Halyna Shpak
Research Subjects
Halyna Shpak has a total of 15 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Alla Khomenko
Honoured Worker of Culture of Ukraine
1 shared publication - Dmytro Bidyuk
Кhmelnytskyi National University, Ukraine
1 shared publication Inha Khmelevska
1 shared publication- Iryna Konovalova
Kharkiv State Academy of Culture
1 shared publication - Iryna Maidaniuk
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine
1 shared publication - Larysa Huseinova
Nizhyn Mykola Gogol State University
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 3 June 2026
- Published by Asociatia EduSoft in BRAIN. BROAD RESEARCH IN ARTIFICIAL INTELLIGENCE AND NEUROSCIENCE
- Vol. 17 (2) , 542
The Development of Music Students Under Conditions of War in Ukraine: A Neuropedagogical Perspective
The article presents a review of existing approaches, theory and practice of music students' development under the conditions of war in Ukraine. The presented material can significantly enrich the content of music pedagogical education on the study of neuro-pedagogical aspect of music students' development under the conditions of war in Ukraine, in the process of implementation of disciplines of professional psychological and pedagogical disciplines.The leading idea of the article is the recognition that music is one of the most powerful means of emotional regulation of the mental activity of music students in the conditions of war in Ukraine. It develops a person's ability to recognise and control their emotions, enhancing their emotional intelligence. In this article, the main types of musical activity - listening to music, its instrumental performance and vocalisation - are used to investigate the neuropedagogical influence on the development of music students under the conditions of war in Ukraine. The effects of listening to various classical works revealed by current science in the development of music students under conditions of war in Ukraine are investigated. Factors influencing the perception of music are discussed, namely, the psycho-emotional state of music students during the war in Ukraine at the moment of listening, as well as the peculiarities of their nervous system, temperament, and personality type. It is noted that significantly enliven the emotional sphere of music students, activate its independence and creative activity, singing and playing musical instruments, the distinctive feature of which is the ability to improvise.
- 3 June 2026
- Published by Asociatia EduSoft in BRAIN. BROAD RESEARCH IN ARTIFICIAL INTELLIGENCE AND NEUROSCIENCE
- Vol. 17 (2) , 542
Open AccessThe Development of Music Students Under Conditions of War in Ukraine: A Neuropedagogical Perspective
The article presents a review of existing approaches, theory and practice of music students' development under the conditions of war in Ukraine. The presented material can significantly enrich the content of music pedagogical education on the study of neuro-pedagogical aspect of music students' development under the conditions of war in Ukraine, in the process of implementation of disciplines of professional psychological and pedagogical disciplines.The leading idea of the article is the recognition that music is one of the most powerful means of emotional regulation of the mental activity of music students in the conditions of war in Ukraine. It develops a person's ability to recognise and control their emotions, enhancing their emotional intelligence. In this article, the main types of musical activity - listening to music, its instrumental performance and vocalisation - are used to investigate the neuropedagogical influence on the development of music students under the conditions of war in Ukraine. The effects of listening to various classical works revealed by current science in the development of music students under conditions of war in Ukraine are investigated. Factors influencing the perception of music are discussed, namely, the psycho-emotional state of music students during the war in Ukraine at the moment of listening, as well as the peculiarities of their nervous system, temperament, and personality type. It is noted that significantly enliven the emotional sphere of music students, activate its independence and creative activity, singing and playing musical instruments, the distinctive feature of which is the ability to improvise.
