Olena Horbatiuk
Olena Horbatiuk has a total of 13 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Hanna Sokolova
South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky, Odesa, Ukraine
2 shared publications - Lesia Prokhorenko
Mykola Yarmachenko Institute of Special Pedagogy and Psychology, Kyiv, Ukraine
2 shared publications - Iryna Orlenko
Odesa National Economic University
1 shared publication - Kseniia Buzhynetska
Інститут спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України, м. Київ, Україна
1 shared publication Olha Forostian
1 shared publication- Svitlana Kulbida
National Academy of Educational Sciences of Ukraine
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 27 March 2026
- Published by InManifest Network in Revista Romaneasca pentru Educatie Multidimensionala
- Vol. 18 (1) , 123-134
Relationships Between Coping Strategies and Occupational Burnout among Female Employees of Inclusive Resource Centres (IRC) with Different Lengths of Service
The aim is to study the psychological content parameters regarding the relationships between coping strategies and occupational burnout among female IRC employees with different lengths of service. The sample consisted of randomly selected IRC employees, comprising a total of n = 105 individuals, aged 22 to 59, who held the positions of a director (n = 18; 17.14%) or specialist (n = 87; 82.86%). Moderate values of the parameters of coping strategies and occupational burnout were recorded. Significant differences were found between three clusters based on lengths of service: Cluster 1 – from three months to two years (n = 35); Cluster 2 – from three to five years (n = 35), and Cluster 3 – six years or more (n = 35). The superiority of Cluster 3 over the other two clusters was identified in the coping strategies “self-control” (p ≤ .050), “escape-avoidance” (p ≤ .050), and “positive reappraisal” (p ≤ .010), employing the Kruskal-Wallis Test (Н). Moreover, the superiority of Cluster 3 and Cluster 1 over Cluster 2 was recorded in the coping strategies “seeking social support” (p ≤ .050) and “planful problem-solving” (p ≤ .050). In occupational burnout, the only superiority of Cluster 3 over the other two clusters was identified for “emotional exhaustion” (p ≤ .050). Correlation matriх demonstrated sixteen direct correlations (p ≤ .050; p ≤ .010; p < .001). “Emotional exhaustion” was found to be the most loaded parameter of occupational burnout, and “seeking social support” was found to be the most loaded coping strategy.
- 27 March 2026
- Published by InManifest Network in Revista Romaneasca pentru Educatie Multidimensionala
- Vol. 18 (1) , 123-134
Open AccessRelationships Between Coping Strategies and Occupational Burnout among Female Employees of Inclusive Resource Centres (IRC) with Different Lengths of Service
The aim is to study the psychological content parameters regarding the relationships between coping strategies and occupational burnout among female IRC employees with different lengths of service. The sample consisted of randomly selected IRC employees, comprising a total of n = 105 individuals, aged 22 to 59, who held the positions of a director (n = 18; 17.14%) or specialist (n = 87; 82.86%). Moderate values of the parameters of coping strategies and occupational burnout were recorded. Significant differences were found between three clusters based on lengths of service: Cluster 1 – from three months to two years (n = 35); Cluster 2 – from three to five years (n = 35), and Cluster 3 – six years or more (n = 35). The superiority of Cluster 3 over the other two clusters was identified in the coping strategies “self-control” (p ≤ .050), “escape-avoidance” (p ≤ .050), and “positive reappraisal” (p ≤ .010), employing the Kruskal-Wallis Test (Н). Moreover, the superiority of Cluster 3 and Cluster 1 over Cluster 2 was recorded in the coping strategies “seeking social support” (p ≤ .050) and “planful problem-solving” (p ≤ .050). In occupational burnout, the only superiority of Cluster 3 over the other two clusters was identified for “emotional exhaustion” (p ≤ .050). Correlation matriх demonstrated sixteen direct correlations (p ≤ .050; p ≤ .010; p < .001). “Emotional exhaustion” was found to be the most loaded parameter of occupational burnout, and “seeking social support” was found to be the most loaded coping strategy.
