OBOlena Bielkina-Kovalchuk

Olena Bielkina-Kovalchuk

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Olena Bielkina-Kovalchuk has a total of 10 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФІЛАКТИКИ СІМЕЙНОГО НЕБЛАГОПОЛУЧЧЯ В ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ

    by Олена Бєлкіна-Ковальчук, Світлана Чернета, Андрій Колосок

    У статті здійснено теоретичне обґрунтування концептуальних засад організації профілактики сімейного неблагополуччя в територіальній громаді як цілісної, системної та диференційованої діяльності суб’єктів соціальної роботи й інших інституцій громади. У дослідженні акцентовано увагу на необхідності зміщення соціальної роботи від переважно реактивного реагування на вже сформовану сімейну кризу до раннього виявлення сімейної вразливості, своєчасного попередження поглиблення складних життєвих обставин, зміцнення внутрішніх ресурсів сім’ї та створення умов для забезпечення безпеки, потреб і найкращих інтересів дитини. Обґрунтовано розуміння сімейного неблагополуччя як складного, динамічного та багатовимірного явища, пов’язаного з послабленням або порушенням виконання сім’єю виховної, захисної, емоційної, комунікативної, господарсько-побутової та соціалізаційної функцій. Методологічну основу дослідження становить поєднання системного, функціонального, ризик-орієнтованого, структурно-динамічного, психолого-педагогічного та соціально-правового підходів до аналізу сімейного неблагополуччя. Використано теоретичний аналіз і узагальнення наукових джерел, порівняння та систематизацію наукових підходів до визначення сутності сімейного неблагополуччя та соціальної профілактики. На основі цього, виокремлено взаємопов’язані складові організації профілактичної діяльності в територіальній громаді. Автори розглядають профілактику сімейного неблагополуччя як систему взаємопов’язаних управлінських, соціальних, правових, освітніх, психологічних і соціально-педагогічних заходів, які реалізуються суб’єктами територіальної громади з метою раннього виявлення сімейної вразливості, попередження поглиблення складних життєвих обставин, збереження здатності сім’ї виконувати свої функції та забезпечення безпеки, потреб і найкращих інтересів дитини. Особливу увагу приділено ролі територіальної громади як середовища раннього виявлення проблем, оцінювання потреб, мобілізації ресурсів та координації діяльності різних суб’єктів. Наукова новизна дослідження полягає в концептуалізації організації профілактики сімейного неблагополуччя в територіальній громаді як цілісної системи взаємопов’язаних структурних компонентів. Запропоновано систему з дев’яти компонентів: цільового, ціннісно-правового, діагностично-аналітичного, суб’єктного, об’єктного, змістово-технологічного, ресурсного, координаційного та моніторингово-результативного. Визначено функціональне призначення кожного компонента та взаємозв’язки між ними. Змістово- технологічний компонент пов’язано з реалізацією профілактики на первинному, вторинному та третинному рівнях, а діагностично-аналітичний — із раннім виявленням сімейної вразливості, оцінюванням потреб, ризиків, захисних чинників і ресурсів. Обґрунтовано принципи організації профілактичної роботи: пріоритету найкращих інтересів дитини, сімейно орієнтованого підходу, раннього виявлення та своєчасності втручання, диференційованості, партнерства та активної участі сім’ї, опори на ресурси сім’ї та громади, міжвідомчої взаємодії, законності й дотримання прав людини, безперервності та наступності допомоги, результативності та оцінювання ефективності. Зроблено...

  • Open Access

    ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ДО НАДАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОСЛУГИ З ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ

    by Олена Бєлкіна-Ковальчук

    Формування життєстійкості – це пілотний проєкт Міністерства соціальної політики України, який реалізовується у межах Всеукраїнської програми психічного здоров’я «Ти як?». Сьогодні формування життєстійкості – це комплексна соціальна послуга, що забезпечує мультифункціональний, міждисциплінарний підхід у її наданні. Актуальність дослідження зумовлена потребою у підготовці фахівців із соціальної роботи, здатних професійно надавати таку послугу, допомагати громадянам адаптуватися до нових соціальних і життєвих умов у період кризи, здійснювати психосоціальну підтримку населення на рівні громад. Метою статті є визначення та характеристика особливостей підготовки майбутніх фахівців із соціальної роботи до надання комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості. Визначено нормативно-правове підґрунтя надання комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості та підготовки фахівців із соціальної роботи (Закон України «Про соціальні послуги», Постанова КМУ «Про реалізацію експериментального проекту із запровадження комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості», Постанова КМУ «Деякі питання реалізації експериментального проекту з організації надання комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості в територіальних громадах»), її зміст, який має мультикомпонентний характер. Відповідно, фахівець із соціальної роботи має працювати не лише індивідуально з клієнтом, але й як координатор міждисциплінарної команди, що включає психологів, медиків, інших працівників та громадські ресурси. Це потребує формування ряду компетентностей майбутніх фахівців із соціальної роботи щодо надання послуги життєстійкості, зокрема: оцінювальні компетентності, психосоціальні інтервенційні компетентності, міжпрофесійні та командні компетентності, комунікативно-етичні та організаційно-адміністративні компетентності та ін. Визначено, що українські заклади вищої освіти вже впроваджують освітні програми, орієнтовані на підготовку фахівців із соціальної роботи із наголосом на життєстійкість. Це свідчить про поступове реагування системи вищої освіти на нові суспільні виклики, однак така підготовка ще не є цілісною. Важливого значення набуває міждисциплінарний підхід у підготовці майбутніх фахівців із соціальної роботи до її надання.

  • Open Access

    Innovative Approaches to the Administration of Social Support and Interagency Cooperation in the Field of Social Services

    by Svitlana Cherneta, Iryna Bychuk, Viktoriia Stepanenko, Andrii Kolosok, Olena Bielkina-Kovalchuk

    In the context of modern social transformations, innovative administration of social support and interagency cooperation are key to enhancing social service efficiency. Integrated management models using digital technologies, cross-sectoral coordination, and organizational partnerships ensure systematic, coherent support. This study examines the theoretical and methodological foundations of interagency cooperation as a tool to optimize resources, strengthen social cohesion, and improve community-level social policy. A survey of 876 service recipients and 188 providers revealed high awareness of integrated approaches (59.7% recipients, 75% providers) and positive impacts on vulnerable groups (82.5% recipients, 88.8% providers). However, full implementation of innovative practices remains limited, with barriers including regulatory gaps, lack of unified methodology, and insufficient professional training, highlighting the need to enhance human, regulatory, and digital support.

  • Open Access

    Communication Technologies as a Factor in the Development of the Social Sphere and the Profession of a Social Worker

    by Svitlana Cherneta, Oksana Kravchenko, Iryna Bychuk, Juliia Pidvalna, Olena Bielkina-Kovalchuk, Ivan Iskerskyy

    The digitalization of social work and socio-pedagogical communication is becoming a key factor in strengthening interaction between the state, organizations, and citizens. The article examines four models of social communication in the digital environment: paternalistic, corporatist, ethical, and socio-pedagogical. Their practical application is illustrated by GoFundMe (paternalistic), Sweden’s digital distance learning system (corporatist), Estonia’s electronic document submission system (ethical), and the All-Ukrainian School Online platform (socio-pedagogical). Digital technologies improve communication, expand access to services, integrate social groups, and build institutional trust. Each model has its strengths and limitations: the paternalistic model mobilizes resources quickly but depends on donors; the corporatist model enables large-scale coordination but requires costly infrastructure; the ethical model integrates services effectively yet depends on population digital literacy; the socio-pedagogical model adapts well in crises but demands constant improvement and equal access. The study highlights the importance of ethics, confidentiality, and data protection in digital social work. Reliable cybersecurity and ethical standards ensure trust and professional responsibility. Results confirm that digital platforms adapt models to user needs, optimize workflows, and provide personalized support, thus fostering effective tools, broader access, and improved interaction between government and citizens. The results show that digital technologies increase the effectiveness of communication, expand access to services, promote the integration of social groups, and build trust in institutions. Each model has its advantages and limitations. Particular attention is paid to the ethical aspects of digitalization, confidentiality, and data protection. Ensuring cybersecurity and compliance with professional standards promotes trust and accountability.

