Дмитро Леонідович Лисиця
Дмитро Леонідович Лисиця has a total of 14 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Юлія Сергіївна Лисиця
КЗВО «Рівненська медична академія
3 shared publications - Oleksandr Polishchuk
Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія, Україна
2 shared publications - Людмила Романишина
Khmelnytskyi Humanitarian-Pedagogical Academy
2 shared publications - Михайло Демянчук
КЗВО «Рівненська медична академія» Рівненської обласної ради
2 shared publications - Роман Петрович Шустик
КЗВО «Рівненська медична академія
2 shared publications - Oleksandr Kolesnichenko
Danylo Halytsky Lviv National Medical University
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 14 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Вісник Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Академіка Степана Дем'янчука. Серія: Педагогіка та психологія
- No. 3,p. 247-254
ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ КОЛЕКТИВОМ У ЗАКЛАДАХ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
Статтю присвячено дослідженню психологічних чинників ефективного управління колективом у закладах медичної освіти в умовах сучасних трансформацій освітнього середовища. Актуальність наукової розвідки зумовлена зростанням ролі соціально-психологічних аспектів управлінської діяльності, необхідністю забезпечення сприятливого психологічного клімату, розвитку конструктивної комунікації, підтримки професійної мотивації працівників та підвищення ефективності командної взаємодії. Метою статті є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження психологічних чинників, що визначають ефективність управління колективом у закладах медичної освіти. У дослідженні використано комплекс таких загальнонаукових і спеціальних методів: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація наукових джерел, а також анкетування. Емпіричне дослідження проведено серед 23 викладачів КЗВО «Рівненська медична академія» із застосуванням авторської анкети, розробленої на основі сучасних концепцій психології менеджменту, емоційного інтелекту, психологічної безпеки та підтримувального лідерства. На підставі аналізу наукових підходів виокремлено ключові психологічні чинники ефективного управління колективом, серед яких: стиль керівництва, емоційний інтелект керівника, комунікативна компетентність, психологічна безпека, професійна підтримка персоналу, мотивація та здатність колективу адаптуватися до організаційних змін. Результати анкетування засвідчили, що найбільш вагомими характеристиками ефективної управлінської діяльності респонденти вважають відкриту комунікацію, довіру, справедливість управлінських рішень, емоційну підтримку працівників та можливість брати участь у прийнятті управлінських рішень. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо вдосконалення психологічних засад управління колективами закладів медичної освіти через розвиток управлінських компетентностей, формування психологічно безпечного освітнього середовища та впровадження сучасних підходів до професійної взаємодії.
- 14 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Вісник Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Академіка Степана Дем'янчука. Серія: Педагогіка та психологія
- No. 3,p. 247-254
Open AccessПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ КОЛЕКТИВОМ У ЗАКЛАДАХ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
Статтю присвячено дослідженню психологічних чинників ефективного управління колективом у закладах медичної освіти в умовах сучасних трансформацій освітнього середовища. Актуальність наукової розвідки зумовлена зростанням ролі соціально-психологічних аспектів управлінської діяльності, необхідністю забезпечення сприятливого психологічного клімату, розвитку конструктивної комунікації, підтримки професійної мотивації працівників та підвищення ефективності командної взаємодії. Метою статті є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження психологічних чинників, що визначають ефективність управління колективом у закладах медичної освіти. У дослідженні використано комплекс таких загальнонаукових і спеціальних методів: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація наукових джерел, а також анкетування. Емпіричне дослідження проведено серед 23 викладачів КЗВО «Рівненська медична академія» із застосуванням авторської анкети, розробленої на основі сучасних концепцій психології менеджменту, емоційного інтелекту, психологічної безпеки та підтримувального лідерства. На підставі аналізу наукових підходів виокремлено ключові психологічні чинники ефективного управління колективом, серед яких: стиль керівництва, емоційний інтелект керівника, комунікативна компетентність, психологічна безпека, професійна підтримка персоналу, мотивація та здатність колективу адаптуватися до організаційних змін. Результати анкетування засвідчили, що найбільш вагомими характеристиками ефективної управлінської діяльності респонденти вважають відкриту комунікацію, довіру, справедливість управлінських рішень, емоційну підтримку працівників та можливість брати участь у прийнятті управлінських рішень. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо вдосконалення психологічних засад управління колективами закладів медичної освіти через розвиток управлінських компетентностей, формування психологічно безпечного освітнього середовища та впровадження сучасних підходів до професійної взаємодії.