- Open Access
- 25 September 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Педагогічна інноватика: сучасність та перспективи
- No. 9,p. 69-73
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОЇ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИТКОМ МОВЛЕННЯ
У статті розкрито теоретичні та практичні аспекти організації ефективної корекційної роботи з дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ). Актуальність дослідження зумовлена поширеністю мовленнєвих порушень серед дітей дошкільного віку та необхідністю створення оптимальних педагогічних умов для їх подолання. Визначено поняття «педагогічні умови» як комплекс спеціально організованих психолого-педагогічних впливів, які забезпечують результативність логопедичної допомоги. Встановлено, що ефективність корекційної роботи значною мірою залежить від індивідуалізації навчання, дотримання принципів системності та поетапності, організації мовленнєвого середовища, що стимулює активну комунікацію. У статті обґрунтовано доцільність використання інтерактивних методів, які підвищують мотивацію дітей до мовленнєвої діяльності, забезпечують зворотний зв’язок та формують навички самокорекції. Визначено значення емоційно-підтримувального мікроклімату на заняттях як умови зниження тривожності та підвищення впевненості дитини в собі. Детально проаналізовано роль співпраці логопеда, вихователя, психолога й батьків у реалізації індивідуальних програм мовленнєвого розвитку. Підкреслено важливість формування логопедичного простору в закладі дошкільної освіти, використання комп’ютерних логопедичних програм, організації занять у малих групах. Розкрито методичні підходи до корекції фонематичних, лексико-граматичних і комунікативних порушень мовлення. Зроблено висновок, що за умов реалізації науково-обґрунтованих педагогічних умов, корекційна робота стає ефективною, сприяє не лише подоланню мовленнєвих труднощів, а й гармонійному розвитку особистості дитини. Перспективи подальших досліджень вбачаються у розробці адаптивних моделей логопедичної допомоги в умовах інклюзивної освіти, вивченні впливу новітніх технологій на мовленнєвий розвиток дошкільників із ЗНМ та удосконаленні міждисциплінарного підходу до супроводу дітей з порушеннями мовлення.
- 25 September 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Педагогічна інноватика: сучасність та перспективи
- No. 9,p. 69-73
Open AccessПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОЇ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАГАЛЬНИМ НЕДОРОЗВИТКОМ МОВЛЕННЯ
У статті розкрито теоретичні та практичні аспекти організації ефективної корекційної роботи з дітьми старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ). Актуальність дослідження зумовлена поширеністю мовленнєвих порушень серед дітей дошкільного віку та необхідністю створення оптимальних педагогічних умов для їх подолання. Визначено поняття «педагогічні умови» як комплекс спеціально організованих психолого-педагогічних впливів, які забезпечують результативність логопедичної допомоги. Встановлено, що ефективність корекційної роботи значною мірою залежить від індивідуалізації навчання, дотримання принципів системності та поетапності, організації мовленнєвого середовища, що стимулює активну комунікацію. У статті обґрунтовано доцільність використання інтерактивних методів, які підвищують мотивацію дітей до мовленнєвої діяльності, забезпечують зворотний зв’язок та формують навички самокорекції. Визначено значення емоційно-підтримувального мікроклімату на заняттях як умови зниження тривожності та підвищення впевненості дитини в собі. Детально проаналізовано роль співпраці логопеда, вихователя, психолога й батьків у реалізації індивідуальних програм мовленнєвого розвитку. Підкреслено важливість формування логопедичного простору в закладі дошкільної освіти, використання комп’ютерних логопедичних програм, організації занять у малих групах. Розкрито методичні підходи до корекції фонематичних, лексико-граматичних і комунікативних порушень мовлення. Зроблено висновок, що за умов реалізації науково-обґрунтованих педагогічних умов, корекційна робота стає ефективною, сприяє не лише подоланню мовленнєвих труднощів, а й гармонійному розвитку особистості дитини. Перспективи подальших досліджень вбачаються у розробці адаптивних моделей логопедичної допомоги в умовах інклюзивної освіти, вивченні впливу новітніх технологій на мовленнєвий розвиток дошкільників із ЗНМ та удосконаленні міждисциплінарного підходу до супроводу дітей з порушеннями мовлення.
