OBOlesia Mykolaivna Bodunova

Olesia Mykolaivna Bodunova

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Olesia Mykolaivna Bodunova has a total of 20 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    ПРОБАЦІЯ В МЕХАНІЗМІ РЕАЛІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ

    by О. М. Бодунова

    Метою статті є комплексне дослідження правових та організаційних засад застосування пробації щодо неповнолітніх в Україні, визначення особливостей її реалізації, виявлення проблем правового регулювання й обґрунтування напрямів удосконалення ювенальної пробації з урахуванням міжнародних стандартів захисту прав дитини. Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових і спеціально-правових методів. Діалектичний метод використано для з’ясування сутності та розвитку пробації як складової системи кримінальної юстиції; системно-структурний – для встановлення місця ювенальної пробації в механізмі кримінально-правового впливу; формально-юридичний – для аналізу положень кримінального, кримінально-виконавчого законодавства та законодавства у сфері пробації; порівняльно-правовий – для зіставлення національного правового регулювання з міжнародними стандартами поводження з неповнолітніми, які перебувають у конфлікті із законом; статистичний – для визначення тенденцій практичного застосування пробації щодо неповнолітніх. У результаті дослідження розкрито особливості правового статусу неповнолітніх суб’єктів пробації, проаналізовано зміст досудової доповіді, пробаційного нагляду, соціально-виховної роботи та інших заходів, спрямованих на виправлення й ресоціалізацію неповнолітніх без їхньої ізоляції від суспільства. Встановлено потребу в індивідуалізації пробаційного впливу з урахуванням віку, соціального середовища, потреб і ризиків повторної кримінально протиправної поведінки неповнолітнього. Обґрунтовано доцільність посилення взаємодії органів пробації зі службами в справах дітей, закладами освіти, органами соціального захисту та іншими суб’єктами, залученими до процесу ресоціалізації. Зроблено висновок, що подальший розвиток ювенальної пробації має ґрунтуватися на пріоритеті найкращих інтересів дитини, індивідуалізації заходів впливу й розширенні реабілітаційної та превентивної складових пробації.

  • Вплив євроінтеграційних процесів на застосування заходів процесуального примусу в кримінальному провадженні України

    by О. М. Бодунова, І. В. Грицюк

    Методологічну основу дослідження становить сукупність загальнонаукових і спеціально- правових методів. За допомогою діалектичного методу визначено особливості трансформації інституту процесуального примусу в умовах європейської інтеграції; системно-структурного – встановлено місце відповідних заходів у механізмі кримінального провадження; формально- юридичного – проаналізовано положення кримінального процесуального законодавства; порівняльно- правового – зіставлено національні підходи з європейськими стандартами застосування процесуального примусу. Встановлено, що євроінтеграційні процеси зумовлюють посилення вимог до законності, необхідності, обґрунтованості та пропорційності обмеження прав особи. Особливу увагу приділено триманню під вартою, заставі та арешту майна як заходам, що передбачають істотне втручання в права людини. Обґрунтовано, що під час застосування тримання під вартою мають бути доведені конкретні процесуальні ризики та неможливість їхнього усунення більш м’яким заходом; розмір застави повинен визначатися з урахуванням майнового стану особи; арешт майна – відповідати меті та відповідному обсягу обмеження права власності. Доведено потребу в посиленні судового контролю та індивідуального оцінювання підстав застосування й продовження заходів процесуального примусу. Запропоновано конкретизувати в КПК України критерії оцінювання пропорційності процесуального примусу та вимоги до мотивування неможливості застосування менш обтяжливих заходів. Акцентовано увагу на потребі в удосконаленні практики застосування заходів процесуального примусу з урахуванням європейських підходів до забезпечення балансу між публічними інтересами кримінального провадження та недопущенням надмірного втручання в права та свободи особи. Наголошено, що наближення національного кримінального процесуального законодавства до європейських стандартів має передбачати не лише формальну адаптацію правових норм, а й трансформацію правозастосовної практики в напрямі забезпечення належного балансу між досягненням завдань кримінального провадження та мінімально необхідним втручанням у права й свободи особи.