- Open Access
- 31 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 4,p. 242-247
ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ
У статті актуалізована проблема формування знань та вмінь зі збереження ментального здоров’я майбутніми фахівцями стоматологічного профілю, а саме техніками зубними та гігієністами зубними. Проблема розглядається через призму дослідження стресостійкості у підлітків та юнаків, що є студентами першого курсу медичних коледжів, які перебувають у новому освітньому та соціальному середовищі. Стаття містить у собі узагальнені дані наукових досліджень з питань психічного та психологічного здоров’я. Розглядаються різні трактування даних понять з визначенням факторів, які впливають на їх формування. Також у статті дано визначення поняттю ментальне здоров’я й та вплив психологічної резильєнтності, як здатності успішно адаптуватись до стресу, зберігаючи психологічну рівновагу та належне функціонування організму людини. Авторами досліджено, що факт наявності у науковій літературі ототожнення поняття «ментальне здоров’я» з термінами «психічне здоров’я», «психологічне здоров’я» також проаналізовано погляди науковців на сутність ментального здоров’я та визначено чого як стан психічного благополуччя за допомогою якого людина може реалізувати свій потенціал ефективно справляючись зі стресами також людина може продуктивно працювати будуючи стосунки та роблячи власний внесок у життя суспільне життя. Визначено, що заклади фахової передвищої освіти ставлять за мету створити комфортні умови перебування студентів у власне закладі освіти та студентському гуртожитку. Особлива увага надається студентам першокурсникам, вступ яких здійснено на основі базової середньої освіти. Авторами статті запропоновано педагогічний інструмент метою якого є сформувати вміння зберегти власне ментальне здоров’я через поєднання психологічної стійкості з навичками фізичного самозбереження у рамках формування здоровʼязберігаючої компетентності майбутніх медичних фахівців в умовах медичного коледжу.
- 31 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 4,p. 242-247
Open AccessФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ
У статті актуалізована проблема формування знань та вмінь зі збереження ментального здоров’я майбутніми фахівцями стоматологічного профілю, а саме техніками зубними та гігієністами зубними. Проблема розглядається через призму дослідження стресостійкості у підлітків та юнаків, що є студентами першого курсу медичних коледжів, які перебувають у новому освітньому та соціальному середовищі. Стаття містить у собі узагальнені дані наукових досліджень з питань психічного та психологічного здоров’я. Розглядаються різні трактування даних понять з визначенням факторів, які впливають на їх формування. Також у статті дано визначення поняттю ментальне здоров’я й та вплив психологічної резильєнтності, як здатності успішно адаптуватись до стресу, зберігаючи психологічну рівновагу та належне функціонування організму людини. Авторами досліджено, що факт наявності у науковій літературі ототожнення поняття «ментальне здоров’я» з термінами «психічне здоров’я», «психологічне здоров’я» також проаналізовано погляди науковців на сутність ментального здоров’я та визначено чого як стан психічного благополуччя за допомогою якого людина може реалізувати свій потенціал ефективно справляючись зі стресами також людина може продуктивно працювати будуючи стосунки та роблячи власний внесок у життя суспільне життя. Визначено, що заклади фахової передвищої освіти ставлять за мету створити комфортні умови перебування студентів у власне закладі освіти та студентському гуртожитку. Особлива увага надається студентам першокурсникам, вступ яких здійснено на основі базової середньої освіти. Авторами статті запропоновано педагогічний інструмент метою якого є сформувати вміння зберегти власне ментальне здоров’я через поєднання психологічної стійкості з навичками фізичного самозбереження у рамках формування здоровʼязберігаючої компетентності майбутніх медичних фахівців в умовах медичного коледжу.
