M. A. Shved
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Research Subjects
M. A. Shved has a total of 5 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
І. М. Кліщ
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, Україна
2 shared publications- Olena Venger
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
1 shared publication - Z. M. Nebesna
I. HORBACHEVSKY TERNOPIL NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY, TERNOPIL, UKRAINE
1 shared publication - Анна-Марія Коваль
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
1 shared publication Тетяна Іваніцька
Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського МОЗ України, Україна
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 30 September 2026
- Published by Scientific Society Anatomists, Histologists, and Embryologists, Ukraine in World of Medicine and Biology
- Vol. 22 (97) , 206-211
ДИНАМІКА ЗАПАЛЬНОЇ РЕАКЦІЇ ТА НЕОВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ ПІД ВПЛИВОМ АПЛІКАЦІЇ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН ПРИ ЛУЖНОМУ ОПІКУ РОГІВКИ ОКА
Порушення балансу між про- та антиангіогенними регуляторами внаслідок реактивного запалення приводить до неоваскуляризації рогівки та втрати її прозорості. Експериментальну модель реактивного запалення та ангіогенезу у тканинах рогівки ока при її лужному опіку відтворено на 30 білих кролях. Лужний опік рогівки в гострому періоді супроводжувався інтенсифікацією клітинних та гуморальних факторів імунного захисту, надмірним продукуванням прозапальних цитокінів, які є потенціальними стимуляторами розвитку патологічного ангіогенезу – неоваскуляризації, фіброзу та втрати прозорості. Аплікації на опікову рану мезенхімальних стовбурових клітин, модифікованих моноклональними антитілами проти CD73, CD90, CD105, CD34 та CD45, супроводжується достовірно вираженою модуляцією як клітинної, так і гуморальної імунної відповіді, з достовірно прискореним перебігом запального процесу, що знижує активність ангіогенезу та неоваскуляризації і забезпечує її прозорість.
- 30 September 2026
- Published by Scientific Society Anatomists, Histologists, and Embryologists, Ukraine in World of Medicine and Biology
- Vol. 22 (97) , 206-211
Open AccessДИНАМІКА ЗАПАЛЬНОЇ РЕАКЦІЇ ТА НЕОВАСКУЛЯРИЗАЦІЇ ПІД ВПЛИВОМ АПЛІКАЦІЇ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН ПРИ ЛУЖНОМУ ОПІКУ РОГІВКИ ОКА
Порушення балансу між про- та антиангіогенними регуляторами внаслідок реактивного запалення приводить до неоваскуляризації рогівки та втрати її прозорості. Експериментальну модель реактивного запалення та ангіогенезу у тканинах рогівки ока при її лужному опіку відтворено на 30 білих кролях. Лужний опік рогівки в гострому періоді супроводжувався інтенсифікацією клітинних та гуморальних факторів імунного захисту, надмірним продукуванням прозапальних цитокінів, які є потенціальними стимуляторами розвитку патологічного ангіогенезу – неоваскуляризації, фіброзу та втрати прозорості. Аплікації на опікову рану мезенхімальних стовбурових клітин, модифікованих моноклональними антитілами проти CD73, CD90, CD105, CD34 та CD45, супроводжується достовірно вираженою модуляцією як клітинної, так і гуморальної імунної відповіді, з достовірно прискореним перебігом запального процесу, що знижує активність ангіогенезу та неоваскуляризації і забезпечує її прозорість.