- Open Access
- 16 July 2025
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Педагогічні науки
- No. 2(65),p. 29-35
ВЗАЄМОДІЯ ФАХІВЦІВ: СТРАТЕГІЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ІЗ ЗАЇКАННЯМ
У статті розглянуто проблему заїкання у дітей як складного багатофакторного розладу, що впливає не лише на мовленнєву функцію, а й на емоційний стан, соціальну взаємодію та навчальні досягнення. У сучасних умовах інклюзивної освіти особливого значення набуває міжпрофесійна взаємодія фахівців, яка дозволяє забезпечити цілісний психолого-педагогічний супровід дитини з мовленнєвими порушеннями. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування стратегій співпраці фахівців (логопеда, психолога, педагога, психотерапевта, тьютора, медичного працівника та батьків), також виявлення ефективних моделей взаємодії для реалізації індивідуалізованої допомоги дітям із заїканням. У процесі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури окреслено п’ять ключових підходів до міжфахової співпраці: міждисциплінарний, транспрофесійний, інтегративно-когнітивний, сімейно-центрований та технологічний. Детально проаналізовано функції кожного фахівця у команді, визначено напрями спільної роботи, труднощі комунікації, де наведено переваги злагодженої міжпрофесійної діяльності у контексті інклюзивного освітнього простору. У статті подано практичні рекомендації щодо покращення фахової взаємодії, зокрема шляхом розробки єдиних карт супроводу дитини, впровадження нормативного регламенту співпраці, організації міждисциплінарних нарад, навчальних семінарів і залучення батьків до терапевтичного процесу. Зроблено висновок про те, що скоординована робота фахівців різних спеціальностей є ключовим чинником у побудові ефективної системи психолого-педагогічного супроводу, спрямованої на гармонійний розвиток дитини з мовленнєвими порушеннями. Сучасна інклюзивна освіта висуває нові вимоги до професійної діяльності спеціалістів: вони повинні не лише глибоко орієнтуватися у власній галузі, а й володіти навичками командної взаємодії, узгодження дій та обміну інформацією. Водночас потребують суттєвого вдосконалення організаційно-методичні основи співпраці фахівців у межах освітніх установ, адже відсутність чітко визначених механізмів взаємодії ускладнює впровадження результативних форм підтримки дітей. З метою підвищення якості супроводу дітей із заїканням доцільно впроваджувати уніфіковані картки командної роботи, проводити міжпрофесійні тренінги, супервізійні сесії та семінари, створювати умови для активного залучення батьків до корекційного процесу.
