Леся Володимирівна Бусленко
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Леся Володимирівна Бусленко has a total of 13 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- V. S. Tepliuk
Lesya Ukrainka Volyn national university, Lutsk, Ukraine
3 shared publications - Володимир Васильович Іванців2 shared publications
- Borys Hrudynin
Department of Physics, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, 15 Heroiv Oborony Str., 03041 Kyiv, Ukraine
1 shared publication - Iryna Truskavetska
Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Ukraine
1 shared publication - Oksana Hurska
Kremenets Taras Shevchenko Academy of Humanities and Pedagogy
1 shared publication Olena Kyryienko
Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 23 October 2026
- Published by Nizhyn Mykola Gogol State University in Research Notes. Biology Research (Nizhyn Mykola Gogol State University)
- No. 3,p. 38-46
Моніторинг чисельності та структури популяції дикого кабана (Sus scrofa) у межах Волинської області як основа науково обґрунтованого ведення мисливського господарства
У наш час мисливські господарства потребують проведення постійного моніто- рингу чисельності та структури різних видів мисливських тварин, серед яких велику роль має дикий кабан (Sus scrofa). Метою статті є вивчення особливості моніторингу чисельності та структури популяції Sus scrofa у межах Волинської області. Проведення узагальнення сучасних наукових підходів до моніторингу чисельності та аналізу вікової і статевої структури популяції Sus scrofa у межах Волинської області як основи науково обґрунтованого ведення мисливського господарства. Дослідження має оглядовий характер і ґрунтується на аналізі вітчизняних та закордонних наукових публікацій, кваліфікаційних робіт, матеріа- лів мисливсько-господарської звітності та нормативно-методичних джерел, присвячених динаміці чисельності, віковій і статевій структурі популяції Sus scrofa. Застосовано методи системного, порівняльного та логічного аналізу для виявлення закономірностей змін чисельності та структурних характеристик популяції в умовах Полісся. Узагальнення літературних даних свідчить, що динаміка чисельності Sus scrofa має хвилеподібний характер і формується під впливом комплексу природних, антропогенних та епізоотичних чинників. Показа- но, що вікова структура популяції визначає її репродуктивний потенціал і здатність до відновлення, тоді як статева структура є чутливим індикатором мисливського навантаження. Встановлено, що порушення структурних пропор- цій часто передує зниженню чисельності та може залишатися непоміченим при аналізі лише абсолютних показників. Поєднання аналізу динаміки чисельності з оцінкою вікової та статевої структури популяції Sus scrofa є необхідною умовою об’єктивної інтерпретації результатів моніторингу. Структурно орієнтований підхід забезпечує науково обґрунтоване регулювання чисельності, оптимізацію лімітів добування та формує основу для ефективного й адаптивного ведення мисливського господарства у Волинській області.
- 23 October 2026
- Published by Nizhyn Mykola Gogol State University in Research Notes. Biology Research (Nizhyn Mykola Gogol State University)
- No. 3,p. 38-46
Open AccessМоніторинг чисельності та структури популяції дикого кабана (Sus scrofa) у межах Волинської області як основа науково обґрунтованого ведення мисливського господарства
У наш час мисливські господарства потребують проведення постійного моніто- рингу чисельності та структури різних видів мисливських тварин, серед яких велику роль має дикий кабан (Sus scrofa). Метою статті є вивчення особливості моніторингу чисельності та структури популяції Sus scrofa у межах Волинської області. Проведення узагальнення сучасних наукових підходів до моніторингу чисельності та аналізу вікової і статевої структури популяції Sus scrofa у межах Волинської області як основи науково обґрунтованого ведення мисливського господарства. Дослідження має оглядовий характер і ґрунтується на аналізі вітчизняних та закордонних наукових публікацій, кваліфікаційних робіт, матеріа- лів мисливсько-господарської звітності та нормативно-методичних джерел, присвячених динаміці чисельності, віковій і статевій структурі популяції Sus scrofa. Застосовано методи системного, порівняльного та логічного аналізу для виявлення закономірностей змін чисельності та структурних характеристик популяції в умовах Полісся. Узагальнення літературних даних свідчить, що динаміка чисельності Sus scrofa має хвилеподібний характер і формується під впливом комплексу природних, антропогенних та епізоотичних чинників. Показа- но, що вікова структура популяції визначає її репродуктивний потенціал і здатність до відновлення, тоді як статева структура є чутливим індикатором мисливського навантаження. Встановлено, що порушення структурних пропор- цій часто передує зниженню чисельності та може залишатися непоміченим при аналізі лише абсолютних показників. Поєднання аналізу динаміки чисельності з оцінкою вікової та статевої структури популяції Sus scrofa є необхідною умовою об’єктивної інтерпретації результатів моніторингу. Структурно орієнтований підхід забезпечує науково обґрунтоване регулювання чисельності, оптимізацію лімітів добування та формує основу для ефективного й адаптивного ведення мисливського господарства у Волинській області.
