Andrii Hnatov
Andrii Hnatov has a total of 17 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Oleksii Shevchenko
Генеральний штаб Збройних Сил України
2 shared publications - Андрій Гнатов
Генеральний штаб Збройних Сил України
2 shared publications - Andrii Lebedenko
Апарат Головнокомандувача Збройних Сил України
1 shared publication - Artem Semenenko
Military Institute of Taras Shevchenko National University of Kyiv
1 shared publication Igor Yevseev
1 shared publication- Mariia Yarmolchyk
Department of Military Training, State University “Kyiv Aviation University
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 10 April 2026
- Published by The Central Research Institute of the Armed Forces of Ukraine in Міжнародний науковий журнал «Military Science»
- Vol. 4 (1) , 99-113
Турецький досвід багаторівневої системи фізичних, інженерних та технічних засобів контролю і стримування “Стіна безпеки”: аналіз, результати та перспективи адаптації для Збройних Сил України
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового осмислення міжнародного досвіду побудови багаторівневих інтегрованих систем безпеки кордонів в умовах сучасних асиметричних загроз та гібридної агресії. Турецький проєкт “Physical Border Security System” (“Стіна безпеки”) є одним із найбільш масштабних, технологічно насичених та доктринально обґрунтованих прикладів реалізації такої системи у сучасному світі. Аналіз цього досвіду набуває особливого значення для України в контексті тривалої російської агресії та необхідності формування ефективної, довготривалої системи захисту державних кордонів і зон демаркації. Метою публікації є системний науковий аналіз турецького досвіду побудови багаторівневої системи фізичних, інженерних та технічних засобів контролю і стримування кордону, виявлення її структурних компонентів, ефективності та обмежень, а також обґрунтування концептуальних засад адаптації зазначеного досвіду для потреб Збройних Сил України. Основними результатами дослідження є: систематизація архітектурних принципів турецької “Стіни безпеки”; аналіз чотирьох функціональних рівнів системи – фізичного, технічного, мобільного та командно-інформаційного; порівняльний аналіз ефективності системи за ключовими безпековими показниками; розроблення концептуальної моделі адаптації турецького досвіду для України з урахуванням воєнно-диверсійної специфіки загроз. У статті доведено, що для України доцільне не пряме копіювання турецької моделі, а її концептуальна еволюція у напрямі більш технологізованої, мобільної та воєнізованої системи безпекових поясів уздовж лінії розмежування та у зонах критичної інфраструктури. Матеріали статті можуть бути корисними для органів військового управління, аналітичних структур сектору безпеки і оборони, а також для фахівців з оборонного планування, воєнної доктрини та розвитку спроможностей Збройних Сил України.
- 10 April 2026
- Published by The Central Research Institute of the Armed Forces of Ukraine in Міжнародний науковий журнал «Military Science»
- Vol. 4 (1) , 99-113
Open AccessТурецький досвід багаторівневої системи фізичних, інженерних та технічних засобів контролю і стримування “Стіна безпеки”: аналіз, результати та перспективи адаптації для Збройних Сил України
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового осмислення міжнародного досвіду побудови багаторівневих інтегрованих систем безпеки кордонів в умовах сучасних асиметричних загроз та гібридної агресії. Турецький проєкт “Physical Border Security System” (“Стіна безпеки”) є одним із найбільш масштабних, технологічно насичених та доктринально обґрунтованих прикладів реалізації такої системи у сучасному світі. Аналіз цього досвіду набуває особливого значення для України в контексті тривалої російської агресії та необхідності формування ефективної, довготривалої системи захисту державних кордонів і зон демаркації. Метою публікації є системний науковий аналіз турецького досвіду побудови багаторівневої системи фізичних, інженерних та технічних засобів контролю і стримування кордону, виявлення її структурних компонентів, ефективності та обмежень, а також обґрунтування концептуальних засад адаптації зазначеного досвіду для потреб Збройних Сил України. Основними результатами дослідження є: систематизація архітектурних принципів турецької “Стіни безпеки”; аналіз чотирьох функціональних рівнів системи – фізичного, технічного, мобільного та командно-інформаційного; порівняльний аналіз ефективності системи за ключовими безпековими показниками; розроблення концептуальної моделі адаптації турецького досвіду для України з урахуванням воєнно-диверсійної специфіки загроз. У статті доведено, що для України доцільне не пряме копіювання турецької моделі, а її концептуальна еволюція у напрямі більш технологізованої, мобільної та воєнізованої системи безпекових поясів уздовж лінії розмежування та у зонах критичної інфраструктури. Матеріали статті можуть бути корисними для органів військового управління, аналітичних структур сектору безпеки і оборони, а також для фахівців з оборонного планування, воєнної доктрини та розвитку спроможностей Збройних Сил України.