  • Open Access

    LIMITS OF STATE INTERFERENCE IN THE DIGITAL SPHERE OF PRIVATE LIFE: STANDARDS OF THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS

    by Olesia Mykolaivna Bodunova, Alina Mykolaivna Lypnytska, Sofiia Volodymyrivna Samhorodska

    У статті досліджено проблему визначення меж втручання держави у цифрову сферу приватного життя в умовах стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, поширення систем електронного спостереження та активного використання персональних даних у цифровому середовищі. Обґрунтовано, що цифровізація суспільних відносин істотно трансформує традиційне розуміння приватності, оскільки будь-яка діяльність особи в онлайн- та офлайн-просторі супроводжується створенням цифрових слідів, які можуть підлягати збору, зберіганню та аналітичній обробці як державними органами, так і приватними технологічними компаніями. Установлено, що в сучасних умовах право на повагу до приватного життя набуває нового змісту та потребує адаптації правових механізмів захисту до технологічних викликів інформаційного суспільства. Проаналізовано нормативно-правові засади захисту цифрової приватності, зокрема положення Конституції України, законодавства у сфері захисту персональних даних та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Особливу увагу приділено практиці Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як ключовому джерелу формування стандартів допустимого втручання держави у сферу цифрової приватності. Визначено, що ЄСПЛ послідовно розширює зміст поняття «приватне життя», поширюючи його на цифрові комунікації, метадані, геолокаційні дані, історію користування мережею Інтернет та інші форми інформації, які дозволяють ідентифікувати особу або створювати її цифровий профіль. Досліджено основні критерії правомірності втручання держави у приватне життя особи, сформовані практикою ЄСПЛ, а саме: законність, наявність легітимної мети та необхідність у демократичному суспільстві. Наголошено, що у цифровому середовищі особливого значення набуває принцип пропорційності, відповідно до якого втручання держави повинно бути чітко врегульованим законом, обмеженим необхідною метою та супроводжуватися ефективними гарантіями від зловживань. Проаналізовано підходи ЄСПЛ до оцінки систем масового електронного спостереження, які можуть створювати ризик формування «суспільства під наглядом» та негативно впливати на реалізацію фундаментальних прав людини. Окрему увагу приділено позитивним зобов’язанням держави щодо забезпечення ефективного захисту цифрової приватності від посягань з боку приватних суб’єктів, зокрема великих технологічних компаній, що здійснюють масову обробку персональних даних. Зроблено висновок, що практика ЄСПЛ формує комплексну систему стандартів захисту цифрової приватності, спрямовану на забезпечення балансу між інтересами держави у сфері національної безпеки та необхідністю гарантування права особи на повагу до приватного життя в умовах цифровізації суспільства.

