Роман Петрович Шустик
Роман Петрович Шустик has a total of 22 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- В. О. Ундір
КЗВО «Рівненська медична академія
3 shared publications - Дмитро Леонідович Лисиця
КЗВО «Рівненська медична академія
2 shared publications - A.V. Andriyetsʹ
Bukovinian State Medical University
1 shared publication - Anna Sharapa
КЗВО «Рівненська медична академія
1 shared publication - Borys Maksymchuk
Izmail State University of Humanities, Ukraine
1 shared publication - Irina Buzhina
Одеський державний університет внутрішніх справ
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 10 November 2026
- Published by Rivne State University of Humanities in Інноватика у вихованні
- No. 24,p. 126-139
СИМУЛЯЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЕМПАТІЇ ЗДОБУВАЧІВ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
The article provides a theoretical and pedagogical analysis of simulation-based learning as a means of developing empathy among medical education students. The relevance of the study is determined by the need to strengthen the humanistic and communicative components of the professional training of future healthcare professionals. The purpose of the article is to theoretically substantiate the pedagogical potential of simulation-based learning, identify the mechanisms of its impact, and determine the pedagogical conditions for its effective implementation. Empathy is considered as the ability to understand a patient’s experiences and respond appropriately to them in professional behavior. It is substantiated that simulation-based learning creates a safe environment for modeling professional and communicative situations, receiving feedback, and engaging in reflection. The main mechanisms of empathy development are identified: role immersion, perspective-taking from the patient’s viewpoint, modeling of emotionally challenging situations, feedback, and structured debriefing. The potential of standardized patients, manikins, VR/AR technologies, and role-playing is analyzed. The pedagogical conditions for the effectiveness of simulation-based learning are substantiated, including clearly defined objectives, psychological safety, scenario realism, active student engagement, high-quality feedback, and reflection. It is concluded that simulation-based learning has significant potential for developing empathetic professional behavior among future healthcare professionals, provided that it is used systematically and purposefully.
- 10 November 2026
- Published by Rivne State University of Humanities in Інноватика у вихованні
- No. 24,p. 126-139
Open AccessСИМУЛЯЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЕМПАТІЇ ЗДОБУВАЧІВ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
The article provides a theoretical and pedagogical analysis of simulation-based learning as a means of developing empathy among medical education students. The relevance of the study is determined by the need to strengthen the humanistic and communicative components of the professional training of future healthcare professionals. The purpose of the article is to theoretically substantiate the pedagogical potential of simulation-based learning, identify the mechanisms of its impact, and determine the pedagogical conditions for its effective implementation. Empathy is considered as the ability to understand a patient’s experiences and respond appropriately to them in professional behavior. It is substantiated that simulation-based learning creates a safe environment for modeling professional and communicative situations, receiving feedback, and engaging in reflection. The main mechanisms of empathy development are identified: role immersion, perspective-taking from the patient’s viewpoint, modeling of emotionally challenging situations, feedback, and structured debriefing. The potential of standardized patients, manikins, VR/AR technologies, and role-playing is analyzed. The pedagogical conditions for the effectiveness of simulation-based learning are substantiated, including clearly defined objectives, psychological safety, scenario realism, active student engagement, high-quality feedback, and reflection. It is concluded that simulation-based learning has significant potential for developing empathetic professional behavior among future healthcare professionals, provided that it is used systematically and purposefully.