- Open Access
- 1 December 2025
- Published by The Central Research Institute of the Armed Forces of Ukraine in Міжнародний науковий журнал «Military Science»
- Vol. 3 (3) , 226-235
Аналіз існуючих підходів до оцінювання рівня впливу функціонування приватних військових компаній на рівень воєнно-економічної та національної безпеки держави
Актуальність дослідження функціонування приватних військових компаній обумовлена їхнім зростаючим впливом на воєнно-економічну та національну безпеку провідних країн світу, особливо в умовах гібридних воєнних конфліктів і посилення зовнішніх загроз. Мета статті полягає у системному аналізі впливу функціонування приватних військових компаній на воєнно-економічну та національну безпеку держави для вироблення збалансованих рекомендацій державної політики. У статті проведено системний аналіз сильних і слабких сторін приватних військових компаній, а також можливостей і загроз, які вони створюють для держави. Застосовано методику SWOT-аналізу для кількісного оцінювання балансу між перевагами і ризиками функціонування приватних військових компаній, що дало змогу обґрунтувати доцільність селективно-консервативної стратегії їх інтеграції в систему національної безпеки. Основними методами дослідження були системний підхід, експертне оцінювання і кількісний SWOT-аналіз, що дозволило виділити ключові фактори впливу приватних військових компаній на воєнно-економічну та національну безпеку держави, а також сформувати рекомендації щодо збалансованої державної політики у цій сфері. Результати роботи можуть бути корисними для розробників політики, військових аналітиків, фахівців у сфері безпеки і оборони, а також науковців, які вивчають сучасні безпекові виклики і трансформації системи оборони. Матеріали статті сприяють глибшому розумінню ролі приватних військових компаній у системі національної безпеки, а також підкреслюють необхідність чіткого правового регулювання і контролю за їхньою діяльністю, щоб мінімізувати потенційні загрози і максимізувати оперативні переваги в умовах сучасних воєнних викликів.
- 1 December 2025
- Published by The Central Research Institute of the Armed Forces of Ukraine in Міжнародний науковий журнал «Military Science»
- Vol. 3 (3) , 226-235
Open AccessАналіз існуючих підходів до оцінювання рівня впливу функціонування приватних військових компаній на рівень воєнно-економічної та національної безпеки держави
Актуальність дослідження функціонування приватних військових компаній обумовлена їхнім зростаючим впливом на воєнно-економічну та національну безпеку провідних країн світу, особливо в умовах гібридних воєнних конфліктів і посилення зовнішніх загроз. Мета статті полягає у системному аналізі впливу функціонування приватних військових компаній на воєнно-економічну та національну безпеку держави для вироблення збалансованих рекомендацій державної політики. У статті проведено системний аналіз сильних і слабких сторін приватних військових компаній, а також можливостей і загроз, які вони створюють для держави. Застосовано методику SWOT-аналізу для кількісного оцінювання балансу між перевагами і ризиками функціонування приватних військових компаній, що дало змогу обґрунтувати доцільність селективно-консервативної стратегії їх інтеграції в систему національної безпеки. Основними методами дослідження були системний підхід, експертне оцінювання і кількісний SWOT-аналіз, що дозволило виділити ключові фактори впливу приватних військових компаній на воєнно-економічну та національну безпеку держави, а також сформувати рекомендації щодо збалансованої державної політики у цій сфері. Результати роботи можуть бути корисними для розробників політики, військових аналітиків, фахівців у сфері безпеки і оборони, а також науковців, які вивчають сучасні безпекові виклики і трансформації системи оборони. Матеріали статті сприяють глибшому розумінню ролі приватних військових компаній у системі національної безпеки, а також підкреслюють необхідність чіткого правового регулювання і контролю за їхньою діяльністю, щоб мінімізувати потенційні загрози і максимізувати оперативні переваги в умовах сучасних воєнних викликів.
- Open Access
- 23 July 2025
- Published by The Central Research Institute of the Armed Forces of Ukraine in Міжнародний науковий журнал «Military Science»
- Vol. 3 (2) , 20-31
Рекомендації щодо порядку укладання перемир’я (мирної угоди) під час збройного конфлікту: український досвід
Тривала збройна агресія російської федерації проти України поставила перед Україною виклики, які виходять за межі суто військового протистояння. Виснаження ресурсів, гуманітарні кризи, міжнародний тиск та очікування суспільства формують об’єктивну потребу в обґрунтуванні та структуруванні підходів до укладання перемир’я або мирної угоди. У цьому контексті постає необхідність створення чітких, науково обґрунтованих рекомендацій щодо поетапного процесу переходу від активної фази бойових дій до стійкого миру. Стаття має особливу актуальність, оскільки інтегрує національний досвід, міжнародне гуманітарне право та практики мирного врегулювання інших збройних конфліктів, формуючи практичну “дорожню карту” дій для українських суб’єктів безпекової політики. Метою публікації є розроблення рекомендацій щодо порядку укладання перемир’я (мирної угоди) під час збройного конфлікту, враховуючи світовий та український досвід. Під час підготовки статті застосовано комплексний методологічний підхід. Використано методи системного аналізу, порівняльно-правового аналізу, історичного узагальнення та індуктивної логіки. Значну роль відіграли аналіз міжнародних нормативно-правових документів, практичних прикладів мирних угод, а також оцінка сучасної воєнно-політичної ситуації в Україні. У статті визначено та розмежовано поняття “перемир’я” та “мирна угода” у контексті міжнародного права. Розкрито їхню правову природу, механізми укладення, ключові параметри, а також проаналізовано можливі ризики та переваги кожного з інструментів у сучасних умовах. Автори запропонували структурований 12-етапний алгоритм укладання перемир’я або мирної угоди. Особлива увага приділяється ролі міжнародних посередників, безпекових гарантій, а також механізмів моніторингу виконання угоди. Представлено інституціональні, військові та політичні рішення, які можуть бути адаптовані залежно від розвитку ситуації. Результати дослідження можуть бути корисними для військових, урядовців, дипломатів, аналітиків, дослідників у сфері міжнародного права, а також для міжнародних організацій, які залучені до процесу врегулювання збройних конфліктів. Стаття має практичне значення для розроблення офіційних позицій України у мирних перемовинах, створення нормативно-правової бази для імплементації домовленостей, забезпечення безпеки на деокупованих територіях та інтеграції України до міжнародних безпекових структур. Ухвалення такої поетапної стратегії дозволить Україні уникнути імпровізацій у критичний момент ухвалення рішень і гарантувати як власну безпеку, так і стійкий постконфліктний розвиток.
- 23 July 2025
- Published by The Central Research Institute of the Armed Forces of Ukraine in Міжнародний науковий журнал «Military Science»
- Vol. 3 (2) , 20-31
Open AccessРекомендації щодо порядку укладання перемир’я (мирної угоди) під час збройного конфлікту: український досвід
Тривала збройна агресія російської федерації проти України поставила перед Україною виклики, які виходять за межі суто військового протистояння. Виснаження ресурсів, гуманітарні кризи, міжнародний тиск та очікування суспільства формують об’єктивну потребу в обґрунтуванні та структуруванні підходів до укладання перемир’я або мирної угоди. У цьому контексті постає необхідність створення чітких, науково обґрунтованих рекомендацій щодо поетапного процесу переходу від активної фази бойових дій до стійкого миру. Стаття має особливу актуальність, оскільки інтегрує національний досвід, міжнародне гуманітарне право та практики мирного врегулювання інших збройних конфліктів, формуючи практичну “дорожню карту” дій для українських суб’єктів безпекової політики. Метою публікації є розроблення рекомендацій щодо порядку укладання перемир’я (мирної угоди) під час збройного конфлікту, враховуючи світовий та український досвід. Під час підготовки статті застосовано комплексний методологічний підхід. Використано методи системного аналізу, порівняльно-правового аналізу, історичного узагальнення та індуктивної логіки. Значну роль відіграли аналіз міжнародних нормативно-правових документів, практичних прикладів мирних угод, а також оцінка сучасної воєнно-політичної ситуації в Україні. У статті визначено та розмежовано поняття “перемир’я” та “мирна угода” у контексті міжнародного права. Розкрито їхню правову природу, механізми укладення, ключові параметри, а також проаналізовано можливі ризики та переваги кожного з інструментів у сучасних умовах. Автори запропонували структурований 12-етапний алгоритм укладання перемир’я або мирної угоди. Особлива увага приділяється ролі міжнародних посередників, безпекових гарантій, а також механізмів моніторингу виконання угоди. Представлено інституціональні, військові та політичні рішення, які можуть бути адаптовані залежно від розвитку ситуації. Результати дослідження можуть бути корисними для військових, урядовців, дипломатів, аналітиків, дослідників у сфері міжнародного права, а також для міжнародних організацій, які залучені до процесу врегулювання збройних конфліктів. Стаття має практичне значення для розроблення офіційних позицій України у мирних перемовинах, створення нормативно-правової бази для імплементації домовленостей, забезпечення безпеки на деокупованих територіях та інтеграції України до міжнародних безпекових структур. Ухвалення такої поетапної стратегії дозволить Україні уникнути імпровізацій у критичний момент ухвалення рішень і гарантувати як власну безпеку, так і стійкий постконфліктний розвиток.
