Валентина Леонідівна Смірнова
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Валентина Леонідівна Смірнова has a total of 27 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Наталія Ярославівна Панчишин
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України
12 shared publications - Н. О. Слободян
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
3 shared publications - L. M. Romanjuk
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
2 shared publications - Л. П. Запорожан
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
2 shared publications - Н. Є. Романюк
Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
2 shared publications - Олександра Ярославівна Галицька-Хархаліс
Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України
2 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 31 May 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
- No. 2,p. 96-106
ПРОФЕСІЙНИЙ ПРОФІЛЬ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ПЕРСОНАЛУ СЛУЖБИ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
Мета: оцінити професійний та психологічний профіль персоналу служби екстреної медичної допомоги (ЕМД), визначити рівень робочого навантаження, психоемоційного стресу, емоційного виснаження, а також виявити ключові чинники, що впливають на задоволеність роботою та ризики професійного вигорання. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь лікарі та парамедики одного з районних підрозділів служби екстреної медичної допомоги Західного регіону України. Основний інструмент збору даних ‒ анонімна анкета з оцінкою професійного профілю, умов праці, психоемоційного навантаження, рівня емоційного виснаження та впливу професійної діяльності на загальний стан здоров’я. Результати. Професійна діяльність персоналу служби ЕМД відбувається в умовах стійкого поєднання високого навантаження, обмежених можливостей для відновлення та нестабільного відчуття безпеки, що формує підґрунтя для хронічного психоемоційного напруження. Особливо вразливою групою є парамедики, для яких характерне більш інтенсивне фізичне навантаження, нестабільність робочого середовища та менша задоволеність умовами праці. У лікарів же основним джерелом стресу є поєднання високої відповідальності та одночасного впливу кількох професійних і організаційних факторів, що формує накопичувальний ефект психоемоційного навантаження. Професійний стрес і емоційне виснаження в обох групах мають системний і мультифакторний характер. Їх взаємопідсилення проявляється у погіршенні якості сну, загального стану здоров’я, зниженні працездатності та ефективності прийняття рішень. Дефіцит психологічної підтримки додатково посилює ці процеси, обмежуючи можливості адаптації та відновлення в умовах хронічного стресу. Висновки. Персонал ЕМД працює в умовах високого професійного та фізичного навантаження, стійкого стресового впливу та обмежених психологічних ресурсів, що зумовлює виражене емоційне виснаження, задоволеність роботою, сформовану переважно як результат адаптації до умов діяльності, а не повної професійної реалізації, а також часті наміри залишити професію, що підкреслює високий ризик професійного вигорання та необхідність системної оптимізації робочих умов і розвитку програм підтримки.
- 31 May 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
- No. 2,p. 96-106
Open AccessПРОФЕСІЙНИЙ ПРОФІЛЬ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНЕ НАВАНТАЖЕННЯ ПЕРСОНАЛУ СЛУЖБИ ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
Мета: оцінити професійний та психологічний профіль персоналу служби екстреної медичної допомоги (ЕМД), визначити рівень робочого навантаження, психоемоційного стресу, емоційного виснаження, а також виявити ключові чинники, що впливають на задоволеність роботою та ризики професійного вигорання. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь лікарі та парамедики одного з районних підрозділів служби екстреної медичної допомоги Західного регіону України. Основний інструмент збору даних ‒ анонімна анкета з оцінкою професійного профілю, умов праці, психоемоційного навантаження, рівня емоційного виснаження та впливу професійної діяльності на загальний стан здоров’я. Результати. Професійна діяльність персоналу служби ЕМД відбувається в умовах стійкого поєднання високого навантаження, обмежених можливостей для відновлення та нестабільного відчуття безпеки, що формує підґрунтя для хронічного психоемоційного напруження. Особливо вразливою групою є парамедики, для яких характерне більш інтенсивне фізичне навантаження, нестабільність робочого середовища та менша задоволеність умовами праці. У лікарів же основним джерелом стресу є поєднання високої відповідальності та одночасного впливу кількох професійних і організаційних факторів, що формує накопичувальний ефект психоемоційного навантаження. Професійний стрес і емоційне виснаження в обох групах мають системний і мультифакторний характер. Їх взаємопідсилення проявляється у погіршенні якості сну, загального стану здоров’я, зниженні працездатності та ефективності прийняття рішень. Дефіцит психологічної підтримки додатково посилює ці процеси, обмежуючи можливості адаптації та відновлення в умовах хронічного стресу. Висновки. Персонал ЕМД працює в умовах високого професійного та фізичного навантаження, стійкого стресового впливу та обмежених психологічних ресурсів, що зумовлює виражене емоційне виснаження, задоволеність роботою, сформовану переважно як результат адаптації до умов діяльності, а не повної професійної реалізації, а також часті наміри залишити професію, що підкреслює високий ризик професійного вигорання та необхідність системної оптимізації робочих умов і розвитку програм підтримки.