- Open Access
- 28 May 2026
- Published by Higher State Educational Establishment of Ukraine Bukovinian State Medical University in Clinical anatomy and operative surgery
- Vol. 25 (2) , 19-25
HISTOLOGICAL CHANGES IN THE RABBIT CORNEA FOLLOWING CHEMICAL ALKALI BURN
Currently, both worldwide and in Ukraine, there is a high incidence and severe consequences of alkali burns of the cornea, which lead to profound tissue damage and may result in vision loss. The study of histological changes is essential for understanding the mechanisms of corneal injury and regeneration. Objective. To investigate the dynamics of histological changes in the rabbit cornea following experimentally induced alkali burn. Methods. A corneal injury model was reproduced in rabbits, which were divided into two groups: a control group (10 intact animals) and an experimental group (10 animals with induced alkali corneal burn). Tissue sampling was performed on days 1, 7, 14, and 21, taking into account the stages of the burn process. The obtained specimens were fixed, dehydrated, embedded in paraffin, sectioned, stained with hematoxylin and eosin, and examined using a light microscope (MICROmed SEO SCAN). Results. In the intact group, the cornea demonstrated a typical histological structure: an anterior stratified non-keratinized squamous epithelium with clear stratification, underlain by Bowman’s membrane. The stroma consisted of regularly arranged collagen lamellae with keratocytes, and Descemet’s membrane with a simple squamous endothelium was observed on the inner surface. At 24 hours after alkali exposure, pronounced destructive changes were noted: the epithelium was absent in the affected area, Bowman’s membrane was not visualized, the stroma was edematous, collagen fibers were dissociated and disorganized, and initial inflammatory infiltration was observed. On day 7, pathological changes persisted: the epithelial defect remained unrepaired, marked interstitial edema and disruption of collagen lamellae were present, accompanied by massive leukocytic infiltration and early signs of neovascularization. By day 14, reparative processes were activated: epithelial proliferation occurred at the margins with partial re-epithelialization, stromal edema decreased, collagen organization improved, and active neovascularization was observed. By day 21, regenerative processes predominated: partial epithelial restoration was noted, inflammatory infiltration significantly decreased, collagen structures became more organized, and overall stabilization of corneal morphology was observed. Conclusions. The histological study demonstrated that an alkali burn of the cornea induced by 1N NaOH solution leads to a sequential, stage- dependent complex of structural changes corresponding to the classical phases of burn injury. Days 1-7 are characterized by predominance of alterative- inflammatory processes with primary necrosis, stromal destruction, pronounced edema, and intense leukocytic infiltration with early neovascularization. Days 14-21 reflect the transition to the proliferative- reparative phase, accompanied by activation of stromal and epithelial cellular elements, formation of granulation tissue, and subsequent fibrotic remodeling of the cornea.
- 28 May 2026
- Published by Higher State Educational Establishment of Ukraine Bukovinian State Medical University in Clinical anatomy and operative surgery
- Vol. 25 (2) , 19-25
Open AccessHISTOLOGICAL CHANGES IN THE RABBIT CORNEA FOLLOWING CHEMICAL ALKALI BURN
Currently, both worldwide and in Ukraine, there is a high incidence and severe consequences of alkali burns of the cornea, which lead to profound tissue damage and may result in vision loss. The study of histological changes is essential for understanding the mechanisms of corneal injury and regeneration. Objective. To investigate the dynamics of histological changes in the rabbit cornea following experimentally induced alkali burn. Methods. A corneal injury model was reproduced in rabbits, which were divided into two groups: a control group (10 intact animals) and an experimental group (10 animals with induced alkali corneal burn). Tissue sampling was performed on days 1, 7, 14, and 21, taking into account the stages of the burn process. The obtained specimens were fixed, dehydrated, embedded in paraffin, sectioned, stained with hematoxylin and eosin, and examined using a light microscope (MICROmed SEO SCAN). Results. In the intact group, the cornea demonstrated a typical histological structure: an anterior stratified non-keratinized squamous epithelium with clear stratification, underlain by Bowman’s membrane. The stroma consisted of regularly arranged collagen lamellae with keratocytes, and Descemet’s membrane with a simple squamous endothelium was observed on the inner surface. At 24 hours after alkali exposure, pronounced destructive changes were noted: the epithelium was absent in the affected area, Bowman’s membrane was not visualized, the stroma was edematous, collagen fibers were dissociated and disorganized, and initial inflammatory infiltration was observed. On day 7, pathological changes persisted: the epithelial defect remained unrepaired, marked interstitial edema and disruption of collagen lamellae were present, accompanied by massive leukocytic infiltration and early signs of neovascularization. By day 14, reparative processes were activated: epithelial proliferation occurred at the margins with partial re-epithelialization, stromal edema decreased, collagen organization improved, and active neovascularization was observed. By day 21, regenerative processes predominated: partial epithelial restoration was noted, inflammatory infiltration significantly decreased, collagen structures became more organized, and overall stabilization of corneal morphology was observed. Conclusions. The histological study demonstrated that an alkali burn of the cornea induced by 1N NaOH solution leads to a sequential, stage- dependent complex of structural changes corresponding to the classical phases of burn injury. Days 1-7 are characterized by predominance of alterative- inflammatory processes with primary necrosis, stromal destruction, pronounced edema, and intense leukocytic infiltration with early neovascularization. Days 14-21 reflect the transition to the proliferative- reparative phase, accompanied by activation of stromal and epithelial cellular elements, formation of granulation tissue, and subsequent fibrotic remodeling of the cornea.