- 16 July 2025
- Published by Interregional Academy of Personnel Management in Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Педагогічні науки
- No. 2(65),p. 29-35
Open AccessВЗАЄМОДІЯ ФАХІВЦІВ: СТРАТЕГІЇ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ІЗ ЗАЇКАННЯМ
У статті розглянуто проблему заїкання у дітей як складного багатофакторного розладу, що впливає не лише на мовленнєву функцію, а й на емоційний стан, соціальну взаємодію та навчальні досягнення. У сучасних умовах інклюзивної освіти особливого значення набуває міжпрофесійна взаємодія фахівців, яка дозволяє забезпечити цілісний психолого-педагогічний супровід дитини з мовленнєвими порушеннями. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування стратегій співпраці фахівців (логопеда, психолога, педагога, психотерапевта, тьютора, медичного працівника та батьків), також виявлення ефективних моделей взаємодії для реалізації індивідуалізованої допомоги дітям із заїканням. У процесі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури окреслено п’ять ключових підходів до міжфахової співпраці: міждисциплінарний, транспрофесійний, інтегративно-когнітивний, сімейно-центрований та технологічний. Детально проаналізовано функції кожного фахівця у команді, визначено напрями спільної роботи, труднощі комунікації, де наведено переваги злагодженої міжпрофесійної діяльності у контексті інклюзивного освітнього простору. У статті подано практичні рекомендації щодо покращення фахової взаємодії, зокрема шляхом розробки єдиних карт супроводу дитини, впровадження нормативного регламенту співпраці, організації міждисциплінарних нарад, навчальних семінарів і залучення батьків до терапевтичного процесу. Зроблено висновок про те, що скоординована робота фахівців різних спеціальностей є ключовим чинником у побудові ефективної системи психолого-педагогічного супроводу, спрямованої на гармонійний розвиток дитини з мовленнєвими порушеннями. Сучасна інклюзивна освіта висуває нові вимоги до професійної діяльності спеціалістів: вони повинні не лише глибоко орієнтуватися у власній галузі, а й володіти навичками командної взаємодії, узгодження дій та обміну інформацією. Водночас потребують суттєвого вдосконалення організаційно-методичні основи співпраці фахівців у межах освітніх установ, адже відсутність чітко визначених механізмів взаємодії ускладнює впровадження результативних форм підтримки дітей. З метою підвищення якості супроводу дітей із заїканням доцільно впроваджувати уніфіковані картки командної роботи, проводити міжпрофесійні тренінги, супервізійні сесії та семінари, створювати умови для активного залучення батьків до корекційного процесу.
- Open Access
- 10 October 2022
- Published by Amazonia Investiga in Revista Amazonia Investiga
- Vol. 11 (55) , 172-181
Typology of competence characteristics of pupils with intellectual disabilities
The purpose is to develop a typology of competence characteristics of pupils with intellectual disabilities as a measure of a child’s integration into educational activity. The following methods were applied: retrospective analysis and generalization; empirical measurement of relevant parameters of the research subject by means of valid and proprietary methods; k-means clustering, mathematical methods for data processing. The experiment participants: the total number (n=114) of the children from the first to the fifth grades: the pupils with intellectual disabilities (Group 1: n=57; 50.0%) and the pupils with normal development (Group 2: n=57; 50.0%). Key differences were found in the following competences of the research participants: intellectual-cognitive, emotional-motivational and social. It was established that deficiency of cognitive and adaptive skills, violation of social norms and limited communication prevail in the children with intellectual disabilities. Three types of competence characteristics in the pupils with intellectual disabilities in education were determined: Operational-Reproductive (ORT), Limited-Practical (LPT), Limited-Fixed (LFT). The prospect is to create a conceptual model and correction-development program for the formation of key competences of pupils with intellectual disabilities.
- 10 October 2022
- Published by Amazonia Investiga in Revista Amazonia Investiga
- Vol. 11 (55) , 172-181
Open AccessTypology of competence characteristics of pupils with intellectual disabilities
The purpose is to develop a typology of competence characteristics of pupils with intellectual disabilities as a measure of a child’s integration into educational activity. The following methods were applied: retrospective analysis and generalization; empirical measurement of relevant parameters of the research subject by means of valid and proprietary methods; k-means clustering, mathematical methods for data processing. The experiment participants: the total number (n=114) of the children from the first to the fifth grades: the pupils with intellectual disabilities (Group 1: n=57; 50.0%) and the pupils with normal development (Group 2: n=57; 50.0%). Key differences were found in the following competences of the research participants: intellectual-cognitive, emotional-motivational and social. It was established that deficiency of cognitive and adaptive skills, violation of social norms and limited communication prevail in the children with intellectual disabilities. Three types of competence characteristics in the pupils with intellectual disabilities in education were determined: Operational-Reproductive (ORT), Limited-Practical (LPT), Limited-Fixed (LFT). The prospect is to create a conceptual model and correction-development program for the formation of key competences of pupils with intellectual disabilities.