Oleksandr Orel
Research Subjects
Oleksandr Orel has a total of 2 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Iryna Abramova
Zhytomyr State Polytechnic University, Ukraine
1 shared publication Zhytomyr Polytechnic State University
1 shared publication
Latest Publications
- Open Access
- 31 March 2025
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 1(111),p. 184-189
Ключові елементи системи публічного управління резильєнтністю територіальних громад
У статті розкрито теоретико-методологічні засади публічного управління резильєнтністю територіальних громад в умовах зростаючої невизначеності та багатовимірних викликів сучасності. Обґрунтовано актуальність дослідження, що зумовлена необхідністю адаптації громад до кризових впливів, забезпечення їх стійкості та спроможності до самовідновлення. Визначено ключові детермінанти вразливості громад, зокрема, внутрішні управлінські дисфункції, асиметрію розвитку, ресурсну обмеженість і слабку інституційну взаємодію. Показано, що концепт резильєнтності є інтегративною характеристикою здатності громад протидіяти загрозам, відновлювати життєво важливі функції та трансформувати ризики в можливості. Здійснено узагальнення наукових підходів до розуміння публічного управління резильєнтністю та визначено його принципи, зокрема, системності, інклюзивності, прозорості, підзвітності, партнерства та адаптивності. Визначено ключові елементи системи публічного управління резильєнтністю, серед яких виокремлено: інституційні засади, нормативно-правове регулювання, фінансові механізми, інструменти цифровізації, освітньо-аналітичну підтримку тощо. Особливу увагу приділено ролі стратегічного планування, державно-приватного партнерства, ризик-менеджменту та розвитку соціального капіталу як чинників формування адаптивного потенціалу громад. Стаття акцентує увагу на необхідності переходу до гнучких, інноваційних та партнерських моделей управління, що інтегрують принципи сталого розвитку, безпекової парадигми та соціальної згуртованості. Отримані результати слугують основою для подальших досліджень у сфері оцінювання резильєнтності громад, розробки відповідних індикаторів та інституційного аналізу системи публічного управління в умовах невизначеності.
- 31 March 2025
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 1(111),p. 184-189
Open AccessКлючові елементи системи публічного управління резильєнтністю територіальних громад
У статті розкрито теоретико-методологічні засади публічного управління резильєнтністю територіальних громад в умовах зростаючої невизначеності та багатовимірних викликів сучасності. Обґрунтовано актуальність дослідження, що зумовлена необхідністю адаптації громад до кризових впливів, забезпечення їх стійкості та спроможності до самовідновлення. Визначено ключові детермінанти вразливості громад, зокрема, внутрішні управлінські дисфункції, асиметрію розвитку, ресурсну обмеженість і слабку інституційну взаємодію. Показано, що концепт резильєнтності є інтегративною характеристикою здатності громад протидіяти загрозам, відновлювати життєво важливі функції та трансформувати ризики в можливості. Здійснено узагальнення наукових підходів до розуміння публічного управління резильєнтністю та визначено його принципи, зокрема, системності, інклюзивності, прозорості, підзвітності, партнерства та адаптивності. Визначено ключові елементи системи публічного управління резильєнтністю, серед яких виокремлено: інституційні засади, нормативно-правове регулювання, фінансові механізми, інструменти цифровізації, освітньо-аналітичну підтримку тощо. Особливу увагу приділено ролі стратегічного планування, державно-приватного партнерства, ризик-менеджменту та розвитку соціального капіталу як чинників формування адаптивного потенціалу громад. Стаття акцентує увагу на необхідності переходу до гнучких, інноваційних та партнерських моделей управління, що інтегрують принципи сталого розвитку, безпекової парадигми та соціальної згуртованості. Отримані результати слугують основою для подальших досліджень у сфері оцінювання резильєнтності громад, розробки відповідних індикаторів та інституційного аналізу системи публічного управління в умовах невизначеності.