- Open Access
- 23 June 2026
- Published by Kaunas University of Technology (KTU) in Environmental Research, Engineering and Management
- Vol. 82 (2) , 7-21
Biological and Landscape Diversity Conservation as a Systemic Tool of Sustainable Development in the Context of European Environmental Policy
The relevance of this study lies in the need to preserve biodiversity and enhance the effectiveness of environmental policy in the context of unprecedented climate change and continually changing anthropogenic pressures. The purpose of the study was to conduct a well-founded comparative analysis of the current state of biodiversity and protected areas, covering Ukraine, Azerbaijan, as well as the countries of the European Union, in particular Germany and France. To achieve this goal, an interdisciplinary approach was employed: a combination of statistical analysis, economic and mathematical modelling, correlation and regression analysis, as well as the use of forecasting tools to determine current development scenarios. It was found that in Ukraine, the area of the protected area fund remains significantly lower than average European standards, while in France and Germany, this indicator consistently exceeded 19% of the total area of the country. Obviously, targeted financing of nature conservation initiatives is a decisive factor that significantly stimulates the expansion of protected areas, but uncontrolled urbanisation and high industrial loads have a clearly expressed negative correlation with the nature of the protected areas. Forecast models, calculated for the period 2025–2030, indicate an excessively complete, almost stagnant, increase in protected areas in both Ukraine and Azerbaijan, which is an alarming signal that clearly increases the current acceleration of the pace of fund expansion and deep integration of European strategies into the domestic nature conservation policy. The practical value of the study is explained by the fact that the recommendations and multi-criteria assessments provide an opportunity to increase the efficiency of management of existing protected areas, ensure the systematic development of a cellular ecological network, and contribute to the formation of a qualitatively new level of environmental awareness among a wide range of the population.
- 23 June 2026
- Published by Kaunas University of Technology (KTU) in Environmental Research, Engineering and Management
- Vol. 82 (2) , 7-21
Open AccessBiological and Landscape Diversity Conservation as a Systemic Tool of Sustainable Development in the Context of European Environmental Policy
The relevance of this study lies in the need to preserve biodiversity and enhance the effectiveness of environmental policy in the context of unprecedented climate change and continually changing anthropogenic pressures. The purpose of the study was to conduct a well-founded comparative analysis of the current state of biodiversity and protected areas, covering Ukraine, Azerbaijan, as well as the countries of the European Union, in particular Germany and France. To achieve this goal, an interdisciplinary approach was employed: a combination of statistical analysis, economic and mathematical modelling, correlation and regression analysis, as well as the use of forecasting tools to determine current development scenarios. It was found that in Ukraine, the area of the protected area fund remains significantly lower than average European standards, while in France and Germany, this indicator consistently exceeded 19% of the total area of the country. Obviously, targeted financing of nature conservation initiatives is a decisive factor that significantly stimulates the expansion of protected areas, but uncontrolled urbanisation and high industrial loads have a clearly expressed negative correlation with the nature of the protected areas. Forecast models, calculated for the period 2025–2030, indicate an excessively complete, almost stagnant, increase in protected areas in both Ukraine and Azerbaijan, which is an alarming signal that clearly increases the current acceleration of the pace of fund expansion and deep integration of European strategies into the domestic nature conservation policy. The practical value of the study is explained by the fact that the recommendations and multi-criteria assessments provide an opportunity to increase the efficiency of management of existing protected areas, ensure the systematic development of a cellular ecological network, and contribute to the formation of a qualitatively new level of environmental awareness among a wide range of the population.
