Анастасія Василівна Невелика
Current Organizations / Institutes
The organizations/institutes from the scholar's latest article
Анастасія Василівна Невелика has a total of 41 co-authors. Here are the top co-authors by number of shared publications:
Kharkiv State Academy Of Physical Culture
7 shared publications- Ганна Валеріївна Таможанська
Національний фармацевтичний університет
6 shared publications - Валерія Валеріївна Галашко
Національний фармацевтичний університет
5 shared publications Law University named after Yaroslav the Wise
3 shared publicationsНаталія Юріївна Селюкова
3 shared publications- Alfiya Deyneko2 shared publications
Latest Publications
- Open Access
- 29 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 1,p. 290-298
ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ СПОРТСМЕНІВ РІЗНИХ СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ
У статті розглянуто сучасні науково-методичні підходи до організації раціонального харчування спортсменів різних спортивних спеціалізацій з урахуванням фізіологічних потреб організму та характеру тренувань і змагальної діяльності. Проведено аналіз актуальних вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, присвячених проблемам збалансованого харчування спортсменів, оптимізації енергетичного забезпечення та нутрієнтного складу раціону в умовах інтенсивної м'язової діяльності. Особливу увагу приділено ролі харчування і підвищенні працездатності, прискоренні відновних процесів і профілактиці функціональних порушень, пов'язаних із перевантаженням. Метою роботи є систематизація та узагальнення науково обґрунтованих даних щодо особливостей харчування спортсменів залежно від виду спорту, інтенсивності, тривалості та спрямованості фізичних наванта- жень, а також етапу тренувального циклу. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення даних науково-методичної літератури, представленої у провідних електронних базах даних. У результаті аналізу встановлено, що потреби спортсменів в енергії, білках, жирах, вуглеводах, вітамінах, мінеральних речовинах та воді суттєво варіюють залежно від виду спортивної спеціалізації (силові, швидкісносилові, витривалі, ігрові, технічні та естетичні види спорту), рівня підготовленості та індивідуальних особливостей організму. Визначено оптимальні підходи до формування добового раціону, співвідношення основних макронутрієнтів, принципи адекватної гідратації, а також значення вітамінів і мінералів у забезпеченні адаптації до фізичних навантажень і підтриманні гомеостазу. Зроблено висновок, що раціональне та індивідуалізоване харчування є ключовим фактором підвищення спортивних результатів та важливим чинником збереження їхнього здоров'я.
- 29 May 2026
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 1,p. 290-298
Open AccessОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ СПОРТСМЕНІВ РІЗНИХ СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ
У статті розглянуто сучасні науково-методичні підходи до організації раціонального харчування спортсменів різних спортивних спеціалізацій з урахуванням фізіологічних потреб організму та характеру тренувань і змагальної діяльності. Проведено аналіз актуальних вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, присвячених проблемам збалансованого харчування спортсменів, оптимізації енергетичного забезпечення та нутрієнтного складу раціону в умовах інтенсивної м'язової діяльності. Особливу увагу приділено ролі харчування і підвищенні працездатності, прискоренні відновних процесів і профілактиці функціональних порушень, пов'язаних із перевантаженням. Метою роботи є систематизація та узагальнення науково обґрунтованих даних щодо особливостей харчування спортсменів залежно від виду спорту, інтенсивності, тривалості та спрямованості фізичних наванта- жень, а також етапу тренувального циклу. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення даних науково-методичної літератури, представленої у провідних електронних базах даних. У результаті аналізу встановлено, що потреби спортсменів в енергії, білках, жирах, вуглеводах, вітамінах, мінеральних речовинах та воді суттєво варіюють залежно від виду спортивної спеціалізації (силові, швидкісносилові, витривалі, ігрові, технічні та естетичні види спорту), рівня підготовленості та індивідуальних особливостей організму. Визначено оптимальні підходи до формування добового раціону, співвідношення основних макронутрієнтів, принципи адекватної гідратації, а також значення вітамінів і мінералів у забезпеченні адаптації до фізичних навантажень і підтриманні гомеостазу. Зроблено висновок, що раціональне та індивідуалізоване харчування є ключовим фактором підвищення спортивних результатів та важливим чинником збереження їхнього здоров'я.