- Open Access
- 27 May 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Medical and Clinical Chemistry
- No. 2,p. 98-105
ДИНАМІКА ЗМІН АКТИВНОСТІ АНТИОКСИДАНТНИХ СИСТЕМ ПРИ ХІМІЧНОМУ ЛУЖНОМУ ОПІКУ РОГІВКИ ПІД ВПЛИВОМ ЛІКУВАННЯ МЕЗЕНХІМАЛЬНИМИ СТОВБУРОВИМИ КЛІТИНАМИ
Актуальність. Дія самого пошкоджуючого фактора та активація редокс-системи на тлі пригнічення антиоксидантного захисту є універсальним механізмом пошкодження тканин ока при лужному опіку. Тому впровадження методів активації антиоксидантного захисту сприятиме включенню механізмів захисту і саногенезу при даній патології. Мета роботи. Встановити динаміку змін активності вільнорадикальних процесів та стану ферментних антиоксидантних систем у кролів з експериментальним лужним опіком рогівки ока під впливом аплікації корнерегелем та мезенхімальних стовбурових клітин. Матеріал і методи. Досліди проведені на 3 групах кролів: І група (контрольна) – 10 інтактних тварин; група ІІ – тварини, яким моделювали хімічний опік рогівки (10 кролів) і не втручалися в перебіг опікової травми; група ІІІ – 10 тварин, яким проводили корекцію опікового процесу з використанням аплікацій стовбурових клітин в препараті «Корнерегель». Опікову травму викликали шляхом аплікації на рогівку фільтрувального паперу діаметром 5 мм, змоченого у 1 N розчині NaOH. Забір матеріалу проводили на 1-шу, 7-му, 14-ту і 21-шу доби, виходячи із стадійності перебігу опікового процесу в тканині рогівки. Показники вільнорадикального окиснення та антиоксидантних систем визначали за загальноприйнятими методиками. Суспензію стовбурових клітин плаценти в корнерегелі готували за стандартною методикою і проводили їх аплікацію на опікову рану під контактну лінзу. Результати. Опік рогівки лугом активує редокс-систему, що веде до накопичення активних форм кисню, які додатково руйнують тканини ока, негативно впливають на плазматичні і субклітинні мембрани, пригнічують процеси регенерації тканин ока. Динаміка змін показників антиоксидантного захисту протікає фазово і не співпадає з періодами активації вільнорадикального окиснення, що поглиблює деструкцію і знижує процес регенерації рогівки. Аплікації на опікову рану рогівки стовбурових клітин в корнерегелі суттєво підвищували активність антиоксидантних захисних систем, що уже протягом перших 7 діб приводило до достовірного підвищення їх активності (на 10 % – СОД і ВГ та на 43-48 % – К і ЦП) в порівнянні з показниками тварин без корекції. Важливо, що антиоксидантна активність в процесі лікування поступово зростала і до 21-28 доби спостереження досягала рівня функціонування в інтактних тварин. Висновок: Хімічний опік рогівки ока лугом у експериментальних тварин приводить до достовірного зростання продукування активних форм кисню на всіх стадіях опікової хвороби, а активація антиоксидантного захисту не співпадає з періодами активації ВРО, що спричиняє торпідність перебігу та розвиток деструктивних змін в опечених тканинах ока. Методика аплікацій на опікову рану корнерегелю та стовбурових клітин засвідчила її перспективність та достатньо високу ефективність за рахунок суттєвого підвищення активності ферментних та неферментних антиоксидантних систем захисту.