- Open Access
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Fine Art and Culture Studies
- No. 5,p. 286-293
32 КОНЦЕРТ ДМ. БОРТНЯНСЬКОГО В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ К. ПІГРОВА: ДУХОВНО-СТИЛЬОВІ ТА ВИКОНАВСЬКІ АСПЕКТИ
Статтю присвячено аналітичним узагальненням щодо жанрово-стильових ознак 32 концерту Дм. Бортнянського та їх відтворення в річищі духовно-етичних настанов хорової діяльності К. Пігрова. Мета роботи – виявлення особливостей інтерпретації 32-го концерту Дм. Бортнянського К. Пігровим в річищі духовних настанов його хорової школи, сформованих на перетині регентської і хормейстерської діяльності та їх культово-богослужбових першоджерел. Методологія роботи спирається на інтонаційну концепцію музики у ракурсі інтонаційно-стилістичного аналізу, а також на міждисциплінарний та історико-культурологічний підходи, що дозволяють виявити духовно-смислову та стильову специфіку хорової спадщини Дм. Бортнянського у контексті не лише індивідуального авторського стилю композитора, а й еволюційних шляхів української духовної богослужбово-співацької традиції. Наукова новизна визначена тим, що в ній вперше представлені аналітичні узагальнення щодо поетико-інтонаційної специфіки 32 концерту Дм. Бортнянського та особливостей його інтерпретації в контексті ключових «ангелогласних» настанов хорової діяльності К. Пігрова. Висновки. Дм. Бортнянський – одна з найяскравіших постатей української культури та музики рубежу XVIII–XIX століть, чия творчість формувалася на перетині національних традицій духовного хорового співацького мистецтва та його релігійних настанов, що генетично сходили до візантійських першоджерел, і творчого засвоєння західноєвропейського музично-історичного досвіду. При цьому такого роду синтезування виявляє, водночас, пріоритетну роль для композитора біблійно-патристичного, святоотцівського розуміння сутності духовного співу, походження якого пов’язувалося з феноменом ангелогласся та його впливом на релігійну свідомість людини. Сказане співвідносне й з поетико-інтонаційною специфікою 32-го концерту Д. Бортнянського, що відрізняється медитативно-молитовним характером, домінуванням повільних темпів та приглушеної динаміки, скорегованих зі змістом 38 псалму, зосередженим на вічних питаннях життя та смерті. Зазначені ознаки духовного «прочитання» цього концерту Д. Бортнянського становлять основу і його виконавської версії під орудою К. Пігрова – засновника Одеської хорової школи, сформованої на тлі його регентсько-диригентської діяльності. Його інтерпретація цього твору, що демонструвала кропітку роботу над чистотою інтонації, ансамблем, осмисленням духовної сутності біблійного тексту та його відповідним промовлянням, а також принципове уникання будь яких музично-театральних ефектів, – все це так чи інакше демонструвало не тільки повагу до авторського композиторського тексту, але й шанування української національної духовно-співацької традиції та її сакральних настанов.
- 30 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Fine Art and Culture Studies
- No. 5,p. 286-293
Open Access32 КОНЦЕРТ ДМ. БОРТНЯНСЬКОГО В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ К. ПІГРОВА: ДУХОВНО-СТИЛЬОВІ ТА ВИКОНАВСЬКІ АСПЕКТИ
Статтю присвячено аналітичним узагальненням щодо жанрово-стильових ознак 32 концерту Дм. Бортнянського та їх відтворення в річищі духовно-етичних настанов хорової діяльності К. Пігрова. Мета роботи – виявлення особливостей інтерпретації 32-го концерту Дм. Бортнянського К. Пігровим в річищі духовних настанов його хорової школи, сформованих на перетині регентської і хормейстерської діяльності та їх культово-богослужбових першоджерел. Методологія роботи спирається на інтонаційну концепцію музики у ракурсі інтонаційно-стилістичного аналізу, а також на міждисциплінарний та історико-культурологічний підходи, що дозволяють виявити духовно-смислову та стильову специфіку хорової спадщини Дм. Бортнянського у контексті не лише індивідуального авторського стилю композитора, а й еволюційних шляхів української духовної богослужбово-співацької традиції. Наукова новизна визначена тим, що в ній вперше представлені аналітичні узагальнення щодо поетико-інтонаційної специфіки 32 концерту Дм. Бортнянського та особливостей його інтерпретації в контексті ключових «ангелогласних» настанов хорової діяльності К. Пігрова. Висновки. Дм. Бортнянський – одна з найяскравіших постатей української культури та музики рубежу XVIII–XIX століть, чия творчість формувалася на перетині національних традицій духовного хорового співацького мистецтва та його релігійних настанов, що генетично сходили до візантійських першоджерел, і творчого засвоєння західноєвропейського музично-історичного досвіду. При цьому такого роду синтезування виявляє, водночас, пріоритетну роль для композитора біблійно-патристичного, святоотцівського розуміння сутності духовного співу, походження якого пов’язувалося з феноменом ангелогласся та його впливом на релігійну свідомість людини. Сказане співвідносне й з поетико-інтонаційною специфікою 32-го концерту Д. Бортнянського, що відрізняється медитативно-молитовним характером, домінуванням повільних темпів та приглушеної динаміки, скорегованих зі змістом 38 псалму, зосередженим на вічних питаннях життя та смерті. Зазначені ознаки духовного «прочитання» цього концерту Д. Бортнянського становлять основу і його виконавської версії під орудою К. Пігрова – засновника Одеської хорової школи, сформованої на тлі його регентсько-диригентської діяльності. Його інтерпретація цього твору, що демонструвала кропітку роботу над чистотою інтонації, ансамблем, осмисленням духовної сутності біблійного тексту та його відповідним промовлянням, а також принципове уникання будь яких музично-театральних ефектів, – все це так чи інакше демонструвало не тільки повагу до авторського композиторського тексту, але й шанування української національної духовно-співацької традиції та її сакральних настанов.