- Open Access
- 30 June 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 2,p. 207-210
АКТУАЛІЗАЦІЯ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВʼЯЗБЕРІГАЮЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЗАГАЛЬНА ГІГІЄНА» У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ТЕРАПІЇ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ
Актуальність проблеми, висвітленої у статті, зумовлена потребою суспільства у висококваліфікованих фахівцях із терапії та реабілітації, які мають добре сформоване здоровʼя та чітку позицію щодо його збереження. Метою дослідження є теоретичне осмислення здоров’язберігаючої компетентності як складової частини професійної діяльності майбутнього фахівця з терапії та реабілітації з тлумаченням її компонентів. У розгляді компетенції робота визначає її як комплекс знань, навичок, умінь та особистісних якостей. Цей комплекс спрямований на ефективне вирішення завдань у конкретних сферах діяльності, але його поняття виходить за межі технічних та професійних аспектів, включаючи соціальні й особистісні складники. Компетентність відображається у здатності фахівця з терапії та реабілітації досягати поставлених цілей та вирішувати завдання у межах своєї професійної діяльності. Особливий акцент робиться на розумінні здоровʼязберігаючої компетентності як більш широкого поняття, що враховує глибоке розуміння предметної сфери та вміння ефективно взаємодіяти з оточуючим середовищем.У статті актуалізовано проблему формування здоровʼязберігаючої компетентності у системі підготовки майбутніх фахівців із терапії та реабілітації, акцентовано увагу на визначенні поняття «здоровʼязберігаюча компетентність». Здійснено аналіз чинників, які можуть мати негативні наслідки, що призведе до низки професійних захворювань. Аналіз спрямовано на формування стійкої позиції у здобувачів вищої освіти не допустити розвитку захворювань, які можуть призвести до інвалідизації. Розглянуто наукові джерела, проведено ґрунтовний аналіз публікацій, дисертаційних досліджень щодо визначення мети, предмету, способів формування здоровʼязберігаючої компетентності майбутніх фахівців із терапії та реабілітації.Отже, завданням статті є дослідження шляхів формування здоровʼязберігаючої компетентності в системі підготовки майбутніх фахівців із терапії та реабілітації у вищій школі, а також створення підґрунтя ведення здорового способу життя.
- 30 June 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 2,p. 207-210
Open AccessАКТУАЛІЗАЦІЯ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВʼЯЗБЕРІГАЮЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЗАГАЛЬНА ГІГІЄНА» У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ТЕРАПІЇ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ
Актуальність проблеми, висвітленої у статті, зумовлена потребою суспільства у висококваліфікованих фахівцях із терапії та реабілітації, які мають добре сформоване здоровʼя та чітку позицію щодо його збереження. Метою дослідження є теоретичне осмислення здоров’язберігаючої компетентності як складової частини професійної діяльності майбутнього фахівця з терапії та реабілітації з тлумаченням її компонентів. У розгляді компетенції робота визначає її як комплекс знань, навичок, умінь та особистісних якостей. Цей комплекс спрямований на ефективне вирішення завдань у конкретних сферах діяльності, але його поняття виходить за межі технічних та професійних аспектів, включаючи соціальні й особистісні складники. Компетентність відображається у здатності фахівця з терапії та реабілітації досягати поставлених цілей та вирішувати завдання у межах своєї професійної діяльності. Особливий акцент робиться на розумінні здоровʼязберігаючої компетентності як більш широкого поняття, що враховує глибоке розуміння предметної сфери та вміння ефективно взаємодіяти з оточуючим середовищем.У статті актуалізовано проблему формування здоровʼязберігаючої компетентності у системі підготовки майбутніх фахівців із терапії та реабілітації, акцентовано увагу на визначенні поняття «здоровʼязберігаюча компетентність». Здійснено аналіз чинників, які можуть мати негативні наслідки, що призведе до низки професійних захворювань. Аналіз спрямовано на формування стійкої позиції у здобувачів вищої освіти не допустити розвитку захворювань, які можуть призвести до інвалідизації. Розглянуто наукові джерела, проведено ґрунтовний аналіз публікацій, дисертаційних досліджень щодо визначення мети, предмету, способів формування здоровʼязберігаючої компетентності майбутніх фахівців із терапії та реабілітації.Отже, завданням статті є дослідження шляхів формування здоровʼязберігаючої компетентності в системі підготовки майбутніх фахівців із терапії та реабілітації у вищій школі, а також створення підґрунтя ведення здорового способу життя.