- Open Access
- 29 May 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Здобутки клінічної і експериментальної медицини
- No. 2,p. 96-103
АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ БРИГАД ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
РЕЗЮМЕ. Екстрена медична допомога є ключовою складовою системи охорони здоров’я, ефективність якої визначається організаційними, кадровими та нормативними чинниками, а також професійною підготовкою персоналу різних типів бригад. Диференційний підхід до діяльності фельдшерських, лікарських бригад і бригад парамедиків з урахуванням терміновості викликів, територіальних і демографічних особливостей, істотно впливає на якість і результати надання допомоги. Мета – порівняльний аналіз роботи різних типів (лікарських, фельдшерських та парамедичних) бригад екстреної медичної допомоги на базі Галицької станції екстреної медичної допомоги в січні 2025 року. Матеріал і методи. Матеріалами дослідження були організаційно-структурні дані служби екстреної медичної допомоги, інформація про зону обслуговування, кількість та типи бригад екстреної медичної допомоги, а також територіальні особливості обслуговуваної місцевості. У дослідженні використано комплекс загальнонаукових, статистичних та медико-організаційних методів: методи аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення для оцінки показників діяльності персоналу бригад екстреної медичної допомоги. Результати. Екстрена медична допомога в зоні обслуговування Галицької станції характеризується домінуванням викликів із серцево-судинними захворюваннями та підозрою на гостре порушення мозкового кровообігу, що свідчить про високий рівень серцево-судинних проблем серед населення та потребу у своєчасному контролі хронічних станів і впровадженні чітких маршрутів «інсультної допомоги». Значну частку також становлять травми, захворювання органів травлення й алкогольні інтоксикації, зумовлені соціально-поведінковими чинниками, при домінуванні викликів із сільської місцевості та серед осіб похилого віку, що ускладнює логістику та потребує адаптації ресурсів. Установлено, що лікарські й фельдшерські бригади переважно залучаються до критичних випадків, тоді як парамедичні забезпечують доступність допомоги у менш ургентних і віддалених ситуаціях, що підтверджує доцільність диференційної організації роботи служби екстреної медичної допомоги. Висновки. Результати дослідження засвідчують високий тягар хронічної серцево-судинної патології серед населення. Значна частка звернень із сільської місцевості та серед осіб похилого віку зумовлює потребу в адаптації логістики й ресурсного забезпечення екстреної медичної допомоги. Диференційний розподіл функцій між типами бригад підтверджує доцільність спеціалізації для підвищення ефективності реагування та безпеки пацієнтів.
- 29 May 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Здобутки клінічної і експериментальної медицини
- No. 2,p. 96-103
Open AccessАНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ БРИГАД ЕКСТРЕНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ
РЕЗЮМЕ. Екстрена медична допомога є ключовою складовою системи охорони здоров’я, ефективність якої визначається організаційними, кадровими та нормативними чинниками, а також професійною підготовкою персоналу різних типів бригад. Диференційний підхід до діяльності фельдшерських, лікарських бригад і бригад парамедиків з урахуванням терміновості викликів, територіальних і демографічних особливостей, істотно впливає на якість і результати надання допомоги. Мета – порівняльний аналіз роботи різних типів (лікарських, фельдшерських та парамедичних) бригад екстреної медичної допомоги на базі Галицької станції екстреної медичної допомоги в січні 2025 року. Матеріал і методи. Матеріалами дослідження були організаційно-структурні дані служби екстреної медичної допомоги, інформація про зону обслуговування, кількість та типи бригад екстреної медичної допомоги, а також територіальні особливості обслуговуваної місцевості. У дослідженні використано комплекс загальнонаукових, статистичних та медико-організаційних методів: методи аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення для оцінки показників діяльності персоналу бригад екстреної медичної допомоги. Результати. Екстрена медична допомога в зоні обслуговування Галицької станції характеризується домінуванням викликів із серцево-судинними захворюваннями та підозрою на гостре порушення мозкового кровообігу, що свідчить про високий рівень серцево-судинних проблем серед населення та потребу у своєчасному контролі хронічних станів і впровадженні чітких маршрутів «інсультної допомоги». Значну частку також становлять травми, захворювання органів травлення й алкогольні інтоксикації, зумовлені соціально-поведінковими чинниками, при домінуванні викликів із сільської місцевості та серед осіб похилого віку, що ускладнює логістику та потребує адаптації ресурсів. Установлено, що лікарські й фельдшерські бригади переважно залучаються до критичних випадків, тоді як парамедичні забезпечують доступність допомоги у менш ургентних і віддалених ситуаціях, що підтверджує доцільність диференційної організації роботи служби екстреної медичної допомоги. Висновки. Результати дослідження засвідчують високий тягар хронічної серцево-судинної патології серед населення. Значна частка звернень із сільської місцевості та серед осіб похилого віку зумовлює потребу в адаптації логістики й ресурсного забезпечення екстреної медичної допомоги. Диференційний розподіл функцій між типами бригад підтверджує доцільність спеціалізації для підвищення ефективності реагування та безпеки пацієнтів.