- 27 May 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Medical and Clinical Chemistry
- No. 2,p. 98-105
Open AccessДИНАМІКА ЗМІН АКТИВНОСТІ АНТИОКСИДАНТНИХ СИСТЕМ ПРИ ХІМІЧНОМУ ЛУЖНОМУ ОПІКУ РОГІВКИ ПІД ВПЛИВОМ ЛІКУВАННЯ МЕЗЕНХІМАЛЬНИМИ СТОВБУРОВИМИ КЛІТИНАМИ
Актуальність. Дія самого пошкоджуючого фактора та активація редокс-системи на тлі пригнічення антиоксидантного захисту є універсальним механізмом пошкодження тканин ока при лужному опіку. Тому впровадження методів активації антиоксидантного захисту сприятиме включенню механізмів захисту і саногенезу при даній патології. Мета роботи. Встановити динаміку змін активності вільнорадикальних процесів та стану ферментних антиоксидантних систем у кролів з експериментальним лужним опіком рогівки ока під впливом аплікації корнерегелем та мезенхімальних стовбурових клітин. Матеріал і методи. Досліди проведені на 3 групах кролів: І група (контрольна) – 10 інтактних тварин; група ІІ – тварини, яким моделювали хімічний опік рогівки (10 кролів) і не втручалися в перебіг опікової травми; група ІІІ – 10 тварин, яким проводили корекцію опікового процесу з використанням аплікацій стовбурових клітин в препараті «Корнерегель». Опікову травму викликали шляхом аплікації на рогівку фільтрувального паперу діаметром 5 мм, змоченого у 1 N розчині NaOH. Забір матеріалу проводили на 1-шу, 7-му, 14-ту і 21-шу доби, виходячи із стадійності перебігу опікового процесу в тканині рогівки. Показники вільнорадикального окиснення та антиоксидантних систем визначали за загальноприйнятими методиками. Суспензію стовбурових клітин плаценти в корнерегелі готували за стандартною методикою і проводили їх аплікацію на опікову рану під контактну лінзу. Результати. Опік рогівки лугом активує редокс-систему, що веде до накопичення активних форм кисню, які додатково руйнують тканини ока, негативно впливають на плазматичні і субклітинні мембрани, пригнічують процеси регенерації тканин ока. Динаміка змін показників антиоксидантного захисту протікає фазово і не співпадає з періодами активації вільнорадикального окиснення, що поглиблює деструкцію і знижує процес регенерації рогівки. Аплікації на опікову рану рогівки стовбурових клітин в корнерегелі суттєво підвищували активність антиоксидантних захисних систем, що уже протягом перших 7 діб приводило до достовірного підвищення їх активності (на 10 % – СОД і ВГ та на 43-48 % – К і ЦП) в порівнянні з показниками тварин без корекції. Важливо, що антиоксидантна активність в процесі лікування поступово зростала і до 21-28 доби спостереження досягала рівня функціонування в інтактних тварин. Висновок: Хімічний опік рогівки ока лугом у експериментальних тварин приводить до достовірного зростання продукування активних форм кисню на всіх стадіях опікової хвороби, а активація антиоксидантного захисту не співпадає з періодами активації ВРО, що спричиняє торпідність перебігу та розвиток деструктивних змін в опечених тканинах ока. Методика аплікацій на опікову рану корнерегелю та стовбурових клітин засвідчила її перспективність та достатньо високу ефективність за рахунок суттєвого підвищення активності ферментних та неферментних антиоксидантних систем захисту.
- Open Access
- 16 March 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука
- No. 1,p. 161-169
РЕАКТИВНЕ ЗАПАЛЕННЯ ТА НЕОВАСКУЛЯРИЗАЦІЯ – КЛЮЧОВІ МЕХАНІЗМИ ПОМУТНІННЯ РОГІВКИ ПРИ ХІМІЧНОМУ ОПІКУ ЛУГОМ
Мета роботи: дослідити основні механізми і динаміку реактивного запалення та їх вплив на ангіогенез у тканинах ока при хімічному опіку лугом рогівки кроля в експерименті. Матеріал і методи. Для проведення дослідження у кролів моделювали хімічний опік рогівки лугом. Дослідних тварин поділили на 2 групи: контрольну (інтактні тварини) і дослідну зі змодельованим хімічним опіком рогівки. На 1, 7, 14 і 21 доби забирали кров із крайової вени вуха для проведення досліджень. Активність запального процесу оцінювали за динамікою показників клітинного та гуморального імунітету за загальноприйнятими методиками, а ступінь неоваскуляризації рогівки визначали офтальмоскопом за шкалою Ефрона. Результати. У кролів з опіковою травмою рогівки лугом в гострому періоді розвиваються клінічні ознаки реактивного запального