SPSvitlana Panasiuk

Svitlana Panasiuk

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Svitlana Panasiuk has a total of 11 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    ВОЛИНСЬКИЙ ХОРОВИЙ КОНКУРС: ВІДРОДЖЕННЯ АКАПЕЛЬНОГО СПІВУ В АМАТОРСЬКИХ ХОРОВИХ КОЛЕКТИВАХ УКРАЇНИ (ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕКСАНДРА КОШИЦЯ)

    by Світлана Панасюк, Катерина Токало

    Статтю присвячено осмисленню значення Волинського хорового конкурсу як важливого чинника відродження акапельного співу в аматорських хорових колективах України. Подію розглянуто в контексті відзначення 150-річчя від дня народження видатного українського диригента, композитора, етномузиколога, культурного діяча — Олександра Кошиця, чия творча спадщина стала підґрунтям формування професійних принципів українського хорового виконавства.У статті проаналізовано історичні передумови становлення конкурсу, його концептуальні засади, репертуарну політику та роль у популяризації національної хорової традиції. Особливу увагу зосереджено на відродженні культури акапельного співу як основи українського хорового мистецтва, розвитку виконавської майстерності аматорських колективів, формуванні художньо-естетичних орієнтирів і зміцненні міжрегіональних творчих зв’язків.Доведено, що Волинський хоровий конкурс виступає не лише мистецьким змаганням, а й потужною платформою для збереження та актуалізації національної духовної спадщини, продовжуючи традиції, закладені Олександром Кошицем, та сприяючи утвердженню української хорової культури в сучасному культурному просторі.Мета роботи полягає у всебічному науково-теоретичному осмисленні Волинського хорового конкурсу як вагомого чинника розвитку сучасного українського хорового мистецтва та відродження традицій акапельного співу в аматорських хорових колективах України. Дослідження спрямоване на визначення культурно-мистецького потенціалу конкурсу, його ролі у формуванні художньо-естетичних орієнтирів, підвищенні виконавської майстерності, розширенні репертуарної палітри та утвердженні національних виконавських традицій.Водночас мета статті передбачає з’ясування значення конкурсного руху як ефективного механізму збереження й актуалізації української духовної та музичної спадщини, зокрема в контексті відзначення 150-річчя від дня народження видатного українського диригента, композитора та культурного діяча — Олександра Кошиця. Особливу увагу зосереджено на виявленні спадкоємності між творчими принципами Олександра Кошиця та сучасною практикою аматорського хорового виконавства, а також на окресленні перспектив подальшого розвитку акапельної традиції в умовах сучасного соціокультурного простору України.Наукова новизна полягає у комплексному аналізі Волинського хорового конкурсу як цілісного культурно-мистецького феномену, що вперше розглядається в аспекті відродження акапельного співу в аматорських хорових колективах України. У роботі запропоновано системне осмислення конкурсу не лише як мистецького змагання, а як дієвого механізму формування сучасного хорового простору, інструмента збереження та трансляції національної виконавської традиції.Уперше окреслено спадкоємність між творчо-виконавськими принципами Олександра Кошиця та концептуальними засадами сучасного конкурсного руху, зокрема в частині утвердження пріоритету акапельного звучання, художньої інтерпретації українського хорового репертуару та підвищення професійного рівня аматорських колективів.Новизна також виявляється у визначенні ролі регіонального мистецького проєкту як чинника консолідації хорової спільноти, активізації міжрегіональної культурної...