- 26 May 2026
- Published by DKS Center in Efektyvna ekonomika
- No. 5
РОЛЬ МЕНЕДЖЕРА КРЕАТИВНОГО ТИПУ В ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ ХХІ ТА ФОРМУВАННІ КОМАНДНОЇ КУЛЬТУРИ
- 26 May 2026
- Published by DKS Center in Efektyvna ekonomika
- No. 5
РОЛЬ МЕНЕДЖЕРА КРЕАТИВНОГО ТИПУ В ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ ХХІ ТА ФОРМУВАННІ КОМАНДНОЇ КУЛЬТУРИ
- Open Access
- 6 April 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
- No. 1,p. 35-41
ЛЕПТОСПІРОЗ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ
Мета – проаналізувати динаміку захворюваності на лептоспіроз в Україні загалом і Тернопільській області та Теребовлянському районі зокрема за період 2015–2024 років, а також здійснити прогноз її розвитку до 2028 року. Матеріали і методи. У статті проаналізовано офіційні статистичні дані Центру громадського здоров’я МОЗ України, Головного управління Держсанепідслужби у Тернопільській області, Тернопільського обласного центру контро лю та профілактики хвороб, Теребовлянської районної санітарно-епідеміологічної служби та Теребовлянського відділу Тернопільського міськрайонного центру з контролю та профілактики хвороб за 2015–2024 роки. Застосовано методи ретроспективного й описового епідеміологічного аналізу, статистичної обробки даних, а також трендове прогнозування з використанням лінійних і поліноміальних моделей. Результати. Проаналізовано динаміку захворюваності на лептоспіроз в Україні загалом і Тернопільській області та Теребовлянському районі за 2015–2024 роки. Встановлено тенденцію до зростання частки лептоспірозу в структурі інфекційних захворювань на загальнодержавному та регіональному рівнях за наявності неоднорідної динаміки на локальному рівні. Виявлено зростання ролі водного шляху передачі інфекції та переважання захворюваності серед чоловіків. Результати прогнозування до 2028 року свідчать про ймовірне подальше зростання захворюваності в Україні загалом та в Тернопільській області зокрема, що обґрунтовує необхідність посилення профілактичних і організаційно-епідеміологічних заходів. Висновки. Лептоспіроз залишається актуальною проблемою громадського здоров’я України з тенденцією до зростання захворюваності на загальнодержавному та регіональному рівнях. Виявлено регіональні відмінності епідемічного процесу, зростання ролі водного шляху передачі інфекції та переважання захворюваності серед чоловічого населення. Результати прогнозування обґрунтовують необхідність посилення епідеміологічного нагляду та профілактичних заходів з урахуванням регіональних особливостей.
- 6 April 2026
- Published by Ternopil State Medical University in Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
- No. 1,p. 35-41
Open AccessЛЕПТОСПІРОЗ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ
Мета – проаналізувати динаміку захворюваності на лептоспіроз в Україні загалом і Тернопільській області та Теребовлянському районі зокрема за період 2015–2024 років, а також здійснити прогноз її розвитку до 2028 року. Матеріали і методи. У статті проаналізовано офіційні статистичні дані Центру громадського здоров’я МОЗ України, Головного управління Держсанепідслужби у Тернопільській області, Тернопільського обласного центру контро лю та профілактики хвороб, Теребовлянської районної санітарно-епідеміологічної служби та Теребовлянського відділу Тернопільського міськрайонного центру з контролю та профілактики хвороб за 2015–2024 роки. Застосовано методи ретроспективного й описового епідеміологічного аналізу, статистичної обробки даних, а також трендове прогнозування з використанням лінійних і поліноміальних моделей. Результати. Проаналізовано динаміку захворюваності на лептоспіроз в Україні загалом і Тернопільській області та Теребовлянському районі за 2015–2024 роки. Встановлено тенденцію до зростання частки лептоспірозу в структурі інфекційних захворювань на загальнодержавному та регіональному рівнях за наявності неоднорідної динаміки на локальному рівні. Виявлено зростання ролі водного шляху передачі інфекції та переважання захворюваності серед чоловіків. Результати прогнозування до 2028 року свідчать про ймовірне подальше зростання захворюваності в Україні загалом та в Тернопільській області зокрема, що обґрунтовує необхідність посилення профілактичних і організаційно-епідеміологічних заходів. Висновки. Лептоспіроз залишається актуальною проблемою громадського здоров’я України з тенденцією до зростання захворюваності на загальнодержавному та регіональному рівнях. Виявлено регіональні відмінності епідемічного процесу, зростання ролі водного шляху передачі інфекції та переважання захворюваності серед чоловічого населення. Результати прогнозування обґрунтовують необхідність посилення епідеміологічного нагляду та профілактичних заходів з урахуванням регіональних особливостей.