- Open Access
- 30 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Природнича освіта та наука
- No. 2,p. 106-115
ФІЛОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ НЮХОВОГО АНАЛІЗАТОРА: ПОРІВНЯЛЬНИЙ ЕМБРІОГЕНЕЗ ПІДНЕБІННО-НОСОВОГО КОМПЛЕКСУ ССАВЦІВ І ЛЮДИНИ
У статті представлено огляд наукових даних із елементами порівняльного аналізу щодо філогенетичних та ембріологічних аспектів становлення нюхового аналізатора у ссавців і людини. Морфогенез піднебінно-носового комплексу розглядається як інтегрована структурно-функціональна система, що поєднує периферичні та центральні компоненти нюхового аналізатора з елементами краніофаціального скелета. Проаналізовано послідовність формування ключових структур нюхової системи, зокрема нюхових плакод, носової капсули, носових раковин, вторинного піднебіння та нюхових цибулин. Показано, що ранні етапи ембріогенезу характеризуються високим ступенем еволюційної консервативності, тоді як пізні етапи демонструють міжвидову гетерохронію, зумовлену адаптаційними та еволюційними чинниками. Встановлено визначальну роль вторинного піднебіння у функціональному розмежуванні дихальних і травних шляхів та оптимізації аеродинаміки носової порожнини. Узагальнено, що еволюційні трансформації нюхового аналізатора відбуваються в контексті перерозподілу сенсорних функцій і тісно пов’язані з розвитком краніофаціальних структур. Додатково підкреслено, що ступінь розвитку нюхових структур корелює з екологічною спеціалізацією видів і рівнем залежності від хемосенсорного сприйняття. У макросматичних ссавців спостерігається збільшення площі нюхового епітелію, ускладнення будови носових раковин та високий рівень розвитку нюхових цибулин, що забезпечує підвищену нюхову чутливість. Натомість у мікросматичних видів, включаючи людину, відзначається відносна редукція периферичних компонентів нюхової системи при одночасному посиленні ролі центральної обробки сенсорної інформації та інтеграції в межах лімбічної системи. Окрему увагу приділено ембріональному походженню нюхового аналізатора з нюхових плакод та їх взаємодії з мезенхімою краніофаціальної ділянки, похідною нервового гребеня
- 30 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Природнича освіта та наука
- No. 2,p. 106-115
Open AccessФІЛОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ НЮХОВОГО АНАЛІЗАТОРА: ПОРІВНЯЛЬНИЙ ЕМБРІОГЕНЕЗ ПІДНЕБІННО-НОСОВОГО КОМПЛЕКСУ ССАВЦІВ І ЛЮДИНИ
У статті представлено огляд наукових даних із елементами порівняльного аналізу щодо філогенетичних та ембріологічних аспектів становлення нюхового аналізатора у ссавців і людини. Морфогенез піднебінно-носового комплексу розглядається як інтегрована структурно-функціональна система, що поєднує периферичні та центральні компоненти нюхового аналізатора з елементами краніофаціального скелета. Проаналізовано послідовність формування ключових структур нюхової системи, зокрема нюхових плакод, носової капсули, носових раковин, вторинного піднебіння та нюхових цибулин. Показано, що ранні етапи ембріогенезу характеризуються високим ступенем еволюційної консервативності, тоді як пізні етапи демонструють міжвидову гетерохронію, зумовлену адаптаційними та еволюційними чинниками. Встановлено визначальну роль вторинного піднебіння у функціональному розмежуванні дихальних і травних шляхів та оптимізації аеродинаміки