ВАВолодимир Антонюк

Володимир Антонюк

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Володимир Антонюк has a total of 5 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    ІНТЕГРАЦІЯ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЗВО

    by Володимир Антонюк, Оксана Бартків

    Актуальність проблеми обумовлюється необхідністю підготовки мобільних викладачів, здатних до інноваційної діяльності, ефективного розв’язання професійних завдань, творчої самореалізації та навчання впродовж життя. А це можливо за умови організації цілісного освітнього процесу в ЗВО, що передбачає інтеграцію теоретичної, праксеологічної та особистісної складових професійної підготовки. Мета статті полягає в обґрунтуванні інтеграції складових професійної підготовки майбутніх викладачів ЗВО (на прикладі вивчення освітніх компонентів (далі ОК) «Сучасні методики навчання у ЗВО» «Методика науково-педагогічних досліджень»). У процесі наукового пошуку використано методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення – для визначення теоретичних засад та вивчення стану досліджуваності проблеми; системно-структурний підхід – для виявлення особливостей інтеграції між компонентами системи професійної підготовки; моделювання – для обґрунтування шляхів інтеграції компонентів системи професійної підготовки майбутніх викладачів. Інтеграцію розглянуто як процес взаємопроникнення частин і створення цілого, що веде до єдиного продукту, коли досягається новий якісно вищий рівень системної цілісності об’єктів. Визначено та проаналізовано складові системи професійної підготовки майбутніх викладачів (змістову, праксеологічну та особистісну), які інтегрують зміст, інноваційні методи, форми пізнавальної діяльності і методи виявлення навчальних досягнень студентів. Запропоновано модель системи професійної підготовки майбутніх викладачів, яка інтегрує складові (теоретичну, праксеологічну, особистісну) і визначені Професійним стандартом викладача закладу вищої освіти трудові функції, компетентності, знання, уміння, навички, відповідальності та автономії. Розглянуто приклади інтеграції складових професійної підготовки майбутніх викладачів.

  • Open Access

    ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ДО НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ

    by Володимир Антонюк, Ірина Мельник

    Науково-дослідна робота майбутніх педагогів є невід’ємною складовою їх професійної підготовки. Стаття присвячена аналізу ключових понять та етапів здійснення науково-педагогічного дослідження. На основі аналізу наукової літератури подано характеристику сутності методології педагогіки та її розвитку, структури, організації та проведення науково-педагогічного дослідження. Мета статті полягає у висвітленні узагальнених особливостей підготовки майбутніх педагогів до науково-дослідної роботи в педагогічному дискурсі, обґрунтуванні ефективних умов успіху досліджуваного процесу. У статті висвітлено специфіку організації науково-педагогічного дослідження як процесу пізнання об’єкта чи процесу в галузі освіти, що реалізується за допомогою взаємопов’язаних методів. Акцентовано увагу на трьох рівнях науково-педагогічного дослідження: емпіричний, теоретичний, методологічний, детально охарактеризовано їх змістову характеристику. Розкрито особливості розвитку концепції дослідження, що передбачає виявлення суперечностей, визначення проблеми дослідження, визначення його мети і завдань, формування критеріїв достовірності наукового знання, конкретизації наукового апарату (об’єкт дослідження, предмет дослідження, мета, етапи, форми організації, зміст освіти). Подано характеристику різних методів дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, порівняння, формалізація, індукція, дедукція, аналогія, моделювання) і практичні (вивчення джерельної бази, спостереження, вимірювання, опитування, тестування, анкетування, експертна оцінка). Запропоновано організаційно-педагогічні умови ефективності успіху досліджуваного процесу, передусім доцільність створення належного, сприятливого освітнього середовища, забезпечення суб’єкт-суб’єктних стосунків між викладачем та здобувачем освіти, мотивація науково-дослідної роботи. Сформульовано висновки, які зводяться до наступної тези: науково-дослідна робота здобувачів освіти важлива складова їх професіоналізму, безперечна умова розкриття їх творчого потенціалу. Окреслено перспективу подальшого наукового пошуку.

