АСАнжеліка Семененко

Анжеліка Семененко

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Анжеліка Семененко has a total of 15 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    Культурні практики пам’яті у сучасному суспільстві в контексті репрезентації та трансформації колективної пам’яті

    by Марина Александровa, Анжеліка Семененко

    Мета статті полягає у з’ясуванні характеру еволюції комеморативних підходів у вітчизняному інформаційному полі під час Війни за Незалежність України та окреслити шляхи гармонізації професійних журналістських стандартів із запитами суспільства на екологічне вшанування трагічних подій. При підготовці статті застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних підходів, зокрема системний і медіатичний аналіз, структурно-функціональний метод, компаративістику, інструменти етичної та контент-рефлексії для оцінки цифрових і документальних форматів збереження колективного досвіду в умовах екзистенційної війни та суттєвих зсувів у усвідомленні ідентичності. Наукова новизна полягає в упровадженні концептуального розмежування між ефемерними цифровими симулякрами скорботи й інституціоналізованими формами довготривалої пам’яті. Обґрунтовано необхідність запровадження принципів рефлексивної емпатії та заборони шок-контенту задля уникнення ретравматизації родин у глобалізованому алгоритмічному середовищі. Доведено, що якісна меморіалізація потребує відмови від емоційного надриву та сенсаційності на користь системного супроводу і захисту приватності постраждалих. Це виводить суспільний дискурс жалоби на якісно новий рівень солідарності та гуманності, що вкрай важливо для суспільства, яке у кривавій й довготривалій війні викристалізовує власну суб’єктність. Визначено, що перехід від ефемерних онлайн-істерик до стійких інституційних практик формує надійний захисний бар’єр проти руйнівного впливу інформаційних маніпуляцій та організованої амнезії. Медіа важливо створювати внутрішні етичні кодекси із чіткою забороною на використання деструктивного візуального контенту, запроваджувати правило попередньої верифікації архівних світлин із родинами полеглих, переорієнтувати стрічки новин з одномоментних емоційних спалахів на аналітичні матеріали й довготривалі освітні проєкти.

  • Open Access

    THE PHENOMENON OF DIGITAL REALITY: THE HUMANISTIC DIMENSION OF HUMAN IDENTITY TRANSFORMATION IN THE CONTEXT OF POSTHUMANISM

    by Anzhelika Semenenko

    The article examines the phenomenon of digital reality as a new ontological form of human existence in the twenty-first century, focusing on the transformation of human identity in the posthumanism era. The aim of the study is to identify the key mechanisms of changing perceptions of humanity, subjectivity, corporeality, and self-awareness under the influence of digital technologies, virtual environments, and algorithmic structures.The methodological basis of the study is an interdisciplinary approach that combines the philosophy of posthumanism, media theory, cultural studies, and elements of critical analysis. The relevance of the study is due to the rapid digitalization of all spheres of life, which requires a rethinking of the anthropological foundations of human existence. The scientific novelty lies in a comprehensive analysis of the interaction between the subject and the digital environment as a factor in the formation of new forms of identity and consciousness.The study analyzes such phenomena as the creation of virtual avatars, social networks as a space for constructing the “digital self”, algorithmizing of behavior and choice. The author considers the change in the concept of corporeality, in the context of hybridization of humans with technology. The author identifies the main risks of the posthumanism era: loss of subject autonomy, fragmentation of identity, and dominance of algorithms over conscious choice. At the same time, the author outlines possible strategies for preserving humanistic guidelines, including the development of critical digital consciousness, ethical regulation of interaction with technology, and strengthening cultural reflection.The practical significance of the work lies in the formation of philosophical and ethical foundations for a responsible attitude towards digital technologies, which can be applied in the educational, cultural, social, and media spheres. The presented theoretical positions contribute to the development of new humanitarian strategies in the digital age.The conclusions emphasize the need to revise the classical conceptions of man in the context of digital transformation and the importance of preserving moral subjectivity in the posthuman era.

  • Open Access

    Філософські аспекти колективної пам’яті: історична травма та переосмислення минулого