- Open Access
- 31 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 4,p. 174-179
ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА НУТРИЦІОЛОГІЯ: ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІЙ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ
Нутриціологія та фізична реабілітація є двома взаємодоповнюючими сферами, що стосуються відновлення та покращення здоров’я людини. Раціональне поєднання харчування та рухової активності є важливим чинником формування, збереження, зміцнення здоров’я та розвитку людини, тобто гармонійного взаємозв’язку між організмом людини і навколишнім середовищем. Збалансоване харчування та фізичні вправи є ключовими для загального здоров’я, але їх ефективність залежить від правильного поєднання. Метою даного дослідження є аналіз науково-методичної літератури щодо побудови цілісної картини комплексного підходу засобів фізичної реабілітації та нутриціології задля відновлення функцій систем організму. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу сучасних джерел інформації. Збалансоване харчування та фізична активність відіграють вирішальну роль у процесі реабілітації, сприяючи відновленню як фізичного, так і психоемоційного стану. Правильне харчування забезпечує організм необхідними поживними речовинами для відновлення, а регулярні фізичні навантаження пришвидшують обмін речовин, покращують настрій та зміцнюють імунітет. Синергія цих двох факторів створює міцну основу для довгострокового здоров’я та стабільного способу життя. Споживання неоптимального раціону харчування є важливим чинником ризику різних неінфекційних захворювань, якому можна запобігти, і з яким часто стикаються фізичні терапевти у своїй клінічній практиці. Оскільки раціон харчування може мати такий значний вплив на здатність пацієнтів до реабілітації та загальні результати, фахівцям з реабілітації корисно розуміти взаємозв’язок між харчуванням і процесами захворювання. Поєднання правильного харчування та фізичних навантажень є одним із найкраще вивчених і науково обґрунтованих підходів до підтримки здоров’я, профілактики хвороб і покращення якості життя. Існує багато досліджень, які показують, що харчування може впливати на ризик розвитку різних хронічних захворювань. Таким чином, інтеграція фізичної реабілітації та нутриціології – це сучасний підхід до відновлення функцій організму, який базується на гармонії між рухом, харчуванням та відпочинком. Фізичні вправи допомагають відновити рухливість, зменшити біль, покращити якість життя після травм, операцій або хронічних захворювань. Але ефективність фізичної реабілітації залежить не лише від технік і досвіду спеціаліста, а і від правильного харчування пацієнта.
- 31 December 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 4,p. 174-179
Open AccessФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА НУТРИЦІОЛОГІЯ: ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІЙ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ
Нутриціологія та фізична реабілітація є двома взаємодоповнюючими сферами, що стосуються відновлення та покращення здоров’я людини. Раціональне поєднання харчування та рухової активності є важливим чинником формування, збереження, зміцнення здоров’я та розвитку людини, тобто гармонійного взаємозв’язку між організмом людини і навколишнім середовищем. Збалансоване харчування та фізичні вправи є ключовими для загального здоров’я, але їх ефективність залежить від правильного поєднання. Метою даного дослідження є аналіз науково-методичної літератури щодо побудови цілісної картини комплексного підходу засобів фізичної реабілітації та нутриціології задля відновлення функцій систем організму. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу сучасних джерел інформації. Збалансоване харчування та фізична активність відіграють вирішальну роль у процесі реабілітації, сприяючи відновленню як фізичного, так і психоемоційного стану. Правильне харчування забезпечує організм необхідними поживними речовинами для відновлення, а регулярні фізичні навантаження пришвидшують обмін речовин, покращують настрій та зміцнюють імунітет. Синергія цих двох факторів створює міцну основу для довгострокового здоров’я та стабільного способу життя. Споживання неоптимального раціону харчування є важливим чинником ризику різних неінфекційних захворювань, якому можна запобігти, і з яким часто стикаються фізичні терапевти у своїй клінічній практиці. Оскільки раціон харчування може мати такий значний вплив на здатність пацієнтів до реабілітації та загальні результати, фахівцям з реабілітації корисно розуміти взаємозв’язок між харчуванням і процесами захворювання. Поєднання правильного харчування та фізичних навантажень є одним із найкраще вивчених і науково обґрунтованих підходів до підтримки здоров’я, профілактики хвороб і покращення якості життя. Існує багато досліджень, які показують, що харчування може впливати на ризик розвитку різних хронічних захворювань. Таким чином, інтеграція фізичної реабілітації та нутриціології – це сучасний підхід до відновлення функцій організму, який базується на гармонії між рухом, харчуванням та відпочинком. Фізичні вправи допомагають відновити рухливість, зменшити біль, покращити якість життя після травм, операцій або хронічних захворювань. Але ефективність фізичної реабілітації залежить не лише від технік і досвіду спеціаліста, а і від правильного харчування пацієнта.
- Open Access
- 17 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 3,p. 334-338
ЗАСТОСУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У КЛІНІЧНІЙ, НАУКОВІЙ, ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 17 «ТЕРАПІЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ»
У статті розглянуто актуальні питання впровадження результатів наукових досліджень у клінічну практику, освітній процес і наукову діяльність під час професійної підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальністю 17 «Терапія та реабілітація». Акцентовано увагу на тому, що сучасний розвиток медичної науки потребує глибокої інтеграції принципів доказової медицини на всіх етапах навчального процесу, особливо в підготовці фізичних терапевтів, ерготерапевтів і фахівців з медичної реабілітації. Доведено необхідність формування у студентів комплексу ключових компетентностей, зокрема навичок самостійного пошуку актуальної наукової інформації, критичного мислення, аналізу клінічних ситуацій, інтерпретації результатів досліджень і використання цифрових ресурсів для опрацювання доказових даних. Визначено роль міжнародних наукометричних баз, як-от PubMed, PEDro, Cochrane Library, CINAHL, OTseeker та інші, як стратегічних джерел для оновлення медичних знань, реалізації принципу навчання впродовж життя та підвищення рівня професійної компетентності. Детально розглянуто сучасні освітні підходи, які сприяють впровадженню доказових знань у навчання: проблемно орієнтоване навчання (ПОН), кейс-метод, рефлексивне письмо, студентські наукові форуми, міждисциплінарні обговорення. Окреслено значення міжгалузевого підходу, що передбачає залучення знань із суміжних галузей медицини (неврологія, кардіологія, ендокринологія) для комплексного ведення пацієнтів. Підкреслено, що така інтеграція сприяє формуванню фахівців нового покоління, здатних до обґрунтованого ухвалення клінічних рішень, саморозвитку й адаптації до викликів сучасної медичної практики. Особливу увагу приділено навчанню студентів основ пошукових стратегій і алгоритмів оцінювання якості клінічних досліджень. Упровадження елементів доказової медицини сприяє посиленню мотивації до навчання та розумінню практичного значення набутих знань. Запропоновано шляхи інтеграції результатів актуальних клінічних досліджень у модулях професійної підготовки та міждисциплінарних курсах.