- Open Access
- 14 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Вісник Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Академіка Степана Дем'янчука. Серія: Педагогіка та психологія
- No. 3,p. 247-254
ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ КОЛЕКТИВОМ У ЗАКЛАДАХ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
Статтю присвячено дослідженню психологічних чинників ефективного управління колективом у закладах медичної освіти в умовах сучасних трансформацій освітнього середовища. Актуальність наукової розвідки зумовлена зростанням ролі соціально-психологічних аспектів управлінської діяльності, необхідністю забезпечення сприятливого психологічного клімату, розвитку конструктивної комунікації, підтримки професійної мотивації працівників та підвищення ефективності командної взаємодії. Метою статті є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження психологічних чинників, що визначають ефективність управління колективом у закладах медичної освіти. У дослідженні використано комплекс таких загальнонаукових і спеціальних методів: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація наукових джерел, а також анкетування. Емпіричне дослідження проведено серед 23 викладачів КЗВО «Рівненська медична академія» із застосуванням авторської анкети, розробленої на основі сучасних концепцій психології менеджменту, емоційного інтелекту, психологічної безпеки та підтримувального лідерства. На підставі аналізу наукових підходів виокремлено ключові психологічні чинники ефективного управління колективом, серед яких: стиль керівництва, емоційний інтелект керівника, комунікативна компетентність, психологічна безпека, професійна підтримка персоналу, мотивація та здатність колективу адаптуватися до організаційних змін. Результати анкетування засвідчили, що найбільш вагомими характеристиками ефективної управлінської діяльності респонденти вважають відкриту комунікацію, довіру, справедливість управлінських рішень, емоційну підтримку працівників та можливість брати участь у прийнятті управлінських рішень. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо вдосконалення психологічних засад управління колективами закладів медичної освіти через розвиток управлінських компетентностей, формування психологічно безпечного освітнього середовища та впровадження сучасних підходів до професійної взаємодії.
- 14 October 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Вісник Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені Академіка Степана Дем'янчука. Серія: Педагогіка та психологія
- No. 3,p. 247-254
Open AccessПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ КОЛЕКТИВОМ У ЗАКЛАДАХ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ
Статтю присвячено дослідженню психологічних чинників ефективного управління колективом у закладах медичної освіти в умовах сучасних трансформацій освітнього середовища. Актуальність наукової розвідки зумовлена зростанням ролі соціально-психологічних аспектів управлінської діяльності, необхідністю забезпечення сприятливого психологічного клімату, розвитку конструктивної комунікації, підтримки професійної мотивації працівників та підвищення ефективності командної взаємодії. Метою статті є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження психологічних чинників, що визначають ефективність управління колективом у закладах медичної освіти. У дослідженні використано комплекс таких загальнонаукових і спеціальних методів: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація наукових джерел, а також анкетування. Емпіричне дослідження проведено серед 23 викладачів КЗВО «Рівненська медична академія» із застосуванням авторської анкети, розробленої на основі сучасних концепцій психології менеджменту, емоційного інтелекту, психологічної безпеки та підтримувального лідерства. На підставі аналізу наукових підходів виокремлено ключові психологічні чинники ефективного управління колективом, серед яких: стиль керівництва, емоційний інтелект керівника, комунікативна компетентність, психологічна безпека, професійна підтримка персоналу, мотивація та здатність колективу адаптуватися до організаційних змін. Результати анкетування засвідчили, що найбільш вагомими характеристиками ефективної управлінської діяльності респонденти вважають відкриту комунікацію, довіру, справедливість управлінських рішень, емоційну підтримку працівників та можливість брати участь у прийнятті управлінських рішень. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо вдосконалення психологічних засад управління колективами закладів медичної освіти через розвиток управлінських компетентностей, формування психологічно безпечного освітнього середовища та впровадження сучасних підходів до професійної взаємодії.