    by Анжеліка Семененко, Віталій Кулик, Іван Цихуляк

    нсолідації спільноти навколо історичної травми, що має стати поштовхом для катарсису та розвитку.Актуальність. Зумовлена потребою в переосмисленні історичних травм та їх впливу на формування колективної пам’яті як одного з аспектів аксіології спільноти та важливості долати виклики, сформовані в результаті геноцидів та загалом травматичного досвіду. Мета дослідження – виявити ефективні стратегії переосмислення минулого задля консолідації спільноти, що пережила травматичний досвід, який вплинув на колективну пам’ять. Результати. Демонструють міждисциплінарні підходи до вивчення колективної пам’яті, вплив історичних травм на спільноту та переосмислення історії через філософсько-антропологічні та філософсько-культурологічні підходи до осмислення травматичного досвіду. Увагу до минулого різних спільнот посилили як сучасні суспільно-політичні трансформації світу й глобалізаційні процеси, так і складний історичний досвід ХХ ст., що залишило у пам’яті слід як століття ідеологій, геноцидів та світових війн. Переосмислення минулого, подолання історичних травм та формування нових сенсів та ідентичностей вимагають розгляду філософських аспектів. Історичні травми, особливо глибоко вкорінені у колективну свідомість, впливають на аксіологічні орієнтири та онтологічні засади суспільства. Тому аналіз філософських аспектів колективної пам’яті через призму історичних травм дозволяє розкрити механізми формування та змін колективної ідентичності, зокрема, крізь призму психологічних наслідків історичних травм.Висновки. Підкреслюють важливість вивчення колективної пам’яті, історичних травм та переосмислення історії крізь призму міждисциплінарних підходів та методології. З’ясовано, що міждисциплінарні підходи допомагають з різних точок зору охарактеризувати феномен історичної травми та її вплив на ідентичність, наступні покоління спільноти, само-/репрезентацію, аксіологічні та онтологічні аспекти діяльності суспільства. Охарактеризовано різноманіття наукових візій на проблему історичної травми, колективної пам’яті, зокрема на прикладах Голодомору, Голокосту, депортації кримських татар. Вказано на акцидентальність тих чи інших подій, що має стати у нагоді при переосмисленні впливу історичних травм на спільноту.


  • Open Access

    АКСІОЛОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МИСТЕЦТВА У МІЖКУЛЬТУРНОМУ ДІАЛОЗІ: ВІД ТРАДИЦІЙ ДО СУЧАСНИХ ФОРМ ВИРАЖЕННЯ

    by Алла Гоцалюк, Тетяна Цой, Анжеліка Семененко

    В дослідження зазначається, що аксіологічна парадигма мистецької сфери у контексті міжкультурного дискурсу виявляє поліфонічну структуру смислів, що трансформуються під впливом соціокультурних мутацій. Генеза художніх кодів у процесі транскультурації демонструє синтез архаїчних семантичних пластів із неоавангардними експресивними модусами, що актуалізує проблематику аксіологічного конструювання реальності засобами мистецької артикуляції. Відзначається, що у межах аксіологічного аналізу естетичних феноменів простежується взаємодія сакрально-ритуальних та профанно-еклектичних компонентів, що модифікують способи інтерпретації символічних систем. Детермінація культурних конструктів у процесі діалогічної взаємодії обумовлює утворення нових семіотичних гештальтів, які репрезентують метаморфози ціннісних орієнтирів у просторі глобалізованої комунікації. Еволюція художніх практик у міжцивілізаційному контексті засвідчує емерджентність формотворчих експериментів, що корелюють із тенденціями постметафізичного мислення. Векторний розвиток аксіологічної рефлексії в мистецькому полі актуалізує проблему кореляції традиціоналістичних канонів із постмодерністською деконструкцією, що уможливлює плюралістичне варіювання естетичних парадигм. Діалектична природа художнього мовлення унеможливлює редукцію семантичного спектра мистецтва до єдиної універсалістської матриці, оскільки гетерогенність культурних кодів провокує перманентний перегляд аксіологічних засад. Поліваріантність інтерпретаційних стратегій зумовлює необхідність феноменологічного аналізу мистецьких артефактів крізь призму герменевтичних підходів, що дозволяє виявити латентні рівні художнього смислотворення. Відповідно, мистецтво постає як гетерогенна платформа міжкультурної комунікації, де аксіологічні константи набувають динамічної флюктуації, взаємодіючи з дискурсивними та перформативними структурами. Синкретичний потенціал художньої творчості виявляє здатність конвергенції символічних горизонтів, що сприяє формуванню інтерсуб’єктивного простору взаємопроникнення аксіологічних матриць.