  • Open Access

    РОЗВИТОК ВИКОНАВСЬКИХ НАВИЧОК СТУДЕНТІВ-ІНСТРУМЕНТАЛІСТІВ: МЕТОДИКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

    by П. Й. Шиманський, Б. Б. Коцюрба, С. Л. Панасюк

    У статті розглядається проблема розвитку виконавських навичок студентів-інструменталістів у контексті сучасної музичної педагогіки. Актуальність дослідження зумовлена потребою вдосконалення методичних підходів до формування професійної майстерності майбутніх музикантів-виконавців у закладах вищої освіти. Метою статті є аналіз педагогічних умов та методичних засобів, що сприяють ефективному розвитку виконавських навичок студентів-інструменталістів. У дослідженні використано комплекс методів, зокрема теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, узагальнення педагогічного досвіду провідних музичних закладів освіти, систематизація методичних підходів до інструментально-виконавської підготовки. Розкрито сутність поняття виконавських навичок як складного комплексу технічних, художньо-інтерпретаційних та психологічних компонентів професійної діяльності музиканта. Висвітлено основні принципи розвивального навчання студентів- інструменталістів, серед яких провідне місце посідають принципи індивідуального підходу, поступового ускладнення навчального матеріалу, єдності технічного та художнього розвитку. Проаналізовано методичні підходи до формування виконавської техніки, зокрема методи цілеспрямованої роботи над звуковидобуванням, артикуляцією, динамікою та фразуванням. Окрему увагу приділено ролі мистецької рефлексії у процесі професійного становлення виконавця, що передбачає здатність до критичного осмислення власної музичної діяльності та постійного самовдосконалення. Розглянуто значення інноваційних технологій у музичній освіті, зокрема використання цифрових платформ для аналізу виконавської техніки, відеозапису для самоконтролю та дистанційного навчання. Визначено педагогічні умови ефективного розвитку виконавських навичок, до яких належать створення мотиваційного середовища, забезпечення систематичності занять, застосування диференційованого підходу відповідно до індивідуальних особливостей студентів, інтеграція традиційних та інноваційних методів навчання. Підкреслено важливість балансу між індивідуальними заняттями та колективною музичною діяльністю, що сприяє розвитку комунікативних компетентностей та сценічної майстерності майбутніх виконавців.

  • Digital transformation of musical and choreographic art:

    by Viktoriia Kashaiuk, Svitlana Panasiuk, Ihor Stepaniuk, Hanna Kukharyk, Lesia Kosakovska

    The rapid development of digital technologies created the need for the development of methodological approaches to the integration into the performing arts while preserving cultural authenticity. The aim of the study was the formation of a system of criteria for preserving national identity during the implementation of digital innovations in musical and choreographic art. The research was based on a systematic approach to the study of the transformation of cultural archetypes in the digital space. Specific manifestations of Ukrainian archetypes (Sophianity, the word, the land) and three levels of interaction with digital tools were identified: structural, regulative, and representative. An authenticity assessment table was created, which systematised musical elements, choreographic elements, permissible transformations, and technological solutions for three categories: basic elements of national tradition, elements of partial processing, and generative forms. Technological solutions for preserving authenticity were proposed: motion capture systems for recording national plasticity, spectral analysis algorithms for preserving the timbral characteristics of folk instruments, and neural networks for analysing and reproducing folkloric elements. Using the example of the musical and choreographic work The Passion for Taras by Yevhen Stankovych, the effectiveness of the developed approaches for preserving cultural codes during digital modernisation was demonstrated.

  • Open Access

    ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИХ ПОТРЕБ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

    by Cвітлана Панасюк

    У статті акцентовано увагу на деяких теоретичних аспектах проблеми формування художньо-естетичних потреб особистості засобами хореографічного мистецтва. Актуалізовано, що в сучасних умoвах рoзвитку суспільства, глибoких сoціальних, духoвних й екoнoмічних зрушень і викликів, мoдернізації системи oсвіти oсoбливoгo значення набувають питання художньо-естетичнoгo вихoвання oсoбистoсті, формування її художньо-естетичних потреб, що впливає на гуманізацію її свідомості, підвищення оптимістичного світосприйняття, активізацію культуротворчої функції. Відзначено, що самореалізація сучасної особистості, її «входження» у світ духовних цінностей суспільства здійснюється через формування ціннісних орієнтирів, які, своєю чергою, визначають художньо-естетичні потреби людини, які, збагачуючи духовний світ особистості, стають відправним пусковим механізмом емоційних станів та інтересів у процесі мистецької діяльності, на ґрунті яких відбувається формування естетичних переконань, смаків, що впливають на потреби та сприяють їх якісному росту. До художньо-естетичних потреб відносено здатність оцінювати прекрасне та прагнути до нього; формувати духовні орієнтири; зберігати та примножувати надбання культурної спадщини людства; розуміти мистецтво загалом, і хореографічне зокрема, його прояви та закономірності розвитку. Схарактеризовано функційні можливості хореографічного мистецтва у формуванні художньо-естетичних потреб особистості. Узагальнено, що хореографічне мистецтво як сукупність засобів впливу та виховання має унікальні можливості творення потреб людини, у тому числі, потреб художньо-естетичного характеру. Завдяки специфічній образній мові, яка включає рухи, пози, міміку і жести хореографічне мистецтво стає красномовною ілюстрацією світоглядного, морального та художньо-естетичного досвіду, а комплекс неповторних виразових хореографічних засобів, серед яких малюнок танцю, костюм, реквізит, темп і ритм значною мірою сприяють формуванню художньо-естетичних потреб особистості.