- 17 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 3,p. 334-338
Open AccessЗАСТОСУВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У КЛІНІЧНІЙ, НАУКОВІЙ, ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 17 «ТЕРАПІЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ»
У статті розглянуто актуальні питання впровадження результатів наукових досліджень у клінічну практику, освітній процес і наукову діяльність під час професійної підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальністю 17 «Терапія та реабілітація». Акцентовано увагу на тому, що сучасний розвиток медичної науки потребує глибокої інтеграції принципів доказової медицини на всіх етапах навчального процесу, особливо в підготовці фізичних терапевтів, ерготерапевтів і фахівців з медичної реабілітації. Доведено необхідність формування у студентів комплексу ключових компетентностей, зокрема навичок самостійного пошуку актуальної наукової інформації, критичного мислення, аналізу клінічних ситуацій, інтерпретації результатів досліджень і використання цифрових ресурсів для опрацювання доказових даних. Визначено роль міжнародних наукометричних баз, як-от PubMed, PEDro, Cochrane Library, CINAHL, OTseeker та інші, як стратегічних джерел для оновлення медичних знань, реалізації принципу навчання впродовж життя та підвищення рівня професійної компетентності. Детально розглянуто сучасні освітні підходи, які сприяють впровадженню доказових знань у навчання: проблемно орієнтоване навчання (ПОН), кейс-метод, рефлексивне письмо, студентські наукові форуми, міждисциплінарні обговорення. Окреслено значення міжгалузевого підходу, що передбачає залучення знань із суміжних галузей медицини (неврологія, кардіологія, ендокринологія) для комплексного ведення пацієнтів. Підкреслено, що така інтеграція сприяє формуванню фахівців нового покоління, здатних до обґрунтованого ухвалення клінічних рішень, саморозвитку й адаптації до викликів сучасної медичної практики. Особливу увагу приділено навчанню студентів основ пошукових стратегій і алгоритмів оцінювання якості клінічних досліджень. Упровадження елементів доказової медицини сприяє посиленню мотивації до навчання та розумінню практичного значення набутих знань. Запропоновано шляхи інтеграції результатів актуальних клінічних досліджень у модулях професійної підготовки та міждисциплінарних курсах.
- Open Access
- 17 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 3,p. 328-333
НАУКОВО ДОКАЗОВІ ПРАКТИКИ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ: ВІД ТЕОРІЇ ДО КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Сучасна фізична терапія, як галузь охорони здоров’я, що динамічно розвивається, стикається з постійним зростанням вимог до ефективності, безпеки й обґрунтованості терапевтичних втручань. У цьому контексті науково доказові практики (НДП) стають не просто бажаним елементом, а необхідною основою для ухвалення клінічних рішень. У статті поглиблено проаналізовано концепцію науково доказових практик у фізичній терапії, розглянуто її як інтегративний процес, що поєднує три ключові компоненти: найкращі доступні наукові докази, отримані в результаті високоякісних досліджень (систематичні огляди, метааналізи, рандомізовані контрольовані дослідження); клінічний досвід і експертні знання фахівця – фізичного терапевта, що дозволяють інтерпретувати докази й адаптувати їх до індивідуальних потреб пацієнта; та індивідуальні цінності, переваги й очікування пацієнта, які є центральними у спільному ухваленні рішень щодо лікування. У статті детально описано п’ять основних етапів упровадження науково доказових практик у клінічну практику. Це включає чітке формулювання клінічного питання з використанням формату PICO; систематичний пошук релевантних і найякісніших наукових доказів у спеціалізованих базах даних (наприклад, PubMed, Cochrane Library, PEDro); критичне оцінювання виявлених доказів щодо їхньої валідності, надійності та клінічної значущості за допомогою стандартизованих інструментів; безпосередню інтеграцію оцінених доказів із власним клінічним досвідом та індивідуальними потребами пацієнта для розроблення оптимального плану лікування; та, нарешті, оцінювання ефективності застосованого втручання та рефлексію над отриманими результатами для подальшого вдосконалення практики. Особлива увага приділяється сучасним викликам, що ускладнюють повсюдне та ефективне застосування науково доказових практик. Серед них виділяються замала кількість високоякісних досліджень у деяких вузьких галузях фізичної терапії, труднощі з узагальненням результатів досліджень на конкретного пацієнта через його унікальні особливості, наявність бар’єрів у доступі до наукової інформації та недостатня сформованість навичок її критичного оцінювання у фахівців. Також розглянуто опір змінам і усталеність традиційних клінічних звичок. На завершення статті представлені перспективи та шляхи подолання наявних бар’єрів, що включають необхідність проведення більшої кількості якісних клінічних досліджень, розроблення та впровадження національних клінічних настанов, покращення доступності наукових ресурсів, організацію безперервної освіти та тренінгів для фізичних терапевтів, а також формування культури критичного мислення та відповідальності за ухвалені рішення. Зазначено, що ефективне впровадження науково доказових практик є ключовим для забезпечення високоякісної, безпечної та пацієнтоорієнтованої фізичної терапії, що сприяє підвищенню її ефективності та зміцненню довіри суспільства до професії.