процесу з дистрофічно-некротичними змінами рогівки і в цей же період активуються репаративні процеси в ушкодженому оці з частковим відновленням епітеліального покриву, спаданням набряку строми, а також стимулюються процеси ангіонеогенезу в рогівці, що призводило до втрати її прозорості. Опік рогівки лугом супроводжувався інтенсифікацією клітинних та гуморальних факторів імунного захисту, надмірним продукуванням прозапальних цитокінів, які є потенціальними стимуляторами розвитку патологічного ангіогенезу – неоваскуляризації. Розвиток нових, розгалужених та крихких судин у тканинах рогівки супроводжується активним ремоделюванням тканин та фіброзом і в кінцевому результаті неоваскуляризація приводить до стійкого запалення, утворення рубців, що загрожує порушеннями прозорості рогівки. Висновки. В гострому періоді хімічного опіку рогівки лугом розвиваються клінічні ознаки реактивного запального процесу з дистрофічно-некротичними змінами рогівки, що проявляються ушкодженням епітелію з утворенням персистуючих епітеліально-стромальних дефектів (ПЕСД) та початковими проявами неоваскуляризації. В цей же період спостерігається виражена постадійна активність запального процесу, суттєво зростає функціональна активність нейтрофілів у сНСТ-тесті та достовірно знижується показник резерву і коефіцієнт метаболічної активації нейтрофілів, а переважання зростання Т-хелперів над рівнем цитотоксичних Т-лімфоцитів і пригніченням секреції імуноглобулінів та значне зростання рівня ЦІК і концентрації прозапальних цитокінів стає тригером ангіонеогенезу в рогівці, її неоваскуляризації та втраті прозорості. Отримано: 09.01.2026 | Переглянуто: 03.02.2026 | Прийнято: 23.02.2026
- 16 March 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука
- No. 1,p. 161-169
Open AccessРЕАКТИВНЕ ЗАПАЛЕННЯ ТА НЕОВАСКУЛЯРИЗАЦІЯ – КЛЮЧОВІ МЕХАНІЗМИ ПОМУТНІННЯ РОГІВКИ ПРИ ХІМІЧНОМУ ОПІКУ ЛУГОМ
Мета роботи: дослідити основні механізми і динаміку реактивного запалення та їх вплив на ангіогенез у тканинах ока при хімічному опіку лугом рогівки кроля в експерименті. Матеріал і методи. Для проведення дослідження у кролів моделювали хімічний опік рогівки лугом. Дослідних тварин поділили на 2 групи: контрольну (інтактні тварини) і дослідну зі змодельованим хімічним опіком рогівки. На 1, 7, 14 і 21 доби забирали кров із крайової вени вуха для проведення досліджень. Активність запального процесу оцінювали за динамікою показників клітинного та гуморального імунітету за загальноприйнятими методиками, а ступінь неоваскуляризації рогівки визначали офтальмоскопом за шкалою Ефрона. Результати. У кролів з опіковою травмою рогівки лугом в гострому періоді розвиваються клінічні ознаки реактивного запального процесу з дистрофічно-некротичними змінами рогівки і в цей же період активуються репаративні процеси в ушкодженому оці з частковим відновленням епітеліального покриву, спаданням набряку строми, а також стимулюються процеси ангіонеогенезу в рогівці, що призводило до втрати її прозорості. Опік рогівки лугом супроводжувався інтенсифікацією клітинних та гуморальних факторів імунного захисту, надмірним продукуванням прозапальних цитокінів, які є потенціальними стимуляторами розвитку патологічного ангіогенезу – неоваскуляризації. Розвиток нових, розгалужених та крихких судин у тканинах рогівки супроводжується активним ремоделюванням тканин та фіброзом і в кінцевому результаті неоваскуляризація приводить до стійкого запалення, утворення рубців, що загрожує порушеннями прозорості рогівки. Висновки. В гострому періоді хімічного опіку рогівки лугом розвиваються клінічні ознаки реактивного запального процесу з дистрофічно-некротичними змінами рогівки, що проявляються ушкодженням епітелію з утворенням персистуючих епітеліально-стромальних дефектів (ПЕСД) та початковими проявами неоваскуляризації. В цей же період спостерігається виражена постадійна активність запального процесу, суттєво зростає функціональна активність нейтрофілів у сНСТ-тесті та достовірно знижується показник резерву і коефіцієнт метаболічної активації нейтрофілів, а переважання зростання Т-хелперів над рівнем цитотоксичних Т-лімфоцитів і пригніченням секреції імуноглобулінів та значне зростання рівня ЦІК і концентрації прозапальних цитокінів стає тригером ангіонеогенезу в рогівці, її неоваскуляризації та втраті прозорості. Отримано: 09.01.2026 | Переглянуто: 03.02.2026 | Прийнято: 23.02.2026
