ОКОлександр Кулянда

Олександр Кулянда

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Олександр Кулянда has a total of 10 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Acellular dermal matrix for chronic wound treatment: dry or wet?

    by A. I. Dovhaliuk, O. I. Kulianda, N. V. Ohinska, O. S. Redko, O. O. Kulianda, A. O. Kovalchuk, V. V. Kulbitska, S. B. Kramar, M. M. Korda, O. O. Shevchuk

    Background. Chronic wounds pose a serious clinical and economic burden, and their effective treatment requires the development of new biomaterials that promote tissue regeneration. Acellular dermal matrices (ADMs) represent a promising regenerative strategy; however, their biological properties largely depend on the manu­facturing protocol. Objective. To compare the biocompatibility and cytotoxicity of two porcine acellular dermal matrix variants, dry (d-ADM) and wet (w-ADM), and to evaluate the therapeutic efficacy of the biocompatible matrix in an experimental porcine model of chronic full-thickness wounds. Methods. Biocompatibility was assessed in vitro using human umbilical cord-derived mesenchymal stem cells (hU-MSCs) by evaluating cell morphology, viability, proliferation, and lactate dehydrogenase (LDH) release. The therapeutic efficacy of the selected ADM was investigated in a porcine chronic full-thickness excisional wound model and compared with non-adhesive dressings and Promogran Prisma. Wound healing was evaluated after 28 days using histological, immunohistochemical (TNF-α, TGF-β, Ki-67), and morphometric analyses. Results. The wet ADM preserved hU-MSC morphology, viability, and proliferative capacity, whereas the dry ADM induced marked cytotoxicity, increased LDH release, and extensive cell death. In vivo, treatment with w-ADM significantly accelerated wound healing compared with both control dressings, resulting in complete and stable re-epithelialization, minimal inflammatory infiltration, organized collagen remodeling, and improved tissue architecture. Immunohistochemical analysis demonstrated significantly lower expression of TNF-α, TGF-β, and Ki-67, indicating resolution of inflammation and transition toward tissue remodeling and regene­rative stabilization. Conclusions. Wet acellular dermal matrix demonstrated excellent biocompatibility and superior regenerative performance, whereas the dry matrix exhibited unacceptable cytotoxicity. Wet ADM represents a promising scaffold for regenerative treatment of chronic wounds and warrants further investigation as a clinically applicable biomaterial, including in combination with mesenchymal stem cell-based therapies. Keywords: acellular dermal matrix, biocompatibility, chronic wounds, cytotoxicity, human umbilical mesenchymal stem cells, lyophilization, morpholo­gy

  • Open Access

    ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ БЕЗКЛІТИННОГО ДЕРМАЛЬНОГО МАТРИКСУ ПРИ ЗАГОЄННІ ПОВНОШАРОВИХ РАН У СВИНЕЙ: КОМБІНОВАНИЙ МОРФОЛОГІЧНИЙ ТА ТЕРМОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ

    by Михайло Корда, Олександр Кулянда

    РЕЗЮМЕ. Позаклітинний матрикс відіграє ключову роль у регенерації тканин і координації клітинних взаємодій під час загоєння ран. При глибоких ушкодженнях шкіри його структура значною мірою руйнується, що порушує перебіг репаративних процесів. У зв’язку з цим у регенеративній медицині активно застосовуються біоматеріали, зокрема безклітинний дермальний матрикс (БДМ), здатний відтворювати структурні та функціональні властивості природного позаклітинного матриксу. Мета дослідження. Оцінити морфологічні та термометричні критерії ефективності застосування безклітинного дермального матриксу при загоєнні повношарових дефектів шкіри в експериментальній моделі на свині. Матеріали і методи. Експеримент виконано на моделі повношарової рани шкіри свині (5×5 см). Сформовано дві групи ран: І – контроль (неадгезивні пов’язки), ІІ – рани, закриті БДМ. Оцінку процесів загоєння проводили на 3, 7, 14 та 21 добу. Виконано гістологічний аналіз біоптатів (H&E) та інфрачервону термографію ранової поверхні з подальшою цифровою обробкою термограм. Результати. Гістологічні дослідження показали, що застосування БДМ асоціюється зі зменшенням вираженості гострої запальної реакції на 7 добу, ранньою міграцією фібробластів і судин у товщу матриксу та більш організованим формуванням грануляційної тканини. На 14 добу в експериментальній групі відзначено формування зрілого багатошарового епітелію, тоді як у контрольній групі епітелізація залишалася частковою. На 21 добу в ранах із БДМ спостерігалося завершення епітелізації та інтеграція матриксу у фіброзну тканину. Термографічний аналіз продемонстрував фазну динаміку температурних змін, що корелювала з морфологічними стадіями ранового процесу та відображала модулюючий вплив БДМ на інтенсивність запальної відповіді і процеси ангіогенезу. Висновки. Застосування безклітинного дермального матриксу сприяє оптимізації перебігу ранового процесу шляхом зменшення інтенсивності гострого запалення, стимуляції ангіогенезу та прискорення епітелізації. Поєднання морфологічного аналізу та інфрачервоної термографії є інформативним підходом для оцінки ефективності біоматеріалів у загоєнні ран.

