Анна-Марія Коваль
Анна-Марія Коваль has a total of 8 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- A.R. Kondratyshyn
Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського
1 shared publication - Liudmyla Naumova
I. HORBACHEVSKY TERNOPIL NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY, TERNOPIL, UKRAINE
1 shared publication - M. A. Shved
Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського
1 shared publication - M.S. Fik
Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського
1 shared publication - Olena Venger
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
1 shared publication - S.B. Khomitskiy
Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 30 September 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука
- No. 3,p. 119-124
Сучасні методи хірургічного лікування інволюційного ентропіону
The aim of the work: to analyze the pathogenesis of involutional entropion of the lower eyelid and to evaluate the choice of surgical approach for its treatment depending on the etiological anatomical changes of the lower eyelid.Materials and Methods. A narrative literature review was conducted using the PubMed/MEDLINE, Google Scholar, and EyeWiki databases. Recent publications on the epidemiology, pathogenesis, clinical diagnosis, and surgical treatment of involutional entropion were analyzed. The analysis included original studies, systematic reviews, meta-analyses, and clinical guidelines published primarily over the past decade. Results. Current understanding regards involutional entropion as a multifactorial condition resulting from a combination of horizontal weakness of the lower eyelid, weakening or disinsertion of its retractors, and the orbicular muscle override. Each of these mechanisms may play a dominant role in a particular patient, determining the clinical manifestations and the risk of recurrence after treatment. A literature review has shown that procedures aimed at correcting only one component of the pathology demonstrate lower long-term efficacy compared to combined techniques. The best results are achieved by simultaneously correcting horizontal eyelid laxity and restoring the function of the retractors. Minimally invasive procedures can be used as a temporary or palliative treatment in patients at high surgical risk.Conclusions. Involutional entropion of the lower eyelid is a complex, multifactorial condition, and its treatment should be based on a thorough assessment of the pathophysiological mechanisms in each patient. The choice of surgical approach should be personalized and aimed at correcting all identified anatomical abnormalities. This approach is associated with the lowest recurrence rates and the most favorable functional outcomes.
- 30 September 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука
- No. 3,p. 119-124
Open AccessСучасні методи хірургічного лікування інволюційного ентропіону
The aim of the work: to analyze the pathogenesis of involutional entropion of the lower eyelid and to evaluate the choice of surgical approach for its treatment depending on the etiological anatomical changes of the lower eyelid.Materials and Methods. A narrative literature review was conducted using the PubMed/MEDLINE, Google Scholar, and EyeWiki databases. Recent publications on the epidemiology, pathogenesis, clinical diagnosis, and surgical treatment of involutional entropion were analyzed. The analysis included original studies, systematic reviews, meta-analyses, and clinical guidelines published primarily over the past decade. Results. Current understanding regards involutional entropion as a multifactorial condition resulting from a combination of horizontal weakness of the lower eyelid, weakening or disinsertion of its retractors, and the orbicular muscle override. Each of these mechanisms may play a dominant role in a particular patient, determining the clinical manifestations and the risk of recurrence after treatment. A literature review has shown that procedures aimed at correcting only one component of the pathology demonstrate lower long-term efficacy compared to combined techniques. The best results are achieved by simultaneously correcting horizontal eyelid laxity and restoring the function of the retractors. Minimally invasive procedures can be used as a temporary or palliative treatment in patients at high surgical risk.Conclusions. Involutional entropion of the lower eyelid is a complex, multifactorial condition, and its treatment should be based on a thorough assessment of the pathophysiological mechanisms in each patient. The choice of surgical approach should be personalized and aimed at correcting all identified anatomical abnormalities. This approach is associated with the lowest recurrence rates and the most favorable functional outcomes.
- Open Access
- 30 March 2023
- Published by LLC Publishing house Medknyha in Endokrynologia
- Vol. 28 (1) , 90-95
Перспективи використання безперервного моніторингу рівня глюкози у хворих з інсуліномою
Огляд присвячено висвітленню та оцінці методів діагностики інсуліноми, їх інтерпретації та можливості використання в практиці. Інсулінома — це нейроендокринна пухлина, яка продукує надлишок ендогенного інсуліну, що призводить до гіпоглікемії, зокрема, часто неусвідомленої. Попри те, що інсуліноми зустрічаються рідко, вони можуть викликати серйозні метаболічні порушення, що потребує раннього розпізнавання та лікування. Дослідження показали, що пацієнти зазвичай мають гіпоглікемію натще, відчувають неврологічні симптоми, такі як сплутаність свідомості, порушення зору, судоми, амнезію або аномальну поведінку та вегетативні симптоми, такі як серцебиття, потовиділення або тремтіння. На сьогодні діагноз гіперінсулінізму рутинно вдається підтвердити під час проведення 72-годинної проби із голодуванням, однак цей метод дослідження створює певні незручності, наприклад: ризик для літніх людей отримати низький рівень позитивних результатів скринінгу, тривале перебування в лікарні та утримання від їжі, внаслідок чого пацієнти часто не проходять 72-годинний швидкий тест і не розвивається гіпоглікемія. Своєю чергою, наголошується на ролі безперервного моніторингу рівня глюкози (continuous glucose monitoring, CGM) як нового методу виявлення гіпоглікемії. Методика CGM, позбавлена недоліку багаторазової реінвазії, забезпечує вимірювання концентрації глюкози в крові майже безперервно протягом кількох днів поспіль. Програмне забезпечення CGM може запропонувати різні показники, що відображають коливання рівня глюкози в крові, зокрема, параметри внутрішньодобової глікемічної варіабельності (glycemic variability, GV), які включають коефіцієнт варіації глюкози (coefficient of variation for glucose, CVG). CVG не тільки відображає ознаки гіпоглікемії, але також має тісний зв’язок із патологічними характеристиками інсуліноми, що є важливим орієнтиром для вибору хірургічного лікування та оцінки прогнозу. Висвітлено кореляційний аналіз, який підтверджує, що CVG позитивно корелює з індексом вивільнення інсуліну (insulin release index, IRI), С-пептидом в атаці (C peptide in attack, A-CP) та рівнем інсуліну в атаці (insulin level in attack, A-INS), однак негативно — із рівнем глікозильованого гемоглобіну (glycated hemoglobin, HbA1c).