- 9 February 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Здобутки клінічної і експериментальної медицини
- No. 4,p. 105-117
ПАТОГЕНЕЗ ТА СУЧАСНІ НАПРЯМКИ ЛІКУВАННЯ ХІМІЧНИХ ОПІКІВ РОГІВКИ
РЕЗЮМЕ. Висока частота хімічних опіків рогівки та втрата внаслідок них зору обґрунтовують необхідність удосконалення підходів до лікування. Мета – аналіз основних патогенетичних механізмів та динаміки виникнення морфофункціональних змін у тканинах ока при його ушкодженні лугом та визначення перспективних напрямків активації процесів регенерації (саногенезу) опечених тканин ока. Матеріал і методи. Аналіз наукової літератури за тематикою хімічних опіків ока, морфо-гістологічні дослідження рогівки в різні періоди опікової хвороби, а також визначення параметрів окремих біохімічних показників (перекисного окиснення ліпідів, неспецифічного та імунного запального процесу, цитокінового статусу). Модель опіку рогівки лугом відтворювали на очах кроля (n=12). Забір матеріалу для проведення біохімічних і патоморфологічних досліджень брали через 1, 7, 14 і 21 добу після нанесення опікової травми, виходячи із стадійності перебігу опікового процесу в рогівці. Результати. Опік рогівки лугом призводить до достовірного зростання активних форм кисню та ТБК-активних продуктів на початкових стадіях опікової хвороби (некрозу і виразкування рогівки) та поступового зниження їх концентрації в терміни до 21 доби (стадія регенерації) і є тригером для значного підвищення активності ферментної і неферментної ланок антиоксидного захисту, але фазність змін у цих системах не збігається, що поглиблює тяжкість перебігу патологічного процесу, знижує регенерацію рогівки, сприяє розвитку деструктивних змін. У цей же період спостерігалася виражена постадійна активність запального процесу, клітинної та гуморальної ланок імунітету та прозапальних цитокінів (TNF-α, IL-1β), що асоціювалося з несприятливим перебігом опікового процесу. Морфо-гістологічні зміни в гострому періоді опіку рогівки лугом свідчили про розвиток клінічних ознак реактивного запалення з дистрофічно-некротичними змінами рогівки (помутніння, виразкування), а також з початковими проявами неоваскуляризації, які наростають протягом наступних трьох тижнів опікового процесу і стають причиною втрати її прозорості. Висновок. Аналітичний огляд літератури з проблеми хімічного опіку рогівки лугом свідчить про його важливе медико-соціальне значення, а патогенез ураження тканинних структур ока складний і мультикомпонентний, що обґрунтовує комплексність і комбінацію різних методик лікування. За динамікою клініко-морфологічних, біохімічних та імунологічних змін хімічний опік рогівки лугом перебігає фазно, з високою активністю некродистрофічних і прозапальних процесів, які є не лише захисними реакціями і ланками саногенезу, але одночасно і тригерами процесів, які поглиблюють тяжкість перебігу опіку, активують репаративні процеси та стимулюють ангіогенез і неоваскуляризацію в рогівці, що призводить до втрати прозорості.
- 9 February 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Здобутки клінічної і експериментальної медицини
- No. 4,p. 105-117
ПАТОГЕНЕЗ ТА СУЧАСНІ НАПРЯМКИ ЛІКУВАННЯ ХІМІЧНИХ ОПІКІВ РОГІВКИ
РЕЗЮМЕ. Висока частота хімічних опіків рогівки та втрата внаслідок них зору обґрунтовують необхідність удосконалення підходів до лікування. Мета – аналіз основних патогенетичних механізмів та динаміки виникнення морфофункціональних змін у тканинах ока при його ушкодженні лугом та визначення перспективних напрямків активації процесів регенерації (саногенезу) опечених тканин ока. Матеріал і методи. Аналіз наукової літератури за тематикою хімічних опіків ока, морфо-гістологічні дослідження рогівки в різні періоди опікової хвороби, а також визначення параметрів окремих біохімічних показників (перекисного окиснення ліпідів, неспецифічного та імунного запального процесу, цитокінового статусу). Модель опіку рогівки лугом відтворювали на очах кроля (n=12). Забір матеріалу для проведення біохімічних і патоморфологічних