- Open Access
- 1 May 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 1,p. 182-187
ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ КОЛЕДЖІВ НА ЗАСАДАХ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ
Вимоги до компетентності сучасного фахівця детермінуються цифровізацією суспільних процесів, стрімким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій та активною динамікою ринку праці. Професійна компетентність майбутніх випускників медичних коледжів детермінується не лише «жорсткими» професійними навичками та уміннями (hard skills), а й «м’якими» навичками (soft skills), у межах яких особлива увага приділяється комунікаційним здібностям. Метою статті є аналіз процесів формування комунікаційних компетенцій у студентів медичних коледжів на основі принципів особистісно орієнтованого підходу. Досліджено основні комунікаційні навички, необхідні для успішної перспективної професійної реалізації здобувачів освіти в медичних коледжах за сучасних умов ринку праці.Систематизовано теоретико-методологічні засади формування комунікативних здібностей на засадах особистісно орієнтованого підходу. Обґрунтовано необхідність удосконалення цифрових навичок студентів як невід’ємної частини сучасного комунікаційного процесу. Проаналізовано динаміку цифрових навичок за типом серед дорослого населення за період 2019–2023 рр. та рівень використання інформаційних систем у національному освітньому просторі за цей період. Виокремлено основні педагогічні технології формування цифрових комунікативних здібностей для професійної компетентності сучасного фахівця, зокрема: соціальні медіа, аналіз даних тощо. Доведено, що залучення потенціалу інформаційно-комунікаційних технологій у межах особистісно орієнтованого підходу сприяє формуванню навичок критичного мислення, мобільності, соціальної та кроскультурної компетентності.
- 1 May 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 1,p. 182-187
Open AccessФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ КОЛЕДЖІВ НА ЗАСАДАХ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ
Вимоги до компетентності сучасного фахівця детермінуються цифровізацією суспільних процесів, стрімким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій та активною динамікою ринку праці. Професійна компетентність майбутніх випускників медичних коледжів детермінується не лише «жорсткими» професійними навичками та уміннями (hard skills), а й «м’якими» навичками (soft skills), у межах яких особлива увага приділяється комунікаційним здібностям. Метою статті є аналіз процесів формування комунікаційних компетенцій у студентів медичних коледжів на основі принципів особистісно орієнтованого підходу. Досліджено основні комунікаційні навички, необхідні для успішної перспективної професійної реалізації здобувачів освіти в медичних коледжах за сучасних умов ринку праці.Систематизовано теоретико-методологічні засади формування комунікативних здібностей на засадах особистісно орієнтованого підходу. Обґрунтовано необхідність удосконалення цифрових навичок студентів як невід’ємної частини сучасного комунікаційного процесу. Проаналізовано динаміку цифрових навичок за типом серед дорослого населення за період 2019–2023 рр. та рівень використання інформаційних систем у національному освітньому просторі за цей період. Виокремлено основні педагогічні технології формування цифрових комунікативних здібностей для професійної компетентності сучасного фахівця, зокрема: соціальні медіа, аналіз даних тощо. Доведено, що залучення потенціалу інформаційно-комунікаційних технологій у межах особистісно орієнтованого підходу сприяє формуванню навичок критичного мислення, мобільності, соціальної та кроскультурної компетентності.