- Open Access
- 29 July 2025
- Published by Asociatia EduSoft in BRAIN. BROAD RESEARCH IN ARTIFICIAL INTELLIGENCE AND NEUROSCIENCE
- Vol. 15 (3) , 109-117
Art Competitions as a Tool for Students Creative Growth: Neuropedagogical Factors
The article discusses how gifted and talented students and youth represent a valuable resource for every country, enabling effective development and the constructive resolution of current economic and social challenges. Gifted students' identification, support, and mentorship have become particularly important today. Art competitions foster creative growth, offering students opportunities to nurture their talents and skills. When designed with neuro-pedagogical principles, these competitions become powerful catalysts for creativity. They stimulate neurocognitive processes that boost dopamine levels since the expectation of winning, recognition and rewards activates brain systems associated with motivation and pleasure. This, in turn, encourages the generation of new ideas and innovative solutions. The article explores neuro-pedagogical factors that enhance students' creative development, outlines the traits for identifying gifted students for participation in art competitions, confirms that such competitions foster creative growth, and provides practical recommendations for teachers and organizers on designing these events in line with neuro-pedagogical insights.
- 29 July 2025
- Published by Asociatia EduSoft in BRAIN. BROAD RESEARCH IN ARTIFICIAL INTELLIGENCE AND NEUROSCIENCE
- Vol. 15 (3) , 109-117
Open AccessArt Competitions as a Tool for Students Creative Growth: Neuropedagogical Factors
The article discusses how gifted and talented students and youth represent a valuable resource for every country, enabling effective development and the constructive resolution of current economic and social challenges. Gifted students' identification, support, and mentorship have become particularly important today. Art competitions foster creative growth, offering students opportunities to nurture their talents and skills. When designed with neuro-pedagogical principles, these competitions become powerful catalysts for creativity. They stimulate neurocognitive processes that boost dopamine levels since the expectation of winning, recognition and rewards activates brain systems associated with motivation and pleasure. This, in turn, encourages the generation of new ideas and innovative solutions. The article explores neuro-pedagogical factors that enhance students' creative development, outlines the traits for identifying gifted students for participation in art competitions, confirms that such competitions foster creative growth, and provides practical recommendations for teachers and organizers on designing these events in line with neuro-pedagogical insights.
- Open Access
- 24 April 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Fine Art and Culture Studies
- No. 1,p. 221-227
РЕКВІЄМИ Й. Г. РАЙНБЕРГЕРА: ДУХОВНО-СТИЛЬОВІ ТА ВИКОНАВСЬКІ АСПЕКТИ
Статтю присвячено аналітичним узагальненням щодо особливостей трактування типологічних ознак латинського реквієму в творчості Й. Г. Райнбергера. Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційних та виконавських особливостей жанру реквієму у спадщині Й. Р. Райнбергера в річищі духовно-естетичних шукань німецької культури середини – другої половини ХIХ століття. Методологія роботи спирається на інтонаційну концепцію музики у ракурсі інтонаційно-стилістичного аналізу, а також на міждисциплінарний та історико-культурологічний підходи, що дозволяють виявити духовно-смислову та стильову специфіку реквіємної спадщини Й. Г. Райнбергера у контексті не лише індивідуального авторського стилю композитора, а й еволюційних шляхів німецького хорового мистецтва та його духовно-конфесійних настанов. Наукова новизна визначена тим, що в ній вперше представлені аналітичні узагальнення поетики латинського реквієму у творчості Й. Г. Райнбергера, які виявляють не лише