носової порожнини. Узагальнено, що еволюційні трансформації нюхового аналізатора відбуваються в контексті перерозподілу сенсорних функцій і тісно пов’язані з розвитком краніофаціальних структур. Додатково підкреслено, що ступінь розвитку нюхових структур корелює з екологічною спеціалізацією видів і рівнем залежності від хемосенсорного сприйняття. У макросматичних ссавців спостерігається збільшення площі нюхового епітелію, ускладнення будови носових раковин та високий рівень розвитку нюхових цибулин, що забезпечує підвищену нюхову чутливість. Натомість у мікросматичних видів, включаючи людину, відзначається відносна редукція периферичних компонентів нюхової системи при одночасному посиленні ролі центральної обробки сенсорної інформації та інтеграції в межах лімбічної системи. Окрему увагу приділено ембріональному походженню нюхового аналізатора з нюхових плакод та їх взаємодії з мезенхімою краніофаціальної ділянки, похідною нервового гребеня
- Open Access
- 31 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Слобожанський науковий вісник. Серія: Природничі науки
- No. 2,p. 87-93
БІОІНДИКАЦІЙНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ҐРУНТОВИХ БЕЗХРЕБЕТНИХ В ЕКОСИСТЕМАХ ІЗ РІЗНИМ РІВНЕМ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ
У статті наведено результати дослідження біоіндикаційної ефективності ґрунтових безхребетних у межах чотирьох типів екосистем із різним рівнем антропогенного навантаження (умовно-природна, агроекосистема, урбанізована, техногенна), розташованих у межах Волинській області. Умовно-природна ділянка (Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Воротнів» поблизу м. Луцьк) характеризувалася найвищими значеннями показників: чисельність мезофауни становила 1212 екз./м², кількість таксонів – 14, індекс Шеннона – 2,18, індекс домінування Сімпсона (D) – 0,87. У техногенній зоні (промислова територія поблизу ПрАТ «Цумань» у селищі Цумань) чисельність мезофауни знижувалась до 528 екз./м², що відображає істотне зменшення біотичного різноманіття внаслідок деградаційних змін ґрунтового середовища. В агроекосистемі (сільськогосподарські угіддя поблизу села Гірка Полонка) та урбанізованій зоні (зелена смуга центральної частини м. Луцьк) чисельність фауни становила 662 та 734 екз./м², а кількість таксонів – 10 та 9, відповідно. Індекси різноманіття знижувалися за градієнтом порушення: H′ змінювався від 2,18 (природна) до 1,12 (техногенна); D – від 0,87 до 0,53. Виявлено сильну позитивну кореляцію між чисельністю безхребетних і вмістом органічної речовини (R² = 0,952), що вказує на трофічну зумовленість формування угруповань. У стабільних умовах домінували Oribatida, Collembola і Lumbricidae, у техногенній – Collembola (43 %) і Gamasina (31 %), що вказує на домінування пластичних, швидко репродуктивних форм із коротким життєвим циклом. Умовно-природну ділянку характеризувала висока частка сапротрофних форм (сукупно понад 70 %), тоді як у трансформованих екосистемах зростала частка евритопних груп, зокрема мікрофагів із широким екологічним діапазоном. Результати дослідження підтверджують високу чутливість структури мезофауни до антропогенного пресу та обґрунтовують доцільність її використання як надійного індикатора в рамках біомоніторингу для екологічної діагностики ґрунтів, що зазнають техногенного впливу різної інтенсивності.