  • ЗМІСТ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

    by Анжеліка Семененко, Наталія Макогончук, Олена Єфремова

    Проблема. Громадянська освіта в закладах вищої освіти України є напрямом державної освітньої політики. В процесі громадянської освіти виховуються активні громадяни держави. Результатом громадянської освіти має бути реалізація здобувачами вищої освіти різних спеціальностей як бакалаврату, так й магістратури власної громадянської позиції через особисту участь у суспільній діяльності. Мета пропонованої розвідки є характеристика змісту громадянської освіти в закладах вищої освіти України. Методологія дослідження: базується на загальних принципах філософії, базових сучасних положеннях педагогічної науки, психології і відображає мету громадянської освіти в закладах вищої освіти – сформувати особистість, якій властиві демократична громадянська культура, громадянська відповідальність, готовність до компетентної участі у житті суспільства. Об’єкт дослідження: освітній процес в закладах вищої освіти України. Наукова новизна. Обґрунтовано, що методика громадянської освіти потребує створення у процесі викладання у вищій школі системи навчальних ситуацій, в яких на практиці апробуються засвоєні громадянські знання, уміння та цінності. Висновки. 1. Громадянська освіта має спрямовуватися на модернізацію освітнього процесу закладів вищої освіти та внутрішніх позитивних змін у суспільстві в цілому. 2. Громадянська освіта виховує активного громадянина своєї держави, людину національно свідому, яка поєднує у собі здобутки національної і загальнолюдської культури. 3. Мета громадянської освіти в закладах вищої освіти – сформувати особистість, якій властиві демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її громадянською відповідальністю, готовністю до компетентної участі у житті суспільства. 4. Методика громадянської освіти потребує створення у процесі викладання у вищій школі системи навчальних ситуацій, в яких на практиці апробуються засвоєні громадянські знання, уміння та цінності. 5. Результатом громадянської освіти має бути реалізація здобувачами вищої освіти різних спеціальностей як бакалаврату, так й магістратури власної громадянської позиції через особисту участь у суспільній діяльності. 6. Стратегічним завданням громадянської освіти виступає формування у свідомості здобувачів вищої освіти різних спеціальностей ідей соціальної цінності права, активних правових установок та орієнтацій.

  • Open Access

    Філософія та мистецтво: взаємозв'язок, вплив та роль у формуванні культурного виміру образу світу

    by Тетяна Цой, Анжеліка Семененко, Інна Кузнєцова

    Стаття присвячена дослідженню питання формування культурного виміру образу світу в аспекті взаємозв’язку філософії та мистецтва. У ній висвітлено специфіку філософського знання та мистецтва, як галузі людської культури, спрямованої на естетичне відчуття світу. Охарактеризовано подібні та відмінні аспекти між філософією та мистецтвом. З’ясовано зв'язок між мистецтвом та філософією. Охарактеризовано вплив поєднання філософії та мистецтва на розвиток культури. Актуальність дослідження обумовлена потребою у міждисциплінарному дослідженні проблем духовної діяльності людини, де філософія та мистецтво є тими особливими галузями знань, що вагомо впливають на розвиток нашого суспільства. Філософія як теоретична основа світогляду оперує методологією, що визначає напрям наукових досліджень інших наук, зокрема, мистецтвознавства. Тобто, два вида духовної діяльності людини – філософія та мистецтво – демонструють складну й багатопланову спорідненість, хоча й відсутня тотожність у сутності та проявах функціонування. Водночас саме співвідношення філософії та мистецтва є показником рівня розвитку культури у різних аспектах. Метою дослідження є розкриття формування культурного виміру образу світу в аспекті взаємозв’язку філософії та мистецтва. Результати. Згідно з проведеним дослідженням було з’ясовано, що абстрактно-теоретичні узагальнення філософії та мова образів про неймовірне мистецтва є тими сферами, які характеризують трансцендентне застосування раціональності та чуттєвості в контексті соціального. Все це перетворює дані сфери у джерело розуміння людини як колективної істоти. Водночас визначено, що вплив філософії та мистецтва на культуру опосередкований тим, що дані науки дозволяють людині зрозуміти красу навколишнього світу та духовного наповнення людини. Висновки. Отримані результати дослідження свідчать про значущість впливу філософії та мистецтва на людинотворчий статус культуру.


  • Open Access

    СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ УСПІШНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

    by Анжеліка Семененко, Луїза Котлярова, Віталій Юденок

    У статті охарактеризовано структуру професійної успішності викладачів закладів вищої освіти. Виокремлено уміння від яких залежить професійна успішність викладачів: стратегічні та самоорганізації. Доведено, що професійна успішність викладача закладу вищої освіти залежить від професійного гуманістичного спрямування (ціннісне ставлення до професії й суб’єктів навчання, повага до колег, прагнення до підвищення знань, потреба творчої діяльності). Обґрунтовано потребу в сформованості професійно важливих якостей викладачів: педагогічні здібності, високий рівень самодисципліни, організованість, відповідальність. Мета статті – висвітлити структуру професійної успішності викладачів вітчизняних закладів вищої освіти. Висновки. Структуру професійної успішності викладача закладу вищої освіти складають: соціально-педагогічна спрямованість особистості (гуманістична спрямованість, деонтологічна компетентність, мотивація досягнення (мотиви самодетермінації), стійкий інтерес до педагогічної викладацької діяльності); педагогічна компетентність (предметна, психолого-педагогічна, методична); професійно важливі якості викладача (любов до здобувачів освіти, гуманність, цілеспрямованість, толерантність, вимогливість, демократизм); професійно значущі психо-фізіологічні властивості викладача (педагогічні здібності, емоційний інтелект, працездатність); найбільш значущі для викладацької праці soft skills (соціальний інтелект викладача університету) (вміння полагоджувати конфлікти, працювати в команді, управляти своїм часом, розуміння важливості deadline). Вітчизняна освітянська спільнота акцентує увагу на орієнтації вищої професійної освіти щодо формування «гнучких» (soft skills) і «твердих» (hard skills) навичок в їх єдності. Професійна успішність викладача закладу вищої освіти залежить від професійногуманістичного спрямування (ціннісне ставлення до професії й суб’єктів навчання, повага до колег, прагнення до підвищення знань, потреба творчої діяльності), сформованістю професійно важливих якостей (педагогічні здібності, високий рівень самодисципліни, організованість, відповідальність) та професійною ефективністю діяльності, які вимагають високої здатності до самоорганізації професійної викладацької діяльності.

