Abstract
Зростання вимог до планової діяльності вимагає підвищення рівня стратегічного планування, яке повинно сприяти інтенсифікації діяльності, збалансованому і пропорційному розвитку, ефективному використанню потенціалу органів Державної прикордонної служби України. Проте сьогодні залишається невирішеним питання єдиного розуміння сутності і змісту стратегічного планування, що ускладнює не тільки його дослідження, а й впровадження у практику управління органами Державної прикордонної служби України. Зокрема, аналіз планової діяльності свідчить про наявність у цій області ряду недоліків, які надають можливість стверджувати про існування обмежувальних рамок планової діяльності в органах Державної прикордонної служби України, що визначаються дефіцитом знань і відмінністю між формуванням і здійсненням намірів.Стаття присвячена дослідженню сутності та змісту стратегічного планування в органах Державної прикордонної служби України, основних його відмінностей від оперативного планування, теоретичних аспектів його здійснення. Стратегічне планування визначенояк безперервний процес, який слід розглядати у вигляді динамічної сукупністі п’яти взаємозалежних управлінських процесів, що логічно випливають один з одного:стратегічний аналіз; визначення стратегічних цілей; формування стратегії; розробка стратегічного плану; оперативне планування. Керівництво органу Державної прикордонної служби України повинно не тільки усвідомити необхідність впровадження і використання стратегічного планування, але й оволодівати теоретичними знаннями з питань стратегічного планування у сфері забезпечення безпеки державного кордону, технологіями та методами стратегічного управління, формувати науковий світогляд та стратегічне мислення, а також умінь і навичок стратегічних комунікацій.