- 17 October 2025
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Health & Education
- No. 3,p. 328-333
Open AccessНАУКОВО ДОКАЗОВІ ПРАКТИКИ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ: ВІД ТЕОРІЇ ДО КЛІНІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Сучасна фізична терапія, як галузь охорони здоров’я, що динамічно розвивається, стикається з постійним зростанням вимог до ефективності, безпеки й обґрунтованості терапевтичних втручань. У цьому контексті науково доказові практики (НДП) стають не просто бажаним елементом, а необхідною основою для ухвалення клінічних рішень. У статті поглиблено проаналізовано концепцію науково доказових практик у фізичній терапії, розглянуто її як інтегративний процес, що поєднує три ключові компоненти: найкращі доступні наукові докази, отримані в результаті високоякісних досліджень (систематичні огляди, метааналізи, рандомізовані контрольовані дослідження); клінічний досвід і експертні знання фахівця – фізичного терапевта, що дозволяють інтерпретувати докази й адаптувати їх до індивідуальних потреб пацієнта; та індивідуальні цінності, переваги й очікування пацієнта, які є центральними у спільному ухваленні рішень щодо лікування. У статті детально описано п’ять основних етапів упровадження науково доказових практик у клінічну практику. Це включає чітке формулювання клінічного питання з використанням формату PICO; систематичний пошук релевантних і найякісніших наукових доказів у спеціалізованих базах даних (наприклад, PubMed, Cochrane Library, PEDro); критичне оцінювання виявлених доказів щодо їхньої валідності, надійності та клінічної значущості за допомогою стандартизованих інструментів; безпосередню інтеграцію оцінених доказів із власним клінічним досвідом та індивідуальними потребами пацієнта для розроблення оптимального плану лікування; та, нарешті, оцінювання ефективності застосованого втручання та рефлексію над отриманими результатами для подальшого вдосконалення практики. Особлива увага приділяється сучасним викликам, що ускладнюють повсюдне та ефективне застосування науково доказових практик. Серед них виділяються замала кількість високоякісних досліджень у деяких вузьких галузях фізичної терапії, труднощі з узагальненням результатів досліджень на конкретного пацієнта через його унікальні особливості, наявність бар’єрів у доступі до наукової інформації та недостатня сформованість навичок її критичного оцінювання у фахівців. Також розглянуто опір змінам і усталеність традиційних клінічних звичок. На завершення статті представлені перспективи та шляхи подолання наявних бар’єрів, що включають необхідність проведення більшої кількості якісних клінічних досліджень, розроблення та впровадження національних клінічних настанов, покращення доступності наукових ресурсів, організацію безперервної освіти та тренінгів для фізичних терапевтів, а також формування культури критичного мислення та відповідальності за ухвалені рішення. Зазначено, що ефективне впровадження науково доказових практик є ключовим для забезпечення високоякісної, безпечної та пацієнтоорієнтованої фізичної терапії, що сприяє підвищенню її ефективності та зміцненню довіри суспільства до професії.
- Open Access
- 4 December 2024
- Published by National University of Pharmacy in Social Pharmacy in Health Care
- Vol. 10 (3) , 12-19
The review of innovations and prospects for the development of physical therapy in modern medicine
Aim. To study and summarize the main modern approaches to physical therapy, namely kinesiotherapy, robotic rehabilitation system and virtual platforms; to analyze their effectiveness in different clinical settings and the problem of individualization of rehabilitation programs and the need to develop personalized approaches to patients with different types of pathologies. Materials and methods. The research materials were materials from scientific publications and thematic Internet sites. The methods of data systematization and generalization were used in the study. Results. Physical therapy is an important component of medical care, especially for patients who need to recover from injuries, surgeries, or suffer from chronic diseases of the musculoskeletal system and nervous system. Recent decades have been marked by a significant development in physical rehabilitation methods, including the use of the latest technologies and interdisciplinary approaches. Kinesiotherapy is a method of physical therapy based on the use of motor activity to restore body functions. It is one of the most widespread and scientifically proven approaches to the treatment of various pathologies. Robotic rehabilitation systems are one of the most promising areas of modern medicine. Robotic exoskeletons and rehabilitation platforms provide the ability to perform movements with a high level of control and correction, which helps to avoid incorrect exercise performance and speeds up the recovery process. Virtual reality (VR) and telemedicine allow patients to participate in rehabilitation programs in a safe and controlled environment that can be adapted to their needs. A literature review has shown that the use of a personalized rehabilitation program increases the effectiveness of a patient’s physical therapy. Conclusions. Based on the analysis, it has been found that traditional methods of kinesiotherapy remain the basis of rehabilitation programs, but their effectiveness can be significantly improved through the use of innovative technologies, such as robotic systems, virtual reality and telemedicine platforms. In addition, the combination of different physical rehabilitation methods allow achieving better results in restoring the patients’ physical functions, which is confirmed by the results of many studies. The implementation of such comprehensive approaches can reduce rehabilitation time and improve the quality of life of patient.