- Open Access
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 178-185
РОЛЬ АДАПТИВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ У ФОРМУВАННІ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ
Актуальність. У сучасному суспільстві питання збереження і зміцнення здоров’я набуває дедалі більшої значущості, оскільки спосіб життя людини є одним із головних чинників, що безпосередньо впливає не лише на її фізичний і психологічний стан, а й на соціальне благополуччя, емоційну стабільність, професійну реалізацію, здатність до міжособистісної взаємодії та загальну якість життя. Мета роботи ‒ дослідити взаємозв’язок між індивідуальними особливостями адаптивних можливостей та здоров’язберігаючою поведінкою. Матеріали та методи. Використано методи кореляційно-регресійного аналізу, аналітичний і системний підходи для обробки й інтерпретації даних. Також застосовано методику «Адаптивність» (за А. Г. Маклаковим і С. В. Чермяніним). Шляхом випадкового відбору були обрані 73 медичні сестри клінічної лікарні. Результати дослідження.Вплив показників адаптивних можливостей на здоров’язберігаючу поведінку полягає в тому, що високий рівень адаптивних можливостей допомагає людині ефективно реагувати на стреси, підтримувати фізичне, психічне здоров’я та здорові звички. Такі показники, як поведінкове регулювання, комунікативний потенціал і моральні орієнтири, особистісний адаптаційний потенціал, сприяють дотриманню здоров’язберігаючої поведінки, ефективному спілкуванню та збереженню моральної стабільності. Зокрема, високий рівень адаптивних можливостей дає змогу індивіду зберігати мотивацію до здорової поведінки навіть у складних обставинах, управляти стресом, ефективно спілкуватися з іншими та підтримувати моральну стабільність. Це, зі свого боку, сприяє дотриманню здорових звичок, уникненню шкідливих впливів і активному збереженню здоров’я. Таким чином, високі показники адаптивних можливостей є важливим фактором, що підтримує здоров’язберігаючу поведінку, забезпечуючи індивіду стабільність і ефективність у взаємодії з навколишнім середовищем і власним здоров’ям.Висновки. Проведений аналіз показує наявність вагомого взаємозв’язку між поведінковим регулюванням, комунікативним потенціалом, моральною нормативністю й особистісним адаптаційним потенціалом. Для досягнення високого рівня здоров’язберігаючої поведінки важливо комплексно розвивати всі аспекти адаптивних можливостей, забезпечуючи гармонійний розвиток моральної нормативності, поведінкового регулювання, комунікативного й особистісного адаптаційного потенціалу.
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 178-185
Open AccessРОЛЬ АДАПТИВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ У ФОРМУВАННІ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ
Актуальність. У сучасному суспільстві питання збереження і зміцнення здоров’я набуває дедалі більшої значущості, оскільки спосіб життя людини є одним із головних чинників, що безпосередньо впливає не лише на її фізичний і психологічний стан, а й на соціальне благополуччя, емоційну стабільність, професійну реалізацію, здатність до міжособистісної взаємодії та загальну якість життя. Мета роботи ‒ дослідити взаємозв’язок між індивідуальними особливостями адаптивних можливостей та здоров’язберігаючою поведінкою. Матеріали та методи. Використано методи кореляційно-регресійного аналізу, аналітичний і системний підходи для обробки й інтерпретації даних. Також застосовано методику «Адаптивність» (за А. Г. Маклаковим і С. В. Чермяніним). Шляхом випадкового відбору були обрані 73 медичні сестри клінічної лікарні. Результати дослідження.Вплив показників адаптивних можливостей на здоров’язберігаючу поведінку полягає в тому, що високий рівень адаптивних можливостей допомагає людині ефективно реагувати на стреси, підтримувати фізичне, психічне здоров’я та здорові звички. Такі показники, як поведінкове регулювання, комунікативний потенціал і моральні орієнтири, особистісний адаптаційний потенціал, сприяють дотриманню здоров’язберігаючої поведінки, ефективному спілкуванню та збереженню моральної стабільності. Зокрема, високий рівень адаптивних можливостей дає змогу індивіду зберігати мотивацію до здорової поведінки навіть у складних обставинах, управляти стресом, ефективно спілкуватися з іншими та підтримувати моральну стабільність. Це, зі свого боку, сприяє дотриманню здорових звичок, уникненню шкідливих впливів і активному збереженню здоров’я. Таким чином, високі показники адаптивних можливостей є важливим фактором, що підтримує здоров’язберігаючу поведінку, забезпечуючи індивіду стабільність і ефективність у взаємодії з навколишнім середовищем і власним здоров’ям.Висновки. Проведений аналіз показує наявність вагомого взаємозв’язку між поведінковим регулюванням, комунікативним потенціалом, моральною нормативністю й особистісним адаптаційним потенціалом. Для досягнення високого рівня здоров’язберігаючої поведінки важливо комплексно розвивати всі аспекти адаптивних можливостей, забезпечуючи гармонійний розвиток моральної нормативності, поведінкового регулювання, комунікативного й особистісного адаптаційного потенціалу.
- Open Access
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 172-177
ОШИРЕНІСТЬ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН У ГЛОБАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ
Актуальність. Наркозалежність є глобальною загрозою, що охоплює всі континенти та має серйозні соціально-економічні наслідки. Мета роботи ‒ дослідження й аналіз поширеності наркотичних речовин у сучасному світі з акцентом на регіональні особливості. Матеріали та методи. Під час дослідження було проаналізовано актуальні наукові публікації, звіти міжнародних організацій, як-от Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC). Це дало змогу виявити й оцінити масштаби проблеми, а також визначити основні виклики, пов’язані з глобальним поширенням наркотичних речовин. Результати дослідження. Європа є головним ринком споживання наркотиків, зокрема канабіса, кокаїну, амфетамінів та синтетичних речовин (MDMA). Азія залишається центром виробництва та транзиту наркотиків: Золотий трикутник (М’янма, Лаос, Таїланд) є осередком виробництва героїну, Афганістан – лідером з виробництва опіатів, а в Південно-Східній Азії поширюються метамфетамін і нові психоактивні речовини. Північна Америка переживає опіоїдну кризу через фентаніл, що спричинив рекордну смертність. Основними виробниками наркотиків залишаються Колумбія, Болівія та Перу, а головними споживачами – США та Західна Європа. Африка стає ключовим транзитним вузлом, особливо для кокаїну та героїну. Найпоширеніший наркотик в Африці – канабіс, а зловживання трамадолом спричиняє серйозні проблеми. Австралія та Нова Зеландія мають високий рівень споживання кокаїну, MDMA та канабіса, особливо серед молоді. Ефективна боротьба з наркозалежністю потребує комплексного міжнародного підходу для зменшення попиту та пропозиції наркотиків, посилення контролю над їх виробництвом і розповсюдженням та профілактичних заходів. Висновки. Залежність від наркотиків є глобальною загрозою. Вивчення цієї проблеми дає змогу виявити основні регіони виробництва, транзиту та споживання наркотиків, а також оцінити їхній вплив на здоров’я, безпеку та соціально-економічну ситуацію в різних країнах.Розуміння цих процесів є критичним для розробки ефективних політик боротьби з наркотиками та зниження їх негативних наслідків для суспільства. Європа є основним регіоном споживання наркотиків, як-от канабіс, кокаїн, амфетаміни і героїн, а також лідирує в ринку синтетичних речовин. Азія – головний виробник і транзитний хаб героїну та метамфетаміну. Північна Америка стикається з опіоїдною кризою, зокрема через фентаніл, а також зростає споживання кокаїну та метамфетаміну. Африка стає важливим ринком збуту і транзитним вузлом для наркотиків. В Австралії та Новій Зеландії високий рівень споживання кокаїну та метамфетаміну.