- Open Access
- 27 February 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 4,p. 143-148
ФОРМУВАННЯ НАВИКІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ
Актуальність проблеми, висвітленої в статті, зумовлена потребою суспільства у висококваліфікованих лікарях-стоматологах. У статті розкрито значення феномену професійної взаємодії в системі підготовки майбутніх лікарів-стоматологів, акцентовано увагу на визначенні понять «взаємодія», «професійна взаємодія».Здійснено аналіз здатності до взаємодії завдяки діалогу між фахівцями в професійному середовищі. У статті розглянуто наукові джерела, проведено ґрунтовний аналіз публікацій, монографій, дисертаційних досліджень щодо визначення мети, предмету, способів професійної взаємодії. Дослідження професійного спілкування і співпраці майбутніх лікарів-стоматологів базується на досвіді іноземних та українських учених – педагогів, філософів, психологів. Взаємодія в системі загальних категорій пізнання тісно пов’язана з такими поняттями, як структура, простір, рух, час. Вона транслює процеси співіснування та дії об’єктів один на одного, незалежно від їх характеристик. Взаємна зумовленість, зміна стану і навіть взаємоперехід – це також ознаки впливу взаємодії як психологічної, соціальної категорії на процес інтеграційної діяльності суб’єктів.Велика кількість наукових підходів до визначення і формування структури взаємодії дозволяють дійти висновку, що взаємодія чинить вплив на частини, об’єднуючи їх в цілісний процес безпосереднього або дотичного взаємовпливу об’єктів чи суб’єктів і, як наслідок, формування взаємної зумовленості і створення зв’язку. Водночас взаємодія може охоплювати ширший діапазон об’єктів/суб’єктів, впливаючи на частини груп і групи загалом. Отже, завданням статті є дослідження шляхів формування здатності до професійної взаємодії майбутніх лікарів-стоматологів з метою успішного виконання професійних завдань після завершення навчання в закладі вищої освіти.
- 27 February 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 4,p. 143-148
Open AccessФОРМУВАННЯ НАВИКІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ
Актуальність проблеми, висвітленої в статті, зумовлена потребою суспільства у висококваліфікованих лікарях-стоматологах. У статті розкрито значення феномену професійної взаємодії в системі підготовки майбутніх лікарів-стоматологів, акцентовано увагу на визначенні понять «взаємодія», «професійна взаємодія».Здійснено аналіз здатності до взаємодії завдяки діалогу між фахівцями в професійному середовищі. У статті розглянуто наукові джерела, проведено ґрунтовний аналіз публікацій, монографій, дисертаційних досліджень щодо визначення мети, предмету, способів професійної взаємодії. Дослідження професійного спілкування і співпраці майбутніх лікарів-стоматологів базується на досвіді іноземних та українських учених – педагогів, філософів, психологів. Взаємодія в системі загальних категорій пізнання тісно пов’язана з такими поняттями, як структура, простір, рух, час. Вона транслює процеси співіснування та дії об’єктів один на одного, незалежно від їх характеристик. Взаємна зумовленість, зміна стану і навіть взаємоперехід – це також ознаки впливу взаємодії як психологічної, соціальної категорії на процес інтеграційної діяльності суб’єктів.Велика кількість наукових підходів до визначення і формування структури взаємодії дозволяють дійти висновку, що взаємодія чинить вплив на частини, об’єднуючи їх в цілісний процес безпосереднього або дотичного взаємовпливу об’єктів чи суб’єктів і, як наслідок, формування взаємної зумовленості і створення зв’язку. Водночас взаємодія може охоплювати ширший діапазон об’єктів/суб’єктів, впливаючи на частини груп і групи загалом. Отже, завданням статті є дослідження шляхів формування здатності до професійної взаємодії майбутніх лікарів-стоматологів з метою успішного виконання професійних завдань після завершення навчання в закладі вищої освіти.