- 31 May 2026
- Published by V. N. Karazin Kharkiv National University in Problems of Engineering Pedagogic Education
- No. 86,p. 406-417
STUDENT DIGITAL FOOTPRINT AS A TOOL FOR ANALYTICALLY-ORIENTED ASSESSMENT OF LEARNING OUTCOMES OF FUTURE MEDICAL PROFESSIONALS
DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2026-86-32 Purpose. The purpose of the study is to substantiate and develop a model for using a student's digital footprint for a comprehensive assessment of academic achievements in a higher medical education institution. Methods. The study employed a combination of theoretical and empirical methods. The theoretical methods included analysis, generalization, and systematization of scientific sources on the issues of education digitalization and assessment of academic achievements. The empirical part involved the collection, processing, and interpretation of students’ digital footprint data within a learning management system. The research was conducted among 40 first-year students majoring in “Medicine” during the study of the discipline “Philosophy.” Indicators of digital activity were analyzed, including the frequency of system logins, duration of engagement with educational materials, participation in forum discussions, level of interaction with learning content, as well as the timeliness and completeness of task completion. Additionally, behavioral patterns of students’ learning activities in the digital environment were taken into account. Descriptive statistics, comparative analysis, and elements of correlation analysis were applied to process the results. Results. The article proposes a model for assessing students’ academic achievements based on their digital footprint, which integrates cognitive, behavioral, communicative, and organizational components. An integral assessment indicator was developed, calculated using an author’s formula, which allows considering both final learning outcomes and the dynamics of educational activity. A statistically significant relationship was found between the level of students’ digital activity and their academic performance. The results confirm the feasibility of using the digital footprint as a tool for analytical assessment. Conclusions. Using the digital footprint as an assessment tool contributes to increasing the effectiveness of the educational process, ensures continuous monitoring of learning activities, and creates conditions for the individualization of learning. The proposed model has practical value for higher education institutions, as it allows improving the assessment system, increasing its objectivity and validity. Its implementation facilitates evidence-based pedagogical decision-making based on the analysis of educational data.
- 31 May 2026
- Published by V. N. Karazin Kharkiv National University in Problems of Engineering Pedagogic Education
- No. 86,p. 406-417
STUDENT DIGITAL FOOTPRINT AS A TOOL FOR ANALYTICALLY-ORIENTED ASSESSMENT OF LEARNING OUTCOMES OF FUTURE MEDICAL PROFESSIONALS
DOI: https://doi.org/10.26565/2074-8922-2026-86-32 Purpose. The purpose of the study is to substantiate and develop a model for using a student's digital footprint for a comprehensive assessment of academic achievements in a higher medical education institution. Methods. The study employed a combination of theoretical and empirical methods. The theoretical methods included analysis, generalization, and systematization of scientific sources on the issues of education digitalization and assessment of academic achievements. The empirical part involved the collection, processing, and interpretation of students’ digital footprint data within a learning management system. The research was conducted among 40 first-year students majoring in “Medicine” during the study of the discipline “Philosophy.” Indicators of digital activity were analyzed, including the frequency of system logins, duration of engagement with educational materials, participation in forum discussions, level of interaction with learning content, as well as the timeliness and completeness of task completion. Additionally, behavioral patterns of students’ learning activities in the digital environment were taken into account. Descriptive statistics, comparative analysis, and elements of correlation analysis were applied to process the results. Results. The article proposes a model for assessing students’ academic achievements based on their digital footprint, which integrates cognitive, behavioral, communicative, and organizational components. An integral assessment indicator was developed, calculated using an author’s formula, which allows considering both final learning outcomes and the dynamics of educational activity. A statistically significant relationship was found between the level of students’ digital activity and their academic performance. The results confirm the feasibility of using the digital footprint as a tool for analytical assessment. Conclusions. Using the digital footprint as an assessment tool contributes to increasing the effectiveness of the educational process, ensures continuous monitoring of learning activities, and creates conditions for the individualization of learning. The proposed model has practical value for higher education institutions, as it allows improving the assessment system, increasing its objectivity and validity. Its implementation facilitates evidence-based pedagogical decision-making based on the analysis of educational data.
