MSMykhailo Samofatov

Mykhailo Samofatov

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Mykhailo Samofatov has a total of 3 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Методологія та етика наукового дослідження як основа академічної доброчесності

    by Вікторія Самофатова, Михайло Самофатов

    У статті розглянуто взаємозв’язок методології наукового дослідження, професійної етики та академічної доброчесності як взаємопов’язаних складових, від яких залежить якість і достовірність наукових результатів. Обґрунтовано, що дотримання принципів академічної доброчесності необхідне на всіх етапах дослідницької роботи — від визначення наукової проблеми та вибору методів до аналізу отриманих даних, формулювання висновків і представлення результатів. Особливу увагу приділено таким етичним принципам, як чесність, об’єктивність, відповідальність, неупередженість і коректне визначення авторства. Їх дотримання розглянуто як важливу умову забезпечення достовірності та надійності результатів дослідження. На основі вітчизняних досліджень та емпіричних даних проаналізовано сучасний стан академічної доброчесності у закладах вищої освіти та визначено основні ризики її порушення. Окремо розглянуто етичні проблеми, пов’язані з використанням генеративного штучного інтелекту в науковій діяльності. Визначено основні ризики, серед яких поширення недостовірної інформації, невизначеність авторства, порушення конфіденційності даних, плагіат і надмірна залежність дослідника від інструментів ШІ. Наголошено, що використання цифрових технологій у науковій роботі має передбачати прозорість їх застосування, критичну оцінку отриманої інформації та збереження особистої відповідальності дослідника за зміст і результати проведеного дослідження. У підсумку академічну доброчесність запропоновано розглядати не лише як сукупність формальних норм, а як комплексну характеристику наукової діяльності, що формується на основі поєднання методологічних принципів, професійно-етичних вимог і нормативних засад.

  • Open Access

    Італійсько-радянська нафтова угода 1960 р. у контексті європейської енергетичної безпеки

    by О.б. Дьомін, М.і. Самофатов, O. Domin

    11 жовтня 1960 р. між італійською державною енергетичною компанією Ente Nazionale Idrocarburi (ЕНІ) та радянським «Союзнафтоекспортом» було укладено угоду про експорт до Італії партії нафти на 100 млн. дол. США в обмін на труби великого діаметру, машинне устаткування, шини та технічну допомогу. Ця угода, незважаючи на свій суто економічний характер, суттєво вплинула на міжнародну політичну обстановку свого часу. По-перше, ця угода продемонструвала небезпечну тенденцію до встановлення економічної співпраці між країнами Європейської економічної спільноти та СРСР, незважаючи на приналежність до ворогуючих таборів «холодної війни». Невдовзі після її підписання Європейська економічна спільнота була змушена переглянути свою політику в енергетичній сфері та вперше ввести поняття «енергетична безпека» до офіційних документів. По-друге, угода між ЕНІ та «Союзнафтоекспортом», в якій ціна нафти була нижче за загальносвітову, слугувала приводом для НАТО заявити про існування радянського плану Soviet Oil Offensive. Згідно тогочасних звітів, СРСР планував експортувати величезні обсяги до країн Західної Європи в обмін на зміну їх політичної позиції на більш нейтральну. В результаті проведених досліджень Економічний комітет НАТО та Конгрес США обмежились виданням рекомендацій щодо продовження вивчення планів СРСР з розширення торгівлі із країнами Західної Європи та встановлення лімітів на імпорт радянської нафти. По-третє, непрямим наслідком підписання цієї угоди стало утворення Організації країн-експортерів нафти, яка побоювалася демпінгу ціни на нафту через появу нового конкурента. В 1960 р. заснування цієї організації лишилося непоміченим, однак в подальшому вона значно вплинула на розвиток історії останньої третини XX ст. Таким чином, дослідження обставин підписання італійсько-радянської нафтової угоди 1960 р. дозволяє простежити формування проблеми європейської енергетичної безпеки, яка є актуальною для країн Європейського Союзу і в наш час.