- 1 January 2025
- Published by Research Centre of Industrial Problems of Development of NAS of Ukraine in Business Inform
- Vol. 6 (568)
Approaches to Managing the Resilience of Territorial Communities: American and European Experience
The aim of this article is to provide a theoretical substantition of the approaches to managing the resilience of territorial communities in the United States and European Union countries, as well as to identify the possibilities of their adaptation to the Ukrainian context. In this study, resilience is conceptualized as the capacity of communities to adapt to external challenges, effectively respond to crises, and recover with minimal losses. The theoretical foundations of resilience are examined within the framework of modern public governance and the development of territorial communities under conditions of uncertainty. The article analyzes the experience of implementing leading international initiatives and programs, including “100 Resilient Cities,” RESILOC, and RESCUE, as well as the recommendations of the EU Urban Agenda and the European Commission regarding the strengthening of municipal resilience. Special attention is devoted to institutional mechanisms for ensuring resilience, in particular strategic planning, the implementation of multilevel governance, and the integration of risk management with sustainable development strategies. The importance of collaborative interaction between public authorities, civil society institutions, the private sector, and academic institutions is emphasized. The study identifies key practices that have proven effective in municipalities of EU and U.S., such as the establishment of crisis management centers, the development of local climate adaptation plans, the digitalization of security governance, and the implementation of public awareness and education programs. The article proposes directions for improving public governance of resilience in Ukraine through enhanced institutional stakeholder cooperation, the development of digital risk management platforms, and greater community involvement in decision-making processes.
- 1 January 2025
- Published by Research Centre of Industrial Problems of Development of NAS of Ukraine in Business Inform
- Vol. 6 (568)
Approaches to Managing the Resilience of Territorial Communities: American and European Experience
The aim of this article is to provide a theoretical substantition of the approaches to managing the resilience of territorial communities in the United States and European Union countries, as well as to identify the possibilities of their adaptation to the Ukrainian context. In this study, resilience is conceptualized as the capacity of communities to adapt to external challenges, effectively respond to crises, and recover with minimal losses. The theoretical foundations of resilience are examined within the framework of modern public governance and the development of territorial communities under conditions of uncertainty. The article analyzes the experience of implementing leading international initiatives and programs, including “100 Resilient Cities,” RESILOC, and RESCUE, as well as the recommendations of the EU Urban Agenda and the European Commission regarding the strengthening of municipal resilience. Special attention is devoted to institutional mechanisms for ensuring resilience, in particular strategic planning, the implementation of multilevel governance, and the integration of risk management with sustainable development strategies. The importance of collaborative interaction between public authorities, civil society institutions, the private sector, and academic institutions is emphasized. The study identifies key practices that have proven effective in municipalities of EU and U.S., such as the establishment of crisis management centers, the development of local climate adaptation plans, the digitalization of security governance, and the implementation of public awareness and education programs. The article proposes directions for improving public governance of resilience in Ukraine through enhanced institutional stakeholder cooperation, the development of digital risk management platforms, and greater community involvement in decision-making processes.
- Open Access
- 25 December 2024
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Public Policy and Accounting
- No. 2(10)
Scientific Approaches to Interpreting the Essence of Public Governance of Territorial Communities’ Resilience
The article provides a theoretical and methodological substantiation of the concept of public governance of territorial community resilience in the context of contemporary global challenges, including climate change, pandemics, armed conflicts, and socio-economic instability. Particular attention is paid to the analysis of scientific approaches to understanding the category of “resilience,” its interdisciplinary significance, and its role in ensuring the sustainable development of territories. Based on a bibliometric analysis of publications in the Scopus database from 2008 to 2025, a growing research interest in the field of “community resilience” has been identified, driven by the increase in global risks and the urgent need to develop effective response mechanisms. The article presents a clustering of key concepts used in resilience research, including: risk management, social capital, sustainability, adaptation, disaster resilience, climate change, and governance. The main public governance directions contributing to community resilience are highlighted, such as strategic planning, decentralization, human capital development, social cohesion, digital transformation, and public-private partnerships. The achievements of leading Ukrainian and international researchers are analyzed to support the development of a modern model of public governance for territorial community resilience, capable of ensuring their adaptability, security, and sustainable development in the long term.