- 29 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 2,p. 172-177
Open AccessОШИРЕНІСТЬ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН У ГЛОБАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ
Актуальність. Наркозалежність є глобальною загрозою, що охоплює всі континенти та має серйозні соціально-економічні наслідки. Мета роботи ‒ дослідження й аналіз поширеності наркотичних речовин у сучасному світі з акцентом на регіональні особливості. Матеріали та методи. Під час дослідження було проаналізовано актуальні наукові публікації, звіти міжнародних організацій, як-от Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC). Це дало змогу виявити й оцінити масштаби проблеми, а також визначити основні виклики, пов’язані з глобальним поширенням наркотичних речовин. Результати дослідження. Європа є головним ринком споживання наркотиків, зокрема канабіса, кокаїну, амфетамінів та синтетичних речовин (MDMA). Азія залишається центром виробництва та транзиту наркотиків: Золотий трикутник (М’янма, Лаос, Таїланд) є осередком виробництва героїну, Афганістан – лідером з виробництва опіатів, а в Південно-Східній Азії поширюються метамфетамін і нові психоактивні речовини. Північна Америка переживає опіоїдну кризу через фентаніл, що спричинив рекордну смертність. Основними виробниками наркотиків залишаються Колумбія, Болівія та Перу, а головними споживачами – США та Західна Європа. Африка стає ключовим транзитним вузлом, особливо для кокаїну та героїну. Найпоширеніший наркотик в Африці – канабіс, а зловживання трамадолом спричиняє серйозні проблеми. Австралія та Нова Зеландія мають високий рівень споживання кокаїну, MDMA та канабіса, особливо серед молоді. Ефективна боротьба з наркозалежністю потребує комплексного міжнародного підходу для зменшення попиту та пропозиції наркотиків, посилення контролю над їх виробництвом і розповсюдженням та профілактичних заходів. Висновки. Залежність від наркотиків є глобальною загрозою. Вивчення цієї проблеми дає змогу виявити основні регіони виробництва, транзиту та споживання наркотиків, а також оцінити їхній вплив на здоров’я, безпеку та соціально-економічну ситуацію в різних країнах.Розуміння цих процесів є критичним для розробки ефективних політик боротьби з наркотиками та зниження їх негативних наслідків для суспільства. Європа є основним регіоном споживання наркотиків, як-от канабіс, кокаїн, амфетаміни і героїн, а також лідирує в ринку синтетичних речовин. Азія – головний виробник і транзитний хаб героїну та метамфетаміну. Північна Америка стикається з опіоїдною кризою, зокрема через фентаніл, а також зростає споживання кокаїну та метамфетаміну. Африка стає важливим ринком збуту і транзитним вузлом для наркотиків. В Австралії та Новій Зеландії високий рівень споживання кокаїну та метамфетаміну.
- Open Access
- 30 September 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
- No. 3,p. 61-65
НАРКОЗАЛЕЖНІСТЬ: ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИХ НАРКОТИКІВ СУЧАСНОСТІ
Мета: дослідити глобальні тенденції наркозалежності, зокрема вживання найбільш поширених наркотиків, їхній вплив на фізіологію та психіку людини. Матеріали і методи. Проведено аналіз актуальних наукових публікацій, звітів міжнародних організацій, таких як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) та Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC). Результати. Наркотична залежність є комплексною проблемою, яка охоплює медичний, економічний, кримінальний та соціальний аспекти життя суспільства. Вона завдає значних збитків державам та громадянам, спричиняючи деградацію людського капіталу, зростання злочинності та руйнування соціальних зв’язків. У 2022 р. майже 292 млн людей (кожен 18-й) уживали наркотики – це на 20% більше, ніж 10 років тому. У 2022 р. 64 млн людей (кожен 81-й у світі) мали наркотичну залежність ‒ це на 3% більше, ніж у 2018 р. Сьогодні найбільш розповсюдженими наркотиками у світі є канабіс, кокаїн, амфетаміни, екстазі та опіоїди, зокрема фентаніл. Окрім того, поширення нових психоактивних речовин, таких як синтетичні канабіноїди, становить нову загрозу через їхню токсичність, відсутність контролю та невідомі довгострокові наслідки для здоров’я. Із усіх видів наркотичних речовин найпоширенішим наркотиком у світі є канабіс; дані 49% країн підтверджують, що найбільша кількість наркологічних розладів пов’язана саме з канабісом, а 38% зазначили, що він є основною причиною звернення за наркологічною допомогою. Висновки. Наркотична залежність є однією з найсерйозніших глобальних проблем сучасного суспільства, що має руйнівний вплив на всі аспекти життя як індивідуума, так і людства у цілому. Найчастіше вживаними є синтетичні канабіноїди, кетамін. Водночас на ринку з’являються дедалі небезпечніші речовини, зокрема нітазени. Зростаючий попит на кетамін та нітазени створює серйозні загрози для здоров’я, що потребує посиленого моніторингу та превентивних заходів.