  • Open Access

    ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ У МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

    by Володимир Антонюк, Оксана Бартків

    У ході наукового пошуку дослідницькі уміння розглядаємо як здатність і готовність особистості на основі здобутих знань здійснювати дослідницьку діяльність з чітким розумінням її мети, умов, засобів діяльності задля вивчення певних явищ, процесів, фактів і ін.; як здатність свідомо оперувати розумовими логічними операціями аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння і ін. для здійснення розумових і дослідницьких дій щодо пошуку невідомих знань. Визначено, що дослідницькі уміння формуються в дослідницькій діяльності. Проаналізовано теоретико-практичні аспекти формування дослідницьких умінь здобувачів другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта. На основі здійсненого аналізу Професійного стандарту вихователя закладу дошкільної освіти та ОПП підготовки фахівця –магістра дошкільної освіти визначено необхідність і важливість формування в майбутніх вихователів дослідницьких умінь як складової дослідницької компетентності. Охарактеризовано групи дослідницьких умінь, а саме: аналітико-синтетичні проєктувально-діагностичні, проєктувально-алгоритмічні та оцінно-критеріальні. Формування дослідницьких умінь здобувачів освіти може здійснюватися в ході вивчення освітніх компонентів (навчально-дослідницька діяльність) та проаналізовано ОК «Методика науково-педагогічних досліджень» і переддипломну (науково-дослідну) практику, які містить значний потенціал у формуванні дослідницьких умінь магістрів.Встановлено, що під час науково-дослідної роботи дослідницькі уміння формуються за умови участі здобувачів освіти в наукових проблемних групах, гуртках, конкурсах, семінарах, олімпіадах і ін. Підкреслено важливу роль інформальної освіти в удосконаленні дослідницьких умінь майбутніх вихователів.Мета статті полягає в обґрунтуванні теоретико-практичних аспектів формування дослідницьких умінь у майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у процесі професійної підготовки.


  • Open Access

    ІННОВАЦІЙНІ ПРАКТИКИ ФОРМУВАННЯ В МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ОЦІНЮВАЛЬНО-АНАЛІТИЧНОЇ КОМПЕТЕТНОСТІ

    by Оксана Яструб, Володимир Антонюк

    Актуальність проблеми використання інноваційних практик у процесі формування в майбутніх учителів початкової школи оцінювально-аналітичної компетентності обумовлена вимогами Концепції Нової української школи до оцінювання навчальних досягнень школярів. Мета статті полягає в обґрунтуванні використання інноваційних практик у процесі формування оцінювально-аналітичної компетентності в майбутніх учителів початкової школи. Для досягнення мети необхідним стало розв’язання низки завдань: 1) уточнити сутність поняття «оцінювально-аналітична компетентність майбутнього вчителя початкової школи»; 2) обґрунтувати використання інноваційних практик для формування в здобувачів вищої педагогічної освіти оцінювально-аналітичної компетентності під час вивчення освітнього компонента «Контроль і оцінювання навчальних досягнень здобувачів початкової освіти Нової української школи». У процесі наукового пошуку встановлено, що інноваційними є практики, які ґрунтуються на використанні інноваційних та таких, що підтвердили свою ефективність, методів та форм професійної підготовки, які мають на меті досягнення максимально ефективного результату формування оцінювально-аналітичної компетентності майбутніх педагогів. Під оцінювально-аналітичною компетентністю розуміємо сформовану здатність учителя початкової школи виявляти, аналізувати і оцінювати навчальні досягнення учнів через використання різноманітних методів, прийомів, видів і форм оцінювання, спонукання їх до самооцінки власних досягнень та взаємооцінки однолітків з подальшим її аналізом. Встановлено, що використання в освітньому процесі таких інноваційних практик як метод роботи в малих (ротаційних) групах, ігрові практики (ділова гра, Kahoot), проєктне навчання, квести, застосування медіазасобів, сприяє поглибленню та систематизації знань програмового матеріалу з ОК «Контроль і оцінювання навчальних досягнень здобувачів початкової освіти Нової української школи» та формуванню в майбутніх учителів початкової школи оцінювально-аналітичної компетентності.

  • СТУДЕНТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ У ЗВО ЯК ВАЖЛИВИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА

    by Володимир Антонюк, Надія Антонюк

    У статті розглядається проблема студентського самоврядування та його ролі у підвищенні професійної підготовки майбутнього педагога. На основі аналізу наукового фонду узагальнено підходи до організації освітнього процесу закладу вищої освіти. Домінантним виділено антропологічний, творчий, суб’єктно-об’єктивний, людинознавчий, комплексний, загально-людський, цілісний і діяльнісний підходи. Акцентується на взаємозв’язку та взаємозалежності виокремлених підходів. Мета наукової розвідки полягає в теоретичному узагальненні сутності студентського самоврядування та його місця у системі виховної роботи у закладі вищої освіти. У статті виділено функціональне призначення студентського самоврядування, яке зводиться до максимального вираження та реалізації ініціативи, творчих здібностей здобувачів освіти їх моральних якостей при залученні до управлінської діяльності. Наголошено, що активна участь здобувачів освіти у різних структурах самоврядування є важливим чинником самореалізації особистості, вироблення її стійкої громадянської позиції. Відзначено про те, що активна участь здобувачів освіти в роботі органів самоврядування уможливлює зміни в свідомості людини в найбільш повному виявленні вищої потреби в особистісно-професійному розвитку, забезпечує набуття відповідних знань – базових і професійних. Узагальнено думку про те, що студентське самоврядування є невід’ємним компонентом системи професійної підготовки педагога. Важливою запорукою успіху діяльності студентського самоврядування визначено організацію особистісно орієнтованої підготовки здобувачів на основі діяльнісного підходу, забезпечення ефективної стійкої педагогічної взаємодії суб’єктів освітнього процесу, впровадження психолого-педагогічних та управлінських освітніх компонентів, інтерактивних технологій навчання.