жанрово-стильову специфіку спадщини композитора, але й її духовно-смислову складову. Висновки. Й. Г. Райнбергер увійшов в історію німецької музичної культури XIX століття як яскрава особистість, що успадкувала показове для німецького романтизму тяжіння до творчого універсалізму (виконавство, педагогіка, диригентство, викладацька та композиторська діяльність), який доповнювався також його високою працездатністю та прагненням оволодіти висотами музичного професіоналізму. Водночас творчість Й. Г. Райнбергера виявляє його глибинний інтерес до духовно-релігійних настанов німецької культури, про що свідчить його численна хорова спадщина, зокрема, реквієми (ор. 60, 84, 194). Їх поетика сформована на перетині жанрових та богослужбових настанов латинського католицького реквієму та відтворення його «моделі» в композиторській практиці з урахуванням настанов «Цециліанського руху». Водночас гармонійно-просвітлений, медитативний тонус цих творів виявляє їх спорідненість з «Німецьким реквіємом» Й. Брамса, що мав протестантську ґенезу. При цьому і Й. Брамс, і Й. Г. Райнбергер в інтонаційній мові своїх траурних композицій апелюють саме до стародавніх зразків церковно-співацького обиходу, що, попри належність до різних конфесій, в умовах німецької музично-історичної традиції другої половини XIX століття символізують глибинний зв’язок з її віковими релігійно-етичними настановами та прагнення до духовного об’єднання нації.
- 24 April 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Fine Art and Culture Studies
- No. 1,p. 221-227
Open AccessРЕКВІЄМИ Й. Г. РАЙНБЕРГЕРА: ДУХОВНО-СТИЛЬОВІ ТА ВИКОНАВСЬКІ АСПЕКТИ
Статтю присвячено аналітичним узагальненням щодо особливостей трактування типологічних ознак латинського реквієму в творчості Й. Г. Райнбергера. Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційних та виконавських особливостей жанру реквієму у спадщині Й. Р. Райнбергера в річищі духовно-естетичних шукань німецької культури середини – другої половини ХIХ століття. Методологія роботи спирається на інтонаційну концепцію музики у ракурсі інтонаційно-стилістичного аналізу, а також на міждисциплінарний та історико-культурологічний підходи, що дозволяють виявити духовно-смислову та стильову специфіку реквіємної спадщини Й. Г. Райнбергера у контексті не лише індивідуального авторського стилю композитора, а й еволюційних шляхів німецького хорового мистецтва та його духовно-конфесійних настанов. Наукова новизна визначена тим, що в ній вперше представлені аналітичні узагальнення поетики латинського реквієму у творчості Й. Г. Райнбергера, які виявляють не лише жанрово-стильову специфіку спадщини композитора, але й її духовно-смислову складову. Висновки. Й. Г. Райнбергер увійшов в історію німецької музичної культури XIX століття як яскрава особистість, що успадкувала показове для німецького романтизму тяжіння до творчого універсалізму (виконавство, педагогіка, диригентство, викладацька та композиторська діяльність), який доповнювався також його високою працездатністю та прагненням оволодіти висотами музичного професіоналізму. Водночас творчість Й. Г. Райнбергера виявляє його глибинний інтерес до духовно-релігійних настанов німецької культури, про що свідчить його численна хорова спадщина, зокрема, реквієми (ор. 60, 84, 194). Їх поетика сформована на перетині жанрових та богослужбових настанов латинського католицького реквієму та відтворення його «моделі» в композиторській практиці з урахуванням настанов «Цециліанського руху». Водночас гармонійно-просвітлений, медитативний тонус цих творів виявляє їх спорідненість з «Німецьким реквіємом» Й. Брамса, що мав протестантську ґенезу. При цьому і Й. Брамс, і Й. Г. Райнбергер в інтонаційній мові своїх траурних композицій апелюють саме до стародавніх зразків церковно-співацького обиходу, що, попри належність до різних конфесій, в умовах німецької музично-історичної традиції другої половини XIX століття символізують глибинний зв’язок з її віковими релігійно-етичними настановами та прагнення до духовного об’єднання нації.