  • Open Access

    ОСВІТНІЙ ПРОСТІР ЯК РЕСУРС СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ У ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ

    by Світлана Чернета, Олена Бєлкіна-Ковальчук, Андрій Колосок

    У статті розглядається освітній простір як багатовимірне середовище, що поєднує навчальні, соціальні, психологічні та інтеграційні функції у процесі підтримки дітей внутрішньо переміщених осіб в умовах децентралізації та воєнного стану. Актуальність дослідження зумовлена потребою формування ефективної системи соціальної допомоги дітям, які зазнали травматичного досвіду, у межах освітнього та громаданського середовищ. Метою статті є обґрунтування теоретичних і практичних засад використання освітнього простору як ресурсу соціальної підтримки дітей ВПО та визначення напрямів його удосконалення у територіальних громадах України. Освітній простір громади виконує роль стратегічного ресурсу соціальної політики, спрямованого на відновлення психоемоційного стану, формування соціальних зв’язків і забезпечення рівного доступу до освіти. Визначено, що навчальна, соціалізаційна, інклюзивна та терапевтична функції освітнього середовища сприяють адаптації дітей внутрішньо переміщених осіб, розвитку їхніх когнітивних і комунікативних компетентностей, зменшенню рівня тривожності та ізоляції. Важливою складовою забезпечення ефективної соціальної підтримки дітей внутрішньо переміщених осіб у закладах освіти визначена злагоджена взаємодія всіх учасників освітнього середовищ. Де кожна професійна група – педагоги, соціальні педагоги та адміністрація – виконує свою унікальну роль у створенні системи безпеки, довіри та розвитку дитини. Розкрито сутність партнерської взаємодії громади й закладів освіти як умови забезпечення комплексної підтримки дітей і сімей переселенців. Обгрунтовані напрями удосконалення освітнього простору: інституційне зміцнення партнерств, цифровізація освіти, розвиток інклюзивного середовища, запровадження супервізійної підтримки педагогів і системний моніторинг ефективності соціально-освітніх програм.

  • Open Access

    СОЦІАЛЬНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

    by Андрій Колосок, Світлана Чернета, Олена Бєлкіна-Ковальчук

    Метою статті є теоретичне обґрунтування напрямів вдосконалення соціального консультування в умовах територіальної громади. В статті розкрито актуальність проблеми соціального консультування, необхідність пошуку ефективних шляхів його забезпечення в умовах погіршення соціально-економічного стану країни та зниження загального добробуту громадян. Вивчено наукові підходи щодо сутності та значення предмету дослідження, сформовано власне розуміння категорії соціальне консультування – це професійна діяльність, спрямована на надання допомоги людям у вирішенні соціальних, психологічних, фінансових та інших проблем через надання інформації, порад, емоційної підтримки та розробку стратегій подолання труднощів. Вивчено правове забезпечення соціального консультування, відмічено його громіздкість через взаємозв’язок з великою кількістю інших нормативно-правових документів, що ускладнює його розуміння отримувачам соціальних послуг. Досліджено особливості соціального консультування в Україні, відмічено тенденцію до стрімкого зростання кількості звернень внутрішньо переміщених осіб, ветеранів війни та інших категорій населення, які опинились в складних життєвих обставинах. Проаналізовано специфіку соціального консультування в Луцькій міській територіальній громаді, відмічено особливості функціонування місцевого департаменту соціальної політики, щодо здійснення консультування та інформування мешканців громади. Запропоновано напрями підвищення ефективності соціального консультування: впровадження Державного стандарту соціальної послуги консультування, формування загальнонаціональної системи підготовки та сертифікації соціальних консультантів, розвиток онлайн-інструменти та цифрових платформ соціального консультування, координація міжнародної діяльності щодо інформаційного обміну з питань соціального консультування, розвиток інституту мобільних мультидисциплінрних бригад, інтеграція соціального консультування в адміністративні послуги територіальних громад, посилення міжвідомчої координації між соціальними, медичними, освітніми та правоохоронними структурами, проведення інформаційно-просвітницьких кампаній серед населення, спрямованих на формування позитивного ставлення до соціального консультування, забезпечення психологічної підтримки соціальних консультантів, залучення громадських і волонтерських організацій до надання соціального консультування, впровадження системи моніторингу та оцінки якості соціального консультування. Перспективи подальших досліджень полягають у формуванні практичних рекомендацій щодо покращення соціального консультування в післявоєнний період.


  • СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ, ПОСТРАЖДАЛИХ В НАСЛІДОК ВОЄННИХ ДІЙ, ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ АБО ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ

    by Олег Батюк, Світлана Чернета, Олена Бєлкіна-Ковальчук

    У статті досліджуються міжнародні та національні нормативно-правові акти, які регламентують права осіб постраждалих в наслідок воєнних дій, збройної агресії або збройного конфлікту. Соціально-психологічне консультування визначається як складова соціальної реабілітації осіб постраждалих в наслідок воєнних дій, збройної агресії або збройного конфлікту та як соціальна послуга. Автори статті визначають, що надання послуг у сфері психічного здоров’я в умовах воєнних дій, збройних конфліктів та надзвичайних ситуацій (у тому числі в умовах одиничних, повторюваних або тривалих конфліктів, насильства й катастроф) повинно стати для Української держави пріоритетним напрямом на етапі відновлення, після завершення активних бойових дій. Автори пропонують власне авторське визначення соціально-психологічним консультування осіб постраждалих в наслідок воєнних дій, збройної агресії або збройного конфлікту, під яким необхідно розуміти конфіденційний діалог між клієнтом і суб’єктом який надає допомогу, що має на меті допомогти визначити власне рішення клієнта, який вид професійної допомоги має отримати клієнт задля повного чи часткового вирішення проблем. Автори статті приходять до наступних висновків, що доцільно запровадити державну Програму «Послуги у сфері психічного здоров’я», з мотиваційними чинниками, щодо залучення зацікавлених сторін з усіх секторів держави, у тому числі громадські організації, професійні спілок та об’єднань, піклувальників і членів сімей людей із психічними розладами, задля розроблення й подальшої реалізації політики, прийняття підвідомчих нормативних актів щодо надання послуг у сфері психічного здоров’я на державному рівні. Мета та завданнями державної Програми «Послуги у сфері психічного здоров’я» повинні бути реалізовані на рівні громад, з застосуванням орієнтованого підходу на відновлення особи, головна мета якого полягає в допомозі людям із психічними розладами, у тому числі в наслідок воєнних дій, збройної агресії або збройного конфлікту, а також осіб з психосоціальною інвалідністю, задля реалізації власних прагнень і досягненні власних цілей.


  • Open Access

    ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ У СИСТЕМІ СПОРІДНЕНИХ ПОНЯТЬ

    by Олена Бєлкіна-Ковальчук, Діана Мельничук

    Modern Ukrainian society has been experiencing russia’s total aggression for two years and is in a constant state of stress and crisis. War, which accompanies socio-political instability, is the main cause of physical and psychological trauma and moral recognition of people. Taking into account these aspects, modern science needs a fruitful concentration on the research of the phenomenon of vitality. The article examines the problem of defining the concept of "sustainability" in modern scientific literature. The analysis of the works of Ukrainian and foreign scientists proves that life resilience is a necessary element of the formation of personality resilience, thanks to which a person resists the negative effects of the environment, overcomes stressful situations without losing resources, and becomes confident and determined in his own actions. This research topic is aimed at analyzing the concept of sustainability in the context of comparison with related categories. The study examines the interaction of resilience with other characteristics of personality development, such as vitality, resilience, stress resistance, personal adaptation potential, etc. Emphasis is placed on the study of common features and differences between these concepts, as well as their interaction in various life scenarios. The article explores the essence of each of these concepts, providing definitions and highlighting their interactions and differences. It is noted that understanding these terms is important for their implementation in the practical context of working with a person in various life situations. The research contributes to a deeper understanding of the interaction and relationships between these concepts, expanding our understanding of the factors that determine the adaptability and resilience of the individual. The scientific novelty of the study consists in clarifying the essence of the concept of "sustainability" in order to expand the understanding of the main characteristics and relationships of this term with other categories. Сучасне українське суспільство вже протягом двох років переживає тотальну агресію росії та перебуває в постійному стані відчуття стресу та кризи. Війна, що супроводжує соціально-політичну нестабільність, є головною причиною фізичних і психологічних травм та морального виснаження людей. Враховуючи ці аспекти сучасна наука вимагає плідної концентрації з питань дослідження феномену життєстійкості. У статті розглянуто проблему визначення поняття «життєстійкість» у сучасній науковій літературі. Аналіз праць українських та закордонних науковців засвідчує, що життєстійкість є необхідним елементом формування стійкості особистості, завдяки якій людина чинить опір негативним впливам середовища, долає стресові ситуації, не втрачаючи ресурсів та стає впевненою й рішучою у власних діях. Дана тема дослідження спрямована на аналіз концепту життєстійкості в контексті порівняння з суміжними категоріями. У рамках дослідження розглядається взаємодія життєстійкості з іншими характеристиками розвитку особистості, такими як життєздатність, життєтворчість, резильєнтність, стресостійкість, особистісний адаптаційний потенціал та ін. Акцент робиться на вивченні спільних рис і відмінностей між цими поняттями, а також їх взаємодії в різних життєвих сценаріях. У статті розкривається сутність кожного з цих понять, надаючи визначення та висвітлюючи їхню взаємодію та відмінності. Зазначається, що розуміння цих термінів є важливим для впровадження їх у практичний контекст роботи з особистістю в різних життєвих ситуаціях. Дослідження сприяє глибшому розумінню взаємодії та взаємозв’язків між цими концепціями, розширюючи наше уявлення про фактори, що визначають адаптивність та стійкість особистості. Наукова новизна дослідження полягає в уточненні сутності поняття «життєстійкість» з метою розширення розуміння основних характеристик та взаємозв’язків цього терміну з іншими категоріями.