  • САМОСТІЙНА РОБОТА У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ДО ВИКЛАДАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ТА ІСТОРИЧНОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

    by Володимир Антонюк, Оксана Яструб

    У статті розкривається потенціал завдань самостійної роботи для узагальнення та систематизації знань студентів із освітнього компонента «Методика навчання громадянської та історичної освітньої галузі». Актуальність проблеми обумовлена упровадженням змішаного навчання, відповідно до якого значна частина навчального матеріалу відводиться на самостійне опрацювання. Тому завдання самостійної роботи мають бути сплановані, чітко сформульовані, зрозумілі для виконання студентами. Мета статті полягає в обґрунтуванні змісту самостійної роботи студентів у процесі вивчення курсу «Методика навчання громадянської та історичної освітньої галузі». Досягненню мети спряло розв’язання низки завдань: 1) уточнити сутність поняття «самостійна робота студентів»; 2) виявити потенціал самостійної роботи для узагальнення та систематизації знань студентів з освітнього компонента «Методика навчання громадянської та історичної освітньої галузі». Відзначено, що самостійна робота є логічним продовженням аудиторних занять й організовується паралельно з ними; допомагає майбутнім фахівцям успішно навчатися, розвивати ініціативу, сприяє фізичному, розумовому, естетичному вихованню, задовольняє їхні освітні запити та спрямовує їхню активність на творчу корисну діяльність. Самостійну роботу визначено як одну з форм навчання з певного освітнього компонента, яка організовується викладачем в позааудиторний час з використанням різних засобів (підручники, посібники, Інтернет-мережі, платформи) та спрямована на узагальнення, систематизацію й виявлення рівнів знань студентів з цього освітнього компонента; виховання самостійності, самоорганізованості, самоконтролю, самопрезентації та інших їхні особистісних якостей. Поглибленню знань програмового матеріалу з методики навчання громадянської та історичної освітньої галузі сприяє використання різних видів завдань самостійної роботи. Запропоновано тематику завдань для самостійної роботи студентів з вказаного освітнього компонента.

  • ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ДО НАВЧАННЯ В НУШ

    by Володимир Антонюк, Надія Антонюк

    Будь-яке суспільство витрачає багато зусиль для того, щоби його члени успішно засвоювали культурні надбання, норми, цінності, ідеї, соціальний досвід, використовуючи для цього систему освіти, виховання різноманітні засоби підтримки культурних стандартів життєдіяльності. Готовність до навчання у новій українській школі – це системна характеристика розвитку дитини старшого дошкільного віку, яка проявляється у сформованості її компетенцій. Ці компетенції формують вихователі, батьки шляхом прищеплення ціннісного ставлення до оточення й довкілля, розвивають за сприятливих умов у різноманітних ситуаціях життєвого досвіду та спілкування, у які включена дитина в сім’ї та суспільному вихованні. Нова українська школа презентувала вимоги до взаємин «учні – батьки – вчителі – школа». Пріоритетами в них є педагогіка партнерства, нові підходи до навчання учнів, формування в них ключових компетентностей тощо. Спираючись на результати досліджень сучасних науковців, виділяють три етапи реалізації ідеї наступності в навчанні дошкільників та молодших школярів: 1-й етап – забезпечення готовності дошкільників до навчання в школі; 2-й етап – створення умов для найшвидшої адаптації дітей до шкільних умов; 3-й етап – розвиток учнів початкової школи на основі надбань дошкільного дитинства та із застосуванням педагогічних технологій дошкільної освіти. На основі цього у педагогічній науці розрізняють «наступність і перспективність», які розглядаються як дві сторони одного й того ж педагогічного явища. Організація навчання дітей на дошкільному та початковому освітніх етапах потребує взаємної зорієнтованості освітньо-педагогічної діяльності вихователів та вчителів, погоджених спільних дій у цілепокладанні, проектуванні процесу навчання дітей різного віку.