- 30 March 2023
- Published by LLC Publishing house Medknyha in Endokrynologia
- Vol. 28 (1) , 90-95
Open AccessПерспективи використання безперервного моніторингу рівня глюкози у хворих з інсуліномою
Огляд присвячено висвітленню та оцінці методів діагностики інсуліноми, їх інтерпретації та можливості використання в практиці. Інсулінома — це нейроендокринна пухлина, яка продукує надлишок ендогенного інсуліну, що призводить до гіпоглікемії, зокрема, часто неусвідомленої. Попри те, що інсуліноми зустрічаються рідко, вони можуть викликати серйозні метаболічні порушення, що потребує раннього розпізнавання та лікування. Дослідження показали, що пацієнти зазвичай мають гіпоглікемію натще, відчувають неврологічні симптоми, такі як сплутаність свідомості, порушення зору, судоми, амнезію або аномальну поведінку та вегетативні симптоми, такі як серцебиття, потовиділення або тремтіння. На сьогодні діагноз гіперінсулінізму рутинно вдається підтвердити під час проведення 72-годинної проби із голодуванням, однак цей метод дослідження створює певні незручності, наприклад: ризик для літніх людей отримати низький рівень позитивних результатів скринінгу, тривале перебування в лікарні та утримання від їжі, внаслідок чого пацієнти часто не проходять 72-годинний швидкий тест і не розвивається гіпоглікемія. Своєю чергою, наголошується на ролі безперервного моніторингу рівня глюкози (continuous glucose monitoring, CGM) як нового методу виявлення гіпоглікемії. Методика CGM, позбавлена недоліку багаторазової реінвазії, забезпечує вимірювання концентрації глюкози в крові майже безперервно протягом кількох днів поспіль. Програмне забезпечення CGM може запропонувати різні показники, що відображають коливання рівня глюкози в крові, зокрема, параметри внутрішньодобової глікемічної варіабельності (glycemic variability, GV), які включають коефіцієнт варіації глюкози (coefficient of variation for glucose, CVG). CVG не тільки відображає ознаки гіпоглікемії, але також має тісний зв’язок із патологічними характеристиками інсуліноми, що є важливим орієнтиром для вибору хірургічного лікування та оцінки прогнозу. Висвітлено кореляційний аналіз, який підтверджує, що CVG позитивно корелює з індексом вивільнення інсуліну (insulin release index, IRI), С-пептидом в атаці (C peptide in attack, A-CP) та рівнем інсуліну в атаці (insulin level in attack, A-INS), однак негативно — із рівнем глікозильованого гемоглобіну (glycated hemoglobin, HbA1c).
- Open Access
- 17 February 2023
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 24,p. 654-668
ХАРАКТЕРИСТИКА СИМПТОМІВ У НЕВТОРИЧНИХ ТА ПСИХОТИЧНИХ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ COVID-19
Пандемія COVID-19 негативно вплинула на психічне здоров’я людей і створила нові бар’єри для тих, хто вже страждав на психічні захворювання. Мета: порівняти симптоми психічних розладів у невротичних та психотичних пацієнтів, які одужали від COVID-19. Методи: проаналізовано особливості розладів під час пандемії у 35 невротичних і 30 психотичних пацієнтів. Результати: виражена тривожність частіше розвивалась у невротичних пацієнтів, легка – у психотичних; невротичні мали вищий рівень депресії. Ступінь втрати пам’яті був вищим у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги. Вираженість інсомнії була вищою у пацієнтів з невротичними розладами. У всіх пацієнтів, які хворіли у 2021 році, спостерігався вищий рівень вираженості симптомів. Висновок: виявлено тривогу, депресію, безсоння, зниження пам'яті та уваги. Рівні тривоги та депресії були виражені у невротичних пацієнтів, ступінь втрати пам'яті – у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги.
- 17 February 2023
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 24,p. 654-668
Open AccessХАРАКТЕРИСТИКА СИМПТОМІВ У НЕВТОРИЧНИХ ТА ПСИХОТИЧНИХ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ COVID-19
Пандемія COVID-19 негативно вплинула на психічне здоров’я людей і створила нові бар’єри для тих, хто вже страждав на психічні захворювання. Мета: порівняти симптоми психічних розладів у невротичних та психотичних пацієнтів, які одужали від COVID-19. Методи: проаналізовано особливості розладів під час пандемії у 35 невротичних і 30 психотичних пацієнтів. Результати: виражена тривожність частіше розвивалась у невротичних пацієнтів, легка – у психотичних; невротичні мали вищий рівень депресії. Ступінь втрати пам’яті був вищим у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги. Вираженість інсомнії була вищою у пацієнтів з невротичними розладами. У всіх пацієнтів, які хворіли у 2021 році, спостерігався вищий рівень вираженості симптомів. Висновок: виявлено тривогу, депресію, безсоння, зниження пам'яті та уваги. Рівні тривоги та депресії були виражені у невротичних пацієнтів, ступінь втрати пам'яті – у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги.