Halyna Vyshynska
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Halyna Vyshynska has a total of 10 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- O.V. Taibasarov
Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького
1 shared publication - Oksana Boiko
Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhia, Ukraine
1 shared publication - Ruslana Mnozhynska
Kyiv National University of Technologies and Design
1 shared publication - Ruslana Pikus
Taras Shevchenko National University of Kyiv
1 shared publication - Serhii Stokratnyi
Khmelnytskyi Humanitarian-Pedagogical Academy
1 shared publication V.A. Stoliar
1 shared publication
Latest Publications
- 8 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Innovate Pedagogy
- Vol. 1 (93) , 50-56
DEVELOPMENT OF STUDENTS’ MATHEMATICAL COMPETENCE IN THE CONTEXT OF THE NEW UKRAINIAN SCHOOL (NUS)
- 8 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Innovate Pedagogy
- Vol. 1 (93) , 50-56
DEVELOPMENT OF STUDENTS’ MATHEMATICAL COMPETENCE IN THE CONTEXT OF THE NEW UKRAINIAN SCHOOL (NUS)
- Open Access
- 18 December 2025
- Published by Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University in Collection of scientific papers of Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University. Pedagogical series
- Vol. 31 (31) , 80-86
ELEMENTS OF STEM EDUCATION IN THE INTEGRATED COURSE «EXPLORING NATURE»
The article examines the elements of STEM education in the integrated course «Exploring Nature» of the adaptation cycle. The analysis of model curricula for integrated courses «Exploring Nature» in general secondary education institutions was conducted to identify the presence of STEM education components. The focus is placed on various approaches to implementing STEM education within these integrated courses. The main differences and common features of STEM education are outlined, including elements of scientific inquiry, construction, modeling, and mathematics. Each section of the integrated course is described in detail. Recommendations have been developed regarding modifications to the model curricula, taking into account the importance of expanding STEM education elements for pupils in grades 5-6. The importance of STEM education in preparing future specialists in the field of natural sciences is emphasized. During the research, the authors applied the following methods: theoretical analysis of scientific and pedagogical sources on the research problem, comparative analysis of different model curricula, clarification of the theoretical and methodological foundations for applying STEM education in grades 5-6.
- 18 December 2025
- Published by Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University in Collection of scientific papers of Kamianets-Podilskyi National Ivan Ohiienko University. Pedagogical series
- Vol. 31 (31) , 80-86
Open AccessELEMENTS OF STEM EDUCATION IN THE INTEGRATED COURSE «EXPLORING NATURE»
The article examines the elements of STEM education in the integrated course «Exploring Nature» of the adaptation cycle. The analysis of model curricula for integrated courses «Exploring Nature» in general secondary education institutions was conducted to identify the presence of STEM education components. The focus is placed on various approaches to implementing STEM education within these integrated courses. The main differences and common features of STEM education are outlined, including elements of scientific inquiry, construction, modeling, and mathematics. Each section of the integrated course is described in detail. Recommendations have been developed regarding modifications to the model curricula, taking into account the importance of expanding STEM education elements for pupils in grades 5-6. The importance of STEM education in preparing future specialists in the field of natural sciences is emphasized. During the research, the authors applied the following methods: theoretical analysis of scientific and pedagogical sources on the research problem, comparative analysis of different model curricula, clarification of the theoretical and methodological foundations for applying STEM education in grades 5-6.