- 4 December 2024
- Published by National University of Pharmacy in Social Pharmacy in Health Care
- Vol. 10 (3) , 12-19
Open AccessThe review of innovations and prospects for the development of physical therapy in modern medicine
Aim. To study and summarize the main modern approaches to physical therapy, namely kinesiotherapy, robotic rehabilitation system and virtual platforms; to analyze their effectiveness in different clinical settings and the problem of individualization of rehabilitation programs and the need to develop personalized approaches to patients with different types of pathologies. Materials and methods. The research materials were materials from scientific publications and thematic Internet sites. The methods of data systematization and generalization were used in the study. Results. Physical therapy is an important component of medical care, especially for patients who need to recover from injuries, surgeries, or suffer from chronic diseases of the musculoskeletal system and nervous system. Recent decades have been marked by a significant development in physical rehabilitation methods, including the use of the latest technologies and interdisciplinary approaches. Kinesiotherapy is a method of physical therapy based on the use of motor activity to restore body functions. It is one of the most widespread and scientifically proven approaches to the treatment of various pathologies. Robotic rehabilitation systems are one of the most promising areas of modern medicine. Robotic exoskeletons and rehabilitation platforms provide the ability to perform movements with a high level of control and correction, which helps to avoid incorrect exercise performance and speeds up the recovery process. Virtual reality (VR) and telemedicine allow patients to participate in rehabilitation programs in a safe and controlled environment that can be adapted to their needs. A literature review has shown that the use of a personalized rehabilitation program increases the effectiveness of a patient’s physical therapy. Conclusions. Based on the analysis, it has been found that traditional methods of kinesiotherapy remain the basis of rehabilitation programs, but their effectiveness can be significantly improved through the use of innovative technologies, such as robotic systems, virtual reality and telemedicine platforms. In addition, the combination of different physical rehabilitation methods allow achieving better results in restoring the patients’ physical functions, which is confirmed by the results of many studies. The implementation of such comprehensive approaches can reduce rehabilitation time and improve the quality of life of patient.
- Open Access
- 20 September 2024
- Published by European Scientific Platform (Publications)
- No. September ,p. 294-298
ВИЯВЛЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ТЕХНІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ТА ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СПОРТСМЕНОК СТРИБУНІВ З ЖЕРДИНОЮ
Вступ. Узагальнення досвіду підготовки спортсменів у складно-координованих видах спорту свідчить, що зростання результатів зумовлене рівнем методичного забезпечення тренувального процесу. Водночас аналіз спеціальної літератури та анкетне опитування спортсменок, тренерів і фахівців у такому технічно складному виді легкої атлетики, як стрибки з жердиною, виявив суперечності між високими вимогами спортивно-технічної підготовленості спортсменок, спричиненими складністю організації рухів, і недостатнім ступенем розробленості методичного забезпечення технічної підготовки кваліфікованих спортсменок. Зростання спортивного результату в цьому виді спорту багато в чому залежить від того, яка раціональна техніка і наскільки ефективно спортсмен нею володіє [2, 3, 6].
- 20 September 2024
- Published by European Scientific Platform (Publications)
- No. September ,p. 294-298
Open AccessВИЯВЛЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ТЕХНІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ТА ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СПОРТСМЕНОК СТРИБУНІВ З ЖЕРДИНОЮ
Вступ. Узагальнення досвіду підготовки спортсменів у складно-координованих видах спорту свідчить, що зростання результатів зумовлене рівнем методичного забезпечення тренувального процесу. Водночас аналіз спеціальної літератури та анкетне опитування спортсменок, тренерів і фахівців у такому технічно складному виді легкої атлетики, як стрибки з жердиною, виявив суперечності між високими вимогами спортивно-технічної підготовленості спортсменок, спричиненими складністю організації рухів, і недостатнім ступенем розробленості методичного забезпечення технічної підготовки кваліфікованих спортсменок. Зростання спортивного результату в цьому виді спорту багато в чому залежить від того, яка раціональна техніка і наскільки ефективно спортсмен нею володіє [2, 3, 6].