- Open Access
- 6 April 2025
- Published by Asociatia EduSoft in BRAIN. BROAD RESEARCH IN ARTIFICIAL INTELLIGENCE AND NEUROSCIENCE
- Vol. 16 (1 Sup1) , 152-164
Vocal and Choral Performance as an Aspect of Neuro-Education
This article is an attempt to understand the human body's reaction to the perception of vocal-choral works. The power of music during vocal and choral performance is that it bypasses the mind and penetrates directly into the soul, brain, and subconscious mind, affecting the human mood. Depending on the content, music can evoke a wide variety of feelings, urges, and desires in a person. It can relax, soothe, revitalise, irritate, etc. There are also such influences that bypass consciousness, settle in the deep structures of our brain, and make up a significant part of our meanings and motives. Undoubtedly, the role of singing and choral singing in the construction of the human “Ego” and its behaviour cannot be overestimated: Our inner world is influenced by many factors, both external and internal. It cannot be denied that they participate in the development of consciousness. Sounds with different frequencies affect a person differently, which is directly related to the rhythms of the brain. The brain receives auditory information through the organs of hearing and analyses it, comparing it with its own rhythms. Each person has their own rhythm with frequency. This is why we have such different musical tastes. Scientific research confirms that vocal and choral singing improves neuroplasticity and promotes attention, memory, and coordination. Singing together also stimulates the production of dopamine and oxytocin, which increases motivation and social interaction. It is important for the development of emotional intelligence and stress tolerance. The article proves the artistic role of vocal-choral singing; it is determined that vocal-choral performance is a powerful tool of neuro-education; the ways of development of vocal-choral performance in neuro-education are investigated; the methods and techniques of development of vocal-choral performance in neuro-education are highlighted.
- 6 April 2025
- Published by Asociatia EduSoft in BRAIN. BROAD RESEARCH IN ARTIFICIAL INTELLIGENCE AND NEUROSCIENCE
- Vol. 16 (1 Sup1) , 152-164
Open AccessVocal and Choral Performance as an Aspect of Neuro-Education
This article is an attempt to understand the human body's reaction to the perception of vocal-choral works. The power of music during vocal and choral performance is that it bypasses the mind and penetrates directly into the soul, brain, and subconscious mind, affecting the human mood. Depending on the content, music can evoke a wide variety of feelings, urges, and desires in a person. It can relax, soothe, revitalise, irritate, etc. There are also such influences that bypass consciousness, settle in the deep structures of our brain, and make up a significant part of our meanings and motives. Undoubtedly, the role of singing and choral singing in the construction of the human “Ego” and its behaviour cannot be overestimated: Our inner world is influenced by many factors, both external and internal. It cannot be denied that they participate in the development of consciousness. Sounds with different frequencies affect a person differently, which is directly related to the rhythms of the brain. The brain receives auditory information through the organs of hearing and analyses it, comparing it with its own rhythms. Each person has their own rhythm with frequency. This is why we have such different musical tastes. Scientific research confirms that vocal and choral singing improves neuroplasticity and promotes attention, memory, and coordination. Singing together also stimulates the production of dopamine and oxytocin, which increases motivation and social interaction. It is important for the development of emotional intelligence and stress tolerance. The article proves the artistic role of vocal-choral singing; it is determined that vocal-choral performance is a powerful tool of neuro-education; the ways of development of vocal-choral performance in neuro-education are investigated; the methods and techniques of development of vocal-choral performance in neuro-education are highlighted.