  • Open Access

    ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

    by Андрій Колосок, Олена Бєлкіна-Ковальчук

    Метою дослідження є аналіз зарубіжного досвіду соціального захисту населення та визначення перспектив його застосування в Україні. У статті досліджено континентальну, англосаксонську, скандинавську, південно-європейську, неоліберальну моделі соціального захисту населення, виокремлено властиві їм характеристики, переваги та недоліки, зазначено країни де вони застосовуються. Сформовано основні тенденцій характерні адміністративному і правовому регулюванню системи соціального захисту в розвинутих державах світу: стале зростання асортименту та якості соціальних послуг; пріоритетне соціальне обслуговування дітей з особливими потребами і дітей, позбавлених батьківської опіки; максимальне делегування функцій соціального захисту від органів центральної державної влади до місцевого самоврядування, а також передання відповідного фінансового ресурсу; активне залучення громадських організацій, волонтерів, благодійних фондів до вирішення проблем осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах; створення конкурентних умов для приватних надавачів соціальних послуг; забезпечення громадянам права на соціальне обслуговування та постійний контроль за якістю наданих соціальних послуг та особами які їх отримали. Вказано, що у вітчизняній системі соціального захисту необхідно поєднати кращі сторони англосаксонської, континентальної та скандинавської моделей, нівелюючі їх негативні якості. Зокрема, в англосаксонської моделі слід перейняти підходи щодо обмеження кількості пільговиків, отримувачів субсидій та інших видів соціальної допомоги; в скандинавської необхідно запозичити всеохоплюючу систему соціального страхування, за принципом мінімізації відсотка страхування та максимізації кількості застрахованих від всіх можливих соціальних ризиків; в континентальної моделі необхідно перейняти стабільність законодавства, правил соціального страхування та отримання соціальних допомог і виплат. Перспективи подальших досліджень полягають в удосконаленні механізму забезпечення соціальних гарантій населенню в післявоєнний період з урахуванням зарубіжного досвіду.


  • Open Access

    TRAINING OF SOCIAL WORK SPECIALISTS FOR THE PROFESSIONAL ACTIVITY ON SOCIAL SERVICES PROVISION

    by Svitlana Cherneta, Olena Bіelkina-Kovalchuk

    The problem of training of social work specialists for the professional activity on social services provision has been actualized in the article. The purpose of training social workers in Ukraine is to form a highly educated, highly humane, comprehensively developed personality, who have a high culture and generally meets the qualification characteristic of the profession. The purpose of the article is to characterize the content of professional activity of social work specialists in social services provision. Research methods applied: analysis of scientific literature, normative-legal documents in order to clarify the essence of key concepts of the research; synthesis, comparison and generalization – for determination of the areas of work of a social work specialist in the local community; system-generalizing method – for formulation of competencies and conclusions based on research results; prognostic – for determination of the prospects of improving the system of training social work specialists to provide the social services in the community. The professional activity of a social worker is based on international ethical standards, taking into account the uniqueness of each client, their capabilities and rights, awareness of responsibility for their behavior in a particular situation, the purpose of such activity should be restoring the ability of clients (citizens of the community) to overcome difficult life circumstances on their own. The training of future social work specialists in the higher educational institution is to be aimed at forming their readiness to realization of the functions of professional activity. This readiness is manifested in the formation of relevant competencies, which we will identify and analyze through the prism of the functions of the professional activity of social work specialist in the process of providing social services. It is determined that diagnostic, prognostic, transformative, designing, communicative, organizational, human rights, preventive, psychotherapeutic, promotional, social and pedagogical and social competencies should be formed for performing the functions of professional activity of social work specialists in providing social services. The list of presented functions with the relevant competencies of a social work specialist can be supplemented depending on the purpose, tasks, forms, methods of social work in the process of providing social services in the local community.