досліджень брали через 1, 7, 14 і 21 добу після нанесення опікової травми, виходячи із стадійності перебігу опікового процесу в рогівці. Результати. Опік рогівки лугом призводить до достовірного зростання активних форм кисню та ТБК-активних продуктів на початкових стадіях опікової хвороби (некрозу і виразкування рогівки) та поступового зниження їх концентрації в терміни до 21 доби (стадія регенерації) і є тригером для значного підвищення активності ферментної і неферментної ланок антиоксидного захисту, але фазність змін у цих системах не збігається, що поглиблює тяжкість перебігу патологічного процесу, знижує регенерацію рогівки, сприяє розвитку деструктивних змін. У цей же період спостерігалася виражена постадійна активність запального процесу, клітинної та гуморальної ланок імунітету та прозапальних цитокінів (TNF-α, IL-1β), що асоціювалося з несприятливим перебігом опікового процесу. Морфо-гістологічні зміни в гострому періоді опіку рогівки лугом свідчили про розвиток клінічних ознак реактивного запалення з дистрофічно-некротичними змінами рогівки (помутніння, виразкування), а також з початковими проявами неоваскуляризації, які наростають протягом наступних трьох тижнів опікового процесу і стають причиною втрати її прозорості. Висновок. Аналітичний огляд літератури з проблеми хімічного опіку рогівки лугом свідчить про його важливе медико-соціальне значення, а патогенез ураження тканинних структур ока складний і мультикомпонентний, що обґрунтовує комплексність і комбінацію різних методик лікування. За динамікою клініко-морфологічних, біохімічних та імунологічних змін хімічний опік рогівки лугом перебігає фазно, з високою активністю некродистрофічних і прозапальних процесів, які є не лише захисними реакціями і ланками саногенезу, але одночасно і тригерами процесів, які поглиблюють тяжкість перебігу опіку, активують репаративні процеси та стимулюють ангіогенез і неоваскуляризацію в рогівці, що призводить до втрати прозорості.
- Open Access
- 4 February 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Medical and Clinical Chemistry
- No. 4,p. 33-39
ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН АКТИВНОСТІ РЕДОКС-СИСТЕМИ ЗА ХІМІЧНОГО ЛУЖНОГО ОПІКУ РОГІВКИ
Актуальність. Одним із мультикомпонентних механізмів пошкодження тканин ока, а також активації захисних і саногенетичних процесів, є активація редокс-системи на тлі пригнічення антиоксидантного захисту, що може сприяти розвитку ускладнень і сліпоти. Мета дослідження – встановити динаміку особливостей змін активності вільнорадикальних процесів, стану антиоксидантної системи у тварин із хімічним лужним опіком рогівки ока. Методи дослідження. Піддослідні кролі були поділені на 2 групи: контрольну – 10 інтактних тварин, дослідну – 10 тварин, яким моделювали хімічний опік рогівки. Забір матеріалу проводили на 1-шу, 7-му, 14-ту і 21-шу доби, виходячи зі стадійності перебігу опікового процесу у тканині рогівки. Показники вільнорадикального окиснення ліпідів і антиоксидантних систем визначали за загальноприйнятими методиками. Результати й обговорення. За експериментального опікового ушкодження рогівки ока лугом активація редокс-системи набуває некерованого характеру, що призводить до накопичення недоокиснених продуктів обміну у формі вільних радикалів, які ушкоджують тканини ока. Надмірне нагромадження високоактивних метаболітів, що негативно впливають на плазматичні та субклітинні мембрани, також пригнічує процеси регенерації тканин. Динаміка змін показників антиоксидантного захисту протікає фазово і не збігається з періодами активації вільнорадикального окиснення, що може поглиблювати важкість перебігу патологічного процесу, знижувати швидкість і якість регенерації рогівки, спричиняти розвиток деструктивних змін у тканинах ока. Висновки. Хімічний опік рогівки лугом в експерименті призводить до достовірного зростання активності процесів вільнорадикального окиснення на початкових стадіях опікової хвороби (первинний некроз, гострий період і виразкування рогівки). Динаміка активації ферментного і неферментного антиоксидантного захисту не збігається з активністю редокс-системи, що може поглиблювати тяжкість перебігу патологічного процесу в оці.