- Open Access
- 23 May 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 1,p. 203-208
АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ- СТОМАТОЛОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНО-ОСОБИСТІСНОГО САМОРОЗВИТКУ
У статті розглянуто авторське розуміння професійно-особистісного саморозвитку майбутніх лікарів-стоматологів та пошук шляхів формування готовності майбутніх лікарів-стоматологів до професійно-особистісного саморозвитку в умовах закладу вищої освіти. Розкрито поняття саморозвитку та зокрема професійного саморозвитку, особистісного саморозвитку. Професійно-особистісний саморозвиток майбутніх стоматологічних фахівців передбачає усвідомлення міри особистої відповідальності за процес професійного самовдосконалення, здатність належно підтримувати та коригувати своє професійно-особистісне зростання. Також важливим є наявність умінь проєктувати професійно-особистісне зростання через адаптацію до нових умов і активного прийняття самостійних рішень під час здійснення професійної діяльності в майбутньому. Завдяки визначенню послідовних етапів професійно-особистісного саморозвитку майбутніх лікарів-стоматологів стало можливим розкриття процесу становлення стоматологічного фахівця на післядипломному етапі навчання. Кожен з етапів (адаптація майбутнього лікаря-стоматолога до професії, індивідуалізація, вільне освоєння аспектів професії, максимальна самореалізація у професійній діяльності) охарактеризований та логічно побудований. Представлену характеристику кожного з вищевказаних етапів обʼєднує оволодіння здатністю перетворювати особисту життєдіяльність на предмет практичного перетворення, яке призводить до творчої самореалізації. Варто відзначити, що виокремлення етапів дало змогу охарактеризувати механізми, які формують психологічне благополуччя здобувачів освіти і, як наслідок, оптимізує як особистісне, так і професійне життя майбутніх лікарів-стоматологів. До механізмів, що формують професійно-особистісний саморозвиток, нами віднесено: саморегуляцію, самосвідомість, самоосвіту, самовизначення, самовдосконалення, самореалізацію, самоідентифікацію, самовиховання, самооцінку. Даним механізмам також дано обґрунтування. Професійно-особистісний саморозвиток дає змогу майбутнім лікарям-стоматологам виступати автономними суб’єктами освітньої діяльності. Така діяльність базується на оволодінні потенціалами, зокрема освітнім, комунікативним, моральним, творчим та кваліфікаційним. У статті вдалося висвітлити думку про те, що професійна підготовка на додипломному та післядипломному етапах визначає зміст, форми, схеми професійної рефлексії.
- 23 May 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 1,p. 203-208
Open AccessАСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ- СТОМАТОЛОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНО-ОСОБИСТІСНОГО САМОРОЗВИТКУ
У статті розглянуто авторське розуміння професійно-особистісного саморозвитку майбутніх лікарів-стоматологів та пошук шляхів формування готовності майбутніх лікарів-стоматологів до професійно-особистісного саморозвитку в умовах закладу вищої освіти. Розкрито поняття саморозвитку та зокрема професійного саморозвитку, особистісного саморозвитку. Професійно-особистісний саморозвиток майбутніх стоматологічних фахівців передбачає усвідомлення міри особистої відповідальності за процес професійного самовдосконалення, здатність належно підтримувати та коригувати своє професійно-особистісне зростання. Також важливим є наявність умінь проєктувати професійно-особистісне зростання через адаптацію до нових умов і активного прийняття самостійних рішень під час здійснення професійної діяльності в майбутньому. Завдяки визначенню послідовних етапів професійно-особистісного саморозвитку майбутніх лікарів-стоматологів стало можливим розкриття процесу становлення стоматологічного фахівця на післядипломному етапі навчання. Кожен з етапів (адаптація майбутнього лікаря-стоматолога до професії, індивідуалізація, вільне освоєння аспектів професії, максимальна самореалізація у професійній діяльності) охарактеризований та логічно побудований. Представлену характеристику кожного з вищевказаних етапів обʼєднує оволодіння здатністю перетворювати особисту життєдіяльність на предмет практичного перетворення, яке призводить до творчої самореалізації. Варто відзначити, що виокремлення етапів дало змогу охарактеризувати механізми, які формують психологічне благополуччя здобувачів освіти і, як наслідок, оптимізує як особистісне, так і професійне життя майбутніх лікарів-стоматологів. До механізмів, що формують професійно-особистісний саморозвиток, нами віднесено: саморегуляцію, самосвідомість, самоосвіту, самовизначення, самовдосконалення, самореалізацію, самоідентифікацію, самовиховання, самооцінку. Даним механізмам також дано обґрунтування. Професійно-особистісний саморозвиток дає змогу майбутнім лікарям-стоматологам виступати автономними суб’єктами освітньої діяльності. Така діяльність базується на оволодінні потенціалами, зокрема освітнім, комунікативним, моральним, творчим та кваліфікаційним. У статті вдалося висвітлити думку про те, що професійна підготовка на додипломному та післядипломному етапах визначає зміст, форми, схеми професійної рефлексії.