- Open Access
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 81-86
ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ДІТЕЙ ЗІ СПАСТИЧНОЮ ФОРМОЮ ДИТЯЧОГО ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПАРАЛІЧА
Актуальність. Фізична терапія дітей із дитячим церебральним паралічем (ДЦП) є тривалим процесом. На даний момент існує безліч методик з реабілітації дітей з ДЦП, але більшість із них розроблена для дітей у ранній резидуальній стадії. Отже, є необхідність у розробці комплексного підходу до відновлювального процесу дітей шкільного віку з діагнозом ДЦП, тому що цей вік є останньою стадією, коли можливі успішні реабілітаційні заходи. Мета роботи – обґрунтувати ефективність впливу підібраного комплексу фізичної терапії із застосуванням біомеханічної рухомої платформи Huber 360 та терапевтичних вправ на корекцію рухових порушень у дітей 6–12 років зі спастичною формою ДЦП. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 16 дітей віком 6–12 років: 8 – контрольна група, 8 – експериментальна зі спастичною формою ДЦП різного ступеню важкості. Три рази на тиждень проводилася фізична терапія на біомеханічній рухомій платформі Huber 360 по 30 хвилин та терапевтичні вправи (вправи щодо збільшення амплітуди руху) по 40 хвилин. Ефективність формування рухового розвитку визначали за групами вправ, що відповідають основним руховим навичкам, розташованим у послідовності зростання здатності дітей контролювати своє тіло у спокої та русі, правильно та раціонально керувати своїм тілом. Також проводили тестування з визначення рухового розвитку нижніх кінцівок. Результати дослідження. Встановлено, що застосування розробленої методики з відновлювальної терапії дітей з діагнозом ДЦП спастичної форми із застосуванням апарату Huber та комплексу вправ щодо розвитку амплітуди руху позитивно впливає на руховий стан дітей. Найбільший відсоток ефективності виявлено за такими групами показників: формування дрібної моторики та руху верхніх кінцівок; формування вертикалізації та ходьби; формування силової витривалості м’язів живота; кількість присідань; довжина кроку. Зокрема, спостерігалась стабільно висока динаміка за такими показниками: формування контролю за положенням голови, розвиток реакції опори та рівноваги рук; формування контролю тулуба та сидіння; силова витривалість м’язів спини; швидкість ходьби. Висновки. Розроблена програма фізичної терапії із застосуванням апарату Huber та комплексу вправ щодо розвитку амплітуди руху (гнучкості) призводить до позитивної динаміки за всіма групами показників незалежно від ступеня тяжкості патології. Запропонована програма дозволила дітям збільшити м’язову силу, а також обсяг рухів у суглобах.
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 81-86
Open AccessФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ДІТЕЙ ЗІ СПАСТИЧНОЮ ФОРМОЮ ДИТЯЧОГО ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПАРАЛІЧА
Актуальність. Фізична терапія дітей із дитячим церебральним паралічем (ДЦП) є тривалим процесом. На даний момент існує безліч методик з реабілітації дітей з ДЦП, але більшість із них розроблена для дітей у ранній резидуальній стадії. Отже, є необхідність у розробці комплексного підходу до відновлювального процесу дітей шкільного віку з діагнозом ДЦП, тому що цей вік є останньою стадією, коли можливі успішні реабілітаційні заходи. Мета роботи – обґрунтувати ефективність впливу підібраного комплексу фізичної терапії із застосуванням біомеханічної рухомої платформи Huber 360 та терапевтичних вправ на корекцію рухових порушень у дітей 6–12 років зі спастичною формою ДЦП. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 16 дітей віком 6–12 років: 8 – контрольна група, 8 – експериментальна зі спастичною формою ДЦП різного ступеню важкості. Три рази на тиждень проводилася фізична терапія на біомеханічній рухомій платформі Huber 360 по 30 хвилин та терапевтичні вправи (вправи щодо збільшення амплітуди руху) по 40 хвилин. Ефективність формування рухового розвитку визначали за групами вправ, що відповідають основним руховим навичкам, розташованим у послідовності зростання здатності дітей контролювати своє тіло у спокої та русі, правильно та раціонально керувати своїм тілом. Також проводили тестування з визначення рухового розвитку нижніх кінцівок. Результати дослідження. Встановлено, що застосування розробленої методики з відновлювальної терапії дітей з діагнозом ДЦП спастичної форми із застосуванням апарату Huber та комплексу вправ щодо розвитку амплітуди руху позитивно впливає на руховий стан дітей. Найбільший відсоток ефективності виявлено за такими групами показників: формування дрібної моторики та руху верхніх кінцівок; формування вертикалізації та ходьби; формування силової витривалості м’язів живота; кількість присідань; довжина кроку. Зокрема, спостерігалась стабільно висока динаміка за такими показниками: формування контролю за положенням голови, розвиток реакції опори та рівноваги рук; формування контролю тулуба та сидіння; силова витривалість м’язів спини; швидкість ходьби. Висновки. Розроблена програма фізичної терапії із застосуванням апарату Huber та комплексу вправ щодо розвитку амплітуди руху (гнучкості) призводить до позитивної динаміки за всіма групами показників незалежно від ступеня тяжкості патології. Запропонована програма дозволила дітям збільшити м’язову силу, а також обсяг рухів у суглобах.