- 30 September 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
- No. 3,p. 61-65
Open AccessНАРКОЗАЛЕЖНІСТЬ: ГЛОБАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИХ НАРКОТИКІВ СУЧАСНОСТІ
Мета: дослідити глобальні тенденції наркозалежності, зокрема вживання найбільш поширених наркотиків, їхній вплив на фізіологію та психіку людини. Матеріали і методи. Проведено аналіз актуальних наукових публікацій, звітів міжнародних організацій, таких як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) та Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC). Результати. Наркотична залежність є комплексною проблемою, яка охоплює медичний, економічний, кримінальний та соціальний аспекти життя суспільства. Вона завдає значних збитків державам та громадянам, спричиняючи деградацію людського капіталу, зростання злочинності та руйнування соціальних зв’язків. У 2022 р. майже 292 млн людей (кожен 18-й) уживали наркотики – це на 20% більше, ніж 10 років тому. У 2022 р. 64 млн людей (кожен 81-й у світі) мали наркотичну залежність ‒ це на 3% більше, ніж у 2018 р. Сьогодні найбільш розповсюдженими наркотиками у світі є канабіс, кокаїн, амфетаміни, екстазі та опіоїди, зокрема фентаніл. Окрім того, поширення нових психоактивних речовин, таких як синтетичні канабіноїди, становить нову загрозу через їхню токсичність, відсутність контролю та невідомі довгострокові наслідки для здоров’я. Із усіх видів наркотичних речовин найпоширенішим наркотиком у світі є канабіс; дані 49% країн підтверджують, що найбільша кількість наркологічних розладів пов’язана саме з канабісом, а 38% зазначили, що він є основною причиною звернення за наркологічною допомогою. Висновки. Наркотична залежність є однією з найсерйозніших глобальних проблем сучасного суспільства, що має руйнівний вплив на всі аспекти життя як індивідуума, так і людства у цілому. Найчастіше вживаними є синтетичні канабіноїди, кетамін. Водночас на ринку з’являються дедалі небезпечніші речовини, зокрема нітазени. Зростаючий попит на кетамін та нітазени створює серйозні загрози для здоров’я, що потребує посиленого моніторингу та превентивних заходів.
- Open Access
- 24 June 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
- No. 2,p. 18-24
ОЦІНКА ПОТЕНЦІЙНОГО ВПЛИВУ РАННІХ ДЕЗАДАПТИВНИХ СХЕМ НА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЛЬНУ ПОВЕДІНКУ ДОРОСЛИХ
Мета: оцінити ймовірний вплив ранніх дезадаптивних когнітивних моделей, сформованих у дитинстві, на формування здоров’язберігальних практик у дорослих. Матеріали та методи. Використано методи кореляційно-регресійного аналізу, аналітичний і системний підходи для обробки та інтерпретації даних. Також застосовано методику Дж. Янга щодо інтерпретації даних впливу ранніх дезадаптивних схем на рівень здоров’язберігальної поведінки. Шляхом випадкового відбору обрано 73 медичні сестри клінічної лікарні. Результати. У процесі дослідження встановлено, що особи, які дотримуються здоров’язберігальної поведінки, характеризуються низькою вираженістю ранніх дезадаптивних когнітивних схем. Найменш вираженими виявилися такі схеми, як емоційна депривація, невдача, соціальна ізоляція, дефективність, залежність, вразливість, нерозвите «Я», покірність та пунітивність. Це свідчить про низьку схильність респондентів до формування стійких негативних переконань щодо себе, міжособистісних стосунків і світу загалом. Так, можна стверджувати, що психологічна зрілість, емоційна стійкість та позитивне самосприйняття є важливими психологічними характеристиками осіб, які ведуть здоров’язберігальний спосіб життя. Висновки Переважання низьких рівнів вираженості ключових дезадаптивних схем (від 53,4% до 89%) серед більшості учасників свідчить про сформовані адаптивні установки, позитивне сприйняття себе й оточення, стабільну самооцінку та базове відчуття безпеки й автономії. Це створює сприятливе психологічне підґрунтя для формування здоров’язберігальної поведінки та профілактики психосоматичних розладів. Кореляційний аналіз підтвердив виражений зв’язок між окремими дезадаптивними схемами (зокрема, дефективності, невдачі, залежності та ін.) та адаптивними стратегіями збереження здоров’я, що підкреслює доцільність включення психологічних підходів у програми підтримки психофізичного благополуччя.
