concept of «civic competence». The result of the study: the authors have provided the interpretation of the concept of «civic competence of future primary school teachers» as an ability that is formed in the educational institution during lessons and through the means of legal culture in extracurricular activities. It has been found that the civic competence of a specialist is formed by his civic maturity, civic culture and civic position. Interactive forms and methods of civic competencies formation of students, future primary school teachers, tested by the authors in the municipal institution of higher education «Lutsk Pedagogical College» of Volyn Regional Council.
- 18 December 2021
- Published by Uzhhorod National University in Scientific Bulletin of Uzhhorod University. Series: «Pedagogy. Social Work»
- No. 2(49),p. 57-61
Open AccessCIVIC COMPETENCE FORMATION OF FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS BY MEANS OF MODERN LEGAL CULTURE
The urgency of the problem of civic competence forming in a higher education institution is due to the requirements of the Law of Ukraine «On Education», the concept of «New Ukrainian School», Professional Standard for Primary School Teachers. The purpose of the study is to carry out a theoretical justification of the content and ways of civic competence formation of future primary school teachers by means of modern legal culture on the basis of legal sources and scientific literature. Methods of scientific research applied to achieve the goal of research: analysis and synthesis to clarify the nature and components of civic competence of future teachers, to determine active methods of its effective formation in higher education; methods of generalization and systematization for the interpretation of their own views on the explanation of the essence of the content of the concept of «civic competence». The result of the study: the authors have provided the interpretation of the concept of «civic competence of future primary school teachers» as an ability that is formed in the educational institution during lessons and through the means of legal culture in extracurricular activities. It has been found that the civic competence of a specialist is formed by his civic maturity, civic culture and civic position. Interactive forms and methods of civic competencies formation of students, future primary school teachers, tested by the authors in the municipal institution of higher education «Lutsk Pedagogical College» of Volyn Regional Council.