- Open Access
- 14 April 2025
- Published by The Central Research Institute of the Armed Forces of Ukraine in Міжнародний науковий журнал «Military Science»
- Vol. 3 (1) , 178-194
Основні вимоги до програмного комплексу оперативно-тактичних розрахунків на основі досвіду бойових дій пд час російсько-української війни
Актуальність дослідження обумовлена необхідністю підвищення оперативності та якості ухвалення рішень на всіх рівнях військового управління в умовах відбиття збройної агресії, що потребує створення ефективних програмних комплексів для проведення оперативно-тактичних розрахунків з урахуванням сучасних реалій ведення бойових дій [1]. У зв’язку з цим метою статті є визначення основних вимог до вітчизняного програмного комплексу оперативно-тактичних розрахунків, який би відповідав сучасним потребам Збройних Сил України та дозволяв у короткі строки обмеженими силами органів військового управління самостійно здійснювати необхідні розрахунки. Визначення вимог ґрунтується на аналізі досвіду використання подібних програмних комплексів у провідних арміях світу та практиці проведення розрахунків під час планування та ведення бойових дій у сучасних умовах, що дозволяє комплексно розглянути методичні та технологічні аспекти його розроблення. Основні вимоги умовно поділено на методичні та технологічні складові: обґрунтовано необхідність включення модулів для розрахунку показників бойових можливостей військ [7, 8]; визначення потреби у силах і засобах для досягнення мети операції, оцінювання ефективності застосування засобів вогневого ураження [9, 11] та моделювання ймовірного ходу бойових дій [5]; визначено технологічні вимоги до роботи з масивами даних, візуалізації результатів та забезпечення належного рівня захисту інформації. Матеріали статті становлять практичну цінність для установ та організацій, на які покладається завдання розроблення та супроводження програмних комплексів військового призначення, а також для органів військового управління, які використовують подібні системи під час планування операцій.
- 14 April 2025
- Published by The Central Research Institute of the Armed Forces of Ukraine in Міжнародний науковий журнал «Military Science»
- Vol. 3 (1) , 178-194
Open AccessОсновні вимоги до програмного комплексу оперативно-тактичних розрахунків на основі досвіду бойових дій пд час російсько-української війни
Актуальність дослідження обумовлена необхідністю підвищення оперативності та якості ухвалення рішень на всіх рівнях військового управління в умовах відбиття збройної агресії, що потребує створення ефективних програмних комплексів для проведення оперативно-тактичних розрахунків з урахуванням сучасних реалій ведення бойових дій [1]. У зв’язку з цим метою статті є визначення основних вимог до вітчизняного програмного комплексу оперативно-тактичних розрахунків, який би відповідав сучасним потребам Збройних Сил України та дозволяв у короткі строки обмеженими силами органів військового управління самостійно здійснювати необхідні розрахунки. Визначення вимог ґрунтується на аналізі досвіду використання подібних програмних комплексів у провідних арміях світу та практиці проведення розрахунків під час планування та ведення бойових дій у сучасних умовах, що дозволяє комплексно розглянути методичні та технологічні аспекти його розроблення. Основні вимоги умовно поділено на методичні та технологічні складові: обґрунтовано необхідність включення модулів для розрахунку показників бойових можливостей військ [7, 8]; визначення потреби у силах і засобах для досягнення мети операції, оцінювання ефективності застосування засобів вогневого ураження [9, 11] та моделювання ймовірного ходу бойових дій [5]; визначено технологічні вимоги до роботи з масивами даних, візуалізації результатів та забезпечення належного рівня захисту інформації. Матеріали статті становлять практичну цінність для установ та організацій, на які покладається завдання розроблення та супроводження програмних комплексів військового призначення, а також для органів військового управління, які використовують подібні системи під час планування операцій.