- Open Access
- 29 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 1,p. 3-8
РЕПРОДУКТИВНА ПОВЕДІНКА МОЛОДІ: РОЛЬ СІМЕЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА МЕДИЧНОГО СУПРОВОДУ
У статті досліджено особливості формування репродуктивної поведінки молоді, а саме роль сімейної комунікації, медичного консультування та соціальних чинників у формуванні свідомого ставлення до сексуального і репродуктивного здоров’я. Проаналізовано рівень обговорення інтимних питань в середині родини, звернення молоді до медичних працівників до початку статевого життя та після, вік сексуального дебюту, кількість статевих партнерів та основні шляхи комунікації щодо інтимних питань. Узагальнено результати власного опитування та порівняно їх із даними міжнародних наукових досліджень і аналітичних звітів у сфері громадського здоров’я та суміжно повязаних з цією тематикою джерел. У дослідженні використано результати анонімного анкетування 202 респондентів юнацького віку. Встановлено, що повноцінна комунікація між батьками та підлітками стосовно інтимних стосунків залишається недостатньо сформованою: лише частина молоді має можливість відкрито обговорювати ці питання в родині, тоді як значна частка респондентів отримує інформацію частково або взагалі не обговорює. Виявлено, що понад половина опитаних не зверталися до лікаря-гінеколога з профілактичною метою до початку статевого життя та після, що свідчить про недостатній рівень раннього медичного консультування. Проаналізовано також поведінкові аспекти репродуктивної поведінки молоді. Встановлено, що більшість респондентів уже мають досвід статевого життя, при цьому найпоширенішим віком його початку є пізній підлітковий період. Виявлено також наявність групи осіб із раннім сексуальним дебютом та кількома статевими партнерами, що може бути пов’язано з підвищеним ризиком інфекцій, що передаються статевим шляхом, та інших репродуктивних ускладнень. З’ясовано, що основним шляхом обговорення інтимних питань для молоді залишаються друзі та однолітки, тоді як звернення до батьків або медичних працівників відбувається істотно менше. Автори дійшли висновку, що недостатній рівень сімейної комунікації та обмежений доступ до профілактичного медичного консультування можуть негативно впливати на формування відповідальної репродуктивної поведінки молоді. Акцентується необхідність розвитку та впровадження освітніх і профілактичних програм, спрямованих на підвищення рівня репродуктивної грамотності молодого населення та активізацію ролі медичних працівників у питаннях сексуального і репродуктивного здоров’я.
- 29 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 1,p. 3-8
Open AccessРЕПРОДУКТИВНА ПОВЕДІНКА МОЛОДІ: РОЛЬ СІМЕЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА МЕДИЧНОГО СУПРОВОДУ
У статті досліджено особливості формування репродуктивної поведінки молоді, а саме роль сімейної комунікації, медичного консультування та соціальних чинників у формуванні свідомого ставлення до сексуального і репродуктивного здоров’я. Проаналізовано рівень обговорення інтимних питань в середині родини, звернення молоді до медичних працівників до початку статевого життя та після, вік сексуального дебюту, кількість статевих партнерів та основні шляхи комунікації щодо інтимних питань. Узагальнено результати власного опитування та порівняно їх із даними міжнародних наукових досліджень і аналітичних звітів у сфері громадського здоров’я та суміжно повязаних з цією тематикою джерел. У дослідженні використано результати анонімного анкетування 202 респондентів юнацького віку. Встановлено, що повноцінна комунікація між батьками та підлітками стосовно інтимних стосунків залишається недостатньо сформованою: лише частина молоді має можливість відкрито обговорювати ці питання в родині, тоді як значна частка респондентів отримує інформацію частково або взагалі не обговорює. Виявлено, що понад половина опитаних не зверталися до лікаря-гінеколога з профілактичною метою до початку статевого життя та після, що свідчить про недостатній рівень раннього медичного консультування. Проаналізовано також поведінкові аспекти репродуктивної поведінки молоді. Встановлено, що більшість респондентів уже мають досвід статевого життя, при цьому найпоширенішим віком його початку є пізній підлітковий період. Виявлено також наявність групи осіб із раннім сексуальним дебютом та кількома статевими партнерами, що може бути пов’язано з підвищеним ризиком інфекцій, що передаються статевим шляхом, та інших репродуктивних ускладнень. З’ясовано, що основним шляхом обговорення інтимних питань для молоді залишаються друзі та однолітки, тоді як звернення до батьків або медичних працівників відбувається істотно менше. Автори дійшли висновку, що недостатній рівень сімейної комунікації та обмежений доступ до профілактичного медичного консультування можуть негативно впливати на формування відповідальної репродуктивної поведінки молоді. Акцентується необхідність розвитку та впровадження освітніх і профілактичних програм, спрямованих на підвищення рівня репродуктивної грамотності молодого населення та активізацію ролі медичних працівників у питаннях сексуального і репродуктивного здоров’я.