  • Open Access

    ПРАВОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ

    by О. М. Бодунова

    Метою дослідження є теоретико-правовий аналіз правотворчої діяльності в Україні в умовах трансформації правової системи, визначення її сутності, змісту та особливостей нормативного регулювання відповідно до Закону України «Про правотворчу діяльність», а також обґрунтування напрямів її вдосконалення. Зазначено, що актуальність дослідження зумовлена глибокими трансформаційними процесами, що відбуваються в правовій системі України в умовах воєнного стану, євроінтеграційного курсу та цифровізації суспільних відносин. У цих умовах зростає значення правотворчої діяльності як ключового інструменту формування зрозумілого й ефективного законодавства. Водночас наявні проблеми, зокрема нормативна фрагментарність, колізії та недостатня узгодженість нормативно-правових актів обумовлюють потребу в науковому осмисленні правотворчого процесу та пошуку способів його вдосконалення. У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціально-юридичні методи, зокрема: діалектичний – для аналізу розвитку правотворчої діяльності; системно-структурний – для визначення її елементів і стадій; формально-юридичний – для дослідження норм законодавства; порівняльно-правовий – для зіставлення наукових підходів і нормативного регулювання; логіко-юридичний – для узагальнення отриманих результатів. У дослідженні розкрито співвідношення понять «правова діяльність» і «юридична діяльність», визначено місце правотворчої діяльності в системі юридичної діяльності. Проаналізовано нормативне закріплення правотворчої діяльності в Україні, зокрема відповідно до Закону України «Про правотворчу діяльність», окреслено її зміст, стадії та принципи. Виявлено проблеми сучасної правотворчості, а саме недостатню системність, наявність колізій і прогалин у законодавстві, а також вплив трансформаційних процесів на її ефективність. Обґрунтовано, що правотворча діяльність є ключовим інструментом формування зрозумілого законодавства та забезпечення належного правопорядку. Встановлено, що підвищення ефективності правотворчості потребує вдосконалення процесу її реалізації, посилення наукового обґрунтування нормативно-правових актів, забезпечення їхньої узгодженості та стабільності, а також врахування сучасних викликів, зокрема євроінтеграційних процесів і цифровізації.

  • DEEPFAKE TECHNOLOGIES AS A NEW TOOL FOR COMMITTING CRIMINAL OFFENCES: A COMPARATIVE STUDY

    by O. М. Bodunova, I. V. Hrytsiuk

    This article presents a comprehensive study of deepfake technologies as a new tool for committing criminal offences against the backdrop of the rapid development of generative artificial intelligence and the digitalisation of society. The relevance of the topic stems from the significant increase in the use of deepfake technologies in fraud, cybercrime, information and psychological operations, extortion, invasion of privacy, as well as in crimes against the foundations of national security. It is emphasised that modern deepfake materials are characterised by a high level of realism, which significantly complicates their detection, verification of authenticity, and use in criminal proceedings. The aim of the article is to provide a comprehensive criminological and criminal law analysis of deepfake technologies as a new tool for criminal activity, to identify the main forms of their use for criminal purposes, and to develop proposals for improving mechanisms to counter the criminal use of generative artificial intelligence in Ukraine. This paper analyses current academic approaches to defining the nature of deepfake technologies, examines how they operate, and assesses the level of public risk they pose. It has been established that deepfakes are increasingly being used for financial fraud, the creation of fake audio and video materials, the discrediting of individuals, the circumvention of biometric identification systems, the conduct of information operations, and the manipulation of public consciousness. Particular attention is paid to analysing international experience of the use of deepfake technologies in criminal activity. Examples are given of high-profile cases of deepfake fraud in the UK and Hong Kong, the use of synthetic content during election campaigns in India, and the application of deepfakes within information and psychological operations during international conflicts. The main approaches to countering deepfake threats in foreign countries are examined. It is established that an effective fight against the illegal use of deepfakes is achieved through a combination of criminal law, technical, organisational, and information-preventive mechanisms. The study analyses the European Union’s experience in implementing the AI Act, as well as the practices of the US, China, the UK and other states regarding the criminalisation of certain forms of deepfake use and the development of systems for the automatic detection of synthetic content. Based on the findings of the study, conclusions have been drawn regarding the need to improve Ukraine’s criminal legislation in the area of combating the criminal use of deepfake technologies, the development of digital forensics, the creation of specialised mechanisms for detecting synthetic content, as well as the enhancement of the population’s digital literacy and the state’s information security