- 25 December 2024
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Public Policy and Accounting
- No. 2(10)
Open AccessScientific Approaches to Interpreting the Essence of Public Governance of Territorial Communities’ Resilience
The article provides a theoretical and methodological substantiation of the concept of public governance of territorial community resilience in the context of contemporary global challenges, including climate change, pandemics, armed conflicts, and socio-economic instability. Particular attention is paid to the analysis of scientific approaches to understanding the category of “resilience,” its interdisciplinary significance, and its role in ensuring the sustainable development of territories. Based on a bibliometric analysis of publications in the Scopus database from 2008 to 2025, a growing research interest in the field of “community resilience” has been identified, driven by the increase in global risks and the urgent need to develop effective response mechanisms. The article presents a clustering of key concepts used in resilience research, including: risk management, social capital, sustainability, adaptation, disaster resilience, climate change, and governance. The main public governance directions contributing to community resilience are highlighted, such as strategic planning, decentralization, human capital development, social cohesion, digital transformation, and public-private partnerships. The achievements of leading Ukrainian and international researchers are analyzed to support the development of a modern model of public governance for territorial community resilience, capable of ensuring their adaptability, security, and sustainable development in the long term.
- Open Access
- 24 December 2024
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 4(110),p. 195-203
Пріоритети ресурсного забезпечення публічного управління в територіальних громадах
У статті здійснено системний аналіз пріоритетів ресурсного забезпечення публічного управління в територіальних громадах України в умовах трансформації місцевого самоврядування, децентралізаційних процесів, загострення системних викликів та розгортання повномасштабної війни. Обґрунтовано актуальність дослідження, що зумовлена зростаючим значенням ресурсної спроможності громад як базової передумови ефективності місцевої влади, надання якісних публічних послуг та забезпечення резильєнтності в умовах кризи. Теоретико-методологічну основу дослідження сформовано на засадах публічного управління, економіки публічного сектора, адміністративної науки та теорії резильєнтності. У роботі акцентовано увагу на чотирьох ключових напрямах ресурсного забезпечення органів місцевого самоврядування (ОМС): фінансовому, кадровому, інформаційному та матеріально-технічному. На основі аналізу статистичних даних та регіональних звітів розкрито взаємозв’язок між обсягом управлінських витрат і рівнем власних доходів місцевих бюджетів. Встановлено, що в містах і на обласному рівні спостерігається позитивний ефект масштабу, що дозволяє зменшувати частку адміністративних витрат і спрямовувати більше ресурсів на розвиток соціальної, освітньої та інфраструктурної сфер. Натомість у сільських громадах частка витрат на утримання ОМС є значно вищою, що зумовлює необхідність оптимізації структури управління та пошуку додаткових джерел фінансування. Кадровий компонент проаналізовано крізь призму професіоналізації, мотивації, вікової структури та регіонального дисбалансу. Аргументовано необхідність розроблення Національної стратегії кадрового забезпечення ОМС, що має включати створення регіональних центрів підвищення кваліфікації, механізми професійного зростання та оцінки ефективності персоналу. Інформаційне забезпечення розглянуто як інструмент цифровізації управлінських процесів і підвищення прозорості влади. Наведено статистичні дані про рівень цифрової інфраструктури в регіонах України, який залишається недостатнім: повноцінний доступ до цифрових систем мають лише 41 % ОМС. Підкреслено необхідність розбудови єдиного інформаційного простору, що поєднує локальні, регіональні й національні платформи, та запровадження інструментів обробки великих даних (Big Data) для підвищення якості управлінських рішень. Матеріально-технічне забезпечення розглянуто в контексті інституційної спроможності громад. Проаналізовано дані Асоціації міст України, згідно з якими Київська та Дніпропетровська області мають найвищий рівень технічного оснащення, тоді як у Черкаській і Сумській – найнижчий. Встановлено, що успішна модернізація матеріальної бази можлива за умов залучення інвестицій, субвенцій, грантів, а також розвитку державно-приватного партнерства. Доведено, що ефективне ресурсне забезпечення публічного управління на рівні територіальних громад потребує комплексного підходу, що враховує як макроекономічні умови, так і специфіку локальних контекстів. Запропоновано переходити від фрагментарних управлінських рішень до впровадження цілісної фінансово-економічної стратегії розвитку громад, орієнтованої на досягнення стійкого зростання, соціальної згуртованості та інституційної резильєнтності. У цьому...