- Open Access
- 31 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 4,p. 242-247
ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ
У статті актуалізована проблема формування знань та вмінь зі збереження ментального здоров’я майбутніми фахівцями стоматологічного профілю, а саме техніками зубними та гігієністами зубними. Проблема розглядається через призму дослідження стресостійкості у підлітків та юнаків, що є студентами першого курсу медичних коледжів, які перебувають у новому освітньому та соціальному середовищі. Стаття містить у собі узагальнені дані наукових досліджень з питань психічного та психологічного здоров’я. Розглядаються різні трактування даних понять з визначенням факторів, які впливають на їх формування. Також у статті дано визначення поняттю ментальне здоров’я й та вплив психологічної резильєнтності, як здатності успішно адаптуватись до стресу, зберігаючи психологічну рівновагу та належне функціонування організму людини. Авторами досліджено, що факт наявності у науковій літературі ототожнення поняття «ментальне здоров’я» з термінами «психічне здоров’я», «психологічне здоров’я» також проаналізовано погляди науковців на сутність ментального здоров’я та визначено чого як стан психічного благополуччя за допомогою якого людина може реалізувати свій потенціал ефективно справляючись зі стресами також людина може продуктивно працювати будуючи стосунки та роблячи власний внесок у життя суспільне життя. Визначено, що заклади фахової передвищої освіти ставлять за мету створити комфортні умови перебування студентів у власне закладі освіти та студентському гуртожитку. Особлива увага надається студентам першокурсникам, вступ яких здійснено на основі базової середньої освіти. Авторами статті запропоновано педагогічний інструмент метою якого є сформувати вміння зберегти власне ментальне здоров’я через поєднання психологічної стійкості з навичками фізичного самозбереження у рамках формування здоровʼязберігаючої компетентності майбутніх медичних фахівців в умовах медичного коледжу.
- 31 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 4,p. 242-247
Open AccessФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ
У статті актуалізована проблема формування знань та вмінь зі збереження ментального здоров’я майбутніми фахівцями стоматологічного профілю, а саме техніками зубними та гігієністами зубними. Проблема розглядається через призму дослідження стресостійкості у підлітків та юнаків, що є студентами першого курсу медичних коледжів, які перебувають у новому освітньому та соціальному середовищі. Стаття містить у собі узагальнені дані наукових досліджень з питань психічного та психологічного здоров’я. Розглядаються різні трактування даних понять з визначенням факторів, які впливають на їх формування. Також у статті дано визначення поняттю ментальне здоров’я й та вплив психологічної резильєнтності, як здатності успішно адаптуватись до стресу, зберігаючи психологічну рівновагу та належне функціонування організму людини. Авторами досліджено, що факт наявності у науковій літературі ототожнення поняття «ментальне здоров’я» з термінами «психічне здоров’я», «психологічне здоров’я» також проаналізовано погляди науковців на сутність ментального здоров’я та визначено чого як стан психічного благополуччя за допомогою якого людина може реалізувати свій потенціал ефективно справляючись зі стресами також людина може продуктивно працювати будуючи стосунки та роблячи власний внесок у життя суспільне життя. Визначено, що заклади фахової передвищої освіти ставлять за мету створити комфортні умови перебування студентів у власне закладі освіти та студентському гуртожитку. Особлива увага надається студентам першокурсникам, вступ яких здійснено на основі базової середньої освіти. Авторами статті запропоновано педагогічний інструмент метою якого є сформувати вміння зберегти власне ментальне здоров’я через поєднання психологічної стійкості з навичками фізичного самозбереження у рамках формування здоровʼязберігаючої компетентності майбутніх медичних фахівців в умовах медичного коледжу.