- Open Access
- 14 April 2025
- Published by The Central Research Institute of the Armed Forces of Ukraine in Міжнародний науковий журнал «Military Science»
- Vol. 3 (1) , 126-154
Воєнно-історичні аспекти проведення Київської оборонної операції (24.02.2022–02.04.2022)
Три роки тому російська федерація розв’язала проти України загарбницьку війну, спрямовану на знищення української державності і нашої національної ідентичності. Широкомасштабна збройна агресія стала новим періодом російсько-української війни, розпочатої росією проти нашої держави у 2014 році. Київська оборонна операція, що тривала 38 діб, з 24 лютого по 2 квітня 2022 року, була частиною Першої стратегічної оборонної операції і проводилась угрупованням Сил оборони України в Північно-Західній операційній зоні у Поліському та Сіверському операційних районах. За твердженнями сучасних науковців у галузі воєнно-історичної науки вона мала стратегічний характер. Це обумовлено тим, що українські сили захищали політичний, економічний, транспортний, культурний, історичний, релігійний центри України. Швидке захоплення ворогом нашої столиці могло призвести до зміни влади в Україні на проросійський маріонетковий “уряд” і саме головне – до втрати незалежності нашої держави. Однак ці підступні плани ворога зазнали невдачі. Стратегічний рівень операції підтверджується також тим, що до неї були залучені всі складові Сил оборони України і здійснювалось стратегічне керівництво діями військ. У результаті проведення Київської оборонної операції Сили оборони України завдали поразки російським військам та змусили їх відступити з Київської та Житомирської, а згодом і з Чернігівської та Сумської областей. Сили оборони України за часи незалежності України вперше проводили таку масштабну оборонну операцію, тому історичний досвід її проведення, підготовки та планування є надзвичайно актуальним і потребує всебічного аналізу та вивчення. Зважаючи на викладене вище, метою статті є відтворення перебігу подій через виокремлення низки операцій угруповань військ, що проводились на Київському напрямку у лютому–квітні 2022 року в рамках зазначеної операції. Методологія роботи базується на застосуванні історичних методів дослідження: історико-системного, проблемно-хронологічного, історико-порівняльного, історико-генетичного; загальнонаукових – аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, абстрагування, узагальнення тощо. Матеріали статті можуть бути корисними для керівників органів військового управління Сил оборони України, командирів (начальників) військових частин, установ та організацій, а також науковцям і дослідникам у галузі воєнно-історичної науки.
- 14 April 2025
- Published by The Central Research Institute of the Armed Forces of Ukraine in Міжнародний науковий журнал «Military Science»
- Vol. 3 (1) , 126-154
Open AccessВоєнно-історичні аспекти проведення Київської оборонної операції (24.02.2022–02.04.2022)
Три роки тому російська федерація розв’язала проти України загарбницьку війну, спрямовану на знищення української державності і нашої національної ідентичності. Широкомасштабна збройна агресія стала новим періодом російсько-української війни, розпочатої росією проти нашої держави у 2014 році. Київська оборонна операція, що тривала 38 діб, з 24 лютого по 2 квітня 2022 року, була частиною Першої стратегічної оборонної операції і проводилась угрупованням Сил оборони України в Північно-Західній операційній зоні у Поліському та Сіверському операційних районах. За твердженнями сучасних науковців у галузі воєнно-історичної науки вона мала стратегічний характер. Це обумовлено тим, що українські сили захищали політичний, економічний, транспортний, культурний, історичний, релігійний центри України. Швидке захоплення ворогом нашої столиці могло призвести до зміни влади в Україні на проросійський маріонетковий “уряд” і саме головне – до втрати незалежності нашої держави. Однак ці підступні плани ворога зазнали невдачі. Стратегічний рівень операції підтверджується також тим, що до неї були залучені всі складові Сил оборони України і здійснювалось стратегічне керівництво діями військ. У результаті проведення Київської оборонної операції Сили оборони України завдали поразки російським військам та змусили їх відступити з Київської та Житомирської, а згодом і з Чернігівської та Сумської областей. Сили оборони України за часи незалежності України вперше проводили таку масштабну оборонну операцію, тому історичний досвід її проведення, підготовки та планування є надзвичайно актуальним і потребує всебічного аналізу та вивчення. Зважаючи на викладене вище, метою статті є відтворення перебігу подій через виокремлення низки операцій угруповань військ, що проводились на Київському напрямку у лютому–квітні 2022 року в рамках зазначеної операції. Методологія роботи базується на застосуванні історичних методів дослідження: історико-системного, проблемно-хронологічного, історико-порівняльного, історико-генетичного; загальнонаукових – аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, абстрагування, узагальнення тощо. Матеріали статті можуть бути корисними для керівників органів військового управління Сил оборони України, командирів (начальників) військових частин, установ та організацій, а також науковцям і дослідникам у галузі воєнно-історичної науки.