Lyudmyla Volkova
Research Subjects
Research Interests
Lyudmyla Volkova has a total of 5 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
- Daria Ivashchenko1 shared publication
- Kateryna V. Bortniak
доктор юридичних наук, доцент , доцент кафедри державно-правових і гуманітарних наук, навчально-наукового гуманітарного інституту, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, Україна
1 shared publication - Mykola Klochko1 shared publication
- Oleksii Piddubnyi
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine
1 shared publication - Valentyna Nezhevelo
доктор філософії спеціальності 081 «Право», доцент кафедри приватного та соціального права, Сумський національний аграрний університет
1 shared publication
Latest Publications
- 11 November 2026
- Published by Dniprovskii University of the Humanities in Law and Society
- No. 5,p. 738-745
ЕВОЛЮЦІЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ СУДДІВСЬКОЇ КАР’ЄРИ У ДОКУМЕНТАХ ООН ТА РАДИ ЄВРОПИ
Стаття присвячена аналізу еволюції міжнародних стандартів суддівської кар’єри у двох паралельних нормотворчих треках: універсальному, представ- леному документами ООН, та регіональному європейському, сформованому інституціями Ради Європи. Суддівська кар’єра як правова категорія охоплює весь життєвий цикл професійної діяльності судді: від визначення кваліфіка- ційних вимог і процедур добору через призначення, просування, оцінювання та переведення до дисциплінарної відповідальності та припинення повнова- жень. Саме на цих етапах виникають найбільш чутливі точки взаємодії судової влади з політичними інституціями, а тому міжнародне право протягом останніх чотирьох десятиліть послідовно формувало стандарти, покликані мінімізувати можливості неправомірного впливу на суддю через управління його кар’єрою. Досліджено ґенезу універсальних стандартів від Основних принципів неза- лежності судових органів 1985 р. через тлумачення статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права у Загальному коментарі Комітету ООН з прав людини No 32 (2007) до Бангалорських принципів поведінки суддів 2002 року. Проаналізовано процес деталізації та інституціоналізації стандартів у документах Ради Європи, зокрема Рекомендації CM/Rec(2010)12, Висновках Консультативної ради європейських суддів No 1 (2001) та No 10 (2007), Допо- віді Венеціанської комісії 2010 р. та Магна Карті суддів. Обґрунтовано тезу про судову конкретизацію стандартів м'якого права через практику Європей- ського суду з прав людини. У статті виявлено механізм, через який документи м’якого права набувають фактичної нормативної сили: ЄСПЛ систематично посилається на рекомендації Ради Європи та ООН як на свідчення консенсусу держав щодо змісту статті 6 Конвенції, перетворюючи тим самим рекоменда- ційні положення на критерії оцінки правомірності поведінки держави. Вияв- лено сучасну напругу між класичним стандартом захисту суддів від зовніш- нього впливу та потребою ефективних механізмів перевірки доброчесності у трансформаційних юрисдикціях, яка чітко проявляється у дискусії навколо Висновку Венеціанської комісії CDL-AD(2025)044 щодо змін до дисциплінар- них процедур в Україні. Встановлено, що сучасний етап еволюції стандартів характеризується трьома новими лініями розвитку: поширенням класичної парадигми на транснаціональний рівень, появою проблематики привабливості суддівської кар’єри як кадрового виміру незалежності судової влади, а також потребою доктринального опрацювання окремого режиму стандартів для тран- сформаційних юрисдикцій.
- 11 November 2026
- Published by Dniprovskii University of the Humanities in Law and Society
- No. 5,p. 738-745
ЕВОЛЮЦІЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ СУДДІВСЬКОЇ КАР’ЄРИ У ДОКУМЕНТАХ ООН ТА РАДИ ЄВРОПИ
Стаття присвячена аналізу еволюції міжнародних стандартів суддівської кар’єри у двох паралельних нормотворчих треках: універсальному, представ- леному документами ООН, та регіональному європейському, сформованому інституціями Ради Європи. Суддівська кар’єра як правова категорія охоплює весь життєвий цикл професійної діяльності судді: від визначення кваліфіка- ційних вимог і процедур добору через призначення, просування, оцінювання та переведення до дисциплінарної відповідальності та припинення повнова- жень. Саме на цих етапах виникають найбільш чутливі точки взаємодії судової влади з політичними інституціями, а тому міжнародне право протягом останніх чотирьох десятиліть послідовно формувало стандарти, покликані мінімізувати можливості неправомірного впливу на суддю через управління його кар’єрою. Досліджено ґенезу універсальних стандартів від Основних принципів неза- лежності судових органів 1985 р. через тлумачення статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права у Загальному коментарі Комітету ООН з прав людини No 32 (2007) до Бангалорських принципів поведінки суддів 2002 року. Проаналізовано процес деталізації та інституціоналізації стандартів у документах Ради Європи, зокрема Рекомендації CM/Rec(2010)12, Висновках Консультативної ради європейських суддів No 1 (2001) та No 10 (2007), Допо- віді Венеціанської комісії 2010 р. та Магна Карті суддів. Обґрунтовано тезу про судову конкретизацію стандартів м'якого права через практику Європей- ського суду з прав людини. У статті виявлено механізм, через який документи м’якого права набувають фактичної нормативної сили: ЄСПЛ систематично посилається на рекомендації Ради Європи та ООН як на свідчення консенсусу держав щодо змісту статті 6 Конвенції, перетворюючи тим самим рекоменда- ційні положення на критерії оцінки правомірності поведінки держави. Вияв- лено сучасну напругу між класичним стандартом захисту суддів від зовніш- нього впливу та потребою ефективних механізмів перевірки доброчесності у трансформаційних юрисдикціях, яка чітко проявляється у дискусії навколо Висновку Венеціанської комісії CDL-AD(2025)044 щодо змін до дисциплінар- них процедур в Україні. Встановлено, що сучасний етап еволюції стандартів характеризується трьома новими лініями розвитку: поширенням класичної парадигми на транснаціональний рівень, появою проблематики привабливості суддівської кар’єри як кадрового виміру незалежності судової влади, а також потребою доктринального опрацювання окремого режиму стандартів для тран- сформаційних юрисдикцій.
- Open Access
- 21 August 2025
- Published by The Grassroots Institute in Grassroots Journal of Natural Resources
- Vol. 8 (2) , 467-484
Comparative Analysis of the Justice System in Ukraine and EU Countries Regarding the Land Disputes Resolution
Land disputes represent one of the most complex categories of legal cases due to the extensive body of land legislation and the unique legal character of land itself. Land, as an object of the material world, embodies a dual nature, both a natural resource and an asset in civil transactions, which influences its treatment in legal and property relations. Given these complexities and their universal relevance across jurisdictions, resolving land disputes is of both practical and scholarly significance. Given the universality of land-related conflicts across nations and regions, the topic remains highly relevant. This article explores the legal frameworks and practices governing the resolution of land disputes in Ukraine and selected EU countries, with a particular emphasis on non-judicial methods of dispute prevention and resolution. In this context, it examines the role of mediation and other alternative dispute resolution (ADR) mechanisms in achieving amicable settlements that balance the interests of all parties. By analyzing these approaches within both legal and societal paradigms, the article aims to highlight potential areas for reform and mutual learning between Ukraine and its European counterparts.
- 21 August 2025
- Published by The Grassroots Institute in Grassroots Journal of Natural Resources
- Vol. 8 (2) , 467-484
Open AccessComparative Analysis of the Justice System in Ukraine and EU Countries Regarding the Land Disputes Resolution
Land disputes represent one of the most complex categories of legal cases due to the extensive body of land legislation and the unique legal character of land itself. Land, as an object of the material world, embodies a dual nature, both a natural resource and an asset in civil transactions, which influences its treatment in legal and property relations. Given these complexities and their universal relevance across jurisdictions, resolving land disputes is of both practical and scholarly significance. Given the universality of land-related conflicts across nations and regions, the topic remains highly relevant. This article explores the legal frameworks and practices governing the resolution of land disputes in Ukraine and selected EU countries, with a particular emphasis on non-judicial methods of dispute prevention and resolution. In this context, it examines the role of mediation and other alternative dispute resolution (ADR) mechanisms in achieving amicable settlements that balance the interests of all parties. By analyzing these approaches within both legal and societal paradigms, the article aims to highlight potential areas for reform and mutual learning between Ukraine and its European counterparts.