- Open Access
- 17 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 3,p. 318-327
ФАКТОРИ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
У статті розглянуто феномен психологічного благополуччя науково-педагогічних працівників (НПП) як багатовимірне явище, що формується під впливом комплексу внутрішніх, зовнішніх та інтерактивних чинників. Професія НПП вимагає поєднання спеціалізованої експертизи, педагогічних і наукових компетентностей, а також емоційної залученості, що створює високі вимоги та зумовлює значне професійне навантаження, підвищений рівень стресу і ризик зниження самопочуття. У межах аналізу наголошується на відсутності єдиного визначення поняття «благополуччя», яке охоплює когнітивні, емоційні та поведінкові компоненти, проявляючись у суб’єктивному, досвідному й психологічному вимірах. Здійснено узагальнення теоретичних підходів, зокрема моделі PERMA та теорії вимог і ресурсів праці (JD-R), що пояснюють взаємозв’язки між ресурсами, вимогами та рівнем благополуччя працівників освіти. Визначено основні групи чинників, які впливають на добробут НПП: зовнішні (умови праці, соціальна підтримка, професійний розвиток, організаційна культура), внутрішні (емоційний інтелект, психологічна стійкість, фізичне й психічне здоров’я) та взаємодіючі (баланс між роботою й особистим життям, підтримка сім’ї). Окрему увагу приділено значенню сприятливого соціально-психологічного клімату в університеті, який ґрунтується на взаємоповазі, відкритості та співпраці, а також ролі формальної та неформальної підтримки у збереженні психічного здоров’я викладачів. Підкреслено важливість можливостей для професійного саморозвитку, академічної мобільності та самореалізації як ключових передумов підвищення суб’єктивного благополуччя. Водночас відзначено, що цифровізація, глобальні трансформації у сфері освіти та зростання академічного навантаження посилюють потребу у формуванні системної підтримки добробуту НПП. Зроблено висновок, що психологічне благополуччя є динамічним конструктом, який потребує комплексного підходу, що поєднує індивідуальні, організаційні та соціокультурні стратегії, спрямовані на зміцнення психоемоційної стійкості, підвищення задоволеності працею та забезпечення професійного процвітання у сфері вищої освіти.
- 17 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 3,p. 318-327
Open AccessФАКТОРИ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
У статті розглянуто феномен психологічного благополуччя науково-педагогічних працівників (НПП) як багатовимірне явище, що формується під впливом комплексу внутрішніх, зовнішніх та інтерактивних чинників. Професія НПП вимагає поєднання спеціалізованої експертизи, педагогічних і наукових компетентностей, а також емоційної залученості, що створює високі вимоги та зумовлює значне професійне навантаження, підвищений рівень стресу і ризик зниження самопочуття. У межах аналізу наголошується на відсутності єдиного визначення поняття «благополуччя», яке охоплює когнітивні, емоційні та поведінкові компоненти, проявляючись у суб’єктивному, досвідному й психологічному вимірах. Здійснено узагальнення теоретичних підходів, зокрема моделі PERMA та теорії вимог і ресурсів праці (JD-R), що пояснюють взаємозв’язки між ресурсами, вимогами та рівнем благополуччя працівників освіти. Визначено основні групи чинників, які впливають на добробут НПП: зовнішні (умови праці, соціальна підтримка, професійний розвиток, організаційна культура), внутрішні (емоційний інтелект, психологічна стійкість, фізичне й психічне здоров’я) та взаємодіючі (баланс між роботою й особистим життям, підтримка сім’ї). Окрему увагу приділено значенню сприятливого соціально-психологічного клімату в університеті, який ґрунтується на взаємоповазі, відкритості та співпраці, а також ролі формальної та неформальної підтримки у збереженні психічного здоров’я викладачів. Підкреслено важливість можливостей для професійного саморозвитку, академічної мобільності та самореалізації як ключових передумов підвищення суб’єктивного благополуччя. Водночас відзначено, що цифровізація, глобальні трансформації у сфері освіти та зростання академічного навантаження посилюють потребу у формуванні системної підтримки добробуту НПП. Зроблено висновок, що психологічне благополуччя є динамічним конструктом, який потребує комплексного підходу, що поєднує індивідуальні, організаційні та соціокультурні стратегії, спрямовані на зміцнення психоемоційної стійкості, підвищення задоволеності працею та забезпечення професійного процвітання у сфері вищої освіти.