- Open Access
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 134-139
АЛГОРИТМ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВТРУЧАННЯ ХВОРИХ ЖІНОК НА РАК ЯЄЧНИКІВ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)
Актуальність. Рак яєчників, відомий як «тихий вбивця», є найбільш шкідливим з усіх гінекологічних раків. Варіанти лікування гінекологічного раку включають хірургічне втручання, хіміотерапію, радіотерапію/брахітерапію, гормональну терапію та/або таргетну терапію. Жінки з раком яєчників можуть відчувати неприємні фізичні та психологічні наслідки в результаті лікування раку, саме тому під час та після лікування пацієнтки можуть вести малорухливий спосіб життя, що може погіршити якість життя. Саме тому фізична активність може забезпечити покращення серцево-легеневої форми, м’язової сили, аеробної здатності, енергійності та якості життя жінок з раком яєчників. Мета роботи – проаналізувати й узагальнити дані літературних джерел щодо впливу терапевтичних вправ на виживання та якість життя жінок з раком яєчників. Матеріали та методи дослідження. Для огляду літератури досліджували дві бази даних – PubMed та Google Scholar. Були включені статті, опубліковані англійською мовою, автори яких досліджували стан та методи корекції фізичного та психічного стану жінок після виявлення у них раку яєчників. Результати дослідження та їх обговорення. Дані сучасної літератури підкреслюють переваги фізичних вправ для багатьох результатів, орієнтованих на пацієнта, включаючи фізичне функціонування, рівні фізичної активності, втому, втрату ваги та виживання у тих, хто пережив гінекологічний рак. Це має вирішальне значення для медичних працівників, включаючи хірургів, онкологів, онкологічних медсестер і фізичних терапевтів, щоб визначити періоди низького рівня фізичної активності впродовж всього захворювання, щоб направити до програми фізичної терапії або забезпечити відповідні втручання, адаптовані до характеристик, можливостей, потреб і переваг окремих пацієнтів. Крім того, під час встановлення діагнозу медичні працівники повинні наголошувати на необхідності постійних регулярних фізичних вправ протягом усього життя, оскільки гіподинамія значною мірою пов’язана зі смертністю. Висновки. Фізична терапія сприяє підвищенню якості життя та виживання жінок з раком яєчників. Доведено, що фізичні вправи безпечні та ефективні без побічних ефектів. Крім того, фізичні вправи сприяють покращенню симптомів раку, знижують втому, підвищують якість сну та зменшують симптоми депресії. Потрібні подальші дослідження для більш детальних та індивідуальних рекомендацій стосовно виконання вправ, кількості часу фізичного навантаження та місця проведення (вдома чи в спеціалізованому центрі). Також потрібно враховувати у дослідженнях, який спеціаліст проводить лікувальне тренування хворих жінок.
- 31 July 2024
- Published by Publishing House Helvetica (Publications) in Public Health Journal
- No. 1,p. 134-139
Open AccessАЛГОРИТМ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВТРУЧАННЯ ХВОРИХ ЖІНОК НА РАК ЯЄЧНИКІВ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)
Актуальність. Рак яєчників, відомий як «тихий вбивця», є найбільш шкідливим з усіх гінекологічних раків. Варіанти лікування гінекологічного раку включають хірургічне втручання, хіміотерапію, радіотерапію/брахітерапію, гормональну терапію та/або таргетну терапію. Жінки з раком яєчників можуть відчувати неприємні фізичні та психологічні наслідки в результаті лікування раку, саме тому під час та після лікування пацієнтки можуть вести малорухливий спосіб життя, що може погіршити якість життя. Саме тому фізична активність може забезпечити покращення серцево-легеневої форми, м’язової сили, аеробної здатності, енергійності та якості життя жінок з раком яєчників. Мета роботи – проаналізувати й узагальнити дані літературних джерел щодо впливу терапевтичних вправ на виживання та якість життя жінок з раком яєчників. Матеріали та методи дослідження. Для огляду літератури досліджували дві бази даних – PubMed та Google Scholar. Були включені статті, опубліковані англійською мовою, автори яких досліджували стан та методи корекції фізичного та психічного стану жінок після виявлення у них раку яєчників. Результати дослідження та їх обговорення. Дані сучасної літератури підкреслюють переваги фізичних вправ для багатьох результатів, орієнтованих на пацієнта, включаючи фізичне функціонування, рівні фізичної активності, втому, втрату ваги та виживання у тих, хто пережив гінекологічний рак. Це має вирішальне значення для медичних працівників, включаючи хірургів, онкологів, онкологічних медсестер і фізичних терапевтів, щоб визначити періоди низького рівня фізичної активності впродовж всього захворювання, щоб направити до програми фізичної терапії або забезпечити відповідні втручання, адаптовані до характеристик, можливостей, потреб і переваг окремих пацієнтів. Крім того, під час встановлення діагнозу медичні працівники повинні наголошувати на необхідності постійних регулярних фізичних вправ протягом усього життя, оскільки гіподинамія значною мірою пов’язана зі смертністю. Висновки. Фізична терапія сприяє підвищенню якості життя та виживання жінок з раком яєчників. Доведено, що фізичні вправи безпечні та ефективні без побічних ефектів. Крім того, фізичні вправи сприяють покращенню симптомів раку, знижують втому, підвищують якість сну та зменшують симптоми депресії. Потрібні подальші дослідження для більш детальних та індивідуальних рекомендацій стосовно виконання вправ, кількості часу фізичного навантаження та місця проведення (вдома чи в спеціалізованому центрі). Також потрібно враховувати у дослідженнях, який спеціаліст проводить лікувальне тренування хворих жінок.