- 24 June 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
- No. 2,p. 18-24
Open AccessОЦІНКА ПОТЕНЦІЙНОГО ВПЛИВУ РАННІХ ДЕЗАДАПТИВНИХ СХЕМ НА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЛЬНУ ПОВЕДІНКУ ДОРОСЛИХ
Мета: оцінити ймовірний вплив ранніх дезадаптивних когнітивних моделей, сформованих у дитинстві, на формування здоров’язберігальних практик у дорослих. Матеріали та методи. Використано методи кореляційно-регресійного аналізу, аналітичний і системний підходи для обробки та інтерпретації даних. Також застосовано методику Дж. Янга щодо інтерпретації даних впливу ранніх дезадаптивних схем на рівень здоров’язберігальної поведінки. Шляхом випадкового відбору обрано 73 медичні сестри клінічної лікарні. Результати. У процесі дослідження встановлено, що особи, які дотримуються здоров’язберігальної поведінки, характеризуються низькою вираженістю ранніх дезадаптивних когнітивних схем. Найменш вираженими виявилися такі схеми, як емоційна депривація, невдача, соціальна ізоляція, дефективність, залежність, вразливість, нерозвите «Я», покірність та пунітивність. Це свідчить про низьку схильність респондентів до формування стійких негативних переконань щодо себе, міжособистісних стосунків і світу загалом. Так, можна стверджувати, що психологічна зрілість, емоційна стійкість та позитивне самосприйняття є важливими психологічними характеристиками осіб, які ведуть здоров’язберігальний спосіб життя. Висновки Переважання низьких рівнів вираженості ключових дезадаптивних схем (від 53,4% до 89%) серед більшості учасників свідчить про сформовані адаптивні установки, позитивне сприйняття себе й оточення, стабільну самооцінку та базове відчуття безпеки й автономії. Це створює сприятливе психологічне підґрунтя для формування здоров’язберігальної поведінки та профілактики психосоматичних розладів. Кореляційний аналіз підтвердив виражений зв’язок між окремими дезадаптивними схемами (зокрема, дефективності, невдачі, залежності та ін.) та адаптивними стратегіями збереження здоров’я, що підкреслює доцільність включення психологічних підходів у програми підтримки психофізичного благополуччя.
- Open Access
- 24 June 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
- No. 2,p. 57-60
КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Мета: дослідити ефективність фізичної реабілітації військовослужбовців, які постраждали внаслідок повномасштабної війни в Україні, та визначити основні напрями вдосконалення реабілітаційної допомоги. Матеріали і методи. Проведено анкетування 53 військовослужбовців, які проходили реабілітацію в «Реабілітаційному центрі 77» м. Вінниця. Збір даних здійснювався за допомогою спеціально розробленої анкети, що охоплювала загальні дані, оцінку ефективності реабілітаційних заходів, доступність психологічної допомоги та рівень соціальної адаптації після реабілітації. Аналіз проводився із застосуванням описової статистики. Результати. Установлено, що більшість пацієнтів задоволена якістю реабілітаційної допомоги. 90,57% отримували індивідуально адаптовані програми; найпоширенішими методами реабілітації були фізіотерапія, масаж і кінезіотерапія. 88,68% респондентів отримали психологічну допомогу, що також позитивно позначилося на результатах реабілітації. Понад 69% учасників задоволені фізичним станом після завершення курсу лікування, а 100% долучилися до програм соціальної адаптації. Висновки. Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну спричинило глибоку кризу в системі охорони здоров’я, зокрема у сфері реабілітації, загостривши потребу в упровадженні комплексного підходу до медичної, психологічної та соціальної допомоги військовослужбовцям. Зростання кількості поранених, складність бойових травм і психоемоційних розладів виявили недостатню підготовленість наявної реабілітаційної інфраструктури, що вимагає її системного перегляду. Комплексний підхід передбачає міждисциплінарну взаємодію фахівців, індивідуалізацію програм відновлення і довготривалий супровід пацієнтів, що потребує розвитку мультидисциплінарних команд, розширення мережі закладів, підвищення професійної кваліфікації персоналу та інтеграції різних видів допомоги в єдину ефективну систему.
- 24 June 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
- No. 2,p. 57-60
Open AccessКОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Мета: дослідити ефективність фізичної реабілітації військовослужбовців, які постраждали внаслідок повномасштабної війни в Україні, та визначити основні напрями вдосконалення реабілітаційної допомоги. Матеріали і методи. Проведено анкетування 53 військовослужбовців, які проходили реабілітацію в «Реабілітаційному центрі 77» м. Вінниця. Збір даних здійснювався за допомогою спеціально розробленої анкети, що охоплювала загальні дані, оцінку ефективності реабілітаційних заходів, доступність психологічної допомоги та рівень соціальної адаптації після реабілітації. Аналіз проводився із застосуванням описової статистики. Результати. Установлено, що більшість пацієнтів задоволена якістю реабілітаційної допомоги. 90,57% отримували індивідуально адаптовані програми; найпоширенішими методами реабілітації були фізіотерапія, масаж і кінезіотерапія. 88,68% респондентів отримали психологічну допомогу, що також позитивно позначилося на результатах реабілітації. Понад 69% учасників задоволені фізичним станом після завершення курсу лікування, а 100% долучилися до програм соціальної адаптації. Висновки. Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну спричинило глибоку кризу в системі охорони здоров’я, зокрема у сфері реабілітації, загостривши потребу в упровадженні комплексного підходу до медичної, психологічної та соціальної допомоги військовослужбовцям. Зростання кількості поранених, складність бойових травм і психоемоційних розладів виявили недостатню підготовленість наявної реабілітаційної інфраструктури, що вимагає її системного перегляду. Комплексний підхід передбачає міждисциплінарну взаємодію фахівців, індивідуалізацію програм відновлення і довготривалий супровід пацієнтів, що потребує розвитку мультидисциплінарних команд, розширення мережі закладів, підвищення професійної кваліфікації персоналу та інтеграції різних видів допомоги в єдину ефективну систему.