- Open Access
- 15 December 2025
- Published by Oles Honchar Dnipropetrovsk National University in Grani
- Vol. 28 (6) , 94-99
Феномен наукової парадигми як методологічна основа міждисциплінарних досліджень сучасного наукового простору
Анотація.Актуальність. У дослідженні проаналізовано наукову парадигму в контексті міждисциплінарних досліджень, особливу увагу звернено на історичні передумови її виникнення, концептуальні основи, трансформаційні механізми та роль міждисциплінарності у формуванні парадигмальних моделей. Актуальність обраної теми зумовлена потребою переосмислити традиційні парадигми, їх методологію та епістемологічні засади, щоб показати інноваційні підходи в науці та додаткові можливості для інтеграції знань. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування наукової парадигми як феномена та розгляд його специфіки у координатах міждисциплінарних наукових практик. Результати. У межах дослідження охарактеризовано історичні передумови виникнення поняття «наукова парадигма»; розглянуто парадигмальні концепції Т. Куна, І. Лакатоса та К. Поппера; проаналізовано взаємозв’язок наукової парадигми з сучасним пізнанням; показано, як наукові революції та методологічні інтеграції трансформують уявлення про парадигму, а міждисциплінарні дослідження формують її нові моделі. Встановлено, що розвиток науки в історичній перспективі відбувався комплексно і визначався внутрішніми епістемологічними чинниками та зовнішніми соціокультурними впливами. З’ясовано, що наукові революції викликають трансформацію базових засад пізнання, змінюючи методологічні, світоглядні й комунікативні основи наукової діяльності.Висновки. Міждисциплінарні дослідження є фундаментом для розвитку сучасної науки, адже забезпечують утворення нових парадигм, інтегруючи наукові методи й концепти, переосмислюючи онтологічні та епістемологічні засади наукового пізнання, генеруючи інноваційні моделі та наукові напрями, змінюючи форму організації та комунікації наукової спільноти тощо.
- 15 December 2025
- Published by Oles Honchar Dnipropetrovsk National University in Grani
- Vol. 28 (6) , 94-99
Open AccessФеномен наукової парадигми як методологічна основа міждисциплінарних досліджень сучасного наукового простору
Анотація.Актуальність. У дослідженні проаналізовано наукову парадигму в контексті міждисциплінарних досліджень, особливу увагу звернено на історичні передумови її виникнення, концептуальні основи, трансформаційні механізми та роль міждисциплінарності у формуванні парадигмальних моделей. Актуальність обраної теми зумовлена потребою переосмислити традиційні парадигми, їх методологію та епістемологічні засади, щоб показати інноваційні підходи в науці та додаткові можливості для інтеграції знань. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування наукової парадигми як феномена та розгляд його специфіки у координатах міждисциплінарних наукових практик. Результати. У межах дослідження охарактеризовано історичні передумови виникнення поняття «наукова парадигма»; розглянуто парадигмальні концепції Т. Куна, І. Лакатоса та К. Поппера; проаналізовано взаємозв’язок наукової парадигми з сучасним пізнанням; показано, як наукові революції та методологічні інтеграції трансформують уявлення про парадигму, а міждисциплінарні дослідження формують її нові моделі. Встановлено, що розвиток науки в історичній перспективі відбувався комплексно і визначався внутрішніми епістемологічними чинниками та зовнішніми соціокультурними впливами. З’ясовано, що наукові революції викликають трансформацію базових засад пізнання, змінюючи методологічні, світоглядні й комунікативні основи наукової діяльності.Висновки. Міждисциплінарні дослідження є фундаментом для розвитку сучасної науки, адже забезпечують утворення нових парадигм, інтегруючи наукові методи й концепти, переосмислюючи онтологічні та епістемологічні засади наукового пізнання, генеруючи інноваційні моделі та наукові напрями, змінюючи форму організації та комунікації наукової спільноти тощо.