- Open Access
- 26 May 2022
- Published by National University of Pharmacy in Social Pharmacy in Health Care
- Vol. 8 (1) , 11-16
The study of the impact of rehabilitation measures on the dynamics of cognitive disorders in Parkinson’s disease
Aim. To assess the level of cognitive impairment and its dynamics over 6 months in Parkinson’s disease. Materials and methods. The study involved 31 people with Parkinson’s disease, including 15 women and 16 men. The average age of patients at the beginning of the study was 65.1 (m = 0.54). The duration of the disease varied from 3 to 8 years. The Mini-mental State Examination (MMSE) and the Mattis dementia scale were used to study cognitive functions. The Wechsler Adult Intelligence Scale (WAIS) was used to assess attention. The study of speech was conducted using the free and directed association test, and visual-spatial functions were studied using the “drawing clock” test. The visual memory test from the SKT test battery was used to assess memory, and affective disorders were studied using the Beck Depression Scale. Depression was diagnosed according to the ICD-10 criteria. The vegetative disorders were assessed using the autonomic disorders scale. The results obtained were processed using mathematical statistics methods. Results. The data obtained in the course of the study allow us to state the stability in disturbance of the vegetative function. The affective symptoms in patients with mild cognitive impairment were improved. In patients with moderate and severe cognitive impairment, affective symptoms remained stable. There were also no significant changes in the Mattis dementia scale, the Beck Depression Scale, the coding test, visual-spatial functions, grammatical associations, semantics and phonetics. Conclusions. The studies showed that after the introduction of a comprehensive rehabilitation program for 6 months there were minor improvements indicating the need for further improvement and implementation.
- 26 May 2022
- Published by National University of Pharmacy in Social Pharmacy in Health Care
- Vol. 8 (1) , 11-16
Open AccessThe study of the impact of rehabilitation measures on the dynamics of cognitive disorders in Parkinson’s disease
Aim. To assess the level of cognitive impairment and its dynamics over 6 months in Parkinson’s disease. Materials and methods. The study involved 31 people with Parkinson’s disease, including 15 women and 16 men. The average age of patients at the beginning of the study was 65.1 (m = 0.54). The duration of the disease varied from 3 to 8 years. The Mini-mental State Examination (MMSE) and the Mattis dementia scale were used to study cognitive functions. The Wechsler Adult Intelligence Scale (WAIS) was used to assess attention. The study of speech was conducted using the free and directed association test, and visual-spatial functions were studied using the “drawing clock” test. The visual memory test from the SKT test battery was used to assess memory, and affective disorders were studied using the Beck Depression Scale. Depression was diagnosed according to the ICD-10 criteria. The vegetative disorders were assessed using the autonomic disorders scale. The results obtained were processed using mathematical statistics methods. Results. The data obtained in the course of the study allow us to state the stability in disturbance of the vegetative function. The affective symptoms in patients with mild cognitive impairment were improved. In patients with moderate and severe cognitive impairment, affective symptoms remained stable. There were also no significant changes in the Mattis dementia scale, the Beck Depression Scale, the coding test, visual-spatial functions, grammatical associations, semantics and phonetics. Conclusions. The studies showed that after the introduction of a comprehensive rehabilitation program for 6 months there were minor improvements indicating the need for further improvement and implementation.
- Open Access
- 30 September 2020
- Published by Kharkiv State Academy of Physical Culture in Physical rehabilitation and recreational health technologies
- Vol. 5 (3) , 31-35
Effectiveness of methods of assessing students' health level
Purpose: The article presents the results of the assessment of the health level of first-year students of the National Pharmaceutical University. Material and methods: 188 students (141 - girls, 47 - boys) of the first year of study were examined. In the course of the study, the level of health was determined using various methods: the method of J.S. Weinbaum, the method of O.A. Pyrohova, evaluation of the level of somatic health according to G.L. Apanasenko. Height, body weight, dynamometry, vital lung capacity, heart rate, blood pressure, Ruffier index and corresponding indices (body mass index, vital index, strength index, double product) were determined in all subjects. Results: our research confirmed the information of scientists about the average level of health of student youth in Ukraine. Conclusions: The results of research indicate that the health level of first-year students according to the method of O.A. Pirogovova for girls is at the "average and above average level", and for boys this indicator is at the "above average level". According to the method of G.L. Apanasenko, the level of health of female students is at the "average level", and for boys this indicator is at the "below average and average level". According to the methodology of J.S. Weinbaum, the health level of students is on the II degree of health.
- 30 September 2020
- Published by Kharkiv State Academy of Physical Culture in Physical rehabilitation and recreational health technologies
- Vol. 5 (3) , 31-35
Open AccessEffectiveness of methods of assessing students' health level
Purpose: The article presents the results of the assessment of the health level of first-year students of the National Pharmaceutical University. Material and methods: 188 students (141 - girls, 47 - boys) of the first year of study were examined. In the course of the study, the level of health was determined using various methods: the method of J.S. Weinbaum, the method of O.A. Pyrohova, evaluation of the level of somatic health according to G.L. Apanasenko. Height, body weight, dynamometry, vital lung capacity, heart rate, blood pressure, Ruffier index and corresponding indices (body mass index, vital index, strength index, double product) were determined in all subjects. Results: our research confirmed the information of scientists about the average level of health of student youth in Ukraine. Conclusions: The results of research indicate that the health level of first-year students according to the method of O.A. Pirogovova for girls is at the "average and above average level", and for boys this indicator is at the "above average level". According to the method of G.L. Apanasenko, the level of health of female students is at the "average level", and for boys this indicator is at the "below average and average level". According to the methodology of J.S. Weinbaum, the health level of students is on the II degree of health.