- Open Access
- 24 June 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
- No. 2,p. 95-100
КАНАБІС І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ: ВПЛИВ, РИЗИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ
Мета: проаналізувати поширеність канабісу в історичному аспекті та дослідити його вплив на якість життя. Матеріали та методи. Під час дослідження проаналізовано актуальні наукові публікації, звіти міжнародних організацій, як-от Всесвітня організація охорони здоров’я, Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC). Результати. Історичний та культурний контекст уживання канабісу показує, що його використання в різних цивілізаціях має давні традиції як у медицині, так і в ритуалах. У багатьох культурах канабіс сприймається як природний засіб для зниження болю, тривоги та для духовного очищення. Цей досвід може бути корисним для формування сучасної політики щодо канабісу, зокрема в контексті забезпечення доступу до безпечних й ефективних методів його вживання. У медичному контексті канабіс може бути корисним для лікування певних захворювань, однак не можна ігнорувати ризики для психічного здоров’я. Використання канабісу в медичних цілях повинно бути ретельно регульованим, з контролем дозування і частоти вживання. Важливо враховувати індивідуальні особливості організму та вживати канабіс лише під наглядом медичних спеціалістів для мінімізації ризиків і забезпечення максимальної користі для здоров’я та якості життя. Легалізація канабісу може стати потужним економічним стимулом, створюючи нові робочі місця, генеруючи податкові надходження, а також знижуючи витрати на боротьбу з нелегальним обігом канабісу. Ба більше, контроль за ринком канабісу дає змогу забезпечити більш високу якість продуктів, зменшити рівень криміналізації користувачів і зменшити навантаження на правоохоронні органи. Проте нелегальний обіг канабісу продовжує залишатися серйозною проблемою, яка містить загрози для соціальної стабільності та безпеки, впливаючи на криміногенну ситуацію. Висновки. Вплив вживання канабісу на якість життя є комплексним і залежить від багатьох факторів: рівня легалізації, ефективності державного регулювання, соціально-економічних умов та культурних особливостей суспільства. Комплексний підхід до регулювання та профілактики вживання канабісу дасть змогу мінімізувати негативні наслідки та використати потенціал цієї речовини для розвитку суспільства загалом.
- 24 June 2025
- Published by Ternopil State Medical University in Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України
- No. 2,p. 95-100
Open AccessКАНАБІС І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ: ВПЛИВ, РИЗИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ
Мета: проаналізувати поширеність канабісу в історичному аспекті та дослідити його вплив на якість життя. Матеріали та методи. Під час дослідження проаналізовано актуальні наукові публікації, звіти міжнародних організацій, як-от Всесвітня організація охорони здоров’я, Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC). Результати. Історичний та культурний контекст уживання канабісу показує, що його використання в різних цивілізаціях має давні традиції як у медицині, так і в ритуалах. У багатьох культурах канабіс сприймається як природний засіб для зниження болю, тривоги та для духовного очищення. Цей досвід може бути корисним для формування сучасної політики щодо канабісу, зокрема в контексті забезпечення доступу до безпечних й ефективних методів його вживання. У медичному контексті канабіс може бути корисним для лікування певних захворювань, однак не можна ігнорувати ризики для психічного здоров’я. Використання канабісу в медичних цілях повинно бути ретельно регульованим, з контролем дозування і частоти вживання. Важливо враховувати індивідуальні особливості організму та вживати канабіс лише під наглядом медичних спеціалістів для мінімізації ризиків і забезпечення максимальної користі для здоров’я та якості життя. Легалізація канабісу може стати потужним економічним стимулом, створюючи нові робочі місця, генеруючи податкові надходження, а також знижуючи витрати на боротьбу з нелегальним обігом канабісу. Ба більше, контроль за ринком канабісу дає змогу забезпечити більш високу якість продуктів, зменшити рівень криміналізації користувачів і зменшити навантаження на правоохоронні органи. Проте нелегальний обіг канабісу продовжує залишатися серйозною проблемою, яка містить загрози для соціальної стабільності та безпеки, впливаючи на криміногенну ситуацію. Висновки. Вплив вживання канабісу на якість життя є комплексним і залежить від багатьох факторів: рівня легалізації, ефективності державного регулювання, соціально-економічних умов та культурних особливостей суспільства. Комплексний підхід до регулювання та профілактики вживання канабісу дасть змогу мінімізувати негативні наслідки та використати потенціал цієї речовини для розвитку суспільства загалом.