- Open Access
- 30 December 2024
- Published by Odessa National A.V. Nezhdanova Academy of Music in Музичне мистецтво і культура
- No. 40,p. 21-38
«СІМ СЛІВ СПАСИТЕЛЯ НА ХРЕСТІ» Й. ГАЙДНА: ЖАНРОВО-ІНТОНАЦІЙНІ ТА ВИКОНАВСЬКІ АСПЕКТИ
Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційних та виконавських особливостей ораторії «Сім слів Спасителя на Хресті» Й. Гайдна в контексті австрійської духовно-музичної традиції XVIII століття та ідей Просвітництва. Методологія роботи має комплексний характер і базується на поєднанні засад історико-типологічного, герменевтичного, етимологічного, інтонаційного та жанрово-стилістичного підходів, що у сукупності дозволяють виявити інтонаційну, жанрово-стильову специфіку ораторіальної версії «Семи слів Спасителя на Хресті» Й. Гайдната особливості її інтерпретації. Наукова новизна роботи визначена її аналітичним ракурсом, що дозволяє розглядати ораторію Й. Гайдна «Сім слів Спасителя на Хресті» у контексті не лише еволюційних шляхів австрійської культури і музики епохи Просвітництва, а й ролі в ній духовного християнського культуротворчого чинника. Висновки. Ораторія Й. Гайдна «Сім слів Спасителя на Хресті» має оригінальну історію виникнення, позаяк її появі передували три однойменні інструментальні композиції – оркестрова, квартетна та клавірна. Ораторія являє собою зразок оригінального жанрового синтезу, в якому ознаки власне ораторії, при наявності зв’язків зі страсною церковною ритуалікою, вступають у взаємодію з традиціями австрійської azione sacra,німецького пасіону, церковної сонати, Stabat Mater. Звертання до теми смерті, що є провідною у страсній тематиці цього твору, а також до апокаліптичної картини «землетрусу» після смерті Ісуса Христа,викликає аналогії з реквіємом. Водночас структурно-драматургічна специфіка аналізованого твору Й. Гайдна виявляє також перетин між ораторіальною типологією та сонатно-симфонічним циклом, позаяк практично всі частини «Семи слів…» написані в розвиненій сонатній формі. Позначені жанрові характеристики обумовили й інтонацій-но-стильову специфіку музичної мови даної ораторії Й. Гайдна, сформовану на поєднанні, з одного боку, обиходної співацької практики та традицій барокової хорової музики (музично-риторичні прийоми, протиставлення соло та tutti тощо), з іншого – в апелюванні до типу мелодики, показової для стилю віденського класицизму, до домінування гомофонно-гармонічного типу фактури та принципового уникнення розвинених поліфонічних побудов.
- 30 December 2024
- Published by Odessa National A.V. Nezhdanova Academy of Music in Музичне мистецтво і культура
- No. 40,p. 21-38
Open Access«СІМ СЛІВ СПАСИТЕЛЯ НА ХРЕСТІ» Й. ГАЙДНА: ЖАНРОВО-ІНТОНАЦІЙНІ ТА ВИКОНАВСЬКІ АСПЕКТИ
Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційних та виконавських особливостей ораторії «Сім слів Спасителя на Хресті» Й. Гайдна в контексті австрійської духовно-музичної традиції XVIII століття та ідей Просвітництва. Методологія роботи має комплексний характер і базується на поєднанні засад історико-типологічного, герменевтичного, етимологічного, інтонаційного та жанрово-стилістичного підходів, що у сукупності дозволяють виявити інтонаційну, жанрово-стильову специфіку ораторіальної версії «Семи слів Спасителя на Хресті» Й. Гайдната особливості її інтерпретації. Наукова новизна роботи визначена її аналітичним ракурсом, що дозволяє розглядати ораторію Й. Гайдна «Сім слів Спасителя на Хресті» у контексті не лише еволюційних шляхів австрійської культури і музики епохи Просвітництва, а й ролі в ній духовного християнського культуротворчого чинника. Висновки. Ораторія Й. Гайдна «Сім слів Спасителя на Хресті» має оригінальну історію виникнення, позаяк її появі передували три однойменні інструментальні композиції – оркестрова, квартетна та клавірна. Ораторія являє собою зразок оригінального жанрового синтезу, в якому ознаки власне ораторії, при наявності зв’язків зі страсною церковною ритуалікою, вступають у взаємодію з традиціями австрійської azione sacra,німецького пасіону, церковної сонати, Stabat Mater. Звертання до теми смерті, що є провідною у страсній тематиці цього твору, а також до апокаліптичної картини «землетрусу» після смерті Ісуса Христа,викликає аналогії з реквіємом. Водночас структурно-драматургічна специфіка аналізованого твору Й. Гайдна виявляє також перетин між ораторіальною типологією та сонатно-симфонічним циклом, позаяк практично всі частини «Семи слів…» написані в розвиненій сонатній формі. Позначені жанрові характеристики обумовили й інтонацій-но-стильову специфіку музичної мови даної ораторії Й. Гайдна, сформовану на поєднанні, з одного боку, обиходної співацької практики та традицій барокової хорової музики (музично-риторичні прийоми, протиставлення соло та tutti тощо), з іншого – в апелюванні до типу мелодики, показової для стилю віденського класицизму, до домінування гомофонно-гармонічного типу фактури та принципового уникнення розвинених поліфонічних побудов.