- Open Access
- 28 September 2025
- Published by Group of Companies Med Expert, LLC in UKRAINIAN JOURNAL OF PERINATOLOGY AND PEDIATRICS
- No. 3(103),p. 168-175
Social health of ukrainian children and adolescents in conditions of martial arts
Аim - to conduct a systematic analysis of scientific sources on the social health of Ukrainian children and adolescents under martial law as a pressing problem of psychology, medicine and social work. Martial law conditions negatively affect the main aspects of the social health of children and adolescents in Ukraine. The level of social health in the aspect of military actions is determined by negative factors that affect the social health of the child. A low level of social health reflects the inability of children and adolescents to socialize. Social health is not a state of stability. A child, especially in adolescence, cannot have absolute social health. The following components of social health can be defined: interest in the environment; focus on results; empathy; responsibility to others; perception of social reality; adaptation to the environment. War is a social factor influencing modern society. Psychological resistance to dangerous conditions and the ability to preserve one’s own health and life are being formed in children and adolescents. At the same time, negative social trends include an increase in the percentage of Ukrainian children and adolescents suffering from depression, anxiety, mental disorders, and unbalanced behavior. A small group of adolescents perceives war as a very dangerous psychological and social situation. This leads to reckless actions with negative consequences. The impact of war on the social health of Ukrainian children and adolescents is mainly negative. Preservation of social health requires significant efforts by pediatricians, social workers, and teachers. The authors declare the absence of a conflict of interest.
- 28 September 2025
- Published by Group of Companies Med Expert, LLC in UKRAINIAN JOURNAL OF PERINATOLOGY AND PEDIATRICS
- No. 3(103),p. 168-175
Open AccessSocial health of ukrainian children and adolescents in conditions of martial arts
Аim - to conduct a systematic analysis of scientific sources on the social health of Ukrainian children and adolescents under martial law as a pressing problem of psychology, medicine and social work. Martial law conditions negatively affect the main aspects of the social health of children and adolescents in Ukraine. The level of social health in the aspect of military actions is determined by negative factors that affect the social health of the child. A low level of social health reflects the inability of children and adolescents to socialize. Social health is not a state of stability. A child, especially in adolescence, cannot have absolute social health. The following components of social health can be defined: interest in the environment; focus on results; empathy; responsibility to others; perception of social reality; adaptation to the environment. War is a social factor influencing modern society. Psychological resistance to dangerous conditions and the ability to preserve one’s own health and life are being formed in children and adolescents. At the same time, negative social trends include an increase in the percentage of Ukrainian children and adolescents suffering from depression, anxiety, mental disorders, and unbalanced behavior. A small group of adolescents perceives war as a very dangerous psychological and social situation. This leads to reckless actions with negative consequences. The impact of war on the social health of Ukrainian children and adolescents is mainly negative. Preservation of social health requires significant efforts by pediatricians, social workers, and teachers. The authors declare the absence of a conflict of interest.