  • Open Access

    ДИНАМІКА ЗМІН рН ТА ЦИТОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ У ПОВНОШАРОВІЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ РАНІ ЗА УМОВ ЗАСТОСУВАННЯ БЕЗКЛІТИННОГО ДЕРМАЛЬНОГО МАТРИКСУ

    by М. М. Корда, О. І. Кулянда

    РЕЗЮМЕ. Рівень рН у рані є одним із ключових факторів, що визначають ефективність лікувальних втручань та сприятливий перебіг загоєння. Цитологічний аналіз може слугувати важливим прогностичним маркером ефективності закриття рани, оскільки на ранніх етапах загоєння він відображає співвідношення між запальною реакцією та процесами відновлення. Мета – дослідити особливості динаміки змін рН ранової поверхні та цитологічної структури повношарового дефекту шкіри свині при використанні безклітинного дермального матриксу. Матеріал і методи. Проведено аналіз даних рН-метрії повношарових експериментальних ран на свині та цитологічних відбитків, отриманих із цих ран. Модель рани сформована відповідно до запропонованої автором методики. Рівень рН визначали рН-метром EZODO 6011А з калібруванням за двома точками рН=4.00 та рН=7.00. Статистичний аналіз проводили із використанням непараметричного критерію Манна–Уітні (Mann–Whitney U test). Цитологічне дослідження проводили за методикою М. П. Покровської та М. С. Макарова у модифікації Д. М. Штейнберга. Цитограми досліджували під мікроскопом Nikon E 100. Результати. РН повношарового дефекту шкіри свині змінюється залежно від стадії ранового процесу. Встановлено, що протягом усього періоду спостереження рН рани залишається лужним, що відображає специфіку перебігу загоєння саме повношарових дефектів шкіри свині. Застосування безклітинного дермального матриксу сприяє зменшенню локальної запальної реакції в рані, що корелює зі змінами рН та цитологічної структури відбитків з ранової поверхні. Цитологічні дослідження підтверджують протизапальну та антимікробну активність безклітинного дермального матриксу, що має патофізіологічне значення для оптимізації процесів регенерації шкіри. Висновки. 1. Початковий лужний рН (7,05±0,12) у повношаровій рані свині є закономірним наслідком вивільнення внутрішньоклітинних лужних компонентів із м’язової тканини, порушення мікроциркуляції та окисного метаболізму, а також ранньої запальної реакції з високим вмістом ексудату. Надалі, за відсутності ознак прогресування запалення, рН у повношаровій рані зберігає лужний характер. Підвищений рН при застосуванні безклітинного дермального матриксу може розглядатися як показник активного ремоделювання білкових структур і нормалізації мікрооточення рани. Це підтверджує перспективність використання БДМ як біоактивного покриття у реконструктивній хірургії шкіри. 2. Застосування безклітинного дермального матриксу сприяє зниженню інтенсивності гострої запальної реакції під час перебігу ранового процесу, прискорює формування грануляційної тканини та стимулює швидше відновлення епітеліального покриву.