- Open Access
- 26 June 2025
- Published by Khmelnytskyi National University in Physical Culture and Sport: Scientific Perspective
- No. 2,p. 105-111
МІЖКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ В КОМУНІКАЦІЇ ЯК ОСОБИСТІСНА РИСА МАЙБУТНЬГО ФАХІВЦЯ
У статті представлений аналіз розвитку професійних навичок сучасного реабілітолога, які необхідні для формування його професійного світогляду та міжкультурної компетенції. Проаналізовано компетенції реабілітолога як завдання, які пов'язані з діяльністю, котрі він зможе успішно вирішувати у процесі кінезотерапії. Професія реабілітолога передбачає комунікативну взаємодію з людьми, які мають різні порушення у стані здоров'я. Найчастіше у клієнтів спостерігаються когнітивні розлади та різні порушення психоемоційного стану. Фахівці з реабілітації зазначають, що у процесі здобуття освіти вони вивчають різні прийоми комунікативної взаємодії з клієнтами, але під час роботи часто доводиться працювати з клієнтами, які є представниками різних культур, що інколи призводить до комунікативних непорозумінь. Таким чином, виникає проблема взаємодії між реабілітологом та клієнтом на міжкультурному рівні, яку необхідно вирішувати безпосередньо у процесі кінезотерапії. Компетентний спеціаліст з реабілітації повинен розуміти, що його особисті професійні риси є показником його професійної діяльності у процесі міжкультурної комунікації з клієнтом та членами його родини, а також рівнем його культури та компетентності. Міжкультурна компетентність демонструє особистісні риси фахівця з реабілітації, вона формується і проявляється не лише у процесі комунікативної взаємодії з клієнтом. Цей факт безпосередньо впливає на організацію процесу кінезотерапії на всіх рівнях взаємодії. Реабілітолог, враховуючи власну професійну діяльність, повинен бути взірцем толерантності у найрізноманітніших ситуаціях та здійснювати взаємодію з клієнтами на основі розуміння та прийняття їхніх відмінних рис, що водночас відображатиме особистісну рису реабілітолога. Метою такої комунікативної взаємодії стає формування компетентного фахівця, який здатен приймати рішення з урахуванням індивідуальних особливостей людини, яка вміє розуміти її культурну різноманітність.
- 26 June 2025
- Published by Khmelnytskyi National University in Physical Culture and Sport: Scientific Perspective
- No. 2,p. 105-111
Open AccessМІЖКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ В КОМУНІКАЦІЇ ЯК ОСОБИСТІСНА РИСА МАЙБУТНЬГО ФАХІВЦЯ
У статті представлений аналіз розвитку професійних навичок сучасного реабілітолога, які необхідні для формування його професійного світогляду та міжкультурної компетенції. Проаналізовано компетенції реабілітолога як завдання, які пов'язані з діяльністю, котрі він зможе успішно вирішувати у процесі кінезотерапії. Професія реабілітолога передбачає комунікативну взаємодію з людьми, які мають різні порушення у стані здоров'я. Найчастіше у клієнтів спостерігаються когнітивні розлади та різні порушення психоемоційного стану. Фахівці з реабілітації зазначають, що у процесі здобуття освіти вони вивчають різні прийоми комунікативної взаємодії з клієнтами, але під час роботи часто доводиться працювати з клієнтами, які є представниками різних культур, що інколи призводить до комунікативних непорозумінь. Таким чином, виникає проблема взаємодії між реабілітологом та клієнтом на міжкультурному рівні, яку необхідно вирішувати безпосередньо у процесі кінезотерапії. Компетентний спеціаліст з реабілітації повинен розуміти, що його особисті професійні риси є показником його професійної діяльності у процесі міжкультурної комунікації з клієнтом та членами його родини, а також рівнем його культури та компетентності. Міжкультурна компетентність демонструє особистісні риси фахівця з реабілітації, вона формується і проявляється не лише у процесі комунікативної взаємодії з клієнтом. Цей факт безпосередньо впливає на організацію процесу кінезотерапії на всіх рівнях взаємодії. Реабілітолог, враховуючи власну професійну діяльність, повинен бути взірцем толерантності у найрізноманітніших ситуаціях та здійснювати взаємодію з клієнтами на основі розуміння та прийняття їхніх відмінних рис, що водночас відображатиме особистісну рису реабілітолога. Метою такої комунікативної взаємодії стає формування компетентного фахівця, який здатен приймати рішення з урахуванням індивідуальних особливостей людини, яка вміє розуміти її культурну різноманітність.