- Open Access
- 25 October 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Fine Art and Culture Studies
- No. 4,p. 99-107
СЕМАНТИКА ДИРИГЕНТСЬКОГО ЖЕСТУ У ТВОРЧОСТІ РЕГЕНТА ТА ХОРМЕЙСТЕРА
У дослідженні узагальнено змістовно-виконавські принципи розрізнення диригентського та регентського жестів та їх ролі у формуванні провідних духовно-естетичних настанов хорового мистецтва України, в тому числі й Одеської хорової школи. Мета роботи – виявлення змістовно-семантичних чинників творчо-виконавської діяльності регента і хор- мейстера та їх впливу на формування духовно-етичних та жанрово-стильових настанов хорових шкіл України, зокрема, Одеської в особі К. Пігрова та його послідовників. Методологічна основа. Істотними для цієї роботи виявилися міждисциплінарний, жанрово-стильовий, історико-культурологічний підходи, що дозволяють досліджувати фактори, які сприяють виявленню духовно-смислової специфіки диригентського і регентського жесту та їх ролі в хоровому мистецтві різних епох. Наукова новизна роботи визначена тим, що в ній вперше узагальнено семантику диригентського жесту регента та хормейстера, їх диференціацію, а також вплив на формування національних хорових шкіл України, в тому числі й Одеської. Висновки. Підводячи підсумок, відзначимо, що диригентський жест керівника світського хору, хормейстера фактично зосереджений на донесенні до слухача насамперед інтонаційно-ритмічної складової авторського твору та його емоційно-смислової складової, що охоплює широке коло явищ внутрішнього життя людини, навколишнього світу і т.д. Регентський жест, на відміну від попереднього, характеризується, так само як і співочий обиход, виразним мінімалізмом, оскільки більшою мірою зосереджений на донесенні-осмисленні Слова як головного носія духовної Істини, що перетворює духовне єство людини. Органічне поєднання названих традицій хорового диригування, показове для хорового мистецтва України, в тому числі й для Одеської хорової школи та діяльності її фундатора – К. Пігрова. Його методика роботи з хором увібрала в себе найкращі традиції української духовної хорової культури, що генетично сходили до традицій «ангелогласся» та їх релігійно-культових настанов.
- 25 October 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Fine Art and Culture Studies
- No. 4,p. 99-107
Open AccessСЕМАНТИКА ДИРИГЕНТСЬКОГО ЖЕСТУ У ТВОРЧОСТІ РЕГЕНТА ТА ХОРМЕЙСТЕРА
У дослідженні узагальнено змістовно-виконавські принципи розрізнення диригентського та регентського жестів та їх ролі у формуванні провідних духовно-естетичних настанов хорового мистецтва України, в тому числі й Одеської хорової школи. Мета роботи – виявлення змістовно-семантичних чинників творчо-виконавської діяльності регента і хор- мейстера та їх впливу на формування духовно-етичних та жанрово-стильових настанов хорових шкіл України, зокрема, Одеської в особі К. Пігрова та його послідовників. Методологічна основа. Істотними для цієї роботи виявилися міждисциплінарний, жанрово-стильовий, історико-культурологічний підходи, що дозволяють досліджувати фактори, які сприяють виявленню духовно-смислової специфіки диригентського і регентського жесту та їх ролі в хоровому мистецтві різних епох. Наукова новизна роботи визначена тим, що в ній вперше узагальнено семантику диригентського жесту регента та хормейстера, їх диференціацію, а також вплив на формування національних хорових шкіл України, в тому числі й Одеської. Висновки. Підводячи підсумок, відзначимо, що диригентський жест керівника світського хору, хормейстера фактично зосереджений на донесенні до слухача насамперед інтонаційно-ритмічної складової авторського твору та його емоційно-смислової складової, що охоплює широке коло явищ внутрішнього життя людини, навколишнього світу і т.д. Регентський жест, на відміну від попереднього, характеризується, так само як і співочий обиход, виразним мінімалізмом, оскільки більшою мірою зосереджений на донесенні-осмисленні Слова як головного носія духовної Істини, що перетворює духовне єство людини. Органічне поєднання названих традицій хорового диригування, показове для хорового мистецтва України, в тому числі й для Одеської хорової школи та діяльності її фундатора – К. Пігрова. Його методика роботи з хором увібрала в себе найкращі традиції української духовної хорової культури, що генетично сходили до традицій «ангелогласся» та їх релігійно-культових настанов.