- Open Access
- 30 March 2023
- Published by Khmelnytskyi National University in Physical Culture and Sport: Scientific Perspective
- No. 1,p. 55-60
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У роботі розглядаються питання формування професійної компетентності майбутніх лікарів-стоматологів у контексті підготовки до професійної діяльності з акцентом на теоретико-методологічну основу, яка виражається в специфічних методологічних підходах. Кожен з підходів (системний, діяльнісний, особистісно-орієнтований, інтегративний, компетентнісний) дозволяє розглянути процес формування професійної компетентності майбутніх лікарів-стоматологів з різних позицій. Зважаючи на постійні виклики у різних сферах життя нашої держави та враховуючи воєнний стан, ринок праці вимагає підготовки майбутніх фахівців, які би мали високий рівень знань та практичних навичок, могли приймати швидкі, чіткі та не завжди стандартні рішення у різних життєвих ситуаціях, нести відповідальність за них у своїй професійній діяльності. На основі огляду наукових джерел розглянуто різні підходи щодо визначення понять «професійна компетентність». Визначено теоретичні та практичні аспекти проблеми. Якість надання стоматологічної допомоги населенню безпосередньо пов'язано зі створенням умов для професійного розвитку, що у свою чергу можна досягти гарантуючи гідний рівень підготовки на сучасному етапі розвитку освітніх технологій. Ознакою сучасного лікаря-стоматолога є вміння працювати в команді, володіти знаннями з психології людини, бути юридично обізнаним використовуючи у практиці знання з медичного права. Важливими компетентностями, якими повинен оперувати мубйтній лікар-стоматолог є знання та вільне володіння іноземними мовами для можливостей самоосвіти через відвідування іноземних освітніх заходів, опрацювання наукових джерел виданих не українською мовою. Розвиток інформатизації широко охопив й галузь стоматології, постійна поява нових девайсів та оновлення програмного забезпечення до них зобовʼязує орієнтуватися та вільно володіти навичками роботи з ними. Також важливо у майбутнього стоматологічного фахівця сформувати уміння приймати рішення на основі принципу доказової медицини. Забезпечення таких умов є кроком на шляху якісного формування професійної компетентності майбутніх лікарів-стоматологів у контексті підготовки до професійної діяльності.
- 30 March 2023
- Published by Khmelnytskyi National University in Physical Culture and Sport: Scientific Perspective
- No. 1,p. 55-60
Open AccessМЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У роботі розглядаються питання формування професійної компетентності майбутніх лікарів-стоматологів у контексті підготовки до професійної діяльності з акцентом на теоретико-методологічну основу, яка виражається в специфічних методологічних підходах. Кожен з підходів (системний, діяльнісний, особистісно-орієнтований, інтегративний, компетентнісний) дозволяє розглянути процес формування професійної компетентності майбутніх лікарів-стоматологів з різних позицій. Зважаючи на постійні виклики у різних сферах життя нашої держави та враховуючи воєнний стан, ринок праці вимагає підготовки майбутніх фахівців, які би мали високий рівень знань та практичних навичок, могли приймати швидкі, чіткі та не завжди стандартні рішення у різних життєвих ситуаціях, нести відповідальність за них у своїй професійній діяльності. На основі огляду наукових джерел розглянуто різні підходи щодо визначення понять «професійна компетентність». Визначено теоретичні та практичні аспекти проблеми. Якість надання стоматологічної допомоги населенню безпосередньо пов'язано зі створенням умов для професійного розвитку, що у свою чергу можна досягти гарантуючи гідний рівень підготовки на сучасному етапі розвитку освітніх технологій. Ознакою сучасного лікаря-стоматолога є вміння працювати в команді, володіти знаннями з психології людини, бути юридично обізнаним використовуючи у практиці знання з медичного права. Важливими компетентностями, якими повинен оперувати мубйтній лікар-стоматолог є знання та вільне володіння іноземними мовами для можливостей самоосвіти через відвідування іноземних освітніх заходів, опрацювання наукових джерел виданих не українською мовою. Розвиток інформатизації широко охопив й галузь стоматології, постійна поява нових девайсів та оновлення програмного забезпечення до них зобовʼязує орієнтуватися та вільно володіти навичками роботи з ними. Також важливо у майбутнього стоматологічного фахівця сформувати уміння приймати рішення на основі принципу доказової медицини. Забезпечення таких умов є кроком на шляху якісного формування професійної компетентності майбутніх лікарів-стоматологів у контексті підготовки до професійної діяльності.