- 31 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Слобожанський науковий вісник. Серія: Природничі науки
- No. 2,p. 87-93
Open AccessБІОІНДИКАЦІЙНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ҐРУНТОВИХ БЕЗХРЕБЕТНИХ В ЕКОСИСТЕМАХ ІЗ РІЗНИМ РІВНЕМ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ
У статті наведено результати дослідження біоіндикаційної ефективності ґрунтових безхребетних у межах чотирьох типів екосистем із різним рівнем антропогенного навантаження (умовно-природна, агроекосистема, урбанізована, техногенна), розташованих у межах Волинській області. Умовно-природна ділянка (Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Воротнів» поблизу м. Луцьк) характеризувалася найвищими значеннями показників: чисельність мезофауни становила 1212 екз./м², кількість таксонів – 14, індекс Шеннона – 2,18, індекс домінування Сімпсона (D) – 0,87. У техногенній зоні (промислова територія поблизу ПрАТ «Цумань» у селищі Цумань) чисельність мезофауни знижувалась до 528 екз./м², що відображає істотне зменшення біотичного різноманіття внаслідок деградаційних змін ґрунтового середовища. В агроекосистемі (сільськогосподарські угіддя поблизу села Гірка Полонка) та урбанізованій зоні (зелена смуга центральної частини м. Луцьк) чисельність фауни становила 662 та 734 екз./м², а кількість таксонів – 10 та 9, відповідно. Індекси різноманіття знижувалися за градієнтом порушення: H′ змінювався від 2,18 (природна) до 1,12 (техногенна); D – від 0,87 до 0,53. Виявлено сильну позитивну кореляцію між чисельністю безхребетних і вмістом органічної речовини (R² = 0,952), що вказує на трофічну зумовленість формування угруповань. У стабільних умовах домінували Oribatida, Collembola і Lumbricidae, у техногенній – Collembola (43 %) і Gamasina (31 %), що вказує на домінування пластичних, швидко репродуктивних форм із коротким життєвим циклом. Умовно-природну ділянку характеризувала висока частка сапротрофних форм (сукупно понад 70 %), тоді як у трансформованих екосистемах зростала частка евритопних груп, зокрема мікрофагів із широким екологічним діапазоном. Результати дослідження підтверджують високу чутливість структури мезофауни до антропогенного пресу та обґрунтовують доцільність її використання як надійного індикатора в рамках біомоніторингу для екологічної діагностики ґрунтів, що зазнають техногенного впливу різної інтенсивності.
- 31 July 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Природнича освіта та наука
- No. 3,p. 28-35
ЕВОЛЮЦІЙНІ АСПЕКТИ ТОЛЕРАНТНОСТІ ҐРУНТОВИХ БІОІНДИКАТОРІВ ДО ЗАБРУДНЕННЯ
Актуальність дослідження зумовлена посиленням антропогенного тиску на ґрунтові екосистеми, що супроводжується зростанням рівнів хімічного забруднення, насамперед важкими металами, пестицидами, нафтопродуктами та мікропластиком. Така ситуація вимагає поглибленого аналізу еволюційних механізмів, які забезпечують виживання ґрунтових організмів та підтримку функціональної стійкості екосистем. У статті розглядаються еволюційні аспекти формування толерантності ґрунтових біоіндикаторів до дії ксенобіотиків різного походження. Узагальнено сучасні уявлення про основні механізми адаптації, серед яких провідну роль відіграють генетичні мутації, епігенетичні модифікації, фенотипова пластичність, симбіотичні взаємодії та імунологічні перебудови. Особливу увагу приділено аналізу наслідків толерантності для структури біоценозів, зміни видової різноманітності та потенціалу екосистем до самовідновлення. Обґрунтовано доцільність використання ґрунтових безхребетних та мікроорганізмів як біоіндикаторів у системах моніторингу екологічного стану ґрунтів, оцінки рівня екологічного ризику та планування заходів із біоремедіації. Наведено приклади специфічних адаптивних відповідей організмів, що сформувалися в умовах хронічного впливу забруднювачів, та охарактеризовано типові еволюційні стратегії виживання. Проте еволюційна толерантність має і негативні екологічні наслідки. Серед них – зниження видового різноманіття, спрощення структури ґрунтових біоценозів, утрата функціональної різнорідності. У результаті спостерігається зміщення від рівноважної екосистемної моделі до спрощеної, домінованої толерантними, але менш екологічно ефективними формами. Зазначено, що вивчення даних процесів має велике значення для прогнозування змін у функціонуванні ґрунтових екосистем у контексті сталого природокористування та охорони довкілля. У контексті сучасних глобальних змін клімату, урбанізації та інтенсифікації сільського господарства проблема забруднення ґрунтів та відповідної адаптації біоти набуває нової актуальності. Вивчення еволюційної толерантності має стати основою для міждисциплінарних досліджень у сферах екотоксикології, ґрунтознавства, геноміки та екологічного менеджменту.