  • Open Access

    AN UNEXPECTED ALLIANCE: US POLICY REGARDING FORMATION OF THE CENTER-LEFT COALITION IN ITALY

    by Mykhailo Samofatov

    The Cold War became a significant factor influencing not only the foreign, but also the domestic politics of Italy. The main problem of Italy as a member of NATO in the middle of the 20th century left pro-Soviet parties became popular, and the ruling Christian Democratic Party may lose power. The alliance of Christian Democrats with the Socialists became an unexpected means of solving the current problems, and the US, by supporting this alliance, demonstrated the ability to be flexible in conducting foreign policy towards its allies. The main thesis of the article is that such unexpected alliance between the Christian Democracy Party and the Socialist Party was not an improvised action, but a long-term strategy. The formation of the first center-left government in First Republic of Italy is referred to 1962. However, the idea of such alliance had emerged a few years before, in 1958, and it was discussed between Italian and American governments on numerous occasions. The main shift towards an adoption of coalition between Christian Democrats and Socialists was the failure of Fernando Tambroni’s government in 1960, the last government with the center-right and far-right parties at the power. From this moment for many, and for U.S. government as well, become evident the impossibility of sticking to the old strictly anti-left policy. The Socialist Party itself had gone through a long evolution process. Being a pro-Soviet party immediately after the WW2, it later cut off its ties to the Soviet Union and the Communist Party of Italy, and even rejected revolution as the way to reform society, preferring the long way of step-by-step changes. A new Socialist approach to the parliamentary democracy allowed it to become a part of ruling coalition soon after the inner reforms of the Socialist Party. It was hard to imagine in the beginning of the Cold War that the U.S. government would ever seek the support from the Socialist Party of Italy. But in the beginning of 1960’s, considering the changes in electoral preferences, the question of Italian Socialists become the focal point in the U.S. policy towards the Italy. Холодна війна стала вагомим фактором впливу не тільки на зовнішню, а й на внутрішню політику Італії. Головною проблемою Італії як члена НАТО в середині XX ст. стала популярність лівих прорадянських партій, і можлива втрата влади правлячою Християнсько-Демократичною партією. Альянс християнських демократів разом із соціалістами став несподіваним засобом вирішення поточних проблем, і США, підтримавши даний союз, продемонстрували здатність до гнучкості у веденні зовнішньої політики щодо своїх союзників.

  • Open Access

    ITALIAN VECTOR OF US POLITICS DURING THE PRESIDENCY OF JOHN KENNEDY

    by Mykhailo Samofatov

    The article is devoted to the changes in the US foreign policy towards Italy during the presidency of John Kennedy (1961-1963). The study examines two main aspects of American-Italian relations of the specified period: the formation of Italian governments based on a center-left coalition, as well as relations in the energy sphere. Particular attention is paid to the personification of foreign policy and the use of American-Italian communication channels outside the US Embassy in Rome. The purpose of the article is a comprehensive study of the Italian policy of the United States during the presidency of John Kennedy. From a methodological point of view, the research is based on historical-genetic, descriptive methods, critical analysis of sources, as well as methods of researching the history of international relations. This made it possible to highlight the Italian vector of the US foreign policy and place it in the general context of the international policy of the Cold War era. The scientific novelty of the study consists of the systematization of the US foreign policy towards Italy in the European context with the involvement of sources and literature that were not previously used in domestic historiography. Conclusions. US foreign policy towards Italy during the presidency of J. Kennedy focused on the problem of ensuring the political stability of Italian governments, as well as the country’s Euro-Atlantic course. The defining characteristic of this policy was the emphasis on supporting the democratic foundations of Italy’s domestic policy, ensuring the electoral support of the Italian population, as well as support from the Catholic Church. The new vision proposed by the US president made it possible to carry out a timely renewal of Italian politics, as well as to propose a new political model for other Western European countries. The culmination of J. Kennedy’s Italian policy was a visit to Rome and the Vatican as part of a European tour in 1963, which provided public support for his policy and contributed to improving the image of the USA in Europe. Thus, J. Kennedy’s Italian policy was in the context of his pan-European policy and correlated with the problem of European unity within the EEC and NATO.