  • Open Access

    МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ПРОБЛЕМИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

    by О. М. Бодунова, І. В. Грицюк

    У статті здійснено комплексний науковий аналіз права на справедливий суд у кримінальному процесі України крізь призму міжнародно-правових стандартів та практики Європейського суду з прав людини. Розкрито зміст статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та визначено її ключові елементи, серед яких незалежність і безсторонність суду, змагальність і рівність сторін, розгляд справи впродовж розумного строку, презумпція невинуватості, забезпечення ефективного права на захист і належна мотивація судових рішень. Особливу увагу приділено значенню Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як основного міжнародного документа, що визначає стандарти справедливого правосуддя та має пряму дію в національній правовій системі України. Наголошено, що практика Європейського суду з прав людини є джерелом тлумачення положень Конвенції та є обов’язковою для врахування національними судами під час здійснення правосуддя. У цьому контексті підкреслено потребу в системному застосуванні правових позицій ЄСПЛ у кримінальному провадженні з метою забезпечення реального, а не формального дотримання стандартів справедливого суду. Проаналізовано правові позиції ЄСПЛ у справах «Delcourt v. Belgium» (Делкур проти Бельгії), «Kudła v. Poland» (Кудла проти Польщі), «Salduz v. Turkey» (Салдуз проти Туреччини), «Piersack v. Belgium» (П’єрсак проти Бельгії), «Barberà, Messegué and Jabardo v. Spain» (Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії), «Taxquet v. Belgium» (Таке проти Бельгії), які стали підґрунтям формування сучасних стандартів справедливого кримінального провадження. Окрему увагу приділено проблемам імплементації зазначених стандартів у національне законодавство та правозастосовну практику України. Визначено основні невирішені питання, зокрема надмірну тривалість кримінальних проваджень, недостатню аргументованість окремих судових рішень, проблеми забезпечення реальної процесуальної рівності сторін та доступу до адвоката з моменту фактичного затримання. Обґрунтовано потребу в подальшому вдосконаленні кримінального процесуального законодавства з урахуванням практики ЄСПЛ і посилення гарантій незалежності суду. Зроблено висновок, що ефективна реалізація права на справедливий суд є визначальною умовою утвердження принципу верховенства права та зміцнення довіри до судової влади в Україні.

  • ПРАВОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОСНОВА ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У СФЕРІ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ

    by О. М. Бодунова, А. В. Бєляєва

    У статті досліджено правотворчу діяльність, яка є ключовою передумовою формування ефективної системи юридичної відповідальності у сфері фінансової безпеки. Зазначено, що саме якість нормативно-правових актів розкриває рівень правової визначеності, дієвість механізмів притягнення до відповідальності та загальний стан фінансової дисципліни в державі. Проаналізовано, що чинне законодавство України в цій сфері характеризується наявністю окремих прогалин, колізій і недостатньою узгодженістю між нормами різних галузей права, а саме Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Бюджетного кодексу України. Обґрунтовано, що сучасні виклики, зокрема цифровізація фінансових відносин, розвиток фінансових технологій, а також умови воєнного стану та післявоєнного відновлення, потребують оновлення підходів до правового регулювання та вдосконалення відповідних правових норм. Встановлено, що одним із пріоритетних напрямів розвитку є гармонізація національного законодавства з правом Європейського Союзу, що передбачає імплементацію міжнародних стандартів у сфері протидії фінансовим правопорушенням, підвищення прозорості фінансових операцій і зміцнення інституційної спроможності органів державного контролю. Доведено, що підвищення ефективності юридичної відповідальності у сфері фінансової безпеки можливе лише за умови комплексного вдосконалення правотворчої діяльності відповідно до вимог Закону України «Про правотворчу діяльність», зокрема через забезпечення системності, узгодженості та наукової обґрунтованості нормативно-правових актів. Підкреслено, що подальший розвиток законодавства у сфері фінансової безпеки має здійснюватися з урахуванням сучасних викликів, міжнародних стандартів і потреб практики, що сприятиме зміцненню фінансової стабільності держави та підвищенню ефективності правового регулювання.