- 24 December 2024
- Published by Zhytomyr Polytechnic State University in Економіка, управління та адміністрування
- No. 4(110),p. 195-203
Open AccessПріоритети ресурсного забезпечення публічного управління в територіальних громадах
У статті здійснено системний аналіз пріоритетів ресурсного забезпечення публічного управління в територіальних громадах України в умовах трансформації місцевого самоврядування, децентралізаційних процесів, загострення системних викликів та розгортання повномасштабної війни. Обґрунтовано актуальність дослідження, що зумовлена зростаючим значенням ресурсної спроможності громад як базової передумови ефективності місцевої влади, надання якісних публічних послуг та забезпечення резильєнтності в умовах кризи. Теоретико-методологічну основу дослідження сформовано на засадах публічного управління, економіки публічного сектора, адміністративної науки та теорії резильєнтності. У роботі акцентовано увагу на чотирьох ключових напрямах ресурсного забезпечення органів місцевого самоврядування (ОМС): фінансовому, кадровому, інформаційному та матеріально-технічному. На основі аналізу статистичних даних та регіональних звітів розкрито взаємозв’язок між обсягом управлінських витрат і рівнем власних доходів місцевих бюджетів. Встановлено, що в містах і на обласному рівні спостерігається позитивний ефект масштабу, що дозволяє зменшувати частку адміністративних витрат і спрямовувати більше ресурсів на розвиток соціальної, освітньої та інфраструктурної сфер. Натомість у сільських громадах частка витрат на утримання ОМС є значно вищою, що зумовлює необхідність оптимізації структури управління та пошуку додаткових джерел фінансування. Кадровий компонент проаналізовано крізь призму професіоналізації, мотивації, вікової структури та регіонального дисбалансу. Аргументовано необхідність розроблення Національної стратегії кадрового забезпечення ОМС, що має включати створення регіональних центрів підвищення кваліфікації, механізми професійного зростання та оцінки ефективності персоналу. Інформаційне забезпечення розглянуто як інструмент цифровізації управлінських процесів і підвищення прозорості влади. Наведено статистичні дані про рівень цифрової інфраструктури в регіонах України, який залишається недостатнім: повноцінний доступ до цифрових систем мають лише 41 % ОМС. Підкреслено необхідність розбудови єдиного інформаційного простору, що поєднує локальні, регіональні й національні платформи, та запровадження інструментів обробки великих даних (Big Data) для підвищення якості управлінських рішень. Матеріально-технічне забезпечення розглянуто в контексті інституційної спроможності громад. Проаналізовано дані Асоціації міст України, згідно з якими Київська та Дніпропетровська області мають найвищий рівень технічного оснащення, тоді як у Черкаській і Сумській – найнижчий. Встановлено, що успішна модернізація матеріальної бази можлива за умов залучення інвестицій, субвенцій, грантів, а також розвитку державно-приватного партнерства. Доведено, що ефективне ресурсне забезпечення публічного управління на рівні територіальних громад потребує комплексного підходу, що враховує як макроекономічні умови, так і специфіку локальних контекстів. Запропоновано переходити від фрагментарних управлінських рішень до впровадження цілісної фінансово-економічної стратегії розвитку громад, орієнтованої на досягнення стійкого зростання, соціальної згуртованості та інституційної резильєнтності. У цьому...