  • Open Access

    СПЕЦИФІКА ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

    by Анжеліка Семененко, Олена Максименко, Олександр Ворохаєв

    У статті розглядаються різні аспекти використання змішаного навчання в закладах вищої освіти України. Охарактеризовано, що термін «змішане навчання» запроваджено у ХХ столітті. З’ясовано, що змішане навчання варто розуміти як різновид гібридної методики, коли відбувається поєднання традиційного (оффлайн навчання, в аудиторіях, віч-на-віч), онлайн та самостійного навчання. Доведено, що змішане навчання має більшу ефективність порівняно з онлайн-навчанням. Специфіка використання змішаного навчання у закладах вищої освіти України доводить існування його різних аспектів. Якісно оцінити роботу здобувачів вищої освіти та рівень їх компетентності дозволяє організація змішаного навчання на основі інформаційного освітнього середовища з використанням електронних комплексів освітніх компонентів, застосування сучасних інформаційних технологій інтерактивного навчання. Мета статті полягає в аналізі специфіки змішаного навчання в закладах вищої освіти України. Методологія базується на загальних принципах філософії, соціології, базових сучасних положеннях педагогічної науки, психології, і відображає взаємозв’язок методологічних підходів до вивчення поняття «змішане навчання» в освітньому процесі закладів вищої освіти України. Наукова новизна. Розкрито специфіку змішаного та дистанційного навчання закладів вищої освіти. Схарактеризовано термін «змішане навчання». Стаття доповнила методологію та інструментарій подальших емпіричних досліджень деяких аспектів специфіки використання змішаного навчання у вищій освіті. Висновки. 1. Змішане навчання використовується в процесі професійної підготовки майбутніх фахівців різних спеціальностей. 2. За останні 5 років вітчизняними науковцями висвітлено досвід змішаного навчання у підготовці фахівців різних спеціальностей. 3. Необхідно планувати навчальний процес закладів вищої освіти в умовах застосування змішаного навчання на основі сучасних педагогічних методів та інформаційних та комунікаційних технологій, що дає змогу в будь-який час бути учасником освітнього процесу.

  • Open Access

    PEDAGOGICAL TESTING IN THE UNIVERSITIES OF UKRAINE AND THE USA

    by Svitlana Hryshchenko, Anzhelika Semenenko, Louise Kotlyarova, Світлана Грищенко, Луїза Котлярова

    Problem. The article analyzes the current state of pedagogical testing in university education in Ukraine and the USA. Increasing the effectiveness of the organization of test control and assessment of knowledge, skills, and abilities of higher education students is becoming urgent.The purpose of this research is to substantiate the theoretical foundations of the effectiveness of pedagogical testing in universities in Ukraine and the United States.Research methodology based on general principles of philosophy, basic modern provisions of pedagogical science, psychology and reflects the relationship of methodological approaches to the study of the process of pedagogical testing and its use in universities of Ukraine and the USA.Object of research: educational process in universities of Ukraine and the USA.Scientific novelty. It is substantiated that the effectiveness of pedagogical testing is influenced by the state of the university's informatization, as well as: provision of the educational process with electronic textbooks, manuals, methodical recommendations; competence of professors and teaching staff in the development and use of tests; willingness to study and implement advanced pedagogical experience; logical construction of the test control system in the pedagogical process of the university; readiness of applicants to work with tests.Conclusions. Pedagogical testing is a modern process of assessment and control of knowledge, abilities and skills of higher education students. The application of pedagogical testing within the educational process of a separate university both in Ukraine and in the USA improves the process of effective assessment and control. Test control allows you to obtain unbiased knowledge about the level of initial achievements of higher education applicants, and therefore, to establish the quality of training and the quality of education of a future specialist. In the USA, the effectiveness of pedagogical testing is influenced by the state of the university's informatization, in particular, multimedia and telecommunication resources. The theoretical justification of pedagogical testing is based on the principles of: systematicity of its conduct; the openness of its purpose; objectivity and comprehensibility of its results; effectiveness of consequences.