- 29 December 2022
- Published by Khmelnytskyi National University in Physical Culture and Sport: Scientific Perspective
- No. 3-4,p. 88-93
РОЛЬ АКМЕОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ
У статті розглядаються питання формування професійної компетентності майбутніх лікарів-стоматологів за допомогою акмеологічного підходу. Враховуючи стрімкий розвиток стоматологічної науки, збільшення та доступність наукових джерел, які розкривають новітні досягнення в дослідженні стоматологічних захворювань та розробці методів лікування, профілактики, також постійні зміни на ринку праці, сьогодення вимагає підготовки майбутніх лікарів-стоматологів, які би мали високий рівень знань та практичних навичок. На основі аналізу наукових джерел розглянуто та визначено теоретичні й практичні аспекти проблеми ролі акмеологічного підходу в підготовці майбутніх лікарів-стоматологів. У роботі також досліджено та розкрито поняття «акме», «акмеології». Набуття професійної майстерності майбутніми лікарями-стоматологами є основою для розвитку особистісного акме. Беручи це твердження за основу, можна стверджувати про процес формування професіоналізму діяльності й особистості. Зазначимо, якщо діяльність людини характеризується високим професіоналізмом , то можна вважати, що в неї високий акмеологічний рівень. Також, якщо особистість планує та втілює у реальність життєві перспективи, беручи за основу загальнолюдські цінності, вміло реалізує свої цілі, то така людина може досягти значних успіхів у особистісному та професійному зростанні. Розвиток здібностей, глибокі знаннями в стоматології, нестандартне володіння вміннями, які необхідні для успішного виконання діагностичних, лікувально-профілактичних заходів повʼязується з високим професіоналізмом лікаря-стоматолога. Забезпечення таких умов є кроком на шляху якісного формування професійної компетентності лікарів-стоматологів у контексті підготовки до майбутньої професійної діяльності.
- 29 December 2022
- Published by Khmelnytskyi National University in Physical Culture and Sport: Scientific Perspective
- No. 3-4,p. 88-93
РОЛЬ АКМЕОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ-СТОМАТОЛОГІВ
У статті розглядаються питання формування професійної компетентності майбутніх лікарів-стоматологів за допомогою акмеологічного підходу. Враховуючи стрімкий розвиток стоматологічної науки, збільшення та доступність наукових джерел, які розкривають новітні досягнення в дослідженні стоматологічних захворювань та розробці методів лікування, профілактики, також постійні зміни на ринку праці, сьогодення вимагає підготовки майбутніх лікарів-стоматологів, які би мали високий рівень знань та практичних навичок. На основі аналізу наукових джерел розглянуто та визначено теоретичні й практичні аспекти проблеми ролі акмеологічного підходу в підготовці майбутніх лікарів-стоматологів. У роботі також досліджено та розкрито поняття «акме», «акмеології». Набуття професійної майстерності майбутніми лікарями-стоматологами є основою для розвитку особистісного акме. Беручи це твердження за основу, можна стверджувати про процес формування професіоналізму діяльності й особистості. Зазначимо, якщо діяльність людини характеризується високим професіоналізмом , то можна вважати, що в неї високий акмеологічний рівень. Також, якщо особистість планує та втілює у реальність життєві перспективи, беручи за основу загальнолюдські цінності, вміло реалізує свої цілі, то така людина може досягти значних успіхів у особистісному та професійному зростанні. Розвиток здібностей, глибокі знаннями в стоматології, нестандартне володіння вміннями, які необхідні для успішного виконання діагностичних, лікувально-профілактичних заходів повʼязується з високим професіоналізмом лікаря-стоматолога. Забезпечення таких умов є кроком на шляху якісного формування професійної компетентності лікарів-стоматологів у контексті підготовки до майбутньої професійної діяльності.