- 31 July 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Природнича освіта та наука
- No. 3,p. 28-35
ЕВОЛЮЦІЙНІ АСПЕКТИ ТОЛЕРАНТНОСТІ ҐРУНТОВИХ БІОІНДИКАТОРІВ ДО ЗАБРУДНЕННЯ
Актуальність дослідження зумовлена посиленням антропогенного тиску на ґрунтові екосистеми, що супроводжується зростанням рівнів хімічного забруднення, насамперед важкими металами, пестицидами, нафтопродуктами та мікропластиком. Така ситуація вимагає поглибленого аналізу еволюційних механізмів, які забезпечують виживання ґрунтових організмів та підтримку функціональної стійкості екосистем. У статті розглядаються еволюційні аспекти формування толерантності ґрунтових біоіндикаторів до дії ксенобіотиків різного походження. Узагальнено сучасні уявлення про основні механізми адаптації, серед яких провідну роль відіграють генетичні мутації, епігенетичні модифікації, фенотипова пластичність, симбіотичні взаємодії та імунологічні перебудови. Особливу увагу приділено аналізу наслідків толерантності для структури біоценозів, зміни видової різноманітності та потенціалу екосистем до самовідновлення. Обґрунтовано доцільність використання ґрунтових безхребетних та мікроорганізмів як біоіндикаторів у системах моніторингу екологічного стану ґрунтів, оцінки рівня екологічного ризику та планування заходів із біоремедіації. Наведено приклади специфічних адаптивних відповідей організмів, що сформувалися в умовах хронічного впливу забруднювачів, та охарактеризовано типові еволюційні стратегії виживання. Проте еволюційна толерантність має і негативні екологічні наслідки. Серед них – зниження видового різноманіття, спрощення структури ґрунтових біоценозів, утрата функціональної різнорідності. У результаті спостерігається зміщення від рівноважної екосистемної моделі до спрощеної, домінованої толерантними, але менш екологічно ефективними формами. Зазначено, що вивчення даних процесів має велике значення для прогнозування змін у функціонуванні ґрунтових екосистем у контексті сталого природокористування та охорони довкілля. У контексті сучасних глобальних змін клімату, урбанізації та інтенсифікації сільського господарства проблема забруднення ґрунтів та відповідної адаптації біоти набуває нової актуальності. Вивчення еволюційної толерантності має стати основою для міждисциплінарних досліджень у сферах екотоксикології, ґрунтознавства, геноміки та екологічного менеджменту.
- Open Access
- 30 October 2024
- Published by Educacao e Formacao in Educação & Formação
- Vol. 9, e13866
The role of virtual reality in improving the quality of professional training of natural science teachers
The use of information technologies, in particular virtual reality (VR), is becoming a topical issue in the professional training of natural science teachers. The study aims to assess the effectiveness of a professional development program that utilizes virtual reality as an educational tool to enhance the quality of training for natural science teachers. The obtained results testify to the positive impact of the VR use on various aspects of teachers’ professional training. The study found that the attitude towards technology improved significantly after the VR introduction (from 65% to 72%). The percentage of positive responses regarding the feasibility of using STEM (Science, Technology, Engineering and Mathematics) technologies in education increased by 25%. Student feedback emphasizes the importance of integrating new technologies into STEM education. Further research should examine the training needs of STEM teachers in different educational contexts, explore effective technology integration strategies, and assess their impact on student outcomes.
- 30 October 2024
- Published by Educacao e Formacao in Educação & Formação
- Vol. 9, e13866
Open AccessThe role of virtual reality in improving the quality of professional training of natural science teachers
The use of information technologies, in particular virtual reality (VR), is becoming a topical issue in the professional training of natural science teachers. The study aims to assess the effectiveness of a professional development program that utilizes virtual reality as an educational tool to enhance the quality of training for natural science teachers. The obtained results testify to the positive impact of the VR use on various aspects of teachers’ professional training. The study found that the attitude towards technology improved significantly after the VR introduction (from 65% to 72%). The percentage of positive responses regarding the feasibility of using STEM (Science, Technology, Engineering and Mathematics) technologies in education increased by 25%. Student feedback emphasizes the importance of integrating new technologies into STEM education. Further research should examine the training needs of STEM teachers in different educational contexts, explore effective technology integration strategies, and assess their impact on student outcomes.