  • Open Access

    ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІЙ СФЕРІ В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

    by О. М. Бодунова, І. В. Грицюк

    Стаття присвячена аналізу трансформацій кримінально-правового нормотворення в Україні під впливом повномасштабної збройної агресії. У роботі розкрито особливості правотворчої діяльності в умовах війни, а саме підвищена оперативність законодавчих змін; криміналізація нових форм суспільно небезпечної поведінки; посилення відповідальності за кримінальні правопорушення проти національної безпеки, військові та воєнні злочини; зростання впливу правоохоронних структур на формування кримінальної політики; пріоритет безпеки над гуманізацією права. Окрему увагу приділено впровадженню норм міжнародного гуманітарного та кримінального права в національну правову систему. Зазначено, що, попри обґрунтовану потребу в оперативній законодавчій реакції на загрози, існує небезпека порушення принципу правової визначеності, що є критично важливим у сфері кримінального права. У висновках обґрунтовано, що сучасна правотворча практика формує унікальний досвід, який у майбутньому може стати основою для модернізації кримінального законодавства з урахуванням стандартів публічної безпеки, прав людини та міжнародних зобов’язань України. Стаття містить приклади законодавчих змін, узагальнення практики та пропозиції щодо вдосконалення кримінальної політики у поствоєнний період. Ці зміни є закономірною реакцією на надзвичайну ситуацію, однак вони створюють ряд ризиків, серед яких особливо небезпечними є фрагментарність законодавства, зниження якості правових норм і недотримання принципу правової визначеності. Водночас набутий під час війни досвід може та повинен стати основою для подальшої модернізації кримінального законодавства України. У повоєнний період потрібно провести комплексне правове оцінювання змін, що були запроваджені, та впровадити системні реформи, орієнтовані на забезпечення балансу між захистом державного суверенітету, правами людини та принципами верховенства права.

  • Open Access

    АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ЮРИДИЧНИХ ТЕКСТІВ: ЛІНГВІСТИЧНИЙ ТА ПРАВОВИЙ ВИМІР

    by О. М. Бодунова, Т. П. Яцик

    Стаття присвячена аналізу проблем, труднощів і специфіки юридичного перекладу як одного з найскладніших видів вузькоспеціалізованого перекладу. Доведено, що юридичний переклад є однією з найбільш складних і відповідальних сфер перекладацької діяльності. Його специфіка полягає не лише в точності передання змісту, а й у потребі відображення правової системи країни, мова якої є цільовою. Помилки в перекладі юридичних документів можуть мати серйозні правові наслідки – від неправильного тлумачення умов договорів до судових спорів і фінансових втрат. Визначено основні чинники, які впливають на якість перекладу юридичних текстів, зокрема різницю між правовими системами, динамічність законодавства, складність термінології, культурні особливості та вимоги до професійної компетентності перекладача. У роботі здійснено огляд стану наукових досліджень у галузі юридичного перекладу, виокремлено основні тенденції та виклики сучасності. Крім того, перекладач повинен постійно відстежувати зміни в законодавстві як країни-джерела, так і цільової країни. Це особливо важливо під час перекладу договорів, нормативних актів або судових документів. Відповідно, актуальність знань є ключовою умовою професійної компетенції. На практиці перекладачі стикаються також із синтаксичними та пунктуаційними труднощами. Так, юридичні тексти часто характеризуються складними синтаксичними структурами: довгі речення, пасивні конструкції, значна кількість уточнень. Перекладач має не лише грамотно передати зміст, а й зберегти офіційний стиль документа. Пунктуаційні норми (зокрема, оксфордська кома) можуть призвести до двозначностей у перекладі, якщо не враховувати відмінності мовних систем. Запропоновано способи підвищення якості перекладу правових документів у контексті міжнародної комунікації. Для забезпечення якості юридичного перекладу потрібно розробляти спеціалізовані глосарії, здійснювати регулярне навчання перекладачів у галузі права, створювати умови для міждисциплінарної співпраці між юристами та перекладачами, розвивати стандарти якості у сфері перекладацьких послуг. Розвиток юридичного перекладу є важливою умовою ефективної міжнародної співпраці, інтеграції України в світовий правовий простір і забезпечення правової безпеки комунікацій.