- 4 February 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Medical and Clinical Chemistry
- No. 4,p. 33-39
Open AccessОСОБЛИВОСТІ ЗМІН АКТИВНОСТІ РЕДОКС-СИСТЕМИ ЗА ХІМІЧНОГО ЛУЖНОГО ОПІКУ РОГІВКИ
Актуальність. Одним із мультикомпонентних механізмів пошкодження тканин ока, а також активації захисних і саногенетичних процесів, є активація редокс-системи на тлі пригнічення антиоксидантного захисту, що може сприяти розвитку ускладнень і сліпоти. Мета дослідження – встановити динаміку особливостей змін активності вільнорадикальних процесів, стану антиоксидантної системи у тварин із хімічним лужним опіком рогівки ока. Методи дослідження. Піддослідні кролі були поділені на 2 групи: контрольну – 10 інтактних тварин, дослідну – 10 тварин, яким моделювали хімічний опік рогівки. Забір матеріалу проводили на 1-шу, 7-му, 14-ту і 21-шу доби, виходячи зі стадійності перебігу опікового процесу у тканині рогівки. Показники вільнорадикального окиснення ліпідів і антиоксидантних систем визначали за загальноприйнятими методиками. Результати й обговорення. За експериментального опікового ушкодження рогівки ока лугом активація редокс-системи набуває некерованого характеру, що призводить до накопичення недоокиснених продуктів обміну у формі вільних радикалів, які ушкоджують тканини ока. Надмірне нагромадження високоактивних метаболітів, що негативно впливають на плазматичні та субклітинні мембрани, також пригнічує процеси регенерації тканин. Динаміка змін показників антиоксидантного захисту протікає фазово і не збігається з періодами активації вільнорадикального окиснення, що може поглиблювати важкість перебігу патологічного процесу, знижувати швидкість і якість регенерації рогівки, спричиняти розвиток деструктивних змін у тканинах ока. Висновки. Хімічний опік рогівки лугом в експерименті призводить до достовірного зростання активності процесів вільнорадикального окиснення на початкових стадіях опікової хвороби (первинний некроз, гострий період і виразкування рогівки). Динаміка активації ферментного і неферментного антиоксидантного захисту не збігається з активністю редокс-системи, що може поглиблювати тяжкість перебігу патологічного процесу в оці.
- Open Access
- 17 February 2023
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 24,p. 654-668
ХАРАКТЕРИСТИКА СИМПТОМІВ У НЕВТОРИЧНИХ ТА ПСИХОТИЧНИХ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ COVID-19
Пандемія COVID-19 негативно вплинула на психічне здоров’я людей і створила нові бар’єри для тих, хто вже страждав на психічні захворювання. Мета: порівняти симптоми психічних розладів у невротичних та психотичних пацієнтів, які одужали від COVID-19. Методи: проаналізовано особливості розладів під час пандемії у 35 невротичних і 30 психотичних пацієнтів. Результати: виражена тривожність частіше розвивалась у невротичних пацієнтів, легка – у психотичних; невротичні мали вищий рівень депресії. Ступінь втрати пам’яті був вищим у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги. Вираженість інсомнії була вищою у пацієнтів з невротичними розладами. У всіх пацієнтів, які хворіли у 2021 році, спостерігався вищий рівень вираженості симптомів. Висновок: виявлено тривогу, депресію, безсоння, зниження пам'яті та уваги. Рівні тривоги та депресії були виражені у невротичних пацієнтів, ступінь втрати пам'яті – у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги.
- 17 February 2023
- Published by European Scientific Platform (Publications) in Grail of Science
- No. 24,p. 654-668
Open AccessХАРАКТЕРИСТИКА СИМПТОМІВ У НЕВТОРИЧНИХ ТА ПСИХОТИЧНИХ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ COVID-19
Пандемія COVID-19 негативно вплинула на психічне здоров’я людей і створила нові бар’єри для тих, хто вже страждав на психічні захворювання. Мета: порівняти симптоми психічних розладів у невротичних та психотичних пацієнтів, які одужали від COVID-19. Методи: проаналізовано особливості розладів під час пандемії у 35 невротичних і 30 психотичних пацієнтів. Результати: виражена тривожність частіше розвивалась у невротичних пацієнтів, легка – у психотичних; невротичні мали вищий рівень депресії. Ступінь втрати пам’яті був вищим у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги. Вираженість інсомнії була вищою у пацієнтів з невротичними розладами. У всіх пацієнтів, які хворіли у 2021 році, спостерігався вищий рівень вираженості симптомів. Висновок: виявлено тривогу, депресію, безсоння, зниження пам'яті та уваги. Рівні тривоги та депресії були виражені у невротичних пацієнтів, ступінь втрати пам'яті – у психотичних пацієнтів. У більшості спостерігалося зниження уваги.