ЮСЮлія Володимирівна Смоляр

Юлія Володимирівна Смоляр

*This is an algorithmically generated author record based on publicly available information.

Current Organizations / Institutes

The organizations/institutes from the scholar's latest article


Юлія Володимирівна Смоляр has a total of 1 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:


Latest Publications

  • Open Access

    СТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ АДВОКАТУРИ ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УСРР (1922–1939 РР.): ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

    by В. Стратонов, Ю. Смоляр

    У статті здійснено історико-правовий аналіз становлення радянської адвокатури та трансформації кримінально-процесуального законодавства Української Соціалістичної Радянської Республіки у 1922–1939 роках. Досліджено організаційно-правові засади створення колегій захисників після судової реформи 1922 року, особливості правового регулювання адвокатської діяльності відповідно до Положення про адвокатуру УСРР 1922 року, а також еволюцію процесуальних гарантій у КПК УСРР 1922 та 1927 років. Особливу увагу приділено суперечності між декларативним закріпленням права особи на захист та фактичним обмеженням незалежності адвокатури в умовах формування тоталітарної системи. Проаналізовано вплив державного контролю, ідеологізації адвокатського корпусу, ліквідації приватної практики, запровадження колективних форм роботи та адміністративного планування на професійну автономію захисників. Розглянуто особливості кримінального процесу радянського періоду, зокрема посилення обвинувального ухилу у КПК УСРР 1927 року, легалізацію аналогії закону, обмеження адвокатської таємниці у справах про контрреволюційні злочини, а також функціонування надзвичайного судочинства у період масових репресій 1930-х років. Обґрунтовано висновок, що впродовж 1922–1939 років відбулася поступова трансформація адвокатури від формально самоврядного інституту до контрольованого державою елементу радянської системи юстиції. Водночас історичний досвід цього періоду має важливе значення для сучасного розвитку принципів незалежності адвокатури, змагальності кримінального процесу та забезпечення реального права особи на професійну правничу допомогу.

  • Open Access

    ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ПРАВ ПІДОЗРЮВАНОГО (ОБВИНУВАЧЕНОГО) У МЕЖАХ СПЕЦІАЛЬНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ (IN ABSENTIA): СУДОВА ПРАКТИКА

    by Юлія Володимирівна Смоляр

    В сучасних геополітичних умовах виникла потреба адаптації національної правової системи до умов воєнного стану. Особливим порядком здійснення правосуддя в сучасних умовах виступає спеціальне кримінальне провадження (in absentia). Його основним завданням є забезпечення принципу невідворотності покарання. В свою чергу це завдання досягається шляхом неухильного забезпечення гарантій прав підозрюваного (обвинуваченого) та дотримання балансу між ефективністю розслідування та стандартами прав людини. За відсутності підозрюваного (обвинуваченого) наявні обґрунтовані ризики порушень процесуальних гарантій, закріплених в національному законодавстві або їх тлумачення у суто формальному виразі, що ставить під загрозу легітимність судових рішень. З огляду на це, ключовим в ході спеціального кримінального провадження є дотримання стороною обвинувачення та судом процесуальних гарантій прав підозрюваного (обвинуваченого). У зв’язку з цим стаття ставить за мету комплексне дослідження правової природи та практичної реалізації кримінально-процесуальних гарантій у межах спеціального кримінального провадження (in absentia). Оскільки вони покликані нівелювати ризики, пов’язані з відсутністю підозрюваного чи обвинуваченого. У статті детально розглянуто функціональні обов’язки сторони обвинувачення та суду, реалізація яких направлене на дотримання гарантій прав підозрюваного (обвинуваченого). Ідентифіковано небезпеки формального підходу до захисту прав особи, яка перебуває поза межами юрисдикції правоохоронних інституцій України. Методологічний апарат дослідження побудований на поєднанні загальнонаукових та спеціально-юридичних методів, що дозволило забезпечити об’єктивність висновків. Зокрема, методи аналізу та синтезу, за допомогою яких досліджено доктринальні підходи до визначення процесуальних гарантій. Системно-структурний метод дозволив визначити роль гарантій у механізмі спеціального кримінального провадження. Особливе місце посідає кейс-метод, за допомогою якого досліджено правові позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо типових процесуальних помилок у справах in absentia. Результати. У ході дослідження встановлено, що кримінально-процесуальні гарантії у спеціальному провадженні набувають специфічного компенсаторного характеру. Це означає, що відсутність особи має компенсуватися підвищеною активністю захисника та посиленим судовим контролем. Доведено, що ключовими гарантіями є належне інформування через публічні джерела, обов’язкова участь адвоката та право на повторний розгляд справи у разі з’явлення особи. Деталізовано процесуальний статус слідчого судді та прокурора як суб’єктів, що відповідають за легітимність початку процедури in absentia. На основі аналізу судової практики виявлено основні процесуальні порушення, які стають перешкодою для якісного судочинства та можуть поставити під сумнів юридичну силу прийнятих рішень. Висновки. За результатами дослідження зроблено висновок, що ефективність інституту in absentia визначається якістю дотримання процесуальних порядків, визначених національним законодавством. Спеціальне провадження вимагає відходу від формалізму на користь реального захисту. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні міжнародного...